Рішення

від 05.07.2022 по справі 910/7883/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.07.2022Справа № 910/7883/19

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Скокіна О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом 1. Приватного підприємства "Дінекс-Трейд"

2. Приватного підприємства "Влахос"

до 1. Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегелан Плюс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державне підприємство "СЕТАМ"

про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна та договору купівлі-продажу майна,

За участю представників сторін:

від позивача 1: Пєтков О.Ф., Воронков В.О.;

від позивача 2: Пєтков О.Ф., Воронков В.О.;

від відповідача 1: Савулій В.О.;

від відповідача 2: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Дінекс-Трейд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегелан Плюс", в якому просило:

- визнати недійсними результатів електронних торгів, проведених 30.05.2019 організатором електронних торгів - Державним підприємством "СЕТАМ" у формі аукціону з продажу майна, лот 352520: зернові культури, виявлені в наступній кількості: ячмінь - 629,72 мт (об`єм - 968,803 м3, натура - 650, вага - 629,72195 тн), пшениця - 3770,07 мт (об`єм - 5309,955 м3, натура - 710, вага - 3770,06805 тн), насіння соняшника - 355,8 мт (об`єм - 961,678 м3, натура - 370, вага - 355,82086 тн), кукурудза - 1165,38 мт (об`єм - 1643,697 м3, натура - 709, вага 1165,381173 тн), зернової суміші - 781,47 мт (об`єм 1736,611 м3, натура - 450, вага - 781,47495 тн), за адресою: 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, 4;

- визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу, укладений між АРМА та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегелан Плюс" за результатами електронних торгів, проведених 30.05.2019 організатором електронних торгів - Державне підприємство "СЕТАМ" у формі аукціону з продажу майна, лот 352520.

Підставою позовних вимог було визначено те, що Приватне підприємство "Дінекс-Трейд" передало на підставі договору складського зберігання зерна № 19 Товариству з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський елеватор" пшеницю 3 класу у кількості 32 тони на зберігання строком до 30.04.2019. Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.04.2019 у справі № 916/350/19 було підтверджено майнові права Приватного підприємства "Дінекс-Трейд" на передану на зберігання сільськогосподарську продукцію. При цьому, до вирішення справи № 916/350/19 по суті, Господарським судом Одеської області, ухвалою від 14.02.2019, було вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на пшеницю 3 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 32 т. Проте, АРМА було оголошено про проведення 30.05.2019 аукціону, предметом якого є, зокрема, пшениця у кількості 32 тони, місцезнаходження майна: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, 4. У розділі "Інформація про лот" (на відповідному веб порталі) вказано, що зазначений актив передано в управління АРМА з метою реалізації на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08.02.2019 у справі № 757/5806/19-к. Незважаючи на звернення позивача 1 до відповідача 1 із заявою про недопущення порушень статей 316, 317, 319 Цивільного кодексу України, статей 140, 144, 145, 235, 326 Господарського процесуального кодексу України під час дії ухвали Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 про забезпечення позову у справі № 916/350/19, шляхом проведення аукціону з реалізації арештованого майна, 30.05.2019 аукціон все ж було проведено, внаслідок чого вказану сільськогосподарську продукцію придбано Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегелан Плюс". Отже, на думку позивача 1, вказаний аукціон відбувся за наявності накладеного в рамках господарської справи № 916/350/19 арешту, на ньому було неправомірно продано майно, яке на праві власності належить Приватному підприємству "Дінекс-Трейд", в силу статей 203, 215 Цивільного кодексу України результати такого аукціону є недійсними, як недійсним слід визнати й укладений на їх підставі договір купівлі-продажу.

Одночасно, у червні 2019 року з аналогічним предметом позову до тих же відповідачів у Господарський суд міста Києва (в рамках господарської справи № 910/7921/19) звернулося Приватне підприємство "Влахос".

