Постанова

від 29.06.2022 по справі 906/1227/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 906/1227/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Берднік І. С., Дроботової Т. Б.,

помічника судді, який виконує обов`язки секретаря судового засідання, - Бойчук А. П.,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явилися,

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - не з`явилися,

відповідача-3 - не з`явилися,

відповідача-4 - не з`явилися,

третя особа -1 - не з`явилися,

третя особа-2 - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 (колегія суддів: Грязнов В. В., Гудак А. В., Мельник О. В.) і рішення Господарського суду Житомирської області від 02.09.2021 (суддя Тимошенко О. М.) у справі

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_1"

до: 1) Житомирської міської ради, 2) Виконавчого комітету Житомирської міської ради, 3) Департаменту реєстрації Житомирської міської ради, 4) Комунального підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 9",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) Приватного підприємства "Міклуш", 2) ОСОБА_1 ,

про визнання протиправним та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_1" (далі - ОСББ) звернулося 20.11.2019 до Господарського суду Житомирської області із позовом до Житомирської міської ради, Виконавчого комітету Житомирської міської ради (далі - Виконавчий комітет), Департаменту реєстрації Житомирської міської ради (далі - Департамент) та Комунального підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 9" (далі - КП "ВЖРЕП № 9") про:

- визнання протиправним та скасування рішення тридцять шостої сесії сьомого скликання Житомирської міської ради від 26.06.2018 № 1092 "Про приведення у відповідність до вимог Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" рішень міської ради від 18.12.2017 № 870 та від 01.03.2018 № 952" в частині виключення з Переліку об`єктів комунальної власності міста Житомира, що підлягають приватизації у 2018 році (Додаток № 1) пунктів 10 та 15 розділу 2, а саме нежитлового приміщення, літера "А", площею 22,6 м2, що розташоване на АДРЕСА_1 в місті Житомирі (балансоутримувач - КП "ВЖРЕП № 9", реєстраційний номер - 1480281418101); нежитлового приміщення, літера "А" площею 33,1 м2, що розташоване на АДРЕСА_1 в місті Житомирі (балансоутримувач - КП "ВЖРЕП № 9", реєстраційний номер - 1558606318101) (далі - рішення від 26.06.2018 № 1092) ;

- визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 39572570, від 08.02.2018 на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 22,6 м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, м. Житомир, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1480281418101 (далі - рішення про державну реєстрацію від 08.02.2018);

- визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо нежитлового приміщення (з відкриттям розділу), індексний номер: 41222084, від 22.05.2018 на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 33,1 м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, м. Житомир, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1558606318101;

- визнання протиправним та скасування свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом 25.09.2008, на нежитлові приміщення, загальною площею 359,80 м2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1;

- визнання факту належності на праві спільної сумісної власності співвласникам квартир багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, таких приміщень: колясочної загальною площею 22,6 м2; кладовки і венткамери загальною площею 33,1 м2 та підвалу загальною площею 359,80 м2, а також передання цих приміщень з балансу КП "ВЖРЕП № 9" Житомирської міської ради на баланс ОСББ "АДРЕСА_1".

1.2. Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСББ "АДРЕСА_1" посилалося на те, що Житомирська міська рада всупереч положенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), статті 41 Конституції України, статей 321, 382 Цивільного кодексу України, Рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 № 4-рп/2004, частини 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" своїм рішенням незаконно включила до Переліку об`єктів комунальної власності міста Житомира, що підлягають приватизації у 2018 році, належне співвласникам будинку АДРЕСА_1 допоміжне приміщення колясочної з літерою "А" площею 22, 6 м2. ОСББ "АДРЕСА_1" у позовній заяві (з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог) просило усунути порушення права власності на допоміжне приміщення, яке було протиправно вилучене у співвласників будинку.

1.3. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 29.01.2021 задоволено заяву позивача про часткове закриття провадження у зв`язку з відмовою від частини позовних вимог; закрито провадження у справі № 906/20/20 в частині вимог щодо:

- визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень нежитлового приміщення (з відкриттям розділу), індексний номер: 41222084, від 22.05.2018 на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 33,1 м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, м. Житомир, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1558606318101;

- визнання протиправним та скасування свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом 25.09.2008, на нежитлові приміщення загальною площею 359,80 м2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, м. Житомир;

- визнання факту належності на праві спільної сумісної власності співвласникам квартир багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою: на АДРЕСА_1, м. Житомир, таких приміщень: колясочної загальною площею 22,6 м2; кладовки і венткамери загальною площею 33,1 м2 та підвалу загальною площею 359,80 м2, а також передання даних приміщень з балансу КП "ВЖРЕП № 9" на баланс ОСББ "АДРЕСА_1".

