Рішення

від 10.07.2022 по справі 500/3478/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3478/20

11 липня 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баранюка А.З.

за участю:

секретаря судового засідання Пилипенко О.Д.

представника позивача: Притолюка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фермерського господарства "Любава" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Любава" (далі - позивач, ФГ "Любава") звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просить:

визнати неправомірними дії Головного управління ДПС у Тернопільській області щодо призначення та проведення фактичної перевірки Фермерського господарства "Любава" на підставі наказу № 1256 від 04.09.2020;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 25.09.2020 №0000860704 про застосування до Фермерського господарства "Любава" штрафної санкції в розмірі 500000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.09.2020 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області за наслідками проведеної відповідно до наказу ГУ ДПС № 1256 від 04.09.2020 фактичної перевірки Фермерського господарства "Любава" складено акт перевірки б/н від 10.09.2020 року, згідно якого слідує, що посадовими особами ГУ ДПС у Тернопільській області "проведено перевірку господарської одиниці - склад" та встановлено, що на території Фермерського господарства за адресою с. Великі Дедеркали, Шумський район, Тернопільської області розміщено три резервуари для зберігання пального, на які відсутні документи про право власності. Проведеною інвентаризацією 07.09.2020 встановлено залишки дизельного пального ДП-Л-Євро 5-ВО в кількості 1050 л. Залишки пального відповідають даним складського обліку фермерського господарства. Проведеною фактичною перевіркою встановлено факт зберігання пального на складі без наявності ліцензії на право зберігання пального.

Податковим повідомленням-рішенням від 25.09.2020 року №0000860704 ГУ ДПС у Тернопільській області на підставі пп. 54.3.3 п. 454.3 ст. 54 Податкового кодексу України і абз.8 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" до ФГ "Любава" застосовано штрафну санкцію в розмірі 500000,00 грн.

ФГ "Любава" не погоджується із висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, оскільки вважає, що у ГУ ДПС у Тернопільській області відсутні підставі для призначення та проведення фактичної перевірки ФГ "ЛЮБАВА", прийняття наказу № 1256 від 04.09.2020 року, а складені внаслідок незаконно проведеної перевірки акт перевірки б/н від 10.09.2020 року та податкове повідомлення-рішення від 25.09.2020 року №0000860704 не відповідають вимогам податкового законодавства та не можуть спричиняти для ФГ "Любава" негативних наслідків, в тому числі і з підстав їх формування без повного дослідження та з`ясування обставин справи, перевірки реальності зберігання палива та обчислення його об`ємів, повного та законного проведення перевірки з дослідження регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

Вказує, що висновки акту перевірки не можуть слугувати підставою для застосування штрафних санкцій, оскільки вони сформульовані на підставі суб`єктивних суджень та упередженого ставлення посадових осіб податкового органу, та не підтверджуються первинними документами, які визначені нормативно-правовими актами для доведення складу податкового правопорушення, а відтак податкове повідомлення-рішення від 25.09.2020 року №0000860704 підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 09.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правила спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

09.12.2020 представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що Головним управління ДПС у Тернопільській області 07.09.2020 о 10:30 год. проведено фактичну перевірку ФГ "Любава", що розташована за адресою: с. Великі Дедеркали, Шумський район та згідно акта перевірки встановлено наступне:

"На території фермерського господарства за адресою розміщено три резервуари для зберігання пального ємністю 5 м. куб. (разом). На дані резервуари не надано документів, які б підтверджували право власності на них.

На підставі наказу №4 від 07.09.2020 року проведено інвентаризацію нафтопродуктів (дизельне пальне ДП-Л-Євро5 ВО), які знаходились у резервуарі, що розташовані на території фермерського господарства. Проведеною інвентаризацією 07.09.2020 встановлено залишки дизельного пального ДП-Л-Євро5 ВО в кількості 1050 л. За результатами проведеної інвентаризації складено інвентаризаційний опис б/н від 07.09.2020 року товарно-матеріальних цінностей. Залишки дизельного пального ДП-Л-Євро5 ВО, які знаходились в 1 резервуарі (ємкості) в кількості 1050 літрів відповідають даним складського обліку фермерського господарства.

Дизельне пальне ДП-Л-Євро5 ВО фермерське господарство придбало у ТОВ "Оілвей" в кількості 7000 л. на загальну вартість105840,00 грн згідно товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) №78/19-10/270 від 08.04.2020 в кількості 2000 л., вартістю 32040,00 грн та №78/19-10/401 від 21.05.2020 в кількості 5000 л., вартістю 73200, 00 грн.

Отримане пальне (дизельне пальне ДП-Л-Євро5 ВО заливалося в резервуари (ємкості) фермерського господарства за адресою с. Великі Дедеркали, Шумський район (територія фермерського господарства) в день одержання від постачальника.

Отже, проведеною фактичною перевіркою встановлено факт зберігання пального ФГ "Любава" за період з 01.04.2020 по 07.09.2020 на складі за адресою с. Великі Дедеркали, Шумський район (територія фермерського господарства) без наявності ліцензії на право зберігання пального. ".

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Головним управлінням ДПС Тернопільській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.09.2020 №0000860704.

Крім того вказує, що відповідно до листа Державної податкової служби України №13939/7/99-00-07-05-03-07 від 11.08.2020 року, ДПС проведено аналіз баз даних (АІС "Податковий блок", Реєстр акцизних накладних, єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, а місць виробництва, зберігання оптової та роздрібної торгівлі пальним) та встановлено перелік суб`єктів господарювання, які починаючи з 01.04.2020 отримували через пересувні акцизні склади значні обсяги пального з поставкою, при цьому не реєстрували акцизні склади, не отримували ліцензії на право оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального.

З поміж іншого, Головні управління ДПС в областях зобов`язано провести фактичні перевірки за адресами отримання пального на підстав п.п. 80.2.2 п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.

Зазначає, що отримання в установленому законодавством порядку інформації від державного органу, яка свідчить про можливі (імовірні) порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи, має наслідком ініціювання цим органом фактичної перевірки.

Ухвалою суду від09.12.2020 розгляд справи відкладено.

17.12.2020 представник позивача подав до суду відповідь на відзив.

Ухвалами суду від 17.12.2020, 24.12.2020, 18.01.2021 розгляд справи відкладено.

Ухвалою суду від 25.01.2021 провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №500/167/21.

Ухвалою суду від 20.06.2022 провадження у справі поновлено.

Ухвалами суду від 27.06.2022 та 06.07.2022 розгляд справи відкладено у зв`язку із неприбуттям представника позивача.

Ухвалою суду від 11.07.2022 замінено відповідача на його правонаступника - Головне управління ДПС у Тернопільській області (код ЄДРПОУ 44143637).

В судому засіданні представник позивача позовні вимога підтримав, просив їх задоволити. Вказав, що застосована штрафна санкція у сумі 500000,00 грн є неспівмірною з виявленим порушенням.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Суд, заслухавши пояснення представника похзтвача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали, що містяться у справі, встановив наступні факти.

Фермерське господарство "Любава" (код ЄДРПОУ 14041215) зареєстроване як суб`єкт господарювання 01.09.1992, 27.11.1992 взято на облік до Головного управління ДПС у Тернопільській області.

У відповідності до наказу №1256 від 04.09.2020 Головного управління ДПС у Тернопільській області, з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), керуючись статтею 20, пунктом 75.1 статті 75, підпунктами 80.2.2, 80.2.5, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, вирішено провести з 07.09.2020 фактичну перевірку ФГ "Любава", код ЄДРПОУ 14041215, за адресою провадження діяльності: с.Великі Дедеркали, Шумський район, за період з 01.04.2020 по 07.09.2020 року, тривалістю 10 діб.

Зазначений наказ був оскаржений позивачем до суду, рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 у справі №500/167/21, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021, у задоволенні позову відмовлено.

У відповідності до частини четвертої ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки щодо дотримання суб`єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв від 10.09.2020, яким встановлено порушення вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" №481/95-ВР від 19.12.1995 (із змінами і доповненнями), а саме виявлено зберігання пального без відповідної ліцензії.

Вказаний акт підписано представником ФГ "Любава" Притолюком В.В. йому також вручено його примірник.

На підставі акта перевірки 10.09.2020, 05.09.2020 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення - рішення №0000860704, яким за порушення частини першої ст.15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробі та пального" із змінами і доповненнями, застосовано до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені в розмірі 500000,00 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною другою ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями (далі - ПК України, тут і надалі у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Статтею 80 ПК України регламентовано порядок проведення фактичної перевірки, пункт 80.1 якої визначає, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

За змістом підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Суд вважає, що згідно з підпунктами 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України підставою для проведення фактичної перевірки підприємства позивача може бути не лише отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, а також і необхідність здійснення фіскальним органом функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, пального.