Позовні вимоги Приватного підприємства "Влахос" обґрунтовувано тим, що останнім на підставі договору складського зберігання зерна № 16 передано на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський елеватор" кукурудзу фуражну у кількості 2,527 тон у строк до 30.04.2019. Господарським судом Одеської області, ухвалою від 14.02.2019, було вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на кукурудзу фуражну врожаю 2018 року насипом у кількості 2,527 тон. Проте, як у подальшому стало відомо Приватному підприємству "Влахос", АРМА було оголошено про проведення 30.05.2019 аукціону, предметом якого є, зокрема, кукурудза у кількості 2,527 тон, місцезнаходження майна: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, 4. При цьому, у розділі "Інформація про лот" (за змістом повідомлення на веб-порталі) зазначено про те, що вказаний актив передано в управління АРМА з метою реалізації на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08.02.2019 у справі № 757/5806/19-к. Приватне підприємство "Влахос" звернулося до АРМА та Державного підприємства "Сетам" із заявою про недопущення порушень статей 316, 317, 319 ЦК України, статей 140, 144, 145, 235, 326 Господарського процесуального кодексу України під час дії ухвали Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 про забезпечення позову у справі № 916/347/19 шляхом проведення аукціону з реалізації арештованого майна. Однак, 30.05.2019 аукціон було проведено, внаслідок чого, належну Приватному підприємству "Влахос" сільськогосподарську продукцію придбало Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегелан Плюс". На думку позивача 2, оскільки вказаний аукціон від 30.05.2019 відбувся за наявності накладеного в рамках господарської справи № 916/347/19 арешту, на ньому було неправомірно продано майно, яке на праві власності належить Приватному підприємству "Влахос", в силу статей 203, 215 Цивільного кодексу України результати такого аукціону є недійсними, як недійсним слід визнати й укладений на їх підставі договір купівлі-продажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2019 у справі № 910/7921/19, об`єднано справи №910/7921/19 та №910/7883/19 в одне провадження. Об`єднаній справі присвоєно № 910/7883/19. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі № 910/7883/19 позов Приватного підприємства "Дінекс-Трейд" та Приватного підприємства "Влахос" задоволено частково:

- визнано недійсними результати електронних торгів, проведених 30.05.2019 організатором електронних торгів - Державного підприємства "Сетам" у формі аукціону з продажу майна, лот 352520, за адресою: 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, 4, в частині пшениці 3 класу врожаю 2018 року у кількості 32 тони насипом, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, та кукурудзи фуражної врожаю 2018 року насипом у кількості 2,527 тон, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 03.12.2018;

- визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу, укладений між АРМА та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегелан Плюс" за результатами електронних торгів, проведених 30.05.2019 організатором електронних торгів - Державне підприємство "Сетам" у формі аукціону з продажу майна, лот 352520, в частині пшениці 3 класу врожаю 2018 року у кількості 32 тони насипом, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, та кукурудзи фуражної врожаю 2018 року насипом у кількості 2,527 тон, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 03.12.2018.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2020, рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 було залишено без змін.

Постановою від 15.12.2021 Верховного Суду постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 серпня 2020 року і рішення Господарського суду міста Києва від 18 листопада 2019 року у справі №910/7883/19 скасовано, а зазначену справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Згідно протоколу від 10.01.2022 автоматизового розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Князькову В.В.

Ухвалою від 14.01.2022 суддею Князьковим В.В. було прийнято справу до свого провадження та призначено підготовче засідання на 09.02.2022.

09.02.2022 судом було відкладено підготовче засідання на 16.03.2022.

Ухвалою суду від 12.04.2022 розгляд справи призначений на 11.05.2022.

11.05.2022 судом було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 22.06.2022.

22.06.2022 судом було відкладено розгляд справи по суті на 06.07.2022.

Представники відповідача 2 та третьої особи у судове засідання 06.07.2022 не з`явились, проте, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. При цьому, суд зазначає таке.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду п у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адреси місцезнаходження відповідача 2 та третьої особи, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Проте, конверт з ухвалою суду про закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті, скероаний відповідачу 2, було повернуто на адресу Господарського суду міста Києва з відміткою (останній) "адресат відсутній за вказаною адресою". Одночасно, третій особі поштове відправлення було вручено, що підтверджується поштовим повідомленням №0105473547046.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Наразі, з огляду на неявку вказаних учасників судового процесу суд зазначає таке.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Отже, за висновками суду, неявка відповідача 2 та третьої особи не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 06.07.2022.

Представниками позивачів 1 та 2 у судовому засіданні 06.07.2022 було надано усні пояснення по суті спору, згідно яких позовні вимоги підтримано в частині визнання недійсними резульаттів торгів та договорів в частині відчуження пшениці 3 класу врожаю 2018 року у кількості 32 тони насипом, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, та кукурудзи фуражної врожаю 2018 року насипом у кількості 2,527 тон, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 03.12.2018.

Представником відповідача 1 проти задоволення позову було надано заперечення.

В судовому засіданні 06.07.2022 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

08.02.2019 Печерським районним судом міста Києва ухвалою у справі № 757/5806/19-к за результатами розгляду клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України Шевченка А.Г. про накладення арешту:

- накладено арешт на майно, а саме: на зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський Елеватор" за адресою: Одеська область, місто Ізмаїл, вулиця Портова 4, заборонивши вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування вказаним майном;

- передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених ст.ст. 1, 9,19-24 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський Елеватор".

