Рішення

від 04.07.2022 по справі 388/1863/21

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 388/1863/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

05.07.2022 року Долинський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Баранського Д.М.,

за участю секретаря Поліщук Т.І.,

представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянуву відкритому судовомузасіданні, у приміщенні суду в м. Долинській цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з цим позовом до відповідача та просить: 1) розірвати договір оренди землі укладений 15 січня 2007 року, зареєстрований 21 травня 2007 року за № 26; 2) стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з орендної плати за періоди 2010-2021 роки в сумі 23008 грн.

Позов мотивує тим, що є власником земельних ділянок площею 4,1272 га, кадастровий номер: 3521980700:02:000:1156 та 1,7966 га, кадастровий номер: 3521980700:02:000:0156 га, що розташовані на території Долинської міської ради.

Вищезазначені земельні ділянки позивач успадкував після смерті ОСОБА_5 .

Після отримання у спадщину земельних ділянок ОСОБА_3 дізнався, що спадкодавець ОСОБА_5 уклала з відповідачем договір оренди землі на 49 років, що зареєстрований 21 травня 2007 року за № 26.

Оренда плата за цим договором оренди землі складає 1,5 процентів нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

ОСОБА_3 зазначає, що відповідач протягом одинадцяти років не виконує зобов`язання зі сплати орендної плати, що є підставою для її стягнення та розірвання договору оренди землі.

Позивач стверджує, що ОСОБА_4 особисто знає про те, що він є спадкоємцем земельної ділянки після смерті ОСОБА_5 , однак зобов`язання зі сплати орендної плати систематично не виконує.

Відповідач ОСОБА_4 надіслав до суду відзив на позовну заяву. Позов не визнає та просить відмовити у ньому.

Відповідач зазначає, що 15 січня 2007 року з ОСОБА_5 уклав договір оренди землі площею 5,93 га, що знаходиться на території Долинської міської ради. Строк оренди сорок дев`ять років.

За п. 9 цього договору оренди землі, орендна плата вноситься орендарем в розмірі 1,5 процентів від нормативної грошової оцінки.

ОСОБА_6 указує, що позивачеві за 2018-2020 роки орендна плата в сумі 8800 грн сплачувалася грошовим переказом, що підтверджується квитанцією від 6 листопада 2020 року № 6. Зазначений грошовий переказ не був отриманий позивачем не з вини орендаря.

6 листопада 2021 року за 2021 рік орендна плата була сплачена грошовим переказом в сумі 2400 грн.

Раніше ОСОБА_3 звертався до суду з позовом до нього про розірвання договору оренди землі за несплати орендної плати, однак у позові було відмовлено.

Підставою для відмови у позові було невиконання позивачем вимог ст. 148-1 ЗК України.

Відповідач зазначає, що незважаючи на невиконання позивачем вимог закону, особисто перераховував на користь орендодавця орендну плату.

На думку ОСОБА_6 невиконання позивачем вимог ст. 148-1 ЗК України свідчить про його недобросовісну поведінку.

Право власності на земельну ділянку, що є предметом оренди раніше належало спадкодавцю ОСОБА_5 .

У ОСОБА_3 право власності на зазначену земельну ділянку виникло на підставі рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 14 червня 2016 року у справі № 388/489/16-ц.

Однак, із цим позовом позивач звернувся до суду лише у 2021 році після спливу позовної давності до вимог за 2010-2017 роки, а тому просить застосувати у цій справі позовну давність.

ОСОБА_3 надіслав до суду відповідь на відзив. На думку позивача відповідач визнає ту обставину, що за 2010-2016 роки ним не було сплачено орендну плату, що свідчить про систематичне невиконання обов`язків.

На думку позивача невиконання ним вимог ст. 148-1 ЗК України не позбавляло відповідача виконати обов`язок зі сплати орендної плати.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_1 позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити у ньому.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про задоволення позову частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Судом установлено, що 15 січня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір оренди землі площею 5,93 га, що розташована на території Богданівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, правонаступником якої є Долинська міська рада, що 21 травня 2007 року за № 28 зареєстрований в ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21 травня 2007 року за № 26 (далі Договір). Договір укладено на строк сорок дев`ять років. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1,5 процентів нормативної грошової оцінки землі (а. с. 9-11).

Позивач ОСОБА_3 набув у власність земельну ділянку після смерті ОСОБА_5 на підставі рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 14 червня 2016 року (а. с. 5, 6).

Представники сторін під час судового засідання визнали, що орендна плата за цим договором вноситься щорічно в розмірі 1,5 процентів нормативної грошової оцінки землі.

Фактично предметом оренди за цим договором оренди землі від 15 січня 2007 року є дві земельних ділянки площею 4,1272 га, кадастровий номер: 3521980700:02:000:1156, 1,7966 га, кадастровий номер: 3521980700:02:000:0156, загальна площа 5,9238 га.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Відповідно до ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Відповідно до вказаного, документом, що підтверджує виконання зобов`язання є, зокрема розписка про одержання виконання, наявність у боржника боргового документа, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

За ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК Українипідставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

У цій справі виник спір з приводу невиплати відповідачем на користь позивача орендної плати.

З матеріалів справи відомо, що раніше ОСОБА_3 звертався до суду з позовом до ОСОБА_4 про розірвання договору оренди землі з підстав систематичної несплати орендної плати та рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 8 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 12 серпня 2020 року у позові було відмовлено, зокрема з тих підстав, що позивач набувши право власності на земельні ділянки не повідомив про це відповідача згідно з положеннями ст. 148-1 ЗК України.

У подальшому ОСОБА_3 знову звертався до ОСОБА_4 з позовом про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди землі, однак цей позов ухвалою Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 жовтня 2021 року залишений без розгляду.

За ч. 3 ст. 148-1 ЗК України особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Отже, положення ч. 3 ст. 148-1 ЗК України покладають на особу, яка набула право власності на земельну ділянку обов`язок, протягом одного місяця з дня набуття права власності повідомити про це її користувачів із зазначенням, зокрема: прізвища, ім`я, по батькові для фізичних осіб нового власника; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

У цій справі ОСОБА_3 не виконує покладений на нього обов`язок, передбачений ч. 3 ст. 148-1 ЗК України, тобто діє в порушення закону, відповідно недобросовісно.

Слід зазначити, що положеннями ч. 3 ст. 148-1 ЗК України на нового власника земельної ділянки покладено обов`язок повідомити користувача його земельної ділянки у визначений спосіб, а саме шляхом надіслання повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручення особисто під розписку.

Повідомлення користувача земельної ділянки про нового власника земельної ділянки в інший спосіб, шляхом усного повідомлення, через третіх осіб, попереднього звернення до суду з позовом про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди землі, шляхом опублікування даних в засобах масової інформації, не свідчить про вчинення дій, що прямо визначені у змісті ч. 3 ст. 148-1 ЗК України.

У цій справі відповідач ОСОБА_3 не навів жодного аргументу про правомірність з його боку невиконання обов`язку, передбаченого ч. 3 ст. 141-1 ЗК України.

На переконання суду поведінка ОСОБА_3 спрямована не на отримання орендної плати від відповідача згідно з договором оренди землі, а на створення для нього обставин, що дають йому підстави для розірвання договору оренди землі.

Вищезазначене суд вважає є підставою для залишення без задоволення позову у частині вимог про розірвання договору оренди землі.

У свою чергу ОСОБА_4 діючи добросовісно, дізнавшись про нового власника земельної ділянки, що знаходиться у нього в користуванні не в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 141-1 ЗК України, здійснив переказ на користь позивача орендної плати за 2018-2020 роки включно на суму 8800 грн, про що свідчить квитанція про поштовий переказ № 6 від 6 листопада 2020 року (а. с. 40). Зазначений переказ не був отриманий ОСОБА_3 за незалежних від ОСОБА_4 причин, що сторони визнають (а. с. 25).

6 листопада 2021 року ОСОБА_4 здійснив на користь ОСОБА_3 сплату орендної плати на 2021 рік на суму 2400 грн, про що свідчить квитанція про поштовий переказ від 6 листопада 2021 року (а. с. 41). Зазначену суму орендної плати позивачем отримано.

Відповідач не надав доказів сплати орендної плати за період з 2010 року по 2017 роки, оскільки вважає, що позивач пропустив позовну давність у цій справі до вимог про стягнення орендної плати з 2010 по 2017 роки включно.

Зважаючи на зазначене, тепер існує заборгованість зі сплати орендної плати за період 2010 по 2020 роки включно, що на думку суду підлягає стягненню на користь позивача.

Спору з приводу розміру орендної плати сторони не мають.

За змістом статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Положеннями ст. 267 ЦК України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У цій справі відповідачем заявлено про застосування позовної давності до вимог про стягнення орендної плати за 2010 2017 роки включно.

З матеріалів справи відомо, що позивач набув у власність земельні ділянки за рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 14 червня 2016 року, що набрало законної сили 24 червня 2016 року.

Тобто з 24 червня 2016 року ОСОБА_3 мав знати про те, що належні йому земельні ділянки знаходяться в оренді відповідача згідно з договором оренди землі від 15 січня 2007 року.

З цим позовом позивач звернувся до суду 23 листопада 2021 року, тобто з пропуском позовної давності до вимог про стягнення орендної плати за період з 2010 по 2017 роки включно.

Ці обставини також свідчать про відсутність підстав для визнання поважними причин пропущення строку позовної давності.

З огляду на вищезазначене, слід відмовити у стягненні орендної плати за період з 2010 по 2017 роки включно у зв`язку із пропуском позовної давності.

Отже, суд дійшов до переконання про наявність підстав для часткового задоволення цього позову.

Є необґрунтованим посилання позивача на правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі 274/4716/20, що ним відображено у змісті відповіді на відзив.

У справі № 274/4716/20, Верховний Суд встановив, що відповідач у справі не намагався здійснити сплату орендної плати коли довідався про спадкодавця земельної ділянки.

Натомість у цій справі судом таких обставин не встановлено, а навпаки встановлено, що позивач діяв не з метою отримання орендної плати від відповідача згідно з договором оренди землі, а на створення для нього обставин, що дають йому підстави для розірвання договору оренди землі, відповідно у справах встановлено різні фактичні обставини.

У свою чергу у постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 146/350/20, Верховний Суд визнав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову позивачу у позові з тих підстав, що позивач не виконав, передбачений ч. 3 ст. 148-1 ЗК України обов`язок, а відповідач заперечував факт повідомлення його про зміну власника спірної земельної ділянки і надання даних щодо платіжних реквізитів, оскільки затримка зі сплати орендної плати зумовлена діями орендодавця, що створив перешкоди для належного виконання орендарем обов`язку зі сплати орендної плати.

Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 178 ЦПК України відзив повинен містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У цій справі на підтвердження судових витрат відповідач надав договір про надання правничої допомоги від 19 січня 2022 року, квитанцію від 4 липня 2022 року № 779214 про сплату витрат на правничу допомогу на суму 10000 грн, акт про обсяг наданої правничої допомоги від 5 липня 2022 року.

Клопотання від представника позивача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами не заявлялось.

За ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

Отже цей позов згідно з положеннями ст. 176 ЦК України є позовом майнового характеру.

Ціна цього позову становить: 28804 грн (23008 + 5796 = 28804).

У цій справі підлягав сплаті судовий збір у розмірі 908 грн та позивачем він був сплачений.

Оскільки вимоги майнового характеру у цій справі підлягають задоволенню частково на суму 6261,29 грн, відповідно з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 197,38 грн, тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У свою чергу відповідач поніс судові витрати зі сплати судового збору на суму 10000 грн, що підлягають стягненню з позивача на його користь у розмірі 7826,24 грн, тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидвісторонипропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, оскільки на позивача покладено більшу частину судових витрат, з нього підлягає стягненню на користь відповідача 7628,86 грн судових витрат, а відповідач відповідно звільняється від обов`язку сплати на користь позивача 197,38 грн судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 18, 21, 22, 32 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 141, 141-1 ЗК України, ст. ст. 256-258, 266, 267, 545 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 42, 48, 76, 81, 82, 83, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (с. Марфівка, Долинська міська рада, Кропивницький район, Кіровоградська область, 28545, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) заборгованість за договором оренди землі в розмірі 6261,29 грн (шість тисяч двісті шістдесят одну гривню двадцять дев`ять копійок).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (с. Марфівка, Долинська міська рада, Кропивницький район, Кіровоградська область, 28545, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) 7628,86 грн (сім тисяч шістсот двадцять вісім гривень вісімдесят шість копійок) понесених судових витрат.

Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 11 липня 2022 року.

Суддя Долинського районного суду Д. М. Баранський