Рішення

від 10.07.2022 по справі 910/1243/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.07.2022Справа № 910/1243/22Господарський суд міста Києва у складі: судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/1243/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міа-Автогруп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Академбудсервіс»

про стягнення 167177,17 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міа-Автогруп» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Академбудсервіс» (далі - відповідач) про стягнення 167177,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором №16/09/2019 сервісного обслуговування та ремонту транспортних засобів на ТОВ «Міа-Автогруп» від 16.09.2019, не здійснив повної та своєчасної оплати наданих послуг, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення 147287,33 грн основного боргу, інфляційні втрати у розмірі 883,72 грн, пеню у розмірі 3672,10 грн, 3% річних у розмірі 605,29 грн та штраф у розмірі 14728,73 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/1243/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 07.02.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01023, м. Київ, вул. Печерський узвіз, буд.3, офіс 403.

З наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 була отримана відповідачем - 15.02.2022.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім відповідач, у визначений судом строк, не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, ані клопотання про продовження строку на його подання, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.09.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міа-Автогруп» (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Академбудсервіс» (далі - замовник) було укладено договір №16/09/2019 сервісного обслуговування та ремонту транспортних засобів на ТОВ «Міа-Автогруп» (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого виконавець зобов`язується виконати роботи з сервісного обслуговування та ремонту (далі -роботи) транспортного засобу (далі - ТЗ) замовника, а замовник зобов`язується прийняти і своєчасно оплатити роботи у порядку і на умовах цього договору щодо транспортних засобів замовника згідно з додатком №1 до договору.

Згідно пункту 1.2 договору, взаємовідносини між сторонами з технічного обслуговування і ремонту ТЗ та їх складових, а також вимоги щодо контролю за відповідністю наданих послуг регулюються відповідно до вимог ДСТУ 2322-93 і ДСТУ 3649-97, Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №615 від 28.11.2014 року (далі - правила).

Умови пункту 2.1.2 договору передбачають, що виконавець гарантує обслуговування технічних засобів замовника за фактом або за попереднім записом. Попередній запис здійснюється на підставі письмового повідомлення замовника (по факсу) або в усній формі.

Відповідно до пунктів 3.2 та 3.3 договору вартість виконаних робіт, запасних частин, паливно-мастильних матеріалів тощо визначається рахунком-фактурою, який складає виконавець у присутності уповноваженої особи замовника при оформленні заявки на виконання робіт, та є невід`ємною частиною договору. При цьому, сторони розуміють, що вартість є приблизною і може бути зміненою, відповідно до пункту 2.1.7 цього договору. В разі перевищення вартості робіт по ремонту автомобіля замовника понад 3000,00 грн, замовник зобов`язаний сплатити авансом 100% вартості запасних частин, необхідних для виконання зазначених робіт. Після виконання робіт виконавець зобов`язаний передати такі роботи замовнику, а замовник зобов`язаний їх оплатити виконавцю в сумі визначений в акті виконаних робіт, на підставі додаткового рахунку-фактури виконавця протягом 5 банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт та передачі рахунка-фактури замовнику.

Замовник зобов`язаний зробити 100% попередню оплату на виконання робіт, запасні частини та матеріали протягом 3 банківських днів з моменту підписання та отримання уповноваженою особою замовника рахунку-фактури на виконання робіт, шляхом банківського переказу відповідних коштів на поточний рахунок виконавця, вказаний в даному договорі, враховуючи суму обслуговування, ПДВ, вартість матеріалів і запасних частин (пункт 3.6 договору).

