Постанова

від 29.06.2022 по справі 906/1227/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 906/1227/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Берднік І. С., Дроботової Т. Б.,

помічника судді, який виконує обов`язки секретаря судового засідання, - Бойчук А. П.,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явилися,

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - не з`явилися,

відповідача-3 - не з`явилися,

відповідача-4 - не з`явилися,

третя особа -1 - не з`явилися,

третя особа-2 - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київська 102"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 (колегія суддів: Грязнов В. В., Гудак А. В., Мельник О. В.) і додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 22.09.2021 (суддя Тимошенко О. М.) у справі

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київська 102"

до 1) Житомирської міської ради, 2) Виконавчого комітету Житомирської міської ради, 3) Департаменту реєстрації Житомирської міської ради, 4) Комунального підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 9",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) Приватного підприємства "Міклуш", 2) ОСОБА_1 ,

про визнання протиправним та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київська 102" (далі - ОСББ) звернулося 20.11.2019 до Господарського суду Житомирської області з позовом до Житомирської міської ради , Виконавчого комітету Житомирської міської ради (далі - Виконавчий комітет), Департаменту реєстрації Житомирської міської ради (далі - Департамент) та Комунального підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 9" (далі - КП "ВЖРЕП № 9") про:

- визнання протиправним та скасування рішення тридцять шостої сесії сьомого скликання Житомирської міської ради від 26.06.2018 № 1092 "Про приведення у відповідність до вимог Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" рішень міської ради від 18.12.2017 № 870 та від 01.03.2018 № 952" в частині виключення з Переліку об`єктів комунальної власності міста Житомира, що підлягають приватизації у 2018 році (додаток № 1) пунктів 10 та 15 розділу 2, а саме: нежитлового приміщення, літера "А", площею 22,6 м2, що розташоване на вул. Київській, 102 в місті Житомирі (балансоутримувач - КП "ВЖРЕП № 9", реєстраційний номер - 1480281418101); нежитлового приміщення, літера "А" площею 33,1 м2, що розташоване на вул. Київській, 102 в місті Житомирі (балансоутримувач - КП "ВЖРЕП № 9", реєстраційний номер - 1558606318101);

- визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 39572570, від 08.02.2018 на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 22, 6 м2, що розташоване за адресою: вул. Київська, 102 м. Житомир, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1480281418101;

- визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо нежитлового приміщення (з відкриттям розділу), індексний номер: 41222084, від 22.05.2018 на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 33,1 м2, що розташоване за адресою: вул. Київська, 102, м. Житомир, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1558606318101;

- визнання протиправним та скасування свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом 25.09.2008, на нежитлові приміщення, загальною площею 359,80 м2, що розташовані за адресою: м. Житомир, вул. Київська, буд. 102;

- визнання факту належності на праві спільної сумісної власності співвласникам квартир багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Київська, буд. 102 (далі - житловий будинок № 102), таких приміщень: колясочної загальною площею 22,6 м2; кладовки і венткамери загальною площею 33,1 м2 та підвалу загальною площею 359,80 м2, а також передання цих приміщень з балансу КП "ВЖРЕП № 9" на баланс ОСББ "Київська 102".

1.2. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 29.01.2021 задоволено заяву позивача про часткове закриття провадження у справі у зв`язку із відмовою від частини позовних вимог; закрито провадження у справі № 906/20/20 у частині вимог щодо:

- визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень нежитлового приміщення (з відкриттям розділу), індексний номер: 41222084, від 22.05.2018 на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 33,1 м2, що розташоване за адресою: вул. Київська, 102, м. Житомир, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1558606318101;

- визнання протиправним та скасування свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом 25.09.2008, на нежитлові приміщення, загальною площею 359,80 м2, що розташовані за адресою: вул. Київська, 102, м. Житомир;

- визнання факту належності на праві спільної сумісної власності співвласникам квартир житлового будинку № 102 таких приміщень: колясочної загальною площею 22,6 м2; кладовки і венткамери загальною площею 33,1 м2 та підвалу загальною площею 359,80 м2, а також передання цих приміщень з балансу КП "ВЖРЕП № 9" на баланс ОСББ "Київська 102".

1.3. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 02.09.2021, яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2021, позов ОСББ "Київська 102" задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Житомирської міської ради від 26.06.2018 № 1092 "Про приведення у відповідність до вимог Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" рішень Житомирської міської ради від 18.12.2017 № 870 та від 01.03.2018 № 952" в частині виключення з Переліку об`єктів комунальної власності міста Житомира, що підлягають приватизації у 2018 році (додаток №1) пункту 10 розділу 2, а саме: щодо нежитлового приміщення, літера "А", площею 22,6 м2, що розташоване в м. Житомирі на вул. Київська, 102. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Виконавчого комітету про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 39572570 рід 08.02.2018 на об`єкт нерухомого майна нежитлового приміщення загальною площею 22,6 м2, що розташоване за адресою: м. Житомир, вул. Київська, буд. 102, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1480281418101.

1.4. ОСББ "Київська 102" подало заяву про ухвалення додаткового рішення, яким просило стягнути з Виконавчого комітету 50 202,00 грн судових витрат, з яких: 3842,00 грн судовий збір за розгляд позовної заяви, 960,50 грн судовий збір за розгляд заяви про забезпечення позову, 20 400,00 грн витрат за проведення експертизи, 25 000,00 грн витрати за послуги адвокатів.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.09.2021 у справі № 906/1227/19, яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2021, вирішено стягнути із Житомирської міської ради на користь ОСББ "Київська 102" 1921 грн судового збору за розгляд позовної заяви, 960,50 грн судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову, 10 200,00 грн витрат за проведення експертизи, 12 500,00 грн витрат за послуги адвокатів, 2270,00 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги. Вирішено повернути ОСББ "Київська 102" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1921,00 грн, сплачений згідно з платіжним дорученням від 02.12.2019 № 139.

2.2. Судові рішення в цій частині обґрунтовані положеннями Закону України "Про судовий збір", статей 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України. Суди зазначили, що оскільки рішенням суду у цій справі позов задоволено повністю, обов`язок зі сплати судового збору покладено на Житомирську міську раду. Враховуючи, що ухвалою суду частково закрито провадження у справі і позивачем подано клопотання про повернення йому судового збору, суд вирішив, що судовий збір за розгляд позовної заяви у розмірі 3842,00 грн (9605 - 5763 = 3842) належить повернути позивачу, з яких: 1921,00 грн належить стягнути із Житомирської міської ради; 1921,00 грн належить повернути з Державного бюджету України. Установивши, що ухвалою місцевого суду від 24.12.2019 суд задовольнив заяву ОСББ "Київська 102" про забезпечення позову в повному обсязі, суд дійшов висновку, що судовий збір за розгляд заяви про забезпечення позову у розмірі 960,50 грн належить стягнути з Житомирської міської ради на користь ОСББ "Київська 102". При вирішенні питання про розподіл витрат за проведення експертизи суд виходив із того, що експертиза призначалася судом щодо двох об`єктів спору, проте судове рішення ухвалено на користь позивача щодо одного з цих об`єктів, тобто висновок експерта застосований судом на користь позивача частково, тому суд зауважив, що відшкодуванню підлягає половина витрат на проведення експертизи, тобто 10 200,00 грн. Щодо стягнення 25 000,00 грн витрат за послуги адвокатів, то суд врахував вимоги статті 126 Господарського процесуального кодексу України та виходив із того, що в частині позовних вимог провадження у справі було закрито за відсутнісю предмета спору, тому відповідач не може нести відповідальність за сплату витрат за послуги адвокатів, які стосувалися усіх вимог позовної заяви. Тому суд вважав за необхідне стягнути із Житомирської міської ради на користь позивача 12 500,00 грн витрат, пов`язаних з оплатою послуг адвокатів. Щодо стягнення 2270,00 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги суд установив, що постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 13.04.21 апеляційну скаргу позивача було задоволено, ухвалу суду першої інстанції від 03.03.2021 - скасовано, справу направлено для продовження розгляду, судом апеляційної інстанції не вирішувалось питання про повернення позивачу судового збору, тому суд визнав за необхідне стягнути із Житомирської міської ради на користь позивача 2270,00 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.09.2021 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2021, ОСББ "Київська 102" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині стягнення з Житомирської міської ради на користь ОСББ "Київська 102" судових витрат та в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити у цій частині нове рішення, яким стягнути з Виконавчого комітету на користь ОСББ "Київська 102": 1921,00 грн судового збору за розгляд позовної заяви, 960,50 грн судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову, 10 200,00 грн витрат за проведення експертизи, 2270,00 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги, 25 500,00 грн витрат за правничу допомогу.

3.2. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції було помилково стягнуто судові витрати із Житомирської міської ради, яка не є розпорядником коштів. Ці витрати, на думку скаржника, належить стягувати з Виконавчого комітету. Крім того, ОСББ "Київська 102" зауважує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню у зв`язку із тим, що провадження щодо трьох позовних вимог було закрито. Скаржник стверджує, що закриття провадження щодо трьох позовних вимог було пов`язане саме з якісною правничою допомогою, яка і полягала у правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права. Скаржник також зауважує, що заявлена сума на професійну правничу допомогу визначена за погодженням сторін у договорі про надання професійної правничої допомоги як гонорар адвоката, є фіксованою і не залежить від обсягу виконаних робіт. Відповідачі жодних заперечень стосовно заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу не подали. Детальний опис виконаних адвокатами робіт не подавався, оскільки розмір гонорару за правничу допомогу є фіксованим, а тому згідно з правовими висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, опис виконаних адвокатами робіт та кількість витраченого часу зазначати не вимагається.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.01.2022 справу № 906/1227/19 передано колегії суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., ОСОБА_2.

Ухвалою Верховного Суду від 31.01.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСББ "Київська 102" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 і додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 22.09.2021 у справі № 906/1227/19, призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 01.03.2022.

Однак із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні".

У зв`язку із введенням воєнного стану судове засідання у справі № 906/1227/19, призначене на 01.03.2022, не відбулося.

Розпорядженням заступника керівника апарату-керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 11.04.2022 № 29.3-02/640 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 906/1227/19 у зв`язку з увільненням судді ОСОБА_2. від роботи на час виконання ним державних або громадських обов`язків у зв`язку із участю у добровольчому формуванні територіальної громади.

Згідно з протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви раніше визначеному складу суду) від 11.04.2022 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Берднік І. С., Дроботова Т. Б.

4.2. З урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 18.05.2022 № 341/2022 з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи № 906/1227/19 у розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного судового захисту.

4.3. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу ОСББ "Київська 102" належить залишити без задоволення з огляду на таке.

4.4. Відповідно до частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

4.5. Суд першої інстанції встановив, що під час прийняття рішення у справі не було вирішено питання про судові витрати, які позивач поніс під час розгляду цієї справи, з яких: 3842,00 грн судовий збір за розгляд позовної заяви, 960,50 грн судовий збір за розгляд заяви про забезпечення позову, 20 400,00 грн витрат за проведення експертизи, 25 000,00 грн витрати за послуги адвокатів, 2270,00 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4.6. Посилаючись на положення Закону України "Про судовий збір", статей 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначив, що оскільки рішенням суду у цій справі позов задоволено повністю, обов`язок зі сплати судового збору покладено на Житомирську міську раду. Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що:

- ухвалою суду частково закрито провадження у справі і позивачем подано клопотання про повернення йому судового збору, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що судовий збір за розгляд позовної заяви у розмірі 3842,00 грн (9605 - 5763 = 3842) належить повернути позивачу, з яких: 1921,00 грн належить стягнути із Житомирської міської ради, а 1921,00 грн належить повернути з Державного бюджету України;

- встановивши, що ухвалою місцевого суду від 24.12.2019 суд задовольнив заяву ОСББ "Київська 102" про забезпечення позову в повному обсязі, суд вирішив, що судовий збір за розгляд заяви про забезпечення позову у розмірі 960,50 грн належить стягнути із Житомирської міської ради на користь ОСББ "Київська 102";

- при вирішенні питання про розподіл витрат на проведення експертизи суд виходив із того, що експертиза призначалася судом щодо двох об`єктів, проте судове рішення ухвалено на користь позивача щодо одного з цих об`єктів, тобто висновок експерта застосований судом на користь позивача частково, тому суд зауважив, що відшкодуванню підлягає половина витрат на проведення експертизи, тобто 10 200,00 грн;

- щодо стягнення 25 000,00 грн витрат на послуги адвокатів, суд врахував, що в частині позовних вимог провадження у справі було закрито за відсутністю предмета спору, тому відповідач не може нести відповідальність зі сплати витрат на послуги адвокатів, які стосувалися усіх вимог позовної заяви, тому суд вважав за необхідне стягнути із Житомирської міської ради на користь позивача 12 500,00 грн витрат, пов`язаних з оплатою послуг адвокатів.

- щодо стягнення 2270,00 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги, суд установив, що постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 13.04.21 апеляційну скаргу позивача було задоволено, ухвалу суду першої інстанції від 03.03.2021 - скасовано, справу направлено для продовження розгляду, судом апеляційної інстанції не вирішувалось питання про повернення позивачу судового збору, тому суд вважав за необхідне стягнути із Житомирської міської ради на користь позивача 2 270,00 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

4.7. Скаржник не погоджується з судовими рішеннями в частині стягнення із Житомирської міської ради на користь ОСББ "Київська 102" судових витрат і в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вважає, що судові витрати повинні бути стягнуті з Виконавчого комітету, бо Житомирська міська рада не є розпорядником коштів і судове рішення не може бути виконане.

4.8. Суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про виконавче провадження", "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Бюджетного кодексу України, виходив із того, що Житомирська міська рада є органом місцевого самоврядування, яка наділена повноваженнями, в межах яких вона самостійно несе відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів та інші кошти, що є у комунальній власності територіальних громад. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що саме на Житомирську міську раду необхідно покласти витрати, понесені ОСББ "Київська 102" при розгляді справи № 906/1227/19, а доводи скаржника щодо покладення цих витрат на Виконавчий комітет суд визнав необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

4.9. Згідно із частинами 1, 2 статті 122 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 3 статті 122 122 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

4.10. Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

4.11. Крім того, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

4.12. Таким чином, і судовий збір, і інші судові витрати за загальним правилом покладаються на сторін спору пропорційно до задоволених позовних вимог.

4.13. У цій справі рішенням Господарського суду Житомирської області від 02.09.2021, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2021, задоволено позовні вимоги ОСББ "Київська 102" до Житомирської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Житомирської міської ради та про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Виконавчого комітету про державну реєстрацію права комунальної власності на об`єкт нерухомого майна (за Житомирською міською радою). Відтак суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про покладення судових витрат у цій справі на відповідача - Житомирську міську раду. Доводи скаржника про необхідність покладення судових витрат на Виконавчий комітет Житомирської міської ради не можуть бути взяті до уваги, оскільки у суду відсутні правові підстави для покладення судових витрат на Виконавчий комітет.

4.14. При цьому колегія суддів зазначає, що, за змістом частини 2 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

4.15. Відповідно до частини 1 статті 10 цього Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За змістом частини 1, 3 статті 16 цього Закону органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів та інші кошти, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах. Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.

4.16. Доводи скаржника про те, що місцеві ради не є розпорядниками бюджетних коштів не можуть бути взяті Судом до уваги, оскільки суди попередніх інстанцій здійснили розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

4.17. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що саме на Житомирську міську раду необхідно покласти витрати, понесені ОСББ "Київська 102" у зв`язку з розглядом справи № 906/1227/19.

4.18. Щодо доводів скаржника про неправильне зменшення судом розміру витрат на професійну правничу допомогу з 25 000,00 грн до 12 500,00 грн, колегія суддів зазначає таке.

4.19. Пунктом 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України установлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

4.20. Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

4.21. Відповідно до частин 1- 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

4.22. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

4.23. У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

4.24. Верховний Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами 5- 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5- 7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Така позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 925/932/20, від 04.06.2020 у справі № 906/598/19.

4.25. Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач, на обґрунтування вимоги про відшкодування витрат зі сплати послуг адвокатів, долучив до матеріалів справи:

- договір про надання професійної правничої допомоги від 23.04.2020 № 28/20, який укладений між ОСББ "Київська 102" та адвокатом Ярошем Володимиром Васильовичем; договір про надання професійної правничої допомоги № 17/20, який укладений між ОСББ "Київська 102" та адвокатом Яцківом Віталієм Степановичем;

- ордери на надання правничої допомоги адвокатами серії АМ № 1002803 від 24.04.2020, серії АМ № 1002804 від 24.04.2020;

- свідоцтва адвокатів серії ЖТ № 000723 від 25.07.2014, серії ЖТ № 000941 від 27.03.2018 про право на заняття адвокатською діяльністю;

- платіжні доручення та банківські виписки про сплату позивачем адвокатських послуг на загальну суму 25 000,00 грн.

Суд установив, що позивач надав суду належні докази щодо понесення ним в суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн.

4.26. За змістом пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

4.27. З огляду на те, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 02.09.2021, яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 у справі № 906/1227/19 було задоволено позов, суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з правилами пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції підлягають стягненню на користь позивача.

Проте суд першої інстанції встановив, що в частині позовних вимог провадження у цій справі було закрито за відсутністю предмета спору, тому відповідач не може нести витрати на послуги адвокатів, які стосувалися всіх вимог позовної заяви, а тому суд зменшив їх розмір до 12 500,00 грн.

4.28. Суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України та висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, зазначив, що з огляду на положення частин 5- 7, 9 статті 129 пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, беручи до уваги те, що в частині позовних вимог провадження у справі було закрито за відсутністю предмета спору, а покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції, які стосуються всіх вимог позовної заяви, є неприпустимим, тому суд першої інстанції правильно зменшив розмір цих судових витрат до 12 500,00 грн.

4.23. Скаржник зазначає, що детальний опис виконаних адвокатами робіт не подавався, оскільки розмір гонорару за правничу допомогу є фіксованим, а тому згідно з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 у подібних правовідносинах, суд неправомірно зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу.

4.24. У постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваних судових рішень: "Суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в цій конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 12 350 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, Суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже, є визначеним."

4.25. Верховним Судом відхиляються посилання скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків, викладених у зазначеній постанові Верховного Суду, оскільки, як зазначалося, апеляційним господарським судом встановлено обставини щодо закриття провадження у справі в частині позовних вимог за відсутністю предмета спору, тому і зроблено висновок про те, що покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції, які стосуються всіх вимог позовної заяви, є неприпустимим.

Доводи скаржника зводяться до незгоди скаржника з рішеннями суду у цій частині та переоцінки доказів у справі, проте суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

4.26. Крім того, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильних та обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.3. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.4. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків місцевого та апеляційного господарських судів, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані додаткове рішення та постанову - без змін.

6. Судові витрати

6.1. Суд зазначає, що Законом України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір не справляється за подання заяви про винесення додаткового судового рішення (пункт 5 частини 2 статті 3 цього Закону), розмір ставки судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на додаткове рішення цим Законом не визначено. У зв`язку з цим касаційна скарга на додаткове рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу не є об`єктом справляння судового збору. Такий висновок узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.12.2019 у справі №240/6150/18 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 01.10.2020 у справі № 910/15191/19, від 22.02.2021 у справі № 922/3439/19.

6.2. Отже, за наслідками касаційного перегляду судових рішень про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київська 102" залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 і додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 22.09.2021 у справі № 906/1227/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді І. С. Берднік

Т. Б. Дроботова