Постанова

від 24.01.2023 по справі 442/2393/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 442/2393/22 Головуючий у 1 інстанції: Курус Р.І.

Провадження № 22-ц/811/2055/22 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

секретарка: Гай О.О.,

за участі в судовому засіданні представника позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 , представників відповідача Відділу освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області Скоропада В.В., Шемеляка М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в складі судді Курус Р.І. від 11 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 липня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Дане рішення оскаржила ОСОБА_3 .

В апеляційній скарзі просить рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 липня 2022 року скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції неодноразово посилався на норму ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020р. №463-ІХ. Проте, суд не звернув увагу на те, що стаття 22 Закону №463-ІХ, яка має назву «Педагогічні працівники», регулює правовідносини між керівником державного і комунального закладу загальної середньої освіти та педагогічним працівником. Проте, суд в своєму рішенні наводить викопіювання з ст. 22 та п. 2 ч. 3 прикінцевих положень Закону №463-IX, які стосуються саме педагогічних працівників, а як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_3 не була педагогічним працівником, вона була директором (керівником) школи, і в даному випадку при вирішенні спору суд, першої інстанції повинен був керуватися нормами права, які регулюють трудові правовідносини між Засновником закладу освіти та керівником державного і комунального закладу загальної середньої освіти. Тому, рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки суд застосував ст. 22 та п. 2 ч. 3 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №463-IX, хоча повинен був керуватись ст.ст. 38, 39 та п. 1 ч. 3 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №463-IX. Відтак, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин статті закону, які не підлягають застосуванню. Звертає увагу на те, що у матеріалах справи є Повідомлення про зміну істотних умов праці від 14.04.2020 року, в змісті якого немає ні посилання на cт. 22, ні на пп.2 п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №463-ІХ, а якраз є посилання лише на пп. 1 п. 3 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №463-IX. Однак, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що Повідомлення про зміну істотних умов праці від 14.04.2020 року не є доказом видачі наказу про припинення з позивачем безстрокового трудового договору та виявлення наміру укласти з нею трудового договору строком на один рік. Попри це, суд помилково ототожнивповідомлення прозміну істотнихумов працівід 14.04.2020року ізнаказом проприпинення зпозивачем безстроковоготрудового договору.Наголошує,що відповіднодо вимогп.3ч.1ст.24КЗпП Українипри укладенністрокового трудового договору(контракту)додержання письмовоїформи єобов`язковим. Однак,із позивачемтак іне булоукладено письмового строкового трудового договору (контракту), та відповідач копії такого не надав.