Згідно з пунктом 5.1, цей договір набирає чинності з моменту скріплення печатками та підписання повноважними представниками сторін і діє до 31 грудня 2020 року. Договір автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про припинення договору не пізніше як за один місяць до закінчення строку дії даного договору.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору, позивачем виконано, а відповідачем прийняті погоджені послуги на суму 373024,50 грн, що підтверджується актами виконаних робіт (наданих послуг) №МІ-К-0104 від 17.12.2019 на суму 24989,20 грн, №МІ-К-0014 від 26.05.2020 на суму 29619,00 грн, №МІ-К-0040 від 17.06.2020 на суму 24628,70 грн, №МІ-К-0037 від 19.06.2020 на суму 56610,30 грн, №МІ-К-0039 від 19.06.2020 на суму 5644,00 грн, №МІ-К-0029 від 19.06.2020 на суму 53232,00 грн, №МІ-К-0038 від 19.06.2020 на суму 3600,00 грн, №МІ-К-0045 від 30.06.2020 на суму 3883,00 грн, №МІ-К-0050 від 29.07.2020 на суму 16800,00 грн, №МІ-К-0042 від 30.07.2020 на суму 21131,00 грн, №МІ-К-0055 від 31.07.2020 на суму 4135,00 грн, №МІ-К-0040 від 31.03.2021 на суму 24628,70 грн, №МІ-К-0053 від 31.03.2021 на суму 58011,60 грн, №МІ-К-0124 від 31.03.2021 на суму 8208,00 грн та №МІ-К-0281 від 05.08.2021 на суму 37904,00 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та скріплені печатками сторін.

Позаяк, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором №16/09/2019 сервісного обслуговування та ремонту транспортних засобів на ТОВ «Міа-Автогруп» від 16.09.2019, оплату виконаних позивачем робіт з сервісного обслуговування та ремонту транспортних засобів здійснив не в повному обсязі, сплативши лише 325735,16 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, у зв`язку з чим виник борг.

При цьому, позивач у позовній заяві вказує на те, що відповідач не здійснив оплати виконаних робіт за актами виконаних робіт (наданих послуг) №МІ-К-0323 від 26.08.2021, №36 від 30.09.2019, №МІ-К-0061 від 12.11.2020, №МІ-К-0016 від 25.01.2021 та №МІ-К-0108 від 28.12.2019, які були направлені відповідачу для підписання супровідним листом №13/01-01/22 від 13.01.2022, втім, після отримання супровідного листа 24.01.2022, позивачу повернуті відповідачем не були.

03.12.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією №01/03/12-21 в якій вимагав виконати взяті на себе зобов`язання за договором та перерахувати на його банківський рахунок заборгованість у розмірі 147287,33 грн в строк до 10.12.2021, однак, отримавши претензію 08.12.2021, відповідач її вимоги не виконав, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, а відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 3.6 договору сторони погодили, що замовник зобов`язаний зробити 100% попередню оплату на виконання робіт, запасні частини та матеріали протягом 3 банківських днів з моменту підписання та отримання уповноваженою особою замовника рахунку-фактури на виконання робіт, шляхом банківського переказу відповідних коштів на поточний рахунок виконавця, вказаний в даному договорі, враховуючи суму обслуговування, ПДВ, вартість матеріалів та запасних частин.

Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Наведене свідчить, що виконання робіт без попередньої оплати не є вчиненням конклюдентних дій, які призвели до фактичної зміни умов договору, зокрема щодо порядку розрахунків, оскільки виконавець користується своїм законним правом у зустрічному зобов`язанні.

Як встановлено судом, за актами виконаних робіт (наданих послуг) №МІ-К-0104 від 17.12.2019, №МІ-К-0014 від 26.05.2020, №МІ-К-0040 від 17.06.2020, №МІ-К-0037 від 19.06.2020, №МІ-К-0039 від 19.06.2020, №МІ-К-0029 від 19.06.2020, №МІ-К-0038 від 19.06.2020, №МІ-К-0045 від 30.06.2020, №МІ-К-0050 від 29.07.2020, №МІ-К-0042 від 30.07.2020, №МІ-К-0055 від 31.07.2020, №МІ-К-0040 від 31.03.2021, №МІ-К-0053 від 31.03.2021, №МІ-К-0124 від 31.03.2021 та №МІ-К-0281 від 05.08.2021, що підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та скріплені печатками, позивачем надані, а відповідачем прийняті роботи загальною вартістю 373024,50 грн.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту умов договору, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати виконаних робіт на момент розгляду справи настав.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач своїх зобов`язань з оплати виконаних робіт за вказаними актами в повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим виник борг в сумі 47289,34 грн.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт виконання робіт з сервісного обслуговування та ремонту транспортних засобів за актами №МІ-К-0104 від 17.12.2019, №МІ-К-0014 від 26.05.2020, №МІ-К-0040 від 17.06.2020, №МІ-К-0037 від 19.06.2020, №МІ-К-0039 від 19.06.2020, №МІ-К-0029 від 19.06.2020, №МІ-К-0038 від 19.06.2020, №МІ-К-0045 від 30.06.2020, №МІ-К-0050 від 29.07.2020, №МІ-К-0042 від 30.07.2020, №МІ-К-0055 від 31.07.2020, №МІ-К-0040 від 31.03.2021, №МІ-К-0053 від 31.03.2021, №МІ-К-0124 від 31.03.2021 та №МІ-К-0281 від 05.08.2021, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 47289,34 грн.

