Рішення

від 05.06.2022 по справі 392/1055/21

МАЛОВИСКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 392/1055/21

Провадження № 2/392/128/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2022 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Бадердінової А.В., секретар судових засідань Жельман О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Мала Виска Кіровоградської області цивільну справу №392/1055/21 за позовом ОСОБА_1 до Новоукраїнської районної ради, Селянського фермерського господарства «СТЕГАРЬ» про визнання недійсним Державного акта на право постійного користування,

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

Стислий зміст позовних вимог позивача та позиції відповідача

Позивач ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Назаренко Ю.В. звернувся до суду з даним позовом до відповідачів Новоукраїнської районної ради, Селянського фермерського господарства «СТЕГАРЬ» та просив визнати недійсним та скасувати Державний акт на право постійного користування землею Серія КР74МВ виданий 14 лютого 1995 року та зареєстрований за №124.

В обґрунтування позову зазначив, що за поданою ОСОБА_1 заявою про одержання земельної ділянки площею 50,0 га в користування для створення фермерського господарства «Соболь» разом з іншими членами родини ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , рішенням виконавчого комітету Маловисківської районної ради №71 від 28 лютого 1992 року дозволено ОСОБА_1 оформлення проекту відведення земель. У 1992 році ОСОБА_1 одержав розроблений та погоджений проект землеустрою. За рішенням Маловисківської районної ради №72 від 28 липня 1992 року ОСОБА_1 одержав у користування відведену земельну ділянку та інститутом землеустрою виготовлено технічних звіт по перенесенню в натуру проекту відведення та виготовленню документа, який посвідчує право користування. На підставі вказаних документів ОСОБА_1 одержав документ який посвідчує право користування земельною ділянкою НОМЕР_1 , що був зареєстрований у відповідній книзі реєстрації державних актів та видано громадянину ОСОБА_1 . Вказує, що у зв`язку із видачею державного акт рішення Маловисківської районної ради №72 від 28 липня 1992 року втратило свою чинність в результаті його реалізації. Земельна ділянка за актом Б№010493 використовувалась ОСОБА_1 без створення відповідного господарства. В 2013 році земельна ділянка ОСОБА_1 , без його згоди, за Державним актом на право користування Б№010493 поділена на декілька земельних ділянок: 3523110100:02:000:0541 площею 2, 4571 га; 3523110100:02:000:0542 площею 9, 4082 га; 3523110100:02:000:0543 площею 6, 4555 га. В подальшому у 2018 році зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 3523110100:50:018:0001 площею 1,7587 га. Позивачем вказується, що поділ змеленої ділянки відбувся без його відома.

У 2020 році позивач з метою створення фермерського господарства на підставі Рішення Маловисківської районної ради №72 від 28 липня 1992 року та Державного акта на право користування Б№010493, надав до ФГ «Степол Агро» за якими за ним на підставі рішення реєстратора прав №53237895 від 22 липня 2020 року, зареєстровано право постійного користування на земельну ділянку площею 26,5951 га, кадастровий номер 3523110100:00:005:0010. Також ОСОБА_1 надано до ФГ «Степол Агро» рішення реєстратора прав №53237205 від 22 липня 2020 року відповідно до якого за ним було зареєстровано право на земельну ділянку площею 5,0848 га, кадастровий номер 3523110100:02:005:0009. За таких обставин, на підставі статуту господарства та протоколу №1 від 15.03.2020 року, сторонами підписано акт приймання передачі земельної ділянки від 28 липня 2020 року, що стало підставами для реєстрації за ФГ «Степол Агро» права користування зазначеними земельними ділянками. В грудні 2020 року до ОСОБА_1 надійшов позов від ФГ «Стегарь» про витребування земельної ділянки, який мотивовано тим, що нібито ФГ «Стегарь» було створено на підставі Акта на право постійного користування КР74 МВ 1995 року виданого ОСОБА_1 в 1995 році. Вважає необхідним скасувати вказаний Державний акт з огляду на таке:

- площа земельної ділянки за цим актом 50,5 га не відповідає площі, зазначеній у рішенні №72 від 28 липня 1992 року;

- наданими позивачем доказами встановлено факт втрати чинності рішення №72 від 28 липня 1992;

- державний акт видано всупереч нормам Інструкції «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування (в тому числі на умовах оренди)», затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 15.04.1993 №28.

Зокрема, вказав на те, що за відсутності рішення власника щодо збільшення площі земельної ділянки; наявності у ОСОБА_1 іншого документа на цю земельну ділянку виданого раніше; посилання в акті, як на підставу, на рішення яке втратило чинність шляхом його виконання слід встановити нікчемність даного документа як документа, який посвідчує певне право.

При обранні відповідного способу захисту врахував висновки викладені у Постанові ВПВС від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007 (провадження №14-525цс18).

Додатково повідомив, що в лютому 1991 року ОСОБА_1 заснував СФГ «Стегарь» та за рішенням №51 від 21 червня 1991 року ОСОБА_1 надано дозвіл на оформлення відведення земельної ділянки площею 23,0 га. У довічне успадкування з фермерського господарства. За рішенням виконавчого комітету Маловисківської міської ради №204 від 27 травня 1993 року СФГ «Стегарь» додатково надано в постійне користування земельну ділянку площею 1,0 га господарського двору. Інших земельних ділянок господарство не одержувало. Отже, СФГ «Стегарь» створено задовго до ухвалення ЗУ «Про селянські фермерські господарства» та вказане господарство створювалося як підприємство. Використання ФГ «Стегарь» недійсного державного акта є незаконним.

Позивач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Від представника позивача адвоката Назаренка Ю.В. надійшла заява, в якій він повідомив суд про те, що позивач підтримує свої вимоги повністю, у справі зібрано письмові докази, які в повній мірі обґрунтовують позицію позивача у справі, а тому просить суд задовольнити позов повністю. Розглянути справу без участі позивача та його представника.

Представник відповідача Новоукраїнської районної ради в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову в повному обсязі. Крім того, після оголошення перерви в судовому засіданні, звернувся до суду із заявою про продовження розгляду справи без участі представника відповідача Новоукраїнської районної ради.

Крім того, 20.08.2021 року за вх.№7706 подав відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позовних вимог Новоукраїнської районної ради відмовити в повному обсязі, в зв`язку із безпідставністю та необґрунтованістю. Вказує, що позовна заява не містить позовних вимог до відповідача Новоукраїнської районної ради. Не додано розрахунок суми судових витрат (30000 грн.) Позивачем не додано доказів існування предмету доказування позовних вимог Державного акта на право постійного користування землею серії КР74МВ, виданого 14 лютого 1995 року та зареєстрованого за №124. Зазначив, що у постанові ВС від 26.06.2019 року по справі №303/3567/16-ц викладено, що правомірній вимозі відповідає обов`язок належного відповідача усунути порушення права. Якщо йдеться про кілька відповідачів за пред`явленими вимогами, відповідні питання вирішуються з урахуванням цієї обставини. Крім того, зазначив, що Велика Палата Верховного суду також неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформовані, зокрема, у постановах ВП ВС від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня2019 року у справі №569/17272/15-ц.

Представник відповідача СФГ «Стегарь» - адвокат Кривонос А.І. в судовому засіданні під час звернення до суду із вступним словом заперечив проти задоволення позову в повному обсязі. В подальшому звернувся до суду із заявою про продовження розгляду справи без його участі.

31.08.2021 року за вх.№7956 подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі з наступних підстав. Зазначив, що позивачем до позовної заяви не додано копію Державного акта на право постійного користування землею серія КР 74 МВ, виданого 14 лютого 1995 року за №124.

Рішенням №72 від 28 липня 1992 року Одинадцятої сесії Маловисківської районної ради народних депутатів двадцять першого скликання затверджено проекти землеустрою відведення земель фермерським (селянським) господарствам, в тому числі громадянину ОСОБА_1 , загальною площею 51,2 га, в т.ч. орна 50,0 га, польових шляхів 0, 1 га. 14 лютого1995 року на підставі зазначеного рішення головою Маловисківської районної ради було видано ОСОБА_1 . Державний акт серія та номер КР 74 МВ на право постійного користування землею, згідно з яким останньому у постійне користування видана земельна ділянка площею 50, 5 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Маловисківської міської ради, для ведення селянського (фермерського) господарства. Державний акт зареєстровано в Книзі записів за №124. Факт отримання ОСОБА_1 даного правочину в 1995 році підтверджується його особистим підписом на другому примірнику акту.

Щодо земельної ділянки, виділеної на підставі рішення Маловисківської районної ради народних депутатів №72 від 28 липня 1992 року.

Як зазначає представник позивача, що ОСОБА_1 на підставі зазначеного рішення одержав документ, який посвідчує право користування земельною ділянкою (зразка СРСР) Державний акт на право користування Б№010493. Таким чином є два державних акти, які отримані на підставі одного рішення Маловисківської районної ради. Звернув увагу, що в наданій представником позивача копії Державного акту Серія Б №10493 від 1992 року, не зазначено рішення районної ради, на підставі якого виписано акт. В той же час на титульних сторінках других примірників обох актів, що зберігаються у відділі у Маловисківському районі ГУ Держгеокадастру, є відмітки про їх отримання ОСОБА_1 в 1992 та 1995 роках відповідно. Зазначив, що з відповіді на адвокатський запит представника СФГ «Стегарь» - відділ у Маловисківському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області надано роз`яснення, що опис меж місця розташування земельної ділянки згідно державного акту Б №010493 відповідає опису меж місця розташування земельної ділянки згідно державного акту серія КР 74 МВ. Державний акт на право користування землею (зразка СРСР) Б№010493 було замінено на державний акт серії КР74МВ. Отже, земельна ділянка згідно обох державних актів є однією і тією ж ділянкою.

Щодо втрати чинності рішення Маловисківської районної ради №72 від 28 липня 1992 року, то вказане рішення неодноразово використовувалося ОСОБА_5 протягом 1995-2020 років в процесі створення та реєстрації СФГ «Стегарь» та виготовлення технічної документації на окремі земельні ділянки.

Щодо обставин створення СФГ «Стегарь» вказав, що ОСОБА_1 , діючи відповідно до Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» та рішення Маловисківської районної ради народних депутатів №72 від 28.07.1992 року, створив СФГ «Стегарь», яке було зареєстровано Маловисківською РДА 02.12.1995 року та відповідно до статуту СФГ «Стегарь» господарство створюється на підставі рішення Маловисківської районної ради народних депутатів №72 від 28 липня 1992 року, голова господарства ОСОБА_1 . Законодавством чинним на момент створення СФГ «Стегарь» було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Разом з тим, з урахуванням правових позицій Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах зроблено висновки, що після набуття засновником селянського (фермерського) господарства права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства та проведення державної реєстрації останнього постійним користувачем зазначеної ділянки стає селянське (фермерське) господарство. 30 березня 2012 року ОСОБА_1 за Договором купівлі-продажу передав належну йому частку розмірі 100 % статутного капіталу СФГ «Стегарь» громадянину ОСОБА_6 . Зазначає, що допустимі докази створення громадянином ОСОБА_1 СФГ «Стегарь» (код ЄДРПОУ 43578247) у 1991 році, чи інших фермерських господарств, позивачем не надано.

Щодо подальшого розділення виділеної у відповідності до Державного акту серії КР 74МВ від 14.02.1995 року земельної ділянки . Територія земельної ділянки поділена на 9 окремих земельних ділянок, 7 з яких перебувають у комунальній власності, а 2 передані у приватну власність, що підтверджуються відомостями Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

Крім того, висловився щодо обраного позивачем способу захисту, зокрема з позовної заяви не зрозуміло яким чином заміна одного документу Державного акту на право користування землею серія Б№010493 (зразка СРСР), на інший документ Державний акт на право постійного користування землею серія КР 74 МВ, порушило права ОСОБА_1 . Вважає посилання позивача на відповідну судову практику, зокрема висновки, викладені у Постанові ВПВС від 12.12.2018 року у справі №2-3007/11 вважає некоректним, оскільки правовідносини у вказаній справі, пов`язані із рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок та спорах пов`язаних із правом власності на земельні ділянки. Проте, як встановлено зазначеним рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду, первинна земельна ділянка, виділена позивачу для створення селянського (фермерського) господарства у відповідності до державного акту на право постійного користування землею серії КР74МВ від 14.02.1995 року, на даний час поділена на 9 окремих ділянок, з яких 7 перебувають у комунальній власності Маловисківської міської ради; 2 перебувають у приватній власності фізичних осіб (учасники АТО). Однак, документи на підтвердження володіння, розпорядження чи користування позивачем фізичною особою ОСОБА_1 зазначеними земельними ділянками, і як наслідок порушення його прав, в матеріалах справи відсутні. В розумінні положень норми ст.152 Земельного кодексу України, способи захисту в якій не є вичерпними, належним способом захисту порушених прав та інтересів особи є, зокрема, судове рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав. З метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав,обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). При цьому вказані вимоги мають бути заявлені до осіб, на ім`я яких було зареєстроване відповідне право, оскільки предмет спору безпосередньо стосується прав та обов`язків таких осіб. Вважає, що Новоукраїнська районна рада, не може бути належним відповідачем у справі, оскільки не є власником спірних земельних ділянок, які розташовані на території Маловисківської міської ради Кіровоградської області.

Процесуальні дії суду

Ухвалою судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 19.07.2021 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 27.10.2021 року задоволено клопотання представника відповідача СФГ «СТЕГАРЬ» адвоката Кривонос А.І. про витребування доказів з Реєстраційного відділу Маловисківської міської ради Кіровоградської області, Маловисківськівської міської ради Кіровоградської області, Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області копії реєстраційної справи СФГ «СТЕГАРЬ».

Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 02.12.2021 року задоволено клопотання представника позивача про виключення з числа доказів копію рішення виконавчого комітету №72 від 28 лютого 1992 року, доданої до позовної заяви, задоволено клопотання представника відповідача СФГ «СТЕГАРЬ» про витребування доказів з Державного архіву Кіровоградської області копію рішення 11 сесії Маловисківської районної ради народних депутатів від 28 липня 1992 року за №106 з додатком до рішення.

Підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду.

Суд вважає, що у справі є достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, а тому справу можливо розглянути по суті у відсутності сторін.

Згідно зч.2ст.247ЦПК Україниу разінеявки всудове засіданнявсіх учасниківсправи чив разіякщо відповіднодо положеньцього кодексурозгляд справиздійснюється судомза відсутностіучасників справи,фіксування судовогозасідання задопомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Заслухавши виступи представників відповідачів зі вступним словом, зваживши доводи, викладені в позові на обґрунтування позовних вимог, заперечення у відзивах, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази по справі в їх сукупності, з`ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, виходячи з положень ст.12та ст.13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, та приходить до наступних висновків.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.

ОСОБА_1 звернувся до Виконкому Маловисківської районної ради народних депутатів про надання йому з резервних земель райвиконкому орних земель 50 га для ведення фермерського господарства в довічне користування для вирощування сільськогосподарських культур та просив зареєструвати фермерське господарство «Соболь» (том №1, а.с.20)

Рішенням Одинадцятої сесії Маловисківської районної ради народних депутатів №72 від 28 липня 1992 року затверджено проекти відведення земель фермерським /селянським/ господарствам, згідно з додатком №1, в т.ч. ОСОБА_1 загальна площа 51,2 га, в т.ч. орна 50,0 га, польових шляхів 0,1, інших земель 1,1 (том №1, а.с. 26-27).

ОСОБА_1 видано Державний акт на право користування землею Б№010493 (зразка СРСР), про те, що за землекористувачем закріплюються в безстрокове і безплатне користування 50,1 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування. Земля надана для ведення селянського (фермерського) господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №9 (Том №1, а.с. 32-38).

При цьому, рішення районної ради , на підставі якого виписано акт, у вказаному акті не зазначено. В той же час, представником позивача в підготовчому судовому засіданні надано копію Рішення Одинадцятої сесії Маловисківської районної ради народних депутатів №72 від 28 липня 1992 року, на підставі якої видано ОСОБА_1 . Державний акт на право користування землею Б№010493, та судом задоволено клопотання представника позивача про виключення з числа доказів Рішення виконавчого комітету від 28 лютого 1992 року.

14 лютого 1995 року на підставі Рішення Одинадцятої сесії Маловисківської районної ради народних депутатів №72 від 28 липня 1992 року громадянину ОСОБА_1 видано Державний акт КР 74 МВ на право постійного користування землею, згідно з яким останньому у постійне користування видана земельна ділянка площею 50,5 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Маловисківської міської ради, для ведення селянського (фермерського) господарства, дійсність якого оскаржується позивачем. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №124. Копія Державного акту КР 74 МВ надана представником відповідача СФГ «Стегарь» до відзиву на позовну заяву (Том №1, а.с. 116).

З відповіді ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області №42/115-21 від 02.03.2021 на адвокатський запит адвоката Кривонос А.І. вбачається про отримання громадянином ОСОБА_1 Державного акту на право користування землею (зразка СРСР) Б№010493 та Державного акту на право постійного користування Серія КР74 МВ, про що значаться відповідні записи на архівних примірниках відділу у Маловисківському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області; опис меж місця розташування земельної ділянки згідно державного акту Б№010493 відповідає опису меж місця розташування земельної ділянки згідно державного акту серія КР 74 МВ; державний акт на право користування землею (зразка СРСР) Б№010493 було замінено на державний акт Серія КР 74 МВ. На титульній сторінці обох актів є відмітка про їх отримання ОСОБА_1 (Том №1, а.с. 118-120).

З рішенняКіровоградського окружного адміністративногосуду від28.09.2020року усправі №340/1650/20за позовом ОСОБА_1 доГоловного управлінняДержгеокадастру уКіровоградській області провизнання протиправнимта скасуваннянаказу,зобов`язання вчинитипевні дії,яке набралозаконної сили,вбачається,що уході розглядусправи,суд співставившиплан зовнішніхмеж землекористування,доданий додержавного актуна правопостійного користуванняземлею серіїКР74МВвід 14.02.1995року,виданого ОСОБА_1 ,з данимиПублічної кадастровоїкарти України,установив,що вмежах цієїземельної ділянкиплощею 50.5га,розташованої ум.Мала ВискаКіровоградської області,сформовано 9земельних ділянок,які зареєстрованіу Державномуземельному кадастріза такимикадастровими номерами:3523110100:02:000:0541 площею2,4571га,3523110100:02:000:0543 площею6,4555га,3523110100:02:000:5311 1.988га,3523110100:02:000:5313 площею1,9938га,3523110100:02:005:5314 площею2га,3523110100:02:000:5315 площею2га,3523110100:50:018:0001 площею1.7587га,3523110100:02:005:0009 площею5,0848га,3523110100:02:005:0010 площею26,5951га.Територія цієїземельної ділянкиподілена на9окремих земельнихділянок.7з якихперебувають укомунальній власності власникомє Маловисківськаміська рада,а 2-вже переданіу приватнувласність,власниками якихє фізичніособи,що підтверджуєтьсявідомостями Державногореєстру речовихправ нанерухоме майно. (Том№1, а.с.133-138, 178-196).

Проте, документи на підтвердження володіння, розпорядження чи користування позивачем фізичною особою ОСОБА_1 зазначеними земельними ділянками, і як наслідок порушення його прав, в матеріалах справи відсутні.

Такими доказами під час розгляду справи спростовано посилання позивача у позові, що площа земельної ділянки, конфігурація земельної ділянки в оскаржуваному державному акті не відповідає площі, зазначеній у рішенні №72 від 28 липня 1992 та у акті 1992 року, а також, що оскаржуваний державний акт, видано всупереч нормам Інструкції «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею ()в тому числі на умовах оренди ».

Судом також досліджено належно завірену копію реєстраційної справи №143100042292 СФГ «Стегарь», надану Новоукраїнсько районною державною адміністрацією на виконання ухвали суду від 27.10.2021 року (Том №2, а.с. 1-146).

Реєстраційною палатою Маловисківської райдержадміністрації 02.12.1995р. видано свідоцтво №23092938 про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності Фермерське господарство ОСОБА_1 .

Відповідно до копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 Селянське (фермерське) господарство «СТЕГАРЬ», ідентифікаційний код юридичної особи 23092938, зареєстровано Маловисківською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, 02.12.1995 р. за номером запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1431120 0000 000422. (том №1, а.с. 121-122).

Із статуту селянського /фермерського/ господарства «СТЕГАРЬ», зареєстрованого розпорядженням Голови Маловисківської райдержадміністрації №51-р від 29 січня 1997 року вбачається, що господарство створюється відповідно до Закону України «Про селянське/фермерське/ господарство» від 22 червня 1993 року та рішення Маловисківської районної Ради народних депутатів №72 від 28 липня 1992 року. Головою фермерського/селянського/господарства зазначено Стегар Микола Васильович. (том №1. а.с.122-125).

Вказані встановлені судом обставини повністю спростовують твердження позивача у позові про заснування ним ОСОБА_1 Селянського/фермерського/господарства «Стегарь» у лютому 1991 року, який, при цьому, посилається на копії окремих сторінок трудової книжки, копію листа за підписом фермера ОСОБА_7 , в якому йдеться про видачу технічних умов на встановлення розподільного та в магазині, який будується на перетині АДРЕСА_1 та Київська (том №1, а.с.10-11, 16-18), а тому суд відхиляє їх та не враховує при ухвалення рішення у справі. Отже, допустимі докази створення позивачем ОСОБА_1 СФГ «Стегарь» (ЄДРПОУ 43578247) у 1991 році, чи інших фермерських господарств, в матеріалах справи відсутні та позивачем чи його представником не надані під час розгляду справи в суді.

Отже, позивач, діючи відповідно до Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» та рішення Маловисківської районної ради народних депутатів №72 від 28.07.1992 року, створив СФГ «Стегарь» .

Таким чином, матеріали даної цивільної справи не містять доказів заснування та реєстрації позивачем ОСОБА_1 СФГ «Стегарь» в лютому 1991 року, тобто до грудня 1995 року.

А отже, суд вважає помилковим ствердження позивача, що СФГ «Стегарь» створено задовго до ухвалення ЗУ «Про селянські фермерські господарства», та що СФГ «Стегарь» незаконно використовує недійсний державний акт.

При цьому, суд зауважує, що законодавством чинним на момент створення ФГ «Стегарь» було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи (Висновок ВП ВС у справі №922/989/18 від 23.06.2020, пункт 43 постанови ).

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання застаттею 55 Господарського кодексу України. (пункт 55 постанови).

З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки (пункт 61 постанови).

Також у цій постанові вказано, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц).

Іншими словами, після набуття засновником селянського (фермерського) господарства права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства та проведення державної реєстрації останнього постійним користувачем зазначеної ділянки стає селянське (фермерське) господарство.

При цьому, як звернуто увагу Верховним Судом в пункті 6.17 постанови від 10.09.2020 у справі № 908/1611/19, право постійного користування земельною ділянкою отриманою засновником фермерського господарства для його створення виникає у такого господарства автоматично після його державної реєстрації саме на підставі норм законодавства та не потребує з боку фермерського господарства та уповноважених органів держави додаткових дій. В такий спосіб зазначене право належить фермерському господарству та може захищатися ним, у тому числі у судовому порядку.

30 березня 2012 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу передав належну йому частку в розмірі 100% статутного капіталу СФГ «Стегарь» громадянину ОСОБА_6 . Відповідно до п.4.4 Договору з моменту державної реєстрації відповідних змін до установчих документів фермерського господарства «Стегарь»- відбувається одночасний перехід до Покупця всіх прав та обов`язків, що належали продавцю, як засновнику фермерського господарства «Стегарь» (Том №2, а.с.37).

10 липня 2018 року ОСОБА_8 передав у власність на підставі договору купівлі-продажу передав належну йому частку в розмірі 1% статутного капіталу СФГ «Стегарь» ОСОБА_1 (, том №1, а.с. 206-207, Том №2 а.с.137-138).

У відповідності до діючого статуту СФГ «Стегарь» (нова редакція), затвердженого рішенням протоколу загальних зборів засновників від 10 липня 2018 року засновниками господарства є ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , частка в статутному капіталі 99%; ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , частка в статутному капіталі 1%.

Згідно до п.5.3 Статуту СФГ «Стегарь» в редакції 2018 року: у користуванні Господарства відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія КР 74 МВ, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №124 від 14.02.1995 року, перебуває земельна ділянка площею 50,5 га, яка розташована на території Маловисківської міської ради. (том №1, а.с. 126-131, 200-216).

Вирішуючи даний спір, суд також враховує рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.04.2021 року у справі №912/3600/20, яке постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2021 року залишено без змін, копії яких за клопотанням представників сторін долучені до справи.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Кожна особа, як передбачає частина перша статті 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) об`єктом захисту називає порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 16Цивільного кодексу Україникожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 391Цивільного кодексу України- власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 41Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За змістом ч. 2 ст. 373Цивільного кодексу Україниправо власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина перша статті 92 ЗК України).

Згідно зі статтею 125Земельного кодексу України(в редакції, чинній до 05.03.2009) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Статті 116, 118Земельного кодексу Українипередбачають, що громадяни та юридичні особи набувають права власності або права користування земельними ділянками на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади.

Частинами першою, другою статті 152Земельного кодексу Українипередбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 155Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у Постановах Верховного суду.

Відповідно до правового висновку Великої Палати у постанові від 12 грудня 2018 р. у справі № 2-3007/11, на висновки якого посилається позивач у позові, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки».

Разом з тим, у вказаній постанові, крім іншого, регулюються правовідносини щодо приватизації земельних ділянок та спорах, пов`язаних із правом власності земельних ділянок.

Як встановлено судом рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду, первинна земельна ділянка, виділена позивачу для створення селянського (фермерського) господарства у відповідності до державного акту на право постійного користування землею серії КР74МВ від 14.02.1995 року, на даний час поділена на 9 окремих ділянок, проте документи на підтвердження володіння, розпорядження чи користування позивачем фізичною особою ОСОБА_1 зазначеними земельними ділянками, і як наслідок порушення його прав, матеріали справи не містять.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

За змістомчастини 3ст. 152 Земельного кодексу Українизахист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав, застосування інших, передбачених законом, способів.

Отже, наведені вст. 152 Земельного кодексу Українине є вичерпними.Суд може захистити право на землю іншими способом, встановленим законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

При цьому вказані вимоги мають бути заявлені до осіб, на ім`я яких було зареєстровано відповідне право, оскільки предмет спору безпосередньо стосується прав та обов`язків таких осіб.

Суд констатує, що позивачем у позові не зазначено як саме Новоукраїнська районна рада по справі порушує (не визнає, оспорює, заперечує) його право та має відповідати за позовом, у результаті задоволення якого повинна вчинити дії чи утриматися від таких дій.

Судом наголошується, що позивачем не доведено про порушення його права шляхом заміни Державного акта на право користування землею серії Б№010493 (зразка СРСР) на Державний акт на право постійного користування землею серія КР 74 МВ, оскільки оскаржуваний Державний акт видано одній і тій же особі, що і Державний акт зразка СРСР ОСОБА_1 .

Отже, відповідачами будь-які права позивача порушені не були, оскільки такі висновки відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону, а тому вимоги позивача про визнання недійсним Державного акта на право постійного користування та його скасування є необґрунтованими, недоведеними належними та допустимими доказами, а тому не підлягають до задоволення.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Нормами ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки в задоволені позову відмовлено, судові витрати слід віднести на рахунок позивача.

Крім того, вирішуючи клопотання представника відповідача СФГ «СТЕГАРЬ» - адвоката Кривонос А.І. про стягнення витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 27000 грн, суд виходить з такого.

У відповідності до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Крім того, відповідно до п. 4ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 07.07.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечитиКонституції Українита законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першоїстатті 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першоїстатті 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ).

Відповідно достатті 19 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьоїстатті 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно - виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі "East/West" проти України» від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v., заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

За умовами Договору про надання правничої допомоги №15 від 16.08.2021 року, п. 4.1 передбачено, що юридична допомога, що надається АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ, КЛІЄНТ оплачує в гривнях. Вартість правової допомоги, інші витрати та порядок їх оплати, в тому числі за вивчення справи, за тривалість, за результат, погодинна оплата роботи адвоката, витрати по відрядженню, витрати по оплаті роботи спеціаліста, тощо, регулюється окремою додатковою угодою. Згідно п. 4.2. Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку. Відповідно до п.4.4 за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ юридичної допомоги і її вартість. Акт надсилається КЛІЄНТУ АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ факсимільним зв`язком або поштою. На письмову вимогу КЛІЄНТА, АДВОКАТСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ може надавати Акти про надання юридичної допомоги, в яких буде вказано перелік наданої юридичної допомоги із ідентифікацією. Акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання КЛІЄНТОМ, останній не надав АДВОКАТСЬОМУ ОБ`ЄДНАННЮ письмові аргументовані заперечення на акт. Сума, вказана в п.4.1 даного Договору є гонораром АДВОКАТСЬКОГО ОБ`ЄДНАННЯ за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає.

З підстав викладеного, суд приходить до висновку, що вартість правової допомоги становить 27000,00 грн, яка обумовлена сторонами до сплати та є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат.

Судом враховано позицію Великої Палати Верховного суду викладену у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

На виконання умов договору СФГ «СТЕГАРЬ сплачено АО «АК Макєєв та Партнери» фінансовий розмір гонорару в сумі 27000,00 грн за представництво інтересів клієнта (платіжне доручення №62 від 07.09.2021 року на суму 7000 грн. 00 коп., платіжне доручення №72 від 23.09.2021 року на суму 20000 грн), а адвокатським об`єднанням відповідно надано відповідачу правничу допомогу за цивільною справою №392/1055/21, яку в свою чергу було прийнято СФГ «СТЕГАРЬ» (акт виконаних робіт (наданих послуг) від 06.05.2022 року.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів відповідача здійснено адвокатом Кривонос А.І. на підставі ордера серії КР №124372 від 16.08.2021 року. В той час, як на підтвердження погодженої між сторонами суми гонорару надано Договір №15 від16.08.2021 року. Зазначені правочини не спростовують один одного та не суперечать між собою.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що адвокатом відповідача Кривонос А.І. подано суду відзив, клопотання про витребування доказів, клопотання про надання додаткових доказів, заяви, брав участь у засіданнях суду, тобто вчинив дії на виконання умов Договору про надання правової допомоги №15 від 16.08.2022 року.

Згідно нормст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Проте позивачем (представником позивача) не заявлено клопотання про зменшення заявленого відповідачем (представником відповідача) розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Отже, участь адвоката, який представляє інтереси відповідача СФГ «Стегарь» у справі і факт надання правової допомоги підтверджено ордером на надання правової допомоги серії КР №124372 від 16.08.2021 року, копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КР №000100 від 30.05.2017 року, договором №15 про захист (представництво) надання правничої допомоги від 16.08.2022 року, додатковою угодою до Договору про захист (представництво) та надання правничої допомоги від 16.08.2021 року №15, актом виконаних робіт від 06.05.2022 року, рахунком від 16.08.2021 року за надання правової допомоги за договором №15 на суму 27000,00 грн, платіжним дорученням №62 від 07.09.2021 року на суму 7000 грн. 00 коп. та платіжним дорученням №72 від 23.09.2021 року на суму 20000 грн.

Враховуючи зазначене, надані докази, підтверджену документально вартість робіт та обґрунтованість їх розміру, зважаючи на предмет позову, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді, ступінь складності справи, суд доходить висновку, що у цьому випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 27 000,00 грн, стосовно якої подано представником відповідача клопотання про розподіл, відповідає критеріям реальності (дійсної необхідності їх понесення) та розумності їх розміру, при цьому, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами допомоги (Постанова ВП ВС від 08.06.2021 № 550/936/18 (14-26цс21), позивачем (представником позивача) не заявлялося таке клопотання, а тому, на підставі ст.137ЦПК України понесені відповідачем СФГ «СТЕГАРЬ» судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з позивача ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Новоукраїнської районної ради, Селянського фермерського господарства «СТЕГАРЬ» про визнання недійсним Державного акта на право постійного користування - відмовити.

Судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, віднести на рахунок позивача.

Cтягнути зі ОСОБА_1 на користь Селянського фермерського господарства "СТЕГАРЬ" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 27000 (двадцять сім тисяч) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 30.06.2022 року.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи :

- позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

- представник позивача адвокат Назаренко Юрій Володимирович, ордер серії ВА №1017186 від 13.07.2021 року на підставі договору про надання правової допомоги №13/07 від 12.07.2021 року, місце знаходження: вул. Пашутінська, буд.57, літ.а, м. Кропивницький;

- відповідач - Новоукраїнська районна рада, код ЄДРПОУ 24711384, місцезнаходження: вул. Соборна, 61, м. Новоукраїнка, Кіровоградська область;

- відповідач Селянське фермерське господарство «СТЕГАРЬ», код ЄДРПОУ 23092938, місцезнаходження: вул. Південна, буд.41, м. Мала Виска, Новоукраїнський район Кіровоградська область;

- представник відповідача Селянського фермерського господарства «СТЕГАРЬ адвокат Кривонос Андрій Ілліч, ордер серії КР№124372 від 16.08.2021 року, місце знаходження: вул. В. Перспективна, 31/36, м. Кропивницький.

Суддя Альона Володимирівна Бадердінова