Ухвала

від 26.06.2022 по справі 2-467/11

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-467/11 Провадження № 6/478/1/2022

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2022 року смт. Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:

головуючого судді Іщенко Х.В.,

за участю:

секретарясудового засідання Луговської А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Казанківський районний відділ ДВС ПМЮ МЮ (м. Одеса), Акціонерне товариство «Альфа-Банк» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до Казанківського районного суду Миколаївської області із заявою про визнання виконавчого листа № 2-467/2011, виданого Казанківським районним судом Миколаївської області 11.12.2012 року у справі № 2-467/2011 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 935583,02 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Свої вимоги мотивує тим, що Казанківським районним судом Миколаївської області видано виконавчий лист № 2-467/2011 від 11.12.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 640/625-К625 від 19.10.2007 року.

Постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Казанківського РУЮ Бєшльовим А.С. від 31.01.2013 року було відкрито виконавче провадження № 36251966 із примусового виконання виконавчого листа № 2-467/2011 від 11.12.2012 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 640/625-К625 від 19.10.2007 року.

Заочним рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 11.06.2018 року справі № 478/305/18 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 640/625-К625 від 19.10.2007 року було звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 22.11.2007 року, а саме: нежитлову будівлю (магазин № НОМЕР_1 ), яка належать ОСОБА_1 на праві приватної власності.

07.02.2020 року Казанківським районним судом Миколаївської області було видано виконавчий лист № 478/305/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» в рахунок погашення заборгованість за кредитним договором № 640/625-К625 від 19.10.2007 року на предмет іпотеки за іпотечним договором від 22.11.2007 року.

07.07.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О. було відкрито виконавче провадження № 62494147 із примусового виконання виконавчого листа № 478/305/18 від 07.07.2020 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 640/625-К625 від 19.10.2007 року.

В ході примусового виконання рішення суду 14.12.2020 року шляхом продажу із електронних торгів предмет іпотеки (будівля магазину) було реалізовано з початковою ціною продажу предмета іпотеки у розмірі 159236,00 грн., що є недостатньою сумою коштів для задоволення вимог стягувача.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О. від 13.01.2021 року виконавче провадження № 62494147 із примусового виконання виконавчого листа № 478/305/18 від 07.07.2020 року було закрито на підставі ст. ст. 39, 40 ЗУ «Про виконавче провадження».

Заявник вважає, що не відповідає процесуальному закону те, що обидва рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 19.10.20012 року та від 11.06.2018 року є одночасно рішеннями про стягнення боргу за кредитним договором, а законодавством не передбачено захист прав позивача у подвійному розмірі. Оскільки виконавчі листи № 2-4672011 та № 478/305/18 направлені на стягнення заборгованості за одним і тим самим договором кредиту, виконавчий лист № 2-4672011 видано без урахування рішення про стягнення на предмет іпотеки що забезпечувало виконання зобов`язань за кредитним договором за рахунок реалізації предмета іпотеки та погашення боргових зобов`язань.

На підставі викладеного та враховуючи положенняст. 432 ЦПК України, заявник просить визнати виконавчий лист № 2-467/2011, виданий 11.12.2012 року таким, що не підлягає виконанню.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

За правилами частини третьоїстатті 432 ЦПК Українинеявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд прийшов до наступних висновків:

Судом встановлено, що рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 19.10.2012 року справі № 2-467/2011 було стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 640/625-К625 від 19.10.2007 року в сумі 935583,02 грн. та судові витрати в сумі 1820 грн.

На виконання даного судового рішення 11.12.2012 року було видано виконавчий лист за № 2-467/2011.

За вказаним виконавчим листом відділом державної виконавчої служби Казанківського управління юстиції 31.01.2013 року було відкрито виконавче провадження № 36251966 із примусового виконання судового рішення.

В рамках проведення виконавчих дій у вказаному виконавчому провадженні постановою від 04.03.2013 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 та встановлено заборону на його відчуження.

Постановою від 17.03.2020 року по вказаному виконавчому провадженню було накладено арешт на всі кошти боржника ОСОБА_1 на всіх рахунках у банках.

На час судового розгляду справи виконавче провадження № 36251966 зупинено.

Заочним рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 11.06.2018 року справі № 478/305/18 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 640/625-К625 від 19.10.2007 року було звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 22.11.2007 року, а саме: нежитлові будівлі - склади, адміністративну будівлю та будівлю магазину, які належать ОСОБА_1 на праві приватної власності.

На виконання даного судового рішення 07.02.2020 року було видано виконавчий лист за № 478/305/18.

За вказаним виконавчим листом приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О. було відкрито виконавче провадження № 62494147 із примусового виконання судового рішення.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О. від 13.01.2021 року виконавче провадження № 62494147 із примусового виконання виконавчого листа № 478/305/18 від 07.07.2020 року з підстав, визначених ст. ст. 39, 40 ЗУ «Про виконавче провадження» було закрито.

Стаття 6 Конституції Українивизначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цієюКонституцієюмежах і відповідно до законів України.

Згідно зстаттею 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до ч. 5ст. 124 Конституції Українисудові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У п. 9 ч. 3ст. 129 Конституції Українивказано, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Зазначене конституційне положення відображено і у п. 7 ч 2 ст.2та ст.10 ЦПК України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно достатті 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначеніЗаконом України «Про виконавче провадження».

Відповідно дост. 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно дост. 129-1 Конституції Українисудові рішення ухвалюються судами іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів, внормованіРозділом VІ ЦПК України.

В силуст. 431 ЦПК України,виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно ізЗаконом України «Про виконавче провадження»примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

З наведених положень законодавства випливає, що підставою для виконання судових рішень є виконавчі листи.

Відповідно дост. 432 ЦПК Українивиконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленимЗаконом України «Про виконавче провадження». Суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Як випливає із змісту узагальнення судової практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015, наведені встатті 432 ЦПК Українипідстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов`язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником чи іншою особою.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:

- видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);

- коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;

- видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;

- помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;

- видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;

- пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Під іншими причинами, за роз`ясненнями згаданого узагальнення, слід розуміти випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний.

Апогеєм судового захисту є фактичне виконання рішення суду, тому наведеними положеннями Основного Закону України встановлено обов`язковість до виконання судових рішень.

Виняток з цього правила становлять перелічені встатті 432 ЦПК Українипричини, якими може бути обумовлено невиконання рішення суду.

Таким чином, до підстав для невиконання рішення суду (визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню), відносяться випадки, коли немає матеріальної передумови для виконання рішення, тобто об`єктивно відсутній обов`язок боржника; або ж випадки видачі виконавчого документа, коли його не треба було видавати, тобто випадки помилкової видачі виконавчого листа; або випадки, коли після видачі виконавчого документа був змінений зміст рішення.

Згідно з ч. 3ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Із резолютивних частин рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 19.10.2012 року та заочного рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 11.06.2018 року, а також із виданих на їх виконання виконавчих листів вбачається, що стягнення грошових коштів в сумі 935583,02 грн. відбулось в рахунок боргу за кредитним договором № 640/625-К625 від 19.10.2007 року, а звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок боргу за договором іпотеки від 22.11.2007 року.

Згідно протоколу № 516580 від 14 грудня 2020 року проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, предмет іпотеки (будівля магазину) було реалізовано з початковою ціною продажу предмета іпотеки у розмірі 159236,00 грн., що є недостатньою сумою коштів для задоволення вимог стягувача, оскільки після продажу нерухомого майна боржника повного погашення боргу перед стягувачем не відбулося, адже сума стягнення за судовим рішенням, яке підлягає примусовому виконанню, є більшою майже вдвічі, ніж сума отримана від реалізації арештованого майна боржника.

Судом встановлено, що оспорюваний виконавчий лист не є таким, що був виданий помилково, а з матеріалів справи не вбачається, що обов`язок боржника відсутній повністю або частково у зв`язку з його припиненням чи добровільним виконанням.

Наведені боржником обставини не підпадають під перелічені в цивільному процесуальному законі підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. За таких обставин, оскільки судом не встановлено передбачених ч. 2ст. 432 ЦПК Українипідстав, за наявності яких виконавчий лист може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви.

Керуючись ст. ст.259,260,432 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Х.В. Іщенко