В той же час, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу в розмірі 99997,99 грн за послуги, які, як зазначає позивач, надані відповідачу за актами, вказаними у супровідному листі №13/01-01/22 від 13.01.2022, так як вказуючи про наявність боргу в такому розміру позивач не надає жодних доказів виконання узгоджених робіт на вказану суму, в тому числі і самих актів, підписаних позивачем.

Тоді як, обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №911/2243/18, від 18.05.2021 у справі №916/2255/18, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 26.02.2019 у справі №914/385/18 та від 05.02.2019 у справі №914/1131/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Позаяк, в даному випадку, вказуючи про наявність боргу за виконані роботи в сумі 99997,99 грн за актами, вказаними у супровідному листі від №13/01-01/22 від 13.01.2022, самих актів на підставі яких можливо було б встановити розмір виконаних робіт позивач до матеріалів позовної заяви не надає, як і не надає будь-яких інших доказів, які б підтверджувати факт замовлення, узгодження та виконання робіт на вказану суму.

При цьому, суд зауважує на тому, що за пунктом 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України визначено, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтями 626, 627 вказаного Кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, умовами пункту 3.1 укладеного договору передбачено, що перелік робіт, запасних частин, паливно-мастильних матеріалів тощо зазначаються у наряд-замовленні, що оформлюється по кожному ТЗ окремо та є невід`ємною частиною договору, а за умовами пункту 3.2 договору вартість виконаних робіт, запасних частин, паливно-мастильних матеріалів тощо визначається рахунком-фактурою, який складає виконавець у присутності уповноваженої особи замовника при оформленні заявки на виконання робіт, та є невід`ємною частиною договору

Втім, позивач, стверджуючи про виконання робіт з сервісного обслуговування та ремонту транспортних засобів на суму 99997,99 грн, не надав суду ані наряди-замовлення, які передбачені умовами пункту 3.1 договору для узгодження необхідного переліку робіт, ані рахунки-фактури, які встановлюють вартість таких робіт, що передбачено умовами пункту 3.2 договору.

Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами і здійснення замовлення на виконання того чи іншого виду робіт та погодженої попередньої вартості відповідних робіт на вказану суму.

Суд зазначає, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

При цьому, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18.

Тоді як, в даному випадку, позивачем не надано суду жодних належних і допустимих доказів у підтвердження факту виконання робіт з сервісного обслуговування та ремонту транспортних засобів відповідача на суму 99997,99 грн, тобто не доведено право вимоги до відповідача на вказану суму, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до пункту 4.9 договору, у випадку недотримання замовником своїх зобов`язань згідно з пунктом 3.6 даного договору цілком чи частково, замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 10% від загальної вартості робіт, визначених у наряді-замовленні, а виконавець залишає за собою право відмовитись від виконання своїх зобов`язань за цим договором.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати виконаних позивачем робіт за договором, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 4.9 договору, позивачем нараховано і заявлено до стягнення штраф у розмірі 14728,73 грн.

Окрім цього, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 605,29 грн та інфляційні втрати у розмірі 883,72 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд №910/12604/18 від 01.10.2019).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу та 3% річних, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині з урахуванням доведеного розміру заборгованості за виконані роботи, що, за розрахунком суду, становить 4728,94 грн штрафу та 194,34 грн 3% річних, в іншій частині цих позовних вимог належить відмовити.

