Рішення

від 20.06.2022 по справі 362/1505/18

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/1505/18

Провадження № 2/362/85/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2022 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого- судді Кравченко Л.М.,

за участі: секретарів судового засідання Шевченко М.В., Сілецької М.О., Чорної М.В., Яренко Н.М., Шмагун М.С., Неділько А.С.,

представників позивача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представників відповідача - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справуза позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 , треті особи: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ТОВ "АРКА ХАЙТЕК" про визнання майна особистою приватною власністю та поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и в:

У березні 2018 р. ОСОБА_6 звернулася з позовом до Васильківського міськрайонного суду Київської області, який мотивувала тим, що 07.06.2002 р. ОСОБА_6 (далі - позивач) зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 (далі - відповідач) в Центральному міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану. Під час перебування у шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний момент шлюбні відносини між позивачем та відповідачем фактично припинені, сторони з січня 2018 р. проживають окремо. Разом з тим, відповідач одноосібно користується всім майном, що є спільною сумісною власністю сторін, в той час як позивач взагалі не має доступу до нього. В зв`язку з цим подальше спільне володіння та користування спільним майном є неможливим, а тому позивач звертається з позовом про його поділ.

Позивач зазначала, що за час перебування у шлюбі, спільного проживання та ведення спільного господарства сторонами було набуто таке майно:

?житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 428,6 кв.м. Право власності на будинок зареєстроване на ім`я ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в рівних частках на підставі договору купівлі-продажу від 25.11.2005 р. Вартість будинку відповідно до висновку, складеного суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ «ОК «ЗОЛОТИЙ ЛЕВ», складає 7717000,00 грн.;

?грошові кошти в сумі 535000,00 доларів США, які розміщені на депозитному рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ «Укрсоцбанк», відкритому на ім`я ОСОБА_7 на підставі Договору банківського вкладу №26358012130974 від 12.06.2017 р.;

?грошові кошти в сумі 15000000,00 грн., які в період перебування сторін в шлюбі були від імені ОСОБА_7 , внесені до статутного капіталу ТОВ «СОКОВИЙ ЗАВОД СОКИРЯНСЬКИЙ», код ЄДРПОУ 39761131 (частка ОСОБА_7 в статутному капіталі - 100%, що складає 15 000 000,00 грн.);

?грошові кошти в сумі 6930000,00 грн., які в період перебування сторін в шлюбі були від імені ОСОБА_7 внесені до статутного капіталу ТОВ «ЛОПКОМ- СИСТЕМ», код ЄДРПОУ 35438873 (частка ОСОБА_7 в статутному капіталі - 99%, що складає 6 930 000,00 грн.);

?грошові кошти в сумі 4110800,00 грн., які в період перебування сторін в шлюбі були від імені ОСОБА_7 внесені до статутного капіталу ТОВ «ТРІУМФАЛЬНА АРКА», код ЄДРПОУ 33156413 (частка ОСОБА_7 в статутному капіталі - 100%, що складає 4110800,00 грн.);

?грошові кошти в сумі 6937,50 грн., які в період перебування сторін в шлюбі були від імені ОСОБА_7 внесені до статутного капіталу ТОВ «ТПК- ЕЛЕКТРОНІКС», код ЄДРПОУ 30358081 (частка ОСОБА_7 в статутному капіталі - 15%, що складає 6937,50 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що сторони зареєстрували шлюб 07.06.2002 р., а вже 15.08.2002 р. за договором купівлі-продажу сторонами було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 336,70 кв.м, яка складалася з восьми житлових кімнат житловою площею 199,40 кв.м. Квартиру було придбано за 1 130 000,00 грн. Вся сума коштів, які були сплачені за придбання квартири, була подарована позивачу її батьком, що може бути підтверджено показами свідка ОСОБА_11 . В подальшому сторони провели реконструкцію квартири та розділили її на дві окремі квартири. На одну квартиру було отримано свідоцтво про право власності від 15.08.2005 р., відповідно до якого квартира має АДРЕСА_3 та загальну площу 195,50 кв.м та складається з трьох жилих кімнат жилою площею 84,10 кв.м. Інша частина квартири, якій було присвоєно АДРЕСА_3 , була у 2005 р. продана сторонами ОСОБА_12 . За частину виручених від продажу квартири коштів сторони за договором купівлі-продажу від 25.11.2005 р., посвідченим Васильківською районною державною нотаріальною конторою, придбали житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 428,6 кв.м. Таким чином, оскільки будинок придбаний на кошти, що були особистою власністю позивача, він також є її особистою приватною власністю.

Також відповідач за час перебування сторін у шлюбі за рахунок грошових коштів, що є спільною сумісною власністю сторін, здійснив внески до статних капіталів ТОВ «СОКОВИЙ ЗАВОД «СОКИРЯНСЬКИИ», ТОВ «ЛОГІКОМ-СИСТЕМ», ТОВ «ТРІУМФАЛЬНА АРКА», ТОВ «ТПК-ЕЛЕКТРОНІКС» на загальну суму 26047737,50 грн. Виходячи з положень ст. 115 ЦК України, ст. 85 ГК України, ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», ст. 60 Сімейного кодексу України, якщо один з подружжя с учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якою полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

