Постанова

від 11.07.2022 по справі 483/1718/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

12.07.22

22-ц/812/527/22

Провадження № 22-ц/812/527/22 Головуючий суду першої інстанції Шевиріна Т.Д.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2022 року м. Миколаїв Справа 483/1718/21

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Темнікової В.І.,

при секретарі судового засідання Ковальському Є.В.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Очаківський райагрохім» на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 січня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Шевиріної Т.Д., в залі судового засідання в м. Очаків за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Очаківський райагрохім» про усунення перешкод у користуванні майном,

В С Т А Н О В И В:

07 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Очаківський райагрохім» (далі ТОВ «Очаківський райагрохім») про усунення перешкод у користуванні майном.

Доводи позову обґрунтовано тим, що відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку, виданих 15 серпня 2005 року, їй належить на праві приватної власності, земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4825182800:01:000:1323 площею 0,37 га та кадастровим номером 4825182800:01:000:0413 площею 1,72 га, що розташовані на території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

В 2020 році їй стало відомо про наявність договорів оренди на вищевказані земельні ділянки, укладеними між нею та ТОВ «Очаківський райагрохім», які зареєстровані 21 травня 2012 року відділом Держкомзему в Очаківському районі за № 482510004003370 та відповідно №482510004003369 строком на 20 років.

Вона вважає, що вказані договори є неукладеними, оскільки вона їх не підписувала і на підписання договорів нікого не уповноважувала, тобто відсутнє її волевиявлення на вчинення зазначених правочинів.

Зазначене підтверджується висновком експерта № 21-496 складеним 28серпня 2021 року, згідно якого «підписи від імені ОСОБА_1 , що містяться в оригіналі (копії) договору оренди землі, зареєстрованого 21 травня 2012 року відділом Держкомзему в Очаківському районі за № 482510004003370 та договору оренди землі зареєстрованого 21 травня 2012 року відділом Держкомзему в Очаківському районі за № 482510004003369 у графі підписи сторін від імені Орендодавця виконані ймовірно не ОСОБА_1 , а іншою особою».

Вона зверталась до відповідача із заявою про повернення земельних ділянок, однак письмової відповіді не було надано.

З урахуванням того, що вона не підписувала вищевказаних договорів оренди землі та акту прийому-передачі, не висловлювала своє волевиявлення, передбачене законодавством, вказане є підставою для визнання їх недійсними.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір оренди землі, укладений між нею та ТОВ «Очаківський райагрохім», зареєстрований від 21 травня 2012 року відділом Держкомзему в Очаківському районі за № 482510004003370 та витребувати у ТОВ «Очаківський райагрохім» земельну ділянку з кадастровим номером 4825182800:03:000:1323 площею 0,37 га, що розташована на території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області. Визнати недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Очаківський райагрохім» зареєстрований від 21 травня 2012 року відділом Держкомзему в Очаківському районі за № 482510004003369 та витребувати у ТОВ «Очаківський райагрохім» земельну ділянку з кадастровим номером 4825182800:02:000:0413 площею 1,72 га, що розташована на території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

26 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулася з заявою про зміну предмета позову, де в новій позовній заяві просила:

- усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 4825182800:01:000:1323 площею 0,37 га, що розташована на території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, шляхом витребування земельною ділянки з чужого незаконного володіння та повернути власнику;

- усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 4825182800:02:000:0413 площею 1,72 га, що розташована на території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, шляхом витребування земельною ділянки з чужого незаконного володіння та повернути власнику.

Змінена позовна заява була прийнята судом першої інстанції до провадження у цій справі.

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 січня 2022 року позов задоволено. Зобов`язано ТОВ «Очаківський райагрохім» повернути у власність ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами 4825182800:01:000:1323 площею 0,37 га, 4825182800:02:000:0413 площею 1,72 га, що розташована на території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області. Стягнуто з ТОВ «Очаківський райагрохім» на користь ОСОБА_1 1 816 грн в рахунок відшкодування судового збору, а також 7 000 грн в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу та 6589 грн 90 коп. витрат на проведення експертизи.

Рішення судумотивовано тим,що підчас укладаннядоговорів орендиземлі вонибули підписанівід імені ОСОБА_1 сторонньою особою/особами,яка немала повноваженьна вчиненнятаких дій,що свідчитьпро відсутністьвільного волевиявленнявласника земельнихділянок напередачу землів оренду,а отжесторони вналежній форміне досяглизгоди щодо всіх істотних умов договору, а тому такі договори не є укладеними. За такого належним способом захисту порушених прав власника земельних ділянок є повернення спірних земельних ділянок власнику.

Не погодившись з судовим рішенням, ТОВ «Очаківський райагрохім» подало апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу ТОВ «Очаківський райагрохім» мотивувало тим, що позивач вчинив конклюдентні дії, щодо прийняття договору оренди землі без зауважень. Позивачем підписано договір оренди ще 21 травня 2012 року. За весь вказаний час ОСОБА_1 отримувала орендну плату.

