Постанова
від 25.11.2022 по справі 392/1055/21
КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 листопада 2022 року м. Кропивницький

справа № 392/1055/21

провадження № 22-ц/4809/892/22

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, доповідач), Дуковського О. Л., Дьомич Л. М.,

за участю секретаря судового засідання Завітневич О. І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі: Новоукраїнська районна рада, Селянське фермерське господарство «Стегарь»

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Назаренко Юрій Володимирович, на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області (суддя Бадердінова А. В.) від 06 червня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

13 липня 2021 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Новоукраїнської районної ради та Селянського фермерського господарства «Стегарь» в якому просив визнати недійсним та скасувати державний акт на право постійного користування землею серія КР74МВ, виданий 14 лютого 1995 року та зареєстрований за № 124.

Позивач обґрунтовував свою вимогу тим, що у лютому 1991 року він заснував СФГ «Стегарь».

Рішенням Маловисківської районної ради від 21 червня 1991 року № 51 ОСОБА_1 надано дозвіл на відведення земельної ділянки площею 23,0 га у довічне успадковане користування.

Рішенням виконкому Маловисківської районної ради від 27 травня 1993 року № 204 СФГ «Стегарь» додатково надано в постійне користування земельну ділянку площею 1 га.

Інших земельних ділянок СФГ «Стегарь» не отримувало.

Рішенням Маловисківської районної ради від 28 липня 1992 року № 72 ОСОБА_1 надано в користування земельну ділянку площею 50 га для створення фермерського господарства. Земельна відведена в натурі, а йому видано державний акт на право користування землею серія Б № 010493.

Цю земельну ділянку він використовував без створення фермерського господарства.

У 2013 році, відповідно до затвердженої розпорядженням Маловисківської районної державної адміністрації від 04 листопада 2013 року № 401-р технічної документації із землеустрою, раніше надану позивачу земельну ділянку, без його згоди, поділено на кілька земельних ділянок.

У 2020 році позивач разом зі своїми синами вирішили створити фермерське господарство на основі земельної ділянки, право на яку підтверджене державним актом на землею серія Б № 010493.

ОСОБА_1 передав до ФГ «Степол агро» належні йому на праві користування дві земельні ділянки: площею 26,5951 га, якій присвоєно кадастровий номер 3523110100:02:005:0010, та площею 5,0848 га, якій присвоєно кадастровий номер 3523110100:02:005:0009.

Водночас у 2020 році ФГ «Стегарь» пред`явило до нього позов про витребування земельної ділянки, право на яку підтверджено державний акт на право постійного користування землею серія КР74МВ, виданим ОСОБА_1 у 1995 році, мотивуючи свої вимоги тим, що ФГ «Стегарь» нібито було створене на основі вказаного державного акта.

Позивач вважає, що державний акт на право постійного користування землею серія КР74МВ видано незаконно і його використання ФГ «Стегарь» є протиправним з огляду на таке:

- площа земельної ділянки за цим актом 50,5 га не відповідає площі, зазначеній у рішенні Маловисківської районної ради №72 від 28 липня 1992 року;

- рішення №72 від 28 липня 1992 року втратило чинність його виконанням;

- державний акт видано всупереч нормам Інструкції «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування (в тому числі на умовах оренди)», затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 15 квітня 1993 року № 28.

Короткий зміст рішення суду

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06 червня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Новоукраїнської районної ради, Селянського фермерського господарства «СТЕГАРЬ» про визнання недійсним Державного акта на право постійного користування відмовлено.

Крім того, суд стягнув зі ОСОБА_1 на користь СФГ «Стегарь» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 27000,00 грн.

Суд мотивував свої рішення тим, що державний акт на землю, який оспорює позивач, був виданий позивачу та підтверджує факт набуття ним відповідного право на земельну ділянку. Позивач не довів, що існування оспорюваного державного акту на землю порушує його права, а також не довів підстав для притягнення до цивільноправової відповідальності вказаних ним відповідачів.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник позивача адвокат Назаренко Ю. В. просить скасувати рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06 червня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким визнати недійсним та скасувати державний акт на право постійного користування землею серія КР74МВ, виданий 14 лютого 1995 року та зареєстрований за № 124.

Позивач стверджує, що предметом спору у цій справі є право на земельну ділянку площею 51,2 га.

Таке право належить йому на підставі державного акту на право користування землею Б № 010493. Натомість державний акт на право постійного користування землею серія КР74МВ від 14 лютого 1995 року, який використовує створене ним СФГ «Стегарь», був виданий безпідставно.

Звертаючись до суду з вимогою про визнання недійсним і скасування державного акту у цій справі, позивач мав на меті позбавити СФГ «Стегарь» правових підстав висувати будь-коли й будь-які вимог щодо його земельної ділянки.

Вимоги позивача ґрунтуються на тому, що оспорюваний державний акт виданий безпідставно.

Узагальнений зміст відзивів на апеляційну скаргу

Новоураїнська районна рада надіслала до суду відзив на апеляційну скаргу (Т. 3, а. с. 112 113) в якому висловлену думку про безпідставність вимог позивача так, як в позовній заяві ним сформульовано правової позиції стосовно порушення його прав з боку Новоукраїнської районної ради та ким чином можуть бути поновлені його права, у випадку задоволення позову.

СФГ «Стегарь» у відзиві на апеляційну скаргу позивача (Т. 3, а. с. 116 121) вказує, що суд правильно встановив обставини справи та зазначив, зокрема, що оскаржуваний позивачем державний акт на право на землю виданий йому замість державного акта старого зразка, а тому позивач не обґрунтував в чому полягає порушення його прав.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою колегії суддів Кропивницького апеляційного суду від 19 вересня 2022 року розгляд справи призначено у судовому засідання о 10.00 20 жовтня 2022 року.

Учасники справи повідомленні судовими повістками-повідомленнями про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток-повідомлень (2500800649986, 2500800650127, 250080060046, 2500800650054, 2500800649994) але вони в судове засідання в суд апеляційної інстанції не з`явилися. Про причини неявки суд не повідомили.

Суд апеляційної інстанції не визнавав обов`язковою явку учасників справи до суду, а тому їх неявка, за відсутності відомостей про поважні причини неявки, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи та відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Крім того, згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 268 та ст. 383 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписуд рішення без його проголошення, а датою його ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

Таким чином, колегія суддів судової палати у цивільних справах Кропивницького апеляційного суду завершила розгляд справи 20 жовтня 2022 року, але складання повного тексту рішення відкладено на іншу дату, а тому, відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення вважається дата складання його повного тексту, тобто 25 листопада 2022 року.

Суд першої інстанції встановив такі обставини:

ОСОБА_1 звернувся до Виконкому Маловисківської районної ради народних депутатів про надання йому з резервних земель райвиконкому орних земель 50 га для ведення фермерського господарства в довічне користування для вирощування сільськогосподарських культур та просив зареєструвати фермерське господарство «Соболь» (Т. 1, а. с.20)

Рішенням Одинадцятої сесії Маловисківської районної ради народних депутатів № 72 від 28 липня 1992 року затверджено проєкти відведення земель фермерським /селянським/ господарствам, згідно з додатком № 1, зокрема ОСОБА_1 загальна площа 51,2 га ( орна 50,0 га, польових шляхів 0,1, інших земель 1,1 (Т. 1, а. с. 26-27).

ОСОБА_1 видано державний акт на право користування землею Б № 010493 (зразка СРСР), про те, що за землекористувачем закріплюються в безстрокове і безплатне користування 50,1 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування. Земля надана для ведення селянського (фермерського) господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 9 (Т. 1, а. с. 32-38).

У державному акті не зазначено підставу його видані, тобто не вказано номер та дату рішення районної ради.

14 лютого 1995 року на підставі рішення одинадцятої сесії Маловисківської районної ради народних депутатів №72 від 28 липня 1992 року громадянину ОСОБА_1 видано Державний акт КР 74 МВ на право постійного користування землею, згідно з яким останньому у постійне користування видана земельна ділянка площею 50,5 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Маловисківської міської ради, для ведення селянського (фермерського) господарства, дійсність якого оскаржується позивачем. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №124. Копія Державного акту КР 74 МВ надана представником відповідача СФГ «Стегарь» до відзиву на позовну заяву (Т. 1, а. с. 116).

Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №42/115-21 від 02 березня 2021 року ОСОБА_1 отримав державний акт на право користування землею (зразка СРСР) Б№010493 та державний акт на право постійного користування Серія КР74 МВ, про що значаться відповідні записи на архівних примірниках відділу у Маловисківському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області. Опис меж місця розташування земельної ділянки згідно державного акту Б№010493 відповідає опису меж місця розташування земельної ділянки згідно державного акту серія КР 74 МВ. Державний акт на право користування землею (зразка СРСР) Б№010493 було замінено на державний акт Серія КР 74 МВ. На титульній сторінці обох актів є відмітка про їх отримання ОСОБА_1 (Т. 1, а. с. 118-120).

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі №340/1650/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, яке набрало законної сили, суд, співставивши план зовнішніх меж землекористування, доданий до державного акту на право постійного користування землею серії КР74МВ від 14 лютого 1995 року, виданого ОСОБА_1 , з даними Публічної кадастрової карти України, встановив, що в межах цієї земельної ділянки площею 50,5 га, розташованої у м. Мала Виска Кіровоградської області, сформовано 9 земельних ділянок, які зареєстровані у Державному земельному кадастрі за такими кадастровими номерами: 3523110100:02:000:0541 площею 2, 4571 га, 3523110100:02:000:0543 площею 6, 4555 га, 3523110100:02:000:5311 1.988 га, 3523110100:02:000:5313 площею 1, 9938 га, 3523110100:02:005:5314 площею 2 га, 3523110100:02:000:5315 площею 2 га, 3523110100:50:018:0001 площею 1. 7587 га, 3523110100:02:005:0009 площею 5,0848 га, 3523110100:02:005:0010 площею 26, 5951 га. Територія цієї земельної ділянки поділена на 9 окремих земельних ділянок. 7 з яких перебувають у комунальній власності власником є Маловисківська міська рада, а 2- вже передані у приватну власність, власниками яких є фізичні особи, що підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.(Т. 1, а. с. 133 - 138, 178 - 196).

На підставі статуту селянського (фермерського) господарства «Стегарь», зареєстрованого розпорядженням Голови Маловисківської райдержадміністрації №51-р від 29 січня 1997 року, суд встановив, що господарство створюється відповідно до Закону України «Про селянське/фермерське/ господарство» від 22 червня 1993 року та рішення Маловисківської районної Ради народних депутатів №72 від 28 липня 1992 року, а головою господарства зазначено ОСОБА_1 . (Т 1, а. с. 122 - 125).

Реєстраційною палатою Маловисківської райдержадміністрації 02 грудня 1995 року видано свідоцтво №23092938 про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - Селянське (фермерське) господарство «СТЕГАРЬ», ідентифікаційний код юридичної особи 23092938 (Т 1, а. с. 121-122).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Згідно з положеннями ст. 13 Конституції України земля я, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.

Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом (ст. 398 ЦК України).

Відповідно до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положеньглави 29цього Кодексу.

Частина 1ст. 15 ЦК Українизакріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке суд захищає у спосіб, встановлений ч. 2ст. 16 ЦК Україниабо іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, суб`єктивне право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу передбачене ч. 1 ст. 16 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина другастатті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановленихКонституцієюі законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

У справі, що переглядається місцевий суд на підставі наявний у справі доказів встановив, що:

24 грудня 1992 року ОСОБА_1 отримав Державний акт на право постійного користування землею серія Б № 010493, виданий йому Маловисківською районною радою народних депутатів у 1992 році, відповідно до якого за ним закріплено в безстрокове і безоплатне користування 50,1 га землі в межах згідно з планом землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства;

17 квітня 1995 року ОСОБА_1 отримав Державний акт на право користування землею серія КР 74 МВ, виданий йому Маловисківською районною радою 14 лютого 1995 року на підставі рішення ХІ сесії Маловисківської районної ради народних депутатів від 28 липня 1992 року № 72, відповідно до якого йому надано у постійне користування 50,5 га землі у межах згідно з планом для ведення селянського (фермерського) господарства;

опис місця розташування та меж земельної ділянки, наведений у Державному акті на право постійного користування землею серія Б № 010493 (1992) та у Державному акті на право користування землею серія КР 74 МВ (1995) відповідають один одному (Т. 1, а. с. 35, 116);

оспорюваний Державний акт на право користування землею серія КР 74 МВ (1995) виданий ОСОБА_1 на підставі рішення Маловисківської районної ради народних депутатів № 72 від 28 липня 1992 року.

У цій справі позивач оспорює правомірність видачі йому ж Маловисківською районною радою Державного акту на право користування землею серія КР 74 МВ, виданого 14 лютого 1995 року.

Статтею 1 ЗК України (у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, далі Кодекс № 561-ХІІ) земельні відносини в Україні регулюються цим Кодексом та іншими актами законодавства України і Республіки Крим, що видаються відповідно до нього.

За приписами ст. 7 Кодексу № 561-ХІІ користування землею може бути постійним або тимчасовим.

Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне

У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності громадянам України, зокрема, для ведення селянського (фермерського) господарства.

