Постанова

від 06.03.2023 по справі 910/7883/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2023 р. Справа№ 910/7883/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Кропивної Л.В.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Гуменюк І.О.,

за участю представників:

від позивача 1: представник не прибув,

від позивача 2: представник не прибув,

від відповідача 1: Савулій В.О., в порядку самопредставництва, витяг,

від відповідача 2: представник не прибув,

від третьої особи: представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 у справі №910/7883/19 (суддя Князьков В.В., повний текст складено - 11.07.2022) за позовом Приватного підприємства "Дінекс-Трейд", Приватного підприємства "Влахос" до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегелан Плюс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державного підприємства "СЕТАМ" про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна та договору купівлі-продажу майна.

Встановив наступне.

Приватне підприємство "Дінекс-Трейд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегелан Плюс", в якому просило:

- визнати недійсними результати електронних торгів, проведених 30.05.2019 організатором електронних торгів - Державним підприємством "СЕТАМ" у формі аукціону з продажу майна, лот 352520: зернові культури, виявлені в наступній кількості: ячмінь - 629,72 мт (об`єм - 968,803 м3, натура - 650, вага - 629,72195 тн), пшениця - 3770,07 мт (об`єм - 5309,955 м3, натура - 710, вага - 3770,06805 тн), насіння соняшника - 355,8 мт (об`єм - 961,678 м3, натура - 370, вага - 355,82086 тн), кукурудза - 1165,38 мт (об`єм - 1643,697 м3, натура - 709, вага 1165,381173 тн), зернової суміші - 781,47 мт (об`єм 1736,611 м3, натура - 450, вага - 781,47495 тн), за адресою: 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, 4;

- визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу, укладений між АРМА та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегелан Плюс" за результатами електронних торгів, проведених 30.05.2019 організатором електронних торгів - Державне підприємство "СЕТАМ" у формі аукціону з продажу майна, лот 352520.

Підставою позовних вимог було визначено те, що Приватне підприємство "Дінекс-Трейд" передало на підставі договору складського зберігання зерна № 19 Товариству з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський елеватор" пшеницю 3 класу у кількості 32 тони на зберігання строком до 30.04.2019. Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.04.2019 у справі № 916/350/19 було підтверджено майнові права Приватного підприємства "Дінекс-Трейд" на передану на зберігання сільськогосподарську продукцію. При цьому, до вирішення справи № 916/350/19 по суті, Господарським судом Одеської області, ухвалою від 14.02.2019, було вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на пшеницю 3 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 32 т. Проте, АРМА було оголошено про проведення 30.05.2019 аукціону, предметом якого є, зокрема, пшениця у кількості 32 тони, місцезнаходження майна: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, 4. У розділі "Інформація про лот" (на відповідному веб порталі) вказано, що зазначений актив передано в управління АРМА з метою реалізації на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08.02.2019 у справі №757/5806/19-к. Незважаючи на звернення позивача 1 до відповідача 1 із заявою про недопущення порушень статей 316, 317, 319 Цивільного кодексу України, статей 140, 144, 145, 235, 326 Господарського процесуального кодексу України під час дії ухвали Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 про забезпечення позову у справі № 916/350/19, шляхом проведення аукціону з реалізації арештованого майна, 30.05.2019 аукціон все ж було проведено, внаслідок чого вказану сільськогосподарську продукцію придбано Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегелан Плюс". Отже, на думку позивача 1, вказаний аукціон відбувся за наявності накладеного в рамках господарської справи № 916/350/19 арешту, на ньому було неправомірно продано майно, яке на праві власності належить Приватному підприємству "Дінекс-Трейд", в силу статей 203, 215 Цивільного кодексу України результати такого аукціону є недійсними, як недійсним слід визнати й укладений на їх підставі договір купівлі-продажу.

Одночасно, у червні 2019 року з аналогічним предметом позову до тих же відповідачів у Господарський суд міста Києва (в рамках господарської справи № 910/7921/19) звернулося Приватне підприємство "Влахос".

Позовні вимоги Приватного підприємства "Влахос" обґрунтовувано тим, що останнім на підставі договору складського зберігання зерна № 16 передано на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський елеватор" кукурудзу фуражну у кількості 2,527 тон у строк до 30.04.2019. Господарським судом Одеської області, ухвалою від 14.02.2019, було вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на кукурудзу фуражну врожаю 2018 року насипом у кількості 2,527 тон. Проте, як у подальшому стало відомо Приватному підприємству "Влахос", АРМА було оголошено про проведення 30.05.2019 аукціону, предметом якого є, зокрема, кукурудза у кількості 2,527 тон, місцезнаходження майна: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, 4. При цьому, у розділі "Інформація про лот" (за змістом повідомлення на веб-порталі) зазначено про те, що вказаний актив передано в управління АРМА з метою реалізації на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08.02.2019 у справі № 757/5806/19-к. Приватне підприємство "Влахос" звернулося до АРМА та Державного підприємства "Сетам" із заявою про недопущення порушень статей 316, 317, 319 ЦК України, статей 140, 144, 145, 235, 326 Господарського процесуального кодексу України під час дії ухвали Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 про забезпечення позову у справі № 916/347/19 шляхом проведення аукціону з реалізації арештованого майна. Однак, 30.05.2019 аукціон було проведено, внаслідок чого, належну Приватному підприємству "Влахос" сільськогосподарську продукцію придбало Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегелан Плюс". На думку позивача 2, оскільки вказаний аукціон від 30.05.2019 відбувся за наявності накладеного в рамках господарської справи № 916/347/19 арешту, на ньому було неправомірно продано майно, яке на праві власності належить Приватному підприємству "Влахос", в силу статей 203, 215 Цивільного кодексу України результати такого аукціону є недійсними, як недійсним слід визнати й укладений на їх підставі договір купівлі-продажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2019 у справі №910/7921/19, об`єднано справи №910/7921/19 та №910/7883/19 в одне провадження. Об`єднаній справі присвоєно № 910/7883/19.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі №910/7883/19 позов Приватного підприємства "Дінекс-Трейд" та Приватного підприємства "Влахос" задоволено частково:

- визнано недійсними результати електронних торгів, проведених 30.05.2019 організатором електронних торгів - Державного підприємства "Сетам" у формі аукціону з продажу майна, лот 352520, за адресою: 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, 4, в частині пшениці 3 класу врожаю 2018 року у кількості 32 тони насипом, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, та кукурудзи фуражної врожаю 2018 року насипом у кількості 2,527 тон, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 03.12.2018;

- визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу, укладений між АРМА та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегелан Плюс" за результатами електронних торгів, проведених 30.05.2019 організатором електронних торгів - Державне підприємство "Сетам" у формі аукціону з продажу майна, лот 352520, в частині пшениці 3 класу врожаю 2018 року у кількості 32 тони насипом, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, та кукурудзи фуражної врожаю 2018 року насипом у кількості 2,527 тон, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 03.12.2018.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2020, рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 було залишено без змін.

Постановою від 15.12.2021 Верховного Суду постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 серпня 2020 року і рішення Господарського суду міста Києва від 18 листопада 2019 року у справі №910/7883/19 скасовано, а зазначену справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 у справі №910/7883/19 позовні вимоги задоволено частково; визнано недійсними результати електронних торгів, проведених 30.05.2019 організатором електронних торгів - державним підприємством "СЕТАМ" у формі аукціону з продажу майна, лот 352520, за адресою: 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, 4, в частині пшениці 3 класу врожаю 2018 року у кількості 32 тони насипом, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, та кукурудзи фуражної врожаю 2018 року насипом у кількості 2,527 тон, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 03.12.2018; визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу, укладений між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегелан Плюс" за результатами електронних торгів, проведених 30.05.2019 організатором електронних торгів - Державним підприємством "СЕТАМ" у формі аукціону з продажу майна, лот 352520, в частині пшениці 3 класу врожаю 2018 року у кількості 32 тони насипом, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, та кукурудзи фуражної врожаю 2018 року насипом у кількості 2,527 тон, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 03.12.2018; стягнуто з Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на користь Приватного підприємства "Дінекс-Трейд" 960 грн 50 коп. - судового збору; стягнуто з Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на користь Приватного підприємства "Влахос" 960 грн 50 коп. - судового збору; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегелан Плюс" на користь Приватного підприємства "Дінекс-Трейд" 960 грн 50 коп. - судового збору; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегелан Плюс" на користь Приватного підприємства "Влахос" 960 грн 50 коп. - судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки у даному випадку пшениця 3 класу врожаю 2018 року у кількості 32 тон та кукурудза фуражна врожаю 2018 року насипом у кількості 2,527 тон знаходяться у володінні позивачів, можливість подання ними віндикаційного позову (відсутній предмет), позову про відшкодування збитків (аналогічно, майно знаходиться у їх володінні), позову про заборону здійснювати продаж (ухвала слідчого судді про арешт в кримінальній справі скасована, а отже, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на момент розгляду цього спору по суті вже не має правового зв`язку з активом) відсутня, а отже, саме застосування такого способу захисту як визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна та договору купівлі-продажу майна дійсно поновить порушені права позивачів та виключить наявність правових підстав Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегелан Плюс" втручатись у законне володіння позивачами своїм майном.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач - 1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на наступне:

