Постанова

від 04.07.2022 по справі 908/2367/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2022 м. Дніпро Справа № 908/2367/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач)

суддів: Вечірка І.О., Верхогляд Т.А.

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Концерну «Міські теплові мережі» на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.02.2022 по справі № 908/2367/21 (суддя Мірошниченко М.В.), повний текст рішення складено 18.02.2022

за позовом: Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Аргумент», м. Запоріжжя

про стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

16.08.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № б/н від 10.08.2021) Концерну «Міські теплові мережі» (далі Концерн «МТМ», позивач) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Аргумент» (далі ОСББ «Аргумент», відповідач) про стягнення 308070,29 грн заборгованості за спожиту теплову енергію, 4012,43 грн 3% річних, 10676,09 грн інфляційних втрат.

Позов обґрунтований ст.ст. 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України та умовами договору від 01.11.2007 № 600029 поставки теплової енергії в гарячій воді.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.02.2022 у справі № 908/2367/21 в задоволенні позову відмовлено. Витрати зі сплати судового збору в сумі 4841,38 грн покладено на позивача.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

05.04.2022 на адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Концерну «МТМ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.02.2022 по справі № 908/2367/21.

Апеляційна скарга мотивована прийняттям рішення з недодержанням норм матеріального та процесуального права, не повним дослідженням судом пояснень позивача щодо відправлення декількох проектів індивідуальних договорів для ознайомлення споживачами частини будинку та відсутності заяви ОСББ «Аргумент» про відмову від пролонгації Договору купівлі-продажу теплової енергії № 600029 від 01.11.2007 з додатками та Додатковою угодою від 29.07.2016 до Договору.

Апелянт вважає, що рішення про визначення моделі організації договірних відносин необхідно приймати всіма співвласниками будинку в цілому, а не його частиною.

Посилаючись на правову позицію Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 908/3159/19, апелянт заперечує проти висновку суду першої інстанції про те, що рішення загальних зборів співвласників будинку не є правочином в розумінні норм Цивільного кодексу України.

Апелянт зауважує, що проекти індивідуальних договорів направлялися мешканцям будинку у жовтні 2020 року лише для ознайомлення та вибору моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальних послуг всіма співвласниками будинку в цілому. При цьому рахунки на оплату теплової енергії мешканцям ОСББ «Аргумент» за період з листопада 2020 по квітень 2021 років не виставлялися, тому що Договір № 600029 від 01.11.2007 з додатками до Додаткової угоди від 29.07.2016 є діючим. Листування між сторонами щодо припинення Договору купівлі-продажу теплової енергії № 600029 від 01.11.2007 з Додатковою угодою від 29.07.2016 не проводилися.

Також, апелянт акцентує увагу на тому, що надані Концерном «МТМ» для ознайомлення мешканцям житлового будинку ОСББ «Аргумент» індивідуальні договори не є оригіналами, оскільки засвідчені з факсимільним відтворенням підпису посадової особи Концерну «МТМ».

З урахуванням вище викладеного Концерн «МТМ» просить апеляційний господарський суд скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду по даній справі та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

3. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

01.11.2007 між ОСББ «Аргумент» (споживач) та Концерном «МТМ» (теплопостачальна організація) укладено договір № 600029 поставки теплової енергії в гарячій воді (далі Договір).

Відповідно до п. 1. Договору теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами.

Згідно з п. 2.1. Договору теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію протягом опалювального періоду; підігрів води за наявності можливості; кондиціювання, інші технологічні потреби за замовленням споживача.

У пунктах 6.2. 6.5. Договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов`язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію.

При наявності приладів комерційного обліку обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку.

Споживачам, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді.

У пунктах 6.6.1., 6.6.2. Договору сторонами погоджено, що отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації протягом п`яти днів з дати отримання. Датою отримання вважається:

- при отриманні нарочним дата вручення представнику споживача;

- при направленні рекомендованим листом дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту 3 дні, по області 5 днів, по Україні 7 днів).

У разі неотримання акту приймання-передачі або обґрунтованих заперечень в його підписанні у термін, встановлений п. 6.6.1. Договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову в підписанні його споживачем та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений у ньому розрахунковий період.

Пунктом 10.1. Договору встановлено, що цей договір набуває чинності з 01.11.2007 і діє до 01.11.2008.

Згідно з п. 10.4. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.

29.07.2016 сторони підписали додаткову угоду до Договору, в пунктах 1.1., 1.2. якої погодили, що теплопостачальна організація відпускає споживачу в поточному році на об`єкт споживача, який розташований за адресою: вул. Українська, 42, теплову енергію в гарячій воді на опалення та послугу з централізованого постачання гарячої води на об`єкти споживача, які розташовані за адресами: вул. Українська, 42; погодили приєднане (максимальне) теплове навантаження, обсяги постачання та орієнтовну вартість теплової енергії на опалення.

Сторони погодили, що додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання і застосовується до відносин сторін, які виникли з 20.10.2015.

Як вбачається з матеріалі справи, за період з листопада 2020 року по квітень 2021 року позивач виписав відповідачу акти приймання-передачі послуг, наданих за договором № 600029 від 01.11.2007 та виставив відповідні рахунки до них на оплату послуги з опалення:

від 30.11.2020 за листопад 2020 року на суму 30219,38 грн;

від 31.12.2020 за грудень 2020 року на суму 65602,63 грн;

від 31.01.2021 за січень 2021 року на суму 81852,70 грн;

від 28.02.2021 за лютий 2021 року на суму 62662,74 грн;

від 31.03.2021 за березень 2021 року на суму 51827,76 грн;

від 30.04.2021 за квітень 2021 року на суму 15905,07 грн.

всього на суму 308070,29 грн.

Дані акти та рахунки були надіслані відповідачу через електронний сервіс Medoc, на підтвердження чого позивач надав скрін-шоти екрану з підтвердженням надсилання актів та рахунків 09.12.2020, 13.01.2021, 19.02.20221, 10.03.2021, 14.04.2021, 09.06.2021. Відповідно до підписаного сторонами повідомлення до листа сторони домовились з 01.08.2020 використовувати при виконанні умов договору № 600029 від 01.11.2007 електронні документи та визначений для цього кваліфікований електронний підпис. В повідомленні зазначено, що споживач підтверджує всі документи в електронному вигляді протягом п`яти робочих днів з дня отримання. У випадку відсутності відповіді на документи в зазначений строк документи вважаються підтвердженими та підписаними належним чином.

Оскільки відповідач не оплатив спожиту теплову енергію за вказаний період, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 308070,29 грн заборгованості за спожиту теплову енергію, 4012,43 грн 3% річних, 10676,09 грн інфляційних втрат, що і є предметом виникнення спору по даній справі.

4. Мотиви з яких суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги та погоджується з висновками судового рішення у справі.

З 01.05.2019 набрав чинності Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі Закон), предметом регулювання якого відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Згідно з п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що не пізніш як протягом одного року з дня введення в дію цього Закону (тобто не пізніше 01.05.2020) співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов`язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з ч. 1 ст. 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.

Відповідно до ч. ч. 1 3 ст. 14 Закону за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним ст. 6 цього Закону:

1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір);

2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір);

3) об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії). У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

Індивідуальний договір про надання комунальних послуг укладається між співвласником багатоквартирного будинку та виконавцем відповідної комунальної послуги.

Місцевим господарським судом встановлено, що 11.11.2005 зареєстровано юридичну особу ОСББ «Аргумент» (відповідач у даній справі).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління.

На виконання пунктів 3, 4 Прикінцевих положень Закону 11.01.2020 загальними зборами ОСББ «Аргумент» на підставі ст. 14 Закону прийнято рішення, яке оформлено протоколом № 13, яким обрано модель організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги з постачання опалення та гарячої води Концерн «МТМ» (позивач) у формі індивідуальних договорів без обслуговування внутрішньобудинкових мереж (а. с. 97 т 1).

Копію даного рішення вручено позивачу 16.01.2020 з супровідним листом вих. № 02 від 16.01.2020, про що свідчить відбиток штампу з вх. № 112 від 16.01.2020 (а. с. 98 т 1).

Позивач не визнає дане рішення та посилається на те, що відповідач не надав позивачу протокол зборів про визначення моделі організації договору в цілому по будинку (за рішенням більш як 50% всіх співвласників будинку, як того вимагає ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»), а лише в частині співвласників з 1 по 6 під`їзд із 10-ти під`їздів у будинку по вул. Українська, 42, в м. Запоріжжя, що, на думку позивача, є підставою для визнання такого рішенні неправомірним як нікчемного правочину відповідно до ст. 215 ЦК України.

Колегія суддів вважає помилковими доводи апелянта стосовно того, що рішення про обрання моделі правовідносин із постачальниками комунальних послуг повинне прийматися виключно в межах одного житлового будинку та всіма співвласниками будинку в цілому, а не його частиною, оскільки, як зазначалося вище, у межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг (ч. 2 ст. 14 Закону).

В процесі перегляду апеляційним господарським судом рішення суду першої інстанції встановлено, що за адресою по вул. Українська, 42 в м. Запоріжжя створено два ОСББ: «Аргумент» та «Лахті».

Як зазначалося вище, на виконання пунктів 3, 4 Прикінцевих положень Закону ОСББ «Аргумент» обрано модель договірних відносин з виконавцем відповідної комунальної послуги, що передбачена п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону (передбачає укладання індивідуальних договорів), про що прийнято відповідне рішення на загальних зборах співвласників ОСББ, оформленого протоколом № 13 від 11.01.2020.

Матеріали справи не містять доказів прийняття аналогічного рішення (обрання моделі організації договірних відносин) зборами співвласників ОСББ «Лахті».

Водночас п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в п. 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до ч. 7 ст. 14 цього Закону (що мало місце у випадку з ОСББ «Лахті»).

Отже, положення Закону передбачають, зокрема, укладення зі співвласниками багатоквартирних будинків індивідуальних договорів, які є публічними договорами приєднання, у випадку, якщо співвласники не визначилися з моделлю договірних відносин з постачальниками комунальних послуг.

Аналіз наведених приписів спонукає до висновку про те, що за відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг, що мало місце у цій справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору (змін до нього) виконавець комунальної послуги, який одержав проект договору (змін до договору) від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу (або в інший спосіб засвідчив свою волю до надання відповідної комунальної послуги споживачу), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем (іншою особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), якщо інше не передбачено цим Законом.

Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Позивач повідомив відповідача листом за вих. № 164/04 від 18.02.2020, що протокол відповідача про визначення моделі договірних відносин з виконавцем послуги з постачання теплової енергії в особі Концерну «МТМ» прийнято до уваги. Зазначено, що після приведення Кабінетом Міністрів України нормативно-правових актів у відповідність до Закону та перегляду тарифів на комунальні послуги будуть укладені договори на підставі прийнятого відповідачем рішення відповідно до типових форм, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830.

Позивач надіслав співвласникам будинку проекти договорів з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії та гарячої води від 01.11.2020 (а. с. 85-95, 149-248 т 1), які не висловили заперечень проти надісланих позивачем проектів договорів, підписали їх та фактично споживали послугу позивача у спірному періоді, а отже приєдналися до надісланих ним договорів з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії та гарячої води від 01.11.2020.

У зв`язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір поставки теплової енергії в гарячій воді № 600029 від 01.11.2007 припинив свою дію у зв`язку з укладанням позивачем індивідуальних договорів із споживачами співвласниками будинку.

Вищевказане спростовує доводи апелянта про чинність договору № 600029 від 01.11.2007.

Посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 908/3159/19 з запереченням проти висновку суду першої інстанції про те, що рішення загальних зборів співвласників будинку не є правочином в розумінні норм Цивільного кодексу України, колегія суддів відхиляє, оскільки у справі № 908/3159/19 Верховним Судом зроблено висновок про те, що рішення виконавчого комітету та акти прийому-передачі нерухомого майна в господарське відання є правочинами, на підставі яких виникає речове право господарського відання, що не є тотожним протоколу загальних зборів ОСББ.

Доводи апелянта про те, що проекти індивідуальних договорів направлялися мешканцям будинку лише для ознайомлення та вибору моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальних послуг всіма співвласниками будинку в цілому, підписані з боку Концерну «МТМ» факсиміле, а також доводи про те, що рахунки на оплату теплової енергії мешканцям ОСББ «Аргумент» за період з листопада 2020 по квітень 2021 років не виставлялися, тому що Договір № 600029 від 01.11.2007 з додатками до Додаткової угоди від 29.07.2016 є діючим, колегія суддів також відхиляє, оскільки, як зазначалося вище, у разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги відповідно до ч. 1 ст. 14 цього Закону та повідомлення виконавців комунальних послуг про прийняте рішення за два місяці до запланованої дати укладення договору, такий виконавець зобов`язаний укласти договори про надання комунальних послуг відповідно до вимог цієї статті згідно з обраною співвласниками моделлю організації договірних відносин, а раніше укладений із таким виконавцем договір про надання комунальної послуги достроково припиняється з дати набрання чинності новим договором, укладеним із співвласниками.

За вказаних вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію з відповідача за період з листопада 2020 року по квітень 2021 року на підставі договору № 600029 від 01.11.2007 є безпідставними.

В задоволенні позову судом відмовлено правомірно.

5. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні повно встановлені фактичні обставини справи, належним чином досліджено наявні в матеріалах справи докази, яким надана вірна правова оцінка у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а тому місцевий господарський суд дійшов до правильних та обґрунтованих висновків про відмову в задоволенні позову.

Підстав передбачених ст. 277 ГПК України для скасування або зміни оскаржуваного відповідачем рішення, колегією суддів не виявлено.

6. Розподіл судових витрат.

У зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за її подання у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача по справі.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 08.02.2022 по справі № 908/2367/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11.07.2022.

Головуючий суддяЮ.Б. Парусніков

Судді:І.О. Вечірко

Т.А. Верхогляд