Постанова

від 10.07.2022 по справі 13/197-10

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2022 року м. Дніпро Справа № 13/197-10

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Кузнецова В.О., Мороза В.Ф.

при секретарі судового засідання: Радіновському Р.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровської міської ради

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Первушин Ю.Ю.) від 25.08.2010р. у справі № 13/197-10

за позовом Закритого акціонерного товариства "Еколенд", м. Кам`янське Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Д", смт. Слобожанське Дніпропетровського району Дніпропетровської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

1. ОСОБА_1 , м. Дніпро

2. Дніпровської міської ради, м. Дніпро

3. ОСОБА_2 , м. Дніпро

про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2010р. Закрите акціонерне товариство "Еколенд" (далі - ЗАТ "Еколенд", Позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Д" (далі ТОВ "Фактор Д", Відповідач) у якому просило, з урахуванням уточнень позовних вимог, визнати за Позивачем право власності на нерухоме майно, розташоване у АДРЕСА_1 , яке в цілому складається з нежитлового приміщення № 55 поз. 1 - 18, загальною площею 333,2 кв.м, розташоване на першому поверсі житлового будинку літ. А-5, ганок літ. а 1 та ганок літ. а 2.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Відповідач фактично не визнає за Позивачем його право власності на зазначене нерухоме майно з огляду на те, що договір купівлі-продажу № 18/Н від 17.12.2003, за яким Позивач його придбав, не посвідчений нотаріально та не зареєстрований в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2010 у справі № 13/197-10 позов задоволено. Визнано за ЗАТ "Еколенд" право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з нежитлового приміщення № 55, поз. 1 - 18, загальною площею 333,2 кв.м на першому поверсі житлового будинку літ. А-5, ганок літ. а 1 та ганок літ. а 2.

У липні 2020 року до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулася Дніпровська міська рада, яка обґрунтована тим, що господарський суд розглянув справу за відсутністю Ради, не повідомленої належним чином про дату, час та місце судового засідання, та прийняв рішення без залучення її до участі у справі як власника наведеного вище приміщення, тобто прийняв рішення, що стосується її прав та обов`язків, у зв`язку з чим просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2010 у справі № 13/197-10 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.07.2020 у справі № 13/197-10 відмовлено Дніпровській міській раді у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2010 у справі № 13/197-10.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.11.2020 у справі № 13/197-10 касаційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено; ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 09.07.2020 у справі № 13/197-10 скасовано; справу № 13/197-10 передано до Центрального апеляційного господарського суду на новий розгляд зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.12.2020 у справі № 13/197-10 поновлено Дніпровській міській раді строк на апеляційне оскарження; відкрито провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2010 у справі № 13/197-10.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.04.2021 у справі № 13/197-10 залучено ОСОБА_1 до участі у справі Господарського суду Дніпропетровської області № 13/197-10 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2021 у справі № 13/197-10 залучено Дніпровську міську раду до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2010 у справі № 13/197-10 та прийнято нове про відмову в позові.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.12.2021 у справі № 13/197-10 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково; постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2021 у справі № 13/197-10 скасовано; справу № 13/197-10 направлено на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи № 13/197-10 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Чередка А.Є. (доповідач), суддів: Кузнецова В.О., Мороза В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2022р., у зазначеному вище складі суду, прийнято до свого провадження справу № 13/197-10 щодо перегляду рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2010 у справі № 13/197-10 за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 09.03.2022р.

Судове засідання, призначене на 09.03.2022р., не відбулося у зв`язку із затвердженням Верховною Радою Указу Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні.

З метою забезпечення стабільного здійснення судочинства в умовах воєнного стану, враховуючи положення Закону України "Про правовий режим воєнного стану", ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.04.2022р. розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 16.05.2022р.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2022р. залучено ОСОБА_2 до участі у справі № 13/197-10 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи - задоволено, розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 20.06.2022р.

20.06.2022р. у судовому засіданні по справі оголошено перерву до 11.07.2022р., про що апеляційним судом постановлено відповідну ухвалу.

У судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу та просив її задовольнити.

Представник третьої особи Орлової О.В. у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2010р. у справі № 13/197-10 без змін, посилаючись при цьому на те, що Дніпровська міська рада мала бути обізнана про вибуття з її володіння спірного приміщення та існування оскаржуваного рішення ще у 2010р., втім звернулася з апеляційною лише через десять років після його ухвалення, що порушує принцип остаточності судового рішення та принцип правової визначеності.

Також, ОСОБА_2 , яка згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна, є власником спірного приміщення на час розгляду справи, зазначає про безпідставне втручання в право власника володіти належним йому майном внаслідок задоволення апеляційної скарги Дніпровської міської ради та скасування оскаржуваного рішення.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ЗАТ "Еколенд" припинено з 10.06.2011 на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2011 у справі № Б38/329-10 про припинення юридичної особи у зв"язку з визнанням її банкрутом, відомості щодо правонаступництва стосовно позивача у реєстрі відсутні.

Відповідач та третя особа ОСОБА_1 наданим їм правом участі у судовому засіданні не скористалися, не забезпечили явку в судове засідання свїх повноважних представників, про час та місце судових засідань були повідомлені апеляційним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що неявка представників відповідача та третьої особи Козіної О.В. не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, а апеляційним судом не визнавалася явка в судове засідання представників учасників справи обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представників відповідача та третьої особи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників апелянта та третьої особи, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги Дніпровської міської ради, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 17.12.2003 між ЗАТ Еколенд (покупцем) та ТОВ Сервіс (продавцем) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 18/Н, згідно з п. 1 якого продавець зобов"язався передати у власність покупця нерухоме майно, зазначене у п. 1.2 цього договору за актом приймання-передачі, а покупець прийняти це майно і сплатити продавцю його вартість на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору нерухомим майном, яке відчужується за цим договором є нежитлове приміщення № 55 загальною площею 330,5 кв.м, розташоване на першому поверсі житлового будинку № 5 по вул. Титова у м. Дніпропетровську, що належало продавцю на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 8/06-01 від 06.06.2001.

Пунктом 3 договору передбачено, що право власності на нерухоме майно, зазначене у п. 1.2 цього договору переходить до покупця з моменту підписання цього договору та акту прийому-передачі.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками товариств.

17.03.2003 сторонами також підписано акт прийому-передачі до договору купівлі-продажу нерухомого майна № 18/Н, згідно з яким ТОВ "Сервіс" передало, а ЗАТ"Еколенд" прийняло зазначене у договорі нерухоме майно.

За твердженням ЗАТ "Еколенд", у травні 2010 року йому стало відомо, що ТОВ "Фактор Д" без згоди із позивачем має на меті користуватися та розпоряджатися належним останньому майном, у зв`язку із чим позивач звернувся до відповідача з листом за вих. №3/06-10 від 01.06.2010, у якому повідомив про те, що нерухоме майно - нежитлове приміщення № 55 загальною площею 330,5 кв.м, розташоване на першому поверсі житлового будинку № 5 на вул. Титова у м. Дніпропетровську належить ЗАТ "Еколенд" на праві власності, та у разі, якщо ТОВ "Фактор Д" бажає користуватися цією будівлею йому необхідно узгодити свої наміри та дії з позивачем.

Листом від 10.06.2010 Відповідач повідомив Позивача про відсутність у останнього правових підстав вимагати від ТОВ "Фактор Д" узгодження із ним будь-яких дій стосовно наведеного нерухомого майна, оскільки договір купівлі-продажу № 18/Н від 17.12.2003, за яким ЗАТ "Еколенд" придбало спірне майно, не підтверджує його право власності на нежитлову будівлю за вказаною адресою.