відсутність незаконності реалізації активу через чинність ухвали про накладення кримінального арешту;

принцип пріоритету кримінального арешту;

недоведеність позивачами прав на спірне майно;

неправильність обраного позивачами способу захисту порушеного права.

Представник апелянта - першого відповідача у справі в судовому засіданні підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Позивачі, другий відповідач та третя особа правом на участь представників у даному судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Так, підтвердженням отримання третьої особою ухвали суду про відкладення розгляду справи на 06.03.2023 є довідка про доставку електронного документа.

В свою чергу, ухвала направлена на адресу офіційного місцезнаходження другого відповідача повернулася з поміткою органу поштового зв`язку про відсутність адресата.

Так, згідно п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми у даному судовому засіданні від другого відповідача та третьої особи до суду не надійшло.

В свою чергу, від позивачів надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника, в якій також викладено заперечення проти вимог апеляційної скарги.

З урахуванням того, що неявка представників вказаних осіб в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

08.02.2019 за результатами розгляду відповідного клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України Шевченка А.Г. Печерським районним судом міста Києва, ухвалою у справі №757/5806/19-к, було накладено арешт на майно, а саме: на зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території ТОВ "Ізмаїльський Елеватор" за адресою: Одеська область, місто Ізмаїл, вулиця Портова 4, заборонивши вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування вказаним майном. Цією ж ухвалою арештоване майно передано АРМА в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених статтями 1, 9, 19 - 24 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів".

Водночас, 13.02.2019 ПП "Дінекс-Трейд" та ПП "Влахос" звернулися у Господарський суд Одеської області із позовами до ТОВ "Ізмаїльський елеватор" про усунення перешкод у здійсненні ними прав користування та розпорядження своїм майном, а саме зерновими культурами, що передавалися ними до зернового складу на зберігання.

Разом з цим, Господарський суд Одеської області, ухвалами від 14.02.2019 задовольнив відповідні клопотання Позивачів про забезпечення позовів, наклав арешт на пшеницю 3 класу врожаю 2018 року у кількості 32 тони насипом та кукурудзу фуражну врожаю 2018 року насипом у кількості 2,527 тон, які зберігалися на території ТОВ "Ізмаїльский елеватор" та передав вказані зернові культури на відповідальне зберігання ПП "Влахос" (пшеницю) та ФГ "Дінекс-Агро" (кукурудзу).

В подальшому, рішеннями Господарського суду Одеської області від 23.04.2019 у справі № 916/350/19 та від 19.06.2019 у справі № 916/347/19 було задоволено відповідні позови ПП "Дінекс-Трейд" та ПП "Влахос", при цьому у вказаних рішеннях установлено наявність договірних відносин зберігання між Позивачами та ТОВ "Ізмаїльський елеватор" та обставини передачі Позивачами саме спірних зернових культур на зберігання останньому на зерновому складі, за адресою: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 4.

Поряд з цим, на виконання ухвали Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019, на сайті https://setam.net.ua/auction/354137 було розміщено інформацію про проведення аукціону за номером лоту 352520 (зернові культури у кількості: ячмінь - 629,72 мт (об`єм - 968,803 м3, натура - 650, вага - 629,72195тн), пшениця - 3770,07 мт (об`єм - 5309,955 м3, натура - 710, вага - 3770,06805тн), насіння соняшника - 355,8 мт (об`єм - 961,678 м3, натура - 370, вага - 355,82086 тн), кукурудза - 1165,38 мт (об`єм - 1643,697 м3, натура - 709, вага - 1165,381173 тн), зернової суміші - 781,47 мт (об`єм 1736,611 м3, натура - 450, вага - 781,47495 тн), місцезнаходження майна: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 4, дата закінчення подання заявок 29.05.2019 (09:00 год.), стартова ціна 7464567,28 грн.

ПП "Дінекс-Трейд" та ПП "Влахос" 28.05.2019 звернулися до АРМА із заявами про недопущення порушень законодавства України, в яких, зокрема, просили агентство вжити в межах своїх повноважень заходи щодо скасування призначеного на 30.05.2019 аукціону, реєстраційний номер лота: 352520, посилаючись при цьому на ухвали Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 у справах № 916/347/19 та № 916/350/19.

Незважаючи на відповідні звернення, 30.05.2019 торги з продажу активів відбулися і відповідно до протоколу № 409119 "Проведення електронних торгів" переможцем торгів за лотом № 352520 стало ТОВ "Мегелан Плюс".

За результатами проведених електронних торгів, між АРМА та ТОВ "Мегелан Плюс" було укладено договір купівлі-продажу активу 14. Згідно із специфікацією № 14 від 04.06.2019 активами за умовами вказаного договору є зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території ТОВ "Ізмаїльський елеватор" за адресою: Одеська область, місто Ізмаїл, вулиця Портова, 4 у кількості 6702,466983 мт.

Згодом, а саме 25.09.2019, ухвалою Київського апеляційного суду було скасовано ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 про накладення арешту на спірне майно у справі №757/5806/19-к.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивачів про визнання недійсними електронних торгів та укладеного за результатами їх проведення договору купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права (пункт 1 частини 3 статті 2 вказаного Кодексу).

Згідно із частиною 1 статтею 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Беручи до уваги те, що позивачі не були учасниками спірних торгів та сторонами оскаржуваного ним договору, який укладено між відповідачами, тому у вирішенні даного спору необхідно з`ясувати як правову заінтересованість позивачів у позові, так і спроможність обраного ними способу захисту ефективно захистити їх порушені права або законні інтереси.

Відповідно до статті 650 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення спірних торгів та укладення оспорюваного договору) особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

У частинах 1, 4 статті 656 Цивільного кодексу України зазначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З правового аналізу наведених норм права можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.

Отже, відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, сторонами у такому договорі є продавець і покупець, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України (частина 1 статті 215 цього Кодексу).

Положеннями частин 1 та 3 статті 215 Цивільного кодексу України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачі не були учасниками справ №916/350/19 та №916/347/19, тому відповідно до статті 75 ГПК України обставини, встановлені судом вказаних справах, не є обставинами, які звільнені від доказування у зв`язку з чим, порушене речове право та законний інтерес позивачів у даному спорі підлягають доказуванню, а також з урахуванням того, що за змістом статті 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Апелянт в апеляційній скарзі вказує про недоведеність прав позивачів на зерно, а також того, що саме воно на момент проведення торгів зберігалося у ТОВ "Ізмаїльський елеватор".

Колегія суддів вказує, що наведені доводи спростовуються обставинами встановленими Київським апеляційним судом в ухвалі від 25.09.2019, якою було скасовано ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 про накладення арешту на спірне майно у справі №757/5806/19-к.

Так, ПП "Дінекс-Трейд" та ПП "Влахос", як власники спірного майна, звернулися до суду з апеляційною скаргою на вказану ухвалу.

Суд, скасовуючи вказану ухвалу виходив з наступного.

Постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України від 04 лютого 2019 року зазначене майно, а саме зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території ТОВ "Ізмаїльський елеватор" (код ЄДРПОУ 38614780) за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 4, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12019000000000087.

