Рішення

від 10.02.2022 по справі 160/25096/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2022 року Справа № 160/25096/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.09.2021 року № 1036449-1-2407-0408.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскарженого рішення з огляду на те, що обчислення посадовими особами контролюючого органу податкових зобов`язань зі земельного податку з фізичних осіб відбувалося на підставі самостійно отриманих податковим органом Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, які сформовані відділом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на дату формування відповідного витягу за 2017-2019 рік. На думку позивача, формування означених витягів за минулі періоди чи на дати інші, ніж дати формування витягів суперечить вимогам законодавства України. При цьому, оскільки нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки не змінювалась протягом 2017-2020 років у позивача був відсутній обов`язок з отримання нових витягів. Також зазначає про те, що оскаржене рішення складено відповідачем із порушенням законодавчо встановленого строку, а до складу визначених ним зобов`язань не увійшли суми, самостійно сплачені позивачем протягом цього періоду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2021 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідач скористався наданим правом та надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому указав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що обчислення земельного податку за оскарженим рішенням відбулось із дотриманням встановленої процедури та у спосіб передбачений законодавства України. Розрахунок податку здійснений виходячи із відповідного розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки на підставі інформації, зазначеної у відповідних витягів, а також рішеннях Новомосковської міської ради. Також зазначає, що зазначення у витязі із технічної документації про нормативну грошової оцінки земельної ділянки дати, на яку визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки, відмінну від дати формування цього ж витягу не впливає на правильність розрахунку бази оподаткування.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки площею 1,2650 га кадастровий номер 1211900000:02:018:0032 розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.09.2021 року № 1036449-1-2407-0408, яким позивачеві визначено грошове зобов`язання зі земельного податку з фізичних осіб на загальну суму 615834,93 грн. (період 2017-2020 рік).

Вказане рішення і є предметом розгляду у вказаній справі.

При вирішенні спору суд виходить із того, що підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт 287.6 статті 287 ПК).

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Відповідно до підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Пунктом 286.1 статті 286 ПК України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положеннями пункту 289.1 статті 289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Отже, нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться контролюючим органом на підставі даних ДЗК та з використанням НГО земельної ділянки, визначеної у встановленому порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оцінку земель» 11 грудня 2003 року №1378-IV (далі - Закон №1378-IV) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно з частиною п`ятою статті 5 Закону №1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру, зокрема земельного податку.

Статтею 12 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що нормативно-методичне регулювання оцінки земель здійснюється у відповідних нормативно-правових актах, що встановлюють порядок проведення оцінки земель, організації і виконання землеоціночних робіт, склад і зміст технічної документації та звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, вимоги до них, порядок їх виконання. Нормативно-правові акти з проведення оцінки земель, які розробляються з урахуванням вимог положень національних стандартів, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 18 цього Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться на землях, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення не рідше ніж один раз на 5 - 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

Відповідно до частин 1, 2 статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями статті 23 Закону України «Про оцінку земель» виготовлена технічна документація нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою; витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з частиною 5 статті 201 Земельного кодексу України грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Положеннями статті 21 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що технічна документація, зокрема, з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, підлягає державній експертизі відповідно до закону.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» державна експертиза землевпорядної документації (далі державна експертиза) - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об`єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об`єктів експертизи.

Статтею 9 вказаного Закону передбачено те, що обов`язковій державній експертизі, крім іншого, підлягає: технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи. Позитивні висновки державної експертизи щодо об`єктів обов`язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією.

Положеннями статті 37 даного Закону передбачено порядок спростування висновків державної експертизи.

Так, замовники або розробники об`єктів державної експертизи, заінтересовані у спростуванні висновків державної експертизи або їх окремих положень, подають обґрунтоване клопотання (заяву) про це до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у місячний термін з дня отримання клопотання (заяви) розглядає його і за наявності підстав призначає проведення повторної державної експертизи.

У разі спростування висновків державної експертизи, яку проводив центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, до проведення повторної державної експертизи залучаються незалежні експерти.

