Рішення

від 01.02.2021 по справі 500/89/18

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 500/89/18

Провадження № 2/946/704/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2021 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Пащенко Т.П.

при секретарі - Топтигіній О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом Міністерства інфраструктури України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, що не з заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Ізмаїльської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту), виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Вереск , державне підприємство Ізмаїльський морський торговельний порт , приватне під підприємство Будівельно-монтажне управління №20 про скасування свідоцтва про право власності та рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, визнання права власності на не рухоме майно,-

ВСТАНОВИВ:

09.01.2018 року Міністерство інфраструктури України звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ДП Адміністрація морських портів України в особі Ізмаїльської філії ДП Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту), виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Вереск , ДП Ізмаїльський морський торговельний порт , ПП Будівельно-монтажне управління №20 , в якому просить: скасувати свідоцтво про право власності № 168 від 28.03.2012 року, видане виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 22.03.2012 року №345, визнати за державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти державним майном - Міністерства інфраструктури України, право власності на трикімнатну житлову квартиру АДРЕСА_1 , яка закріплена за Державним підприємством Адміністрація морських портів України на праві господарського відання. Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що державне підприємство Ізмаїльський морський торговельний порт, згідно акту приймання-передачі №2 від 01.02.1996 року на підставі договору №15, укладеного 28.09.1995 року між фірмою Оліма та Ізмаїльським портом, Ізмаїльський порт отримав чотири квартири в тому числі й трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно вимог Закону України Про морські порти України , Розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 № 133-р Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та Наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013р. № 163 Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства Адміністрація морських портів України 13.06.2013 року було утворене державне підприємство Адміністрація морських портів України на базі майна реорганізованих підприємств галузі, в тому числі на базі майна державного підприємства Ізмаїльський морський торговельний порт , зокрема в частині майна, прав та обов`язків відповідно до розподільчих балансів та актів приймання-передачі. Розподільчий баланс та Акт приймання-передачі майна, майнових прав та зобов`язань між ДП Ізмаїльський морський торговельний порт та ДП АМПУ були підписані 13 червня 2013 року та Затверджені Міністерством інфраструктури України. Згідно наведених документів в господарське відання ДП АМПУ , серед іншого майна, було передано і спірне майно - трикімнатна житлова квартира за АДРЕСА_1 . При оформленні передачі вказаної квартири, його попередній користувач та балансоутримувач не передав ДП АМПУ в особі Ізмаїльської філії жодних правовстановлюючих, технічних, проектно-кошторисних документів щодо нього, тощо, що б дозволило зареєструвати права ДП АМПУ . З метою вирішення ситуації, Ізмаїльська філія ДП АМПУ звернулась до ДП Ізмаїльський морський торговельний порт з вимогою надати відповідні правовстановлюючі та/або будь які інші документи, що дозволяють визначити правовий статус цієї квартири. На що ДП Ізмаїльський морський торговельний порт було надано копії документів щодо квартири, серед яких, втім, не було правовстановлюючих та технічних документів. З метою вирішення питання щодо подальшого обліку квартир на балансі Ізмаїльської філії ДП АМПУ , на адресу Дунайської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері було направлено звернення з проханням вжити заходів відповідно до діючого законодавства України. 05.05.2015 слідчим відділенням ЛВ на станції Ізмаїл УМВС України на Одеській залізниці за результатами досудового розслідування кримінального правопорушення кримінальне провадження було закрите у зв`язку з відсутністю в діях посадових осіб ДП ІЗМ МТП ознак злочину про що була винесена постанова про закриття кримінального провадження. Із зазначеної постанови стало відомо, що спірна квартира в результаті приватизації згідно свідоцтва про право власності № 168 від 28.03.2012 року виданого на підставі рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 22.03.2012 року за №345 належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . З моменту здійснення операції з придбання зазначеного об`єкту нерухомості та до 12.06.2013 р. включно воно обліковувалося на балансі державного підприємства Ізмаїльський морський торговельний порт . ДП АМПУ в особі Ізмаїльської філії з метою з`ясування обставин та підстав переходу права власності з державної до комунальної власності листами від 08.08.2017 року за вих. № 1272/11/10-17 та 01.09.2017 за вих. №1401/11/10-17 зверталось до Ізмаїльської міської ради Одеської області з проханням надання підтверджуючих документів на підставі яких саме відбувся перехід права власності. Але зрозумілої відповіді та відповідних документів підтверджуючих факт передачі нерухомого майна у комунальну власність Ізмаїльською міською радою Одеської області надано не було, однак зазначено, що власники квартири є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 згідно свідоцтва про право власності № 168 від 28.03.2012 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 22.03.2012 року за №345. В зв`язку з чим позивач вважає, що перехід права власності об`єкта нерухомості з державної до комунальної власності не відбувся, а перехід у приватну власність відповідачів шляхом приватизації відбувся з порушенням норм чинного законодавства України.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити (а.с.164 т.2).

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи сповіщені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 адвокат Яжук Т.Є. в судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи сповіщена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність (а.с.211 т.2). 03.12.2020 року адвокат Яжук Т.Є. надала суду відзив на позовну заяву (а.с.183-186 т.2), в якому вказала, що позивач, посилаючись на свої позовні вимоги, не має жодного правовстановлюючого документу на спірний об`єкт нерухомості. На підставі акту приймання-передачі майна, майнових прав та зобов`язань від 13.06.2013 року у ДП ІМТП не виникло право власності на квартиру. До позовної заяви не додано договір купівлі-продажу квартири портом, не надано доказів того, що спірна квартира була зареєстрована в МБТІ. Таким чином, Держава в особі Міністерства інфраструктури України ніколи не отримувала право власності на спірне майно. В акті від 13.06.2013 року вказано, що позивач приймає майно , в тому числі й зазначену квартиру. Однак, такого прийняття не відбулося. Квартира до сьогоднішнього дня перебуває у володінні і користуванні сім`ї відповідачів. Також, просить суд застосувати строки позовної давності, оскільки вказаний акт був підписаний 13.06.2013 року, а позовна заява подана до суду у 2018 році, тобто, строк сплив 13.06.2016 року. Позивач неправомірно вважає, що достатньо правовстановлюючих документів та підстав, що підтверджують виникнення права власності на спірний об`єкт за державою в особі Міністерства інфраструктури України. Із переліку, наявних в матеріалах справи документів вбачається наступне: згідно акту приймання-передачі від 01.02.1996 року на виконання договору №15 купівлі-продажу квартир, укладеного 28.10.1995 року між фірмою Оліма та Ізмаїльським морським торгівельним пором, ДП Ізмаїльський морський торговельний порт отримало чотири квартири, з них квартира належна відповідачам. Згідно акту приймання-передачі майна, майнових прав та зобов`язань від 13.06.2013 року, в господарське відання ДП АМПУ , серед іншого майна, було передано, зокрема, трикімнатних квартир 4 штуки № 24 , 40 , 57,60 , до яких входить квартира відповідачів, двокімнатні та трикімнатні квартири. Крім того, встановлено, що рішенням виконкому Ізмаїльської міської ради про передачу у власність було вирішено передати у спільну власність шляхом приватизації квартири. Перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. До них відносяться відсутність у особи права на приватизацію та заборона приватизувати конкретне приміщення. Таким чином, відсутні підстави для скасування рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради за №345 від 22.03.2012 року, а відтак і виданого на його підставі свідоцтва про право власності № 168 від 28.03.2012 року, виданого виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради на ім`я: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розподільчий баланс та Акт приймання-передачі майна, майнових прав та зобов`язань між ДП ІЗМ МТП та ДП АМПУ були підписані 13.06.2013 року та згідно наведених документів серед іншого майна було передано і спірне майно. Проте, на той час вказане майно вже перебувало у власності відповідачів відповідно до ч.1 ст.128 ЦК Української РСР, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Зазначення квартири в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності щодо державного майна не підтверджує права власності позивача на цю квартиру, оскільки згідно листа Фонду державного майна України від 26.03.2019 року №10-25-5918 підставою для включення та внесення змін до Реєстру є надходження від суб`єктів управління до Фонду інформації про об`єкти державної власності. Таким чином, дії Фонду щодо внесення даних до Реєстру залежить від дій суб`єктів управління. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідачами отримано право власності на квартиру у спосіб, передбачений законом і позбавити відповідачів права вільно володіти своїм майном позивачем законних підстав не надано, а лише припущення. Таким чином, просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради в судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи сповіщена належним чином, в попередніх судових засіданнях заперечувала проти задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Представник ДП Адміністрація морських портів України в судовому засіданні просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючи на письмові пояснення, надані суду 26.01.2021 року, в яких вказано, що у позивача достатньо правовстановлюючих документів, що підтверджують виникнення права власності на спірний об`єкт за державою в особі Міністерства інфраструктури України. Крім того, щодо спливу строку позовної давності зазначив, що факт порушення прав держави в особі Міністерства інфраструктури України шляхом набуття права власності третіми особами, позивачу став відомий у 2015 році з листа ДП АМПУ від 12.10.2015 року за №5648. Таким чином, відповідно до ч.1 ст.261 ЦПК України строк позовної давності позивачем вважається дотриманим. Підстави виникнення права власності держави в особі Міністерства інфраструктури України на спірне майно викладені у позовні заяві, тим часом підстави й факт виникнення у територіальної громади міста Ізмаїл права власності та права розпоряджатися спірною квартирою шляхом проведення приватизації (питання правомірності видання Ізмаїльським міським головою рішення щодо спірної квартири) є предметом позову. Отже, організація проведення приватизації та оформлення права власності регламентується ст.8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду . Факт такого бажання та передачі державного житлового фонду, який перебуває у повному господарському віданні державних підприємств (ДП ІЗМ МТП та ДП АМПУ , що засновані державною, підпорядковані та входять до сфери управління Міністерства інфраструктури України) до комунальної власності документально не підтверджено, так само як й факт виникнення та взагалі перебування у комунальній власності територіальної громади міста Ізмаїл спірної квартири. Органом приватизації територіальної громади Ізмаїльської міської ради відповідно до наданих повноважень, здійснюється приватизація житлового фонду, який знаходиться в комунальній власності територіальної громади міста, але будинок, в якому розташована спірна квартира не передавався до комунальної власності, у зв`язку з чим виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради не має повноважень проведення її приватизації. Таким чином, твердження відповідача щодо правомірності дій посадових осіб виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, що ґрунтуються на монополії виконання функцій з приватизації житлового фонду у м.Ізмаїлі є помилковими та безпідставними.

Представник об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Вереск в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 161 т.1).

Представник державного підприємства Ізмаїльський морський торговельний порт в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи сповіщений належним чином,надав до суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 50-51 т.2).

Представник ПП Будівельно-монтажне управління №20 в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи сповіщений належним чином, заяв чи клопотань по справі суду не надав.

Вислухавши представника ДП Адміністрація морських портів України , дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ч. З ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено, згідно акту приймання-передачі від 01.02.1996 року на виконання укладеного між фірмою Оліма та Ізмаїльським портом №15 від 28.09.1995 року, Ізмаїльський порт купив чотири квартиру, з них трикімнатна квартира в„–57 (а.с. 40 т.1.).

Крім того, згідно акту приймання-передачі майна, майнових прав та зобов`язань від 13.06.2013 року, в господарське відання ДЗ АМПУ , серед іншого майна, було передано, зокрема, трикімнатних квартир 4 штуки № 24 , 40, 57 , 60 , які розташовані по АДРЕСА_3 , двокімнатні квартири в„–3 , 55 та трикімнатні квартири в„–4 , 21 , 25 , які розташовані по АДРЕСА_3 (а.с. 29-32 т.1).

Однак, згідно ордеру виконавчого комітету міської ради народних депутатів Ізмаїла від 11.04.1996 року №57 ОСОБА_4 із сім`єю із 5 чоловік видано право зайняття житлового приміщення жилою площею 40,98 кв.м. по АДРЕСА_6 на підставі рішення виконкому №181 від 05.03.1996 року (а.с. 175 т.1).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 , виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Ізмаїльського міського управління юстиції Одеської області 20.12.2003 року ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.77 т.1).

Як вбачається з листа Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради від 09.06.2009 року розпорядженням Ізмаїльського міського голови від 01.06.2009 року №259р договір найму переоформлений з ОСОБА_5 на ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.171 т.1).

Рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 22.03.2012 року за №345 квартиру АДРЕСА_1 було надано у спільну сумісну власність шляхом приватизації ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 та доручено КП Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації оформити свідоцтво про спільну сумісну власність громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с. 169 т.1).

Крім того, встановлено, що, на підставі рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 22.03.2012 року за №345 видано свідоцтво про право власності №168 від 28.03.2012 року на квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с. 43 т.1).

Згідно ч.3 ст.8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Відповідно до ч. 10 ст.8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), кімнат (гуртожитків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно ч.2 ст.2 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; кімнати в гуртожиткам; квартири (будинки), які перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Отже, перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. До них відносяться відсутність у особи права на приватизацію та заборона приватизувати конкретне приміщення.

Таким чином відсутні підстави для скасування рішення виконавчого комітету Ізмаїльського міського голови №345 від 22.03.2012 року, а відтак і виданого на його підставі свідоцтва про право власності № 168 від 28.03.2012 року, виданого виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради на ім`я ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Встановлено, що розподільчий баланс та Акт приймання-передачі майна, майнових прав та зобов`язань між ДП ІЗМ МТП та ДП АМПУ були підписані 13.06.2013 року та згідно наведених документів серед іншого майна було передано і спірне майно. Проте на той час вказане майно вже перебувало у власності відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Відповідно до ч.1 ст.128 ЦК Української РСР, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договорам виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.95 № 56, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 р. за №31/1056 і який є частиною національного законодавства, затверджено Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб (надалі - Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна).

Відповідно до п. 1.3 Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, вони діють на території України і є обов`язковими для виконання всіма міністерствами, відомствами, місцевими органами державної виконавчої впади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями.

Згідно п.п.5 п.1.5 Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, до об`єктів нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації, відносяться квартири багатоквартирних будинків.

Відповідно до п.п а,д,з п.2.2. Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, реєстрація проводиться в такому порядку: заявник подає до бюро технічної інвентаризації два примірники правовстановлюючого документу (оригінал та копію); при реєстрації об`єктів нерухомого майна за юридичними особами, їм видається реєстраційне посвідчення (додаток N 7), до інвентаризаційної справи додається копія правовстановлюючого документа, довідка про належність об`єкта нерухомого майна, в якій записується: прізвище або найменування власника, назва і зміст правовстановлюючого документа, число і місяць реєстрації з підписом особи, яка відповідає за реєстрацію. При цьому, згідно п.п. а п.4.1. Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна проводиться з видачою свідоцтва про право власності за зразком, наведеним в додатку N 12 місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам на підставі документів, встановлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об`єкти нерухомого майна.

Аналогічні приписи містить Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, де в пунктах 1.4, 1.5 Положення зазначається, що реєстрація права власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно, у зв`язку з виникненням, існуванням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об`єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів, обов`язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб.

В статті 1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (Закон від 01.07.2004р. № 1952-ІV) вказується, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є визнанням і підтвердженням факту переходу, виникнення прав на нерухоме майно.

Статтею 9 цього Закону закріплені повноваження Державного реєстратора, де зокрема, вказується, що Державний реєстратор видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а стаття 18 Закону передбачає, що свідоцтво про право власності підтверджує виникнення права власності на нерухоме майно.

Згідно з пунктами 1, 3, 4 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004р. № 1952-ІV, державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачав о обов`язкової реєстрації таких прав.

З 1 січня 2004 року введено в дію Цивільний кодекс України, в частині 2 статті 331 якого вказується на те, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

В обґрунтування позовних вимог Міністерством інфраструктури не надано жодного правовстановлюючого документу на спірний об`єкт нерухомості та підтвердження реєстрації права власності на нього.

Однак, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.12.2018 року та довідки КП Ізмаїльське МБТІ від 27.08.2018 року №1273 Кускова 1.1., ОСОБА_2 , ОСОБА_1 є власниками квартири АДРЕСА_1 (а.с. 191, 207 т. 1).

З урахуванням вищевикладеного, посилання позивача на те, що Міністерство інфраструктури України є власником спірної квартири є безпідставними, а тому, були відсутні правові підстави для передання ДП ІЗМТ за актом приймання - передачі майна, майнових прав та зобов`язань ДП АМПУ спірної квартири.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання (саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Таким чином, спірним свідоцтвом про право власності № 168 від 28.03.2012 року та рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 22.03.2012 року за №345, відносно квартири АДРЕСА_1 права позивача не порушені, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову, оскільки факт порушення прав позивача прийняттям рішення та видачею свідоцтва про право власності не вбачається та останнім не доведений.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ДП Ізмаїльський морський торговельний порт згідно акту приймання-передачі від 01.02.1996 року на виконання договору купівлі- продажу квартир отримало чотири квартири, в тому числі квартиру АДРЕСА_1 .

Однак, наданий позивачем акт-приймання передачі від 01.02.1996 року ніяким чином не підтверджує факт набуття ДП Ізмаїльський морський торговельний порт права власності на зазначену квартиру, а лише підтверджує факт приймання-передачі майна. Більш того, у зазначеному акті прийманні-передачі взагалі не зазначено адреси переданих квартир, тобто вказаним актом не підтверджується факт передачі саме квартири АДРЕСА_1 .

При цьому позивачем не було надано копії договору купівлі-продажу квартир, укладеного 28.09.1995 року між фірмою Оліма та Ізмаїльським морським торгівельним портом.

