Постанова

від 11.07.2022 по справі 146/1095/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 146/1095/20

Провадження № 22-ц/801/1022/2022

Провадження № 22-ц/801/1144/2022

Категорія: 17

Головуючий у суді 1-ї інстанції Скаковська

Доповідач Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2022 рокуСправа № 146/1095/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О.В.,

суддів: Берегового О. Ю., Якименко М. М.,

за участю секретаря Ліннік Я. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена долина» про визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис),

за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена долина» на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 22березня 2022рокув смт. Томашпіль суддею цього суду Скаковською І. В., зі складанням його повного тексту 31 березня 2022 року, та на додаткове рішення цього суду, ухвалене 12 квітня 2022 року, зі складанням його повного тексту 18 квітня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2020 року Приватне акціонерне товариство «Продовольча компанія «Поділля» (далі ПрАТ «ПК «Поділля») звернулось досуду зпозовом до ОСОБА_1 ,Товариства зобмеженою відповідальністю«Агрокомплекс «Зеленадолина» (ТОВ«Агрокомплекс «Зеленадолина»)про визнаннянедійсним договорупро правокористування земельноюділянкою длясільськогосподарських потреб(емфітевзис),мотивуючи його тим, що 27 липня 2011 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «ПК «Поділля» було укладено договір оренди землі № L000000455 строком на 10 років, який зареєстрований у Томашпільському відділі Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 10 грудня 2012 року за номером №052390004002235.

11 грудня 2012 року між ПрАТ «ПК «Поділля» та ОСОБА_1 підписаний акт приймання передачі об`єкта оренди, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку 2,5712 га.

01 вересня 2020 року між ПАТ «ПК «Поділля» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду, якою збільшено строк дії договору з 10 років до 17 років.

09 вересня 2020 року позивач подав заяву до державного реєстратора для проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки, однак, право оренди не зміг зареєструвати, оскільки було зареєстроване інше речове право на дану земельну ділянку за ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина», за укладеним між цим товариством та ОСОБА_1 договором № 010/Н про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

На думку позивача, договір емфітевзису суперечить приписам чинного законодавства України, оскільки укладений під час дії договору оренди, а чинне законодавство у сфері земельних відносин не передбачає можливості спільного (одночасного) використання земельних ділянок кількома особами на умовах договору емфітевзису і договору оренди.

Пославшись на викладене, позивач просив: визнати недійсним договір № 010/Н про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 22 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина», щодо земельної ділянки площею 2,5712 га, у тому числі рілля, кадастровий номер земельної ділянки 0523983300:03:000:0261, яка розташована на території Нетребівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області; визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 40440334 від 02 квітня 2018 року 16:17:19, ухвалене державним реєстратором Томашпільської районної державної адміністрації Вінницької області Савчуком Р.А., щодо реєстрації права іншого речового права (право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) № 25545513 від 30 березня 2018 року 16:45:30 за ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина», на підставі договору № 010/Н про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 22 березня 2018 року щодо земельної ділянки площею 2,5712 га, у тому числі рілля, кадастровий номер земельної ділянки 0523983300:03:000:0261; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію іншого речового права (право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) № 25545513 від 30 березня 2018 року щодо земельної ділянки площею 2,5712 га, у тому числі рілля, кадастровий номер земельної ділянки 0523983300:03:000:0261 за ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина». Стягнути на користь позивача судові витрати по справі.

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 22березня 2022рокупозовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним договір № 010/Н про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 22 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина», щодо земельної ділянки площею 2,5712 га, у тому числі рілля, кадастровий номер земельної ділянки 0523983300:03:000:0261, яка розташована на території Нетребівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області. Визнано протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 40440334 від 02 квітня 2018 року 16:17:19, ухвалене державним реєстратором Томашпільської районної державної адміністрації Вінницької області Савчуком Р.А., щодо реєстрації права іншого речового права (право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) № 25545513 від 30 березня 2018 року 16:45:30 за ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина», на підставі договору № 010/Н про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 22 березня 2018 року щодо земельної ділянки площею 2,5712 га, у тому числі рілля, кадастровий номер земельної ділянки 0523983300:03:000:0261. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу витрат по сплаті судового збору.

25 березня 2022 року ПрАТ «ПК «Поділля» подало заяву про відшкодування понесених ним судових витрат, мотивуючи її тим, що рішенням суду було частково задоволено позовні його вимоги, однак при винесенні рішення не було вирішено питання про судові витрати на правничу допомогу.

Зважаючи на це, позивач просив стягнути в рівних частках з відповідачів на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 19880,24 грн, тобто по 9940,12 грн з кожного.

