Ухвала

від 13.07.2022 по справі 947/11074/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/11074/22

Провадження № 1-кс/947/6272/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2022 року

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Миколаєві ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження №62022150020000221 від 06.06.2022 за ч.1 ст.111-1,ч.2ст.364КК України

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до клопотання, Другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві здійснюється досудове розслідування у об`єднаному кримінальному провадженні № 62022150020000221 від 06.06.2022 за ч. 1 ст. 111-1, ч. 2 ст. 364 КК України.

Обставини кримінальних правопорушень викладені слідчим письмово у клопотанні.

Так, слідчими 2 СВ ТУ ДБР у м. Миколаєві 15.06.2022 проведено обшуки у будівлі, де знаходиться готель «Центральний» (м. Одеса, вул. Преображенська, 40), та яка перебуває у власності ТОВ «Одеський готель Центральний», у ході якого виявлено та вилучено оборотно-сальдові відомості з переліком рухомого майна, яке перебуває на балансі ТОВ «Одеський готель Центральний» (ЄДРПОУ 33657877) та використовується у діяльності готелю.

За результатом вивчення зазначених відомостей, постановою слідчого об`єкти рухомого майна, які перебувають у власності та на балансі ТОВ «Одеський готель» визнані речовим доказом у кримінальному провадженні, відповідно до переліку, зазначеному слідчим у клопотанні.

Слідчий зазначає,що клопотанняпро арештмайна поданез метоювивчення вищевказанихречей таотримання інформації, яка самостійно або в сукупності має доказове значення для даного злочину.

При цьому, незастосування арешту майна може призвести до втрати доказів, що перешкоджатиме розслідуванню та встановленню істини у вказаному кримінальному провадженні.

До суду надійшла заява про розгляд клопотання у відсутність слідчого.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали, надані з клопотанням, приходить до наступного.

Відповідно до положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Положеннями ст.2, ст.7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбаченіст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України,арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Як вбачається з поданого клопотання та долучених в його обґрунтування матеріалів, слідчим під час складання клопотання не було дотримано вимог ч.2 ст.171 КПК України, що позбавляє можливості слідчого суддю розглянути таке клопотання по суті.

Так, в порушення вимог ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого про арешт майна належним чином не обґрунтовано наявність підстав та необхідності в дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.

Зокрема, згідно з нормами Глави10та Глави17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Відповідно до ч.3ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст.98 цього Кодексу.

Згідно з ч.1ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З поданогоклопотання вбачається,що досудоверозслідування врамках даногокримінального провадженняздійснюється зафактом можливоговчинення кримінальнихправопорушень,передбачених ч.1 ст.111-1, ч.2 ст. 364 КК України.

В даному клопотанні слідчий зазначає, що вилучене майно, має доказовезначення дляданого злочинута має значення для обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Разом з тим, будь-яке обґрунтування, на підставі якого слідчий суддя міг би вирішити питання обґрунтованості вказаних доводів сторони обвинувачення, зокрема перевірити факт відповідності такого майна категорії речових доказів (ч.1 ст.98 КПК України), дане клопотання не містить.

Зокрема,з поданогоклопотання жоднимчином невбачається,які конкретновідомості щодообставин,які досліджуютьсяв рамкахвказаного кримінальногопровадження містятьзокрема,об`єкти рухомогомайна,які перебуваютьу власностіта набалансі ТОВ«Одеський готель»,та якевідношення маєзазначене майнодо кримінальногопровадження зафактом можливоговчинення вчиненнякримінальних правопорушень,передбачених ч.1 ст.111-1, ч.2 ст. 364 КК України.

Відтак, оскільки за винятком викладених у даному клопотанні фактичних обставин даного кримінального провадження таке клопотання містить відповідні норми законодавства, якими регламентується порядок та підстави накладення арешту майна, між тим останнє не містить належного обґрунтування, яке б давало підстави для висновку про відповідність вилученого майна категорії речових доказів, а також яке б свідчило про наявність необхідності в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що вказане клопотання підлягає поверненню прокурору.

За таких обставин та враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 171, 172,309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Миколаєві ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження №62022150020000221 від 06.06.2022 за ч.1 ст.111-1, ч.2 ст.364 КК України - повернути прокурору для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали.

Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години з моменту отримання повного тексту ухвали.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1