У липні 2018 р. позивач подала до суду заяву про зміну предмету позову, в якій зазначила, що за час сімейного союзу подружжя придбало нерухомість, речі побутового вжитку, рухоме майно, автомобілі тощо, джерелом набуття чого були спільні коштита спільнапраця позивача та відповідача, а саме: домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , квартира за адресою: АДРЕСА_2 та речі побутового вжитку в них; автомобілі: AUDI А8L 2012 року, VOLKSWAGEN TOUAREG 2010 року, LEXUS LS 460L 2008 року; грошові кошти в розмірі 15000000 грн., які склали 100% статутного капіталу ТОВ «СОКОВИЙ ЗАВОД «СОКИРЯНСЬКИЙ», 6930000 грн., які склали 99% статутного капіталу ТОВ «ЛОГІКОМ-СИСТЕМ», 4110000 грн., які склали 100% статутного капіталу ТОВ «ТРІУМФАЛЬНА АРКА», 6937,50 грн., які склали 15% статутного капіталу ТОВ «ТПК-ЕЛЕКТРОНІКС», 300000 доларів США, які відповідач надав в позику з 18.08.2017 р. по 18.02.2019 р. своїй матері ОСОБА_9 , 4000000 грн., які відповідач за згодою позивача передав у позику ТОВ «АРКА ХАЙТЕК», 150000 доларів США, які відповідач передав у позику з 06.09.2017 р. до 10.12.2021 р. ОСОБА_8 , 2000000 грн., які відповідач передав у позику ТОВ «СОКОВИЙ ЗАВОД «СОКИРЯНСЬКИЙ», 535000 доларів США, які відповідач вклав на депозитний рахунок АТ «Укрсоцбанк» на своє ім`я без згоди позивача та кошти, що перебувають на рахунках, відкритих на ім`я відповідача в ПАТ «Альфа банк».

Свою заяву позивач обґрунтовувала тим, що відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу), однак відповідач односторонньо розпорядився коштами подружжя, в матеріалах справи міститься згода позивача на придбання часток у статутних капіталах юридичних осіб, а тому вона має право на поділ одержаних доходів, однак на 51% часток позивач згоду не давала, тобто кошти були використані без її згоди та відома, отже, їх компенсація має бути стягнута з відповідача. Крім позивач має право на половину прав вимоги за договорами позики.

З урахуванням змінених вимог просила суд:

?визнати за позивачем право особистої приватної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 та речі побутового вжитку в ній;

?визнати за відповідачем право особистої приватної власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

?стягнути з відповідача грошову компенсацію замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на речі побутового вжитку, які знаходяться у будинку за адресою АДРЕСА_1 у розмірі 4873274 грн.;

?визнати за позивачем право особистої приватної власності на автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_7 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 11.01.2011;

?зобов`язати відповідача здійснювати на користь позивача виплату половини доходів з 49% частки, що належить Відповідачу в ТОВ «СОКОВИЙ ЗАВОД СОКИРЯНСЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 39761131);

?стягнути з відповідача на користь позивача суму компенсації вартості внеску в статутні капітали ТОВ «СОКОВИЙ ЗАВОД СОКИРЯНСЬКИЙ» код ЄДРПОУ 39761 131 ТОВ «ЛОГІКОМ-СИСТЕМ» код ЄДРПОУ 35438873, ТОВ «ТРІУМФАЛЬНА АРКА» код ЄДРПОУ 33156413, ТОВ «ТПК-ЕЛЕКТРОНІКС» код ЄДРПОУ 30358081 в розмірі 9348868,75 грн.;

?стягнути з відповідача на користь позивача суму грошової компенсації в розмірі 10552875 грн. тобто 3/4 частини від коштів, які відповідач вніс, а потім зняв з депозитного № НОМЕР_1 в ПАТ «Укрсоцбанк», відкритому на ім`я ОСОБА_7 на підставі договору банківського вкладу №26358012130974 від 12.07.2017;

?стягнути з відповідача на користь позивача суму грошової компенсації в розмірі 1/2 частини від коштів, що перебувають на рахунках, відкритих на ім`я Відповідача в ПАТ «Альфа-банк», та які арештовані відповідно до ухвали Васильківського міськрайсуду;

?визнати за позивачем право вимоги за договорами позики з ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ТОВ «АРКА ХАЙТЕК», ТОВ «СОКОВИЙ ЗАВОД «СОКИРЯНСЬКИЙ».

В листопаді 2018 р. відповідач подав до суду зустрічну позовну заяву про визнання майна особистою приватною власністю та поділ майна подружжя, яка ухвалою суду від 30.11.2018 р. була прийнята до спільного розгляду разом із первісною позовною заявою.

У зустрічній позовній заяві та у відзиві на первісний позов відповідач за первісним позовом посилався на те, що з 17 років вів трудову діяльність на різних підприємствах, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці. 02.10.1995 р. його вперше було призначено на керівну посаду директором магазину «Топаз» АТЗТ «Науково-виробниче підприємство «Топаз Інформ». 02.06.1999 р. він почав працювати Генеральним директором ТОВ «АВ Електронікс». У 1999 2000 р.р. він спільно з партнерами заснував ТОВ «АВ-ЕЛЕКТРОНІКС» (ідентифікаційний код: 31238551), ТОВ «ТПК-ЕЛЕКТРОНІКС» (ідентифікаційний код: 30358081), ТОВ «СТАР ТЕЛЕКОМ» (ідентифікаційний код: 30434062), ТОВ «ЧУМАЦЬКИЙ ШЛЯХ» (ідентифікаційний код: 30400117). Також у його власності до моменту укладення шлюбу було декілька власних автомобілів, які у подальшому перепродавалися та купувалися нові. Крім того, у той період часу у його власності перебувало приміщення магазину за адресою АДРЕСА_4 , яке він здавав в оренду та отримував з цього дохід, що підтверджується податковими деклараціями. Грошові кошти, половину з яких позивач просить стягнути з нього, є результатом його підприємницької діяльності від доходів та майна, власником якого він був до шлюбу, а тому вони не можуть бути предметом поділу.

Зазначив, що орієнтовно в листопаді-грудні 2001 р. познайомився зі своєю майбутньою дружиною позивачем, яка на той час працювала менеджером в туристичному агентстві і через півроку вони вступили до шлюбу. Оскільки відповідач був власником невеликої квартири АДРЕСА_5 , а позивач не мала власного житла у Києві, він за зароблені до шлюбу кошти придбав квартиру по АДРЕСА_6 (що є предметом спору). Окрім квартири, відповідач придбав автостоянку (паркомісце) АДРЕСА_7 , на другому поверсі секції «Б» критої автостоянки, площею 14,9 кв.м. В подальшому 09.06.2002 р. придбав у брата позивача ОСОБА_13 на підставі договору купівлі продажу № 713 квартиру у АДРЕСА_8 .

Обґрунтовуючи зустрічну позовну заяву, відповідач зазначив, що є небожем ОСОБА_14 , яка працювала у нафтогазовій сфері у м. Сургут, в 1997 р. емігрувала до США та залишила в Україні у своєї сестри (його матері) грошові кошти в розмірі 535000 доларів США, оскільки не могла вивезти до США таку суму у готівці. В подальшому за порадою своєї тітки, яка побачила як в США стрімко розвивається ринок комп`ютерної та телекомунікаційної техніки, частково скористався даними коштами та заснував підприємства, які спеціалізувалися на імпорті та торгівлі електронними товарами. Крім цього бізнесу, ОСОБА_7 був також співвласником підприємств, які спеціалізувалися на роздрібній торгівлі продуктами харчування. За його особистими підрахунками, станом на момент одруження був власником майна та активів на суму орієнтовно у 1,5 млн. доларів США.

За свої особисті кошти, набуті задовго до знайомства з позивачем, придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , а 02.03.2007 після поділу квартири продав її частину ОСОБА_15 . При цьому позивач особисто отримала 1262500 грн., що підтверджується п. 2.3. договору купівлі - продажу.

Восени 2005 р. відповідач познайомився з ОСОБА_16 , мати якого була власницею земельних ділянок та домоволодіння АДРЕСА_1 та придбав вказаний будинок разом із земельними ділянками (для обслуговування будинку) кадастрові номери 3221480903:02:006:0016 площею 0,1020 га та 3221480903:02:006:0022 площею 0,0983 га з розстроченням платежу, оскільки на той час його грошові кошти були вкладені у бізнес.

Автомобілі, які є предметом поділу, були придбані ним частково за кошти від продажу попередніх моделей, власником яких відповідач був до укладення шлюбу, а, частково, за кошти від підприємницької діяльності, яку він мав також задовго до укладення шлюбу.

За таких обставин просив суд визнати право особистої приватної власності на:

?Домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 6824864, загальною площею: 428,6 кв.м та все рухоме майно, що знаходиться в даному домоволодінні.

?Земельні ділянки (для обслуговування будинку) за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221480903:02:006:0016 площею 0,1020 га, кадастровий номер 3221480903:02:006:0022 площею 0,0983 га.

?Квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер: 41853 та все рухоме майно, що знаходиться в даному домоволодінні.

?Автостоянку (паркомісце) № НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_6 , на другому поверсі секції «Б» критої автостоянки, площею 14,9 кв.м.

?Квартиру за адресою: АДРЕСА_9 , реєстраційний номер: 5768489, загальною площею 59,2 кв.м. та все рухоме майно, що в ній знаходиться.

?Автомобіль AUDI A8L, 2012 року, реєстраційний номер НОМЕР_5 .

?Автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG, 2010 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

?Автомобіль Lexus LS 460 L, 2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_6 .

Стягнути з ОСОБА_6 1262500,00 грн.

Позивач та її представники в судовому засіданні позов підтримали з підстав, зазначених в позовній заяві та заяві про зміну предмету позову. Проти задоволення зустрічного позову заперечили повністю. Представник відповідача позов не визнав, вимоги, викладені у зустрічній позовні заяві, повністю підтримав.

Під час судових дебатів представник позивача зазначив про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, всебічно та в повному обсязі проаналізувавши всі обставини справи, належність та допустимість доказів, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно ст. 36 Сімейного кодексу України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Судом встановлено, що 07.06.2002 р. між ОСОБА_17 та ОСОБА_7 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_7 .

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

15.08.2002 р. між ОСОБА_18 (продавець) та ОСОБА_6 , проживає у АДРЕСА_10 та ОСОБА_7 , проживає у АДРЕСА_11 (покупці) було укладено договір купівлі-продажу, за якою покупці придбали квартиру АДРЕСА_12 загальною площею 336,70 кв.м, що складається з восьми кімнат за 1138000,00 грн.

Встановлено, що вказана квартира була придбана сторонами у шлюбі, при цьому обидві сторони спору просять визнати право особистої приватної власності на дану квартиру.

У відповідності до ст. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Так, обґрунтовуючи своє право особистої приватної власності на квартиру, позивач зазначила про те, що кошти в розмірі 1138000,00 грн., які були сплачені за придбання квартири, були подаровані її батьком, що може підтвердити свідок ОСОБА_11 . Разом з позовною заявою була подана заява про виклик свідка, в якій позивачем було зазначено, що її батько помер, але обставини походження коштів можуть бути підтверджені показаннями матері позивача. Однак, в подальшому представники позивача просили дану заяву залишити без розгляду, оскільки необхідність виклику свідка відпала.

Суд критично ставиться до даного доводу з огляду на те, що ст. 244 ЦК Української РСР (який діяв станом на момент придбання квартири) було передбачено, що договір дарування на суму понад 500 карбованців, а при даруванні валютних цінностей на суму понад 50 карбованців, повинен бути нотаріально посвідчений. Згідно ст. 47 ЦК Української РСР нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Аналогічні положення містяться і у ст. 219 ЦК України за якими у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

З трудової книжки, наданої представниками позивача, вбачається, що трудову діяльність позивач розпочала у червні 1999 р. на посаді інженера з маркетингу, пропрацювавши 1 рік. У червні 2000 р. позивача взято на роботу менеджером з реклами, у червні 2001 р. спеціалістом туристичного відділу, з якої її було звільнено у червні 2002 р.

Жодних доказів на підтвердження факту набуття достатніх грошових коштів на придбання квартири за два місяці після вступу до шлюбу та їх суми позивач не надала.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян» від 20.11.2003 № 1783, загальний розмір середньомісячної заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки за періодчервень 1999р. червень2002р. склала 5826,07 грн.

Суд критично ставиться до можливості позивача за цей період мати у особистій власності грошові кошти в розмірі 1138000,00 грн.

Обґрунтовуючи своє право особистої приватної власності на квартиру, відповідач (позивач за зустрічним позовом) послався на те, що веде трудову діяльність з 17 років, з 1999 р. отримав посаду генерального директора, про що надано копію трудової книжки. Також зазначав про те, що був співзасновником ТОВ «АВ-ЕЛЕКТРОНІКС», ТОВ «ТПК-ЕЛЕКТРОНІКС», ТОВ «СТАР ТЕЛЕКОМ», ТОВ «ЧУМАЦЬКИЙ ШЛЯХ» та отримував доходи від господарської діяльності, про що надано відповідні податкові декларації, витяги з ЄДР та органів статистики.

В матеріалах справи наявна трудова книга відповідача, перший запис в якій датовано 1987 р. Також наявні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «АВ-ЕЛЕКТРОНІКС», зареєстроване 24.11.2000; ТОВ «СТАР ТЕЛЕКОМ», зареєстроване 02.06.1999 р.; ТОВ «ТПК-ЕЛЕКТРОНІКС», зареєстроване 16.03.1999 р.; ТОВ «ЧУМАЦЬКИЙ ШЛЯХ», зареєстроване 22.04.1999 р., з яких вбачається, що відповідач був співвласником даних товариств.

Верховний Суд у постанові по справі № 546/912/16-ц від 24.01.2020 р. зазначив, що статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями, як час набуття майна і кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі № 214/6174/15-ц від 22.09.2020 р. зазначила, що можна зробити висновок, що за загальним правилом майно, набуте одним з подружжя до шлюбу, є його особистою приватною власністю, як і доходи, які воно приносить, тоді як спільною сумісною власністю подружжя є майно, набуте під час шлюбу, якщо суд встановить наявність понесених затрат з боку іншого подружжя - не власника, однак не визнає такі затрати істотними, то цей з подружжя може вимагати грошової компенсації понесених затрат, якщо такі затрати понесені під час перебування у шлюбі. Другий чинник істотності такого збільшення має бути пов`язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилося, не є підставою для визнання його спільним майном. Істотне збільшення вартості майна обов`язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто, вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна. Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інших чинників, які не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат подружжя чи іншого, не власника, з подружжя, у майно, не повинні враховуватися у зв`язку з тим, що законодавець у статті 62 СК України не називає їх як підстави для визнання особистого майна одного з подружжя спільним майном. В іншому випадку, у разі збільшення вартості майна внаслідок тенденції загального удорожчання об`єктів нерухомості, інфляційних та інших об`єктивних процесів, не пов`язаних з внесками подружжя чи одного з них, визнання як наслідок, непропорційне втручання у власність майна одного з подружжя, який набув таку власність до шлюбу.

В ході судового розгляду справи позивач, скориставшись своїм правом, передбаченим ст.63 Конституції України та 71 ЦПК України, відмовилася повідомити, на якій посаді працювала та який мала дохід до шлюбу. Так само позивачем не було спростовано обставини відсутності житла на момент укладення шлюбу.

Згідно правового висновку Верховного суду у постанові від 02.06.2021 р. у справі №711/1550/18 при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом. Позивач не довела якою була вартість майна до його поліпшення та добудови, не надала належних та допустимих доказів того, що торговельний павільйон істотно збільшився у своїй вартості саме внаслідок проведення переобладнання та ремонтних робіт, не зазначила розміру трудових і грошових затрат кожного з подружжя.

Беручи до уваги правові висновки Верховного суду, зазначені вище, на обставини даної справи, суд приходить до висновку, що відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) доведено належними і допустимими доказами, що квартиру АДРЕСА_12 придбано за кошти, набуті ним до шлюбу, а тому дана квартира є об`єктом його особистої приватної власності.

18.11.2002 р. між ОСОБА_18 (продавець) та ОСОБА_6 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу автостоянки № 23 на 2 поверсі секції «Б» критої автостоянки площею 14,9 кв.м по АДРЕСА_6 .

Вказана автостоянка не є предметом позовних вимог позивача, однак, є предметом вимог відповідача (позивача за зустрічним позовом), який просить визнати на неї право особистої приватної власності.

Згідно правового висновку Верховного суду у постанові від 01.04.2020 р. у справі №462/518/18 факт реєстрації нерухомого майна, придбаного у період шлюбу, на ім`я одного з подружжя не означає, що воно належить лише особі, на ім`я якої зареєстроване. Таке майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно трудової книги позивача 03.06.2002 р. її прийнято на посаду економіста ТОВ «АВ-Електронікс», звільнено 31.01.2006 р., співвласником та генеральним директором товариства був відповідач.

01.03.2006 р. позивача прийнято на посаду економіста ТОВ «Тріумфальна арка», звільнено 10.02.2014 р. Повторно 12.03.2015 р. позивача прийнято на посаду економіста з питань праці, звільнено 09.06.2017 р. співвласником даного товариства був відповідач, генеральним директором ОСОБА_19 , якого було допитано судом у якості свідка та який суду показав, що прийняти позивача на роботу його просив відповідач, фактично позивач трудової діяльності не здійснювала, їй нараховувалася та виплачувалася заробітна плата близько до мінімальної. Також свідок повідомив, що декілька разів був у житлі сторін та знає, що домогосподарством сторін опікувалися хатні працівники. Представник відповідача ОСОБА_5 зазначив, що домогосподарством сторін займалися наймані працівники: водій, садівник, кухар, няня, позивач домогосподарство не вела. Представник позивача ОСОБА_2 визнала, що колишнє подружжя сторін наймало для виховання спільної дитини няню та мало водія, однак це не свідчить про те, що позивач не опікувалася сином та житлом.

Згідно клопотання позивача судом було призначено у справі судову економічну експертизу, згідно висновку № 2010/19-72 від 29.03.2019 р. якої внесок ОСОБА_6 у власність подружжя складає 1262500,00 грн, що становить 5,27%, внесок ОСОБА_7 у власність подружжя складає 22686165,46 грн., що становить 94,73%.

За умовами ч. 2 ст. 70 Сімейного кодексу України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Відповідно до положень ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Сторонами даний висновок не оскаржувався, ними не заявлялися клопотання про повторну чи додаткову експертизу, тому суд не вбачає підстав для відхилення даного висновку експерта.

З огляду на викладене суд визнає спільною сумісною власністю подружжя автостоянку № НОМЕР_4 на 2 поверсі секції «Б» критої автостоянки площею 14,9 кв.м по АДРЕСА_6 та вважає за необхідне поділити її між сторонами наступним чином: право власності на 5,27% автостоянки визнати за позивачем, право власності на 94,73% автостоянки визнати за відповідачем.

Згідно висновку експертів за результатами проведеної судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи № 2008/19-43/24060-24063/19-43/24064/19-42 від 03.09.2019 р., призначеної судом за клопотанням позивача, вартість автостоянки складає 587835,00 грн., таким чином грошові частки кожного з подружжя дорівнюють: позивача 5,27%х587835,00 = 30978,90 грн., відповідача - 94,73%х587835,00 = 556856,10 грн.

29.06.2004 р. між ОСОБА_13 (продавець) та ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (покупці) було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_13 в Україні, загальною площею 46,3 кв.м. Згідно п. 3 договору продаж квартири вчинено за ціною, що встановлена продавцем та покупцями в розмірі 22260,00 грн.

Вказана квартира не є предметом позовних вимог позивача, однак, є предметом вимог відповідача (позивача за зустрічним позовом), який просить визнати на неї право особистої приватної власності.

Згідно висновку експертів за результатами проведеної судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи № 2008/19-43/24060-24063/19-43/24064/19-42 від 03.09.2019 р, провести огляд квартири у Автономній республіці Крим у зв`язку з її тимчасовою окупацією неможливо, а тому провести оцінку її вартості також неможливо, тому суд змушений виходити з єдиної відомої ціни квартири тієї, що зазначена у договорі.

З огляду на те позивач не просила суд про поділ даної квартири, не надала жодних доказів джерела набуття вказаної квартири, матеріали справи не містять доказів внеску позивача у придбання квартири чи догляд за нею, а також з огляду на те, що сторони визнають те, що за їх домогосподарством доглядали наймані працівники, суд не має підстав відступати від часток, визначених судовим експертом, а тому вбачає за можливе визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_13 в Україні, загальною площею 46,3 кв.м та поділити її між сторонами наступним чином: право власності на 5,27% квартири, що становить 2,44001 кв.м вартістю 1173,10 грн. визнати за позивачем, право власності на 94,73% квартири, що становить 43,85999 кв.м вартістю 21086,90 грн. визнати за відповідачем.

25.11.2005 р. між ОСОБА_20 від імені якої діє ОСОБА_21 (продавець) та ОСОБА_7 і ОСОБА_6 (покупці), було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 загальною площею 382,5 кв.м Також 25.11.2005 р. між ОСОБА_20 від імені якої діє ОСОБА_21 (продавець) та ОСОБА_7 і ОСОБА_6 (покупці), було укладено два договори купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 3221480903:02:006:0022 площею 0,0983 га та кадастровий номер 3221480903:02:006:0016 площею 0,102 га.

Відповідно до правового висновку Верховного суду у постанові від 22.01.2020 р. у справі №711/2302/18 сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Позивач просила суд визнати за відповідачем право особистої приватної власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача грошову компенсацію замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на речі побутового вжитку, які знаходяться у будинку за адресою АДРЕСА_1 у розмірі 4 873 274 грн. Свої вимоги обґрунтувала тим, що цей будинок було придбано за частину коштів, отриманих сторонами від продажу частини квартири по АДРЕСА_6 , придбання якої було здійснено за кошти, подаровані її батьком, а тому будинок є її особистою приватною власністю.

Суд до вказаного ставиться критично з огляду на наступне.

Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку, сторони придбали його 25.11.2005 р. В цей же час в матеріалах справи наявний договір купівлі-продажу частини квартири по АДРЕСА_6 , з якого вбачається що її продаж відбувся 02.03.2007 р. тобто після придбання будинку.

Верховний Суд у постанові від 24.10.2019 р. у справі № 904/3315/18 наголошував на тому, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення».

Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Згаданий принцип римського права «venire contra factum proprium» є вираженням «equitable estoppel» - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на «principles of fraud» та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Подібні висновки викладено і у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 р. у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).

З огляду на вказане вище суд дійшов висновку, що позивачем допущена суперечлива поведінка, адже спочатку у позовній заяві позивач зазначала, що домоволодіння є її особистою приватною власністю, набуте за подаровані батьком кошти, а у заяві про зміну предмету позову та подальшому розгляді справи що майно придбавали спільно та просила будинок визнати особистою власністю відповідача та стягнути на її користь Ѕ компенсації його вартості та вартості предметів побутового вжитку в ньому.

Обґрунтовуючи свої вимоги про визнання права особистої приватної власності на домоволодіння та земельні ділянки, відповідач (позивач за зустрічним позовом) посилався на те, що будинок придбаний за його особисті кошти, які він заробив до укладення шлюбу. Сам будинок та його продавця відповідач знайшов особисто, переговори вів самостійно, позивач не здійснювала жодних дій, пов`язаних з його набуттям, що підтверджується заявою продавця ОСОБА_16 , наявною в матеріалах справи.

Відповідно до декларації відповідача про доходи його дохід у 2004 р. склав 139920,00 грн. Згідно умов договору купівлі-продажу житлового будинку, вартість його продажу становила 201650,00 грн.

