Рішення

від 10.07.2022 по справі 910/502/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.07.2022Справа № 910/502/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продсервіс"

до Дочірнього підприємства "Аромат"

про стягнення 222 161,05 грн, -

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Продсервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Аромат" 223 135,55 грн, з яких: 192 709,78 грн - заборгованість за договором від 02.01.2017 №005, 13 312,69 грн - пеня, 12 615,06 грн - інфляційні втрати та 4 498,02 грн - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем строків оплати товару, поставленого позивачем на виконання умов договору від 02.01.2017 №005 на підставі видаткових накладних, а саме: від 27.07.2020 №808 на суму 17 311,50 грн, від 12.08.2020 №876 на суму 17 178,30 грн, від 11.09.2020 №1011 на суму 17 319,60 грн, від 02.10.2020 №1106 на суму 20 628,32 грн, від 26.10.2020 №1218 на суму 18 187,20 грн, від 19.03.2021 №336 на суму 17 829,90 грн, від 14.04.2021 №468 на суму 18 022,50 грн, від 01.06.2021 №691 на суму 23 588,40 грн, від 17.06.2021 №783 на суму 23 271,60 грн, від 30.06.2021 №844 на суму 23 344,80 грн та від 27.07.2021 №1006 на суму 11 598,60 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Капцовій Т. П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 позовну заяву ТОВ "Продсервіс" залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

Позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

Окрім того, в заяві про усунення недоліків позовної заяви від 03.02.2022 вих. №11 позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 222 161,05 грн, з яких: 192 709,78 грн заборгованості за договором від 02.01.2017 №005, 13 028,46 грн пені, 12 080,67 грн втрат від інфляції та 4 342,14 три проценти річних.

Ухвалою суду від 09.02.2022 відкрито провадження в справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 04.05.2022 №05-23310/22, у зв`язку з відпусткою судді Капцової Т. П., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/502/22.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2022 справу № 910/502/22 передано для розгляду судді Князькову В. В.

Ухвалою від 06.05.2022 суддею Князьковим В.В. прийнято справу до свого провадження.

Відповідач відзиву на позов не подав, проте, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив, проте, про розгляд справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями №0105491883797 та №0105492003685.

Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

02.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Продсервіс" (постачальник) та Дочірнім підприємством "Аромат" (покупець) було укладено договір №005, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов`язується прийняти товар і своєчасно його оплатити.

Загальну суму договору складає загальна сума всіх специфікації (видаткових накладних), оформлених відповідно до п.п.1.2-1.3 договору у період чинності даного договору (п.3.1 договору №005 від 02.07.2017).

За умовами п.3.3 оплата товару здійснюється в національній валюті України на поточний рахунок постачальника на протязі 10 календарних днів з моменту передачі товару.

Пунктом 4.5 договору №005 від 02.07.2017 визначено, що за порушення терміну проведення розрахунків покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2017. Дія цього договору автоматично продовжується на наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін письмово не повідомила про його розірвання після 31.12.2017 (п.6.1 договору №005 від 02.07.2017).

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 по справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018 по справі №5023/3905/12.

Слід зауважити, що на теперішній час договір №005 від 02.07.2017 у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсним визнано не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №005 від 02.07.2017 як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з поставки товару.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що на виконання договору №005 від 02.07.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Продсервіс" було поставлено, а Дочірнім підприємством "Аромат" прийнято товар згідно наступних видаткових накладних: №808 від 27.07.2020 на суму 17311,50 грн, №876 від 12.08.2020 на суму 17178,30 грн, №1011 від 11.09.2020 на суму 17319,60 грн, №1106 від 02.10.2020 на суму 20628,32 грн, №1218 від 26.10.2020 на суму 18187,20 грн, №336 від 19.03.2021 на суму 17829,90 грн, №468 від 14.04.2021 на суму 18022,50 грн, №691 від 01.06.2021 на суму 23588,40 грн, №783 від 17.06.2021 на суму 23271,60 грн, №844 від 30.06.2021 на суму 23344,80 грн, №1006 від 27.07.2021 на суму 11598,60 грн.

