Постанова

від 06.07.2022 по справі 500/89/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 липня 2022 року

м. Київ

справа № 500/89/18

провадження № 61-17439св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - Міністерство інфраструктури України,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: Державне підприємство «Адміністрація морських портів України», Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вереск», Державне підприємство «Ізмаїльський морський торговельний порт», Приватне підприємство «Будівельно-монтажне управління №20»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуДержавного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01 лютого 2021 року у складі судді Пащенко Т. П. та постанову Одеського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року у складі колегії суддів Комлевої О. С., Гірняк Л. А., Цюри Т. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року Міністерство інфраструктури України звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування свідоцтва про право власності та рішення виконавчого комітету, визнання права власності на нерухоме майно.

Позов мотивований тим, що Державне підприємство «Ізмаїльський морський торговельний порт» (далі ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт») згідно акту приймання-передачі № 2 від 01 лютого 1996 року на підставі договору № 15, укладеного 28 вересня 1995 року між фірмою «Оліма» та Ізмаїльським портом торгівельним портом, отримало чотири квартири, в тому числі, й трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

13 червня 2013 року було утворене Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «Адміністрація морських портів України») на базі майна реорганізованих підприємств галузі, в тому числі на базі майна ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт», зокрема в частині майна, прав та обов`язків відповідно до розподільчих балансів та актів приймання-передачі. Розподільчий баланс та акт приймання-передачі майна, майнових прав та зобов`язань між ДП «ІЗМ МТП» та ДП «АМПУ» були підписані 13 червня 2013 року та затверджені Міністерством інфраструктури України.

Згідно наведених документів в господарське відання ДП «Адміністрація морських портів України», серед іншого майна, було передано і спірне майно - трикімнатна житлова квартира АДРЕСА_1 . При оформленні передачі вказаної квартири, її попередній користувач та балансоутримувач не передав ДП «Адміністрація морських портів України» жодних правовстановлюючих, технічних, проектно-кошторисних документів щодо неї, тощо, що б дозволило зареєструвати права ДП «Адміністрація морських портів України».

З метою вирішення ситуації, Ізмаїльська філія ДП «Адміністрація морських портів України» звернулось до ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» з вимогою надати відповідні правовстановлюючі та/або будь які інші документи, що дозволяють визначити правовий статус цієї квартири. На що ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» було надано копії документи щодо квартири, серед яких, втім, не було правовстановлюючих та технічних документів.

З метою вирішення питання щодо подальшого обліку квартир на балансі Ізмаїльської філії ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт», на адресу Дунайської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері було направлено звернення з проханням вжити заходів відповідно до діючого законодавства України.

05 травня 2015 слідчим відділенням ЛВ на станції Ізмаїл УМВС України на Одеській залізниці за результатами досудового розслідування кримінального правопорушення кримінальне провадження було закрито у зв`язку з відсутністю в діях посадових осіб ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» ознак злочину, про що була винесена постанова про закриття кримінального провадження.

Із зазначеної постанови стало відомо, що спірна квартира в результаті приватизації на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 28 березня 2012 року, виданого на підставі рішення Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 22 березня 20012 року за № 345 належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

З моменту здійснення операції з придбання зазначеного об`єкту нерухомості та до 12 червня 2013 року включно воно обліковувалося на балансі ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт».

ДП «Адміністрація морських портів України» з метою з`ясування обставин та підстав переходу права власності з державної до комунальної власності листами від 08 серпня 2017 та 01 вересня 2017 року зверталось до Ізмаїльської міської ради Одеської області з проханням надати підтверджуючі документи, на підставі яких саме відбувся перехід права власності. Проте відповіді та відповідних документів надано не було. В зв`язку з чим позивач вважає, що перехід права власності об`єкта нерухомості з державної до комунальної власності не відбувся, а перехід у приватну власність відповідачів шляхом приватизації відбувся з порушенням норм чинного законодавства України.

Позивач просив:

скасувати свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 28 березня 2012 року, видане виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та рішення Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 22 березня 2012 року № 345;

визнати за державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти державним майном - Міністерства інфраструктури України, право власності на трикімнатну житлову квартиру АДРЕСА_1 , яка закріплена за ДП «Адміністрація морських портів України» на праві господарського відання.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01 лютого 2021 року, яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року, в задоволенні позову Міністерства інфраструктури України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ДП «Адміністрація морських портів України», Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вереск», ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт», ПП «Будівельно-монтажне управління № 20» про скасування свідоцтва про право власності та рішення виконавчого комітету, визнання права власності на нерухоме майно відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що права позивача не порушені, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову, оскільки факт порушення прав позивача прийняттям рішення та видачею свідоцтва про право власності не вбачається та останнім не доведений. Наданий позивачем акт-приймання передачі від 01 лютого 1996 року ніяким чином не підтверджує факт набуття ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» права власності на зазначену квартиру, а лише підтверджує факт приймання-передачі майна. В даному акті взагалі не зазначені адреси переданих квартир, тобто вказаним актом не підтверджується факт передачі саме квартири АДРЕСА_1 . В акті приймання - передачі майна, майнових прав та зобов`язань від 13 червня 2013 року зазначено, що роком введення квартири АДРЕСА_2 в експлуатацію є 2001 рік, в той час як, в акті приймання-передачі квартир від 01 лютого 1996 року зазначається, що передається чотири квартири, однак до введення майна в експлуатацію воно є об`єктом незавершеного будівництва, тобто існує невідповідність зазначеного майна у акті приймання-передачі від 01 лютого 1996 року та акту приймання - передачі майна, майнових прав та зобов`язань від 13 червня 2013 року. Перебування майна на балансі попередника в особі ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» не є підтвердженням набуття ДП «Адміністрація морських портів України» права власності (права повного господарського відання) на це майно. Зазначення квартири АДРЕСА_1 в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності щодо державного майна не підтверджує права власності позивача на цю квартиру, оскільки згідно листа Фонду державного майна України від 26 березня 2019 року № 10-25-5915 підставою для включення та внесення змін до Реєстру є надходження від суб`єктів управління до Фонду інформації про об`єкти державної власності. Відповідачі отримали право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 28 березня 2012 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 22 березня 2012 року за № 345 у встановленому законом порядку. Крім того, за вимогами про скасування свідоцтва про право власності та рішення виконавчого комітету позивачем не заявлено клопотання про залучення належного відповідача - Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, що є також підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2021 року ДП «Адміністрація морських портів України» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просили скасувати рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01 лютого 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Міністерства інфраструктури України в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що відсутній висновок Верховного суду щодо питання застосування статей 2, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», статті 128 Цивільного кодексу УРСР (далі - ЦК УРСР), статей 328, 331, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 1, 3, 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у подібних правовідносинах. що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій не враховано відсутність доказів на підтвердження обставин передачі державного житлового фонду (спірної квартири) до комунальної власності територіальної громади міста Ізмаїл Одеської області, відповідно, перехід у приватну власність відповідачів спірної квартири відбувся із порушенням закону. Позивач подав до суду достатньо правовстановлюючих документів, що підтверджують виникнення права власності на спірний об`єкт за державою в особі Міністерства інфраструктури України. Перехід права власності на об`єкт нерухомості з державної власності до комунальної власності не відбувся, отже перехід права власності на це майно у приватну власність фізичних осіб відбувся з порушенням норм чинного законодавства. Твердження щодо правомірності дії посадових осіб Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області з приватизації спірної квартири є помилковими та безпідставними.

Позиція інших учасників справи

У грудні 2021 року Міністерство інфраструктури України подало заяву щодо касаційної скарги, в який просили касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01 лютого 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Міністерства інфраструктури України, оскільки вимоги скарги обґрунтовані.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 500/89/18, витребувано справу з суду першої інстанції.

У грудні 2021 року матеріали цивільної справи № 500/89/18 надійшли до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК Українипідстави для відкриття касаційного провадження - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Фактичні обставини

Суди встановили, що згідно акту приймання-передачі від 01 лютого 1996 року на виконання укладеного між фірмою «Оліма» та Ізмаїльським портом № 15 від 28 вересня 1995 року, Ізмаїльський порт купив чотири квартиру, з них трикімнатна квартира АДРЕСА_2 .

За актом приймання-передачі майна, майнових прав та зобов`язань від 13 червня 2013 року, в господарське відання ДЗ «Адміністрація морських портів України», серед іншого майна, було передано, зокрема, трикімнатних квартир АДРЕСА_3 штуки АДРЕСА_4 , 40, 57, 60, які розташовані по АДРЕСА_5 , двокімнатні квартири АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 та трикімнатні квартири АДРЕСА_3 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 .

