Рішення

від 04.07.2022 по справі 274/7985/21

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 274/7985/21

Провадження № 2/0274/187/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"05" липня 2022 р. м. Бердичів

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в складі: головуючого - судді Хуторної І.Ю.,

з участю секретаря Дерманської О.В.,

розглянувши у відкритому засіданні в м. Бердичеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Жмеринського відокремленого підрозділу державної установи «Лабораторний центр на залізничному транспорті Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправною діяльності, скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

1.Описова частина

23.12.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом ( а.с. 44-63), у якому просить:

- визнати протиправною діяльність директора Жмеринського відокремленого підрозділу Державної установи «Лабораторний центр на залізничному транспорті Міністерства охорони здоров`я України» щодо відсторонення від роботи Позивача за відсутності профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та скасувати наказ від 08.12.2021 № 97 з основної діяльності "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ";

- стягнути з Жмеринського відокремленого підрозділу Державної установи «Лабораторний центр на залізничному транспорті Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату, починаючи з 09.12.2021 до дня поновлення на роботі;

- стягнути з Жмеринського відокремленого підрозділу Державної установи «Лабораторний центр на залізничному транспорті Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

- компенсувати позивачеві судові витрати.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

На обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що він працює на посаді санітарного фельдшера в Жмеринському відокремленомупідрозділі Державноїустанови «Лабораторнийцентр назалізничному транспортіМіністерства охорониздоров`я України»із 02.01.2013року по теперішній час.

Наказом Жмеринського відокремленого підрозділу "Лабораторний центр на залізничному транспорті МОЗ України" від 08.12.2021 його було відсторонено від роботи з підстав відсутності у нього щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Вважає, що наказ про відсторонення його від роботи не відповідає вимогам закону. Рішення про відсторонення від роботи було прийнято під час здійснення ним дистанційної роботи згідно із наказом директора ЖВП ДУ "Лабораторний центр на залізничному транспорті" № 88-о від 29.11.2021, тому жодної шкоди здоров`ю колективу він не міг нанести. Праця у ЖВП ДУ "Лабораторний центр на залізничному транспорті" це єдине його місце роботи. Після відсторонення він опинився у вкрай важкому матеріальному становищі, без грошових кошів напередодні новорічних свят. Із нього насміхалася частина колег. Це призвело до того, що він став роздратованим, схвильованим, так як в результаті протиправних дій відповідача сталися зміни в життєвих та виробничих відносинах, зниження ступеня ділової репутації.

Позивач вважає його відсторонення від роботи протиправним оскільки у статті 12 Закону Україну "Про захист населення від інфекційних хвороб" не міститься короновірусна хвороба COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, тобто дана вакцина від цієї хвороби не є обов`язковою. Вакцинацію від короновірусної хвороби COVID-19 вважає експериментом, оскільки на розробку будь-якої вакцини має йти приблизно 10-15 років та він не бажає приймати участі в експерименті, а примушування його до цього є протиправним. В порушення ст. 27 ЗУ "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" перед відстороненням його від роботи було відсутнє подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби. Він не надавав згоди на відсторонення його від роботи. Вважає, що обмеження його прав за відсутності щеплення проти коронавірусної хвороби є дискримінацією.

Також запровадження карантину вважає протиправним, оскільки в державі не встановлено режиму надзвичайного чи воєнного стану, що виключає обмеження конституційних прав та свобод людити та громадянина.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача - директор Жмеринського відокремленого підрозділу ДУ "Лабораторний центр на залізничному транспорті МОЗ України" Ходюк Г.Г. проти задоволення позову заперечила. Вказала, що відсторонення ОСОБА_1 відповідало вимогам ст. 46 КЗпПУ, та наказу Міністерства охорони здоров`я №2153 від 04.10.2021 "Про затвердження переліку професій, виробництв та професій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" (зі змінами). За невиконання вимог вказаних вище нормативних актів директор несе визначену законом відповідальність.

Працівники Жмеринського відокремленого підрозділу ДУ "Лабораторний центр на залізничному транспорті МОЗ України" відносяться до категорії працівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, тому позивач підлягав обов`язковій вакцинації.

Крім того, Міністерство юстиції України зробило висновок, що Наказ МОЗ № 1253 відповідає Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції та практиці ЄСПЛ, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України.

Щодо відшкодування моральної шкоди, вказала, що позивач не надав доказів факту заподіяння йому моральної шкоди та її розміру (а.с. 72-73).

У відповіді на відзив позивач наполягав на задоволенні позову із підстав, наведених у позовній заяві.

Заяви, клопотанні, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою від 28.12.2021 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 19.01.2022 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та у справі відкрито спрощене провадження.

У судовому засідання позивач підтримав позов із підстав, наведених у позовній заяві. Доповнив, що на час відсторонення його посада не була в переліку тих посад, які підлягали обов`язковій вакцинації. Вказав на наявність у нього неприязних стосунків із директором. Крім нього були відсторонені і інші працівники. 15 березня 2022 року, за його наполяганням, його було допущено до роботи.