Згідно з ч. 3, ч. 7 ст. 19 Кодексу № 561-ХІІ районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів, зокрема, для ведення селянського (фермерського) господарства, у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською, селищною Радою народних депутатів.

Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації.

Статтею 22 Кодексу № 561-ХІІ було встановлено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України (ч. 1, ч. 3 ст. 23 Кодексу № 561-ХІІ).

Крім того, ч. 5 ст. 2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» було передбачено, що на ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею (далі Закон № 2009-ХІІ у редакції Закону № 312-ХІІ від 22 червня 1993 року).

Частиною 4 ст. 2 Закону № 2009-ХІІ, у редакції чинній у період з 14 січня 1992 року по 22 липня 1993 року, було передбачено, що на ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається Державний акт на право довічного успадкованого володіння землею або приватної власності.

З 13 березня 1992 року по 08 січня 2004 року в Україні форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею були встановлені постановою Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2201-ХІІ.

Суд першої інстанції правильно встановив, що рішенням ХІ сесії Маловисківської районної ради народних депутатів від 28 липня 1992 року № 72 затверджено проекти відведення земель фермерським (селянським) господарствам згідно з додатком, зокрема ОСОБА_1 загальною площею 51,2 га, з яких 50,0 га орні землі, 0,1 га польовий шлях, 1, 1 інші землі.

Крім того, суд правильно встановив, що виданий позивачу у 1992 році Державний акт на право користування землею Б № 010493 за своєю формою не відповідав вимогам до державного акту на право постійного користування землею, встановленим постановою Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2201-ХІІ (назва державного акту; зображення герба; відсутність вказівки а місце проживання особи, якій акт видано; відсутність посилання на рішення Ради народних депутатів та його номер і дату не відповідали вимогам нормативного акта).

До того ж в самому Державний акт на право користування землею Б № 010493 було вказано таке: «Цей акт підлягає заміні після надходження бланків нового зразку» (Т. 1, а. с. 33, абз. 1).

Факт заміни у квітня 1995 року Державного акту на право користування землею Б № 010493 (1992) на Державний акт на право користування землею серія КР 74 МВ підтверджується листом відділу у Маловисківському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 02 березня 2021 року № 42/115/21 (Т. 1, а. с. 118).

Другі примірники обох Державних актів мають на титульних сторінках відмітки про їх отримання позивачем без будь-яких зауважень, що ним не оспорюється.

Факт замін одного державного акту на інший підтверджується доказами у справі, які позивачем не спростовано.

Дійсність/недійсність державного акту на землю має оцінюватися станом на дату його видачі, тобто станом на 14 лютого 19995 року, та через призму прав та інтересів позивача, можливого їх порушення, оспорювання чи невизнання внаслідок видачі державного акту.

Тож твердження позивача про те, що оспорюваний ним державний акт на землю неправомірно виданий на підставі раніше реалізованого рішення районної ради не відповідає обставинам справи так, як судом правильно встановлено, що вказаний державний акт видано замість раніше виданого, форма якого не відповідала вимогам законодавства.

Заміну державного акту, який не відповідає за формою вимогам законодавства, на належний державний акт не можна тлумачити, як протиправну та таку, що порушує права чи інтереси позивача.

Колегія суддів апеляційного суд звертає увагу, що законодавство України не має нормативного визначення «державного акту про право на землю», але з урахуванням змісту наведених вище норм Кодексу № 561-ХІІ можна зробити наступний висновок.

Державний акт на право на землю- документ, виданий уповноваженим органом державної влади або місцевого самоврядування, що підтверджує, що особа (фізична або юридична), якій його видано, має право власності або право користування (в залежності від виду державного акту) на земельну ділянку та містить інформацію про суб`єкта відповідного права, підстави набуття такого права, місцерозташування, площу, опис суміжних землекористувань, обмеження та обтяження у використанні ділянки, кадастровий номер земельної ділянки (за наявності) тощо.

Отже, Державний акт на право користування землею серія КР 74 МВ, який позивач просить визнати недійсним і скасувати, підтверджує належність йому права користування земельною ділянкою, яка складається з трьох наділів загальною площею 50,5 га на території Маловисківської міської ради Кіровоградської області для ведення селянського (фермерського) господарства.

Розбіжності в загальній площі земельних ділянок, вказаних у Державному акті на право постійного користування землею серія Б № 010493 та Державному акті на право користування землею серія КР 74 МВ становить 0,4 га в бік збільшення При цьому, як встановив суд, місце знаходження, конфігурація та межі земельної ділянки є майже незмінними. На час видачі позивачу оспорюваного державного акту він не заперечував щодо збільшення площі його земельної ділянки на 0,4 га.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що дійсно право користування вказаною в державному акті земельною ділянкою, яка фактично складається з трьох суміжних ділянок, належить йому.