В той же час, це не вплинуло на визначений позивачем розмір інфляційних втрат, зважаючи на визначений позивачем період прострочення з 08.12.2021 по 26.01.2022, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

Окрім цього, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 3672,10 грн за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати виконаних робіт.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пеня, за визначенням ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, в тому числі пені.

За змістом ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Тобто, пеня стягується тільки у тому разі, коли її розмір визначено в договорі.

Схожа за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18.

Як вбачається з умов договору, сторонами визначена відповідальність у вигляді сплати пені тільки пунктом 4.3 договору, відповідно до умов якого у разі порушення замовником строку оплати виконаних робіт передбаченого у пункті 3.10 цього договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період сплати пені, від вартості прострочених платежів за кожен день прострочення та штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості.

В свою чергу, пунктом 3.10 договору сторонами встановлено, що у разі збільшення вартості виконаних робіт порівняно до сплаченої замовником суми (п.2.1.7 договору), доплата може здійснюватися замовником протягом 5 банківських днів з дати виконання робіт. У цьому випадку замовник надає виконавцю гарантійний лист, який підписує перший керівник, а також головний бухгалтер замовника з посиланням на номер і дату рахунку, з вказівкою про суму заборгованості, строку її оплати, а також із зобов`язанням оплати зберігання ТЗ у випадку порушення строку виконання зобов`язання по оплаті виконаних робіт.

Із системного тлумачення умов договору вбачається, що сплата неустойки у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у визначений позивачем період застосовується у разі прострочення сплати збільшеної вартості виконаних робіт порівняно до сплаченої замовником суми (тобто доплата).

Предметом розгляду даного спору є сплата відповідачем вартості виконаних робіт з сервісного обслуговування та ремонту транспортних засобів за актами і жодних доказів того, що вартість робіт за актами №МІ-К-0104 від 17.12.2019, №МІ-К-0014 від 26.05.2020, №МІ-К-0040 від 17.06.2020, №МІ-К-0037 від 19.06.2020, №МІ-К-0039 від 19.06.2020, №МІ-К-0029 від 19.06.2020, №МІ-К-0038 від 19.06.2020, №МІ-К-0045 від 30.06.2020, №МІ-К-0050 від 29.07.2020, №МІ-К-0042 від 30.07.2020, №МІ-К-0055 від 31.07.2020, №МІ-К-0040 від 31.03.2021, №МІ-К-0053 від 31.03.2021, №МІ-К-0124 від 31.03.2021 та №МІ-К-0281 від 05.08.2021 є збільшеною від вартості, яка була попередньо визначена в нарядах-замовленнях та рахунках, які мали бути оплачені відповідачем у формі 100% попередньої оплати, суду надано не було.

З урахуванням вище викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені в сумі 3672,10 грн, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу у розмірі 47289,34 грн, штрафу в розмірі 4728,94 грн, 3% річних у розмірі 194,34 грн, інфляційних втрат у розмірі 883,72 грн, в іншій частині позовних вимог належить відмовити.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 165, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Міа-Автогруп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Академбудсервіс» про стягнення 167177,17 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Академбудсервіс» (01023, м. Київ, вул. Печерський узвіз, буд.3, офіс 403; ідентифікаційний код 42013298) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міа-Автогруп» (02121, м. Київ, вул. Вірменська, буд.6, квартира 178; ідентифікаційний код 42503469) основний борг у розмірі 47289 (сорок сім тисяч двісті вісімдесят дев`ять) грн 34 коп., штраф у розмірі 4728 (чотири тисячі сімсот двадцять вісім) грн 94 коп., 3% річних у розмірі 194 (сто дев`яносто чотири) грн 34 коп., інфляційні втрати у розмірі 883 (вісімсот вісімдесят три) грн 72 коп. та судовий збір у розмірі 796 (сімсот дев`яносто шість) грн 45 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.07.2022.

Суддя Т.В. Васильченко