Постанова

від 12.07.2022 по справі 580/10255/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/10255/21 Суддя першої інстанції: Олексій РІДЗЕЛЬ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Кобаля М.І., Костюк Л.О.,

при секретарі - Поляновській О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на прийняту у порядку письмового провадження ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Газ» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним і скасування розпорядження та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Газ» (далі - Позивач, ТОВ «Він Газ») звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - Відповідач, ГУ ДПС у Черкаській області), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження від 23.09.2021 №18979/6/23-00-09-0313 «Про анулювання ліцензії на пальне» щодо анулювання Позивачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним від 02.07.2019 №23040314201900182;

- зобов`язати Відповідача видалити з відповідного реєстру інформацію щодо анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним від 02.07.2019 №23040314201900182 та поновити інформацію.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

У грудні 2021 року ТОВ «Він Газ» подало заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Черкаській області від 23.09.2021 №18979/6/23-00-09-0313 «Про анулювання ліцензії на пальне» в частині анулювання ТОВ «Він Газ» ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним від 02.07.2019 №23040314201900182.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 заяву задоволено - зупинено дію розпорядження ГУ ДПС у Черкаській області від 23.09.2021 №1081-рл щодо анулювання ТОВ «Він Газ» ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним від 02.07.2019 №23040314201900182.

При цьому, вказуючи на необхідність вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції зазначив, що анулювання ліцензії зумовлює зупинення господарської діяльності підприємства, а відтак настання негативних наслідків як для нього самого, так і для працівників та держави, що свідчить про істотне ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав. Крім того, суд підкреслив, що норми закону, на підставі яких прийнято спірне у цій справі рішення, виключені, що створює об`єктивні сумніви у правомірності спірного рішення щодо підстав його прийняття.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, Відповідач подав апеляційні скаргу, в якій просить скасувати її та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Свою позицію обґрунтовує тим, що у спірному випадку вжиття заходів забезпечення позову фактично є вирішенням спору по суті до розгляду справи, адже у подальшому поновити дію розпорядження як індивідуального акту фактично буде неможливо. Зауважує, що сама по собі незгода з оскаржуваним розпорядженням не може бути підставою для зупинення його дії. Окремо звертає увагу, що вжитими заходами забезпечення позову фактично дозволено Позивачу здійснювати ліцензійну діяльність без ліцензії.

Після усунення визначених в ухвалі від 13.01.2022 про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2022 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Він Газ» просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, обґрунтовуючи його аргументами і мотивами, викладеними у згаданій ухвалі суду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.07.2022.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін, виходячи з такого.

Як було встановлено вище, задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним призведе до зупинення господарської діяльності Позивача, втрати прибутку, неможливості виплати заробітної плати і сплати податків, що істотно ускладнить ефективний захист або відновлення порушених чи оспорюваних прав ТОВ «Він Газ». Крім того, суд підкреслив, що виключення положень Закону, на підставі яких було прийнято оскаржуване у цій справі розпорядження, викликає обґрунтовані сумніви в його правомірності.

З такими аргументами суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.

Як вбачається із змісту заяви про забезпечення позову, оскаржуваним розпорядженням ГУ ДПС у Черкаській області від 23.09.2021 №1081-рл анульовано ліцензію ТОВ «Він Газ» №23040314201900182 на право роздрібної торгівлі пальним. При цьому, за твердженням Позивача, прийняття спірного розпорядження зумовлює виникнення заборгованості перед контрагентами, спричиняє неможливість отримання прибутку від господарської діяльності та, відповідно, виплати заробітної плати.

У свою чергу, як встановлено судом першої інстанції із змісту відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань, основним видом діяльності ТОВ «Він Газ» є роздрібна торгівля пальним (КВЕД 47.30).

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що порядок анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним врегульовано нормами Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон, який підлягає застосуванню у редакції на час спірних правовідносин).

Відповідно до статті 3 Закону ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження. Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання.

Анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії (стаття 1 Закону).

Виходячи з встановлених вище обставин суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що роздрібна торгівля пальним, що є основним видом діяльності Позивача, можлива лише за наявності відповідної ліценції, а тому її анулювання призведе до зупинення господарської діяльності, що очевидно потягне за собою втрати прибутку від здійснення підприємницької діяльності, неможливість виплати заробітної плати і сплати податків, зборі та інших обов`язкових платежів.

Судовою колегією враховується, що оскаржуване розпорядження з моменту його вручення Позивачу набрало чинності та створює правові наслідки у вигляді позбавлення можливості здійснення господарської діяльності на об`єкті АЗС (Черкаська обл., м. Сміла, вул. Тімірязєва, 103/А, АГЗП) до моменту перевірки його правомірності у судовому порядку.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Аналогічні висновки щодо схожих за змістом правовідносин містяться в постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 240/16920/21 та від 15.04.2022 у справі № 440/6755/21.

У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.

Таким чином, враховуючи що Позивачем належним чином обґрунтовано та доведено, що до ухвалення рішення в адміністративній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам ТОВ «Він Газ», що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а без забезпечення позову буде неможливо виконати рішення суду, Черкаський окружний адміністративний суд прийшов до правильного висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Посилання Апелянта на те, що вжиті у межах цього спору заходи забезпечення позову фактично вирішили спір по суті до прийняття у ньому рішення та унеможливили взагалі подальше виконання спірного розпорядження як індивідуального акту, судова колегія оцінює критично, оскільки, по-перше, обгрунтування співмірності й адекватності застосованого заходу забезпечення позову було правильно наведено судом першої інстанції та, як було зазначено вище, відповідає позиції Верховного Суду у цій категорії справ, по-друге, тимчасове зупинення дії індивідуального акту не може мати наслідком висновок про неможливість його подальшого поновлення.

Судова колегія вважає за необхідне зауважити, що згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 наголошував на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

У межах визначеної нормативної регламентації спірних правовідносин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що зупинення дії оскаржуваного розпорядження є допустимим та пропорційним заходом забезпечення позову, невжиття якого може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, адже навіть у випадку задоволення позову виконання судового рішення може бути ускладнене внаслідок можливої зупинки роботи підприємства.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на помилковість твердження суду першої інстанції про те, що з огляду на виключення частини 50 статті 15 Закону виникають додаткові об`єктивні сумніви щодо підстав винесення спірного розпорядження.

Так, підпунктом «д» пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування акцизного податку» від 18.12.2019 № 391-IX у статті 15 Закону були внесені наступні зміни:

- частину восьму доповнити словами «або місцезнаходженням постійного представництва»;

- після частини двадцятої доповнити новою частиною такого змісту:

«Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують».

У зв`язку з цим частини двадцять першу - шістдесят другу вважати відповідно частинами двадцять другою - шістдесят третьою;

- в абзаці четвертому частини тридцять восьмої слова «на початок виконання робіт» замінити словами «на виконання робіт», а слова «початок експлуатації» - словом «експлуатацію»;

- після частини сорок другої доповнити новою частиною такого змісту:

«Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального».

У зв`язку з цим частини сорок третю - шістдесят третю вважати відповідно частинами сорок четвертою - шістдесят четвертою;

- частину п`ятдесят третю після слів «роздрібну торгівлю» доповнити словом «зберігання»;

- частину п`ятдесят четверту виключити.

Відтак, на час прийняття оскаржуваного розпорядження стаття 15 Закону містила частину 50, яка у свою чергу включала в себе абзаци 9 і 10. Таким чином, висновок суду про відсутність такої норми у статті 15 Закону, що заснований виключно на підстави аналізу змісту опублікованого на офіційному сайті Верховної Ради України Закону без урахування тексту Закону від 18.12.2019 №391-ІХ є помилковий і такий, що не відповідає чинному на той час правовому регулюванню.

Разом з тим, оскільки помилкове застосування Черкаським окружним адміністративним судом наведених норм Закону не зумовило прийняття неправильного рішення з питань забезпечення позову, що підтверджується й згаданою практикою Верховного Суду, то судова колегія не вбачає підстав для необхідності його зміни.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про правильність твердження суду першої інстанції щодо обґрунтованості поданої заяви про забезпечення позову, оскільки, як було встановлено вище, викладеними у ній доводами підтверджується існування підстав та обставин для вжиття відповідних заходів. У зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 150-151, 242-244, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області - залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді М.І. Кобаль

Л.О. Костюк

Повний текст постанови складено та підписано 13 липня 2022 року.