Постанова від 03.07.2007 по справі 3/369-06

3/369-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2007                                                                                   Справа № 3/369-06  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії  суддів:

головуючого судді      Білецька Л.М. (доповідач)

суддівНауменко І.М., Голяшкін О.В.

при    секретарі    судового засідання:Прокопець Т.В.

за  участю   представників сторін:

від позивача Торхов Дмитро Олександрович представник, довіреність №144-4016  від 27.12.06;

від відповідача-1:

від відповідача-2: Кравцов Дмитро Володимирович, представник, довіреність №20  від 30.03.07;Представник відповідача-2 у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  апеляційну скаргу

Корпорації “Науково-виробничої інвестиційної групи “Інтерпайп”, м. Дніпропетровськ

на рішеннявід  07.12.2006р.

господарського судуДніпропетровської області

у справі№ 3/369-06

за  позовом Відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів”, м. Нікополь

доВ-1: корпорації “Науково-виробничої інвестиційної групи “Інтерпайп”, м. ДніпропетровськВ-2: Закритого акціонерного товариства “Єнакієвський коксохімпром”, м. Єнакієве

проСтягнення  9 518 грн. 14 коп.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2006 р. у справі № 3/369-06 (суддя Юзіков С.Г.) позов відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів”, м. Нікополь до відповідача-1 корпорації “Науково-виробничої інвестиційної групи “Інтерпайп”, м. Дніпропетровськ про стягнення 9 518 грн. 14 коп. –задоволено повністю.

У позові відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів”, м. Нікополь до відповідача-2 закритого акціонерного товариства “Єнакієвський коксохімпром”, м. Єнакієве –відмовлено.

          Рішення мотивовано тим, що під час зважування вагонів з коксовою продукцією Позивачем виявлена недостача вантажу у кількості 11,1т. (у вагоні №67160358 –6,2т., у вагоні №67362467 –4,9т.), що підтверджується актами про приймання продукції за кількістю №3445/1 від 31.01.2004 року та №3445/2 від 01.02.2004 року. Таким чином, відповідав-1, як постачальник, виконав неналежним чином умови Договору та поставив продукцію у кількості меншій, ніж вказано у виставленому і оплаченому Позивачем рахунку та супроводжувальних документах, спричинив Позивачеві збитки на загальну суму 9 518 грн. 14 коп.          

Відповідач-1 не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій посилається на те, що:

-          позивачем було порушено встановлений Інструкцією П-6 порядок приймання вантажу;

-          акти про приймання продукції по кількості №3445/1 від 31.01.2004 року та №3445/2 від 01.02.2004 року не мають юридичної сили, а тому не можуть бути належними доказами які б підтверджували недостачу поставленої Позивачу продукції так, як вони складені з порушенням вимог Інструкції П-6;

-          суд першої інстанції не дослідивши у повному обсязі обставини справи, а також не надавши відповідну оцінку доказам, які є в матеріалах справи прийшов до хибного висновку про стягнення з Відповідача-1 збитків в розмірі 9 518 грн. 14 коп.;

-          відповідно до ст.. 24 Статуту залізниць, саме вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених у накладній.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції, у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

          Позивач та відповідач-2 надали відзиви на апеляційну скаргу відповідача-1, проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечують та вважають рішення суду законним  і обґрунтованим. Просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2007р. апеляційна скарга прийнята до провадження суду, її розгляд призначений на 19.06.2007р., ухвалою суду від 19.06.2007р. розгляд справи відкладено до 03.07.2007р.

У зв'язку з черговою відпусткою судді Голяшкіна О.В. згідно розпорядження в.о. голови судової палати № 357 від 18.06.2007р. справа №  3/369-06 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого -  Білецької Л.М.(доповідач), суддів –Науменко І.М., Джихур О.В.

У зв'язку з закінченням чергової відпустки судді Голяшкіна О.В. згідно розпорядження голови судової палати № 420 від 03.07.2007р. справа №  3/369-06 передана на розгляд постійній колегії суддів у складі: головуючого -  Білецької Л.М.(доповідач), суддів –Науменко І.М., Голяшкін О.В.

У судовому засіданні відповідач-1 підтримав доводи по апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати.  Позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу не задовольняти, рішення залишити без змін.  Відповідач-2 у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

          Вислухавши представників позивача та відповідача-1, дослідивши докази у справі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду має бути скасовано з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Договору №У1631/2002/881 від 27.12.2002р. (далі Договір), укладеного Позивачем з Відповідачем-1, за залізничними накладними №49919821, 49919940 на адресу Позивача 31.01.2004р.надійшли вагони №67160358, 67362467 з коксовою продукцією.

Під час зважування вагонів з коксовою продукцією на 100 т тензометричних вагах Позивачем виявлена нестача вантажу у кількості 11,1 т (у вагоні №67160358 –6,2 т, у вагоні №67362467 –4,9 т).

Факт нестачі коксової продукції у кількості 11,1 т комісія з приймання продукції засвідчила своїми підписами у акті №3445/2 від 01.02.2004р., затвердженим Позивачем 02.02.2004р.

Нестача з урахуванням норми природної втрати –1% та сухої ваги у партії-1 склала: у вагоні №67160358 у кількості 5,482 т на суму 4 325,74 грн. без ПДВ; у вагоні №67362467у кількості 4,253 т на суму 3 355,96 грн. без ПДВ.  Всього нестача склала 9,73 т на суму 9 268,05 грн. з ПДВ (без залізничного тарифу), вартість залізничного тарифу з маси недостачі становить 250,09 грн., а всього збитки становлять  9 518,14 грн.

          Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що за своєю правовою природою це є збитки , оскільки позивач поніс реальні витрати на оплату цієї продукції.

          Але з такими висновками суду погодитися не можна з наступних підстав.

          Відшкодування збитків регламентується п.4 ст. 611 ЦК України, у якій йдеться про те, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Збитками є :

1)          витрати, яких зазнала особа у зв'язку зі знищенням своєї речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2)          доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних умов обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

За змістом статті 1166 Цивільного кодексу України, упущена вигода –це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

При визначенні упущеної вигоди (неодержаних доходів) враховуються вжиті кредитором заходи для їх одержання (ст.623 Цивільного кодексу України).  При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином. Нічим не підтверджені розрахунки кредитора про можливі доходи до уваги братися не повинні. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які кредитор поніс би, якби не відбулося порушення права. Обґрунтування і доказування розміру збитків здійснюється кредитором. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків. Нездатність кредитора обґрунтувати вимоги про відшкодування упущеної вигоди може бути для суду підставою для відмови в задоволенні таких вимог.

          Позивач же використав своє право, передбачене ч.1 ст. 670 ЦК України- якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якого не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений-, вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

          Таким чином,  вимога про повернення сплаченої за товар грошової суми і вимога про стягнення збитків є різними предметами позовів і  у суду першої інстанції не було правових підстав для зміни предмета позову без відповідного клопотання позивача.

          Крім того, приймаючи рішення, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач при прийманні продукції порушив вимоги приймання продукції за кількістю, встановлені Інструкцією П-6.

Зокрема, п.14 Інструкції встановлюється порядок перевірки ваги нетто, згідно якого, при неможливості переваження продукції без тари, визначення ваги нетто здійснюється шляхом перевірки ваги брутто в момент отримання продукції і ваги тари після звільнення її з-під продукції. Результати перевірки оформляються актами. Визначення ваги нетто шляхом відрахування ваги тари із ваги брутто за даними, зазначеними в транспортних документах, без перевірки фактичної ваги брутто і ваги тари не дозволяється. Судом встановлено, що позивачем не здійснено переваження тари вагону для визначення ваги нетто, тобто, з акту  приймання продукції  не вбачається, що позивач визначив вагу  вантажу зазначеним в Інструкції способом.

Посилання позивача на ДСТУ 322-12-2-94 (яким встановлений порядок визначення маси нетто по різниці маси навантаженої групи вагонів (брутто) і маси порожніх вагонів (тари), зазначеній на їх трафаретах, та за яким допускається використовувати для визначення  маси при надходженні партії коксу масову долю загальної вологи, визначену у постачальника і вказану в сертифікаті якості), судом правомірно не було прийнято до уваги, з огляду на наступні приписи законодавства.

Пунктом 4.3 ДСТУ 322-12-2-94 „Кокс кам'яновугільний, пековий і термоантрацит. Правила приймання” передбачено, що відбір проб коксу у споживача повинен здійснюватись за ДСТУ 23083 в момент розвантаження коксу з вагонів. Показник масової долі загальної вологи, що встановлений споживачем, використовують для визначення сухої маси при надходженні партії коксу.

Відповідно до Методики контрольної перевірки маси партії коксу, що надходить до споживача (в перерахунку на суху речовину),  наведеної в додатку А до ДСТУ 322-12-2-94, масу коксу (нетто) визначають за різницею маси завантаженої групи вагонів (брутто), визначеної зважуванням у споживача, та маси порожніх вагонів - тари, вказаної на їх трафаретах. Для визначення масової долі загальної вологи у коксі при надходженні партії відбирають та готують пробу за ДСТУ 22083. В пункті А.3 додатку А наведено формулу, за якою розраховується маса сухої речовини, а в пункті А.5 –формула, за якою визначається величина розбіжності маси сухої речовини коксу, розрахованої за документом про якість, та результати контрольної перевірки її у споживача.

За таких обставин не можна вважати розмір недостачі підтверджений належними доказами.

Тому, рішення суду першої інстанції слід скасувати, а апеляційну скаргу - задовольнити.

          На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу корпорації “Науково-виробничої інвестиційної групи “Інтерпайп”, м. Дніпропетровськ - задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2006р. у справі № 3/369-06 –скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постанова може бути оскаржена у місячний строк до Вищого господарського Суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.          

Головуючий суддя                                                            Л.М.Білецька

Суддя                                                                                          І.М.Науменко

Суддя                                                                                О.В.Голяшкін