Відповідно до листа ДП Ізмаїльський морський торговельний порт від 10.04.2018 року №03-07/64/218 у ДП Ізмаїльський морський торговельний порт договорів купівлі-продажу, укладеного 28.09.1995 року між фірмою Оліма та ДП Ізмаїльський морський торгівельний порт щодо придбання квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_7 у ДП Ізмаїльський морський торговельний порт не має можливості надати копію документу, що вимагається судом з підстав його відсутності у підприємства (а.с. 116 т. 1).

Позивач посилається на те, що відповідно до розподільчого балансу та акту приймання- передачі майна в господарське відання ДП АМПУ було передано квартиру АДРЕСА_1 .

Так, в акті приймання - передачі майна, майнових прав та зобов`язань від 13 червня 2013 року зазначено, що роком введення квартири в„–57 в експлуатацію є 2001 рік, в той час як, в акті приймання-передачі квартир від 01.02.1996 року зазначається, що передається чотири квартири, однак до введення майна в експлуатацію воно є об`єктом незавершеного будівництва, тобто іншим об`єктом права власності.

Тобто, існує невідповідність зазначеного майна у акті приймання-передачі від 01.02.1996 року та акту приймання - передачі майна, майнових прав та зобов`язань від 13 червня 2013 року.

На думку суду, перебування майна на балансі попередника в особі ДП Ізмаїльський морський торговельний порт не є підтвердженням набуття ДП Адміністрація морських портів України права власності (права повного господарського відання) на це майно.

Зазначення квартири АДРЕСА_1 в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності щодо державного майна (а.с. 215 т. 1,) не підтверджує права власності позивача на цю квартиру, оскільки згідно листа Фонду державного майна України від 26.03.2019 року №10-25-5915 підставою для включення та внесення змін до Реєстру є надходження від суб`єктів управління до Фонду інформації про об`єкти державної власності. Таким чином, дії Фонду щодо внесення даних до Реєстру залежать від дій суб`єктів управління (а.с.9 т.2).

18.12.2017 року ДП АМПУ в особі Ізмаїльської філії було направлено листа до Фонду державного майна України про включення квартири АДРЕСА_1 до Єдиного реєстру об`єктів державної власності (а.с. 215 т.1).

Стаття 41 Конституції України закріплює право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано 17.07.1997 року відповідно до Закону України від 17.07.1997 року №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на повагу своєї власності, безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Приймаючи до уваги, що в зв`язку з тим, що відповідачами отримано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності № 168 від 28.03.2012 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 22.03.2012 року за №345 у встановленому законом порядку, суд вважає, що неможливо позбавити відповідачів права вільно володіти своїм майном.

Крім того, суд звертає увагу, що за вимогами про скасування свідоцтва про право власності № 168 від 28.03.2012 року, видане то виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 22.03.2012 року №345 позивачем не заявлено клопотання про залучення належного відповідача - виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, що є також підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

Таким чином, в задоволенні позову Міністерства інфраструктури України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Ізмаїльської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту), виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Вереск , державне підприємство Ізмаїльський морський торговельний порт , приватне підприємство Будівельно-монтажне управління №20 про скасування свідоцтва про право власності № 168 від 28.03.2012 року, рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №345 від 22.03.2012 року відносно квартири АДРЕСА_1 та визнання за державою в особі Міністерства інфраструктури України право власності на квартиру АДРЕСА_1 необхідно відмовити.

Враховуючи, що позивачу було відмовлено в позові з мотивів не доведення його права на квартиру, суд не вирішував питання про застосування строків позовної давності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 16, 76, 81, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Міністерства інфраструктури України (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 37472062, місцезнаходження: м. Київ, проспект Перемоги, 14) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_7 ), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_7 ), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_7 ), треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Державне підприємство (Адміністрація морських портів України в особі Ізмаїльської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського перту) (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 3872770, місцезнаходження: м. Київ, просп. Перемоги, 14), виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 04056983, місцезнаходження: Одеська область, м.Ізмаїл просп.Суворова,буд.62), об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Вереск (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 25042608, місцезнаходження: 68600, Одеська область, м.Ізмаїл, вул. Нахімова, 284/1), державне підприємство Ізмаїльський морський торговельний порт (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 01125815, місцезнаходження: 68600, Одеська область, м.Ізмаїл, вул.Портова, буд.7), приватне підприємство Будівельно-монтажне управління №20 (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 36974204, місцезнаходження: Одеська область, м.Ізмаїл, вул.Папаніна,46) про скасування свідоцтва про право власності та рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.

Рішення суду набирає законної силу після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного руду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було Оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11 лютого 2020 року.

Суддя: Т.П.Пащенко