Постанова

від 20.06.2022 по справі 910/11071/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2022 р. Справа№ 910/11071/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Тарасенко К.В.

Іоннікової І.А.

Секретар судового засідання: Нікітенко А.В.

За участю представників учасників процесу:

від позивача: не з`явився (без участі);

від відповідача: Осадчук К.О.

від третьої особи: не з`явився (без участі).

Розглянув у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 у справі №910/11071/21 (суддя Бондарчук В.В., м. Київ, повний текст рішення складено 09.11.2021)

за позовом Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України, Житомирська обл., м. Новоград-Волинський

до Житомирської обласної державної адміністрації, м. Житомир

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державного підприємства "Зарічанське лісове господарство", Житомирська область, с. Зарічани

про визнання недійсним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дії,

За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Новоград-Волинська квартирно-експлуатаційна частина району Міністерства оборони України (далі - Новоград-Волинська КЕЧ району/позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Житомирської обласної державної адміністрації (далі - Житомирська ОДА/відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державного підприємства "Зарічанське лісове господарство" (далі - третя особа/ДП "Зарічанське лісове господарство" ) про:

- визнання недійсним та скасування розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації №228 від 30.03.2020 про відмову в наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки Міністерству оборони України в особі Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України на території Чижівської сільської ради Новоград-Волинського району (поза межами населеного пункту), орієнтовною площею 1899,0200 га;

- зобов`язання повторно розглянути звернення Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району від 05.04.2019 за №775 про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки Міністерству оборони України в особі Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України на території Чижівської сільської ради Новоград-Волинського району (поза межами населеного пункту), орієнтовною площею 1 899,0200 га.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки Міністерству оборони України в особі Новоград-Волинської КЕЧ району для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України на території Чижівської сільської ради Новоград-Волинського району, орієнтовною площею 1 899,0200 га, оскільки рішенням виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради № 38 від 29.12.1953 підтверджено фактичне землекористування Міністерства оборони України у районі міста Новоград-Волинського, відведене до Вітчизняної війни площею 14 552,94 га. Крім того, за твердженням позивача, користування спірною земельною ділянкою Міністерством оборони України також підтверджується іншими документами, внаслідок чого позивач вважає незаконне посилання відповідача у своєму розпорядженні №775 від 05.04.2019 на відсутність письмової згоди третьої особи.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 у справі №910/11071/21 за позовом Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України до Житомирської обласної державної адміністрації за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державного підприємства "Зарічанське лісове господарство" про визнання недійсним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дії у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Обґрунтовуючи своє рішення місцевий господарський суд взяв до уваги встановлені у справі №906/43/19 обставини щодо передачі цілісних майнових комплексів із сфери управління Міністерства оборони України до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, зокрема до ДП «Зарічанське лісове господарство» та ураховуючи встановлене користування ДП «Зарічанське лісове господарство» частиною земельної ділянки загальною площею 761,0000 га на території Чижівської сільської ради Новоград-Волинського району, а також, що в межах бажаної до відведення земельної ділянки, розташовані земельні ділянки, які перебувають у приватній власності, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно відмовлено у задоволенні заяви Новоград-Волинській КЕЧ району Міністерства оборони України, тому відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним та скасування розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації №228 від 30.03.2020 про відмову в наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки Міністерству оборони України в особі Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України на території Чижівської сільської ради Новоград-Волинського району (поза межами населеного пункту), орієнтовною площею 1899,0200 га.

Оскільки місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги в частині визнання недійсним та скасування розпорядження відповідача від 30.03.2020 № 228, то, відповідно, відмовив у задоволенні похідної позовної вимоги про зобов`язання повторно розглянути звернення Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району від 05.04.2019 за №775 про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки Міністерству оборони України в особі Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України на території Чижівської сільської ради Новоград-Волинського району (поза межами населеного пункту), орієнтовною площею 1 899,0200 га.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням Новоград-Волинська квартирно-експлуатаційна частина району Міністерства оборони України (далі - скаржник) звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 у справі №910/11071/21 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема, - ст.ст. 79, 123 Земельного кодексу України, а також порушенням норм процесуального права, яке виражено у неповному не з`ясуванням обставин, що мають значення для справи; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Скаржник зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції не надав оцінку тому факту, що за Проектом організації та розвитку лісового господарства, ДП «Житомирський військовий лісгосп» мало права ведення лісового господарства з 2011 по 2020 рік. Тобто, на даний час прийняття відповідачем спірного рішення та на даний час у ДП «Житомирський військовий лісгосп» відсутнє право ведення лісового господарства.

Заявник апеляційної скарги вказує, що у частині рішення суду щодо накладення бажаної до відведення земельної ділянки на земельні ділянки, які вже сформовані, мають кадастрові номери та перебувають у власності інших осіб, тому вважає, що місцевим господарським судом залишено поза увагою те, що відповідно до плану бажаного місця розташування земельної ділянки орієнтованою площею 1899,0200 га, остання не накладається на земельні ділянки які вже сформовані, мають кадастрові номери та перебувають у власності інших осіб, а тому їх права не порушуються.

На думку заявника апеляційної скарги, встановити накладення земельних ділянок одна на одну можливо лише у випадку формування таких земельних ділянок, що буде відповідати вимогам ст. ст. 79, 79-1 Земельного кодексу України, тобто на етапі вирішення питання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою встановити ймовірність накладення земельних ділянок одна на одну не можливо, оскільки спірна земельна ділянка є не сформованою.

Крім того, за твердження скаржника в оскаржуваному розпорядженні не зазначено в чому саме полягає невідповідність місця розташування земельної ділянки, яку бажає отримати позивач, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

14.01.2022 третя особа надала відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, мотивуючи відсутністю порушеного права позивача та встановленими фактами у рішенні Верховного Суду у справі №906/43/19 від 03.03.2021.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду апеляційної інстанції у встановлений строк не надходив.

Частиною 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив на апеляційну скаргу позивача через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням. Відтак, приймаючи до уваги, що позивач у строк, встановлений судом апеляційної інстанції не подав відзиву на апеляційну скаргу позивача, суд дійшов висновку, що неподання позивачем відзиву не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2021 апеляційну скаргу Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 у справі №910/11071/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

Апеляційна скарга Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 у справі №910/11071/21, зокрема, вирішено відкласти розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 у справі №910/11071/21 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи 910/11071/21.

15.12.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/11071/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/11071/21; розгляд апеляційної скарги Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 у справі №910/11071/21 призначено на 25.01.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 розгляд справи №910/11071/21 відкладено на 01.03.2022.

Проте, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Отже, судове засідання 01.03.2022 у справі №910/11071/21 не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2022 апеляційну скаргу Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 у справі №910/11071/21 призначено до розгляду на 07.06.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 розгляд справи №910/11071/21 відкладено на 21.06.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 15.06.2022 у справі №910/11071/21 к лопотання Житомирської обласної державної адміністрації про проведення судового засідання у режимі відео конференції про проведення судового засідання у режимі відео конференції у справі №910/11071/21 задоволено. Вирішено провести судове засідання у справі №910/11071/21, призначене на 21.06.2022 о 11 год. 30 хв., в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".

Явка представників сторін

У судове засідання 21.06.2022 з`явився представник відповідача.

Уповноважені представники позивача та третьої особи у судове засідання не з`явилися, проте як позивач 17.06.2022 на електронну адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача так і третя особа 09.06.2022 та 16.06.2022 подала до суду подала клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи.

Вказані клопотання судом задоволено.

Позиція представників сторін у справі

Представник відповідача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу позивача просив залишити без задоволення, а на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 у справі №910/11071/21 - без змін, як таке що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як убачається із матеріалів справи, 29.12.1953 Виконавчим комітетом Новоград-Волинської міської ради прийнято рішення № 38 «Про підтвердження землекористування Міністерства оборони в районі міста Новоград-Волинський», яким підтверджено фактичне землекористування Міністерства оборони в районі міста Новоград-Волинський, відведене до Вітчизняної війни, загальною площею 14 552,94 га.

21.05.1993 комісією у складі першого заступника глави райдержадміністрації, начальника відділу земельних ресурсів райдержадміністрації, начальника державної інспекції охорони навколишнього середовища по місту і району, архітектора району, голів виконкомів, сільських Рад народних депутатів, заступників командира військової частини НОМЕР_2, начальника топографічної служби військової частини НОМЕР_2 та техніка картобліку КЕЧ складено та затверджено акт Інвентаризації земель Міністерства оборони України на території Новоград-Волинського району Житомирської області, яким встановлено, що у постійному користуванні військової частини НОМЕР_2 перебуває 12 084,20 га земель в межах Новороманівської, Майстрівської та Чижівської сільських рад.

25.05.1993 представником Президента України прийнято розпорядження № 124 «Про затвердження результатів інвентаризації земель Міністерства оборони України», яким затверджено матеріали інвентаризації земель Новоград-Волинського району на площі 12 318,2 га.

Відповідно до довідки від 31.05.2018, виданої Відділом у Новоград-Волинському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 01.01.2016, надана в користування Новоград-Волинській КЕЧ району земельна ділянка, державної власності, загальною площею 1 899,0200 га, яка розташована поза межами населеного пункту Чижівської сільської ради Новоград-Волинського району.

05.04.2019 Новоград-Волинська КЕЧ району звернулася до голови Житомирської обласної державної адміністрації із заявою за вих. №775 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Міністерства оборони України в особі Новоград-Волинської КЕЧ для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України, в Новоград-Волинському районі на земельну ділянку на території Чижівської сільської ради, орієнтовною площею 1 899,0200 га.

06.05.2019 Житомирська обласна державна адміністрація листом за вих. № 2764/2-19-4 відмовила позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та запропонувала звернутися до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

01.08.2019 Житомирським окружним адміністративним судом прийнято рішення у справі №240/8065/19 за позовом Новоград-Волинської КЕЧ району Міністерства оборони України до Житомирської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, позовні вимоги задоволено частково, зокрема: визнано протиправними дії Житомирської обласної державної адміністрації щодо неналежного розгляду звернення Новоград-Волинської КЕЧ Міноборони України від 05.04.2019 №775 шляхом винесення листа вих. № 2764/2-19-4 від 06.05.2019 та зобов`язано Житомирську облдержадміністрацію належним чином розглянути звернення Новоград-Волинської КЕЧ району Міноборони України від 05.04.2019 за № 775 та за результатами розгляду прийняти відповідне рішення у відповідності до вимог чинного законодавства та з урахуванням встановлених обставин справи.

Так, на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду, Житомирською обласною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 228 від 30.03.2020 «Про розгляд звернення, яке надійшло від Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району», яким відмовлено Новоград-Волинській КЕЧ району у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1 899,0200 га для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України на території Чижівської сільської ради Новоград-Волинського району, у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, а саме:

- право постійного користування на частину земельної ділянки площею 761,0000 га підтверджено планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування ДП «Зарічанське лісове господарство» Корбутівське лісництво квартали 27-34, (Проект організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства «Житомирське військове лісове господарство» відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 25.04.2018 № 312 перейменовано в ДП «Зарічанське лісове господарство») згідно з вимогами п. 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України. Разом із тим, відповідно до частини 5 ст. 116 Земельного кодексу України відсутня письмова згода ДП «Зарічанське лісове господарство»;

- в межах бажаної до відведення земельної ділянки, відповідно до даних Державного земельного кадастру, розташовані земельні ділянки (вкраплені контури), які перебувають у приватній власності, що може порушити права третіх осіб, зокрема, власників земельних ділянок: площею 0,9500 га, кадастровий номер 1824086800:04:012:0201; площею 0,2500 га, кадастровий номер 1824086800:04:002:0270; площею 0,1500 га, кадастровий номер 1824086800:04:002:0094; площею 0,2500 га, кадастровий номер 1824086800:04:002:0093; площею 0,0751 га, кадастровий номер 1824086800:04:002:0117; площею 0,2300 га, кадастровий номер 1824086800:04:002:0135; площею 0,2500 га, кадастровий номер 1824086800:04:002:0132, а також сформовані земельні ділянки, на які не визначено форму власності, зокрема: площею 0,2451 га, кадастровий номер 1824086800:04:002:0140; площею 0,2000 га, кадастровий номер 1824086800:04:002:0133.

Отже, позивач, не погоджуючись з цим рішенням відповідача, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним та скасування розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 30.03.2020 №228, обґрунтовуючи тим, що на підставі наведених вище нормативних актів, саме позивач є землекористувачем земельної ділянки орієнтовною площею 1 899,0200 га на території Чижівської сільської ради Новоград-Волинського району (поза межами населеного пункту), внаслідок чого Житомирська ОДА неправомірно відмовила Новоград-Волинській КЕЧ району у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1 899,0200 га для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України на території Чижівської сільської ради Новоград-Волинського району.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З наявної в матеріалах справи постанови від 03.03.2021 у справі №906/43/19 вбачається, що при розгляді цієї справи, Верховним Судом встановлені преюдиційні обставини, які мають значення при розгляді справи, №910/11071/21 зокрема щодо передачі цілісних майнових комплексів із сфери управління Міністерства оборони України до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів.

Так, 03.03.2021 Верховним Судом у складі суддів Касаційного господарського суду прийнято постанову у справі №906/43/19 за позовом Військової прокуратури Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 до Державного підприємства «Зарічанське лісове господарство» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира, Центральне територіальне управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України та 643 Управління начальника робіт Міністерства оборони України про заборону ведення лісового господарства, використання лісового фонду на землях Міністерства оборони України.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів зазначає, що преюдиційність - це обов`язковість обставин, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені обставини не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив у законну силу. Cуть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» (заява №48553/99), а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі «Брумареску проти Румунії» (заява №28342/95)).

Високий Суд у пунктах 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року (заява №32053/13), яке набуло статусу остаточного 29.01.2016, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява №52854/99, пункти 51 і 52, ECHR 2003-Х).

З наявної в матеріалах справи постанови від 03.03.2021 у справі №906/43/19 вбачається, що при розгляді цієї справи, Верховним Судом встановлені преюдиційні обставини, які мають значення при розгляді справи, №910/11071/21 зокрема щодо передачі цілісних майнових комплексів із сфери управління Міністерства оборони України до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів.

Отже, Верховним Судом при розгляді справи №906/43/19 встановлено таке:

« 20.03.2009 Міністерством оборони України прийнято наказ №123 «Про реорганізацію державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», згідно якого реорганізовано ДП «Івано-Франківський військовий лісокомбінат» шляхом виділу з нього структурних підрозділів (а саме: Зарічанського військового лісгоспу, Корбутівського, Чуднівського і Макарівського військових лісництв), створивши Державне підприємство "Житомирський військовий лісгосп", до якого переходять за розподільчим балансом у відповідній частині майно, права і обов`язки реорганізованого підприємства.

30.06.2009 Актом передачі Чуднівського військового лісництва було передано Чуднівське військове лісництво з підзвіту начальника Чуднівського військового лісництва в підзвіт ТВО директора ДП «Житомирський військовий лісгосп».

Наказом Міністерства оборони України № 458 від 28.07.2011 було затверджено Положення про організацію ведення лісового господарства.

04.09.2013 розпорядженням Кабінету Міністрів України №773-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів» передано цілісні майнові комплекси державних підприємств за переліком згідно з додатком із сфери управління Міністерства оборони України до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів. Згідно з додатком до вказаного розпорядження до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів передано, зокрема, ДП «Житомирський військовий лісгосп».

За Актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу ДП «Житомирський військовий лісгосп» було здійснено приймання-передачу цілісного майнового комплексу ДП «Житомирський військовий лісгосп» на виконання вказаного вище розпорядження Кабінету Міністрів України із сфери управління Міністерства оборони України до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів.

У 2013 році ДП «Житомирський військовий лісгосп» затверджено Проект організації та розвитку лісового господарства, за яким останньому надано право ведення лісового господарства з 2011 по 2020 рік.

25.04.2018 наказом Державного агентства лісових ресурсів України за №312 «Про зміну найменування нової редакції статуту державного підприємства» було змінено найменування ДП «Житомирський військовий лісгосп» на ДП «Зарічанське лісове господарство».

Відповідно до пункту 3.1 Статуту ДП «Зарічанське лісове господарство» підприємство створено з метою: ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів; ведення мисливського господарства, охорони відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування підприємству; одержання прибутку від комерційної діяльності.

Судами встановлено, що ведення лісового господарства, в тому числі на землях оборони, що знаходяться в користуванні військової частини НОМЕР_1, відповідач здійснює згідно Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Житомирський військовий лісгосп» Міністерства оборони України.

Оригінал Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Житомирський військовий лісгосп» оглядався судом в судовому засіданні.

Відповідно до даних Додатку 7 Проекта ДП «Житомирський військовий лісгосп» визначено розрахункові лісосіки на період з 2011 по 2020 роки.

Водночас, у даних матеріалах вказано, що попереднє лісовпорядкування було проведено у 2001 році Комплексною експедицією. Загалом також наведена інформація про те, що лісовпорядкування лісів, які входять до складу лісгоспу виконувалось з 1949 року.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що матеріали лісовпорядкування розроблені для ДП «Житомирський військовий лісгосп», правонаступником якого є ДП «Зарічанське лісове господарство», є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів та надають право відповідачу на ведення лісового господарств.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що передачу лісових ресурсів із сфери управління Міністерства оборони України до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів було здійснено за актом приймання-передачі.

У даній справі прокурором не висувалися вимоги про повернення лісових ресурсів із сфери управління Державного агентства лісових ресурсів до сфери управління Міністерства оборони України у такий же спосіб.

За вказаних обставин із урахуванням наведених вище положень законодавства у їх сукупності та фактичних обставин справи вимоги прокурора про заборону ведення лісового господарства відповідачу та позиція позивачів у зв`язку з цим, що такими повноваженнями (щодо ведення лісового господарства) наділене 643 Управління начальника робіт Міністерства оборони України, створюють передумови для неконтрольованого використанню лісового фонду, оскільки без оформлення актів приймання-передачі, виходячи із встановлених судами обставин справи, унеможливиться визначити хто із учасників справи, чи інших осіб і в якій кількості здійснював використання таких ресурсів, вирубку лісів, тощо.».

Відтак, з наведеного вбачається, що згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України №773-р від 04.09.2013 «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів» із сфери управління Міністерства оборони України згідно із переліком передано до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів цілісні майнові комплекси, в тому числі: ДП «Житомирський військовий лісгосп», назву якого змінено на ДП «Зарічанське лісове господарство».

Разом із тим, Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц зазначив, що вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Проте, на підтвердження права користування земельною ділянкою орієнтовною площею 1 899,0200 га для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України на території Чижівської сільської ради Новоград-Волинського району позивачем надано суду довідку від 31.05.2018, видану Відділом у Новоград-Волинському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 01.01.2016, яка має інформаційний характер та не є правовстановлюючим документом.

Отже, приймаючи до уваги обставини, встановлені у постанові від 03.03.2021 у справі №906/43/19 щодо передачі цілісних майнових комплексів із сфери управління Міністерства оборони України до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, зокрема до ДП «Зарічанське лісове господарство», та ураховуючи встановлене вище користування ДП «Зарічанське лісове господарство» частиною земельної ділянки загальною площею 761,0000 га на території Чижівської сільської ради Новоград-Волинського району, а також, що в межах бажаної до відведення земельної ділянки, розташовані земельні ділянки, які перебувають у приватній власності, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що відповідачем правомірно відмовлено у задоволенні заяви Новоград-Волинській КЕЧ району Міністерства оборони України, відповідно підстави для задоволення цієї позовної вимоги відсутні.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 76, ст. 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України до Житомирської обласної державної адміністрації про визнання недійсним та скасування розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 30.03.2020 №228, що має наслідком відмову у задоволенні позову.

Оскільки відмовлено у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним та скасування розпорядження відповідача від 30.03.2020 № 228, також не підлягає задоволенню похідна позовна вимога про зобов`язання повторно розглянути звернення Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району від 05.04.2019 за №775 про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки Міністерству оборони України в особі Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України на території Чижівської сільської ради Новоград-Волинського району (поза межами населеного пункту), орієнтовною площею 1 899,0200 га.

Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 у справі №910/11071/21 та у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволені позову, у зв`язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 у справі №910/11071/21, та, відповідно, апеляційна скарга Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 у справі №910/11071/21 покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 у справі №910/11071/21 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Справу №910/11071/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено т підписано - 11.07.2022.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді К.В. Тарасенко

І.А. Іоннікова