У зв`язку з наведеним позивач звернувся до господарського суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що на дату укладення між ЗАТ "Еколенд" та ТОВ"Сервіс" договору купівлі-продажу нерухомого майна № 18/Н від 17.12.2003 у простій письмовій формі та виникнення у позивача права власності на спірне нерухоме майно законодавство України не передбачало обов"язкового нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна та державну реєстрацію права власності на нього, а також з наявності підстав для визнання за ЗАТ "Еколенд" права власності на спірне приміщення.

Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки місцевого господарського суду безпідставними та помилковими.

Так, частинами 1, 2 ст. 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Статтєю 42 Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року, чинній на час укладення зазначеного договору передбачено, що угоди можуть укладатися усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

Згідно з ст. 47 цього Кодексу, нотаріальне посвідчення договору є обов`язковим тільки у випадках, зазначених в законі. Недотримання в таких випадках нотаріальної форми тягне недійсність договору з наслідками, передбаченими частиною 2 статті 48 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР, дотримання форми нотаріального посвідчення вимагалося при укладенні договору купівлі-продажу житлового будинку, у якому хоча б однією із сторін договору є громадянин.

Разом з тим, п. 27 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14.06.1994 за № 18/5, яка була чинна на момент підписання зазначеного договору купівлі-продажу нерухомого майна встановлено, що відповідно до чинного законодавства обов`язковому нотаріальному посвідченню підлягають договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування, довічне утримання) житлового будинку, іншого нерухомого майна.

З огляду на викладене договір купівлі-продажу приміщення № 18/Н від 17.12.2003 на час його підписання підлягав нотаріальному посвідченню, оскільки предметом цього договору є відчуження нерухомого майна нежитлового приміщення.

Також, згідно з п.п. 1.2, 1.3, 1.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України N 7/5 від 07.02.2002, в редакції, чинній на час укладення договору №18/Н від 17.12.2003, положення діє на всій території України і є обов`язковим для виконання громадянами, міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності.

Реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації.

Обов`язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.

У даному випадку, докази державної реєстрації права власності Позивача на спірне нерухоме майно в матеріалах справи відсутні.

Відсутні в матеріалах справи і докази, які підтверджують право власності у ТОВ "Сервіс" на спірне приміщення, а обставини щодо наявності у ТОВ "Сервіс", як продавця за договором купівлі-продажу № 18/н від 17.12.2003, права власності на спірне нерухоме майно не були предметом дослідження під час розгляду справи господарським судом.

Згідно з листом Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської міської ради станом на 10.08.2010 право власності на нежитлове приміщення № 55 на першому поверсі в житловому будинку літ. А-5 по вул. Титова, 5 не зареєстровано.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочінів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), за якими не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо.

У зв`язку з не здійсненням сторонами державної реєстрації права власності на нерухоме майно за договором № 18/н від 17.12.2003 та його нотаріального посвідчення такий договір є невчиненим, а відтак у позивача були відсутні правові підстави для набуття права власності на майно, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ по вул. Титова, 5, яке складається з нежитлового приміщення № 55, поз. 1-18, загальною площею 333,2 кв.м, розташованого на першому поверсі житлового будинку літ. А-5, ганок літ. а 1 та ганок літ. а 2.

Отже, висновки господарського суду про те, що на дату виникнення у позивача права власності на спірне нерухоме майно законодавство України не передбачало обов"язкового нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна та державну реєстрацію права власності на нього не відповідають наведеним вище положенням Цивільного кодексу України в редакції 1963 року, Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Крім цього, як вбачається з доданих Дніпровською міською радою до матеріалів справи доказів, які апеляційний суд, виходячи з приписів ч. 3 ст. 269 ГПК України та розгляду місцевим господарським судом даної справи без залучення міської ради, вважає за необхідне прийняти до розгляду, вищенаведене приміщення було передано до комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровське ще у 2003р.

Так, згідно з рішенням Дніпропетровської обласної ради № 126-7/ХХІV від 17.01.2003 "Про використання майна, що належить до спільної власності територіальних громад області" житловий фонд, розташований на території м. Дніпропетровська передано у власність територіальної громади м. Дніпропетровська як майно, що знаходиться на балансах обласних житлово-комунальних підприємств "Центральний", "Лівобережний", Південне", Аеродром", житлово-комунальної контори м. Дніпропетровська, а також об"єктів комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства м. Дніпропетровська і належить до спільної власності територіальних громад областей.

В подальшому, згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради № 11/13 від 13.11.2003 "Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств "Південне", "Центральний", "Лівобережний"" на виконання рішення міської ради від 26.02.2003 № 35/7 "Про прийняття майна у комунальну власність територіальної громади міста та подальшого його використання" та рішення Дніпропетровської обласної ради № 126-7/ХХІV від 17.01.2003 "Про використання майна, що належить до спільної власності територіальних громад області"", керуючись Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про передачу об"єктів права державної та комунальної власності" міська рада прийняла у комунальну власність територіальної громади міста обласні житлово-комунальні підприємства "Південне", "Центральний", "Лівобережний" з майном, будівлями і спорудами, що перебували на їх балансі, відповідно до актів приймання-передачі від 18.08.2003, від 10.09.2003 та від 12.09.2003.

Зокрема, 10.09.2003 підписано акт приймання-передачі зі спільної власності територіальних громад області у комунальну власність територіальної громади міста Дніпропетровська цілісного майнового комплексу Обласного житлово-комунального підприємства "Південне", до переліку будинків, які передаються до комунальної власності увійшов будинок № 5 по вул. Титова.

Таким чином, до комунальної власності територіальної громади міста, згідно з актом від 10.09.2003 увійшло, у тому числі, і спірне нежитлове приміщення № 55 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Титова, 5.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Статтею 129 Конституції України закріплено такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначені принципи знайшли своє відображення у статті 2 Господарського процесуального кодексу України, а тому господарські суди зобов`язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При цьому згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 50 Кодексу, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору

Частиною 1 ст. 254 ГПК України, передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Тобто ч. 1 цієї статті Кодексу визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмета та підстав позову.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку ст. 254 Кодексу повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, стосується її прав та обов`язків, якщо судом розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або містить судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Крім того, в мотивувальній частині рішення мають міститись висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення повинно бути вказано про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, але й їх процесуальні права, що випливають, зокрема, з положень Конвенції, у тому числі, права на справедливий судовий розгляд при визначенні її цивільних прав і обов`язків.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 922/988/19, від 22.09.2021 у справі № 907/670/18.

Встановивши зазначені вище обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі п. 4 ч. 3 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Предметом спору у цій справі є вимоги ЗАТ "Еколенд" до ТОВ "Фактор Д" про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, розташоване у м. Дніпропетровську на вул. Титова, 5, яке в цілому складається з нежитлового приміщення № 55 поз. 1-18, загальною площею 333,2 кв.м, розташоване на першому поверсі житлового будинку літ. А-5, ганок літ. а 1 та ганок літ. а 2.

Як вже вище зазначалося, вказане нежитлове приміщення у складі будинку № 5 по вул. Титова у м. Дніпропетровськ на підставі рішення Дніпропетровської обласної ради № 126-7/ХХІV від 17.01.2003, рішень Дніпропетровської міської ради № 35/7 від 26.02.2003 та № 11/13 від 13.11.2003, та за актом приймання-передачі від 10.09.2003 було передано до комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська, реалізацію прав якої, на час подання апеляційної скарги, здійснює Дніпровська міська рада.

Відтак, ухвалення місцевим господарським судом рішення про визнання за ЗАТ "Еколенд" права власності на вказане вище нерухоме майно впливає на реалізацію Дніпровською міською радою своїх прав як власника цього майна, а оскаржуване рішення безпосередньо стосується прав та обов"язків міської ради, адже судом вирішувався спір щодо майна, власником якого є територіальна громада м. Дніпра, тобто судом вирішувався спір про право у правовідносинах, учасником яких станом на момент розгляду справи господарським судом та постановлення ним оскаржуваного рішення є апелянт.