У разі відмови в розгляді заяви про спростування висновків державної експертизи або незгоди з висновками повторної державної експертизи замовники або розробники об`єктів державної експертизи мають право звернутися до суду.

Висновки державної експертизи можуть бути скасовані органом, який їх видав, у разі виявлення обставин, що могли вплинути на об`єктивність оцінки висновку.

Позитивні висновки повторної державної експертизи є підставою для прийняття відповідним органом рішення або реалізації заходів, передбачених об`єктами державної експертизи, крім випадків оскарження їх у судовому порядку.

Системний аналіз вказаних правових норм дає змогу дійти висновку, що перевірка, аналіз та оцінка технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, зокрема витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на предмет його відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам здійснюється під час державної експертизи землевпорядної документації, яка організовується і проводиться Держгеокадастром та територіальними органами Держгеокадастру в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Разом із тим, суд зауважує, що зазначеними вище правовими нормами визначено порядок спростування чи оскарження висновків експертизи землевпорядної документації, в тому числі тих, що стосуються відповідності витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який складається на основі розрахованих у встановленому порядку показників (коефіцієнтів), які визначені у технічній документації, вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам.

Відповідно, оцінивши правову природу та порядок формування витягів про нормативну грошову оцінку конкретної земельної ділянки, суд доходить висновку, що видача цього документа є способом відображення вартісного показника грошової оцінки земельної ділянки на підставі існуючої у Державному земельному кадастрі інформації щодо неї та із використанням законодавчо встановлених показників.

При цьому, той чи інший вартісний показник об`єктивно існує та може бути обрахований безвідносно до додержання форми такого витягу, а тому зазначення у витязі із технічної документації про нормативну грошової оцінки земельної ділянки дати, на яку визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки, відмінну від дати формування цього ж витягу жодним чином не впливає на правильність розрахунку бази оподаткування.

Відповідно, доводи позивача у цій частині є безпідставними, а тому на увагу не заслуговують.

Як вже встановлено судом, позивач є власником земельної ділянки площею 1,2650 га кадастровий номер1211900000:02:018:0032 розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Протягом 2017-2020 років позивач здійснював обрахунок земельної ділянки виходячи із нормативно грошової оцінки 3 937 794,00 грн.

У той же час, відповідачем отримано Витяги із технічної документації про НГО спірної земельної ділянки від 15.08.2019 року № 2347/0/200-19, від 15.08.2019 року № 2346/0/200-19, відповідно до змісту яких НГО земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:02:018:0032 становить за період 2017 17.07.2018 роки 8300550,50, за період 17.07.2018 року 2020 роки 12450889,00 грн.

За розрахунками сума земельного податку вищезазначеної земельної ділянки складала 1,25% від НГО до 31.07.2018 року та 1,5 % від НГО з 01.08.2018 року (рішення Новомосковської міської ради від 06.05.2015 року № 1274, від 28.02.2017 року № 316, від 06.07.2018 року № 641, від 28.09.2018 року № 701).

Досліджуючи здійснений відповідачем обрахунок податкового зобов`язання за оскарженим рішенням суд жодних порушень не виявив. Розрахунок податку здійснений виходячи із відповідного розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки на підставі інформації, зазначеної у відповідних витягів, а також рішеннях Новомосковської міської ради.

Суд також звертає увагу позивача, що податкове повідомлення-рішення має містити загальний розмір податкового зобов`язання і у разі його оскарження в судовому порядку останнє вважається неузгодженим. Фактично сплачені платником податків платежі не можуть враховуватись судом при наданні правової оцінки податковому повідомленню-рішенню, що є предметом позову. Вказані обставини мають місце вже після того, як таке податкове- повідомлення рішення набуває статусу узгодженого.

Порушення ж контролюючим органом порядку надсилання рішення, на переконання суду не є підставою для його скасування та не звільняє від обов`язку сплати плати за користування землею.

Посилання позивача на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.08.2021 року у справі № 160/17665/20 судом до уваги також не приймається, оскільки вона не є релевантною до спірних правовідносин.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна