Постанова

від 11.07.2022 по справі 580/9426/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/9426/21 Суддя (судді) першої інстанції: Алла РУДЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Мельничука В.П.,

При секретарі: Борисовській Л.В.,

За участю представника позивача: Горщар С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасигазінвест» та Громадської спілки «Асоціація операторів автомобільного палива» до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування окремих положень акта та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкасигазінвест» та Громадська спілка «Асоціація операторів автомобільного палива» звернулись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, в якому просили:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача від 23.09.2021 №1082-рл в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним згідно додатку;

- зобов`язати відповідача видалити з Реєстру ліцензіатів та місць обігу пального інформацію (відомості) про анулювання ліцензій №23270314201900207 та №23090314201900206 від 11.07.2019 на право здійснення роздрібної торгівлі пальним та поновити інформацію (внести відомості) в Реєстр про таку ліцензію;

- визнати протиправними дії відповідача щодо позбавлення позивача права на провадження діяльності, зазначених в ліцензіях №23270314201900207 та №23090314201900206 від 11.07.2019 та зобов`язати відповідача утриматись від дій, направлених на вимагання від позивача представлення інших документів, крім зазначених у Законі України від 19.12.1995 №481/95-ВР із змінами «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

У подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкасигазінвест» подано заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом зупинення дії розпорядження відповідача від 23.09.2021 №1082-рл в частині анулювання виданих позивачу ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним згідно додатку, до набрання судовим рішенням законної сили.

Вказану заяву обґрунтовано тим, що після прийняття відповідачем оскаржуваного розпорядження підприємницька діяльність позивачем не здійснюється, що призводить до виникнення заборгованостей перед контрагентами, викликаних поточними зобов`язаннями позивача, включаючи обов`язкові платежі зі сплати податків. Внаслідок відсутності отримання прибутку наймані працівники позивача не отримують гідної винагороди за працю, тому невжиття заходів забезпечення позову, у разі задоволення позову, істотно ускладнить поновлення порушених прав позивача.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасигазінвест» про забезпечення позову задоволено повністю.

Зупинено дію розпорядження Головного управління Державної податкової служби в Черкаській області від 23.09.2021 №1082-рл в частині анулювання виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Черкасигазінвест» ліцензій №23270314201900207 та №23090314201900206 від 11.07.2019 на право роздрібної торгівлі пальним до набрання рішенням у справі законної сили.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати ухвалу та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що встановлення протиправності чи обгрунтованості оскаржуваного розпорядження можливе лише на підставі всебічного та об`єктивного дослідження всіх доказів у справі.

На думку апелянта, у відповідності до частини п`ятдесят першої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання письмового розпорядження про її анулювання.

З огляду на вказане, вжиття заходів забезпечення позову надало позивачу можливість здійснювати господарську діяльність, що підлягає ліцензуванню без наявності такої ліцензії.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як свідчать копії матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Черкаській області були видані Товариству з обмеженою відповідальністю «Черкасигазінвест»:

- ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним з реєстраційним № 23270314201900207 від 11.07.2019, термін дії з 11.07.2019 до 11.07.2024, адреса місця торгівлі: 20900, Черкаська область, Чигиринський район, м. Чигирин, вул. Фундукліївська, буд. 76, АГЗП;

- ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним з реєстраційним №23090314201900206 від 11.07.2019, терміном дії з 11.07.2019 до 11.07.2024, адреса місця торгівлі: Черкаська область, Городищенський район, смт. Вільшанка, вул. Шевченка, буд. 258, АГЗП.

Однак, 23.09.2021 Головним управлінням Державної податкової служби у Черкаській області прийнято розпорядження № 1082-рл, яким на підставі абзаців 9, 10 частини п`ятдесятої статті 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» анульовано позивачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №23270314201900207 від 11.07.2019 та №23090314201900206 від 11.07.2019.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки внаслідок прийняття відповідачем розпорядження від 23.09.2021 №1082-рл про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкасигазінвест» підприємницької діяльності, а відтак і отримання прибутку є неможливим, вказане свідчить про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди позивачу внаслідок неотримання прибутку від підприємницької діяльності, що свідчить про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

У відповідності до вимог частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи може вжити визначені цією статтею заходи забезпечення адміністративного позову.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачем за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

- очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно частини другої статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

У той же час, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 07 квітня 2020 року у справі № 826/13413/18.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Подаючи заяву про забезпечення позову позивач посилається на те, що після прийняття відповідачем оскаржуваного розпорядження підприємницька діяльність позивачем не здійснюється, що призводить до виникнення заборгованостей перед контрагентами, викликаних поточними зобов`язаннями позивача, включаючи обов`язкові платежі зі сплати податків.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.

Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У разі оскарження відповідного акту суб`єкта владних повноважень, особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди. Тому, відсутність особливого порядку відшкодування шкоди внаслідок необґрунтованого анулювання дії спеціального дозволу, на що посилався суд, не може бути підставою вжиття заходів забезпечення позову.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.

Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

На думку колегії суддів, застосовуючи заходи забезпечення позову з підстав, які законом не передбачені, суд втрутився у компетенцію відповідача, зупинив дію розпорядження та фактично надав можливість позивачу, як ліцензіату, продовжувати здійснення господарської діяльності без наявності ліцензій.

Суд наголошує, що інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Однак, застосовуючи такий інститут, необхідно перш за все враховувати його мету та запобігати вирішенню спору у справі шляхом задоволення заяви про забезпечення позову.

У той же час, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед, тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Так, у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №826/16509/18 та від 07 квітня 2020 року у справі № 826/13413/18 щодо «очевидності» ознак протиправності дій та порушення прав позивача зазначено, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій) поза обґрунтованим сумнівом.

Сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

У даному випадку, забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Головного управління Державної податкової служби в Черкаській області від 23.09.2021 №1082-рл в частині анулювання виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Черкасигазінвест» ліцензій може вважатися вирішенням позовних вимог в адміністративному спорі по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що зазначені позивачем у заяві про забезпечення позову доводи на момент прийняття спірної ухвали не свідчать про наявність підстав саме для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених статтею 151 КАС України.

Таким чином, дослідивши встановлені обставини, проаналізувавши вищенаведені правові норми та всі доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття адміністративним судом заходів забезпечення позову відповідно до положень ст. 150 КАС України.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було допущено порушення норм права, що призвело до невірного по суті вирішення питання, тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а у задоволенні заяви про забезпечення позову - слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 150, 312, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області - задовольнити.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасигазінвест» про забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасигазінвест» та Громадської спілки «Асоціація операторів автомобільного палива» до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування окремих положень акта та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук