Рішення

від 10.07.2022 по справі 442/2393/22

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/2393/22

Провадження №2/442/753/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2022 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі: головуючої - судді Курус Р.І., розглянувши в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

12.05.2022 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним її звільнення, поновити її на роботі та стягнути заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що наказом Відділу освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області від 29.06.2021 року № 11-КА була звільнена з посади директора Грушівської гімназії із 30.06.2021 року у зв`язку із закінченням строкового трудового договору. Вказаний наказ отримала лише 08.04.2022 у відповідь на адвокатський запит свого адвоката Гирича О.В., іншим способом їй цей наказ не вручали.

Вважає наказ про своє звільнення незаконним та таким, що не відповідає приписам законодавства України, виходячи із наступного. В першу чергу, звертає увагу на те, що наказ повинен містити підстави звільнення з посиланням на пункт і статтю КЗпП. Наказ може бути складений у довільній формі або за типовою формою № П-4, затвердженою наказом Держкомстата України від 05.12.08 р. №489. Роботодавець зобов`язаний ознайомити працівника з таким наказом під його особистий підпис та надати копію наказу.

Проте, як вбачається з копії наказу №11-КА від 29.06.2021 року, у ньому не зазначено на підставі якого пункту та якої статті КЗпП було проведено її звільнення.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є: закінчення строку (пункти 2 і З статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Вважає, що її звільнено незаконно, оскільки трудові відносини з нею не були оформлені на строковій основі, з огляду на що, роботодавець звільнив її із займаної посади з порушенням трудового законодавства та за відсутності правових підстав.

Ухвалою від 16 травня 2022 року в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред`явлення зустрічного позову. Також позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

15.06.2022 відповідачем подано відзив на позовну заяву та докази направлення такого позивачу.

В обґрунтування свого заперечення щодо позову відповідач вказує на те, що рішенням Меденицької селищної ради від 16.01.2021 року №115 Грушівську середню загальноосвітню школу І-ІІ ст. Дрогобицького району було прийнято в комунальну власність Меденицької територіальної громади із спільної власності територіальних громад Дрогобицького району. Позивач з моменту прийняття вищевказаного рішення відмовилась надати трудову книжку у відділ кадрів для здійснення відповідних записів, про що свідчить пояснення від 16.04.2021 року спеціаліста І категорії ОСОБА_2 .

Позивач стверджує, що наказ від 29.06.2021 року № 11-КА про її звільнення вона - отримала лише 08.04.2022 року, однак 29.06.2021 року у присутності свідків вона відмовилась отримати цей наказ, про що свідчить акт про відмову від ознайомлення з наказом про звільнення.

Як вбачається із позовної заяви, ОСОБА_1 вважає, що її незаконно звільнили з посади директора Грушівської гімназії Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області (надалі - Грушівська гімназія) у зв`язку із закінченням строкового трудового договору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України), оскільки строковий договір з нею не укладався.

Вказане твердження Позивача не відповідає дійсності, оскільки відповідно до пункту 1 частини 3 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про повну загальну середню освіту» набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

До 1 липня 2020 року засновники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти або уповноважені ним органи зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з керівниками таких закладів та одночасно укласти з ними (за їх згодою) трудові договори строком на шість років (з керівниками, які отримують пенсію за віком, - на один рік) без проведення конкурсу. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору - звільнити їх згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 КЗпП України. Після завершення строку трудового договору такі особи мають право обиратися на посаду керівника того самого закладу освіти на ще один строк відповідно до статті 39 цього Закону.

На виконання пункту 1 частини 3 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про повну загальну середню освіту» відділом освіти Дрогобицької районної державної адміністрації було видано наказ «Про зміну істотних умов праці» від 25.05.2020 №19 (надалі - наказ від 25.05.2020 №19), згідно якого 30 червня 2020 року Припинено безстрокові трудові договори строком на шість років (з керівниками, які отримують пенсію за віком, на один рік без проведення конкурсу).

Згідно пункту другого наказу від 25.05.2020 року №19 відповідно до законодавства у визначений термін повідомлено керівників ЗЗСО про зміну їх істотних умов праці до 30 квітня 2020 року, в тому числі і Позивача.

Пунктом 3 наказу від 25.05.2020 року №19 зобов`язано керівників ЗЗСО, що погоджуються на зміну істотних умов праці, до 25 червня 2020 року надати згоду на переведення з безстрокового трудового договору на строковий трудовий договір, яку Позивач надав своєю заявою від 27.05.2020 року.

Наказом «Про укладення строкового трудового договору» від 12.06.2020 №23 (надалі - Наказ від 12.06.2020 року №23) зупинено безстроковий трудовий договір з Позивачем та укладено з ним строковий трудовий договір терміном на один рік з 01.09.2020 року.