Згідно з ордером виконавчого комітету міської ради народних депутатів Ізмаїла від 11 квітня 1996 року №57 ОСОБА_4 із сім`єю 5 чоловік надано право зайняття житлового приміщення жилою площею 40,98 кв. м. по АДРЕСА_10 на підставі рішення виконкому № 181 від 05 березня 1996 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Розпорядженням Ізмаїльського міського голови від 01 червня 2009 року № 259р договір найму переоформлений з ОСОБА_4 на ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 22 березня 2012 року за № 345 квартиру АДРЕСА_1 надано у спільну сумісну власність шляхом приватизації ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та доручено КП «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації» оформити свідоцтво про спільну сумісну власність громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

На підставі рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 22 березня 2012 року за № 345 видано свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 28 березня 2012 року на квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до частин першої - третьої статті 2 Закону України «Про власність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими.

Згідно з частинами першою та третьою статті 4 Закону України «Про власність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків (частина друга статті 48 Закону України «Про власність» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно з частинами першою та другою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто непорушність права власності проявляється у тому, що правомірним буде визнане лише таке позбавлення права власності або обмеження у його здійсненні, яке відбувається у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з частиною четвертою статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб`єктів владних повноважень (зокрема, органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин) можуть бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Зі змісту наведених норм законодавства випливає, що у контексті спірних правовідносин позивач на обґрунтування своїх вимог має конкретно зазначити, які саме його права порушені внаслідок прийняття спірних рішень.

Обґрунтовуючи позов про визнання рішення виконавчого комітету недійсним та визнання права власності на спірну квартиру, Міністерство інфраструктури України посилалося на те, що зазначене майно належить йому згідно із актом приймання-передачі майна, майнових прав та зобов`язань від 13 червня 2013 року, відповідно до якого у господарське відання ДП «Адміністрація морських портів України» перейшло право на спірну квартиру.

Відповідно до статті 128 ЦК УРСР (чинного на момент складення між фірмою «Оліма» та ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» акту приймання-передачі від 01 лютого 1996 року квартири АДРЕСА_1 ) право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов`язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

Водночас, як обґрунтовано зазначили суди першої та апеляційної інстанцій, наданий позивачем акт приймання-передачі від 01 лютого 1996 року не підтверджує факт набуття ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» права власності на квартиру, а лише підтверджує фактичне приймання-передачу спірного майна.

При цьому позивачем не було надано судові договору купівлі-продажу квартир, укладеного 28 вересня 1995 року між фірмою «Оліма» та ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт», який міг бути єдиною та належною підставою набуття права власності на спірну квартиру.

З урахуванням наведеного, позивач так само не набув прав на квартиру АДРЕСА_1 на підставі акту приймання-передачі майна, майнових прав та зобов`язань від 13 червня 2013 року, оскільки ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» не могло передати права на квартиру ДП «Адміністрація морських портів України», які йому не належали.

Встановивши відсутність порушення прав позивача суди, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшли обґрунтованого висновку, про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідачі не надали документів, на підставі яких спірне майно перейшло до комунальної власності Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області та надалі було приватизовано фізичними особами, є необґрунтованими, оскільки саме позивач зобов`язаний був довести належність йому спірного майна, однак відповідні докази судам надані не були, отже позивач у цій конкретній справі не може оспорювати права на майно, що йому не належать.

Доводи касаційної скарги, що відсутній висновок касаційного суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень в цій справі, оскільки суди правильно застосували норми матеріального права та не порушили норм процесуального права, а рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими. Разом з тим, Верховний Суд вже виклав висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, що підтверджується постановою від 07 грудня 2021 року у справі № 500/87/18 (провадження № 61-3477св21).

Так, у справі № 500/87/18 Міністерство інфраструктури України звернулося до суду з позовом, у якому просило: скасувати свідоцтво про право власності, видане міською радою на ім`я фізичних осіб та рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування; визнати за державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, - вказане міністерство, право власності на двокімнатну житлову квартиру, що закріплена за ДП «АМПУ» на праві господарського відання. За результатом касаційного перегляду рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, якими відмовлено у задоволенні позову, залишено без змін. Верховний Суд у постанові від 07 грудня 2021 року зазначив, що наданий позивачем акт приймання-передачі не підтверджує факт набуття ДП «ІЗМ МТП» права власності на квартиру, а лише підтверджує фактичне приймання-передачу спірного майна. Касаційний суд також зазначив, що позивачем не було надано до суду договір купівлі-продажу квартир, укладений між фірмою та ДП «ІЗМ МТП», який міг бути єдиною та належною підставою набуття ДП «ІЗМ МТП» права власності на спірну квартиру.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 січня 2022 року у справі № 500/101/18 (провадження № 61-15559св21).

Висновки Верховного Суду

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» залишити без задоволення.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01 лютого 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук