Постанова

від 05.07.2022 по справі 335/4778/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 06.07.2022 Справа № 335/4778/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний№335/4778/21 Головуючий у1інстанції Крамаренко І.А.

Провадження № 22-ц/807/884/22 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2022 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Кухаря С.В.,

Бєлки В.Ю.

за участю секретаря судового засідання Бєлової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Олександрівськ» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Олександрівськ» про усунення перешкод у користуванні майном,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Торговий дім «Олександрівськ» про усунення перешкод у користуванні майном.

В обґрунтування вимог зазначено, що вона є власницею об`єктів нерухомості по АДРЕСА_1 , а саме: нежитлового приміщення інв. №180113, реєстраційний номер нерухомого майна 2176289723101, та нежитлового приміщення склад літ.М.

Вказане майно вона успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , однак не може розпоряджатись нерухомістю, оскільки вона зайнята ТОВ «Торговий дім «Олександрівськ», яке не бажає врегулювати вказане питання у позасудовому порядку.

Просила суд усунути їй перешкоди у користуванні майном, які чиняться Відповідачем, шляхом примусового звільнення об`єктів нерухомого майна.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2021 року позов задоволено.

Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні майном шляхом звільнення ТОВ «Торговий дім «Олександрівськ» нежитлового приміщення інв. №180113, реєстраційний номер нерухомого майна 2176289723101, та нежитлового приміщення склад літ.М, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та надання вільного доступу до цих приміщень ОСОБА_1 .

Стягнуто з ТОВ «Торговий дім «Олександрівськ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ТОВ «Торговий дім «Олександрівськ» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Вирішити питання судових витрат.

ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 надала суду відзив на апеляційну каргу, в якому просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище нормам процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано належних доказів, які би підтверджували законність користування майном позивача

Колегія суддів погоджується яз вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 01.10.2020 є власником нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою № 252673929 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Ѕ частка майна об`єкту нерухомості належить на підставі свідоцтва про право власності серія та номер: 1767, та Ѕ частка майна належить на підставі свідоцтва про право на спадщину, за законом, серія та номер: 1768. (а.с.5-9).

Згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, ТОВ «ТД «Олександрівськ» (код ЄДРПОУ 40526107) зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , засновником та кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи є ОСОБА_4 . (а.с.10).

ТОВ «ТД «Олександрівськ» користується вказаними нежилими приміщеннями, відповідно до Договору оренди №ФОП-/01 від 03.01.2017. (а.с.77-81).

Положеннями частини 1 статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Так, судом першої інстанції встановлено, що спірне майно на час розгляду спору зайняте ТОВ «Торговий дім «Олександрівськ», що підтверджується листом Запорізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ», яке повідомило, що з 2016 року надає послуги щодо охорони спірних приміщень ТОВ «Торговий дім «Олександрівськ».

Крім того, вказана обставина підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, де адреса спірних приміщень зазначена як місцезнаходження Відповідача.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 належать нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 , та вказані приміщення на час розгляду спору зайняті ТОВ «Торговий дім «Олександрівськ».

Обґрунтовуючи свої вимоги про скасування рішення суду першої інстанції, ТОВ «Торговий дім «Олександрівськ» зазначає, що між ними та ОСОБА_2 03.01.2017 року було укладено договір оренди строком до 03.11.2022 року, із місячною орендною платою у 13050 грн. ОСОБА_2 виставляв рахунки із сплати авансових орендних платежів до серпня 2024 року включно, які скаржник сплачував, внаслідок чого станом на 30.06.2021 року переплата за договором становить 478100 грн.

ТОВ «Торговий дім «Олександрівськ» на підтвердження своєї позиції про правомірність користування приміщеннями, які належать Позивачу, надано договір оренди нежитлового приміщення №ФОП-1/01 від 03.01.2017 року, предметом, якого було передача ОСОБА_2 у орендне користування ТОВ «ТД «Олександрівськ» нежитлового приміщення площею 391,4 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Також суду надано додаткову угоду від 05.01.2017 року до цього договору, якою внесені зміни до основного договору щодо місцезнаходження орендованого майна та вказано, що об`єктом оренди є нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 . На підтвердження отримання в оренду вказаного майна Відповідачем надано акт прийому передачі від 05 січня 2017 року, зі змісту якого вбачається, що в орендне користування передається нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Колегією суддів вказані твердження відхиляються з огляду на наступне.

За приписами ст.795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Проте, ТОВ «Торговий дім «Олександрівськ», в порушення вимог статей 78 ЦПК України та статті 795 ЦК України не надано допустимого доказу передачі йому в орендне користування саме приміщень, які є предметом спору, що знаходяться по АДРЕСА_1 .

Скаржником надано до суду оригінали вказаних документів - де замість виконаного власноруч підпису ОСОБА_2 міститься зображення його підпису виконане за допомогою технічних засобів - шляхом проставляння факсиміле.

Таким чином, тверджень скаржника про те, що ТОВ «Торговий дім «Олександрівськ» на законних підставах займає спірні приміщення, є безпідставними з огляду на те, що в силу приписів ч.2 та ч.3 ст.11 ЦК України цивільні права можуть виникати із договорів та інших правочинів або з актів цивільного законодавства.

Встановлено, що спірні приміщення на праві власності належать ОСОБА_1 , а тому ТОВ «Торговий дім «Олександрівськ» на підтвердження правомірності знаходження у спірних приміщеннях повинен був надати суду відповідний договір укладений із ОСОБА_1 чи попереднім власником.

Положеннями ч.1 ст. 793 ЦК України визначена обов`язкова письмова форма договору найму будівлі або іншої капітальної споруди.

Відповідно до ч.2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Можливість використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

ТОВ «Торговий дім «Олександрівськ» надано суду незавірену копію угоди від 10 жовтня 2016 року, укладеної між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , з тексту якої вбачається, що сторони домовились використовувати аналоги власноручних підписів - факсиміле.

Проте, ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції відповідачем оригіналу такої угоди не надано, належних та допустимих доказів неможливості виконання вимоги суду щодо надання оригіналу угоди також не надано.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги вказану угоду оскільки в порушення приписів статей 84 та 95 ЦПК України, подана відповідачем суду копія угоди про використання факсиміле не була засвідчена представником Відповідача, та не було повідомлено про наявність у Відповідача оригіналу цього доказу. Оригінал цієї угоди для огляду надано не було.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що угода між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про використання факсиміле навіть за умови надання її оригіналу не може вважатись домовленістю сторін договору оренди нежитлового приміщення №ФОП -1/01 від 03.01.2017 про використання факсиміле у розумінні ч.3 ст.207 ЦК України, оскільки укладена не сторонами договору, а іншими особами. Сторонами договору оренди були суб`єкти господарювання ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Торговий дім «Олександрівськ», у той час коли сторонами угоди про використання факсиміле були громадянин ОСОБА_2 та громадянка ОСОБА_4 .

З огляду на зазначене, колегія суддів критично ставиться до договору оренди нежитлового приміщення №ФОП-1/01 від 03 січня 2017 року, додаткової угоди до нього, та акту прийому передачі майна 05 січня 2017 року, оскільки встановлено, що зазначені документи не містять власноручного підпису Орендодавця ОСОБА_2 , а замість його підпису проставлено його аналог факсиміле.

Враховуючи приписи частини 2 ст.207 ЦПК України, ч.2 ст.215 та ч.1 ст.218 Цивільного кодексу України, оскільки сторонами не було дотримано письмову форму правочину, то вказаний правочин є недійсний (нікчемний) в силу приписів частини 2 статті 2015 ЦК України, в силу того, що недодержання письмової форми правочину є прямою вказівкою його недійсності у відповідності до ч.1 ст.218 ЦК України.

Відповідно до п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24 травня 1995 № 88 документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Враховуючи те, що нормами чинного законодавства не передбачено використання факсиміле на документах первинної бухгалтерської звітності колегія суддів критично ставиться до наданих Відповідачем доказів виконання договору, а саме акту звірки взаємних розрахунків за період січень 2018 грудень 2019 та рахунків на оплату орендних платежів у кількості 20 шт. за період з 10.03.2017 по 24.01.2020.

Судом першої інстанції обґрунтовано відхилено доводи ТОВ «Торговий дім «Олександрівськ», що ним виконувався договір оренди нерухомого майна №ФОП-1/01 від 03 січня 2017 року, та на даний час Відповідачем здійснено авансові платежі за користування майном, а тому між сторонами склались фактичні договірні відносини.

Так, під час розгляду справи на підставі банківських виписок наданих Відповідачем та з інформації про рух коштів дійсно підтверджується факт здійснення платежів Відповідачем на адресу ФОП ОСОБА_2 із цільовим призначенням оплати - орендних платежів.

Проте, з банківських виписок, як того вимагають приписи статті 79 ЦПК України, неможливо встановити за оренду яких приміщень здійснювались платежі, а також неможливо встановити фактичний розмір місячної орендної плати.

Судом встановлено, що за користування нерухомим майном у період з 01.06.2016 по 31.12.2016, тобто за сім місяців сплачено оренду плату у розмірі 380 800,00 грн., або в середньому 54 400,00 грн. на місяць, а згідно наданого примірнику договору оренди від 03 січня 2017 року місячний розмір орендної плати вказаний 13050,00 грн., тобто менший у чотири рази ніж підтверджений документально. Домовленість сторін про внесення орендної плати у розмірі, вказаному в договорі оренди від 03.01.2017, та на який посилається Відповідач спростовується також і даними бухгалтерської звітності, оскільки як випливає із акту звірки взаємних розрахунків за період січня 2018 червня 2021 року Відповідач зазначив наявність дебіторської заборгованості у розмірі 478 100 грн., у той же час ТОВ «ТД «Олександрівськ» задекларував дебіторську заборгованість (перед усіма контрагентами) у сумі 48 тисяч гривень, а станом на 31.12.2018 року дебіторська заборгованість взагалі була відсутня. Таким чином, данні податкового обліку спростовують твердження Відповідача про наявність авансових (дебетових) оплат за користування нерухомим майном.

В ході розгляду справи судом досліджено копію договору оренди спірних нежитлових приміщень укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «ТД «Олександрівськ» від 24 січня 2020 року (а.с.139). Оригіналу вказаного договору також не надано, так само і не надано акту прийому-передачі майна на виконання договору.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що укладення договору від 24.01.2020 свідчить, що фактично сторони після закінчення строку дії договору від 03.01.2017, яке згідно п.2.1. відбулось 03.12.2019 могли досягати домовленостей про його продовження лише до січня 2020 року. На відсутність будь яких домовленостей щодо орендного користування після 24 січня 2020 року свідчать і оплати за користування майном, остання з яких здійсненна 24 січня 2020 року, що підтверджується платіжним дорученням №279 від 24.01.2020. У подальшому жодних оплат не здійснювалось. Вказане також не свідчить про існування досягнутих домовленостей про існування орендних відносин до 03.11.2022.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що зобов`язання боржника у випадку його смерті не припиняється, а переходять до спадкоємців незалежно від виду спадкування.

Колегією суддів вказані доводи апеляційної скарги відхиляються оскільки не мають відношення до предмету спору, враховуючи те, справі, що переглядається предметом спору не є питання спадкування боргів ОСОБА_2 . Предметом спору у справі є вимога власника про усунення перешкод користування належним йому майном.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача відсутні передбачені законом підстави для зайняття приміщень належних ОСОБА_1 , належних доказів передання спірного майна в орендне користування суду не надано, здійсненні платежі можуть підтверджувати досягнуті домовленості між ТОВ «ТД «Олександрівськ» та ФОП ОСОБА_2 про орендне користування до січня 2020 року включно (саме у цьому місяці здійсненна остання оплата та складався новий договір оренди). Розрахунки Відповідача про здійснення авансових платежів за користування майном спростовуються відомостями бухгалтерського обліку, та є нелогічними з огляду на наведені вище розрахунки суми орендної плати у 2016 році.

Скаржником ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надано належних доказів, які би підтверджували законність користування майном позивача.

В свою чергу, позивачем належними та допустимими доказами доведено належність їй нерухомого майна та зайняття його відповідачем.

З огляду на наведене колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України, дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Отже доводи скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник.

Докази та обставини, ні які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Таким чином колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Олександрівськ» залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2021 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 11 липня 2022 року.

Головуючий

Судді: