Рішення

від 10.07.2022 по справі 922/231/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/231/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області (62103, Харківська обл., м. Богодухів, пл. Свято-Духівська, 1) в інтересах держави, в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 1) до Фермерського господарства "Геліос-Агро 2017" (62030, Харківська обл., Богодухівський р-н., с. Колонтаїв, вул. Ельзи Сербінової, 1) про стягнення 195060,82 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Керівник Богодухівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фермерського господарства "Геліос-Агро 2017" про стягнення 195060,82 грн., з яких: основний борг у розмірі 140000,00 грн. та пеня у розмірі 55060,82 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за Договором про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству №171 ФГ-2017 від 28.11.2017 в частині повного та своєчасного повернення коштів фінансової підтримки відповідно до визначеного умовами п. 3.4.2. договору графіку.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які прокурор поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається зі сплати судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 2925,91 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.02.2022 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до статті 80 ГПК України на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 ГПК України. При цьому, суд зазначає, що копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 03.02.2022, яку було надіслано на адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була вручена відповідачу, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відтак, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

28.11.2017 між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством «Геліос-Агро 2017» укладено договір про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству №171 ФГ-2017 (надалі Договір), відповідно до умов п. 1 якого, Укрдержфонд надає фінансову підтримку на поворотній основі фермерському господарству «Геліос-Агро 2017» в сумі 250000,00 грн., а фермерське господарство зобов`язується використати її за цільовим призначенням і повернути зазначену суму фінансової підтримки у строк та на умовах, що визначені договором.

Згідно з п. 2 Договору на підставі довідки №171 від 06.11.2017 виданої конкурсною комісією та Порядку використання коштів державного бюджету для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1102, фінансова підтримка на поворотній основі надається для придбання техніки.

Відповідно до п. 3.2.1 Договору Укрдержфонд зобов`язаний надати обумовлену договором суму фінансової підтримки у безготівковому порядку шляхом перерахування зазначеної суми платіжним дорученням на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі.

Умовами п. 3.4.2 Договору сторони погодили, що фермерське господарство зобов`язано повернути кошти фінансової підтримки Укрдержфонду згідно з встановленим графіком: до 01.12.2018 в сумі 50000,00 грн.; до 01.12.2019 в сумі 50000,00 грн.; до 01.12.2020 в сумі 50000,00 грн.; до 01.12.2021 в сумі 50000,00 грн.; до 01.11.2022 в сумі 50000,00 грн.

Пунктом 7.1., 7.2. Договору визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін. Договір діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов`язань, передбачених цим договором.

На виконання умов договору платіжним дорученням №227 від 04.12.2017 Укрдержфонд сплатив на користь Фермерського господарства "Геліос-Агро 2017" суму фінансової підтримки у розмірі 250000,00 грн. із відповідним призначенням платежу.

15.02.2021 Укрдержфонд звернувся до Фермерського господарства "Геліос-Агро 2017" із претензією №53-19/13 щодо повернення заборгованості за договором про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству №171 ФГ-2017 від 28.11.2017 та повідомив про намір звернення до органів прокуратури щодо прокурорського реагування на порушення інтересів держави у разі несплати заборгованості у визначений умовами договору графік.

За твердженням прокурора, у зв`язку із невиконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань щодо своєчасного повернення Укрдержфонду коштів фінансової підтримки, утворилась заборгованість у розмірі 140000,00 грн.

Наведені обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави і є підставою для їх захисту у судовому порядку, оскільки надана відповідачу фінансова поворотна допомога є коштами Державного бюджету України, неповернення яких завдає шкоду державі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами частини 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Підстави для здійснення прокурором представництва держави в суді визначені у частинах третій і четвертій статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до частити 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Положеннями частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Таким чином, прокурор має право здійснювати в господарському суді представництво законних інтересів держави в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень. Тобто уповноважений суб`єкт владних повноважень усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначає Закон України «Про фермерське господарство».

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що новоствореним фермерським господарствам у період становлення (перші три роки після його створення, а у трудонедостатніх населених пунктах - п`ять років), фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, надається допомога за рахунок державного бюджету, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств, а також може надаватися за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Згідно статті 10 Закону Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Відповідно до висновків викладених Верховним Судом у постанові від 16.04.2019 справа №910/3486/18, представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган.

Таким чином, враховуючи нездійснення Українським державним фондом підтримки фермерських господарств заходів для звернення до суду з позовом стосовно захисту інтересів держави в частині стягнення заборгованості та штрафних санкцій, беручи до уваги, що надана відповідачеві фінансова поворотна допомога є коштами Державного бюджету України, що передбачені на фінансову підтримку фермерських господарств, неповернення цих коштів порушує інтереси та завдає шкоду державі, що є підставою для представництва органами прокуратури інтересів держави в особі Укрдержфонду підтримки фермерських господарств.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Як зазначено в статті 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Укладений між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством «Геліос-Агро 2017» договір про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству №171 ФГ-2017 від 28.11.2017 за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно частини 1, 3 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку використання коштів передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1102 від 25.08.2004, фермерське господарство несе відповідальність згідно із законодавством за нецільове використання одержаних коштів та своєчасне і в повному обсязі повернення до державного бюджету коштів фінансової підтримки. Кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідний рахунок Фонду, відкритий в Казначействі за місцем реєстрації, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.

Приписами статті 525 ЦК України та частини 7 статті 193 ГК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 530 ЦК України вказує, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Беручи до уваги встановлену статею 204 ЦК України та неспростовану в межах цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності означеного договору, суд вважає його належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України та статей 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Судом встановлено, що Укрдержфондом належним чином виконано обумовлені договором зобов`язання та надано відповідачу фінансову підтримку на поворотній основі у розмірі 250000,00 грн., що підтверджується належним чином засвідченою копією платіжного дорученням №227 від 04.12.2017.

Пунктом 3.1.2. Договору передбачено, що Укрдержфонд має право вимагати від фермерського господарства повернення фінансової підтримки на поворотній основі відповідно до графіка повернення.

Натомість обставини справи та наявні в матеріалах справи докази свідчать, що відповідачем порушено визначені умовами п. 3.4.2 Договору строки повернення коштів фінансової підтримки, що мало наслідком прострочення виконання договірного зобов`язання та виникнення заборгованості. При цьому встановлена заборгованість призводить до невиконання дохідної частини Державного бюджету України, що створює перешкоди у користуванні державною підтримкою іншим фермерським господарствам, що в свою чергу завдає шкоди економічним інтересам держави.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення заборгованість за договором про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству №171 ФГ-2017 від 28.11.2017 у розмірі 140000,00 грн. є обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 55060,82 грн., суд зазначає наступне.

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 548 ЦК України).

Положеннями частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 та частини 1 статті 218 ГК України передбачено, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною 6 статті 232 ГК України.

Положеннями частини 6 статті 232 ГК України унормовано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даний шестимісячний строк визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Крім того, слід враховувати, що відповідно достатті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як встановлено та зазначено судом вище, п. 3.4.2 Договору сторони погодили, що фермерське господарство зобов`язано повернути кошти фінансової підтримки Укрдержфонду згідно з встановленим графіком у строк до визначеної календарної дати.

Прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15).

Тому потрібно вважати, що період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з повернення суми фінансової підтримки мало бути виконано з обов`язковим урахуванням низки вище вказаних законодавчих положень.

Разом з тим, слід брати до уваги частину 5статті 254 ЦК України, відповідно до якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки, фермерське господарство сплачує Укрдержфонду пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Необхідно мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.06.2019 у справі №910/23911/16 та від 22.08.2019 у справі №914/508/17.

Перевіривши правомірність та правильність проведеного розрахунку пені за кожний із визначених періодів у розмірі 55060,82 грн. суд встановив, що розрахунок виконано без врахування зазначених вище законодавчих вимог, що мало наслідком виникнення темпоральних та арифметичних помилок у періоді та розмірі нарахувань.

Відтак, здійснивши власний розрахунок заявленої до стягнення пені з огляду на вимоги законодавства, умови договору та обставини справи за період з 04.12.2018 по 04.06.2019, з 03.12.2019 по 03.06.2020, з 02.12.2020 по 02.06.2021 суд встановив, що обґрунтованою, правомірною та арифметично вірною до стягнення є пеня у розмірі 17771,50 грн. що свідчить про наявність підстав для часткового задоволення позову у відповідній частині та відмови у задоволенні вимог про стягнення решти пені.

Згідно з вимогами статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Разом з тим, з`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи, наведені норми законодавства та наявну в матеріалах справи сукупність належних та допустимих доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 240 ГПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до частини 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Разом з тим, указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Крім того, указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 №133/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Законом України №2212-ІХ від 21.04.2022 затверджено Указ Президента України від 18.04.2022 року №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 341/2022 від 17.05.2022 року, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2263-IX від 22.05.2022 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до статті 26 Закону України Про правовий режим воєнного стану скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

Відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася у місті Харкові та об`єктивну неможливість підписання даного рішення у строки, передбачені статтею 248 ГПК України, рішення по даній справі складено та підписано судом за наявної можливості, після встановлення он-лайн доступу суддів та працівників апарату суду до системи "Діловодство спеціалізованого суду".

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Геліос-Агро 2017" (62030, Харківська обл., Богодухівський р-н., с. Колонтаїв, вул. Ельзи Сербінової, 1, код ЄДРПОУ 41298292) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 20029342) основний борг у розмірі 140000,00 грн. та пеню у розмірі 17771,50 грн.

Стягнути з Фермерського господарства "Геліос-Агро 2017" (62030, Харківська обл., Богодухівський р-н., с. Колонтаїв, вул. Ельзи Сербінової, 1, код ЄДРПОУ 41298292) на користь прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2366,57 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256 - 259 ГПК України.

Повне рішення складено "11" липня 2022 р.

СуддяГ.І. Сальнікова