Постанова

від 16.11.2022 по справі 13/197-10

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 13/197-10

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.07.2022 (колегія суддів: Чередко А.Є. - головуючий, Кузнецов В.О., Мороз В.Ф.) та ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 28.12.2020 (колегія суддів: Кузнецова І.Л. - головуючий, Чус О.В., Широбокова Л.П.)

за позовом Закритого акціонерного товариства «Еколенд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Д»,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - 1. ОСОБА_2 ; 2. Дніпровської міської ради, 3. ОСОБА_1

про визнання права власності

за участю: третьої особи-2 Риженко О.С. (самопредставництво), Ярличенко І.В, (самопредставництво); третьої особи-3: Лук`янов К.Е. (адвокат)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Закрите акціонерне товариство «Еколенд» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Д» (далі - відповідач), у якому, уточнивши свої вимоги, просило визнати за позивачем право власності на нерухоме майно, розташоване у АДРЕСА_1 , яке в цілому складається з нежитлового приміщення № 55 поз. 1 - 18, загальною площею 333,2 кв.м, розташоване на першому поверсі житлового будинку літ. А-5, ганок літ. а 1 та ганок літ. а 2 (далі - нерухоме майно).

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не визнає за позивачем його право власності на нерухоме майно, яке він придбав за відплатним договором, і майно належало продавцю на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 8/06-01 від 06.06.2001.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2010 (суддя Первушин Ю.Ю.) позов задоволено.

2.2 В подальшому суди розглядали справу неодноразово.

2.3 Так, 25.06.2020 Дніпровська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову. Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

2.4 Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.12.2020 поновлено Дніпровській міській раді строк на апеляційне оскарження та відкрито провадження за її апеляційною скаргою на вище наведене рішення суду першої інстанції. Ухвала суду мотивована наявністю поважних причин пропуску строку на оскарження рішення місцевого господарського суду, оскільки Дніпровська міська рада не була залучена судом першої інстанції до участі у справі під час її розгляду у 2010 році.

2.5 Оскарженою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.07.2022, вище вказане судове рішення скасовано та прийнято нове, яким у позові відмовлено, а також залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Дніпровську міську раду.

2.6 Свій висновок апеляційний суд в оскарженій у касаційному порядку частині, мотивував тим, що первісно ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.07.2020 Дніпровській міській раді було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2010. Втім, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.11.2020 касаційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено; ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 09.07.2020 скасовано; справу передано до Центрального апеляційного господарського суду на новий розгляд зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. При цьому, як зазначено в оскарженій постанові, підставою для скасування вказаної ухвали було те, що встановлення обставин щодо ухвалення судом рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яку не було залучено до участі у справі, можливе лише після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою такої особи. Між тим, як вказав суд апеляційної інстанції, відкриття апеляційного провадження без поновлення строку на апеляційне оскарження, не дивлячись на терміни пропуску, є неможливим, як і залишення апеляційної скарги без задоволення внаслідок її подання зі значним пропуском строку на апеляційне оскарження. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2010 не було підставою для набуття ОСОБА_1 права власності на спірне приміщення, а гарантоване Конституцією України право особи на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів не може вважатися втручанням у право власності іншої особи.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в поновленні пропущеного строку Дніпровською міською радою на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволені апеляційної скарги Дніпровської міської ради в повному обсязі.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилався на те, що оскаржувана постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 911/4590/13, від 09.10.2018 у справі № 5/452/06, від 14.12.2020 у справі № 521/2816/15-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 9901/141/20. Крім того, заявник зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції стосується його прав та обов`язків, оскільки він є власником нерухомого майна, вказує, що скасування оскарженою постановою суду апеляційної інстанції судового рішення, яке набрало чинності майже дванадцять років тому та є фактично виконаним, є порушенням принципу остаточності судового рішення як складової частини принципу юридичної визначеності, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також являє собою безпідставне втручання у право нинішнього власника, ОСОБА_1 , володіти належним їй майном, що в свою чергу є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

4. Мотивувальна частина

4.1 Відповідно до частини першої статті 300 Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2 Положеннями статті 304 ГПК України передбачено, що скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу (ч.2). Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (ч.3).

4.3 Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.4 Відтак згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 вказаного Кодексу підставами касаційного оскарження судових рішень є виключно неврахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

4.5 Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення з підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України суд касаційної інстанції зазначає наступне.

4.6 Відповідно до пункту 13 частини 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017, судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

4.7 Згідно з вимогами статті 93 ГПК України у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

4.8 За змістом статті 119 ГПК України, у редакції, чинній з 15.12.2017, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. При цьому із правового контексту наведених норм вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06, від 21.02.2019 у справі № 911/4590/13, проте суд апеляційної інстанції ці висновки Верховного Суду не врахував, тому доводи, викладені у касаційній скарзі щодо виключного випадку касаційного оскарження судових рішень, знайшли підтвердження.

4.9 У постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 911/4590/13 зазначено, що «Необхідність перегляду судового рішення, що набрало законної сили та чинне понад 4 роки, має бути зумовлена виключними обставинами (оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення), наявність яких є очевидною та безспірною, що обґрунтовувало би порушення принципу правової визначеності, який вимагає поваги до остаточного рішення суду, та виправдовувало таке порушення необхідністю відновлення прав та охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася до суду за таким переглядом, а також неможливістю цієї особи відновити свої права шляхом використання передбачених законом інших способів захисту. Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків.» (п.5.11).

4.10 В оскарженій у касаційному порядку постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що підставою для скасування у касаційному порядку постановою Верховного Суду від 10.11.2020 ухвали суду апеляційної інстанції від 09.07.2020 про відмову у відкритті апеляційного провадження було те, що встановлення обставин щодо ухвалення судом рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яку не було залучено до участі у справі, можливе лише після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою такої особи.

4.11 У зв`язку із цим суд апеляційної інстанції у своїй постанові, що переглядається у касаційному порядку, вказав, що відкриття апеляційного провадження без поновлення строку на апеляційне оскарження, не дивлячись на строк пропуску, є неможливим, як і залишення апеляційної скарги без задоволення, внаслідок її подання зі значним пропуском строку на апеляційне оскарження.

4.12 Враховуючи викладене слід зазначити, що у постанові Верховного Суду від 08.12.2021, прийнятій у даній справі № 13/197-10, що переглядається у касаційному порядку, вказано, що при зверненні з касаційною скаргою ОСОБА_1 були подані документи з яких випливає, що вона з листопада 2019 року є власником нерухомого майна, що утворилося внаслідок поділу спірного майна. Отже, як зазначено Верховним Судом у наведеній постанові, з вказаних документів вбачається, що станом на момент звернення Ради з апеляційною скаргою у цій справі зазначена інформація містилась у відповідних реєстрах. Наведена інформація також опосередковано випливає із документів, які було подано Дніпровською міською радою до апеляційного суду, в яких зазначено, що нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 перебуває в процесі поділу, право власності щодо нього погашено. У такий спосіб, господарський суд апеляційної інстанції, залучивши в якості третьої особи Раду та ОСОБА_2 з посиланням на те, що вони є власниками спірного майна, у той же час не залучив до розгляду справи кінцевого набувача цього майна - ОСОБА_1 , внаслідок чого фактично ухвалив оскаржуване судове рішення про права, інтереси та обов`язки особи незалученої до участі у справі (п.п.2.14, 5.15).

4.13 З викладеного вбачається, що за висновками Верховного Суду залучивши в якості третьої особи Раду та ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції мав залучити до розгляду справи кінцевого набувача цього майна - ОСОБА_1 , чого зроблено не було і в наслідок цього судом апеляційної інстанції було ухвалено судове рішення про права, інтереси та обов`язки особи незалученої до участі у справі.

4.14 З матеріалів справи вбачається, що Дніпровська міська рада з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2010 звернулася 25.06.2020, тобто зі значним пропуском строку на оскарження. У клопотанні про відновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення скаржник зазначив, що про існування оскаржуваного рішення він довідався з Єдиного державного реєстру судових рішень під час моніторингу судових рішень17.06.2020.

4.15 Вирішуючи питання про поновлення Дніпровській міській раді строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду апеляційний суд, спираючись на приписи частини другої статті 261 ГПК України, виходив з того, що апеляційна скарга подана Дніпровською міською радою, як особою, що не була залучена до участі у справі, стосовно прав якої суд ухвалив рішення, що є підставою для поновлення строку.

4.16 Проте, колегія суддів вважає такий висновок апеляційного суду помилковим, оскільки частина друга статті 261 ГПК України, у редакції, чинній з 15.12.2017, не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. У такому випадку суд завжди має виходити із того, що скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на заявника обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом із цим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, із посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, свідчить лише про те, що такій особі, ймовірно, не було відомо про розгляд цієї справи, однак не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними, поновлення цього строку та прийняття скарги до провадження.

4.17 Як вбачається із вище викладеного із листопада 2019 року ОСОБА_1 є власником нерухомого майна і зазначена інформація містилась у відповідних реєстрах.

4.18 Приймаючи оскаржену увалу від 28.12.2020 про поновлення строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції в основу своїх мотивів зазначив лише те, що апеляційна скарга на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2020 подана Дніпровською міською радою як особою, що не була залучена до участі у справі, стосовно якої суд ухвалив рішення про її права та обов`язки.

4.19 Згідно частини 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

4.20 Цією статтею не передбачено виключень для подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції особою, яка не брали участі у справі, отже, у разі подачі апеляційної скарги такою особою суд має вирішити питання про те, чи є поважними причини пропущення строку на оскарження судового рішення.

4.21 При цьому слід зазначити, що як роз`яснив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), № 3236/03, 03.04.2008, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

4.22 Отже, можливість поновлення судом пропущеного строку на оскарження судового рішення не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку і має здійснюватися лише за умови наведення відповідних причин, які дають правові підстави вважати, що пропуск строку мав місце із об`єктивних, не залежних від волі заявника причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення заявником і такі причини мають зазначатися судом у відповідному процесуальному документі.

4.23 Верховний Суд у своїй постанові від 21.02.2019 із справи № 911/4590/13 зазначив, що необхідність перегляду судового рішення, що набрало законної сили та чинне понад 4 роки, має бути зумовлена виключними обставинами (оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення), наявність яких є очевидною та безспірною, що обґрунтовувало би порушення принципу правової визначеності, який вимагає поваги до остаточного рішення суду, та виправдовувало таке порушення необхідністю відновлення прав та охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася до суду за таким переглядом, а також неможливістю цієї особи відновити свої права шляхом використання передбачених законом інших способів захисту (п.5.11).

4.24 Аналогічна позиція викладена і у постанові Верховного Суду у справі № 5/452/06.

4.25 У даній справі, що переглядається у касаційному порядку, рішення Господарського суду Дніпропетровської області було прийнято 25.08.2010, а апеляційну скаргу на нього Дніпровська міська рада подала 25.06.2020, а із наведених судами обставин справи вбачається, що майно, набуте за вказаним рішенням суду від 25.08.2010, у подальшому на відповідних правових підставах набувалося іншими особами, у тому числі і ОСОБА_1 .

4.26 В оскаржених у касаційному порядку постанові та ухвалі суд апеляційної інстанції не навів доводів та мотивів необхідності перегляду судового рішення, що набрало законної сили та чинне понад декілька років, таким чином не зазначив виключних обставин для його перегляду, отже цим судом було порушено принцип правової визначеності, який вимагає поваги до остаточного рішення суду.

4.27 У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.06.2021 у справі «Тряпишко проти України» Суд зауважив, що, відкривши апеляційне провадження, апеляційний суд обмежився висновком про подання апеляційної скарги з дотриманням процесуальних вимог, не вказавши жодних підстав у зв`язку з цим, а Вищий адміністративний суд України також не розглянув це питання, хоча воно було чітко порушено заявником. З огляду на зазначене Суд доходить висновку, що національні суди не навели жодних підстав, які б продемонстрували існування особливих обставин непереборної сили, які б виправдовували повторне відкриття провадження у справі заявника.

4.28 Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

4.29 Вказане рішення Європейського суду з прав людини застосовується у даній справі як джерело права і його.

4.30 Згідно із частиною 1 статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

4.31 Оскільки у даній справі за результатами розгляду касаційної скарги відсутня необхідність вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, враховуючи, що в оскарженій ухвалі від 28.12.2020 не наведено поважних причин пропущення строку на оскарження судового рішення, і Дніпровська міська рада таких причин, які б мали досліджуватися судами, не навела, виходячи із того, що без поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції в частині відкриття провадження за наведених вище обставин не може залишатися самостійним процесуальним документом, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржені ухвала та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню повністю, а у поновленні Дніпровській міській раді строку на апеляційне оскарження належить відмовити.

4.32 У зв`язку із тим, що апеляційна скарга Дніпровської міської ради за наведених вище обставин не має розглядатися по суті, правові підстави для відмови у її задоволені, як про це просить заявник у касаційній скарзі, відсутні, тому касаційну скаргу належить задовольнити частково.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.07.2022 та ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 28.12.2020 скасувати і ухвалити нове рішення, Дніпровській міській раді в поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2010 у справі № 13/197-10 відмовити.

В іншій частині касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Є.В. Краснов

В.Ю. Уркевич