Постанова

від 15.06.2022 по справі 910/15045/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2022 р. Справа№ 910/15045/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Кравчука Г.А.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

прокурора: Винника О.О. за посвідченням;

від позивача: Поліщук М.В. самопредставництво;

від відповідача: Кобилінського Б.О. за довіреністю;

від третьої особи на стороні позивача: не з`явися;

від третьої особи на стороні відповідача: Бугаєва М.О. за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 (повний текст складено 13.01.2022)

у справі №910/15045/21 (суддя Котков О.В.)

за позовом Керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональна автомобільна компанія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Новус Україна"

про розірвання договору оренди, визнання припиненим права та повернення земельної ділянки,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року Керівник Солом`янської окружної прокуратури міста Києва (далі - прокурор) звернувся у Господарський суд міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач, Київрада) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональна автомобільна компанія" (далі - відповідач), у якому просив суд:

- розірвати договір оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: між вул. Шевченка, вул. Карла Маркса та новою автодорогою вздовж залізниці у Солом`янському районі м. Києва площею 5,2144 га (кадастровий номер 8000000000:72:544:0003), укладений між позивачем та відповідачем;

- зобов`язати відповідача повернути позивачу вказану земельну ділянку;

- визнати припиненим право відповідача користування для забудови вказаною земельною ділянкою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов договору земельна ділянка надавалась для будівництва, експлуатації та обслуговування автомобільно-термінального комплексу і відповідач повинен був завершити забудову земельної ділянки не пізніше, ніж через три роки після державної реєстрації договору, однак з 2005 року відповідач не приступив до забудови і на даний час вказана земельна ділянка не забудована, що є підставою для розірвання договору та повернення земельної ділянки. В обґрунтування підстав подання позову прокурор вказав, що позивач не здійснює повноваження по захисту державних інтересів, що є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру.

Відповідач, заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, посилався на те, що ним вчиняються активні дії, необхідні для здійснення та закінчення забудови спірної земельної ділянки, що свідчить про відсутність вини відповідача стосовно недотримання строків здійснення забудови земельної ділянки, а орендну плату відповідач сплачував вчасно; також вказав на відсутність у позовній заяві обґрунтування того, в чому саме полягає вина та чи заподіяна шкода Київській міській раді і територіальній громаді Києва у зв`язку із не завершенням відповідачем будівництва у встановлений договором строк.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23 грудня 2021 року у позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, перший заступник керівника Київської міської прокуратури подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відповідач зобов`язаний завершити забудову у строк до 27.05.2008, однак декларацію про початок виконання будівельних робіт зареєстрував лише 25.04.2016, через 8 років після спливу строку забудови, визначеного договором; правовим наслідком невиконання цього обов`язку визначено дострокове розірвання договору; відповідач, будучі обізнаним про ці умови, не виконав взятих на себе зобов`язань щодо забудови спірної земельної ділянки; суд безпідставно послався на п. "г" ст.141 Земельного кодексу України, оскільки у позові прокурор вказану норму не зазначав; територіальна громада в особі позивача не може використати результати договору, у тому числі щодо задоволення суспільного інтересу, який мала Київрада при надання земельної ділянки в оренду, оскільки в перспективі Київрада мала отримувати не лише плату за землю, а й розраховувала на розвиток території міста, у зв`язку із чим в договорі передбачені відповідні строки забудови.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що процес забудови включає не тільки фактичне виконання будівельних робіт, але й отримання вихідних даних з метою підготовки проектних рішень, отримання дозвільної документації тощо, що потребувало значного часу у зв`язку із розташуванням земельної ділянки поблизу аеропорту "Київ" і пов`язаних з цим обмежень; попередній концепт вимагав суттєвого додаткового фінансування, яке було ускладнене глобальною ринковою кризою і стагнацією фінансових ринків, однак відповідач сумлінно сплачував оренду плату, а у 2016 році відповідачу були видані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, укладений договір генерального підряду, затверджено проектну і робочу документацію, у 2021 році підписано інвестиційний договір із ТОВ "Новус Україна", укладено низку договорів на виконання інвестиційного договору, проводиться активна робота зі здійснення будівництва і 23.02.2022 за відповідачем зареєстроване право власності на незавершене будівництво готовністю 3%; прокурор неправомірно застосовує норми про суперфіцій до відносин оренди землі; заважаючи на відсутність вини відповідача у порушенні строків завершення забудови, відсутні підстави для розірвання договору.