Додатковим рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 12 квітня 2022 року цю заяву задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» та ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ПК «Поділля» понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката Купрія О.М. в сумі 19781 грн в рівних частках, тобто по 9890 грн. з кожного. В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Не погодившись з ухваленими рішеннями ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина», посилаючись на невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в апеляційних скаргах просить оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нові рішення, якими відмовити у задоволені позову та заяви в повному обсязі.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, у якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін як законне та обґрунтоване.

На додаткове рішення відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідають цим вимогам.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка площею 2,5712 га, кадастровий номер 0523983300:03:000:0261 належить ОСОБА_1 , що підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 991777 (а. с. 22).

27 липня 2011 року між ПрАТ «ПК «Поділля» та ОСОБА_1 укладено договір № L000000455 оренди землі, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва та належить орендодавцю на підставі державного акту на право власності на землю. Строк дії договору 10 років (а. с. 16-17).

Зазначений договір зареєстровано у відділі Держкомзему в Томашпільському відділі Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 10 грудня 2012 року за №052390004002235, про що зроблено відмітку на договорі оренди землі (а. с. 17 зворот).

11 грудня 2012 року сторонами підписано акт приймання передачі об`єкта оренди між ПрАТ «ПК «Поділля» та ОСОБА_1 (а. с.18).

01 вересня 2020 року укладено додаткову угоду до Договору оренди № L000000455, якою збільшено строк дії договору з 10 років до 17 років (а. с. 24).

Відповідно до рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №53980562 від 10 вересня 2020 року ПрАТ «ПК» «Поділля» відмовлено у державній реєстрації іншого речового права, право оренди земельної ділянки кадастровий номер 0523983300:03:000:0261 (а .с. 25).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №223582763 від 11 вересня 2020 року видно, що на земельну ділянку, кадастровий номер 0523983300:03:000:0261 зареєстроване інше речове право право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» (а. с. 26).

22 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» укладено договір № 010/Н про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) (а. с. 42-46).

За умовами цього договору власник надає, а землекористувач приймає в користування земельну ділянку для ведення товарного сільського господарства з метою виробництва сільськогосподарської продукції. Даний договір укладено на десять років з дати передачі емфітевтичного права.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що землекористувач набуває емфітевтичне право на наступний день після закінчення договору оренди землі від 27 липня 2011 року № L000000455 який зареєстрований у відділі Держкомзему у Томашпільському районі 10 грудня 2012 року за № 052390004002235 строком дії десять календарних років з дати його державної реєстрації.

Відповідно доВитягу зДержавного реєструречових правна нерухомемайно прореєстрацію іншогоречового права№ 119348461 від 02 квітня 2018 року, за ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» зареєстровано право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), кадастровий номер 0523983300:03:000:0261, площею 2,5712 га, яка належить ОСОБА_1 , згідно договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) серії та номер 010/Н, виданий 22 березня 2018 року. Дата державної реєстрації 30 березня 2018 року, строк дії речового права 10 років. Землекористувач набуває емфітевтичне право на наступний день після закінчення договору оренди землі від 27 липня 2011 року, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Томашпільському районі 10 грудня 2012 року (а. с. 47-48).

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України.

Згідно із частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, земельним Кодексом України, Законом України від 06 жовтня 1998 року N 161-XIV «Про оренду землі» (далі - Закон № 161-XIV).

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Статтею 18 цього Закону передбачено, що договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), повідомивши про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 зроблено висновок, що: «у разі, якщо під час дії першого договору оренди земельної ділянки був укладений другий з іншим орендарем і право останнього зареєстроване, то суд може захистити право первинного орендаря тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати його право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте таку можливість первинний орендар матиме тільки тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема, якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди».

Як встановлено судами, договір емфітевзису між ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» та ОСОБА_1 було укладено 22 березня 2018 року, тобто під час дії договору оренди від 27 липня 2011 року, укладеного між ПАТ «ПК «Поділля» та ОСОБА_1 .

Пунктом 8.1. Договору емфітевзису сторони погодили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації емфітевзису. Згідно п.8.10. цього ж Договору право користування земельною ділянкою (емфітевзис) підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом. Обов`язки щодо реєстрації покладаються на землекористувача.

Пунктами 5.1. та 5.2. Договору емфітевзису передбачено, що землекористувач набуває емфітевтичних прав на наступний день після закінчення договору оренди землі № L000000455 від 27 липня 2011 року, передача емфітевтичного права проводиться власником землекористувачу 11 грудня 2022 року.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про оренду землі», орендар зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Позивач, скориставшись переважним правом на продовження терміну дії оренди, 01 вересня 2020 року уклав із ОСОБА_1 додаткову угоду до Договору оренди землі № L000000455 від 27 липня 2011 року, якою збільшено термін дії договору з 10 років на 17 років (до 10 грудня 2029 року).

Договір оренди, укладений між позивачем та ОСОБА_1 , Додаткова угода до цього договору, з огляду на презумпцію правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), є дійсними та у судовому порядку не оспорювалися.

Разом з тим, позивач не може зареєструвати Додаткову угоду в зв`язку із зареєстрованим правом емфітевзису, що і стало підставою для прийняття державним реєстратором Рішення № 53980562 від 10 вересня 2020 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що укладення ОСОБА_1 22 березня 2018 року договору емфітевзису № 010/Н під час дії договору оренди земельної ділянки з іншим орендарем суперечить законодавству та порушує права та інтереси первинного орендаря щодо його переважного права на укладення договору оренди на новий строк та унеможливлює реєстрацію ним свого права, реалізованого шляхом укладення Додаткової угоди про поновлення Договору оренди землі.

Доводи апеляційної скарги про незастосування судом першої інстанції висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 10 березня 2021 року у справі № 146/1677/18 (провадження №61-15847св19), апеляційний суд відхиляє як безпідставні, оскільки в справі, яка була переглянута Верховним Судом, договір емфітевзису ( з огляду на відкладальну умову) не перешкоджав реалізації прав чинного орендаря, тоді як в справі, яка розглядається апеляційним судом зараз, наявність договору емфітевзису перешкоджає реєстрації права орендаря на підставі Додаткової угоди до Договору оренди землі, тому право позивача підлягає судовому захисту, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18.

Решта доводів апеляційної скарги зводяться до незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції та до іншої оцінки доказів, ніж зроблена судом першої інстанції, однак висновків суду не спростовують, а тому відхиляються.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію та запису про державну реєстрацію сторонами фактично не оскаржувалось, тому відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - апеляційним судом не переглядалось.

Суд вважає,що апеляційнаскарга надодаткове рішенняТомашпільського районногосуду Вінницькоїобластівід 12 квітня 2022 року не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача ПрАТ «ПК «Поділля» адвокат Купрій О.М., дотримуючись вимог ст. 134 ЦПК України, в позовній заяві вказав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат.

Статтею 137 ЦПК України закріплено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За правилом ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 цієї статті закріплено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, заява ПрАТ «ПК «Поділля» про відшкодування судових витрат та ухвалення додаткового рішення подана в визначений законом строк з дня ухвалення рішення судом першої інстанції (направлено поштою 23 березня 2022 року (а. с. 36)).

Крім того сторони не заперечують той факт, що представник позивача до закінчення судових дебатів у справі зробив усну заяву про те, що протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду будуть подані докази про понесені витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог статей 137, 141 ЦПК України на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Разом з тим, відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

На підтвердження надання та понесення, або ті які будуть понесені витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача подано до суду:

-ордер про надання правової допомоги серія ВН № 158332 від 09 листопада 2020 року, відповідно до якого адвокат Купрій Олександр Миколайович надає правову допомогу, зокрема, у Томашпільському районному суді Вінницької області ПрАТ «ПК «Поділля» на підставі договору про надання правової допомоги № 090МТА від 09 жовтня 2020 року (т. 1, а. с. 13);

-договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № 090МТА від 09 жовтня 2020 року, укладений між Приватним акціонерним товариством «Продовольча компанія «Поділля» та Адвокатським об`єднанням «МТА Партнери» (т. 2, а.с. 10-12)

За умовами цього договору, адвокатське об`єднання приймає на себе обов`язки (зобов`язання) з наданням професійної правничої (правової) допомоги клієнту щодо здійснення усіма законними методами та способами представництва (надання правової допомоги) прав та інтересів клієнта в усіх органах державної влади, органах місцевого самоврядування, правоохоронних органах, у відносинах з усіма підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та підпорядкування, в усіх судах України у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів клієнта, а клієнт зобов`язується прийняти надані за цим Договором послуги та сплатити гонорар Адвокату в розмірі та в строк, погоджені Сторонами.

Пунктом 3.1. договору визначено, що клієнт зобов`язується сплатити Адвокатському об`єднанню вартість юридичних послуг (гонорар), що надаються, у порядку та строки, визначені у додаткових угодах (замовленнях, дорученнях), які є невід`ємною частиною Договору.

-наказ від 09 жовтня 2020 року про утворення групи адвокатів, які прийняли доручення ПрАТ «ПК «Поділля», яким утворено групу адвокатів задля виконання доручення ПрАТ «ПК «Поділля» відповідно до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги, у складі: Голова адвокатського об`єднання «МТА Партнери», адвокат Мартинюк Н.Р. та адвокат Купрій О.М (а. с. 13);

-додаткову угоду до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 090МТА від 09 жовтня 2020 року, якою сторони погодили, що вартість послуг за участь в кожному судовому засіданні становить 2400 грн., а вартість однієї години надання послуг адвоката у разі складання процесуальних документів встановлюється з розрахунку 40% прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до поточного року на його початок (т. 2 а. с. 14);

