Рішення

від 15.02.2022 по справі 562/3702/21

ЗДОЛБУНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 562/3702/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" лютого 2022 р. Здолбунівський районний суд

Рівненської області в складі:

головуючого судді Саган Л.В.

за участю секретаря судового засідання Аврамчук Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Здолбунові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу "Мізоцька спеціальна школа І-ІІ ступенів" Рівненської обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального закладу"Мізоцькаспеціальна школаІ-ІІступенів"Рівненської обласноїради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення її від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позову зазначає, що з 15 серпня 1991 року вона працює на посаді вихователя у Комунальному закладі "Мізоцька спеціальна школа І-ІІ ступенів" Рівненської обласної ради. 08 листопада 2021 року директором Комунального закладу"Мізоцькаспеціальна школаІ-ІІступенів"Рівненської обласноїради Ткачук В.В. видано наказ № 107 про відсторонення її від роботи на час відсутності щеплення проти СОVID-19 без збереження заробітної плати. Вважає, що такі дії роботодавця є незаконними та порушують її право на працю. Наразі вакцинація від СОVID-19 є добровільною і ніхто не може зазнавати політичного, соціального або іншого тиску для її проходження. Право на працю є гарантованим Конституцією України і чинне законодавство забороняє будь-яку дискримінацію у сфері праці. У роботодавця відсутні правові підстави примушувати працівників вакцинуватися від коронавірусної хвороби СОVID-19 та на цій підставі відсторонювати від роботи. Тому просить визнати незаконним та скасувати наказ № 107 від 08 листопада 2021 року про відсторонення її від роботи та зобов`язати відповідача виплатити на її користь заробітну плату за час незаконного відсторонення.

Від позивача ОСОБА_1 на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить задовольнити.

Представник відповідача директор Комунального закладу"Мізоцькаспеціальна школаІ-ІІступенів"Рівненської обласноїради ТкачукВ.В. подалавідзив напозовну заяву,з якоговбачається,що позовнівимоги відповідачне визнає.Зазначає,щона періоддії карантинунаказом Міністерстваохорони здоров`явід 04.10.2021№ 2153,який вступиву законнудію 08листопада 2021року,затверджено перелікпрофесій,виробництв таорганізацій,працівники якихпідлягають обов`язковимпрофілактичним щепленням,зокрема,працівники закладівосвіти підлягаютьобов`язковому профілактичномущепленню протигострої респіраторноїхвороби СОVID-19.29жовтня 2021року відповідачотримав листДепартаменту освітиі наукиРівненської обласноїдержавної адміністраціїз детальнимроз`ясненнямщодо відстороненнявід роботишляхом виданнянаказу керівникомустанови працівників,які відмовляютьсяабо ухиляютьсявід проведенняобов`язкових профілактичнихщеплень протиСОVID-19.05листопада 2021 року позивачу було направлено поштою повідомлення № 598 про обов`язкове щеплення проти COVID-19. Позивачем не було надано доказів щодо наявності у неї абсолютних протипоказань до проведення вказаного профілактичного щеплення. Відповідно до наказу № 107 від 08 листопада 2021 року позивача було відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19 без збереження заробітної плати. Зі змістом даного наказу позивач ознайомилася 08 листопада 2021 року. Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи в зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19. Тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 , позивач перебуває у трудових відносинах з відповідачем з 15 серпня 1991 року, працює на посаді вихователя у Комунальному закладі "Мізоцька спеціальна школа І-ІІ ступенів" Рівненської обласної ради.

Наказом Комунального закладу"Мізоцькаспеціальна школаІ-ІІступенів"Рівненської обласноїради № 107 від 08 листопада 2021 року "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 " позивача відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Підставою видачі цього наказу зазначено "повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 ОСОБА_1 , вих. № _____".

Згідно зі ст.3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цимКодексом, застосовуються правила міжнародного договору України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Конституція України є законом найвищої юридичної сили. Закони інші нормативно-правові акти повинні відповідати Конституції.Конституція є законом прямої дії (ст.8 Конституції України).

В зазначених тезах узагальнений зміст верховенства права, яке забезпечується шляхом встановлення юридичної сили норм Конституції, зокрема, щодо прав людини і громадянина, як домінуючими над змістом інших законів, нормативно-правових актів (постанов уряду, наказів міністерств тощо). Тобто, якщо норма закону чи нормативно-правового акту суперечить нормі Конституції України, для правильногоправозастосування слід використовувати норму Конституції.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19 Конституції України).

За змістом ст.14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно з частиною 1 ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, визначає, що користування правами та свободами має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Відповідно дост.22Конституції України,права ісвободи людиниі громадянина,закріплені цієюКонституцією,не євичерпними.Конституційні праваі свободигарантуються іне можутьбути скасовані.Приприйняттінових законівабо внесеннізмін дочинних законівне допускаєтьсязвуження змістута обсягуіснуючих праві свобод.Статтею 43Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 4 Кодексу законів про працю України(далі -КЗпП) визначено, що законодавство про працю складається зКодексу законів про працю Українита інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Статтею2-1КЗпП Українипроголошена рівність трудових прав громадян та заборонена будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема, обмеження прав працівників у тому числі залежно від стану їх здоров`я.

Статтею 46 КЗпП Українивстановлено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Таким чином, перелік підстав для відсторонення працівника від роботи, який визначений ст. 46 Кодексу, не є виключним; положення цієї статті передбачають можливість його розширення, проте лише актами законодавства України.

Згідно з ч.ч.1, 2ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»(далі Закон), на яку відповідач посилається в наказі як на підставу відсторонення позивача від роботи, профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленомузаконом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Отже,статтею 12 Законудо обов`язкових віднесено щеплення лише проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця та туберкульозу; щеплення від респіраторної хвороби COVID-19 застаттею 12 Законуне є обов`язковим. Нормами цієї статті також передбачено запровадження інших обов`язкових щеплень, проте виключно в порядку, встановленому законом.

Частинами 3, 4ст.12 Законувстановлено, що в разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями. Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України.

Аналіз наведених положеньЗаконудає підстави для висновку, що ухвалення рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень на відповідних територіях віднесено до виключної компетенції головного державного санітарного лікаря України, головного державного санітарного лікаря Автономної Республіки Крим, а також головних державних санітарних лікарів областей, міст Києва та Севастополя та за умови наявності відповідних епідемічних показань.

Разом з тим, відповідно достатті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими.

Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов`язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Статтею 7 вищевказаного Закону визначено, що підприємства, установи і організації зобов`язані, зокрема, усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Порядок внесення посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності згідно з ЗакономУкраїни «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», а також форма подання та терміни відсторонення встановлені Інструкцією про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.04.1995 р. №66, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 серпня 1995 року за №270/806 (далі - Інструкція).

Пунктом 2.3 Інструкціївстановлено, щоподання про відсторонення від роботи або іншої діяльності - це письмовий організаційно-розпорядчий документ державної санітарно-епідеміологічної служби України, який зобов`язує роботодавців у встановлений термін усунути від роботи або іншої діяльності зазначених у поданні осіб.

Згідно з підпунктом 1.2.5 пункту 1.2 Інструкціїособами, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень, визнаються громадяни та неповнолітні діти, а такожокремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, які необґрунтовано відмовились від профілактичного щеплення, передбаченого Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 р. №59, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за №1159/19897.

Відповідно до 2.2 Інструкції право внесення подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності надано головному державному санітарному лікарю України, його заступникам, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державного управління справами, Служби безпеки України та їх заступникам, іншим головним державним санітарним лікарям та їх заступникам, а також іншим посадовим особам державної санітарно-епідеміологічної служби, що уповноважені на те керівниками відповідних служб.

Пунктом 2.5 Інструкціївизначено, що подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складають у двох примірниках, один з яких направляється роботодавцю, що зобов`язаний забезпечити його виконання, а другий зберігається у посадової особи, яка внесла подання.

Подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складається за формою згідно з додаток 1 до Інструкції.

Згідно з пунктом 2.7 Інструкції термін, на який відсторонюється особа, залежить від епідеміологічних показань та встановлюється згідно з додатком №2 до цієї Інструкції.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, щооргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби зобов`язані вносити подання про усунення працівників від роботи у визначений законодавством спосіб.

Відповідно до вказаного,за відсутності в роботодавця належним чином оформленого подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби, відсторонення ним від роботи працівника, який відмовляється або ухиляється від профілактичних щеплень, вбачається неправомірним.

Відповідно достатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні «X і Y проти Нідерландів» (X and Y v. the Netherlands), п. 22, Series A № 91, ЄСПЛ вказано, що фізична недоторканність особи охоплюється поняттям «приватного життя», яке захищається статтею 8 Конвенції.

У рішеннях «Y.F. проти Туреччини» (Y.F. v. Turkey), заява № 24209/94, п. 33, та «Соломахін проти України» (Solomakhin v. Ukraine), заява № 24429/03, п. 33, ЄСПЛ вказав, що тіло особи стосується найбільш особистісного аспекту приватного життя і обов`язкове медичне втручання, навіть якщо воно є мінімальним, становить втручання у це право. Таке втручання призводить до порушення статті 8 Конвенції, якщо не доведено, що воно здійснювалось «згідно із законом», переслідувало одну або більше законних цілей, визначених пунктом 2, та їхнє досягнення було «необхідним у демократичному суспільстві».

У рішенні Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165, ЄСПЛ вказав, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру». Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя».

Згідно з практикою ЄСПЛ вислів «згідно із законом» у пункті 2 статті 8 Конвенції вимагає серед інших речей, що захід, про який йдеться, повинен мати підґрунтя в національному законодавстві (рішення у справі «Олександра Дмітрієва проти Росії» (Aleksandra Dmitriyeva v. Russia), заява № 9390/05, п. 104).

Оцінюючи відповідність підстав та процедури відсторонення позивача від роботи іншим нормам національного законодавства України, суд зазначає, що згідно з ч.2ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»працівники відсторонюються від виконання певних видів робіт лише тоді, коли вони відмовляються чи ухиляються від проходження обов`язкових профілактичних щепленьу порядку, встановленому законом. В даному випадку порядок проходження обов`язкових профілактичних щеплень встановленийЗаконом України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Так, перелік обов`язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення визначаються відповідним календарем, що встановленостаттею 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Норми вказаного Календаря, який затверджений наказом МОЗ України, також визначають, що саме цей календар встановлює перелік обов`язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення. Розділ IV вищевказаного Календарю визначає конкретний перелік захворювань та відповідних категорій осіб за віком чи видом роботи, які підлягають щепленнямна ендемічних територіях та за епідемічними показаннями.

Однак, захворювання COVID-19 та щеплення проти нього відсутні у будь-якому із розділів Календаря профілактичних щеплень.

Пунктом 416постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного наказу (далі Постанова КМУ), передбачено відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно достатті 46 Кодексу законів про працю України, частини другоїстатті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»та частини третьоїстатті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженийнаказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153(далі Наказ МОЗ). Пунктом 3Наказу МОЗдо переліку осіб, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 віднесено працівників закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Наказ МОЗ України від 04.10.2021 № 2153лише затверджує Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Проте, у наказі не вказано, що таке щеплення має бути внесено до Календаря профілактичних щеплень як обов`язкове.

Право на працю та право заробляти працею на життя, яке гарантованестаттею 43 Конституції України, належить до основних прав і свобод людини та громадянина.

Пунктом 1статті 92 Конституції України встановлено, що права і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами України.

Відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому, в силу положень пункту 1статті 92 КонституціїУкраїни таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать Постанова КМУ і Наказ МОЗ.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент Верховна Рада України (ст.75 Конституції України).

Відповідно до пункту 2статті 116 КонституціїУкраїни Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянами, втім цей орган не наділений повноваженнями ухвалювати нормативно-правові акти, спрямовані на звуження або обмеження цих прав.

Частинами другою, третьою, шостоюстатті 10 ЦПК Українивстановлено, що суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцієюта законами України; якщо суд доходить висновку, щозакончи інший правовий акт суперечитьКонституції України, суд не застосовує цейзакончи інший правовий акт, а застосовує нормиКонституції Українияк норми прямої дії.

Враховуючи вимоги пункту 1статті 92 КонституціїУкраїни,статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», з огляду на те, що в Україні відсутні закони, які передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, що відмовилися від вакцинації проти COVID-19, та за відсутності у відповідача належним чином оформленого подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про усунення позивача від роботи у визначений законодавством спосіб, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування наказу відповідача від 08 листопада 2021 року № 107 щодо відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати та зобов`язання відповідача виплатити позивачу заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.

За таких обставин позов підлягає до задоволення.

У відповідності до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 82, 133, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального закладу "Мізоцька спеціальна школа І-ІІ ступенів" Рівненської обласної ради № 107 від 08 листопада 2021 року "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Комунальний заклад "Мізоцька спеціальна школа І-ІІ ступенів" Рівненської обласної ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи на підставі наказу № 107 від 08 листопада 2021 року "Про відстороненнявід роботи ОСОБА_1 " з 08 листопада 2021 року до фактичного виконання судового рішення.

Стягнути зКомунального закладу"Мізоцькаспеціальна школаІ-ІІступенів"Рівненської обласноїради (кодЄДРПОУ22581256)на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати пооплаті судовогозбору всумі 1816(Однатисяча вісімсотшістнадцять)грн.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач Комунальний заклад "Мізоцька спеціальна школа І-ІІ ступенів" Рівненської обласної ради, місцезнаходження: 35740, смт.Мізоч Рівненського району (раніше Здолбунівського району) Рівненської області, вул.Богдана Хмельницького, 35, код ЄДРПОУ 22581256.

Суддя