В судове засідання позивачка не з`явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за її відсутності, зважаючи на те, що така повідомлялась про час та місце судового розгляду належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від неї до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України та зважаючи на те, що інтереси позивачки в судовому засіданні захищав представник.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки на підтримання апеляційної скарги, представників відповідача в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Із змістуоскаржуваного рішеннявбачається,що судпершої інстанції,посилаючись,зокрема,на ст.ст. 21,23,36,40,73,233КЗпП України,3,5ЗУ «Провідпустки»,22ЗУ «Проповну загальнусередню освіту»,12,19,76-81,259,263-265ЦПК Українивідмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що 14.04.2020на виконаннявимог абз.3ч.2ст.22Закону України«Про повнузагальну середнюосвіту»,пп.2п.3Прикінцевих таперехідних положеньЗакону України,відповідно доповідомлення прозміну істотнихумов працівід 14.04.2020,позивача булоповідомлено прозапровадження зміниістотних умовпраці,про припиненнябезстрокових трудовихдоговорів зпедагогічними працівниками,зокрема,з ОСОБА_3 .Відповідач,на виконаннявимог ЗаконуУкраїни «Проповну загальнусередню освіту»до 01липня 2020року видавнаказ проприпинення зпозивачем безстроковоготрудового договорута виявивнамір укластиз неютрудовий договірстроком наодин рік.Зданим повідомленняпозивач ОСОБА_3 була ознайомлена,про щосвідчить їїпідпис,зазначеного повідомленняпозивач неоскаржувала,і продовжилапрацювати назапропонованих їйнових умовах,тобто наумовах строковоготрудового договору.Доказів протилежногосуду ненадано.Більше того,12.06.2020Відділом освітиДрогобицької РДАвидано наказза №23про укладеннястрокового трудовогодоговору,зокрема зпозивачем ОСОБА_3 з 01.07.2020строком наодин рік,а.с.21.Отже,між сторонамидоговору досягнутозгоди напродовження трудовихвідносин наперіод з01.07.2020по 30.06.2021року,тобто навизначений строк.Рішенням Меденицькоїселищної радивід 16.01.2021року №115Грушівську середнюзагальноосвітню школу1-ІІст.Дрогобицького районубуло прийнятов комунальнувласність Меденицькоїтериторіальної громадиіз спільноївласності територіальнихгромад Дрогобицькогорайону.Згідно службовоїзаписки спеціалістаІ категоріїВідділу освіти,культури молодіта спортуМеденицької селищноїради Дрогобицькогорайону Львівськоїобласті - ОСОБА_4 від 16.04.2021вбачається,що останнійвказав начальникуВідділу освіти,культури молодіта спортуМеденицької селищноїради Дрогобицькогорайону Львівськоїобласті ОСОБА_5 про те,що позивачз моментуприйняття вищевказаногорішення відмовиласьнадати трудовукнижку увідділ кадрівдля здійсненнявідповідних записів,а.с.25.Наказом Відділуосвіти,культури,молоді таспорту Меденицькоїселищної радиДрогобицького районуЛьвівської областівід 29.06.2021року №11-КАпозивача звільненоз займаноїнею посадидиректора Грушівськоїгімназії із30.06.2021року узв`язку іззакінченням строковоготрудового договору.Згідно актувід 29.06.2021вбачається,що такийскладено спеціалістомІ категоріївідділу освіти,культури,молоді таспорту Меденицькоїселищної радиІльницьким В.М.в присутностіголовних спеціалістівцього відділуЛаданай Л.Б., ОСОБА_6 та власнедиректора Грушівськоїгімназії ГіщакА.Й.про відмовуостанньої відпідпису проознайомлення знаказом №11-КАвід 29червня 2021року,а.с.73.Наказом Відділомосвіти,культури,молоді таспорту Меденицькоїселищної радиДрогобицького районуЛьвівської області№5Квід 24.05.2021«Про відпустку»було визначено,що зокремавідпустка позивачки ОСОБА_3 тривалістю 14календарних днів,припадає з14.06.2021,а.с.44.Ухвалюючи рішеннясуд виходивз того,що позивачпісля наданнязгоди наукладення строковоготрудового договору,протягом строкудії такогоне оскаржувалайого зпідстав порушенняїї трудовихправ,не просилавизнати недійснимцей договірчи йогоокремі пунктита неініціювала внесеннязмін ідоповнень доданого строковоготрудового договору.Доводи позивачапро те,що вонане булаознайомлена ззазначеним вищенаказом єбезпідставними,оскільки,остання подалаписьмову заявувід 27.05.2020,згідно якоїне заперечуєпро продовженнятрудових відносинна умовахстрокового договоруна одинрік,а.с.22.Суд приходитьдо переконанняпро обізнаністьпозивачки зприводу закінченнядії укладеногоз неюстрокового трудовогодоговору зогляду нате,що останнявзяла участьу конкурсномувідборі напосаду керівникаГрушівської гімназії,однак непройшла такий,не набравшинеобхідної кількостібалів. З приводузауважень представникапозивача -адвоката ГиричаО.В.щодо посиланнявідповідача увідзиві напозовну заявунанаказ «Проукладення строковоготрудового договору»від 12.06.2020№23,яким зупиненобезстроковий трудовийдоговір,зокрема,з позивачемта укладеноз нимстроковий трудовийдоговір терміномна одинрік з01.09.2020,суд вважаєтакі недоречними,оскільки вданому випадкумала місцеописка,позаяк зтексту наказучітко вбачається,що датаукладення строковогодоговору з01.07.2021.З приводудоводів представникапозивача провідсутність відповідногозапису втрудовій книжціпозивача судвважає задоцільне зазначититаке.Згідноакту від29.06.2021вбачається,що такийскладено спеціалістомІ категоріївідділу освіти,культури,молоді таспорту Меденицькоїселищної радиІльницьким В.М.в присутностіголовних спеціалістівцього відділуЛаданай Л.Б.,Дякович Л.В.та власнедиректора Грушівськоїгімназії ГіщакА.Й.про відмовуостанньої відпідпису проознайомлення знаказом №11-КАвід 29червня 2021року,а.с.73.Як вбачаєтьсяіз зазначеноговище актувід 29.06.2021,такий бувскладений заучастю позивача,хоча вонаі перебувалау щорічнійосновній відпустці.Доводи представникапозивача зприводу фальсифікаціїданого актуне знайшлисвого підтвердження,а відтаксуд вважаєтакі необгрунтованими.З приводупосилань позивачана те,що їїбуло звільненов періодїї перебуванняу щорічнійосновній відпустці,то наказпро звільненняпозивача з30.06.2021(якимє останнійдень відпустки)видано здотриманням ч.3ст.40КЗпП України,а томупідстав дляйого скасуваннясудом невстановлено.При такихобставинах позовнівимоги ОСОБА_3 про їїпоновлення нароботі задоволеннюне підлягають.Разом зтим,оскільки впозові пропоновлення нароботі відмовлено,а томупідстав длястягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу немає.Щодо поданоївідповідачем заявипро застосуваннястроків позовноїдавності,суд непогоджується зтвердженням представникавідповідача щодопропущеного строкузвернення досуду,оскільки ч.1,п.6,п.п.5Законом України«Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів України,спрямованих назабезпечення додатковихсоціальних таекономічних гарантійу зв`язкуз поширеннямкоронавірусної хвороби(COVID-19)»від 30.03.2020,внесені змінидо КЗпПУ,яких доповненоглавою ХІХ,де зазначено,що підчас діїкарантину,встановленого КабінетомМіністрів Україниз метоюзапобігання поширеннюкоронавірусної хвороби(COVID-19),строки,визначені статтею233цього Кодексу,продовжуються настрок діїтакого карантину. Оскільки згідноПостанови КМУвід 11.03.2020№211карантин запровадженов Україніз 12березня 2020року,і начас зверненняпозивачки досуду зданим позовомкарантин неприпинився,є підставивважати,що позивачне пропустиластрок зверненнядо судуз позовом. Враховуючи норми процесуального закону й те, що в задоволенні позовних вимог щодо поновлення ОСОБА_3 на посаді директора Грушівської гімназії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено за безпідставністю заявлених позовних вимог, суд вважає, що не підлягає до задоволення вимога позивачки про стягнення на її користь понесених судових витрат (992,40 грн).

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення суду немає.

12.05.2022 ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області, в якому просила:

- визнати протиправним звільнення ОСОБА_3 та скасувати наказ №11-КА від 29.06.2021 року «Про звільнення ОСОБА_3 ».

- поновити ОСОБА_3 на посаді директора Грушівської гімназії Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області.

-стягнути зВідділу освіти,культури,молоді таспорту Меденицькоїселищної радиДрогобицького районуЛьвівської областіна користь ОСОБА_3 середнійзаробіток зачас вимушеногопрогулу.

- в частині поновлення на роботі ОСОБА_3 допустити негайне виконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що наказом Відділу освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області від 29.06.2021 року № 11-КА була звільнена з посади директора Грушівської гімназії із 30.06.2021 року у зв`язку із закінченням строкового трудового договору. Вказаний наказ отримала лише 08.04.2022 року у відповідь на адвокатський запит свого адвоката Гирича О.В., іншим способом їй цей наказ не вручали. Звертає увагу на те, що наказ повинен містити підстави звільнення з посиланням на пункт і статтю КЗпП. Наказ може бути складений у довільній формі або за типовою формою № П-4, затвердженою наказом Держкомстата України від 05.12.08 р. №489. Роботодавець зобов`язаний ознайомити працівника з таким наказом під його особистий підпис та надати копію наказу. Проте, як вбачається з копії наказу №11-КА від 29.06.2021 року, у ньому не зазначено на підставі якого пункту та якої статті КЗпП було проведено її звільнення. Відповідно до пункту другого частини першої статті 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є: закінчення строку (пункти 2 і З статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення. Вважає, що її звільнено незаконно, оскільки трудові відносини з нею не були оформлені на строковій основі, з огляду на що, роботодавець звільнив її із займаної посади з порушенням трудового законодавства та за відсутності правових підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Відділу освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області від 29.06.2021 року № 11-КА ОСОБА_3 була звільнена з посади директора Грушівської гімназії із 30.06.2021 року у зв`язку із закінченням строкового трудового договору.

18.03.2020 набрав чинності Закон України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про повну загальну середню освіту», керівник державного, комунального закладу загальної середньої освіти обирається на посаду за результатами конкурсу, що проводиться відповідно до вимог цього Закону та положення про конкурс, затвердженого засновником або уповноваженим ним органом (посадовою особою).

Згідно ч.12ст.39Закону України«Про повнузагальну середнюосвіту», трудовий договірукладається нашість роківна підставірішення конкурсноїкомісії.Після закінченнястроку,на якийукладено строковийтрудовий договір,трудові відносиниприпиняються тане можутьбути продовженіна невизначенийстрок. Зособою,яка призначаєтьсяна посадукерівника закладузагальної середньоїосвіти вперше,укладається трудовийдоговір строкомна двароки.Після закінченнястроку діїтакого строковоготрудового договорута заумови належногойого виконаннясторони маютьправо продовжитистрок діївідповідного строковоготрудового договоруще начотири рокибез проведенняконкурсу. Особа не може бути керівником одного і того ж закладу загальної середньої освіти більше ніж два строки підряд (крім тих, що розташовані в населених пунктах з одним закладом загальної середньої освіти). До першого шестирічного строку включається дворічний строк перебування на посаді керівника закладу загальної середньої освіти, призначеного вперше.

Згідно ч.13ст.39Закону України«Про повнузагальну середнюосвіту»,Керівник закладузагальної середньоїосвіти звільняєтьсяз посадиу зв`язкуіз закінченнямстроку трудовогодоговору абодостроково відповіднодо вимогзаконодавства таумов укладеноготрудового договору.

Відповідно до пункту 1 частини 3 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про повну загальну середню освіту» набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

До 1 липня 2020 року засновники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти або уповноважені ним органи зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з керівниками таких закладів та одночасно укласти з ними (за їх згодою) трудові договори строком на шість років (з керівниками, які отримують пенсію за віком, - на один рік) без проведення конкурсу. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору - звільнити їх згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 КЗпП України. Після завершення строку трудового договору такі особи мають право обиратися на посаду керівника того самого закладу освіти на ще один строк відповідно до статті 39 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що 14 квітня 2020 року ОСОБА_3 була повідомлена про зміну істотних умов праці. У вказаному повідомленні зазначено, що з 01.07.2020 року ОСОБА_3 буде переведено із безстрокового трудового договору на строковий трудовий договір (контракт) за умови її згоди. Абзацом 4 зазначеного вище повідомлення від 14.04.2020 визначено, що згода на переведення на строковий трудовий договір може бути подана шляхом подання особистої письмової заяви на ім`я засновника закладу освіти про продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору. У разі ненадання згоди на зміну істотних умов праці щодо переведення з безстрокового на строковий трудовий договір, працівник буде звільнений згідно з п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Наведе свідчить, що відповідач, на виконання вимог Закону України «Про повну загальну середню освіту» до 1 липня 2020 року видав наказ про припинення з позивачем безстрокового трудового договору та виявив намір укласти з нею трудовий договір строком на один рік.

З даним повідомлення позивач ОСОБА_3 була ознайомлена, про що свідчить її підпис, зазначеного повідомлення позивач не оскаржувала, і продовжила працювати на запропонованих їй нових умовах, тобто на умовах строкового трудового договору. Доказів протилежного суду не надано.

Також, 27.05.2020 року ОСОБА_3 написала заяву на ім`я в.о. начальника відділу освіти Дрогобицької РДА, у якій зазначила, що не заперечує на продовження трудових відносин на умовах строкового договору на один рік, шляхом переведення із збереженням посади, обсягу роботи, відповідної кваліфікації, щорічної відпустки, матеріальної допомоги на оздоровлення.

Наказом «Про укладення строкового трудового договору» від 12.06.2020 №23 (надалі - Наказ від 12.06.2020 року №23) припинено безстроковий трудовий договір з позивачем з 30.06.2020 року, переведено з безстрокового трудового договору на строковий трудовий договір керівників закладів загальної середньої освіти згідно з поданих заяв та укладено з ОСОБА_3 строковий трудовий договір з 01.07.2020 року строком на один рік.

Підставою видачі такого наказу також була заява Позивача від 27.05.2020 року.

Відповідно вказане стверджує укладення з 1.07.2020 року між сторонами строкового трудового договору.

Щодо доводів позивачки про те, що з нею мав бути укладений окремо у письмовій формі строковий трудовий договір, то слід вказати таке.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року№ 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядав як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Частиною першою статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.Укладення строкового трудового договору можливе за погодженням сторін, без згоди працівника укладення такого договору є неможливим.

Порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий же, як і за безстроковим. Але при цьому факт укладання трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений як у заяві працівника про прийняття на роботу, так і в наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір.

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 13.09.2017 року у справі №308/8168/15-ц.

Зважаючи на вказане, про укладення між позивачкою та відповідачем строкового договору свідчать заява ОСОБА_3 від 27.05.2020 року та наказ «Про укладення строкового трудового договору» від 12.06.2020 №23, про намір ж укласти такий попереднє повідомлення.

Щодо відсутності відповідного запису в трудовій книжці позивачки судом правильно вказано, що рішенням Меденицької селищної ради від 16.01.2021 року №115 Грушівську середню загальноосвітню школу 1-ІІ ст. Дрогобицького району було прийнято в комунальну власність Меденицької територіальної громади із спільної власності територіальних громад Дрогобицького району.

Порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією «Про порядок ведення трудових книжок працівників» затвердженої наказом Мін`юсту, Мінпраці, Мінсоцзахисту від 29.07.1993 № 58.

Відповідно до п. 2.3 Інструкції, записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Відповідно до п 2.4. Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно із п. 2.20-1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, фізичні особи, при звільненні найманого працівника, роблять у трудовій книжці запис: "Звільнений з роботи (далі зазначається підстава звільнення з посиланням на відповідні статті КзПП України)".

Про те, що позивачці достеменно було відомо про винесення вказаного наказу та укладення строкового трудового договору, однак вона відмовилася з наказом ознайомитися та надати трудову книжку для внесення до неї запису, свідчить, також, службова записка спеціаліста Ікатегорії Відділуосвіти,культури молодіта спортуМеденицької селищноїради Дрогобицькогорайону Львівськоїобласті ОСОБА_4 від 16.04.2021(а.с.25),з якоївбачається,що вказана службова особа повідомила начальнику Відділу освіти, культури молоді та спорту Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області Куцику Я.М. про те, що позивачка з моменту прийняття вищевказаного рішення про укладення строкового трудового договору та до 16.04.2021 року відмовилась надати трудову книжку у відділ кадрів для здійснення відповідних записів.

Також, відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає окремої заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив у заяві про прийняття на роботу за строковим трудовим договором та шляхом підписання самого строкового трудового договору.

Закінчення строку дії трудового договору і видання у зв`язку із цим наказу про звільнення не є ініціативою щодо розірвання трудового договору, а лише доводить відсутність ініціативи та наміру роботодавця переукласти або продовжититрудовий договір,трудові відносини.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачка була належним чином проінформована та знала про те, що її переведено з безстрокового трудового договору на строковий трудовий договір терміном на 1 рік, який завершився 30.06.2021.

У зв`язку із закінченням строкового трудового договору, відповідно до пункту другого частини першої статті 36 КЗпП України, було звільнено позивача із посади директора Грушівської гімназії 30.06.2021.

Судом першої інстанції правильно вказано на те, що позивачка після надання згоди на укладення строкового трудового договору, протягом строку дії такого не оскаржувала його з підстав порушення її трудових прав, не просила визнати недійсним цей договір чи його окремі пункти та не ініціювала внесення змін і доповнень до даного строкового трудового договору.

Крім цього, суд першої інстанції, також, прийшов до правильного висновку про обізнаність позивачки з приводу закінчення дії укладеного з нею строкового трудового договору і з огляду на те, що остання брала участь у конкурсному відборі на посаду керівника Грушівської гімназії для подальшого працевлаштування після закінчення строку дії договору, однак не пройшла такий, не набравши необхідної кількості балів.

Наказом Відділу освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області від 29.06.2021 року № 11-КА позивачку звільнено з займаної нею посади директора Грушівської гімназії із 30.06.2021 року у зв`язку із закінченням строкового трудового договору.

Згідно акту від 29.06.2021 вбачається, що такий складено спеціалістом І категорії відділу освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної ради Ільницьким В.М. в присутності головних спеціалістів цього відділу Ладанай Л.Б., Дякович Л.В. та власне директора Грушівської гімназії Гіщак А.Й. про відмову останньої від підпису про ознайомлення з наказом № 11-КА від 29 червня 2021 року.

Як вбачається із зазначеного вище акту від 29.06.2021, такий був складений за участю позивачки, хоча вона і перебувала у щорічній основній відпустці.

Що стосується доводів позивачки про те, що її було звільнено в період її перебування у щорічній основній відпустці слід вказати таке.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відпустки» за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

Наказом Відділом освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області №5К від 24.05.2021 «Про відпустку», надано позивачці частину щорічної основної відпустки 14 календарних днів з 14.06.2021 року.

Відповідно до ч.2 ст. 5 Закону України "Про відпустки" святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України) при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону), не враховуються.

У відповідності до вимог ст. 73 КЗпП України (в редакції чинній на момент звільнення позивача) було передбачено, що у 2021 році святковими днями є 28 червня - День Конститкції та 20 червня - Трійця.

Зважаючи на вказане, останнім днем відпустки ОСОБА_3 було 29 червня 2021 року.

Відповідно, наказ про звільнення позивачки з 30.06.2021 року видано з дотриманням ч. 3 ст. 40 КЗпП України, а тому підстав для його скасування судом не встановлено.

Помилковий висновок суду першої інстанції про те, що останнім днем відпустки позивачки є 30.06.2021 року не вплинув на рішення суду по суті позовних вимог, зважаючи на те, що останній день відпустки припав на 29.06.2021 року, як і помилкове посилання на статтю 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту».

Окрім цього, те, що в наказі про звільнення не вказано, як підставу для звільнення ст. 36 КЗпП України, не свідчить про незаконність звільнення, оскільки в наказі чітко вказано підставу звільнення «закінчення строку трудового договору», та помилкове не зазначення у наказі самої статті КЗпП України, як підстави для звільнення, у даному випадку, при чіткості формулюванні підстави звільнення; за наявності наказу про укладення строкового трудового договору на один рік та чітких вимогах закону про переведення позивачки на строковий трудовий договір терміном на один рік, не може свідчити про різночитання наказу в частині підстави звільнення та незаконність такого.

Окремо слід вказати і про те, що у випадку якщо припустити, що доводи позивачки про її необізнаність про переведення на строковий трудовий договір є підставними, такі можуть свідчити про продовження дії її безстрокового трудового договору із попереднім роботодавцем, то у такому випадку вимоги про поновлення на роботі слід було б заявляти до іншого відповідача, оскільки із даним вона у трудові відносини не вступила. Чого не зроблено таких вимог не заявлено, що додатково свідчить про безпідставність позовних вимог та доводів позову та скарги.

Зважаючи на вказане, судом першої інстанції правильно встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_3 про скасування наказу про звільнення, поновлення її на роботі задоволенню не підлягали, як відповідно і похідна від цих вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Зважаючи на вказане, доводи скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому доводи апеляційної скарги вцілому слід визнати необґрунтованими, а саму скаргу слід залишити без задоволення.

Рішення ж суду, як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 02 лютого 2023 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Н.П. Крайник

М.М. Шандра