-акти рахунки №13 від 01 лютого 2021 року, №27 від 01 березня 2021 року, №30 від 15 березня 2021 року, №40 від 06 квітня 2021 року, №62 від 06 липня 2021 року, №72 від 07 жовтня 2021 року, №82 від 08 листопада 2021 року, №91 від 07 грудня 2021 року, №108 від 22 березня 2022 року щодо оплати за надані послуги за участь у судових засіданнях (т. 2 а. с. 15, 17, 19, 21, 23, 25, 27, 29, 30);

-платіжні доручення, якими підтверджується здійснення часткової оплати за надані послуги з правничої допомоги за участь у судових засіданнях (т. 2 а. с. 16, 18, 20, 22, 24, 26, 28);

-опис наданих послуг від 22 березня 2022 року у справі №146/1095/20 згідно Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 090МТА від 09 жовтня 2020 року, в якому визначено детальний опис наданих послуг із зазначенням кількості затрачених годин та їх вартості, зокрема: ознайомлення з наявними документами, попередня консультація Клієнта з приводу наявності правових підстав для подання позову до суду, складання (написання) позовної заяви з додатками 4 години (3363,20 грн.); підготовка заяви з правовими позиціями Верховного Суду 1 година (908 грн.); підготовка промови (заключне слово) у судових дебатах 2 години (1816 грн.); підготовка заяви щодо відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у справі 2 години (1816 грн.); участь у 9 судових засіданнях по 2400 грн. кожне. Загальна вартість наданих послуг становить 29672 грн. (т. 2, а. с. 31);

-акт приймання-передачі наданих послуг за складання процесуальних документів від 22 березня 2022 року (т. 2 а. с. 32).

При прийнятті рішення щодо відшкодування витрат на правову допомогу слід керуватися такими критеріями: - дійсність витрат, - необхідність витрат, - розумність розміру витрат, - співмірність витрат.

Зважаючи на те, що рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 22 березня 2022 року позовні вимоги ПрАТ «ПК «Поділля»» до ОСОБА_1 , ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина»» про визнання недійсним договору емфітевзису та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень задоволено частково, а саме на 66,6%, з урахуванням доведеності понесених витрат на правову допомогу, а також враховуючи складність справи, необхідність надання Адвокатським об`єднанням «МТА Партнери» послуг ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля» під час розгляду вказаної справи в суді та їх характер, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених, або тих які будуть понесені стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, суд попередньої інстанції прийшов до вірного висновку про стягнення в рівних частках з відповідачів на користь ПрАТ «ПК «Поділля» вказаних витрат у розмірі по 9890 грн. з кожного.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги доводи клопотання ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина» про зменшення розміру витрат на правову допомогу спростовуються самим текстом додаткового рішення, в якому суд першої інстанції доходить до висновку про такий же розмір понесених витрат на правничу допомогу, як і відповідач у своєму клопотання, а саме 19781 грн.

Безпідставними апеляційний суд вважає доводи апелянта про те, що суд не виключив з розрахунку витрати за участь у судовому засіданні, яке в акті приймання-передачі наданих послуг зазначене 01 лютого 2022 року, оскільки, на думку апеляційного суду, в даному випадку має місце описка при складанні цього акту в написанні дати судового засідання замість вірного «01.02.2021» зазначено «01.02.2020». Крім того актом-рахунком №13 від 01 лютого 2021 року підтверджується понесення позивачем витрат по оплаті професійної правничої допомоги за участь у судовому засіданні саме 01 лютого 2021 року.

Необґрунтованими апеляційний суд вважає твердження скаржника про те, що витрати на складання заяви про відшкодування судових витрат на правничу допомогу не можуть бути включені до витрат на правничу допомогу, оскільки ці дії відповідають умовам договору про надання професійної правничої допомоги та додатковій угоді до цього договору, де вказано, що в рамках супроводження кожної справи та надання правової допомоги сторони домовились про перелік послуг, зокрема, підготовка та подання необхідних процесуальних документів, до яких зокрема відноситься підготовка та подання заяви про відшкодування судових витрат.

Те, що витрати на складання заяви про відшкодування судових витрат на правничу допомогу можуть бути включені до витрат на правничу допомогу підтверджується змістом постанов ВС від 04 червня 2020 року у справі №906/598/19 та від 23 лютого 2022 року у справі №922/1122/21.

Оскільки доводи апеляційних скарг висновків місцевого суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваних рішень, тому відповідно до положеньст. 375 ЦПК Україниапеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.,374,375,382 - 384,389 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена долина» залишити без задоволення, а рішення Томашпільського районногосуду Вінницькоїобластівід 22 березня 2022 року та додаткове рішення цього ж суду від 12 квітня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді : О. Ю. Береговий

М.М.Якименко

Повний текст постанови складено 12 липня 2022 року