Рішення

від 25.09.2007 по справі 9/238

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/238

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.07                                                                                 Справа № 9/238

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугбарімпекс», м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан», м. Луганськ

про відшкодування збитків в сумі 9135 грн. 54 коп.

в присутності представників:

від позивача – Ніколаіді І.П., дов. № 15 від 03.09.07,

від відповідача – Котлярова Н.М., дов. від 10.05.07.

Суть спору: позивачем заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача збитків в сумі 9135,54 грн.

Відзивом на позовну заяву відповідач, ТОВ «Меридіан», просить відмовити у позові, посилаючись на таке.

Між позивачем та відповідачем був укладений договір про наміри № 1/01 від 20.11.06р. про купівлю-продаж майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Луганськ, вул. Веселогорівська, б. 168а, а також 07.02.07р. було укладено договір № 2-02 купівлі-продажу обладнання, яке знаходиться за адресою, вказаною вище, які на час розгляду справи припинені за таких підстав:

По-перше, в силу розділу 4 ст. 635 ЦК України договір про наміри, якщо у ньому немає волевиявлення сторін відносно надання йому силу попереднього договору, не вважається попереднім договором. Відповідач стверджує, що договір № 1/01 не містить волевиявлення сторін, тому не є попереднім договором, не породжує юридичних наслідків.

По-друге, договір № 2/02 є за своєю суттю попереднім договором, оскільки на момент його укладення майно, що є предметом договору, знаходилося у заставі і відчуження цього майна було нікчемним. Більш того, цей договір передбачав зобов'язання сторін протягом 3-х календарних днів після його підписання укласти нотаріальний договір купівлі-продажу майна. Оскільки сторони не уклали основного договору, не оформили його нотаріально та не направили на адресу іншої сторони пропозицію про нотаріальне оформлення договору, в силу розділу 3 ст. 635 ЦК України зобов'язання, встановлені попереднім договором № 2/02 припинені.

На думку відповідача позивачем були порушені зобов'язання про здійснення попередньої оплати у розмірі 1050000,0 грн. протягом 5-ти календарних днів до 12.02.07р., оскільки останній здійснив останній платіж лише 27.02.07р. За таких обставин виконання грошового зобов'язання втратило інтерес для відповідача і він відмовився від прийняття виконання на підставі ч. 3 ст. 612 ЦК України.

Судом було встановлено наступне.

20.11.06р. між заявником та ТОВ «Меридіан» було укладено договір про наміри № 1/01 про купівлю-продаж майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Луганськ, вул. Веселогорівська, б. 168а.

          Цим договором передбачалося, що ТОВ «Меридіан»дає згоду на укладення договору купівлі-продажу майнового комплексу за ціною 1 030 000 дол. США, що відповідає 5 201 500 грн. за курсом НБУ 1 долар = 5,05 грн.

Відповідно до чинного законодавства вказаний договір є обов'язковим до виконання сторонами.

07.02.07р. між заявником та ТОВ «Меридіан» на виконання договору про наміри було укладено договір № 2-02 купівлі-продажу обладнання, яке знаходиться за адресою, вказаною вище, вартість обладнання складає 1 537 373,46 грн.

Згідно умов договору покупець, ТОВ «Лугбарімпекс»перерахувало за платіжними дорученнями за період з 09.02.07р. по 27.02.07р. на рахунок ТОВ «Меридіан»передплату у розмірі 1 050 000 грн.

ТОВ «Меридіан»виписало заявнику відповідні податкові накладні, однак не виконало своїх зобов'язань перед заявником та не передав майно за актом прийому-передачі.

Крім того, через деякий час відповідач повернув позивачу суму, сплачену за обладнання, що підтверджується копією платіжного доручення № 44 від 13.03.07р. на загальну суму 1 050 450,0 грн.

Таким чином, стверджує позивач, відповідач своїми діями навмисно порушив вимоги договору про наміри від 20.06.06р., а згодом взагалі відмовився його виконувати. Ці дії порушили інтереси позивача, який сумлінно виконував свої зобов'язання, та призвели до його збитків, які полягають у наступному.

Позивачем була відкрита цільова кредитна лінія в ЛОФ АКБ «Укрсоцбанк»на загальну суму 3 641,05 грн., що підтверджується листом заступника керівника філії № 50.1-08/67-150 від 03.04.07р.

В ході відкриття цієї кредитної лінії позивач поніс витрати з її оформленням:

* оцінка вартості майна, яке виступає предметом купівлі-продажу, проведена ТОВ «Оптіма-Консалт»у розмірі 6000,0 грн., що підтверджується рахунком від 22.02.07р. та відповідними платіжними дорученнями,

* нотаріальне посвідчення договору застави майна у розмірі 3135, 54 грн., що підтверджується рахунком від 02.03.07р. та відповідними платіжними дорученнями.

Таким чином позивач стверджує, що зазнав збитків на загальну суму 9135 грн.

Оцінивши обставини справи у їх сукупності, вислухавши доводи учасників судового процесу, суд вважає наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій»суди при здійсненні правосуддя повинні забезпечувати на засадах верховенства права захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

1. Суть правовідносин за цим спором зводиться до того, чи були укладені спірні договори між позивачем та відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства та чи були завдані збитки у заявленій сумі позивачу.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як вірно виклав відповідач, відповідно до ч. 4 ст. 635 ЦК України договір про наміри, якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

2. Відповідач ставить під сумнів наявність волевиявлення сторін при укладенні спірного договору № 1/01.

За своєю правовою природою будь-який господарський договір є правочином. Правочин є вольовим актом, спрямованим на досягнення певного правового результату. Воля в правочині завжди спрямована саме на встановлення, зміну, припинення цивільних прав і обов'язків, цим правочин відрізняється від юридичного вчинку, де волевиявлення не спрямоване спеціально на створення юридичних наслідків. Поняття волевиявлення тісно пов'язане з відповідністю зовнішньої поведінки суб'єкта правочину його внутрішній волі.

Як вбачається зі змісту спірного договору № 1/01, копія якого міститься у матеріалах справи, волевиявлення сторін цього правочину спрямоване саме на  досягнення певного результату, а саме:

Ш          волевиявлення позивача, ТОВ «Лугбарімпекс», направлене на отримання у власність обладнання, будівель і споруд та автотранспорту, перелічених у договорі,

Ш          волевиявлення відповідача направлене на отримання вартості вищеназваного майна.

Сторони договору про наміри погодили істотні умови, а саме: предмет, ціну, вартість, обов'язок відповідача надати позивачу необхідну для укладення договору купівлі-продажу документацію (у т.ч. документацію, що підтверджує право власності відповідача) та обов'язок сторін укласти у нотаріальній формі договір купівлі-подажу майнового комплексу, що розташований за адресою: м. Луганськ, вул. Веселогорівська, б. 168а.

Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 4 договору про наміри № 1/01 сторони погодили укласти у нотаріальній формі лише договір купівлі-продажу майнового комплексу, що розташований за адресою: м. Луганськ, вул. Веселогорівська, б. 168а, щодо купівлі-продажу обладнання та автотранспорту, нотаріальна форма договору не була істотною умовою.

Вищенаведене спростовує твердження відповідача про відсутність волевиявлення сторін при укладенні спірного договору про наміри № 1/01 від 20.11.06р.

3. Щодо договору купівлі-продажу обладнання № 2/02 від 07.02.07р.

Відповідно до ст. 655 ЦК України договір купівлі-продажу –це договір, за яким одна сторона (продавець) зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (ціну).

Змістом договору купівлі-продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли угоди. Суттєвими (істотними) умовами, зокрема, є предмет та ціна.

Як вбачається зі змісту спірного договору № 2/02, сторони досягли згоди щодо предмету договору –обладнання, перелічене у п. 1.1 цієї угоди, доречи, яке було також предметом договору про наміри № 1/01.

Відповідно до ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Тобто предмет договору купівлі-продажу –це майно, яке продавець зобов'язується передати покупцю.

Суд звертає увагу на те, що ані договором про наміри № 1/01, ані розділом 1 «Предмет договору»договору купівлі-продажу № 2/02 нотаріальне оформлення договору купівлі-продажу спірного обладнання не передбачалося, тобто умова нотаріальної форми договору купівлі-продажу обладнання не є істотною. Умова укласти договір купівлі-продажу обладнання в нотаріальній формі міститься у розділі 2 «Ціна договору», яка не має ніякого відношення до власне ціни договору.

Крім того, предметом договору № 2/02 (розділ 1) є лише купівля-продаж обладнання, переліченого у п. 1.1, а не купівля-продаж майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Луганськ, вул. Веселогорівська, б. 168а та 6-ти автомобілів, що викладено також у розділі 2 «Ціна договору».

Сторони погодили й ціну (суму) договору, яка відповідно до п. 2.1 складає 1 537 373,46 грн.

Відповідно до умов договору позивач (покупець) зобов'язався сплатити відповідачу (продавцю) попередню оплату за обладнання у розмірі 1 050 000 грн. протягом 5-ти календарних днів з моменту укладення договору, тобто до 12.02.07р., а залишок суми –після виведення обладнання з-під застави та нотаріального оформлення договору купівлі-продажу як обладнання, так і договору купівлі-продажу майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Луганськ, вул. Веселогорівська, б. 168а та 6-ти автомобілей.

Відповідно до ст. 691 ЦК України ціна у договорі купівлі-продажу –це певна грошова сума, що сплачується покупцем продавцю за придбане майно.

З викладеного вбачається що і договір про наміри № 1/01 щодо купівлі-продажу обладнання, і договір купівлі-продажу № 2/02 повністю відповідають ч. 1 ст. 635 ЦК України, за якою попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, у даному випадку - у письмовій формі.

Суд не приймає доводи відповідача про те, що на момент укладення договорів  майно, що є предметом договору, знаходилося у заставі і відчуження цього майна було нікчемним, оскільки знаходження майна у заставі не суперечить юридичній природі договору купівлі-продажу, крім того, ця обставина була зафіксована у тексті договору № 2/02, де у п. 3.2 зазначено, що продавець після підписання договору та отримання попередньої оплати у розмірі 1 050 000 грн. зобов'язується вивести предмет договору (обладнання) з-під застави протягом 2-х календарних днів після отримання попередньої оплати. Таким чином, попередня оплата була необхідна відповідачу для виводу обладнання з-під застави та виконання ним обов'язку щодо його передачі у власність позивачу, що не протирічить ані умовам договору, ані закону.

4. Щодо твердження відповідача про те, що виконання грошового зобов'язання втратило інтерес для нього і він відмовився від прийняття виконання на підставі ч. 3 ст. 612 ЦК України.

Дійсно, відповідно до ч. 3 ст. 612 якщо внаслідок прострочення боржника зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Тобто, якщо строк виконання зобов'язання має вирішальне значення для його сторін (сторони), прострочення виконання зобов'язання боржником може мати наслідком втрату кредитором інтересу у його подальшому виконанні.

Суд не приймає доводів відповідача про втрату інтересу щодо виконання грошового зобов'язання позивача з наступних підстав.

По-перше, розділом 2 договору «Відповідальність сторін»передбачено, що у разі порушення позивачем грошового зобов'язання щодо перерахування попередньої оплати протягом 5-ти календарних днів з моменту укладення договору, він має сплатити відповідачу пеню у передбаченому цим розділом розмірі та відшкодувати упущену вигоду та понесені збитки.

Таким чином, при укладенні договору сторони передбачили ймовірність порушення позивачем строку сплати попередньої оплати та передбачили у цьому разі певну відповідальність, отже строк виконання грошового зобов'язання для відповідача, як продавця, не мало вирішального значення.

По-друге, норма ч. 3 ст. 612 ЦК України передбачає можливість для відповідача відмовитися від прийняття виконання позивачем грошового зобов'язання. Натомість матеріали справи свідчать про те, що відповідач не відмовився від прийняття грошового зобов'язання, а прийняв це зобов'язання, отримавши на свій рахунок попередню оплату у розмірі 1 050 000 грн., що дозволило йому вивести спірне майно з-під застави. Крім того, останній платіж з попередньої оплати відповідач отримав 27.02.07р., скористався цією сумою для виконання своїх зобов'язань відповідно до п. 3.2 договору, а повернув ці кошти позивачу платіжним дорученням № 44 лише 13.03.07р., тобто через півмісяця,

Крім того, відповідач на підтвердження прийняття грошового зобов'язання з боку позивача видав першому відповідні податкові накладні з переліком обладнання, яке сплачено позивачем та підлягає передачі у період з 09.02.07р. по 27.02.07р.

Зазначене не може бути доказом втрати інтересу та відмови від прийняття виконання грошового зобов'язання з боку позивача.

5. Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

          Загальні підстави відповідності за завдану майнову шкоду містяться у параграфі 1 глави 82 ЦК України.          

          Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди,   звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

          Виходячи з цієї норми, для настання негативних наслідків для відповідачів за цим позовом необхідна наявність складу правопорушення, а саме:

·          наявність шкоди;

·          протиправна поведінка заподіювача шкоди;

·          причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача;

·          вина.

Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд погоджується з доводами позивача щодо факту та розміру спричинення йому збитків в сумі 9135,54 грн., пов'язаних з витратами щодо відкриття цільової кредитної лінії в ЛОФ АКБ «Укрсоцбанк»у розмірі 3 641,05 тис. грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, у т.ч. листом банківської установи № 50.1-08/67-150 від 03.04.07р. листом позивача № 19/07 від 19.07.07р. до банківської установи, листом ЛОФ АКБ «Укрсоцбанк»від 23.07.07р.:

Ш          витратами у розмірі 6000 грн., пов'язаними з оцінкою вартості спірного майна, що підтверджується рахунком ТОВ «Оптіма-Консалт»№ СФ-0000012 від 22.02.07р. та платіжними дорученнями № 345 від 27.02.07р. та № 421 від 07.03.07р. по 3000 грн. відповідно,

Ш          нотаріальним посвідченням договору застави майна –3135, 54 грн., що підтверджується рахунком № 5 від 02.03.07р. та платіжними дорученнями № 366 від 03.03.07р. на суму 2662,21 грн. та № 365 від 03.03.07р. на суму 470,33 грн.

Суд вважає, що позивач довів наявність вини відповідача щодо спричинення першому заявлених збитків, оскільки вона ґрунтується на порушенні відповідачем умов договору щодо передачі спірного майна після отримання попередньої оплати за нього на підставі п.п. 1.1; 3.2; 3.3; 3.4 договору № 2/02.

Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача стягуються судові витрати на користь позивача.

У відповідності зі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з відповідача, ТОВ «Меридіан», іден. код 24199451, 91014, м. Луганськ, вул. Веселогорівська, 168а, суму збитків у розмірі 9135,54 грн. на користь позивача, ТОВ «Лугбарімпекс», іден. код 33922724, 91006, м. Луганськ, вул. Єсеніна, 29.

3.          Стягнути з відповідача, ТОВ «Меридіан», іден. код 24199451, 91014, м. Луганськ, вул. Веселогорівська, 168а, на користь позивача, ТОВ «Лугбарімпекс», іден. код 33922724, 91006, м. Луганськ, вул. Єсеніна, 29, державне мито у розмірі 102 грн.

Рішення набирає чинності після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 01.10.07р.

    Суддя                                                                   А.Г.Ворожцов