Представник відповідача просила проводити розгляд справи за її відсутності.

2.Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_1 із 02.01.2013 працює в Жмеринському відокремленому підрозділі " Лабораторний центр на залізничному транспорті МОЗ України" на посаді фельдшера санітарного Козятинського лінійного лабораторного відділу.

Наказом директора Жмеринського відокремленого підрозділу "Лабораторний центр на залізничному транспорті МОЗ України" № 97 від 08.12.2021 ОСОБА_1 із 09 грудня 2022 року відсторонено від роботи на час відсутності у нього щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, до усунення причин, що його зумовили, без збереження заробітної плати (а.с. 32).

Відповідно до наказу № 33 від 13.03.2022 ОСОБА_1 допущено до виконання своїх посадових обов`язків із 15 березня 2022 року (а.с. 114).

Релевантні правові норми, висновки суду

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно з ч.1 та 2 ст.32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 21 КЗпП України проголошена рівність трудових прав громадян та заборонена будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема обмеження прав працівників залежно від стану їхнього здоров`я.

Як визначенов ст.46КЗпП Українивідсторонення працівниківвід роботивласником абоуповноваженим ниморганом допускаєтьсяу разі:появи нароботі внетверезому стані,у станінаркотичного аботоксичного сп`яніння;відмови абоухилення відобов`язковихмедичних оглядів,навчання,інструктажу іперевірки знаньз охоронипраці тапротипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Так, відповідно до ст.10 Закону України "Про Основи законодавства України про охорону здоров`я" встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, серед яких зокрема передбачено: а) піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; б) у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Частинами першою та другою статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 №2153, затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.

Наказом МОЗ України від 01.11.2021 N 2393 затверджено зміни до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, яким доповнено Перелік новими пунктами 4 - 6 такого змісту:

"4. Підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади;

5. Установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів;

6. Підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року N 83.".

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, за загальним правилом такому працівникові заробітна плата не виплачується. Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця зберегти заробітну плату за працівником, відстороненим через відмову вакцинуватися від коронавірусної хвороби.

Водночас, відсторонюючи працівника, керівник повинен діяти в спосіб та в межах повноважень, передбачених законом.

Так, відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (далі Закон4004) підприємства, установи і організації зобов`язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до частини другої статті 27 Закону 4004 обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Порядок внесення посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності згідно з Законом4004, а також форма подання та терміни відсторонення встановлені Інструкцією про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.04.1995 №66, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 серпня 1995 року за №270/806 (далі Інструкція 66).

Пунктом 2.3 Інструкції 66 встановлено, що подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності це письмовий організаційно-розпорядчий документ державної санітарно-епідеміологічної служби України, який зобов`язує роботодавців у встановлений термін усунути від роботи або іншої діяльності зазначених у поданні осіб.

Згідно з підпунктом 1.2.5 пункту 1.2 Інструкції 66 особами, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень, визнаються громадяни та неповнолітні діти, а також окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, які необґрунтовано відмовились від профілактичного щеплення, передбаченого Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 №59, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за №1159/19897.

Відповідно до 2.2 Інструкції 66 право внесення подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності надано головному державному санітарному лікарю України, його заступникам, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державного управління справами, Служби безпеки України та їх заступникам, іншим головним державним санітарним лікарям та їх заступникам, а також іншим посадовим особам державної санітарно-епідеміологічної служби, що уповноважені на те керівниками відповідних служб.

Пунктом 2.5 Інструкції 66 визначено, що подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складають у двох примірниках, один з яких направляється роботодавцю, що зобов`язаний забезпечити його виконання, а другий зберігається у посадової особи, яка внесла подання.

Подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складається за формою згідно з додаток 1 до Інструкції 66.

Згідно з пунктом 2.7 Інструкції 66 термін, на який відсторонюється особа, залежить від епідеміологічних показань та встановлюється згідно з додатком №2 до цієї Інструкції.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби зобов`язані вносити подання про усунення працівників від роботи у визначений законодавством спосіб.

За відсутності у роботодавця належним чином оформленого подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби, відсторонення ним від роботи працівника, який відмовляється або ухиляється від профілактичних щеплень, є неправомірним.

Враховуючи викладене, зважаючи, що подання посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення ОСОБА_1 від роботи відсутнє, позовна вимога про скасування наказу про відсторонення його від роботи є обґрунтованою та підлягаює до задоволення.

Крім того, вирішуючи питання щодо вимоги позивача про стягнення заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи, суд виходить із наступних норм права та мотивів їх застосування.

Як визначено в частині першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Судом було встановлено, що в період відсторонення позивача від роботи йому було призупинено виплату заробітної плати.

Оскільки судом встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов і в частині стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Положення статті 235 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

У випадках стягнення на користь працівників середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи середній заробіток визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарних місяці роботи.

Оскільки право позивача на працю з відповідною оплатою було безпідставно порушене відповідачем шляхом видання незаконного наказу про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати, тому в даному випадку ефективним способом порушеного права буде стягнення із відповідача невиплаченої заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи, розрахунок якої має бути здійснено у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України щодо визначення середнього заробітку з моменту відсторонення по день фактичного допущення до роботи. Позивачку допущено до роботи 09 березня 2022 року.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений Постановою Кабінету Міністрів України№100від 08.02.1995.

Середньоденна заробітна плата позивача, обчислена згідно положень даного порядку на підставі довідки про доходи, наказу № 175-в від 02.09.2021 про надання ОСОБА_1 щорічної основної та додаткової відпустки із 20.09.2021 до 06.10.2021 (а.с. 110, 112) становить 324,37 грн. Відсторонення триває з 09.12.2021 до 15.03.2022, тобто 64 робочі дні. Отже, середньомісячний заробіток за час відсторонення позивача від роботи дорівнює 20753 гривні 28 копійок, який обчислений без урахування податків та обов`язкових платежів.

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною діяльність директора Жмеринського відокремленого підрозділу Державної установи «Лабораторний центр на залізничному транспорті Міністерства охорони здоров`я України» щодо відсторонення від роботи Позивача за відсутності профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 суд відмовляє із таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20) вказано, що «якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зроблено висновок, що «такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів».

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту - визнання діяльності директора Жмеринського відокремленого підрозділу Державної установи «Лабораторний центр на залізничному транспорті Міністерства охорони здоров`я України» щодо відсторонення від роботи Позивача за відсутності профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 не передбачений трудовим законодавством та не відновить порушених трудових прав позивача.

Право повивача на працю у повній мірі відновлено скасуванням оспорюваного наказу про відсторонення його від роботи.

Крім того, позову до директора Жмеринського відокремленого підрозділу Державної установи «Лабораторний центр на залізничному транспорті Міністерства охорони здоров`я України» Баранов І.М. не пред`являв.

Суд також відмовляє у задоволенні позовної вимоги про відшкодування 50 000 гривень моральної шкоди, із таких підстав.

Відповідно до ч. 1 та ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Позивач у позові зазначає, що відсторонення його від виконання посадових обов`язків із нього насміхалася частина колег. Відсторонення від роботи призвело до того, що він став роздратованим, схвильованим, так як в результаті протиправних дій відповідача сталися зміни в життєвих та виробничих відносинах, зниження ступеня ділової репутації.

Проте позовна заява не містить посилання на докази, що доводять факт заподіяння моральної шкоди та її розміру. Такі докази не надані позивачем і в судовому засіданні. Тобто, позивач не довів доказами заподіяння йому моральної шкоди, яку він оцінив у 50000 гривень.

Крім того, суд враховує, що позивачеві судом компенсовано заробітну плату за час, коли він не працював фактично, що є справедливою сатисфакцією, та позивача було допущено до роботи із 15 березня 2022 року, у зв`язку із зупиненням на час воєнного стану дії Наказу МОЗ від 04.10.2022 № 2453.

Тому, враховуючи відсутність доказів заподіяння моральної шкоди позивачеві, заперечення відповідача проти відшкодування моральної шкоди, компенсацію заробітку за час вимушеного прогулу, суд відмовляє у позові і в частині стягнення із відповідача на користь позивача 50 000 гривень моральної шкоди.

Розподіл судових витрати

Згідно з п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, суд стягує із відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 1816 гривень сплаченого позивачем судового збору за дві позовні вимоги.

Керуючись статтями 141, 259, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Жмеринського відокремленого підрозділу Державної установи «Лабораторний центр на залізничному транспорті Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправною діяльності, скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Наказ Жмеринського відокремленого підрозділу Державної установи «Лабораторний центр на залізничному транспорті Міністерства охорони здоров`я України» № 97 від 08.12.2021 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » - скасувати.

Стягнути із Жмеринського відокремленого підрозділу Державної установи «Лабораторний центр на залізничному транспорті Міністерства охорони здоров`я України» (23100, Вінницька область м. Жмеринка, вул. Бабаджаняна,17, ЄДРПОУ 38547531) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від роботи, починаючи з 09.12.2021 та до 11.03.2022, у розмірі 20753 гривні 28 копійок, який обчислений без урахування податків та обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позову ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Жмеринського відокремленого підрозділу Державної установи «Лабораторний центр на залізничному транспорті Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_1 1816 гривень судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: Жмеринський відокремлений підрозділ Державної установи «Лабораторний центр на залізничному транспорті Міністерства охорони здоров`я України», місцезнаходження за адресою: м. Жмеринка, вул. Бабаджаняна, 17, ЄДРПОУ 38547531.

Повний текст рішення суду складено 11.07.2022.

СуддяІ.Ю. Хуторна