За наведених обставин та виходячи з приписів ст.ст. 50, 254 ГПК України Дніпровську міську раду слід залучити до участі у справі в якості третьої особи, права та законні інтереси, якої були безпосередньо порушені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2010р. у справі № 13/197-10.

З огляду на усе вищевикладене слід дійти висновку, що оскаржуване рішення ухвалено місцевим господарським судом з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, та з недоведеністю обставин, які суд визнав встановленими, що згідно з ст.ст. 275, 277 ГПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги Дніпровської міської ради, скасування цього рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи третьої особи - Орлової О.В. щодо обізнаності Дніпровської міської ради про вибуття з її володіння спірного приміщення та про існування оскаржуваного рішення ще у 2010р., тобто подання апеляційної скарги зі спливом десяти років з ухвалення оскаржуваного рішення, адже згідно з ст.ст. 260, 261, 262, 276 ГПК України ці обставини не можуть бути підставами для залишення апеляційної скарги без задоволення, а питання про поновлення строку на апеляційне оскарження вирішується апеляційним судом під час відкриття апеляційного провадження.

Так, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.12.2020 у справі № 13/197-10 поновлено Дніпровській міській раді строк на апеляційне оскарження та відкрито провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2010 у справі № 13/197-10.

Зазначена ухвала не підлягає касаційному оскарженню та набула законної сили, а Верховним Судом під час касаційного перегляду постанови Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2021 у справі № 13/197-10 не встановлено обставин безпідставного поновлення апеляційним судом Дніпровській міській раді строку апеляційного оскарження.

Колегія суддів також наголошує, що первісно ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.07.2020 у справі № 13/197-10 було відмовлено Дніпровській міській раді у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2010 у справі № 13/197-10 саме з підстав подання апеляційної скарги через десять років після ухвалення судового рішення (ч. 2 ст. 261 ГПК України) та з врахуванням принципів остаточності судового рішення та правової визначеності.

Втім, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.11.2020 у справі № 13/197-10 касаційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено; ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 09.07.2020 у справі № 13/197-10 скасовано; справу № 13/197-10 передано до Центрального апеляційного господарського суду на новий розгляд зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

При цьому, підставою для скасування вказаної ухвали було те, що встановлення обставин щодо ухвалення судом рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яку не було залучено до участі у справі, можливе лише після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою такої особи.

Як вже зазначалось вище, відкриття апеляційного провадження без поновлення строку на апеляційне оскарження, не дивлячись на строк пропуску, є неможливим, як і залишення апеляційної скарги без задоволення, внаслідок її подання зі значним пропуском строку на апеляційне оскарження.

Також, безпідставними є доводи ОСОБА_2 щодо втручання в її право власника володіти належним їй нерухомим майном внаслідок задоволення апеляційної скарги Дніпровської міської ради та скасування оскаржуваного рішення, адже на відміну від Дніпровської міської ради, яка була власником спірного приміщення станом на час ухвалення оскаржуваного рішення, будь-які права, інтереси та обов`язкі Орлової О.В., яка як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна, лише у 2019р. набула право власності на нерухоме майно розташоване у м. Дніпропетровську на вул. Титова, 5, яке утворилося внаслідок поділу спірного майна, оскаржуваним рішенням не вирішувалися та не могли вирішуватися.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2010р. у справі № 13/197-10 не було підставою для набуття ОСОБА_2 права власності на спірне приміщення, а гарантоване Конституцією України право особи на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів не може вважатися втручанням у право власності іншої особи.

У зв`язку із ліквідацією Закритого акціонерного товариства "Еколенд" розподіл судових витрат, пов`язаних з апеляційним переглядом справи, апеляційним судом не здійснюється.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Залучити до участі у справі № 13/197-10 як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Дніпровську міську раду.

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2010р. у справі № 13/197-10 задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2010р. у справі № 13/197-10 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 13.07.2022 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя В.Ф. Мороз