13.02.2019 Приватне підприємство "Дінекс-Трейд" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський елеватор" про усунення перешкод у здійсненні Приватним підприємством "Дінекс-Трейд" прав користування та розпорядження своїм майном (справа № 916/350/19).

В межах розгляду справи № 916/350/19 ухвалою від 14.02.2019 Господарський суд Одеської області наклав арешт на пшеницю 3 класу врожаю 2018 року у кількості 32 тони насипом, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 03.12.2018 по Приватному підприємству "Дінекс-Трейд", що зберігається на території елеватора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський елеватор", розташованого за адресою: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 4, та передав її на відповідальне зберігання Приватному підприємству "Влахос".

23.04.2019 Господарським судом Одеської області ухвалено рішення у справі №916/350/19, яким позов Приватного підприємства "Дінекс-Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський елеватор" задоволено та зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський елеватор" усунути перешкоди у здійсненні Приватним підприємством "Дінекс-Трейд" права користування та розпоряджання своїм майном шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський елеватор" утриматись від вчинення будь-яких дій, що перешкоджатимуть Приватному підприємству "Дінекс- Трейд" у здійсненні ним вантажно-розвантажувальних робіт, вивозу з території елеватора, розташованого за адресою: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 4, пшениці 3 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 32 тон, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 03.12.2018 по Приватному підприємству "Дінекс- Трейд".

У рішенні Господарського суду міста Києва по справі №916/350/19 встановлено, що 10.06.2018 між Приватним підприємством "Дінекс-Трейд" (поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський елеватор" (зерновий склад) укладено договір складського зберігання зерна №19, предметом якого, згідно п. 1.2 вказаного договору, є послуги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський елеватор" по доведенню якості зерна до вимог, обумовлених договором, а також послуги зі зберігання зерна.

Судом було встановлено, що згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 03.12.2018, Приватним підприємством "Дінекс-Трейд" було передано на зберігання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський елеватор" пшеницю 3 класу у кількості 32 тони.

Відповідно до умов п. 7.1 договору складського зберігання зерна №19 від 10.06.2018 сторонами договору було передбачено строк зберігання зерна до 30.04.2019.

Згідно умов п. 3.1 договору складського зберігання зерна №19 від 10.06.2018р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський елеватор" були прийняті на себе зобов`язання із забезпечення належного зберігання зерна та здійснення його відпуску поклажодавцеві, забезпечення доступу поклажодавця до зерна для проведення огляду протягом строку його зберігання.

Умовами договору передбачено, що зерновий склад не має права розпоряджатися зерном (його частиною) поклажодавця, крім випадків, передбачених законодавством та цим договором.

01.02.2019 позивач 1, з метою реалізації своїх повноважень з розпорядження належною йому на праві власності сільськогосподарською продукцією звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський елеватор" з листом-вимогою про відвантаження на автотранспорт пшениці 3 класу у кількості 32 тони - об`єкту договору складського зберігання зерна №19 від 10.06.2018.

Одночасно, як вбачається з матеріалів справи, 13.02.2019 Приватне підприємство "Влахос" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський елеватор" про усунення перешкод у здійсненні Приватним підприємством "Влахос" прав користування та розпорядження своїм майном (справа № 916/347/19).

В межах розгляду справи № 916/347/19 ухвалою від 14.02.2019 судом було накладено арешт на кукурудзу фуражну врожаю 2018 року насипом у кількості 2,527 тон, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 03.12.2018 по Приватному підприємству "Влахос", що зберігаються на території елеватора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський елеватор", який розташований за адресою: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 4, та передав його на відповідальне зберігання Фермерському господарству "Дінекс-Агро".

Рішенням від 19.06.2019 Господарського суду Одеської області у справі №916/347/19 за позовом Приватного підприємства "Влахос" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський елеватор" про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, позов задоволено та зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський елеватор" утриматись від будь-яких дій, що перешкоджатимуть Приватному підприємству "Влахос" у здійсненні останнім вантажно-розвантажувальних робіт, вивозу з території елеватора, розташованого за адресою: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 4, кукурудзи фуражної врожаю 2018 року насипом у кількості 2,527 тон, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 03.12.2018 по Приватному підприємству "Влахос".

Господарським судом Одеської області у судовому акті встановлено, що 10.06.2018 між Приватним підприємством "Влахос" (поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський елеватор" (зерновий склад) укладено договір складського зберігання зерна №16, предметом якого, згідно п. 1.2 вказаного договору, є послуги ТОВ "Ізмаїльський елеватор" по доведенню якості зерна до вимог, обумовлених договором, а також послуги зі зберігання зерна.

Згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 03.12.2018 по Приватному підприємству "Влахос", складеної Товариством з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський елеватор", позивачем 2 було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський елеватор" на зберігання кукурудзу фуражну врожаю 2018 насипом у кількості 2,527 тон. Відповідно до умов п. 7.1 договору складського зберігання зерна №16 від 10.06.2018 його сторонами було передбачено строк зберігання зерна тривалістю до 30.04.2019.

Щодо обставин, які встановлено в судових рішеннях по справах № 916/347/19 та №916/350/19 суд вважає за доцільне зауважити, що частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.

Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).

Обов`язок держави у забезпеченні права кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини договірних Сторін.

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», no. 24465/04, від 19.02.2009р., «Пономарьов проти України», no. 3236/03, від 03.04.2008р.).

Отже, обставини, які встановлені у судових рішеннях по справах № 916/347/19 та №916/350/19, мають преюдиційне значення та повторного доведення не потребують.

На сайті https://setam.net.ua/auction/354137 було розміщено інформацію про проведення аукціону за номером лоту 352520 (зернові культури у кількості: ячмінь - 629,72 мт (об`єм - 968,803 м3, натура - 650, вага - 629,72195тн), пшениця - 3770,07 мт (об`єм - 5309,955 м3, натура - 710, вага - 3770,06805тн), насіння соняшника - 355,8 мт (об`єм - 961,678 м3, натура - 370, вага - 355,82086 тн), кукурудза - 1165,38 мт (об`єм - 1643,697 м3, натура - 709, вага - 1165,381173 тн), зернової суміші - 781,47 мт. (об`єм 1736,611 м3, натура - 450, вага - 781,47495 тн), місцезнаходження майна: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 4, дата закінчення подання заявок 29.05.2019 (09:00 год.), стартова ціна 7 464 567,28 грн.

28.05.2019 позивачі звернулися до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів із заявами про недопущення порушень законодавства України, в яких висунуто вимогу про вжиття в межах своїх повноважень заходів щодо скасування призначеного на 30.05.2019 аукціону, реєстраційний номер лота: 352520, з огляду на чинність ухвал Господарського суду Одеської області у справах №916/347/19 та №916/350/19 від 14.02.2019.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, заяви позивачів було залишено відповідачем 1 без задоволення.

Відповідно до протоколу № 409119 "Проведення електронних торгів" переможцем торгів за лотом № 352520, проведених 30.05.2019 з 09:00 год. до 18:00 год., є Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегелан Плюс", ціна продажу 7 464 567,28 грн.

04.06.2019 за результатами проведених електронних торгів, між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегелан Плюс" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу активу 14, за умовами якого продавець зобов`язався передати, а покупець зобов`язався прийняти активи відповідно до специфікації, що є невід`ємною частиною договору (додаток) і сплатити за них певну грошову суму.

Відповідно до п. 2, 4 договору місцезнаходження активів: Одеська область, місто Ізмаїл, вулиця Портова. Ціна договору за активи становить 7 464 567,28 грн. відповідно до протоколу електронних торгів № 409119 від 30.05.2019.

Згідно із специфікацією № 14 від 04.06.2019 активами за умовами вказаного договору є зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський Елеватор" за адресою: Одеська область, місто Ізмаїл, вулиця Портова 4 у кількості 6702,466983 мт.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25.09.2019, ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі № 757/5806/19-к про накладення арешту було скасовано.

Означені обставини у сукупності і стали підставами для звернення Приватного підприємства "Дінекс-Трейд" та Приватного підприємства "Влахос" з позовами до Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегелан Плюс" про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна та договору купівлі-продажу майна.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи вказівки Верховного Суду, які визначено у постанові від 15.12.2021, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Однак, наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Виходячи із змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ч.ч.1-3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання результатів процедури закупівлі недійсними повинно бути доведено порушення під час проведення відповідної закупівлі чинного законодавства, що регулює правовідносини у сфері здійснення публічних закупівель, порушення внаслідок цього прав та законних інтересів позивача, а також ефективність судового захисту у обраний заявником спосіб.

Одночасно, щодо предмету доказування у спорах про визнання договорів недійсними суд зазначає таке.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України).

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

За змістом Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними, а тому, виходячи з вимог статті 16 Цивільного кодексу України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачами при зверненні до суду з вимогами про визнання результатів торгів та договору недійсним повинно бути доведено, насамперед, порушення прав та законних інтересів, внаслідок укладення відповідачами оспорюваних правочинів, наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсним, а також ефективність обраного способу захисту.

Щодо невідповідності електронних торгів та спірного правочину вимогам чинного на момент їх вчинення законодавства, суд зазначає таке.

Порядок реалізації арештованих активів на електронних торгах затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2017 №719.

Відповідно до п. 2 Порядку реалізації відповідно до цього Порядку підлягають активи - майно, майнові та інші права, на які накладено арешт у кримінальному провадженні або у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх витребування та які: передані Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство) в управління (для реалізації або без визначення шляху управління ними) на підставі ухвали слідчого судді, суду або згоди власника активів, та підлягають реалізації на підставі частин четвертої та п`ятої статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів"; перебувають в управлінні Національного агентства та підлягають реалізації як захід самостійного виконання судового рішення про конфіскацію, спеціальну конфіскацію активів, стягнення в дохід держави активів на підставі частин другої та четвертої статті 23 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів".

Правові та організаційні засади функціонування Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів визначені Законом України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" .

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні.

Статтею 1 вказаного нормативно-правового акту унормовано, що активи - кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено або накладено арешт у кримінальному провадженні або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні; виявлення активів - діяльність із встановлення факту існування активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні; розшук активів - діяльність із визначення місцезнаходження активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні; управління активами - діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до цього Закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 16 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" з метою виявлення та розшуку активів Національне агентство вживає відповідно до звернень органів, що здійснюють досудове розслідування, прокуратури, судів заходів до виявлення та розшуку активів, взаємодіє з цими органами з метою накладення арешту на такі активи та їх конфіскації.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Зокрема, положеннями ч. 4 статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" встановлено, що майно, в тому числі у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майно у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, підлягає реалізації за цінами щонайменш не нижче ринкових. Примірний перелік такого майна визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 4 Положення про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 р. № 613, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) відповідно до покладених на нього завдань здійснює заходи з виявлення, розшуку активів за зверненнями слідчого, детектива, прокурора, суду, слідчого судді; взаємодіє з органами досудового розслідування, органами прокуратури та судом з питань, що стосуються передачі в управління АРМА активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, а також сприяє зазначеним суб`єктам у розшуку належних приміщень, майданчиків для зберігання активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні і щодо яких управління АРМА не здійснюється; визначає шлях управління активом (шляхом реалізації відповідного активу, передачі його в управління за договором або в інший спосіб, визначений законом) з метою здійснення управління на умовах ефективності, а також збереження та збільшення економічної вартості активу.

Відповідно до п. 11 Порядку Національне агентство має право у будь-який час припинити електронні торги та зняти актив з реалізації у разі припинення дії визначеної законом підстави для реалізації активу або виявлення обставин, що перешкоджають реалізації активу відповідно до цього Порядку. У разі припинення електронних торгів та зняття активу з реалізації електронні торги визнаються такими, що не відбулися. У разі коли дія підстав (обставин), що спричинили припинення електронних торгів та зняття активу з реалізації, припиняється, зазначений актив передається Національним агентством для реалізації на перших електронних торгах відповідно до пункту 12 цього Порядку.

Судом було встановлено, що в межах розгляду справи № 916/350/19 ухвалою від 14.02.2019 Господарський суд Одеської області наклав арешт на пшеницю 3 класу врожаю 2018 року у кількості 32 тони насипом, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 03.12.2018 по Приватному підприємству "Дінекс-Трейд", що зберігається на території елеватора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський елеватор", розташованого за адресою: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 4, та передав її на відповідальне зберігання Приватному підприємству "Влахос".

В межах розгляду справи № 916/347/19 ухвалою від 14.02.2019 судом було накладено арешт на кукурудзу фуражну врожаю 2018 року насипом у кількості 2,527 тон, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 03.12.2018 по Приватному підприємству "Влахос", що зберігаються на території елеватора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський елеватор", який розташований за адресою: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 4, та передав його на відповідальне зберігання Фермерському господарству "Дінекс-Агро".

28.05.2019 позивачі звернулися до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів із заявами про недопущення порушень законодавства України, в яких висунуто вимогу про вжиття в межах своїх повноважень заходів щодо скасування призначеного на 30.05.2019 аукціону, реєстраційний номер лота: 352520, з огляду на чинність ухвал Господарського суду Одеської області у справах №916/347/19 та №916/350/19 від 14.02.2019.

Як було встановлено вище, відповідно до протоколу № 409119 "Проведення електронних торгів" переможцем торгів за лотом № 352520, проведених 30.05.2019 з 09:00 год. до 18:00 год., стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегелан Плюс", ціна продажу 7 464 567,28 грн. За результатами проведених електронних торгів, між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір купівлі-продажу активу 14. Так, згідно із специфікації № 14 від 04.06.2019 активами за умовами вказаного договору є зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території ТОВ "Ізмаїльський Елеватор" за адресою: Одеська область, місто Ізмаїл, вулиця Портова, 4 у кількості 6702,466983 мт.

Отже, з наведеного вбачається, що відповідачем 1 були проведені 30.05.2019 електронні торги з продажу зернових культур, в тому числі, пшениці 3 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 32 тон та кукурудзу фуражну врожаю 2018 року насипом у кількості 2,527 тон, які перебували на території Товариства з обмеженою відповіадльністю "Ізмаїльський Елеватор" за адресою: Одеська область, місто Ізмаїл, вулиця Портова 4, всупереч ухвалам господарського суду Одеської області про накладення арешту на вказані зернові культури.

Наразі, суд зауважує, що в силу положень статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Крім того, в силу частини другої статті 328 ЦК України презюмується правомірність набуття власником права власності на майно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Європейським судом з прав людини у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Вєренцов проти України", "Щокін проти України", "Сєрков проти України", "Колишній король Греції та інші проти Греції", "Булвес" АД проти Болгарії", "Трегубенко проти України" напрацьовано три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям одночасно.

Суд зауважує, що Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів наділено на законодавчому рівні правом вжиття заходів щодо виявлення та розшуку активів з метою накладення арешту на них та управлінню даними активами. Разом із тим, саме Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів визначає порядок проведення такого управління (передача в управління або реалізація активу) з урахуванням як ефективності управління, так і необхідності збереження майна.

Водночас, умови застосування способу управління майном у вигляді реалізації активу, визначені ч. 4 статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів".

Зокрема, частиною 4 вказаної статті унормовано, що рухоме майно може бути передано для реалізації без згоди власника за рішенням слідчого судді, суду за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) майно піддається швидкому псуванню; 2) майно швидко втрачає свою вартість; 3) витрати на зберігання рухомого майна протягом одного календарного року становлять більше 50 відсотків його вартості.

Нерухоме майно не може бути передано для реалізації без згоди власника такого майна до винесення обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, або іншого судового рішення, що набрало законної сили, яке є підставою для застосування спеціальної конфіскації відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, або судового рішення, яке набрало законної сили, про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.

Реалізація майна у порядку, передбаченому цією частиною, здійснюється за цінами, не нижчими за ринкові.

Одночасно, у ч.5 статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" вказано, що активи, визначені частиною четвертою цієї статті, передаються для реалізації без згоди власника на підставі ухвали слідчого судді або суду про управління активами шляхом реалізації, копія якої надсилається Національному агентству негайно після її винесення з відповідним зверненням прокурора. Передача для реалізації активів може також здійснюватися за згодою їх власника, підпис на якій засвідчений нотаріально, нотаріально засвідчена копія якої надається Національному агентству з відповідним зверненням прокурора. Реалізація активів відповідно до цього Закону є примусовою реалізацією (примусовим продажем), крім випадків реалізації активів за згодою власника. Реалізація активів здійснюється визначеними на конкурсних засадах юридичними особами. Порядок відбору таких юридичних осіб, порядок реалізації активів на прилюдних торгах (аукціонах) та/або електронних торгах визначаються Кабінетом Міністрів України.

Проте, Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів не обґрунтовано необхідності застосування способу управління майном у вигляді реалізації активу.

При цьому, відповідачу 1 також було відомо про постановлення ухвал Господарського суду Одеської області про накладення арешту на зернові культури, а саме пшениці 3 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 32 тон та кукурудзи фуражної врожаю 2018 року насипом у кількості 2,527 т, які знаходились на території елеватора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський Елеватор".

Отже, з огляду на все вищевикладене, суд дійшов висновку про порушення прав та інтересів Приватного підприємства "Дінекс-Трейд" та Приватного підприємства "Влахос" під час проведення спірних електронних торгів щодо продажу пшениці 3 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 32 тон та кукурудзи фуражної врожаю 2018 року насипом у кількості 2,527 тон.

Щодо обраного позивачами способу захисту порушених прав та законних інтересів з урахуванням вказівок Верховного Суду, які наведено у постанові від 15.12.2021 по справі №910/7883/19, суд зазначає таке.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Одночасно, слід зазначити, що згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно приписів ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України».

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 зауважено, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У постанові Верховного Суду від 15.12.2021 по справі №910/7883/19 судом касаційної інстанції вказано, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, яку викладено у постанові від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

За змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, які наведено у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 сформувала правовий висновок, що задоволення позовних вимог про визнання недійсними проведених АРМА електронних торгів та їх результатів, а також визнання недійсним договору купівлі-продажу не приведе до поновлення майнових прав позивача, що свідчить про те, що обраний спосіб захисту є неналежним, а тому і позовні вимоги у такому випадку задоволенню не підлягають.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, зробленими у вказаній постанові на підставі статті 658 Цивільного кодексу України, якщо позивач вважає, що покупець не набув права власності на отримане ним спірне майно, зокрема, тому, що покупець не є добросовісним набувачем, то він вправі скористатися передбаченими законодавством зобов`язально-правовими способами захисту права власності. Для застосування таких способів захисту немає потреби в оскарженні підписаного в подальшому договору купівлі-продажу зерна.

В іншому випадку позивач може вдатися до такого способу захисту, як відшкодування завданої йому майнової шкоди (зокрема, заподіяної продажом майна за ціною, нижчою від ринкової) та моральної шкоди (частина третя статті 386 Цивільного кодексу України). Відповідачами за цим позовом можуть бути особи, з вини яких така шкода була заподіяна.

Якщо ж покупець ще не отримав продане майно позивача, то позивач може запобігти виконанню договору купівлі-продажу, укладеного одним із відповідачем з перевищенням повноважень, шляхом застосування способу захисту, передбаченого частини 2 статті 386 Цивільного кодексу України, звернувшись до суду з вимогою про заборону відповідачам вчиняти дії щодо передання майна продавцем покупцю, мотивуючи свою вимогу відсутністю у продавця права на продаж майна.

Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду і в постанові від 05.10.2021 у справі № 910/18647/19.

Застосовуючи вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 08.09.2020 у справі № 910/8130/19 зі спору, що також виник приводу реалізації повноважень АРМА щодо відчуження майна, яке в межах кримінального провадження було передано судом агентству в управління, пояснив, що вирішальною обставиною, якою мають керуватись суди відмовляючи в позові про визнання недійсними результатів торгів та укладеного договору купівлі-продажу, є відсутність зв`язку між імперативними наслідками задоволення позову з реальним поновленням порушеного права, адже визнання в судовому порядку правочину недійсним автоматично не призведе до повернення майна власнику, який не є стороною правочину, відтак такий позов не поновлює порушене право власності, тому він не є ефективним способом захисту порушеного права, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню.

Аналогічний висновок був повторений Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду і у постанові від 30.11.2021 у справі № 910/7664/19.

У постанові суду касаційної інстанції по розглядуваній справі вказано, що єдиним рішенням Верховного Суду, де предметом торгів були зернові культури і яким спір було вирішено по суті, є якраз постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 і з її змісту вбачається, що запропоновані судом касаційної інстанції способи захисту порушеного права у спірних правовідносинах спиралися на встановлені судами попередніх інстанцій обставини "реалізації" ухвали слідчого судді про арешт активу та передачу його в управління АРМА, тобто втрати власником зернових культур володіння.

Направляючи справу на новий розгляд Верховним Судом зауважено, що судами попередніх інстанцій у даній справі, всупереч правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, не було встановлено у чиєму фактичному володінні на момент звернення з позовом знаходились зернові культури. З`ясування вказаної обставини має вирішальний вплив на вирішення питання про належність обраного позивачами у даній справі способу захисту, адже у випадку її підтвердження, запропоновані Великою Палатою Верховного Суду способи захисту у спірних правовідносинах не призведуть до поновлення порушених прав, а отже позивачі будуть позбавлені судового захисту, що є неприпустимим.

Сама по собі наявність у володінні позивачів майна (якщо це буде доведено належними та допустимими доказами), виключає можливість подання ними віндикаційного позову (відсутній предмет), позову про відшкодування збитків (аналогічно, майно знаходиться у їх володінні), позову про заборону здійснювати продаж (ухвала слідчого судді про арешт в кримінальній справі скасована, а отже, АРМА на момент розгляду цього спору по суті вже не мала правового зв`язку з активом). В даному контексті (наявності майна у позивачів) обраний ними спосіб захисту у вигляді скасування торгів та визнання недійсним договору, укладеного за їх результатами, дійсно поновить порушене право, що очевидно та безумовно випливає саме з таких обставин спору.

З метою виконання вказівок Верховного Суду, які у відповіднодності до ст.316 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи, ухвалою від 14.01.2022 судом було запропоновано надати письмові пояснення по справі з урахуванням постанови від 15.12.2021 Верховного Суду.

Під час нового розгляду справи представником позивачів було повідомлено, що пшениця 3 класу врожаю 2018 року у кількості 32 тони та кукурудза фуражної врожаю 2018 року насипом у кількості 2,527 тон знаходиться у фактичному володінні Приватного підприємства "Дінекс-Трейд" та Приватного підприємства "Влахос" та відповідачу 2 передані не були.

Обставини не набуття відповідачем 2 володіння вказаним вище зерном також підтверджуються тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегелан Плюс" зверталось ло Господарського суду Одеської області із позовом до Приватного підприємства "Дінекс-Трейд" про витребування зерна (справа №916/2200/19).

До того ж, як зазначено позивачами, зернові культури було вивезено з території Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський елеватор" за адресою: 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, 4, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено товарно-транспортні накладні, складені у чеврні 2019. Зі змісту вкаказаних накладних вбачається, що місцем завантаження є саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський елеватор", а пунктом розвантаження с.Багате. Отримувачами вантажу виначені Приватне підприємство "Дінекс-Трейд" та Приватне підприємство "Влахос".

Отже, оскільки у даному випадку пшениця 3 класу врожаю 2018 року у кількості 32 тон та кукурудза фуражна врожаю 2018 року насипом у кількості 2,527 тон знаходяться у володінні позивачів, можливість подання ними віндикаційного позову (відсутній предмет), позову про відшкодування збитків (аналогічно, майно знаходиться у їх володінні), позову про заборону здійснювати продаж (ухвала слідчого судді про арешт в кримінальній справі скасована, а отже, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на момент розгляду цього спору по суті вже не має правового зв`язку з активом) відсутня, а отже, саме застосування такого способу захисту як визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна та договору купівлі-продажу майна дійсно поновить порушені права Приватного підприємства "Дінекс-Трейд" та Приватного підприємства "Влахос" та виключить наявність правових підстав Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегелан Плюс" втручатись у законне володіння позивачами своїм майном.

За таких обставин, виходячи з всього вищевикладеного, суд дійщов висновку щодо наявності достатніх підстав для задоволення позовоних вимог визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна та договору купівлі-продажу майна в частині пшениці 3 класу врожаю 2018 року у кількості 32 тони насипом, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, та кукурудзи фуражної врожаю 2018 року насипом у кількості 2,527 тон, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 03.12.2018. В іншій частині позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що витрати позивачів на сплату судового збору за подачу позовів покладаються на відповдіачів 1 та 2 в рівних частинах. Витрати відповдача 1 за подання апеляційної та касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 залишаються за особою, яка їх понесла.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 145, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "Дінекс-Трейд" та Приватного підприємства "Влахос" про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна та договору купівлі-продажу майна - задовольнити частково.

2. Визнати недійсними результати електронних торгів, проведених 30.05.2019 організатором електронних торгів - державним підприємством "СЕТАМ" у формі аукціону з продажу майна, лот 352520, за адресою: 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, 4, в частині пшениці 3 класу врожаю 2018 року у кількості 32 тони насипом, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, та кукурудзи фуражної врожаю 2018 року насипом у кількості 2,527 тон, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 03.12.2018.

3. Визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу, укладений між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегелан Плюс" за результатами електронних торгів, проведених 30.05.2019 організатором електронних торгів - Державним підприємством "СЕТАМ" у формі аукціону з продажу майна, лот 352520, в частині пшениці 3 класу врожаю 2018 року у кількості 32 тони насипом, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, та кукурудзи фуражної врожаю 2018 року насипом у кількості 2,527 тон, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 03.12.2018.

4. Стягнути з Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (01001, м. Київ, вулиця Бориса Грінченка, будинок 1, ЄДРПОУ 41037901) на користь Приватного підприємства "Дінекс-Трейд" (68671, Одеська обл., Ізмаїльський район, с.Багате, вулиця Центральна, будинок 28, ЄДРПОУ 39423546) 960 (дев`ятсот шістдесят) грн 50 коп. - судового збору.

5. Стягнути з Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (01001, м. Київ, вулиця Бориса Грінченка, будинок 1, ЄДРПОУ 41037901) на користь Приватного підприємства "Влахос" (68671, Одеська обл., Ізмаїльський район, с.Багате, вулиця Центральна, будинок 28А, ЄДРПОУ 36384981) 960 (дев`ятсот шістдесят) грн 50 коп. - судового збору.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегелан Плюс" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вулиця Машинобудівників, будинок 11А, ЄДРПОУ 41374818) на користь Приватного підприємства "Дінекс-Трейд" (68671, Одеська обл., Ізмаїльський район, с.Багате, вулиця Центральна, будинок 28, ЄДРПОУ 39423546) 960 (дев`ятсот шістдесят) грн 50 коп. - судового збору.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегелан Плюс" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вулиця Машинобудівників, будинок 11А, ЄДРПОУ 41374818) на користь Приватного підприємства "Влахос" (68671, Одеська обл., Ізмаїльський район, с.Багате, вулиця Центральна, будинок 28А, ЄДРПОУ 36384981) 960 (дев`ятсот шістдесят) грн 50 коп. - судового збору.

8. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

9. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 11.07.2022.

Суддя В.В. Князьков