Постанова

від 09.11.2022 по справі 388/1863/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 листопада 2022 року м. Кропивницький

справа № 388/1863/21

провадження № 22-ц/4809/976/22

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Дуковського О.Л.

суддів: Дьомич Л.М., Письменного О.А..

з участю секретаря: Демешко Л.В.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Гончаренко Віталій Олексійович.

відповідач ОСОБА_2 .

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 05 липня 2022 року, у складі головуючого судді Баранського Д.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати.

Просив:

розірвати договір оренди землі укладений 15 січня 2007 року, зареєстрований 21 травня 2007 року за № 26;

стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з орендної плати за періоди 2010-2021 роки в сумі 23008, 00 грн.

В обгрунтування позову зазначав, що є власником земельних ділянок площею 4,1272 га, кадастровий номер: 3521980700:02:000:1156 та 1,7966 га, кадастровий номер: 3521980700:02:000:0156 га, що розташовані на території Долинської міської ради.

Вказував на те, що земельні ділянки успадкував після смерті ОСОБА_3 та після отримання їх у спадщину йому стало відомо, що спадкодавець ОСОБА_3 уклала з відповідачем договір оренди землі на 49 років, що зареєстрований 21 травня 2007 року за № 26.

Орендна плата за договором оренди землі складає - 1,5 процентів нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Зазначав, що відповідач протягом одинадцяти років не виконує зобов`язання зі сплати орендної плати, що є підставою для її стягнення та розірвання договору оренди землі.

Позивач стверджує, що ОСОБА_2 особисто знає про те, що він є спадкоємцем земельної ділянки після смерті ОСОБА_3 , однак зобов`язання зі сплати орендної плати систематично не виконує.

ОСОБА_2 заперечував позовні вимоги, шляхом подачі відзиву на позовну заяву.

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 05 липня 2022 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди землі в розмірі 6261,29 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із вказаним рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Просить розірвати спірний договір оренди землі та поновити строк позовної давності щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на його користь заборгованість по орендній платі за 2010-2017 року та стягнути з нього на його користь заборгованість по орендній платі в сумі -14008,00 грн. та судові витрати.

Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши письмові докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Відповідно дост. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 15 січня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі площею 5,93 га, що розташована на території Богданівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, правонаступником якої є Долинська міська рада, що 21 травня 2007 року за № 28 зареєстрований в ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21 травня 2007 року за № 26. Договір укладено на строк сорок дев`ять років. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1,5 процентів нормативної грошової оцінки землі (а. с. 9-11).

ОСОБА_1 набув у власність земельну ділянку після смерті ОСОБА_3 на підставі рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 14 червня 2016 року (а. с. 5, 6).

Представники сторін під час розгляду справи в суді першої інстанції було визнано, що орендна плата за цим договором вноситься щорічно в розмірі 1,5 процентів нормативної грошової оцінки землі.

Предметом оренди за цим договором оренди землі від 15 січня 2007 року є дві земельних ділянки площею 4,1272 га, кадастровий номер: 3521980700:02:000:1156, 1,7966 га, кадастровий номер: 3521980700:02:000:0156, загальна площа 5,9238 га.

Звернувшись із даним позовом до суду позивач ставив питання про розірвання договору оренди землі та припинення відповідачем права користування цією земельною ділянкою, з підстав систематичної несплати ОСОБА_2 орендної плати.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

За ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК Українипідставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині розірвання спірного договору суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи і правильно вказав, що поведінка ОСОБА_1 спрямована не на отримання орендної плати від відповідача згідно з договором оренди землі, а на створення для нього обставин, що дають йому підстави для розірвання договору оренди землі, що підтверджується судовими рішеннями про те, що позивач раніше звертався з позовами до відповідача про розірвання спірного договору (а.с.18-19,20-23).

Крім того, суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач не виконує вимоги ч. 3 ст. 148-1 ЗК України, згідно якої особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

ОСОБА_1 не виконує покладений на нього обов`язок, передбачений ч. 3 ст. 148-1 ЗК України, тобто діє в порушення закону, відповідно недобросовісно.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині розірвання договору оренди землі.

Матеріалами справи доведено, що відповідач у свою чергу діяв добросовісно і дізнавшись про нового власника земельної ділянки, яка знаходиться у нього в користуванні, здійснював грошові перекази на користь позивача в рахунок орендної плати.

Згідно квитанції №06 від 06.10.2020 було здійснено поштовий переказ (сплата орендної плати згідно спірного договору ) в сумі 8800,00 грн. ,який отримав ОСОБА_1 (а.с. 6, 40).

06 листопада 2021 року ОСОБА_2 здійснив на користь ОСОБА_1 сплату орендної плати за 2021 рік на суму 2463,00 грн., про що свідчить квитанція про поштовий переказ від 6 листопада 2021 року (а. с. 41). Зазначену суму орендної плати позивачем отримано.

Таким чином доводи апеляційної скарги на систематичну несплату орендної плати є необґрунтованими.

Проте матеріали справи не містять доказів сплати орендної плати відповідачем згідно договору оренди землі за період з 2010 року по 2017 роки.

Відповідач просив застосувати позовну давність у цій справі до зазначених вимог.

Суд першої інстанції правильно вказав, що з даним позовом позивач звернувся до суду 23 листопада 2021 року, тобто з пропуском позовної давності до вимог про стягнення орендної плати за період з 2010 по 2017 роки включно і поважні підстави для поновлення такого строку не встановлено, оскільки позивач набув у власність земельні ділянки за рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 14 червня 2016 року, що набрало законної сили 24 червня 2016 року.

Тобто, з червня 2016 року позивач повинен був знати про своє порушене право.

За змістом статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Виходячи з викладеного правильним є висновок суду першої інстанції про відмову у стягненні орендної плати за період з 2010 по 2017 роки включно у зв`язку із пропуском позовної давності.

Також, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення даного позову в частині стягнення орендної плати в сумі 6261,29 грн. за період 2018-2020 роки.

Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції згідно діючих вимог цивільно-процесуального законодавства перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та позовних вимог, що були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 05 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О.Л. Дуковський

Судді Л.М.Дьомич

О.А. Письменний