Задовольняючи подане клопотання слідчий суддя послався на доведеність стороною обвинувачення відповідності майна критеріям ст. 98 КПК України.

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 171 КПК України, законодавець зобов`язує сторону, яка звертається до суду з клопотанням про арешт майна, зазначити наступне: підстави і мету такого заходу забезпечення кримінального провадження у відповідності до положень ст. 170 та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майна; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України.

Проте, вказаних вимог закону прокурором не дотримано. Зокрема, у вказаному клопотанні не зазначено кількості та виду зернових культур, які належить арештувати та його власників. Також, у клопотанні прокурора відсутнє мотивування за якими критеріями ст. 98 КПК України майно підпадає під ознаки речових доказів. Крім того, до клопотання не долучено документів, які б свідчили про те, коли, ким і на яких підстава були передані зернові культури на зберігання ТОВ "Ізмаїльський елеватор".

У зв`язку з цим, стороною обвинувачення, в розумінні вимог ст. 173 КПК України, не надано достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні прокурор, а слідчий суддя у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню в частині арешту майна, яке належить ПП "Дінекс-Трейд" та ПП "Влахос".

На переконання колегії суддів наведеним спростовуються доводи скаржника про недоведеність прав позивачів на зерно, а також того, що саме воно на момент проведення торгів зберігалося у ТОВ "Ізмаїльський елеватор".

Як вже було вказано, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі № 757/5806/19-к накладено арешт на майно, а саме: на зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території ТОВ "Ізмаїльський Елеватор" за адресою: Одеська область, місто Ізмаїл, вулиця Портова 4, заборонивши вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування вказаним майном. Цією ж ухвалою арештоване майно передано АРМА в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених статтями 1, 9, 19 - 24 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів".

Разом з тим, на це саме майно арешт було накладено ухвалами Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 у справах №916/347/19 та №916/350/19.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

За приписами абзацу 2 частини 3 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

Згідно зі статтею 175 Кримінального процесуального кодексу України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Положеннями частини 1 статті 19 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" визначено, що Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні. Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.

Таким чином, наведеними положеннями закону встановлено принцип пріоритету кримінального арешту.

Частинами 1, 2 абзацу 1 частини 3, частини 4 статті 21 вказаного закону передбачено, що управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління. Майно, в тому числі у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майно у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, підлягає реалізації за цінами щонайменш не нижче ринкових. Примірний перелік такого майна визначається Кабінетом Міністрів України.

При цьому, відповідно до частини 5 статті 21 цього Закону активи, визначені частиною четвертою цієї статті, передаються для реалізації без згоди власника на підставі ухвали слідчого судді або суду, копія якої надсилається Національному агентству негайно після її винесення з відповідним зверненням прокурора. Передача для реалізації активів може також здійснюватися за згодою їх власника, копія якої надається Національному агентству з відповідним зверненням прокурора.

Отже, на виконання зазначеної ухвали суду про арешт майна, винесеної в межах кримінального провадження, вимог кримінально-процесуального закону та відповідно положень статей 1, 9, 19 - 24 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", відповідач-1 прийняв рішення про управління активом шляхом його реалізації у зв`язку з чим, на його замовлення ДП "Сетам" провело електронні торги з продажу лоту № 352520 (зернові культури), переможцем яких визнано ТОВ "Мегелан Плюс".

Разом з тим, ухвалою Київського апеляційного суду від 25.09.2019 вказану ухвалу від 08 лютого 2019 року скасовано в частині накладення арешту на майно, зокрема, кукурудзу фуражну врожаю 2018 року насипом у кількості 2, 527 тонн, яка належить ПП "Влахос" (код ЄДРПОУ 36384981) та зберігається на території елеватора ТОВ "Ізмаїльський Елеватор" (код ЄДРПОУ 38614780) за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 4, та пшеницю 3-го класу врожаю 2018 року у кількості 32 тонни насипом, яка належить ПП "Дінекс-Трейд" (код ЄДРПОУ 39423546) та зберігається на території елеватора ТОВ "Ізмаїльський Елеватор" (код ЄДРПОУ 38614780) за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 4.

Відповідно до частини 8 статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" у разі надходження винесеного у межах наданих законом повноважень рішення прокурора, а також судового рішення, що набрало законної сили, яким скасовано арешт прийнятих в управління активів, Національне агентство у триденний строк повертає їх законному власнику, а в разі їх реалізації - повертає одержані від цього кошти, а також проценти, нараховані як плата за користування банком такими коштами.

Відтак, у разі скасування арешту на майно, яке прийнято в управління Національним агентством, у останнього відповідно до наведеної норми Закону виникає обов`язок або повернути майно, а у разі реалізації майна - повернути кошти з нарахованими процентами.

Посилання скаржника на правомірність реалізації спірного майна з огляду на чинність станом на час проведення торгів ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі № 757/5806/19-к про накладення арешту та враховуючи пріоритет кримінального арешту, не може спростувати обставин того, що в подальшому арешт на спірне майно було скасовано, а позивачі були змушені звернутися до суду з даним позовом з метою поновлення своїх порушених прав.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Майже аналогічний за змістом перелік способів захисту передбачений у частині другій статті 20 Господарського кодексу України.

Разом з тим, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, яку викладено у постанові від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

За змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, які наведено у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За приписами статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Верховний Суд, скасовуючи судові акти судів попередніх інстанції у даній справі, вказав, що судами, всупереч правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, не було встановлено у чиєму фактичному володінні на момент звернення з позовом знаходились зернові культури. Втім, в ході розгляду справи № 910/7883/19 Позивачі наголошували, а АРМА не заперечувало, що належні ПП "Дінекс-Трейд" та ПП "Влахос" зернові культури були вивезені ними із зернового складу і наразі знаходяться у їх володінні.

На думку колегії суддів Верховного Суду, з`ясування вказаної обставини має вирішальний вплив на вирішення питання про належність обраного Позивачами у даній справі способу захисту, адже у випадку її підтвердження, запропоновані Великою Палатою Верховного Суду способи захисту у спірних правовідносинах не призведуть до поновлення порушених прав, а отже Позивачі будуть позбавлені судового захисту, що є неприпустимим.

Вказане у пункті 46 обґрунтовується тим, що сама по собі наявність у володінні Позивачів майна (якщо це буде доведено належними та допустимими доказами), виключає можливість подання ними віндикаційного позову (відсутній предмет), позову про відшкодування збитків (аналогічно, майно знаходиться у їх володінні), позову про заборону здійснювати продаж (ухвала слідчого судді про арешт в кримінальній справі скасована, а отже, АРМА на момент розгляду цього спору по суті вже не мала правового зв`язку з активом). В даному контексті (наявності майна у Позивачів) обраний ними спосіб захисту у вигляді скасування торгів та визнання недійсним договору, укладеного за їх результатами, дійсно поновить порушене право, що очевидно та безумовно випливає саме з таких обставин спору.

Крім цього, у зв`язку із обставинами скасування ухвали слідчого судді про накладення арешту від 08.02.2019 у справі № 757/5806/19-к, у частині обраного Позивачами способу захисту судам варто було також врахувати, що приписам частини 8 статті 21 профільного Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" (в редакції, чинній на час розгляду справи судами) було чітко визначено, що у разі надходження винесеного у межах наданих законом повноважень рішення прокурора, а також судового рішення, що набрало законної сили, яким скасовано арешт прийнятих в управління активів, Національне агентство у триденний строк повертає їх законному власнику, а в разі їх реалізації - повертає одержані від цього кошти, а також проценти, нараховані як плата за користування банком такими коштами.

З викладеного слідує, що як і у випадку із запропонованими Великою Палатою Верховного Суду способами захисту, передбачені профільним Законом дії власників арештованих активів (після скасування арешту) пов`язуються законодавцем із втратою власником фактичного (фізичного) зв`язку з такими активом, а тому встановлення вказаних обставин в межах цієї справи було необхідним для її правильного вирішення, але суди від таких дій ухилилися.

З метою виконання вказівок Верховного Суду, які у відповідності до ст.316 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи, ухвалою від 14.01.2022 місцевим господарським судом було запропоновано надати письмові пояснення по справі з урахуванням постанови від 15.12.2021 Верховного Суду.

Під час нового розгляду справи представником позивачів було повідомлено, що пшениця 3 класу врожаю 2018 року у кількості 32 тони та кукурудза фуражної врожаю 2018 року насипом у кількості 2,527 тон знаходиться у фактичному володінні Приватного підприємства "Дінекс-Трейд" та Приватного підприємства "Влахос" та відповідачу 2 передані не були.

Обставини не набуття відповідачем 2 володіння вказаним вище зерном також підтверджуються тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегелан Плюс" зверталось до Господарського суду Одеської області із позовом до Приватного підприємства "Дінекс-Трейд" про витребування зерна (справа №916/2200/19).

До того ж, як зазначено позивачами, зернові культури було вивезено з території Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський елеватор" за адресою: 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, 4, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено товарно-транспортні накладні, складені у червні 2019. Зі змісту вказаних накладних вбачається, що місцем завантаження є саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльський елеватор", а пунктом розвантаження с.Багате. Отримувачами вантажу визначені Приватне підприємство "Дінекс-Трейд" та Приватне підприємство "Влахос" .

Доводи скаржника про те, що вантажовідправником та вантажоодержувачем значиться ФГ "Дінекс-Трейд", тобто особа, яка не є учасником даної справи, не знайшли свого підтвердження матеріалами даної справи.

Так, у товарно-транспортних накладних (т.6, а.с. 201-258) відсутні жодні посилання на ФГ "Дінекс-Трейд", як на вантажовідправника чи вантажоодержувача.

Отже, оскільки у даному випадку пшениця 3 класу врожаю 2018 року у кількості 32 тон та кукурудза фуражна врожаю 2018 року насипом у кількості 2,527 тон знаходяться у володінні позивачів, можливість подання ними віндикаційного позову (відсутній предмет), позову про відшкодування збитків (аналогічно, майно знаходиться у їх володінні), позову про заборону здійснювати продаж (ухвала слідчого судді про арешт в кримінальній справі скасована, а отже, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на момент розгляду цього спору по суті вже не має правового зв`язку з активом) відсутня, а отже, саме застосування такого способу захисту як визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна та договору купівлі-продажу майна дійсно поновить порушені права позивачів.

Стосовно доводів представника апелянта про реалізацію позивачами іншого способу захисту, а саме стягнення збитків, колегія суддів вказує наступне.

Так, апеляційним судом встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень єдиною справою про стягнення ПП "Дінекс-Трейд" з Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Офісу Генерального прокурора 4 663 749,94 грн майнової шкоди є справа № 910/16672/20.

При цьому, позовні вимоги у вказаній справі стосувалися реалізацій майна ПП "Дінекс-Трейд" (зернових культур) за номером лоту 352545.

В свою чергу, у даній справі, вимоги позивачів стосуються реалізації їх майна за іншим лотом, а саме № 352520.

З наведеного слідує, що майно, за реалізацію якого в межах справи № 910/16672/20 ПП "Дінекс-Трейд" заявлено вимогу про стягнення збитків, та майно у даній справі, реалізація якого наразі оскаржується, є різним, тобто доводи скаржника про застосування позивачами іншого способу захисту шляхом пред`явлення позову про стягнення збитків, не знайшли свого підтвердження.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження № 12-187гс18) та від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципу верховенства права.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom) (заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма (стаття 13 Конвенції) гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча Держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року, заява №38722/02).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тож у кожному конкретному спорі суд найперше повинен оцінювати застосовувані способи захисту порушених прав, які випливають з характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та передбачені статтею 13 ЦК України обмеження щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав будь - якою особою.

Враховуючи всі встановлені вище обставини, колегія суддів вважає, що єдиним ефективним способом захисту, який спроможний забезпечити поновлення порушених прав позивачів у даному випадку є саме визнання недійсними результатів торгів та договору купівлі - продажу.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна та договору купівлі-продажу майна в частині пшениці 3 класу врожаю 2018 року у кількості 32 тони насипом, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, та кукурудзи фуражної врожаю 2018 року насипом у кількості 2,527 тон, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.01.2018 по 03.12.2018.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на першого відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 у справі №910/7883/19 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - першого відповідача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 28.03.2023 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Руденко