Постанова

від 07.07.2022 по справі 821/972/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2022 року

м. Київ

справа № 821/972/17

адміністративне провадження № К/9901/23632/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року (суддя Василяка Д.К.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року (головуючий суддя Стас Л.В., судді: Турецька О.І., Косцова І.П.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білокриницький вапняний завод" до Головного управління ДФС у Херсонській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Севстройтехноплюс" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Білокриницький вапняний завод" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - Управління, відповідач) за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Севстройтехноплюс" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 червня 2017 року №0001581422 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 296 661,25 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення ним положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентом (ТОВ "Севстройтехноплюс"), які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними, а їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів (первинних документів).

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано прийняте Управлінням податкове повідомлення-рішення від 02 червня 2017 року №0001581422.

Приймаючи такі рішення, суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини справи й наявні у ній докази, прийшли до висновку, що операції між позивачем та його контрагентом фактично проведені та належним чином документально оформлені; Товариством дотримано передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України) умови для формування податкового кредиту з ПДВ, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на висновки акту перевірки, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішень за неправильного застосування норм матеріального права, що регулюють порядок формування податкової вигоди, вирішення спору без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій з контрагентом ТОВ "Севстройтехноплюс", на підставі яких позивачем формувались дані податкового обліку, а також про непідтвердження платником податку їх товарності належними і допустимими доказами, оформленими у відповідності до вимог нормативних актів.

Позивач в письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій, які він вважає обґрунтованими і законними, - без змін.

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.

Судами встановлено, що Товариство зареєстровано 27 березня 2001 року в Великоолександрівській районній державній адміністрації Херсонської області за №1530, перебуває на податковому обліку у Великоолександрівському відділенні Новокаховської ОДПІ й видами його діяльності за КВЕД є: виробництво вапна та гіпсових сумішей; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; консультування з питань комерційної діяльності й керування.

В період з 14 по 19 квітня 2017 року посадовою особою Управління проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ "Севстройтехноплюс" за липень 2016 року та подальшого використання придбаного товару, відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності, за результатами якої складено акт від 25 квітня 2017 року №93/21-22-14-06/31070558, яким, в свою чергу, встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за липень 2016 року на загальну суму 237 329,00 грн., в результаті чого занижено розмір позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, що сплачується до державного бюджету, на суму 237 329,00 грн.

До таких висновків податковий орган дійшов, встановивши, що у наданій залізничній накладній від 25 червня 2016 року №49043409 відсутні необхідні позначки, а саме: у графі 52 - календарний штемпель видачі вантажу, у графі 53 - дата одержання вантажу, номер довіреності на одержання вантажу, дата її видачі, серія і номер паспорта матеріально-відповідальної особи, яка одержує вантаж, та її підпис; також в залізничній накладній вказано, що вугілля вагою 553 т (розміщене у 8 вагонах) відправлено 25 червня 2016 року, дата прибуття - 03 липня 2016 року, а згідно видаткових накладних від 03 липня 2016 року та 06 липня 2016 року постачальником відпуск вугілля здійснено у кількості 276 т та 277 т; до того ж, відповідно до пункту 4 додаткової угоди №6 від 21 червня 2016 року платником є Товариство, а згідно залізничної накладної - Український транспортно-логістичний центр; водночас, виходячи із отриманої Управлінням податкової інформації, ТОВ "Севстройтехноплюс" не має достатньої кількості трудових і матеріальних ресурсів.

На підставі акту перевірки відповідачем 02 червня 2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001581422, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 296 661,25 грн., з яких: 237 329,00 грн. - за основним зобов`язанням та 59 332,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із прийнятим Управлінням податковим повідомленням-рішенням, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт "а").

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що між позивачем (як покупцем) та ТОВ "Севстройтехноплюс" (як продавцем) 16 грудня 2015 року укладено договір про постачання вугільної продукції №01/12-15/1 (з врахуванням додаткової угоди №3 від 21 червня 2016 року), відповідно до умов якого продавець зобов`язався у червні-липні 2016 року поставити у власність покупця товар (вугілля).

Транспортування вугільної продукції здійснювалось залізничним транспортом (залізнична накладна від 25 червня 2016 року №49043409 з відомістю вагонів).

