Постанова

від 27.09.2022 по справі 910/11071/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/11071/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случа О.В. - головуючого, Волковицької Н.О., Могил С.К.,

за участю секретаря судового засідання - Кравчук О.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21 червня 2022 року (головуючий - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.) і рішення Господарського суду міста Києва від 01 листопада 2021 року (суддя Бондарчук В.В.) у справі

за позовом Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України

до Житомирської обласної державної адміністрації,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державного підприємства «Зарічанське лісове господарство»,

про визнання недійсним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дії.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

1. 29.12.1953 Виконавчим комітетом Новоград-Волинської міської ради прийнято рішення № 38 «Про підтвердження землекористування Міністерства оборони в районі міста Новоград-Волинський», яким підтверджено фактичне землекористування Міністерства оборони в районі міста Новоград-Волинський, відведене до Вітчизняної війни, загальною площею 14 552,94 га.

2. 21.05.1993 комісією у складі першого заступника глави райдержадміністрації, начальника відділу земельних ресурсів райдержадміністрації, начальника державної інспекції охорони навколишнього середовища по місту і району, архітектора району, голів виконкомів, сільських Рад народних депутатів, заступників командира військової частини НОМЕР_1 , начальника топографічної служби військової частини НОМЕР_1 та техніка картобліку КЕЧ складено та затверджено акт Інвентаризації земель Міністерства оборони України на території Новоград-Волинського району Житомирської області, яким встановлено, що у постійному користуванні військової частини НОМЕР_1 перебуває 12 084, 20 га земель в межах Новороманівської, Майстрівської та Чижівської сільських рад.

3. 25.05.1993 представником Президента України прийнято розпорядження № 124 «Про затвердження результатів інвентаризації земель Міністерства оборони України», яким затверджено матеріали інвентаризації земель Новоград-Волинського району на площі 12 318, 2 га.

4. Відповідно до довідки від 31.05.2018, виданої Відділом у Новоград-Волинському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 01.01.2016, надана в користування Новоград-Волинській квартирно-експлуатаційній частині району земельна ділянка, державної власності, загальною площею 1 899, 0200 га, яка розташована поза межами населеного пункту Чижівської сільської ради Новоград-Волинського району.

5. 05.04.2019 Новоград-Волинська квартирно-експлуатаційна частина району Міністерства оборони України (далі Новоград-Волинська КЕЧ району) звернулася до голови Житомирської обласної державної адміністрації (далі Житомирська ОДА) із заявою за вих. № 775 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Міністерства оборони України в особі Новоград-Волинської КЕЧ району для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України, в Новоград-Волинському районі на земельну ділянку на території Чижівської сільської ради, орієнтовною площею 1 899,0200 га.

6. 06.05.2019 Житомирська ОДА листом за вих. № 2764/2-19-4 відмовила Новоград-Волинській КЕЧ району у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою та запропонувала звернутися до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

7. 01.08.2019 Житомирським окружним адміністративним судом прийнято рішення у справі № 240/8065/19 за позовом Новоград-Волинської КЕЧ району до Житомирської ОДА про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, яким позовні вимоги задоволено частково, зокрема: визнано протиправними дії Житомирської ОДА щодо неналежного розгляду звернення Новоград-Волинської КЕЧ району від 05.04.2019 № 775 шляхом винесення листа вих. № 2764/2-19-4 від 06.05.2019 та зобов`язано Житомирську ОДА належним чином розглянути звернення Новоград-Волинської КЕЧ району від 05.04.2019 за № 775 та за результатами розгляду прийняти відповідне рішення у відповідності до вимог чинного законодавства та з урахуванням встановлених обставин справи.

8. На виконання вказаного рішення Житомирського окружного адміністративного суду, Житомирською ОДА прийнято розпорядження № 228 від 30.03.2020 «Про розгляд звернення, яке надійшло від Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району», яким відмовлено Новоград-Волинській КЕЧ району у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1 899,0200 га для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України на території Чижівської сільської ради Новоград-Волинського району.

9. Згадане розпорядження обґрунтовано невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Житомирською ОДА, зокрема, вказано, що:

- право постійного користування на частину земельної ділянки площею 761,0000 га згідно з вимогами пункту 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України підтверджено планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування за Державним підприємством «Зарічанське лісове господарство» (далі ДП «Зарічанське лісове господарство»); відповідно до частини 5 статті 116 Земельного кодексу України відсутня письмова згода ДП «Зарічанське лісове господарство»;

- в межах бажаної до відведення земельної ділянки, відповідно до даних Державного земельного кадастру, розташовані земельні ділянки (вкраплені контури), які перебувають у приватній власності, що може порушити права третіх осіб, зокрема, власників земельних ділянок: площею 0,9500 га, кадастровий номер 1824086800:04:012:0201; площею 0,2500 га, кадастровий номер 1824086800:04:002:0270; площею 0,1500 га, кадастровий номер 1824086800:04:002:0094; площею 0,2500 га, кадастровий номер 1824086800:04:002:0093; площею 0,0751 га, кадастровий номер 1824086800:04:002:0117; площею 0,2300 га, кадастровий номер 1824086800:04:002:0135; площею 0,2500 га, кадастровий номер 1824086800:04:002:0132, а також сформовані земельні ділянки, на які не визначено форму власності, зокрема: площею 0,2451 га, кадастровий номер 1824086800:04:002:0140; площею 0,2000 га, кадастровий номер 1824086800:04:002:0133.

Узагальнений зміст позовних вимог і підстав позову

10. Вважаючи розпорядження Житомирської ОДА (далі також «Відповідач») № 228 від 30.03.2020 «Про розгляд звернення, яке надійшло від Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району» незаконним, Новоград-Волинська КЕЧ району (далі також «Позивач») звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просила:

- визнати недійсним та скасувати вказане розпорядження голови Житомирської ОДА № 228 від 30.03.2020;

- зобов`язати Житомирську ОДА повторно розглянути звернення Новоград-Волинської КЕЧ району від 05.04.2019 за № 775 про надання дозволу на розробку проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки Міністерству оборони України в особі Новоград-Волинської КЕЧ району для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України на території Чижівської сільської ради Новоград-Волинського району (поза межами населеного пункту), орієнтовною площею 1 899,0200 га.

11. Позовні вимоги Новоград-Волинська КЕЧ району обґрунтовувала тим, що Відповідач протиправно відмовив їй у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою, оскільки рішенням виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради № 38 від 29.12.1953 було підтверджено фактичне землекористування Міністерства оборони України у районі міста Новоград-Волинського, відведене до Вітчизняної війни площею 14 552,94 га. Крім того, за твердженням Позивача, користування спірною земельною ділянкою Міністерством оборони України також підтверджується й іншими (переліченими вище) документами, внаслідок чого Позивач вважає незаконним посилання Відповідача у своєму розпорядженні № 775 від 05.04.2019 на відсутність письмової згоди ДП «Зарічанське лісове господарство» (далі також «Третя особа»).

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

12. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022, у задоволенні позову відмовлено.

13. Рішення місцевого господарського суду (з яким погодився й апеляційний господарський суд) з урахуванням преюдиційних для цієї справи обставин, що були установлені у справі № 906/43/19 (щодо передачі цілісних майнових комплексів із сфери управління Міністерства оборони України до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, зокрема до ДП «Зарічанське лісове господарство») обґрунтоване встановленим фактом користування Третьою особою частиною земельної ділянки загальною площею 761,0000 га на території Чижівської сільської ради Новоград-Волинського району (згідно Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Житомирський військовий лісгосп»), а також встановленими обставинами того, що в межах бажаної до відведення Позивачем земельної ділянки, розташовані земельні ділянки, які перебувають у приватній власності.

14. За викладеного суд дійшов висновку про те, що Відповідачем правомірно відмовлено у задоволенні заяви Новоград-Волинської КЕЧ району, а тому і підстав для визнання недійсним і скасування оскаржуваного розпорядження немає.

15. Оскільки місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним та скасування розпорядження Відповідача від 30.03.2020 № 228, то, відповідно, відмовив і у задоволенні похідної позовної вимоги про зобов`язання Житомирської ОДА повторно розглянути звернення Новоград-Волинської КЕЧ району від 05.04.2019 за № 775.

Касаційна скарга

16. Не погодившись із прийнятими рішеннями, Позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а цю справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

17. Скаржник стверджує, що при вирішенні цієї справи судами попередніх інстанцій було порушено приписи статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) та не застосовано висновків Верховного Суду щодо їх правильного застосування (справа № 910/19256/16), оскільки при оцінці преюдиційних обставин, які були установлені судовими рішеннями у справі № 906/43/19 ними проігноровано те, що Проектом організації та розвитку лісового господарства ДП «Житомирський військовий лісгосп» (правонаступником якого є ДП «Зарічанське лісове господарство») право ведення лісового господарства надавалося Третій особі з 2011 по 2020 рік. Тобто, станом на час прийняття Житомирською ОДА оскаржуваного розпорядження у ДП «Зарічанське лісове господарство» були відсутні документи на право ведення лісового господарства на спірній землі, а тому відсутніми були і підстави для застосування до спірних правовідносин положень пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України.

18. Крім цього, скаржник стверджує і про порушення судами положень статей 74, 76, 77, 96 ГПК України з підстав того, що висновки судів про накладення земельних ділянок не ґрунтуються на жодному доказі. Вказує, що встановити факт накладення земельних ділянок можливо лише у випадку сформованості таких, а не на етапі вирішення питання про надання дозволу на розробку проєкта землеустрою.

Узагальнені доводи відзивів

19. У відзивах на касаційну скаргу Відповідач і Третя особа заперечують проти наведених у ній доводів. Скаргу вважають безпідставною та необґрунтованою. З рішеннями судів попередніх інстанцій погоджуються та просять залишити їх без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

20. Згідно із частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

21. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

22. У постанові від 15.07.2021 у справі № 910/19256/16 Верховним Судом в частині дотримання судами попередніх інстанцій приписів статті 75 ГПК України надано висновок про те, що звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

23. Звертаючись до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою у даній справі, Позивач стверджує про те, що процесуальні дії судів попередніх інстанцій вказаним висновкам суду касаційної інстанції не відповідають.

24. Втім, колегія суддів суду касаційної інстанції з наведеним твердженням не погоджується, вважає його формальним та необґрунтованим, позаяк констатує, що зі змісту касаційної скарги жодним чином не вбачається, які обставини, що були враховані судами з урахуванням правил про преюдицію скаржник заперечує, не визнає чи намагається спростувати, які докази для цього подавав, які з них суди не оцінили чи неправомірно не взяли до уваги.

25. Доводи Новоград-Волинської КЕЧ району у цій частині скоріше зводяться до того, що суди не надали належної оцінки установленим в іншій справі (№ 906/43/19) обставинам, а саме обставинами закінчення строку права Третьої особи на ведення лісового господарства, яке йому надавалося згідно з Проектом організації та розвитку лісового господарства ДП «Житомирський військовий лісгосп».

26. Проте ці доводи ніяк не підтверджують порушення судами приписів статті 75 ГПК України в контексті наведеного висновку Верховного Суду щодо їх правильного застосовування. Більше того, і за своєю суттю ці доводи також є безпідставними, адже із текстів оскаржуваних рішень чітко вбачається, що судами попередніх інстанцій зазначені обставини враховано та проаналізовано.

27. Верховний Суд у цій частині констатує, що це сам скаржник не враховує тієї обставини, що оскаржуване ним розпорядження Житомирської ОДА № 228 було прийнято 30.03.2020, тобто у 2020 році, а право ведення лісового господарства ДП «Зарічанське лісове господарство» було надано по 2020 рік. Окрім цього, суди під час розгляду цієї справи взяли до уваги і ту обставину, що ДП «Житомирський військовий лісгосп», назву якого змінено на ДП «Зарічанське лісове господарство» передано зі сфери управління Міністерства оборони України до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів.

28. За викладеного, підстава касаційного оскарження судових рішень, що передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України у даному випадку не підтвердилась, порушення судами приписів статті 75 ГПК України та неврахування ними висновків Верховного Суду щодо вказаної норми скаржником не доведено.

29. У касаційній скарзі Позивач також стверджує про наявність підстав для скасування судових рішень, передбачених пунктами 1 і 4 статті 310 ГПК України, якими унормовано, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази (за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу) або якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

30. В той же час, аналіз доводів касаційної скарги свідчить про те, що скаржник не вказав жодного доказу чи групи доказів, які містяться у матеріалах справи і які не було досліджено судами попередніх інстанцій. Так само не вказав скаржник і про те, які з досліджених судами доказів є недопустимими.

31. Такими чином у даному касаційному провадженні підстава касаційного оскарження судових рішень, що передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України свого підтвердження також не знайшла.

32. Доводи касаційної скарги в частині накладення земельних ділянок, відсутності доказів такого накладення і т.п. судом касаційної інстанції розглянуті бути не можуть, позаяк вони не підкріплені посиланнями на визначені ГПК України підстави касаційного оскарження, а тому за межі касаційного перегляду справи виходять.

33. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає доцільним підкреслити, що при прийнятті даної постанови керується, зокрема, принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі Позивачем не зазначено й не обґрунтовано.

34. Крім цього, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду враховує також рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України», де суд зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

35. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам цієї справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі та ключові питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, вказаного висновку не спростовують.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

36. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

37. Враховуючи наведені положення Закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила, що подана Позивачем касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає. Водночас прийняті у справі рішення і постанова повністю відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані.

Судові витрати

38. В порядку приписів статті 129 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21 червня 2022 року і рішення Господарського суду міста Києва від 01 листопада 2021 року у справі № 910/11071/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Случ О.В.

Судді Волковицька Н.О.

Могил С.К.