Постанова

від 12.06.2007 по справі 32/116-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

32/116-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2007                                                                                   Справа № 32/116-07  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Лотоцької Л.О. (доповідач)    

суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О. С.

при секретарі судового засідання Ролдугіній Н. В.

За участю представників сторін, які були присутні у судовому засіданні 24.05.2007 року:

від позивача: Стадний Ю. В., представник, довіреність № 6 від 10.01.2006 року;

від відповідача: Божок І. М., представник, довіреність № б/н від 23.03.2007 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ауді-Центр "Кватро", с. Вільне на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2007 року у справі № 32/116-07

за позовом Закритого акціонерного товариства "Автомобільна група "Віпос", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ауді-Центр "Кватро", с. Вільне

про стягнення 784 074,71 грн.

                                        ВСТАНОВИВ:  

          В лютому 2007 року Закрите акціонерне товариство "Автомобільна група "Віпос" звернулось в господарський суд Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ауді-Центр "Кватро"  про стягнення 784 074,71 грн.

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2007 року (суддя Васильєв О. Ю.) позов було задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача  641 561,22 грн.  основного боргу, 109 288,51 грн. інфляційних витрат, 33 224,98 грн. 3% річних, 7 840,75 грн. витрат на сплату державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить  рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2007 року скасувати, а справу направити в господарський суд Дніпропетровської області на новий розгляд. Скарга обґрунтована тією обставиною, що на думку відповідача при підписанні договору  фінансової допомоги № 3 від 25.10.2005 року сторони мали на увазі укладення іншої угоди, а саме придбання долі майна позивачем, відповідач зазначає, що даний факт підтверджується тим, що  договір № 3 від 25.10.2005 року був підписаний зі сторони позивача в.о. генерального директора  Чекан Т. Н. без відповідних на то повноважень. Скаржник зазначає, що заборгованість  в розмірі  641 561,22 грн. існує не по договору фінансової допомоги, а по іншому господарсько-правовому зобов'язанню, яке не було предметом розгляду  в суді першої інстанції, тому, посилаючись на статтю 235 Цивільного кодексу України, відповідач зазначає, що по суті був  здійснений удаваний правочин, також порушенні вимоги статті 207 Цивільного кодексу України, оскільки  угода здійснена без довіреності.  

          У відзиві на апеляційну скаргу Закрите акціонерне товариство "Автомобільна група "Віпос" зазначає, що посилання відповідача безпідставні та такі, що ніяким чином  не доведені, оскільки договір про зворотню фінансову допомогу було підписано в.о. генерального директора Чекан Т. М., але відповідачу при цьому було  відомо про факт  її призначення виконуючим обов'язки, про що свідчить  наказ № 284 від 24.10.2005 року, а з платіжного доручення  № 4117 від 28.10.2005 року вбачається, що зазначені кошти  були перераховані саме на виконання договору № 3 від 25.10.2005 року, невиконання зобов'язань по якому і стало предметом спору. На підставі цього позивач просить рішення господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а апеляційну скаргу  відповідача без задоволення.

          У судовому засіданні, яке було призначено на 24.05.2007 року оголошувалась перерва до 12.06.2007 року.

          Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав:

          Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, 25.10.2005 року Закрите акціонерне товариство "Автомобільна група "Віпос" –кредитор, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Ауді-Центр "Кватро" –позичальник, уклали договір № 3, предметом якого є надання  кредитором  позичальнику позики (зворотня фінансова допомога) у сумі 1 000 000,00 грн.

          Відповідно до умов вказаного договору позивач зобов'язався на протязі 5 банківських днів з моменту підписання договору перерахувати на поточний рахунок відповідача  в якості зворотньої фінансової допомоги  грошові кошти в сумі 1000 000,00 грн., а відповідач в свою чергу зобов'язався в строк до 30.11.2005 року повернути усі грошові кошти, отримані за цим договором.

          Пунктом 3.1 вказаного договору передбачено, що строк дії договору починається з моменту  підписання та діє до 31.12.2005 року.

          Частиною 2 статті 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

          Платіжним дорученням № 4117 від 28.10.2005 року на виконання умов договору № 3 від 25.10.2005 року Закрите акціонерне товариство "Автомобільна група "Віпос" перерахувало на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Ауді-Центр "Кватро" суму у розмірі 1000000,00 грн. –тобто позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав належним чином (а.с.7).

          На виконання умов договору відповідачем було частково погашено заборгованість  на загальну суму 358 438,78 грн., що підтверджується протоколами заліку взаємних зобов'язань, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Дані протоколи підписані  повноважними представниками відповідача та позивача та скріплені печатками підприємств (а.с.10-13).

          На момент пред'явлення позову у відповідача перед позивачем залишилась заборгованість щодо виконання умов договору № 3 від 25.10.2005 року у розмірі 641 561,22 грн.

          Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

          Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Відповідно до вимог статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Зважаючи на ту обставину, що відповідачем доказів погашення заборгованості у розмірі 641 561,22 грн. не надано, Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що господарський суд Дніпропетровської області дійшов вірного висновку стосовно задоволення позовних вимог в цій частині.

          Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням  встановленого індексцу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

          За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку стосовно задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 109 288,51 грн. інфляційних витрат та 33 224,98 грн. 3% річних.

          Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його  недійсність прямо не встановлена законом або якщо він  не визнаний судом недійсним, тому посилання скаржника на ту обставину, що договір № 3 від 25.10.2005 року був підписаний зі сторони позивача в.о. генерального директора Чекан Т. Н. без  відповідних на то повноважень не приймаються Дніпропетровським апеляційним господарським судом до уваги, оскільки недійсність вказаного договору прямо законом не встановлена, також відповідач не надав суду  доказів щодо визнання договору № 3 від 25.10.2005 року недійсним.

          Не приймаються до уваги доводи скаржника стосовного того, що договір № 3 від 25.10.2005 року є удаваним правочином, оскільки всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України відповідач ніяких доказів на підтвердження свого твердження суду не надав.          

          Враховуючи вищевикладене, Дніпропетровський апеляційний господарський суд не вбачає підстав, передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, для скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2007 року.

          Керуючись статтями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

                                        ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ауді-Центр "Кватро" залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2007 року у справі № 32/116-07  залишити без змін.

          Головуючий суддя                                                                  Л. О. Лотоцька

          Суддя                                                                                         Р. М. Бахмат

          Суддя                                                                                        О. С. Євстигнеєв