При цьому, в ході розгляду справи суди з`ясували, що зазначена залізнична накладна №49043409 від 25 червня 2016 року оформлювалась в електронній формі, що, в свою чергу, унеможливило проставлення в ній фізичних підписів, дати одержання вантажу, номеру довіреності на одержання вантажу, дати її видачі, серії та номеру паспорту матеріально-відповідальної особи, яка одержує вантаж.

Що ж до посилань відповідача в акті перевірки на суперечності даних в залізничній накладній та видаткових накладних, то суди визначили, що за залізничною накладною №49043409 відправлено вугілля вагою 553 т, а згідно видаткових накладних від 03 липня 2016 року та 06 липня 2016 року відпуск вугілля здійснено у кількості 276 т та 277 т відповідно, що в загальній кількості також складає 553 т.

Також, розглядаючи справу, суди встановили, що у листопаді 2011 року створено Державне підприємство "Український транспортно-логістичний центр", основними завданнями та функціями якого є оптимізація вантажних перевезень в Україні, організація перевезень вантажів у вагонах державних вагонних компаній, вдосконалення системи надання транспортних послуг, поліпшення їх якості, залучення додаткових вантажопотоків. ДП "Український транспортно-логістичний центр" засноване на державній власності, входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України і підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця). Основними видами діяльності ДП "Український транспортно-логістичний центр" є, зокрема: надання послуг з організації перевезень вантажів; організація логістичної роботи в сфері надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом, інформаційних та додаткових послуг; планування та узгодження перевезень встановленим порядком; забезпечення проведення розрахунків з клієнтами на підставі договорів про надання послуг, пов`язаних з перевезеннями вантажів; надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів; організація інформаційного супроводу перевезень; організація перевезень вантажів залізничним транспортом при взаємодії з іншими видами транспорту; проведення договірної роботи зі споживачами транспортних послуг.

В той же час, суди з`ясували, що Товариством розрахунки із Укрзалізницею здійснювались через Державне підприємство "Український транспортно-логістичний центр", якому перераховувались кошти, а воно, в свою чергу, організовувало перевезення вантажів позивача.

Водночас, суди перевірили, що на момент здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Севстройтехнополіс" останнє було у встановленому порядку зареєстроване як суб`єкт підприємницької діяльності, серед видів діяльності якого: 46.71 - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Крім того, Наказом Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) №415ог від 12 червня 2015 року затверджено Тимчасовий порядок контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей.

Додатком №5 до цього Тимчасового порядку здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей визначено Перелік суб`єктів господарювання, яким надано право перевозити визначені товари з неконтрольованої території, під порядковим №7079 у якому зазначено власником вантажу - ТОВ "Севстройтехноплюс", а отримувачем - Товариство.

При цьому, придбане у третьої особи вугілля використовувалось Товариством в ході виробництва вапна, яке є кінцевим продуктом його виробничої діяльності та в подальшому реалізоване своїм контрагентам.

За наведеного, оцінюючи податкові наслідки спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом, суди вказали, що наявні в матеріалах справи докази (видаткові накладні №РН-0000009 від 03 липня 2016 року, №РН-0000011 від 06 липня 2016 року, податкові накладні, посвідчення №5 від 25 червня 2016 року про якість вугільної продукції, документи, які підтверджують подальшу реалізацію виготовленого позивачем вапна негашеного) дають можливість визначитися із суттю, змістом та обсягом господарських операцій, ідентифікувати їх учасників та перевірити правильність відображення операцій в податковому обліку, а відтак, дійшли переконання, що в ході перевірки Товариством подана вся необхідна первинна документація та інші докази на підтвердження реальності господарських операцій із контрагентом, а також того, що укладена угода мала на меті настання дійсних правових наслідків, які обумовлені нею.

Водночас, слід зазначити, що усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. При цьому, ані податкова інформація щодо контрагентів сама по собі, ані незначні помилки в оформленні первинних документів не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. В той же час у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Разом з тим, суди відмітили, що відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентом, як і не доведено, що зміст укладеної між ними угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору, або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Не підтверджено відповідачем й невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Враховуючи наведене вище в сукупності, колегія суддів по суті погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність, в даному випадку, правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи ж касаційної скарги Управління не впливають на правильність прийнятих судами рішень й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.А. Гончарова