За таких обставин та з урахуванням зазначених вище висновків судових експертів, суд доходить висновку про те, що 69,38755% (201650/133920*100%) є особистою приватною власністю відповідача, а решта 30,61245% є спільною власністю подружжя, які слід поділити згідно висновку експерта наступним чином: 1,613276% (5,27% внеску позивача у майно подружжя х 30,61245%) житлового будинку присудити позивачу, 98,386724% (69,38755% + (94,73% внеску відповідача у майно подружжя х 30,61245%) житлового будинку присудити відповідачу.

Аналогічним чином суд вважає за доцільне здійснити поділ земельних ділянок для обслуговування житлового будинку кадастровий № 3221480903:02:006:0016 площею 0,1020 га, кадастровий №3221480903:02:006:0022 площею 0,0983 га, визнавши особистою приватною власністю відповідача 69,38755% земельних ділянок кадастрові №3221480903:02:006:0016 та №3221480903:02:006:0022, а решту 30,61245%, визнавши спільною власністю подружжя та поділивши наступним чином: право власності на 1,613276% земельних ділянок кадастрові №3221480903:02:006:0016 та №3221480903:02:006:0022 визнати за позивачем, право власності на 98,386724% земельних ділянок кадастрові №3221480903:02:006:0016 та №3221480903:02:006:0022 визнати за відповідачем.

Також в матеріалах справи містяться свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, що є предметом поділу:

?НОМЕР_8 , видане ОСОБА_7 про право власності на автомобіль AUDI A8L реєстраційний номер НОМЕР_5 2012 року випуску номер шасі НОМЕР_9 .

?НОМЕР_3 , видане ОСОБА_7 про право власності на автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG реєстраційний номер НОМЕР_2 2010 року випуску номер шасі НОМЕР_10 .

?НОМЕР_11 , видане ОСОБА_6 про право власності на автомобіль LEXUS LS 460L реєстраційний номер НОМЕР_6 2008 року випуску номер шасі НОМЕР_12 .

Автомобіль LEXUS LS 460L реєстраційний номер НОМЕР_6 2008 року випуску номер шасі НОМЕР_12 не є предметом вимог ані а первісною позовною заявою (з урахуванням заяви про зміну предмету позову), ані зустрічної позовної заяви, тому не є предметом поділу та залишається за позивачем.

Автомобіль AUDI A8L реєстраційний номер НОМЕР_5 2012 року випуску номер шасі НОМЕР_9 як позивач, так і відповідач просять залишити за відповідачем, тому він не є предметом поділу та залишається за відповідачем.

На автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG реєстраційний номер НОМЕР_2 2010 року випуску номер шасі НОМЕР_10 кожна зі сторін просить визнати право власності.

Ані у позовній заяві, ані у заяві про зміну предмету позову позивачем не зазначено жодних обставин придбання даного автомобіля, його вартості, джерела доходів тощо. В свою чергу у зустрічній позовній заяві відповідач (позивач за зустрічним позовом) зазначив, що з 1996 р. по 2011 р. був власником автомобілів: Toyota Carina, Subaru Legacy, Nissan Infinity, Toyota Highlander, Toyota Lexus ES, Lexus LS, ОСОБА_22 , що підтверджується довідкою Головного сервісного центру МВС України № 31/781аз від 16.11.2018 р. Відповідач поступово оновлював свій автомобіль, продаючи попередній, таким чином придбав VOLKSWAGEN TOUAREG за кошти, які були набуті ним до вступу до шлюбу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

За таких обставин суд приходить до висновку, що автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG реєстраційний номер НОМЕР_2 2010 року випуску номер шасі НОМЕР_10 є особистою приватною власністю відповідача.

Також позивач просила визнати за нею право власності на речі побутового вжитку, що розташовані в квартирі по АДРЕСА_6 та стягнути з відповідача компенсацію Ѕ частки вартості речей побутового вжитку у житловому будинку у с. Хлепча Васильківського району Київської області.

В свою чергу відповідач заперечував проти даних вимог та просив визнати право особистої приватної власності на це майно за ним.

Згідно висновку судової економічної експертизи № 2010/19-72 від 29.03.2019 р. внесок ОСОБА_6 у власність подружжя складає 1262500,00 грн., що становить 5,27%, внесок ОСОБА_7 у власність подружжя складає 22686165,46 грн, що становить 94,73%.

Згідно висновку експерта № 15043 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи від 13.08.2021 р. вартість майна, що знаходиться у квартирі становить 147561,90грн., вартість майна, що знаходиться у домоволодінні становить 1336825,65 грн.

Також позивач просила суд зобов`язати відповідача здійснювати на користь позивача виплату половини доходів з 49% частки, що належить відповідачу в ТОВ «СОКОВИЙ ЗАВОД СОКИРЯНСЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 39761131).

Позивачем не надано і матеріали справи не містять доказів наявності доходів та прибутку ТОВ «СОКОВИЙ ЗАВОД СОКИРЯНСЬКИЙ» з моменту придбання його відповідачем, фактів виплати йому дивідендів та їх розміру. Як член подружжя позивач має право на частку дивідендів, отриманих від господарської діяльності товариства, частка в статутному капіталу якого була сформована за рахунок спільного майна подружжя. При цьому їх виплата здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства, що залишається після сплати всіх податків, відрахувань та інших обов`язкових платежів.

Згідно приписів ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин позивачем не було доведено як самого факту отримання відповідачем прибутку від наявності у нього частки у статутному капіталі ТОВ «СОКОВИЙ ЗАВОД СОКИРЯНСЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 39761131), так того, що вказана частка була ним набута за рахунок спільного майна подружжя. Тому у задоволенні вимог в цій частині слід відмовити.

Також позивач просила стягнути з відповідача на користь позивача суму компенсації вартості внеску в статутні капітали ТОВ «СОКОВИЙ ЗАВОД СОКИРЯНСЬКИЙ» код ЄДРПОУ 39761 131 ТОВ «ЛОГІКОМ-СИСТЕМ» код ЄДРПОУ 35438873, ТОВ «ТРІУМФАЛЬНА АРКА» код ЄДРПОУ 33156413, ТОВ «ТПК-ЕЛЕКТРОНІКС» код ЄДРПОУ 30358081 в розмірі 9 348 868,75 грн.

Відповідно до п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 № 11 власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Виходячи зі змісту частин 2, 3 ст. 61 СК, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім`ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів. У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч ст.65 СК інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 Сімейного кодексу України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Матеріали не містяться доказів визнання недійсним правочинів з придбання відповідачем часток у статутних капіталах наведених вище товариств за позовом позивача. Більш того, в матеріалах справи містяться нотаріально посвідчені заяви-згоди позивача про продаж відповідачем частки у статутному капіталі ТОВ «СОКОВИЙ ЗАВОД «КОДИМСЬКИЙ» (том 1 а.с.89), та купівлю частки у статутному капіталі ТОВ «СОКОВИЙ ЗАВОД «СОКИРЯНСЬКИЙ» (том 1 а.с. 91). Крім цього судом встановлено, що «ТПК-ЕЛЕКТРОНІКС» код ЄДРПОУ 30358081 зареєстровано 16.03.1999 р. тобто до укладення шлюбу між сторонами.

За таких обставин позивачем не доведено, що придбання часток у статутних капіталах товариств було здійснено не в інтересах сім`ї та на спільні кошти подружжя, а також те, що таке придбання було здійснено без її згоди. Тому у задоволенні вимог в цій частині слід відмовити.

Також позивач просила стягнути з відповідача грошові кошти, що містяться на банківських рахунках та визнати право вимоги за договорами позики з ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ТОВ «АРКА ХАЙТЕК», ТОВ «СОКОВИЙ ЗАВОД «СОКИРЯНСЬКИЙ». В свою чергу відповідач (позивач за зустрічним позовом) просив стягнути з позивача (відповідача за зустрічним позовом) 1262500,00 грн., отриманих від продажу частини квартири по АДРЕСА_6 .

В матеріалах справи (том 2 а.с. 247) міститься нотаріально посвідчена заява позивача, якою вона надала відповідачу згоду на передачу в позику будь-яким особам на розсуд відповідача належних грошових коштів та надала згоду на укладення та підписання відповідачем будь-яких договорів позики грошових коштів.

Доказів визнання даних договорів недійсними за позовами позивача матеріали справи не містять. Також не містять матеріали справи доказів наявності суми на банківському рахунку відповідача станом на момент розгляду справи, а також того, що кошти не були використані в інтересах сім`ї. Аналогічно, відповідач (позивач за зустрічним позовом) не довів, що сума коштів, яку він просить стягнути з позивача (відповідача за зустрічним позовом), не була використана в інтересах сім`ї. Тому у задоволенні вимог як первісного, так і зустрічного позову у цій частині слід відмовити.

Додатково суд звертає увагу, що рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті і захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду потрібно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення - це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним.

З огляду на те, що провадження у справі було відкрито у березні 2018 р. та тривало понад 3 роки, у справі було проведено п`ять судових експертиз (економічна, оціночно-будівельна, оціночно-земельна, автотехнічна та товарознавча), витребувані докази, допитані свідки та вчинено всі можливі дії з метою остаточного вирішення спору з метою уникнення необхідності сторонам ще раз звертатися до іншого суду, а також те, що частина майна, що є предметом поділу, є неподільною в натурі, суд доходить висновку про остаточний поділ майна подружжя у даній справі з урахуванням його ринкової вартості згідно висновків судових експертів наступним чином.

Згідно висновку експертів за результатами проведеної судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи № 2008/19-43/24060-24063/19-43/24064/19-42 від 03.09.2019 р. ринкова вартість квартири по АДРЕСА_6 становить 8849520,00 грн., ринкова вартість автостоянки № 23 становить 587835,00 грн., ринкова вартість житлового будинку у с. Хлепча Васильківського району Київської області становить 8836862,00 грн., земельної ділянки кадастровий № 3221480903:02:006:0016 площею 0,1020 га складає 345117,00 грн., ділянки кадастровий №3221480903:02:006:0022 площею 0,0983 га складає 332598,00 грн., вартість квартири у смт. Гаспра становить 22260,00 грн.

За умовами ч. 2 ст. 71 Сімейного кодексу України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

В судовому засіданні 20.12.2021 р. представник позивача ОСОБА_2 зазначила про неможливість спільного використання нерухомості сторонами. Суд підтримує вказане клопотання, тому вважає за доцільне здійснити поділ майна таким чином, щоб майно за результатами спору залишилося у власності неподільно.

Так, оскільки суд дійшов висновку про визнання за позивачем права власності на 1,613276% житлового будинку та земельних ділянок для його обслуговування у с. Хлепча, 5,27% квартири у смт. Гаспра та автостоянки у м. Києві (загальна вартість 184487,02 грн.) дані частки є незначними, а тому з метою повного забезпечення інтересів сторін, суд вбачає за доцільне замість визнання права власності на ідеальні частки без можливості виділення їх у натурі, замінити на рухоме майно ідентичної вартості.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).

У частині другійстатті 78 ЦПК Українипередбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частиною першоюстатті 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав відповідно до п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.

При поданні позову та зустрічного позову сторонами було сплачено максимальний судовий збір в розмірі 5286,00 грн. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 278,57 грн., з позивача на користь відповідача 5007,43 грн.

Згідно ч. 12 ст. 265 ЦПК України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір в сумі 4728,86 грн.

Підстав для стягнення інших судових витрат на даний час судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 60, 69, 70, 72 СК України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, ст. т. 15,16, ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007 р. № 11, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя та зустрічну позовну заяву ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ майна подружжя, - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на:

Автомобіль LEXUS LS 460L реєстраційний номер НОМЕР_6 2008 року випуску номер шасі НОМЕР_12 .