Проте, зі змісту позовної заяви вбачається, що станом на момент звернення до суду з розглядуваним позовом відповідачем лише частково було внесено оплату за отриманий товар, внаслідок чого у Дочірнього підприємства"Аромат" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Продсервіс" на суму 192709,78 грн, що і стало підставою для звернення суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України).

За умовами п.3.3 оплата товару здійснюється в національній валюті України на поточний рахунок постачальника на протязі 10 календарних днів з моменту передачі товару.

Судом вище було встановлено, що на виконання договору №005 від 02.07.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Продсервіс" було поставлено, а Дочірнім підприємством "Аромат" прийнято товар згідно наступних видаткових накладних: №808 від 27.07.2020 на суму 17311,50 грн, №876 від 12.08.2020 на суму 17178,30 грн, №1011 від 11.09.2020 на суму 17319,60 грн, №1106 від 02.10.2020 на суму 20628,32 грн, №1218 від 26.10.2020 на суму 18187,20 грн, №336 від 19.03.2021 на суму 17829,90 грн, №468 від 14.04.2021 на суму 18022,50 грн, №691 від 01.06.2021 на суму 23588,40 грн, №783 від 17.06.2021 на суму 23271,60 грн, №844 від 30.06.2021 на суму 23344,80 грн, №1006 від 27.07.2021 на суму 11598,60 грн.

Отже, виходячи з умов укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк оплати товару, який було поставлено відповідно до перелічених вище накладних, настав.

Проте, як вбачається з матеріалів справи станом на момент звернення до суду з розглядуваним позовом відповідачем лише частково було внесено оплату за отриманий товар, внаслідок чого у Дочірнього підприємства"Аромат" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Продсервіс" на суму 192709,78 грн

Наразі, суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Проте, всупереч наведеного відповідачем доказів належного виконання своїх обов`язків за договором №005 від 02.07.2017 надано не було, обставин наявності заборгованості перед позивачем у заявленому до стягнення розмірі не спростовано.

За таких обставин, виходячи з вище викладеного позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Продсервіс" до Дочірнього підприємства "Аромат" в частині стягнення основного боргу на суму 192709,78 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо задоволення вимог позивача про стягнення 13 028,46 грн пені, 12 080,67 грн втрат від інфляції та 4 342,14 3% річних. При цьому, суд виходив з такого.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 4.5 договору №005 від 02.07.2017 визначено, що за порушення терміну проведення розрахунків покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Нарахування на суму боргу 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

З огляду на порушення відповідачем строків оплати товару за договором №005 від 02.07.2017 позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 13 028,46 грн пені, 12 080,67 грн втрат від інфляції та 4 342,14 3% річних.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку неустойки та нарахувань, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, судом враховано, що наведений розрахунок містить помилки у визначенні початкових дат періодів нарахування, а саме без врахування того, що у ст.254 Цивільного кодексу України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Проте, навіть з урахуванням таких помилок, арифметично визначені позивачем суми 3% річних, пені та інфляційних втрат є вірними, а отже, означені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Продсервіс" до Дочірнього підприємства "Аромат" про стягнення 192 709,78 грн заборгованості, 13 028,46 грн пені, 12 080,67 грн втрат від інфляції та 4 342,14 трьох відсотків річних - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Аромат" (01010, місто Київ, вул.Івана Мазепи, будинок 10, ЄДРПОУ 30737268) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Продсервіс" (03115, місто Київ, вул.Верховинна, будинок 6-А, ЄДРПОУ 24934992) основний борг в сумі 192 709 (сто дев`яносто дві тисячі сімсот дев`ять) грн 78 коп., пеню в розмірі 13 028 (тринадцять тисяч двадцять вісім) грн 46 коп., інфляційні втрати в сумі 12 080 (дванадцять тисяч вісімдесят) грн 67 коп., 3% річних в сумі 4 342 (чотири тисячі триста сорок дві) грн 14 коп. та судовий збір в розмірі 3332 (три тисячі триста тридцять дві) грн 42 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.

Повний текст складено 11.07.2022.

Суддя В.В. Князьков