Навіть якщо припуститись, що ймовірно не вона особисто підписала договори оренди, то вона вчинила конклюдентні дії, які свідчать про схвалення вказаних договорів.

Зі змісту статті 181 ЦК України вбачається, що прийняття пропозиції укладення договору можливе у вигляді конклюдентних дій, тобто здійснення особою, яка отримала оферту, дій з виконання вказаних в ній умов договору.

За аналогією права, як один із способів подолання прогалин в законодавстві, необхідна для цілей правозастосування, вказану норму можна застосувати до даних правовідносин.

Крім того, положеннями частини 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Законодавством передбачена можливість укладення договорів у спрощеному порядку у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання).

При цьому договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що вчинені у письмовій формі.

У постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-59гс14 зроблено наступний висновок що схвалення правочину може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).

Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/1163/17 де зазначено, що схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, передача транспортних засобів, зняття їх з обліку із наданням усіх необхідних документів та прийняття часткової або повної оплати за спірними договорами).

Крім того, в суді першої інстанції заявлялось клопотання про виклик у судове засідання колишнього голову правління Відкритого акціонерного товариства «Очаківський райагрохім» ОСОБА_2 , який підписував вказані договори з боку відповідача та допит його в якості свідка. Разом з тим, судом першої інстанції не звернув уваги на це клопотання.

Крім того,позивачем пропущеністроки назвернення досуду зтаким позовом. З 2012 року позивач отримувала орендну плату за весь цей час. Самостійно земельну ділянку не обробляла та не намагалась її передати в оренду іншим особам. Навіть якщо вона і не підписувала договір особисто, вона його схвалила. До суду мала право звернутися у строк до 21 травня 2015року, якщо б вважала, що її права були порушені. Доказів поважності причин пропуску позовної давності позивач не надала. Отже, позивач звернулася з позовом про розірвання договору оренди після спливу трьох років.

Заяву про поновлення позовної давності позивач не заявила, поважні підстави пропуску строків на звернення до суду у ОСОБА_1 відсутні. В суді першої інстанції відповідач заявляв клопотання про застосування позовної давності, однак суд першої інстанції залишив ці обставини поза увагою.

На день слухання справи від позивача відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Сторони в судове засідання не з`явилися, повідомлені судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили у зв`язку з чим колегія суддів апеляційного суду ухвалила слухати справу за відсутності сторін.

При цьому суд враховував, що явка сторін не була визнана обов`язковою, а сторони мали можливість реалізувати свої право на участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщання суду.

Також апеляційний суд приймає до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи судом. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку неодноразово було предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України, відповідно до висновків якого обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першоїстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року у справі "Красношапка проти України").

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі розпорядження Очаківської райдержадміністрації № 49 від 28 лютого 2005 року є власником спірних земельних ділянок, що підтверджується державними актами на право приватної власності, видані 15 серпня 2005 року. За цими актами їй належить на праві приватної власності земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4825182800:01:000:1323 площею 0,37 га та кадастровим номером 4825182800:01:000:0413 площею 1,72 га, що розташовані на території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

За умовами спірних договорів оренди земельних ділянок, ОСОБА_1 передала зазначені земельні ділянки у строкове платне користування ТОВ «Очаківський райагрохім» строком на 20 років.

Відповідно до висновку експерта Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 21-496 від 27 серпня 2021 року, підпис у спірних договорах оренди, що укладені між ОСОБА_1 та ТОВ «Очаківський райагрохім», виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Відповідачем надані «Відомості на видачу коштів за земельні паї 2020 рік», де у списку серед інших осіб під номером 281 значиться прізвище, ім`я та по батькові « ОСОБА_1 » напроти у графі «До видачі» сума 1188.19 та у графі «Підпис» є підпис.

Пред`являючи позов, ОСОБА_1 стверджував, що оспорювані договори вона не підписувала, підпис у них вчинено іншою особою.

Згідно частини 1 статті15, частини 1 статті16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно із частиною 1статті 202ЦК України правочином є дія особи, спрямована нанабуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 цієї ж статті).

Устатті 203 ЦК Українивизначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно із частиною 2статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі №674/461/16-ц зроблено висновок, що «підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».

Відповідно до частини 4статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 1статті 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду,

а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі укладається в письмовій формі.

За висновком експерта Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 21-496 від 27 серпня 2021 року, підпис у спірних договорах оренди, що укладені між ОСОБА_1 та ТОВ «Очаківський райагрохім», виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Відповідно до статей12,81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Статтею 110 ЦПК Українивизначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленимистаттею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд правильно врахував, що висновок № 21-496 від 27 серпня 2021 року виготовлений на замовлення учасника справи - представника позивача судовим експертом Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, відповідає положеннямстатті 102 ЦПК України.

Відповідач ТОВ «Очаківський райагрохім» зазначені висновки експерту не заперечувало та не спростовувало.

Отже, колегії суддів апеляційного суду вважає, що висновок експерта № 21-496 від 27 серпня 2021 року судом першої інстанції належно оцінений у сукупності з іншими доказами.

Встановивши, що ОСОБА_1 оспорювані договори оренди землі не підписувала, відповідно істотні умови цього договору не погоджувала, суд зробив обґрунтований висновок, що у позивача було відсутнє волевиявлення на укладення спірних договорів та такі договори оренди земельної ділянки є неукладеними.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, а також заперечення відповідача, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном шляхом повернення земельних ділянок, а тому такі вимоги позивача правильно задоволені судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що незалежно від того, хто підписував договори оренди - позивач чи інша особа, договори оренди вважаються укладеними, оскільки позивач вчинила конклюдентні дії, які свідчать про схвалення вказаних договорів з огляду на положення статті 181 ГК України не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц зробила висновок, що конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі. Конкретно до обставин справи №145/2047/16-ц Велика Палата наголосила, що за статтею 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Зазначена норма виключає можливість укладення спірного договору шляхом вчинення конклюдентних дій, бо такий договір не може бути зареєстрований. Отже, договір оренди земельної ділянки, який відповідно до законодавства тлумачиться як неукладений, не може тлумачитися як фактично укладений шляхом конклюдентних дій.

За змістом частини 8 статті 181 ГК України, якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання договору, який вважається неукладеним (таким, що не відбувся), правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України. Водночас, згідно частини 1 статті 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти 1)правочини між юридичними особами; 2)правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною 1 статті 206 цього Кодексу; 3)правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4)інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма. Відповідно до частини 1 статті 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Отже, шляхом конклюдентних дій не можуть укладатися договори між юридичними особами, а також договори за участі фізичних осіб, які не виконуються сторонами у момент їх вчинення.

Таким чином аргументи скарги про те, що не підписання ОСОБА_1 спірних договорів оренди земельних ділянок не свідчить про їх не укладеність внаслідок конклюдентних дій останньої є безпідставними та не відповідають наведеним нормам матеріального права та правовим позиціям Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах.

З цих же підстав до правовідносин, що виникли між сторонами, не може бути застосовано принцип «мовчазної згоди», на який посилається скаржник в апеляційній скарзі.

Відповідно до частини 1 статті 1 ЗУ «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

За вимогами частини 1статті 14Закону України«Про орендуземлі» (у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а застаттею 18 цього Законудоговір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Отже, підпис у договорі оренди землі є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Крім того, зазначені доводи апеляційної скарги та посилання скаржника на отримання позивачем орендної плати і на те, що до спірних договорів діє презумпція дійсності правочину, передбачена у статті 204 ЦК України, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони протирічать правовій позиції Великої Палати Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права, викладеній у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц.

Обставини державної реєстрації договорів оренди, як і факти виплати орендної плати за цими договорами, не можуть свідчити про волевиявлення орендодавця на укладення спірних договорів.

Посилання в апеляційній скарзі на не врахування судом першої інстанції правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду України від 19серпня 2014 року у справі № 3-59гс14, Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/1163/17 є неприйнятними, оскільки по-перше, фактичні обставини у перерахованих справах відрізняються від тих, що установлені судом у цій справі. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти лише такі рішення, де аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, що відсутнє в наведених постановах. По-друге, правові позиції щодо застосування норм права у спірних правовідносинах викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, яка у часі прийнята пізніше зазначених постанов та за ієрархією судових рішень має перевагу над висновками колегії суддів.

Аргументи апеляційної скарги про те, що суд не задовольнив клопотання про допит колишнього голову правління Відкритого акціонерного товариства «Очаківський райагрохім» ОСОБА_2 , який підписував вказані договори з боку відповідача, не можуть бути прийняті на увагу з огляду на те, що відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. У справі, що розглядається, стороною договорів оренди землі, а саме орендодавцем, оспорюються її підписи на спірних договорах, а отже ідентифікація підпису особи на документах може підтверджуватися тільки висновком почеркознавчої експертизи, що має місце у цій справі.

Щодо доводів скарги про застосування до спірних правовідносин позовної давності.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Як встановлено за обставинами справи, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном земельними ділянками. Отже обрана спосіб захисту свого речового права шляхом подання негаторного позову.

Особливістю негаторного позову є те, що він спрямований на усунення таких порушень вказаних повноважень власника, які наявні на момент звернення з позовом. Саме тому до вимог за негаторним позовом позовна давність не застосовується.

Позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі. У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, допоки особа є власником нерухомого майна, тобто за нею зареєстровано право власності на це майно, вона не може бути обмежена в праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування й розпорядження цим майном.

За такого, суд першої інстанції обґрунтовано не застосував до спірних правовідносин загальну позовну давність, про яку заявляв представник відповідача.

Отже, з огляду на наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, оскаржене рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України скасуванню не підлягає.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Очаківський райагрохім» залишити без задоволення..

Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 січня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді Т.М. Базовкіна

В.І. Темнікова

Повний текст постанови складено 13 липня 2022 року.