Речі побутового вжитку, що знаходяться в квартирі по АДРЕСА_6 : меблі в кабінеті вартістю 24562,50 грн., тюль та аксесуари до неї вартістю 5340,00 грн., килим 270х370 вартістю 17399,70 грн., килим № 2 255х340 вартістю 17399,70 грн., шафи Ітіс вартістю 13500,00 грн., меблі у вітальні вартістю 26400,00 грн., стіл Ітіс вартістю 7920,00 грн., диван-ліжко вартістю 4260,00 грн., парта і стілець вартістю 6570,00 грн., BO аудіосистема BEOSOUND 9000 6-CD CHANGER MK2 вартістю 24210,00 грн.

Речі побутового вжитку, що знаходяться в житловому будинку у АДРЕСА_1 : дзеркало Luxordue вартістю 7010,10 грн., картини «Маски» 4 шт. вартістю 7200,00 грн., килимки 4 шт. вартістю 607,50 грн., столик-візок вартістю 1125,00 грн., обідній стіл та стільці (комплект) вартістю 8115,15 грн., посуд 6 персон Villeroi Boch вартістю 4020,00 грн., газетниця вартістю 321,00 грн., торшер вартістю 3450,00 грн., саббуфер активний Focal Electra Beryllium SW1000 вартістю 38529,90 грн., картина вартістю 1800,00 грн., декор «Кулі» (3 шт.) вартістю 69,00 грн., вуличні меблі вартістю 5940,00 грн., скляна тумба для ТВ вартістю 9315,00 грн., штори вартістю 22618,20 грн., тюль (комплект) вартістю 5627,10 грн., крісло вартістю 3600,00 грн., килим вартістю 29100,00 грн., столик вартістю 2820,00 грн., проектор Sony VPL-VW200 вартістю 45450,00 грн., екран проекційний De-Lite вартістю 45000,00 грн., ТВ у ванній Самсунг вартістю 32 3180,00 грн., тюль та аксесуари до них вартістю 2655,00 грн., меблі для санвузлів вартістю 9750,00 грн., диван вартістю 6944,70 грн., парта із стільцем вартістю 6570,00 грн., телевізор BO BeoVision вартістю 7 4499,40 грн., шезлонг ротанг вартістю 2040,00 грн., підставка під квіти вартістю 405,00 грн., ролети плісе (4 вікна) вартістю 5940,00 грн.

Визнати за ОСОБА_7 право власності на:

Автомобіль AUDI A8L реєстраційний номер НОМЕР_5 2012 року випуску номер шасі НОМЕР_9 .

Автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG реєстраційний номер НОМЕР_2 2010 року випуску номер шасі НОМЕР_10 .

Квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер: 41853, загальна площа 195,50 кв.м.

Автостоянку (паркомісце) № 23 за адресою: АДРЕСА_6 , на другому поверсі секції «Б» критої автостоянки, площею 14,9 кв.м.

Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 6824864, загальною площею: 428,6 кв.м.

Речі побутового вжитку, що знаходяться в житловому будинку у АДРЕСА_1 : шафа для взуття Креденс вартістю 2370,00 грн., шафа для одягу 2550,00 грн., кухонні меблі вартістю 60600,00 грн., мікрохвильова піч Miele вартістю 7720,20 грн., духова піч Miele вартістю 8258,40 грн., Холодильних Side by Side Liebherr вартістю 20039,70 грн., скляний стіл (підлоговий) вартістю 8430,00 грн., диван вартістю 17400,00 грн., колонка центральна Focal Electra CC 1000 Beryllium вартістю 26100,00 грн., колонки акустична Focal Electra Beryllium вартістю 1038 12825,00 грн., стіл сріблястий вартістю 11100,00 грн., крісла 2 шт вартістю 741,00 грн., навісні шафи вартістю 4950,00 грн., люстра вартістю 23969,60 грн., меблі вартістю 31749,90 грн., килим вартістю 17399,70 грн., акустична система Revox Re:Sound S brilliant вартістю 24750,00 грн., диван вартістю 18153,00 грн., стіл вартістю 19647,30 грн., стілець з позолотою вартістю 5175,00 грн., стіл ПК вартістю 1680,00 грн., вітрина №2 вартістю 23400,00 грн., вітрина №1 вартістю 23400,00 грн., низька шафа Креденс вартістю 15975,00 грн., диван вартістю 22200,00 грн., акустична система Revel Ultima Studio (пара) вартістю 157500,00 грн., сабвуфер Ultima SUB-30 REVEL вартістю 65092,50 грн., акустична система Revel Ultima Embrace 2 шт. вартістю 22050,00 грн., акустична система Revel Ultima Voice вартістю 55890,00 грн., підсилювач Mark Levinson №432 вартістю 98550,00 грн., підсилювач Mark Levinson №433 вартістю 91350,00 грн., попередній підсилювач Lexicon MC-12HD вартістю 58050,00 грн., cd-програвач Denon DCM-500AE вартістю 1709,55 грн., аудіоресивер Denon DRA-500AE 8 вартістю 3090,00 грн., медіа-центр Dune HD Max вартістю 2100,00 грн., столик вартістю 2820,00 грн., крісло вартістю 7050,00 грн., вішалка для халатів та рушників (комплект) вартістю 519,00 грн., шафи вартістю 26100,00 грн., дзеркало вартістю 5640,00 грн., ліжко вартістю 3690,00 грн., меблі вартістю 6450,00 грн., меблі Smania вартістю 9150,00 грн., тренажер велосипед PReCOR 846i вартістю 22638,90 грн., обладнання для сауни (електро піч) вартістю 3090,00 грн.

Земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221480903:02:006:0016 площею 0,1020 га.

Земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221480903:02:006:0022 площею 0,0983 га.

Квартиру за адресою: АДРЕСА_9 , реєстраційний номер: 5768489, загальною площею 59,2 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 судовий збір в розмірі 4728,86 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Скасувати арешти на майно, накладені ухвалами Васильківського міськрайонного суду Київської області у даній справі від 23.03.2018 р. та від 29.07.2021 р.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Л.М.Кравченко