Підставою видачі такого наказу також була заява Позивача від 27.05.2020 року, яка підтверджує той факт, що ОСОБА_1 знала та була ознайомлена із наказом від 12.06.2020 року №23.

Крім того, доказом, який підтверджує той факт, що Позивача було переведено на строковий трудовий договір, є запис в трудовій книжці ОСОБА_1 , яка знаходиться безпосередньо в неї.

Також зазначає, що позивач взяла участь у конкурсному відборі на посаду керівника Грушівської гімназії, який не пройшла, у зв`язку з ненабранням необхідної кількості балів двічі та після чого вирішила звернутись до суду з безпідставним позовом про поновлення на роботі.

Зважаючи на наведене, Позивач була належним чином проінформована та знала про те, що її переведено з безстрокового трудового договору на строковий трудовий договір терміном на 1 рік, який завершився 30.06.2021.

У зв`язку із закінченням строкового трудового договору, відповідно до пункту другого частини першої статті 36 КЗпП України, було звільнено позивача із посади директора Грушівської гімназії 30.06.2021.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними, а позовна заява такою, яка задоволенню не підлягає.

Крім того, 15.06.2022 відповідачем подано клопотання про проведення розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та залучення до участі в справі третіх осіб.

Ухвалою від 16.06.2022 в задоволенні клопотання відповідача про проведення розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін та залучення до участі в справі третіх осіб відмовлено. Однак, задля забезпечення права позивача подати відповідь на відзив розгляд справи відкладено на 11.07.2022.

Станом на 11.07.2022 позивач правом на подання відповіді на відзив не скористалась.

29.06.2022 відповідачем подано клопотання про застосування строків позовної давності.

11.07.2022 представником позивача адвокатом Гирич О.В. подано клопотання про витребування доказів, в задоволенні якої ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області відмовлено.

Відповідь на відзив позивачем не подано та не заявлено про неможливість подання такої.

Відповідно до ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснюється.

Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Предметом судового розгляду справи є звільнення працівника на підставі строкового трудового договору, строк якого закінчився, тобто правові відносини в даному випадку регулюються ст. 36 КЗпП України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 5-1 Конституції України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Усі трудові правовідносини повинні ґрунтуватися на принципах соціального захисту та рівності для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, що, зокрема, має відображатись у встановленні вичерпного переліку умов та підстав припинення таких відносин.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою,за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк, на визначений строк, встановлений за погодженням сторін та таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

18.03.2020 набрав чинності Закон України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» педагогічні працівники закладів освіти приймаються на роботу за трудовими договорами відповідно до вимог цього Закону та законодавства про працю. Педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

До 1 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно з п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 22 цього Закону.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти до 01 липня 2020 року були зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік, а підставою для цього є не згода працівника, а імперативна норма п. 2 ч. 3 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту».

Наведе свідчить, що відповідач мав до 01 липня 2020 року видати наказ про припинення з позивачем безстрокового трудового договору та укласти з нею трудовий договір строком на один рік. Згоди позивача на укладення строкового трудового договору відповідно до п. 2 ч. 3 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту» не вимагалось.

Крім того, Закон України «Про повну загальну середню освіту» не зобов`язує працівника подавати у певний строк адміністрації заяву про згоду укласти строковий трудовий договір та ще й з умовою, що якщо така заява не буде подана, працівник буде звільнений.

Закон містить імперативну норму про те, що безстроковий трудовий договір безумовно припиняється, а працівнику гарантується продовження роботи строком на 1 рік, подання заяви працівником не вимагається, та після створення адміністрацією нових умов роботи такий працівник може відмовитися працювати на нових умовах. Для того щоб працівник виявив свою незгоду з новими умовами роботи, адміністрація створює умови роботи (видає наказ про припинення безстрокового трудового договору і укладення строкового трудового договору) і лише після цього з`ясовує, чи бажає працівник продовжувати роботу, чи ні.

14.04.2020 на виконання вимог абз. 3 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», пп.2 п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України, відповідно до повідомлення про зміну істотних умов праці від 14.04.2020, позивача було повідомлено про запровадження зміни істотних умов праці, про припинення безстрокових трудових договорів з педагогічними працівниками, зокрема, з ОСОБА_1 .

Абзацом 4 зазначеного вище повідомлення від 14.04.2020 визначено, що згода на переведення на строковий трудовий договір може бути подана шляхом подання особистої письмової заяви на ім`я засновника закладу освіти про продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору.

У разі ненадання згоди на зміну істотних умов праці щодо переведення з безстрокового на строковий трудовий договір, працівник буде звільнений згідно з п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, а.с. 20.

Наведе свідчить, що відповідач, на виконання вимог Закону України «Про повну загальну середню освіту» до 01 липня 2020 року видав наказ про припинення з позивачем безстрокового трудового договору та виявив намір укласти з нею трудовий договір строком на один рік.

З даним повідомлення позивач ОСОБА_1 була ознайомлена, про що свідчить її підпис, зазначеного повідомлення позивач не оскаржувала, і продовжила працювати на запропонованих їй нових умовах, тобто на умовах строкового трудового договору. Доказів протилежного суду не надано.

Більше того, 12.06.2020 Відділом освіти Дрогобицької РДА видано наказ за №23 про укладення строкового трудового договору, зокрема з позивачем ОСОБА_1 з 01.07.2020 строком на один рік, а.с. 21.

Отже, між сторонами договору досягнуто згоди на продовження трудових відносин на період з 01.07.2020 по 30.06.2021 року, тобто на визначений строк.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що позивач після надання згоди на укладення строкового трудового договору, протягом строку дії такого не оскаржувала його з підстав порушення її трудових прав, не просила визнати недійсним цей договір чи його окремі пункти та не ініціювала внесення змін і доповнень до даного строкового трудового договору.

Доводи позивача про те, що вона не була ознайомлена з зазначеним вище наказом є безпідставними, оскільки, остання подала письмову заяву від 27.05.2020, згідно якої не заперечує про продовження трудових відносин на умовах строкового договору на один рік, а.с. 22.

В той же час, для припинення строкового трудового договору у зв`язку із закінченням строку його дії не потрібні заява чи будь-яке волевиявлення працівника, оскільки свою згоду на припинення трудового договору після закінчення його строку, працівник надав, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором або підписував такий договір. Викладене підтверджується позицією Верховного Суду у постанові від 16.11.2020 року у справі № 202/5741/18, аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 31.07.2020 року у справі № 757/34139/18-ц.

Поряд з цим, після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту».

Аналізуючи зазначену норму закону, суд приходить до переконання про обізнаність позивачки з приводу закінчення дії укладеного з нею строкового трудового договору з огляду на те, що остання взяла участь у конкурсному відборі на посаду керівника Грушівської гімназії, однак не пройшла такий, не набравши необхідної кількості балів.

З приводу зауважень представника позивача - адвоката Гирича О.В. щодо посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на наказ «Про укладення строкового трудового договору» від 12.06.2020 №23, яким зупинено безстроковий трудовий договір, зокрема, з позивачем та укладено з ним строковий трудовий договір терміном на один рік з 01.09.2020, суд вважає такі недоречними, оскільки в даному випадку мала місце описка, позаяк з тексту наказу чітко вбачається, що дата укладення строкового договору з 01.07.2021.

З приводу доводів представника позивача про відсутність відповідного запису в трудовій книжці позивача суд вважає за доцільне зазначити таке.

Рішенням Меденицької селищної ради від 16.01.2021 року №115 Грушівську середню загальноосвітню школу 1-ІІ ст. Дрогобицького району було прийнято в комунальну власність Меденицької територіальної громади із спільної власності територіальних громад Дрогобицького району.

Порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією «Про порядок ведення трудових книжок працівників» затвердженої наказом Мін`юсту, Мінпраці, Мінсоцзахисту від 29.07.1993 № 58.

Відповідно до п. 2.3 Інструкції, записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Відповідно до п 2.4. Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно із п. 2.20-1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, фізичні особи, при звільненні найманого працівника, роблять у трудовій книжці запис: "Звільнений з роботи (далі зазначається підстава звільнення з посиланням на відповідні статті КзПП України)".

Згідно службової записки спеціаліста І категорії Відділу освіти, культури молоді та спорту Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області - Ільницького В.М. від 16.04.2021 вбачається, що останній вказав начальнику Відділу освіти, культури молоді та спорту Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області Куцику Я.М. про те, що позивач з моменту прийняття вищевказаного рішення відмовилась надати трудову книжку у відділ кадрів для здійснення відповідних записів, а.с. 25.

Верховний Суд у своїй постанові від 22.01.2020 року (справа №607/18964/18) дійшов до такого висновку. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Чинним трудовим законодавством України не передбачено обов`язку власника повідомляти працівника про закінчення дії строкового трудового контракту. Закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна з сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин.

Педагогічні працівники, в яких закінчується термін строкового трудового договору, мають право на відпустку і виплату відпускних та оздоровчих коштів, передбачених законодавством, в повному обсязі, до завершення строку дії договору. При цьому, датою звільнення в наказі зазначається останній день відпустки (стаття 3 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 року № 504/96-ВР).

Наказом Відділу освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області від 29.06.2021 року № 11-КА позивача звільнено з займаної нею посади директора Грушівської гімназії із 30.06.2021 року у зв`язку із закінченням строкового трудового договору.

Згідно акту від 29.06.2021 вбачається, що такий складено спеціалістом І категорії відділу освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної ради Ільницьким В.М. в присутності головних спеціалістів цього відділу Ладанай Л.Б., Дякович Л.В. та власне директора Грушівської гімназії Гіщак А.Й. про відмову останньої від підпису про ознайомлення з наказом № 11-КА від 29 червня 2021 року, а.с. 73.

Як вбачається із зазначеного вище акту від 29.06.2021, такий був складений за участю позивача, хоча вона і перебувала у щорічній основній відпустці. Доводи представника позивача з приводу фальсифікації даного акту не знайшли свого підтвердження, а відтак суд вважає такі необгрунтованими.

З приводу посилань позивача на те, що її було звільнено в період її перебування у щорічній основній відпустці, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відпустки» за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

Наказом Відділом освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області №5К від 24.05.2021 «Про відпустку» було визначено, що зокрема відпустка позивачки ОСОБА_1 тривалістю 14 календарних днів, припадає з 14.06.2021, а.с. 44.

Відповідно до ч.2 ст. 5 Закону України "Про відпустки" святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України) при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону), не враховуються.

У відповідності до вимог ст. 73 КЗпП України (в редакції чинній на момент звільнення позивача) було передбачено, що у 2021 році святковими днями є 28 червня - День Конститкції та 20 червня - Трійця.

Верховний Суд Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 04.11.2020 (справа N 389/2004/16-ц, провадження N 61-3903св20) вказав наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Рішенням Конституційного Суду України від 04.09.2019 № 6-р (II)/2019 у справі за конституційною скаргою особи щодо відповідності Конституції (конституційності) положень ч. 3 ст. 40 КЗпП визнано такими, що відповідають Конституції (є конституційними), положення ч. 3 ст. 40 КЗпП України. Конституційний Суд України зазначив, що положеннями ч. 3 ст. 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства.

Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Отже, нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом (строковим договором) є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення ч. 3 ст. 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини.

Отже, наказ про звільнення позивача з 30.06.2021 (яким є останній день відпустки) видано з дотриманням ч. 3 ст. 40 КЗпП України, а тому підстав для його скасування судом не встановлено.

При таких обставинах позовні вимоги ОСОБА_1 про її поновлення на роботі задоволенню не підлягають.

Разом з тим, оскільки в позові про поновлення на роботі відмовлено, а тому підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу немає.

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності, суд не погоджується з твердженням представника відповідача щодо пропущеного строку звернення до суду, оскільки ч. 1, п. 6, п.п. 5 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, внесені зміни до КЗпПУ, яких доповнено главою ХІХ, де зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки згідно Постанови КМУ від 11.03.2020 №211 карантин запроваджено в Україні з 12 березня 2020 року, і на час звернення позивачки до суду з даним позовом карантин не припинився, є підстави вважати, що позивач не пропустила строк звернення до суду з позовом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведені вище норми процесуального закону й те, що в задоволенні позовних вимог щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Грушівської гімназії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено за безпідставністю заявлених позовних вимог, суд вважає, що не підлягає до задоволення вимога позивачки про стягнення на її користь понесених судових витрат (992,40 грн).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення… (справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)» (Постанова КЦС ВС від 20.10.2020 у справі №756/536/19, від 15.10.2020 у справі № 759/14004/15-ц, від 15.10.2020 у справі №157/398/15-ц, від 13.10.2020 № 161/4641/17, 20.10.2020 у справі № 213/112/19, від 12.10.2020 у справі № 585/2958/17, від 12.101.2020 у справі №521/7401/15, від 09.10.2020 у справі №161/7515/15-ц).

На підставі ст. 21, 23, 36, 233 КЗпП України, ЗУ «Про повну загальну середню освіту», керуючись ст. 12, 19, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 доВідділу освіти,культури,молоді таспорту Меденицькоїселищної радиДрогобицького районуЛьвівської областіпро визнанняпротиправним таскасування наказу,поновлення нароботі,стягнення заробіткуза часвимушеного прогулу відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 .

Відповідач: Відділ освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області, ЄДРПОУ - 44086506, адреса - вул. Незалежності, 52 смт. Меденичі Дрогобицького району Львівської області.

Повне рішення виготовлено 11 липня 2022 року.

Головуюча-суддя Курус Р.І.