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 02.09.2021, яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2021, позов ОСББ "АДРЕСА_1" задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Житомирської міської ради від 26.06.2018 № 1092 "Про приведення у відповідність до вимог Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" рішень Житомирської міської ради від 18.12.2017 № 870 та від 01.03.2018 № 952 в частині виключення з Переліку об`єктів комунальної власності міста Житомира, що підлягають приватизації у 2018 році (Додаток № 1) пункту 10 розділу 2, а саме щодо нежитлового приміщення, літера "А", площею 22,6 м2, що розташоване в м. Житомирі на АДРЕСА_1. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Виконавчого комітету про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 39572570 рід 08.02.2018 на об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення загальною площею 22,6 м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1480281418101.

2.2. Висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог мотивований тим, що оспорюваним рішенням Житомирської міської ради та рішенням про державну реєстрацію за Житомирською міською радою права власності на приміщення загальною площею 22,6 м2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1480281418101 (далі - спірне приміщення) порушено майнові права ОСББ "АДРЕСА_1" щодо володіння, розпорядження і користування належним йому майном. Житомирська міська рада та Виконавчий комітет незаконно набули, а Департамент незаконно зареєстрував право власності на це спірне приміщення, оскільки воно належить співвласникам будинку та є приналежністю жилого будинку. Суд апеляційної інстанції зазначив, що порушених або оспорюваних прав чи інтересів ОСОБА_1 не встановлено.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. ОСОБА_1 , не погоджуючись із судовими рішеннями, звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 02.09.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 у цій справі, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ОСОБА_1 зазначає про порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.06.2019 у справі № 915/691/18, від 08.05.2018 у справі № 904/5196/17, від 23.10.2019 у справі № 598/175/15ц, від 14.05.2018 у справі № 753/20293/16-ц, від 17.05.2018 у справі № 127/4843/16-ц, від 03.05.2018 у справі № 464/3427/15-ц. Крім того, скаржник посилається на недослідження всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, зокрема щодо статусу спірного приміщення. ОСОБА_1 також вважає, що права позивача оскаржуваним рішенням порушені не були, позивач не мав належної процесуальної дієздатності для звернення із цим позовом; ОСОБА_1 правомірно набула право власності на спірне приміщення.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ОСББ "АДРЕСА_1" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 , а рішення Господарського суду Житомирської області від 02.09.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 залишити без змін, оскільки позивач вважає, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права. ОСББ "АДРЕСА_1", посилаючись на положення статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", статті 382 Цивільного кодексу України та висновок експерта від 31.08.2020 № 916/08.20, зазначає, що спірне приміщення віднесене до категорії допоміжних приміщень житлового будинку. Тому, на думку позивача, суди дійшли правильного висновку, що таке приміщення є спільною сумісною власністю співвласників будинку, а отже, позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки Житомирська міська рада та Виконавчий комітет незаконно набули, а Департамент незаконно зареєстрував право власності на спірне приміщення.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що згідно з пунктом 1.2 рішення Виконавчого комітету від 07.09.2016 № 828 "Про зняття з балансу багатоквартирних житлових будинків, відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", Порядку передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 № 1521 "Про реалізацію Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", житловий будинок № 102 знято з балансу КП "ВЖРЕП № 9" та передано в управління ОСББ "АДРЕСА_1".

4.2. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер: 113253651, що сформований 08.02.2018, спірне приміщення належить до комунальної власності територіальної громади міста Житомира в особі Житомирської міської ради та має реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1480281418101.

4.3. Рішенням Житомирської міської ради від 26.06.2018 № 1092 "Про приведення у відповідність до вимог Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна рішень Житомирської міської ради" від 18.12.2017 № 870 та від 01.03.2018 № 952" затверджено Перелік об`єктів малої приватизації комунальної власності міста Житомира, що підлягають та не підлягають приватизації у 2018 році у новій редакції.

4.4. Згідно з пунктом 10 розділу 2 Переліку об`єктів комунальної власності міста Житомира, що підлягають приватизації у 2018 році, внесено спірне приміщення.

4.5. 01.08.2018 згідно з актом приймання-передачі житлового комплексу (або його частини), знято з балансу КП "ВЖРЕП № 9" та передано в управління ОСББ "АДРЕСА_1" житловий будинок АДРЕСА_1 , окрім нежитлових приміщень, що перебувають у власності територіальної громади міста Житомира.

4.6. Згідно з розділом "2" акта приймання-передачі площа забудови: 3083,3 м2; загальна площа будинку: 7754,6 м2; житлова площа квартир: 2136,2 м2; загальна площа квартир: 3912,4 м2; загальна площа допоміжних приміщень: сходові клітки 717,6 м2; позаквартирні коридори 423,8 м2; сміттєкамери 27,3 м2; горище 322,5 м2; підвали 1692,8 м2.

4.7. Листом від 19.08.2019 № 16/5212 Житомирська міська рада проінформувала ОСББ "АДРЕСА_1" на його запит про площу та розміщення нежитлових приміщень в житловому будинку АДРЕСА_1 та додала копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на них, за змістом яких згідно з договором оренди від 31.08.2016 № 2145, спірне приміщення передано в оренду ОСОБА_1 .

4.8. Суди також установили, що відповідно до технічної документації будинку, плану 1-го поверху та Технічного паспорта будинку спірне приміщення є допоміжним приміщенням - колясочною.

4.9. Суди зазначили, що згідно з Висновком експерта №916/08.20 від 31.08.20, приміщення з позицією №41 площею 22,6 м2, згідно з інвентаризаційною справою на житловий будинок № 102 відноситься до вбудованої частини житлового будинку АДРЕСА_1 та з урахуванням його місця розташування, конструктивних характеристик та первинної проектної документації, відноситься до категорії допоміжних приміщень вказаного житлового будинку.

4.10. Спір виник у зв`язку із тим, що позивач вважав своє право на спірне приміщення порушеним, тому просив усунути порушення права власності на спірне приміщення, яке було протиправно вилучене у співвласників будинку шляхом оформлення права власності за Житомирською міською радою.

5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

5.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2021 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., ОСОБА_2.

Ухвалою Верховного Суду від 31.01.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 і рішення Господарського суду Житомирської області від 02.09.2021 у справі № 906/1227/19, призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 01.03.2022.

Однак із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні".

У зв`язку із введенням воєнного стану судове засідання у справі № 906/1227/19, призначене на 01.03.2022, не відбулося.

Розпорядженням заступника керівника апарату-керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 11.04.2022 № 29.3-02/640 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 906/1227/19 у зв`язку з увільненням судді ОСОБА_2. від роботи на час виконання ним державних або громадських обов`язків у зв`язку із участю у добровольчому формуванні територіальної громади.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2022 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Берднік І. С., Дроботова Т. Б.

5.2. З урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 18.05.2022 № 341/2022 з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи № 906/1227/19 у розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного судового захисту.

5.3. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , відкрите з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, належить закрити, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення з огляду на таке.

5.4. Предметом позову є вимоги ОСББ "АДРЕСА_1" про визнання протиправним та скасування рішення Житомирської міської ради в частині виключення з Переліку об`єктів комунальної власності міста Житомира, що підлягають приватизації у 2018 році, спірного приміщення; визнання протиправним та скасування рішення Департаменту про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірне приміщення.

5.5. Частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

5.6. Відповідно до частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

5.7. У Рішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004 № 4-рп/2004 визначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема, створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

5.8. У Рішенні Конституційного Суду України від 09.11.2011 № 14-рп/2011 додатково роз`яснено, що в аспекті конституційного звернення положення пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19.06.1992 № 2482-ХІ1 зі змінами необхідно розуміти так, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

5.9. Відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

5.10. Отже, допоміжні приміщення відповідно до пункту 2 статті 10 вказаного Закону стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

5.11. Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносин, пов`язаних з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласниками багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління врегульовані Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

5.12. Згідно із частиною 2 статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Натомість нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

Допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 908/713/20.

5.13. Суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що матеріалами справи, а саме планом 1-го поверху, технічним паспортом будинку, висновком експерта підтверджено, що спірне приміщення згідно з інвентаризаційною справою на житловий будинок № 102 відноситься до вбудованої частини цього житлового будинку та з урахуванням його місця розташування, конструктивних характеристик та первинної проектної документації належить до категорії допоміжних приміщень вказаного житлового будинку. Тому, за висновком судів, враховуючи належність спірного приміщення до категорії допоміжних приміщень житлового будинку, спірне приміщення є спільною сумісною власністю мешканців будинку, які його приватизували. Посилаючись на положення статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що Житомирська міська рада та Виконавчий комітет незаконно набули, а Департамент незаконно зареєстрував право власності на це приміщення, оскільки спірне приміщення належить співвласникам будинку та є приналежністю жилого будинку. Оскільки спірне рішення Житомирської міської ради, на підставі якого проведено державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірне приміщення, порушує право власності співвласників багатоквартирного будинку на це приміщення, колегія суддів апеляційного суду підтримала висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості позову та визнання протиправним і скасування спірного рішення Житомирської міської ради та визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Виконавчого комітету про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об`єкт нерухомого майна - спірне приміщення.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.14. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ОСОБА_1 зазначає про порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.06.2019 у справі № 915/691/18, від 08.05.2018 у справі № 904/5196/17, від 23.10.2019 у справі № 598/175/15ц, від 14.05.2018 у справі № 753/20293/16-ц, від 17.05.2018 у справі № 127/4843/16-ц, від 03.05.2018 у справі № 464/3427/15-ц.

5.15. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

5.16. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.

5.17. У постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 915/691/18, на яку посилається скаржник, суд касаційної інстанції, скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий розгляд, виходив із того, що "для правильного вирішення цього спору суд повинен, зокрема, з`ясувати та визначити правовий статус спірних приміщень у багатоквартирному будинку, а саме встановити, чи належать усі спірні приміщення до числа допоміжних чи є нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку, з урахуванням характеристик таких приміщень за відповідними документами.

…Однак, ухвалюючи судові рішення у справі, суди попередніх інстанцій питання правового статусу спірного майна достеменно не дослідили; не перевірили, чи є усі (без винятку) приміщення, щодо яких виник спір, допоміжними у розумінні положень Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", чи вони є нежилими, а отже, чи поширюється/не поширюється на них правовий режим спільної власності мешканців будинку, що має значення для правильного вирішення цього спору. Суди не навели будь-яких доказів на підтвердження своїх висновків, обмежилися лише застереженням про відсутність у переліку документів, наданих виконкому Миколаївської міськради при прийнятті рішення щодо оформлення права власності за ТОВ "Телец-ВАК", матеріалів технічної інвентаризації, а також про недоведення відповідачем того, що спірні приміщення є самостійними об`єктами цивільно-правових відносин і не є приміщеннями загального користування."

При цьому у справі № 915/691/18 предметом позову були вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Садовий 34" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телец-ВАК" і Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання незаконним і скасування пункту 1.43 рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26.11.2010 № 1512 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна за юридичними особами", зокрема, щодо оформлення права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Телец-ВАК" на нежитлові приміщення підвалу, технічного поверху, надбудови, сходових клітин, ліфтових шахт, нежитлові приміщення з першого по дев`ятий поверхи загальною площею 3 417,3 м2 у житловому будинку; визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.12.2010 САЕ № 203772, виданого Виконавчим комітентом Миколаївської міської ради Товариству з обмеженою відповідальністю "Телец-ВАК" на підставі рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26.11.2010 № 1512. Позовні вимоги у цій справі були обґрунтовані тим, що спірне рішення в оскаржуваній частині та свідоцтво порушують права власників спільного майна на користування спірним майном, від імені яких у спірних правовідносинах виступає позивач; ці рішення і свідоцтво прийняті та видані стосовно приміщень, які за своїми технічними характеристиками належать до нежитлових і не можуть бути самостійними об`єктами нерухомого майна; такі приміщення, зокрема, як сходові клітини, ліфтові шахти, сміттєкамери, є допоміжними, призначеними для обслуговування мешканців будинку, та згідно з нормами чинного законодавства становлять спільну власність співвласників багатоквартирного будинку.

5.18. У постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 904/5196/17, на яку посилається скаржник, суд касаційної інстанції, скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий розгляд, виходив із того, що "матеріали справи свідчать, що суд обмежився посиланням на те, що приміщення, передане в оренду відповідачу за первісним позовом, є допоміжним по факту його знаходження у підвальному приміщенні багатоквартирного будинку, однак не встановив обставин, що мали бути встановлені, виходячи з предмета заявленої зустрічної позовної заяви. Для правильного вирішення спору суд мав з`ясувати не лише характеристику спірного об`єкта, місце знаходження технічного обладнання будинку (інженерні та технічні комунікації, пристрої, необхідні для нормального функціонування багатоквартирного будинку, безпечної експлуатації квартир), чи використовувалось спірне приміщення для обслуговування будинку. Також суд мав встановити, які права та охоронювані законом інтереси ФОП Мухи І. І. порушено при укладенні оспорюваного договору."

Предметом позову у справі № 904/5196/17 були вимоги Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району до Фізичної особи-підприємця Мухи Ігоря Івановича про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста. Позовні вимоги були мотивовані неналежним виконанням Фізичною особою-підприємцем Мухою Ігорем Івановичем умов зазначеного договору в частині сплати орендної плати.

5.19. У постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 598/175/15-ц, про яку зазначає скаржник у касаційній скарзі, скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції виходив із того, що "суди не встановили, чи є спірне приміщення нежитловим, бо зі стадії проектування житлового будинку призначалося для торговельних потреб непромислового характеру, чи використовувалося воно як самостійний об`єкт нерухомості, а відтак чи є допоміжним".

Предметом позову у справі № 598/175/15-ц були вимоги фізичної особи до Міністерства освіти України, Вишнівецької ради, Збаразького бюро технічної інвентаризації, Вишнівецького ліцею про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності, позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є співвласником квартири у багатоквартирному будинку, проте винесенням оспорюваного рішення про оформлення права власності на підвальні приміщення за державою Україною в особі Міністерства освіти України, видачею оспорюваного свідоцтва про право власності та реєстрацією речового права на підвальні приміщення за державою в особі Міністерства освіти України порушено права позивача володіти, користуватися і розпоряджатися власністю, оскільки підвальні приміщення є власністю співвласників багатоквартирного будинку, тому що є допоміжними приміщеннями.

У наведених справах № 904/5196/17, № 915/691/18, № 598/175/15-ц, на неврахування висновків у яких посилається скаржник, на відміну від справи № 906/1227/19, яка розглядається, суди не встановили правового режиму спірного приміщення, а тому дійшли неправильних висновків щодо обґрунтованості/необґрунтованості позовних вимог.

5.20. У постанові Верховного Суду від 14.05.2018 у справі № 753/20293/16-ц, на яку посилається скаржник, залишаючи без змін судові рішення, суд касаційної інстанції зазначив, що "для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин та до житлового фонду не входять, слід враховувати як місце їхнього розташування, так і загальну характеристику сукупності властивостей таких приміщень, зокрема, спосіб і порядок їх використання. Вирішуючи спір, суди, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, дійшли правильного висновку про те, що спірне нежитлове приміщення було набуто у власність за цивільно-правовою угодою і не було призначено для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, що підтверджено преюдиційними судовими рішення."

Предметом позову у справі № 753/20293/16-ц були вимоги фізичної особи до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОС" про визнання права власності. Позовна заява була мотивована тим, що позивач з 09.11.2006 є власником квартири, а також співвласником приміщення загального користування, позивачу стало відомо про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОС" без його згоди як співвласника допоміжних приміщень будинку зареєструвало право власності на допоміжне приміщення. Крім того, у справі № 753/20293/16-ц суди встановили, що законність та правомірність видачі ТОВ «ТОС» свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а також відсутність підстав для визнання недійсними та скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ «ТОС» на спірні приміщення та свідоцтва про право власності встановлені судовими рішеннями, що свідчить про неподібність правовідносин із справою, що розглядається.

5.21. У постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 127/4843/16-ц на яку посилається скаржник, суд касаційної інстанції, погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, зазначив, що "…суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що спірне приміщення належить до нежитлових приміщень і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, натомість позивачем не доведено тих обставин, що спірне приміщення є допоміжним".

Предметом позову у справі № 127/4843/16-ц були вимоги фізичної особи до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності. Позовні вимоги мотивовані тим, що на внутрішні площі вбудованих приміщень цокольного поверху будинку на підставі рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради видано свідоцтво про право комунальної власності на вбудоване нежитлове приміщення, зазначене приміщення є допоміжним, оформлення права комунальної власності на це приміщення порушує права власників квартир будинку, які є співвласниками допоміжних приміщень у будинку. При цьому у справі № 127/4843/16-ц було встановлено, що згідно з матеріалами інвентаризаційної справи спірне цокольне приміщення складає одну ідеальну частку, відокремлене від інших приміщень підвалу, має окремий від будинку вхід, який був облаштовано ще під час будівництва будинку, що підтверджується планом будинку 1986 року.

5.22. У постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 464/3427/15-ц, залишаючи без змін судові рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд касаційної інстанції виходив із того, що "…висновок судів, що спірні приміщення є нежитловими приміщеннями, не входять до житлового фонду та не є допоміжними приміщеннями, які можуть бути у спільній власності мешканців будинку - ґрунтується на законі." Наведений висновок зроблено на основі копії технічного паспорта, копії експлікації внутрішніх площ до плану житлового будинку, інших доказів у справі.

Предметом позову у справі № 464/3427/15-ц були вимоги фізичної особи до Львівської міської ради, управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, Львівської міської громадської організації "Союз Українок" про скасування договору оренди, виселення, визнання права спільної сумісної власності на приміщення. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що позивач є співвласником квартири, на першому поверсі розташоване допоміжне приміщення, яке призначене для побутового обслуговування усіх мешканців будинку, проте вказане приміщення на підставі договору оренди управлінням комунальної власності департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради передано в оренду Львівській міській громадській організації "Союз Українок". Позивач зазначала, що такі дії відповідача порушують її права як співвласника даного допоміжного приміщення.

Отже, у справах № 753/20293/16-ц, № 127/4843/16-ц, № 464/3427/15-ц, на відміну від справи № 906/1227/19, яка розглядається, суди, установивши правовий режим (статус) спірного приміщення як нежитлового (а не допоміжного), дійшли висновків про відмову у задоволенні позову, оскільки права позивачів як співвласників багатоквартирних будинків за встановлених фактичних обставин не були порушені.

5.23. Враховуючи предмет та підстави позову (як фактичні, так і правові), суб`єктний склад учасників, фактичні обставини справ № 904/5196/17, № 915/691/18, № 598/175/15-ц, № 753/20293/16-ц, № 127/4843/16-ц, № 464/3427/15-ц, на які посилається скаржник, та цієї справи № 906/1227/19, що розглядається, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що правовідносини у цих справах не є подібними у розумінні критеріїв подібності, оскільки фактичні обставини, які були встановлені судами на основі дослідження та оцінки доказів, безпосередньо впливають на правові наслідки вирішення спору. Крім того, наведені висновки Верховного Суду стосуються необхідності встановлення фактичних обставин справи (зокрема правового режиму спірних приміщень) на основі належного дослідження та оцінки доказів. Так, у справі, що розглядається, судами було встановлено правовий режим спірного приміщення як допоміжного, тому, враховуючи правовий режим спірного приміщення як допоміжного, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що Житомирська міська рада незаконно набула, а Департамент незаконно зареєстрував право власності на це приміщення, оскільки спірне приміщення належить співвласникам будинку та є приналежністю житлового будинку. Відтак висновки судів попередніх інстанцій у цій справі не суперечать висновкам, на які посилається скаржник, а ґрунтуються на установлених фактичних обставинах справи, які є різними у наведених справах.

5.24. Зважаючи на те, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження після відкриття касаційного провадження не підтвердилися, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 і рішення Господарського суду Житомирської області від 02.09.2021 з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.25. Скаржник посилається на недослідження всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, зокрема щодо правового режиму (статусу) спірного приміщення. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що права позивача оскаржуваним рішенням порушені не були, позивач не мав належної процесуальної дієздатності для звернення до суду із цим позовом; ОСОБА_1 правомірно набула право власності на спірне приміщення.

5.26. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.27. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

5.28. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

5.29. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови з цієї підстави.

5.30. Таким чином, викладені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 і 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цих підстав.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду, на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

6.4. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

6.5. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.6. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи наведені у касаційній скарзі про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, не підтвердилися, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 і рішення Господарського суду Житомирської області від 02.09.2021 у справі № 906/1227/19 в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

3. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 і рішення Господарського суду Житомирської області від 02.09.2021 у справі № 906/1227/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді І. С. Берднік

Т. Б. Дроботова