Крім цього, на думку суду, вимоги чинного податкового законодавства не передбачають обов`язку щодо зазначення контролюючим органом у наказі на проведення фактичної перевірки конкретизації підстав, окрім перелічених у підпунктах 80.2.1 - 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Суд також зауважує, що виконання контролюючим органом своїх обов`язків щодо організації податкового контролю, зокрема, шляхом проведення фактичної перевірки не є порушенням прав платника, не спричиняє і не може спричинити негативних наслідків для нього у випадку належного ведення господарської діяльності, фінансової звітності, бухгалтерського обліку, у відповідності до норм податкового законодавства.

Так, за правилами пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Поряд з цим, відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" із змінами та доповненнями (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

Згідно підпункту 19-1.1.16. пункту 19-1.1 статті 19-1 41 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19 3 цього Кодексу: здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.

При цьому, суд зазначає, що підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є, зокрема, податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Крім цього, на думку суду, норма підпункту 80.2.5 пункту 80.2 ст. 80 ПК України дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону 481/95-ВР покладені на відповідача.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 141/391/19, від 10.04.2020 року у справі №815/1978/18, які в силу частини п`ятої статті 242 КАС України враховуються при застосуванні норм права до спірних правовідносин.

За змістом ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" №481/95-ВР від 19.12.1995 (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон) суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Згідно ст. 1 Закону місце зберігання пального - визначене як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та /або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без змін його фізико-хімічних характеристик.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст.15 Закону, суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір отримати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Суд вважає, що суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

На думку суду, після видачі/призупинення/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального податковий орган вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/призупинення/анулювання відповідної ліцензії.

Разом з тим, згідно з абзацом 8 частини другої ст.17 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального": до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000,00 грн.

Як слідує з матеріалів справи, ФГ "Любава" здійснює свою господарську діяльність за адресою: с.Великі Дедеркали, Шумський район, на території господарства розміщено три резервуари для зберігання пального ємністю 5 м. куб. (разом), документи на право власності на який підприємством не надано.

На підставі наказу 34 від 07.09.2020 було проведено інвентаризацію паливно-мастильних матеріалів ФГ "Любава".

Так, при інвентаризації встановлено наявність 1050 літрів дизельного палива (у ємкості №3), що відповідає даним бухгалтерського обліку.

Дизельне пальне ДП-Л-Євро5 ВО фермерське господарство придбало у ТОВ "Оілвей" в кількості 7000 л. на загальну вартість105840,00 грн згідно товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) №78/19-10/270 від 08.04.2020 в кількості 2000 л., вартістю 32040,00 грн та №78/19-10/401 від 21.05.2020 в кількості 5000 л., вартістю 73200, 00 грн.

Отримане пальне (дизельне пальне ДП-Л-Євро5 ВО заливалося в резервуари (ємкості) фермерського господарства за адресою с. Великі Дедеркали, Шумський район (територія фермерського господарства) в день одержання від постачальника та використовувалося для потреб господарства, що підтверджується відомостями про прихід та розхід дизпалива.

Отже, проведеною перевіркою встановлено факт зберігання пального ФГ "Любава" за період з 01.04.2020 по 07.09.2020 на складі за адресою с. Зеликі Дедеркали, Шумський район (територія фермерського господарства) без наявності ліцензії на право його зберігання.

Разом з тим, доказів наявності такої ліцензії станом на момент проведення перевірки судом не здобуто, а учасниками справи суду не подано.

Поряд із цим, суд зауважує, що ФГ "Любава" 15.10.2020 отримало ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) Головного управління ДПС у Тернопільській області №19170414202000706.

Відтак, перевіряючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення на відповідність частині другій ст. 2 КАС України, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, так як у позивача на момент проведення перевірки була відсутня ліцензія на зберігання пального.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

При цьому суд враховує роз`яснення, що викладені у пункті 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Цей же принцип знайшов свій вираз у низці рішень Європейського суду з прав людини, у яких ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain); рішення у справі "Серявін та інші проти України").

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. (абзац перший частини другої статті 77 КАС України).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні даного позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Фермерського господарства "Любава" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання дій неправомірними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.09.2020 року №0000860704 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 13 липня 2022 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Фермерське господарство "Любава" (місцезнаходження: с. Великі Дедеркали, Кременецьки район, Тернопільська область, 47144, код ЄДРПОУ 14041215);

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ 44143637).

Головуючий суддяБаранюк А.З.