Також відповідачем подана заява про поновлення процесуального строку на подання відзиву, яка мотивована тим, що у зв`язку із активними бойовими діями на околицях Києва він не мав можливості подати відзив, а 20.03.2022, внаслідок ракетного обстрілу, було знищено офіс відповідача, який розміщувався у будівлі БТРЦ "Retrovill".

Наведені відповідачем причини пропуску строку на подання відзиву визнаються судом поважними і відзив приймається до розгляду.

Крім цього, відповідачем подано клопотання про поновлення процесуального строку та приєднання письмового доказу - витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.02.2022, згідно якого 21.02.2022 за відповідачем зареєстроване право власності на незавершене будівництво.

Поданий відповідачем новий доказ не приймається судом, оскільки оскаржуване рішення було прийняте 23.12.2021, у той час, як право власності за відповідачем зареєстроване 21.02.2022 і витяг сформований 23.02.2022,тобто, вже після прийняття оскаржуваного рішення, а така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів (правова позиція з цього питання викладена у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №913/632/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15).

Третя особа 1 була повідомлена про дату та час розгляду справи в порядку, визначеному статтями 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), представника у судове засідання не направила, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Прокурор у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу прокурора.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Представник третьої особи 2 у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін і третьої особи 2, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Київської міської ради №170/2746 від 17.03.2005р. було передано відповідачу в оренду на 25 років земельну ділянку між вул. Шевченка та вул. Карла Маркса та новою автодорогою вздовж залізниці у Солом`янському районі м. Києва площею 5,2144 га, кадастровий номер 8000000000:72:544:0003 (далі - земельна ділянка), для будівництва, експлуатації та обслуговування автомобільно-термінального комплексу.

На виконання вказаного рішення, 23 травня 2005 року між Київською міською радою, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки.

Договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 27 травня 2005 р. за №72-6-00285 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Договір укладено на 25 років (п.3.1 Договору), тобто, до 27.05.2030.

09.03.2016 Департаментом земельних ресурсів Київради складено акт обстеження земельної ділянки №16-0481-09, яким встановлено, що земельна ділянка огороджена, не охороняється, вільна від забудов, згідно договору оренди не використовується.

Листом від 09.04.2021 Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві повідомив прокурору, що відповідачем було зареєстровано декларацію про початок будівельних робіт №КВ083161160930.

Листом від 13.04.2021 Департамент земельних ресурсів Київради, у відповідь на запит від 06.04.2021, повідомив прокурору про те, що відповідач не є боржником по сплаті плати за землю та повідомив контактні дані особи, яка візьме участь у обстеженні земельної ділянки.

Листом від 14.04.2021 Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві повідомив прокурору, що Департамент не реєстрував документів, які б надавали право на виконання підготовчих/будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва за вказаною у запиті прокурора адресою.

15.04.2021 прокурор направив Київраді лист, у якому просив повідомити щодо вжитих заходів, спрямованих на усунення порушень законодавства при використанні земельної ділянки, у тому числі щодо розірвання договору оренди, та повідомив про наявність підстав для судового захисту інтересів територіальної громади.

З листом від 27.04.2021 Департамент земельних ресурсів Київради направив прокурору акт обстеження земельної ділянки №21-0324-09 від 14.04.2021, яким встановлено, що земельна ділянка огороджена, охороняється, на земельній ділянці розташовано тимчасові споруди, вільна від забудов.

Листом від 28.04.2021 Департамент міського благоустрою Київради повідомив прокурора, що Департамент не надавав відповідачу контрольну картку на порушення благоустрою та його відновлення, у зв`язку із виконанням робіт на земельній ділянці.

З листом від 25.08.2021 Департамент земельних ресурсів Київради направив прокурору акт обстеження земельної ділянки №21-0020-09 від 19.08.2021, яким встановлено, що земельна ділянка огороджена, охороняється, на земельній ділянці розташовано тимчасові споруди, вільна від забудов, будівництво автомобільно-термінального комплексу не ведеться.

30.08.2021 прокурор направив Київраді лист, в якому просив повідомити, чи вживались нею у судовому порядку заходи щодо розірвання договору оренди земельної ділянки.

Департамент земельних ресурсів Київради, на виконання доручення заступника міського голови, листом від 06.09.2021 повідомив прокурора, що заходи щодо розірвання договору оренди в судовому порядку Київрадою не вживались.

Згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої 14.09.2021, на земельній ділянці були відсутні об`єкти нерухомого майна.

У зв`язку із викладеними обставинами прокурор звернувся до суду із даним позовом та, посилаючись на невиконання відповідачем пункту 8.4 Договору (щодо зобов`язання приступити до використання земельної ділянки, завершення забудови земельної ділянки і використання земельної ділянки відповідно до її цільового призначення), просив суд розірвати договір оренди, зобов`язати відповідача повернути позивачу земельну ділянку та визнати припиненим право відповідача користування земельною ділянкою для забудови.

Як вбачається зі змісту позовної заяви і поданих доказів, прокурор навів достатньо суджень і обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави в особі Київської міської ради та, відповідно, розгляду його позовних вимог по суті. Також прокурором було дотримано вимоги ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та положення ст. 53 ГПК України.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що ним вчиняються активні дії, необхідні для здійснення та закінчення забудови спірної земельної ділянки, що свідчить про відсутність вини відповідача стосовно недотримання строків здійснення забудови земельної ділянки, а орендну плату відповідач сплачував вчасно.

На підтвердження вказаних доводів відповідачем надані, зокрема: містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, договір генерального підряду №25042016 від 25.04.2016р., проект організації будівництва, інвестиційний договір №А401207210016 від 12.07.2016р., технічні умови нестандартного приєднання до електричних мереж від 07.09.2021р., довідка №94331 від 02.08.2021р. ГУ ДПС у м. Києві про відсутність заборгованості з платежів, декларацію про початок виконання будівельних робіт від 25.04.2016 №КВ083161160930, інвестиційний договір №А401207210016 від 12.07.2021, укладений з ТОВ "Новус Україна", договір підряду від 04.08.2021, акт №1 форми №КБ-2в від 10.12.2021, довідка форми №КБ-3 від 10.12.2021, договір генерального проектування про виконання проектних робіт від 10.08.2021, договір поставки від 13.12.2012, договір від 07.12.2021 по складанню робочого проекту землеустрою, акт від 09.12.2021 здачі-приймання виконаних робіт, платіжні доручення.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції було залучено до участі у справі, в якості третьої особи на стороні відповідача, ТОВ "Новус Україна", яке заперечило проти задоволення позову і пояснило, що починаючи з липня 2021 року відповідач входить до тієї ж міжнародної групи компаній, що й компанія ТОВ "Новус Україна", яка є надійним інвестором і яким успішно проінвестовано, побудовано та введено в експлуатацію декілька десятків об`єктів на території м.Києва і Київської області, і розгалужена мережа супермаркетів вимагає наявності автомобільних логістичних та розподільчих центрів і терміналів, тому менеджментом компанії було прийняте рішення про придбання 100% частки статутного капіталу відповідача з метою подальшого інвестування у будівництво на земельні ділянці, що передана відповідачу в оренду по спірному договору. Загальна вартість будівництва об`єкту складає 183 млн грн, інвестиційний договір виконуються, понесені витрати на виготовлення технічних умов, проектні роботи і здійснюються будівельні роботи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокурора, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо відсутності правових підстав для розірвання договору та, відповідно, про відсутність підстав для застосування наслідків його розірвання.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору оренди земельної ділянки від 23.05.2005.

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, є обов`язковим для сторін.

Предметом розгляду даної справи є вимоги про розірвання в судовому порядку договору з підстав істотного порушення його умов, оскільки відповідач не приступив до забудови земельної ділянки, та застосування правих наслідків розірвання договору.