Водночас позивач просив визнати недійсним і скасувати державний акт, який підтверджує його ж таки речове право на цю земельну ділянку.

Частиною 2 ст. 90 ЗК України (Кодекс № 2768-ІІІ) встановлено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Кодексу № 2768-ІІІ власник земельної ділянки чи землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

За приписами ч. 3 ст. 152 Кодексу №2768-ІІІ захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Розглядаючи справу № 203007/11 за позовом про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, Велика Палата Верховного суду зазначила у постанові від 12 грудня 2018 року: «Отже, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку».

Заявляти вимогу про визнання недійсним державного акту про право власності на землю може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею державного акту про право власності на землю. Тобто, оспорювання акту відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання акту).

При цьому позивач має вказати, яке саме право належить йому, яким чином воно порушене та які наслідки від такого порушення настали для позивача.

Законодавство визначає три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання цивільного права.

Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справа № 545/1575/21 висловлено правову позицію, що належними відповідачами у справах про визнання недійсними та скасування актів про право власності на земельну ділянку є особа, якій видано державний акт про право власності на відповідну земельну ділянку та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв рішення про його видачу.

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, оспорюваний державний акт виданий позивачу, а позов ним пред`явлено до правонаступника органу, який видав його та до особи, яка вважає себе законним землекористувачем.

Позивач не довів, а суд не встановив, що належне позивачу право користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства було порушено, оспорено чи не визнано фактом видачі йому Маловисківською районною радою Державного акту на право користування землею серія КР 74 МВ від 14 лютого 1995 року.

Натомість зі змісту позовної заяви та матеріалів цивільної справи вбачається, що існує спір між створеними позивачем СФГ «Стегарь», з однієї сторони, і ФГ «Степол Агро» та ОСОБА_1 , з іншої сторони, щодо належності права користування земельною ділянкою, право на яку посвідчено Державним актом на право користування землею серія КР 74 МВ.

Частково це питання було предметом розгляду господарськими судами у справі № 912/3600/20 за позовом СФГ «Стегарь» до ФГ «Степол Агро», ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, визнання незаконними та скасування рішення. У названій справі в задоволенні вимог СФГ «Стегарь» було відмовлено.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Спір, який фактично існує між СФГ «Стегарь» та ФГ «Степол Агро» і ОСОБА_1 про право користування земельною ділянкою, не може бути вирішений у спосіб, який обрав позивач (визнання недійсним і скасування державного акту на право користування земельною ділянкою), оскільки він не відповідає суті спірних правовідносин сторін та не є ефективним для захисту права позивача.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач не довів, що в наслідок видачі йому оспорюваного державного акті були порушенні, невизнані або оспорені його права чи інтереси, тож обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Аргументи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки. Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Про судові витрати

Підстави для перерозподілу судових витрат, а також присудження позивачу компенсацій судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відсутні.

Відповідачі про компенсацію судових витрат не заявляли.

Керуючись ст.ст. 367,374,375,382-384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Залишити вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Назаренко Юрій Володимирович, без задоволення, а рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від о6 червня 2022 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 листопада 2022 року.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: О. Л. Дуковський

Л. М. Дьомич

СудКропивницький апеляційний суд
Дата ухвалення рішення25.11.2022
Оприлюднено29.11.2022
Номер документу107530028
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:

Судовий реєстр по справі —392/1055/21

Постанова від 25.11.2022

Цивільне

Кропивницький апеляційний суд

Карпенко О. Л.

Ухвала від 18.09.2022

Цивільне

Кропивницький апеляційний суд

Карпенко О. Л.

Ухвала від 14.08.2022

Цивільне

Кропивницький апеляційний суд

Карпенко О. Л.

Рішення від 05.06.2022

Цивільне

Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Бадердінова А. В.

Рішення від 05.06.2022

Цивільне

Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Бадердінова А. В.

Ухвала від 12.07.2022

Цивільне

Кропивницький апеляційний суд

Карпенко О. Л.

Ухвала від 10.05.2022

Цивільне

Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Бадердінова А. В.

Ухвала від 02.12.2021

Цивільне

Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Бадердінова А. В.

Ухвала від 02.12.2021

Цивільне

Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Бадердінова А. В.

Ухвала від 27.10.2021

Цивільне

Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Бадердінова А. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні