Постанова

від 27.02.2023 по справі 910/502/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2023 р. Справа№ 910/502/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Ходаківської І.П.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Верховський О.В.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Аромат"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2022, повний текст складено 11.07.2022

у справі №910/502/22 (суддя Князьков В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продсервіс"

до Дочірнього підприємства "Аромат"

про стягнення 222 161,05 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Продсервіс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Аромат" (далі - відповідач) про стягнення з Дочірнього підприємства "Аромат" за договором поставкі від 02.01.2017 №005 боргу у розмірі 223 135,55 грн, з яких: 192 709,78 грн - основна заборгованість, 13 312,69 грн - пеня, 12 615,06 грн - інфляційні втрати та 4 498,02 грн - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем строків оплати товару, поставленого позивачем на виконання умов договору від 02.01.2017 №005 на підставі видаткових накладних, а саме: від 27.07.2020 №808 на суму 17 311,50 грн, від 12.08.2020 №876 на суму 17 178,30 грн, від 11.09.2020 №1011 на суму 17 319,60 грн, від 02.10.2020 №1106 на суму 20 628,32 грн, від 26.10.2020 №1218 на суму 18 187,20 грн, від 19.03.2021 №336 на суму 17 829,90 грн, від 14.04.2021 №468 на суму 18 022,50 грн, від 01.06.2021 №691 на суму 23 588,40 грн, від 17.06.2021 №783 на суму 23 271,60 грн, від 30.06.2021 №844 на суму 23 344,80 грн та від 27.07.2021 №1006 на суму 11 598,60 грн.

Матеріально-правовою підставою позову позивач обрав ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 612, 655, 691, 692, 712 ЦК України, 162-164, 201, 233 ГПК України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 у справі №910/502/22 позов задоволено повністю, стягнуто з Дочірнього підприємства "Аромат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Продсервіс" основний борг в сумі 192 709 грн 78 коп., пеню в розмірі 13 028 грн 46 коп., інфляційні втрати в сумі 12 080 грн 67 коп., 3% річних в сумі 4342 грн 14 коп. та судовий збір в розмірі 3 332 грн 42 коп.

Рішення мотивовано тим, що відповідач, отримавши товар по зазначеному договору не повно виконав свої зобов`язання щодо оплати вартості переданого йому у власність товару.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Дочірнє підприємство "Аромат" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 у справі №910/502/22 скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального закону.

Апелянт стверджує, що:

- директор дочірнього пидпріємтва підписала договір поставки з перевищенням своїх повноважень, а тому цей договір є недийсним на підставі ч.2 ст. 205 та ч.1 ст 215 ЦК Україні;

- суд першої інстанції не врахував, що позивачем не надано дійсної довіреності на осіб, які отримували товар;

- суд першої інстанції не врахував, що копії видаткових накладних не містять печатки підприємства та, на думку скаржника, а тому не мають доказової сили.

Узагальнені доводи та заперечення позивача

31.10.2022 до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в строк, встановлений судом та з доказами надсилання іншим учасниками, а тому прийнятий до розгляду в порядку ст. 263 ГПК України.

Відповідач у відзиві заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить відмовити в її задоволенні, а рішення залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що відповідач отримав товар відповідно до умов договору, однак порушив свої зобов`язання щодо повної оплати вартості переданого товару. Укладений договір не визнано недійсним. Факт отримання товару підтверджено допустимими доказами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2022 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/502/22 та невідкладно надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи №910/502/22. Копію ухвали надіслано до суду першої інстанції.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022 Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Аромат" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 у справі №910/502/22 залишено без руху. Роз`яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази. Попереджено скаржника, що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для повернення апеляційної скарги.

Після усунення недоліків, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Аромат" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 у справі №910/502/22. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 07.11.2022. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 31.10.2022. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 31.10.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 клопотання Дочірнього підприємства "Аромат" про повернення судового збору задоволено. Повернуто зі спеціального фонду Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Аромат" (01010, м. Київ, вул. І. Мазепи,10, ідентифікаційний код: 30737268), 3000,02 (три тисячі) гривень дві копійки надмірно сплаченого судового збору (згідно платіжного доручення №23494 від 16.08.2022) за подання апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Аромат" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 у справі №910/502/22. Надіслано Дочірньому підприємству "Аромат" оригінал цієї ухвали з гербовою печаткою суду.

Судове засідання 07.11.2022 не відбулось у зв`язку із направленням судді Корсака В.А. (головуючий) та суддів Євсікова О.О. та Владимиренко С.В. (які входить до складу колегії суддів) для участі у підготовці суддів для підтримання кваліфікації на 2022 рік з 07.11.2022 по 11.11.2022, проведеним Національною школою суддів України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022, після закінчення підготовки суддів (14.11.2021), повідомлено учасників справи про призначення справи №910/502/22 до розгляду на 05.12.2022

Через повітряну тривогу у місті Києві 05.12.2022 з 13 год 10 хв до 16 год 10 хв розгляд справи №910/502/22 не відбувся, у зв`язку з чим ухвалою суду від 05.12.2022 розгляд справи №910/502/22 призначено до розгляду на 23.01.2023. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2023, у зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В., яка входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/502/22.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів та повідомлено сторін про те, що розгляд справи буде здійснено в раніше призначеному судовому засіданні 23.01.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 розгляд справи відкладено до 27.02.2023 у зв`язку з неявкою представника відповідача.

Явка представників сторін

В судове засідання від 27.02.2023 представник позивача не з`явився. Про призначення розгляду справи на 27.02.2023 був повідомлений шляхом надсилання ухвали суду на його юридичну адресу вказану у матеріалах справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

До визначеної дати проведення судового засідання - 27.02.2023 від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом апеляційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у цьому судовому засіданні.

Частиною 12 статті 270 ГПК України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка представника третьої особи, особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги (ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).

Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов`язковою, учасники належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, з огляду на наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, колегія суддів дійшла до висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи.

Межі та строк розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з такого.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

02.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Продсервіс" (постачальник) та Дочірнім підприємством "Аромат" (покупець) було укладено договір №005, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов`язується прийняти товар і своєчасно його оплатити.

Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), строк поставки, визначається специфікацією (видатковою накладною), що є невід`ємною частиною до цього Договору. (п. 1.2. Договору).

Загальну суму договору складає загальна сума всіх специфікації (видаткових накладних), оформлених відповідно до п.п.1.2-1.3 договору у період чинності даного договору (п.3.1 договору №005 від 02.07.2017).

За умовами п.3.3 оплата товару здійснюється в національній валюті України на поточний рахунок постачальника на протязі 10 календарних днів з моменту передачі товару.

Пунктом 4.5 договору №005 від 02.07.2017 визначено, що за порушення терміну проведення розрахунків покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2017. Дія цього договору автоматично продовжується на наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін письмово не повідомила про його розірвання після 31.12.2017 (п.6.1 договору №005 від 02.07.2017).

На підтвердження поставки товару Товариством з обмеженою відповідальністю "Продсервіс" надано наступні видаткові накладні: №808 від 27.07.2020 на суму 17 311,50 грн, №876 від 12.08.2020 на суму 17 178,30 грн, №1011 від 11.09.2020 на суму 17 319,60 грн, №1106 від 02.10.2020 на суму 20 628,32 грн, №1218 від 26.10.2020 на суму 18 187,20 грн, №336 від 19.03.2021 на суму 17 829,90 грн, №468 від 14.04.2021 на суму 18 022,50 грн, №691 від 01.06.2021 на суму 23 588,40 грн, №783 від 17.06.2021 на суму 23 271,60 грн, №844 від 30.06.2021 на суму 23 344,80 грн, №1006 від 27.07.2021 на суму 11 598,60 грн.

Станом на момент звернення до суду з розглядуваним позовом відповідачем лише частково було внесено оплату за отриманий товар, внаслідок чого у Дочірнього підприємства"Аромат" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Продсервіс" на суму 192 709,78 грн, що і стало підставою для звернення суду з цим позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що остання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості, пені та штрафу, які нараховані за порушення відповідачем строків оплати товару за договором від 02.01.2017 №005.

Судом встановлено, що Договір 02.01.2017 №005 за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1 та 2статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Щодо суми основної заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами укладено договір поставки товару, визначено предмет договору та загальні умови поставки.

За умовами п.3.2 Договору, ціна за одиницю товару визначається рахунком-фактурою та видатковою накладною, що є невід`ємною частиною до цього договору.

Оплата товару здійснюється в національній валюті України на поточний рахунок постачальника на протязі 10 календарних днів з моменту передачі товару покупцю. (п. 3.3. Договору).

Однак відповідач, у порушення цього пункту частково здійснив оплату за отриманий товар, чим порушив умови п. 3.3. Договору.

На підтвердження поставки товару в матеріалах справи містяться наступні видаткові накладні:

- №808 від 27.07.2020 на суму 17 311,50 грн,

- №876 від 12.08.2020 на суму 17 178,30 грн,

- №1011 від 11.09.2020 на суму 17 319,60 грн,

- №1106 від 02.10.2020 на суму 20 628,32 грн,

- №1218 від 26.10.2020 на суму 18 187,20 грн,

- №336 від 19.03.2021 на суму 17 829,90 грн,

- №468 від 14.04.2021 на суму 18 022,50 грн,

- №691 від 01.06.2021 на суму 23 588,40 грн,

- №783 від 17.06.2021 на суму 23 271,60 грн,

- №844 від 30.06.2021 на суму 23 344,80 грн,

-№1006 від 27.07.2021 на суму 11 598,60 грн (а.с. 26,28,30,32,34,36,38,40,42,44,46, т. 1)

Згідно цих накладних, товар від імені Філії «Сумський молочний завод» отримував начальник відділу закупівель - Корнієнко Олександр Олександрович за довіреностями №5 від 13.01.2020 та №12 від 02.02.2021. Накладні скріплені печаткою Філії та підписом зазначеної особи.

Зазначені докази підтверджують факт отримання товару відповідачем. Під час розгляду справи в суді першої інстанції а також при апеляційному перегляді справи зазначені обставини не спростовані.

Виходячи з умов укладеного між сторонами правочину, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що строк оплати товару, який було поставлено відповідно до перелічених вище накладних, настав.

У той же час плату отриманого за договором товару відповідач здійснював частково.

Факт часткової оплати підтверджено виписками з особового рахунку позивача (а.с. 48-51, 78-79, т. 1). Як вбачається з цих виписок, у розділі (призначення платежу) зазначено - оплата товару за спірним договором №005 від 02.01.2017 року.

Також, факт наявності заборгованості підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між ТОВ "Продсервіс" та Дочірнім підприємством "Аромат" за Договором 02.01.2017 №005 за період з січня 2021 року по листопад 2021 року. Відповідно до цього акту, заборгованість за поставлений товар складає 192709 грн 78 коп. (а.с. 82, т. 1).

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції що сукупність зазначених належних та допустимих доказі підтверджує факт укладання договору поставки, передачі товару на його виконання та часткової оплати відповідачем вартості отриманого товару.

Доводи відповідача про відсутність довіреності колегія відхиляє з наступних підстав.

В контексті зазначених обставин колегія звертає увагу на те, що у накладних в графі «Отримав(ла)» зазначено, що товар отримав начальник відділу закупівель Філії Корнієнко Олександр Олександрович за довіреностями №5 від 13.01.2020 та №12 від 02.02.2021. В той же час копії цих довіреностей до матеріалів справи не подано.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам колегія зазначає, що факт передачі товару підтверджується видатковими накладними, частковою оплатою отриманого товару, актом звірки взаєморозрахунків. Обставини проведення господарських операцій, які відображені в цих первинних бухгалтерських документах відповідачем не спростовані. Докази подані позивачем з найбільшою вірогідністю підтверджують передачу товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

При цьому відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України унормовано, що допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів звертає увагу на те, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 ГПК України викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у низці постанов Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.07.2021 у справі 915/1889/19, від 15.07.2021 у справі №916/2586/20.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Колегія також зазначає, що у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Підсумовуючи вищенаведене, Північний апеляційний господарський суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів як в цілому, так і кожного окремо, з урахуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», приходить до висновку, що обставини поставки та отримання відповідачем товару за договором 02.01.2017 №005 згідно наявних в матеріалах справи доказів видаються більш вірогідним, ніж протилежні ствердження відповідача.

Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції на підставі дослідження наявних у справі доказів дійшов висновку про те, що факт отримання відповідачем товару вірогідніше за все мав місце у даному спорі, то наведене стає підставою для виникнення у покупця зустрічного обов`язку з повної її оплати.

Як вже зазначалось у цій постанові, відповідач за отриманий товар розрахувався частково, з зв`язку з чим, за відповідачем рахується заборгованість в сумі 192 709,78 грн.

Оскільки відповідач у встановлений договором строк за поставлений товар розрахувався не в повному обсязі, належних і допустимих доказів в спростування обставин виконання договірних зобов`язань відповідачем не надано, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості за договором в сумі 192 709,78 грн. Факт часткової оплати підтверджується банківськими виписками.

Щодо перевищення повноважень директором Філії «Сумський молочний завод»

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що повноваження директора Філії - Бєлік Людмили Вікторівни, на час укладання договору обмежено Положенням про філію «Сумський молочний завод» Дочірнє підприємство «Аромат». У той же час, посилаючись на зазначені обставини, в порушення вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України положення про філію, на яке посилається апелянт ним до матеріалів справи не надав.

Відповідно до Витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - Філія «Сумський молочний завод» належить до відокремленого підрозділу відповідача (код ЄДРПОУ 30737268). (а.с. 81, т. 1). У розділі «відомості про керівника підрозділу…» про «наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи» зазначено, що директор - Бєлік Людмила Вікторівна має право укладати угоди, розпоряджатися майном (крім основних засобів), що передане головним підприємством у користування філії на суму що не перевищує 20 000 грн.

Укладений між сторонами договір є загальним та не визначає кількість товару, його асортимент та ціну. У пункті 1.2 договору зазначено, що ціна товару визначається спеціфикацією (видатковими накладними), які є невід`ємною частиною цього договору.

Така практика щодо оформлення правових відносин поставки є досить розповсюдженою.

За загальним правилом, предмет договору поставки товару визначає найменування (номенклатуру, асортимент), кількість товару і вимоги до якості (ч. 4 ст. 180 ГКУ). Щоб не робити договір громіздким, сторони можуть передбачити у договорі винести цю інформацію в окремий документ - специфікацію (видаткові накладні) до договору (ч. 2 ст. 266 ГКУ).

Якщо поставок за договором багато, а кількість товару може змінюватися, визначити загальну ціну на товар та його кількість на момент підписання договору складно. У такому випадку сторони не позбавлені права винести кількість та ціну товару кожної поставки в межах договору в окремий додаток до договору - видаткову накладну, яка складається по кожній поставці окремо.

Як вбачається з наданих видаткових накладних, сторони у більшості випадків дотримувались правил обмеження повноважень директором щодо розрахунків на суму, що не перевищує 20000,00 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними: №808 від 27.07.2020 на суму 17 311,50 грн, №876 від 12.08.2020 на суму 17 178,30 грн, №1011 від 11.09.2020 на суму 17 319,60 грн, №1106 від 02.10.2020 на суму 20 628,32 грн, №1218 від 26.10.2020 на суму 18 187,20 грн, №336 від 19.03.2021 на суму 17 829,90 грн, №468 від 14.04.2021 на суму 18 022,50 грн, №1006 від 27.07.2021 на суму 11 598,60 грн.

Щодо інших видаткових накладних, а саме: №691 від 01.06.2021 на суму 23 588,40 грн, №783 від 17.06.2021 на суму 23 271,60 грн, №844 від 30.06.2021 на суму 23 344,80 грн, №1106 від 02.10.2020 на суму 20 628,32 грн, було незначне перевищення розрахунків понад обмеженням 20 000,00 грн.

Щодо цих видаткових накладних, колегія зазначає, що позивачем не подано доказів, про визнання договору в частині цих поставок недійсним.

За змістом частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір виконує функцію безпосередньої правостворюючої підстави виникнення зобов`язання. Це означає, що права та обов`язки сторін, які становлять зміст зобов`язання, виникають із самого договору і не потребують інших факторів.

Поряд з цим, у контексті доводів апеляційної скарги та висновків суду першої інстанції, колегія зазначає, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину, зокрема, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Кожний вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. Отже до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип правомірності правочину, суд першої інстанції правомірно прийняв до уваги договір №005 від 02.07.2017, як належну підставу у розумінні норм ст. 11 ЦК України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з поставки товару.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню (подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.11.2021 №910/22113/17, від 07.07.2021 у справі №40/5005/7101/2011, від 30.06.2021 у справі № 910/3140/19, від 23.06.2021 у справі №913/344/20, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, від 21.03.2018 у справі №760/14438/15-ц).

Щодо нарахування неустойки (пені) за спірним договором

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 4.5 договору №005 від 02.07.2017 визначено, що за порушення терміну проведення розрахунків покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу.

З урахуванням встановлених обставин порушення відповідачем договірних зобов`язань з оплати отриманого товару, а також з огляду на проведені відповідачем часткові оплати, судова колегія, перевіривши розрахунок даної частини позовних вимог, вважає вірним висновок місцевого господарського суду про стягнення з Дочірнього підприємства "Аромат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Продсервіс" 13 028,46 грн пені.

Твердження апелянта про те, що відсутні підстави для нарахування пені відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки за змістом приписів ст. 549 ЦК України неустойка нараховується за порушення основного зобов`язання (поставка товару, сплата коштів, виконання інших юридично значимих дій), тоді як, порушенням в розумінні ст. ст. 610, 612 ЦК України є невиконання/неналежне виконання у встановлений договором строк обов`язку стороною. У випадку відсутності узгодженого сторонами строку виконання зобов`язання застосовуються правила унормовані ч. 2 ст. 530 ЦК України - після пред`явлення вимоги та спливу семиденного строку (за загальним правилом).

Матеріалами справи підтверджується, що сторонами в п. 3.3 Договору узгоджено чіткий строк виконання покупцем свого обов`язку з оплати товару, а саме протягом 10 календарних днів з моменту передачі товару покупцю (відповідачу). Саме факт не оплати покупцем станом на десятий день з моменту передачі товару усієї суми вартості отриманого товару є підставою для нарахування пені.

Тобто право на нарахування пені у позивача виникає з моменту порушення зобов`язання за накладними: №808 від 27.07.2020 з 06.08.2020; №876 від 12.08.2020 з 22.08.2020; №1011 від 11.09.2020 з 21.09.2020; №1106 від 02.10.2020 з 12.10.2020; №1218 від 26.10.2020 з 05.11.2020; №336 від 19.03.2021 з 29.03.2021; №468 від 14.04.2021 з 24.04.2021; №691 від 01.06.2021 з 11.06.2021; №783 від 17.06.2021 з 27.06.2021; №844 від 30.06.2021 з 09.07.2021; №1006 від 27.07.2021 з 07.08.2021.

В свою чергу, умова правочину щодо десятиденного строку, стосується саме вимоги про сплату неустойки, а не зміни порядку її нарахування, який чітко унормований приписами чинного законодавства та умовами договору. Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що зазначена умова договору не містить конкретизації щодо оформлення змісту вимоги про сплату пені, а відтак пред`явлення позову до суду першої інстанції також може бути розцінено як така вимога.

За сукупність вищенаведеного, колегія відхиляє доводи апелянта щодо відсутності у позивача права на стягнення з відповідача суми заборгованості у вказаному вище розмірі як такі, що не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Здійснивши перевірку правильності поведеного позивачем розрахунку даної частини позовних вимог, колегія встановила, що він є арифметично вірним та таким що відповідає матеріалам справи. А тому, висновок суду про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 13 028,46 грн пені є правомірним. Апелянтом аргументів щодо наявності підстав для відмови в задоволенні даної частини позовних вимог не наведено.

Щодо нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних за спірним договором

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що з огляду на порушення відповідачем строків оплати товару за договором №005 від 02.07.2017 позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 12 080,67 грн втрат від інфляції та 4 342,14 3% річних.

Північний апеляційний господарський суд, здійснивши перевірку правильності поведеного позивачем розрахунку даної частини позовних вимог, встановив, що він є арифметично вірним та таким що відповідає матеріалам справи. А тому, висновок суду про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 12 080,67 грн втрат від інфляції та 4 342,14 3% річних є правомірним. Апелянтом аргументів щодо наявності підстав для відмови в задоволенні даної частини позовних вимог не наведено.

У зв`язку з наведеним, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 у справі №910/502/22 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови суду складено та підписано, - 20.03.2023.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді І.П. Ходаківська

О.О. Євсіков