В якості правових підстав позову прокурор посилається на норми чинного законодавства і умови договору, згідно яких орендар (землекористувач) зобов`язаний використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, приступити до її використання в строки, встановлені договором, та зобов`язаний завершити забудову не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України, які кореспондують статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтю 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до пункту 8.4 договору оренди відповідач зобов`язаний, у тому числі, приступати до використання земельної ділянки в строк, встановлений цим договором, та після підписання цього договору і акту приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації договору; завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому законом порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.

Згідно п. 11.4 договору договір може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом півроку), порушення строків завершенні забудови земельної ділянки, встановлених п. 8.4 договору, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.

Договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 цього Договору (пункт 11.5).

Згідно п.12.2 Договору у разі невиконання орендарем умов цього Договору та обов`язків, передбачених законодавством України, договір може бути достроково розірваний.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Пунктом 12.3 Договору також встановлено, що сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Частиною 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24, 25 вказаного Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, встановлених зазначеною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дає змоги потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Також є необхідним встановлення наявності або відсутності вини орендаря у невиконанні умов договору оренди земельної ділянки в частині закінчення її забудови у визначений строк.

Ці висновки узгоджуються з правовими позиціями, викладеними у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі №6-75цс13, постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/21148/17, від 15.05.2019 у справі № 913/422/18, від 18.06.2019 у справі №910/8424/18, від 24.11.2020 у справі №910/15057/18, від 24.12.2021 у справі №910/237/21.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, прокурором у позовній заяві не зазначено, чи заподіяна шкода Київській міській раді у зв`язку із не завершенням будівництва на земельній ділянці у встановлений договором строк, та який розмір цієї шкоди, враховуючи відсутність у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати, в той час як відповідачем доведено відсутність його вини у порушені строків будівництва, оскільки затримка спричинена необхідністю значного часу для виготовлення та погодження документації на будівництво і залучення інвестора, а також підтверджено отримання дозвільних документів, підготовку проектної документації, подання декларації про початок виконання будівельних робіт, пошук інвестора для фінансування будівництва, здійснення витрат на проектування та початок будівництва автомобільно-термінального комплексу.

Посилання прокурора на те, що територіальна громада в особі Київради не може використовувати результати договору для задоволення суспільного інтересу, оскільки мала в перспективі отримати не лише плату за землю, а й розраховувала на розвиток міста згідно з цільовим призначенням та використанням з урахуванням інтересів суспільства, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки прокурором і позивачем не надано доказів того, що інтереси територіальної громади потребували невідкладного будівництва цього об`єкту, як і не надано доказів того, що цей об`єкт чи його частина мали перейти територіальній громаді чи територіальна громада мала б отримати матеріальні чи інші блага від будівництва об`єкту (рекреаційні зони, зони відпочинку громадян, інші соціальні об`єкти).

Крім цього, як вірно відзначив суд першої інстанції, на даний час розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки призведе до непропорційного втручання у право власності відповідача, що буде порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, згідно якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Прокурор у позові, серед іншого, наводив норми чинного законодавства та умови договору щодо використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, як підстави для розірвання договору, однак земельна ділянка має цільове призначення "для будівництва, експлуатації та обслуговування автомобільно-термінального комплексу" і прокурором не наданого доказів того, що вона використовується не за цільовим призначенням.

Прокурор також посилався на положення статті 416 ЦК України та статті 102-1 Земельного кодексу України, згідно яких право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Однак, ці норми не встановлюють підстав для розірвання договору оренди, оскільки суперфіцій і оренда є окремими правовими інститутами, які регламентуються різними нормами Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України та Законом України "Про оренду землі", а наявності у спірних правовідносинах ознак правовідносин суперфіцію не вбачається.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що прокурором не доведено наявності обставин, передбачених договором та чинним законодавством, які є підставою для розірвання договору, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку та визнання припиненим права відповідача користування земельною ділянкою, є похідними від вимоги про розірвання договору, у задоволенні якої відмовлено судом, а тому також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23 грудня 2021 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12.07.2022.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук