Постанова

від 16.01.2025 по справі 620/18121/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/18121/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Бородавкіна С.В.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Карпушової О.В., Файдюка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (далі по тексту - відповідачі, Вознесенська сільрада, Киселівська сільрада) в якому просила (з урахуванням уточнення позовних вимог):

- визнати протиправними дії відповідачів щодо зменшення посадового окладу ОСОБА_1 , невиплати премії за грудень 2020 року, січень-березень 2021 року та допомоги за час тимчасової непрацездатності;

- визнати протиправним та скасувати у рішенні Вознесенської сільської ради від 16.09.2020 «Про внесення змін до рішення сільської ради від 14.02.2020 «Про внесення змін до штатного розпису Вознесенської сільської ради»:

у мотивувальній частині словосполучення «На виконання припису акту ревізії Держаудитслужби від 10.08.2020 №08-30/, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 №35 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, суддів та інших органів»;

пункт 2 вирішальної частини рішення «Головному бухгалтеру сільської ради привести штатний розпис у відповідність до чинного законодавства»;

- визнати дії відповідачів дискримінаційними щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної премії за грудень 2020 року, січень-березень 2021 року та щодо зменшення посадового окладу із січня 2021 року;

- зобов`язати Киселівську сільську раду Чернігівського району Чернігівської області та Вознесенську сільську раду Чернігівського району Чернігівської області перерахувати ОСОБА_1 заробітну плату за грудень 2020 року, січень-березень 2021 року за фактично відпрацьований час, з урахуванням посадового окладу 6400,00 грн. та розміру премії, який виплачувався працівникам сільської ради й інших доплат (за вислугу років, ранг) та виплатити недоплачену суму;

- зобов`язати Киселівську сільську раду Чернігівського району Чернігівської області та Вознесенську сільську раду Чернігівського району Чернігівської області здійснити перерахунок ОСОБА_1 вихідної допомоги та виплатити недоплачену суму;

- стягнути з Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області та Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 недоплачену допомогу за час тимчасової непрацездатності у грудні 2020 року.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року зазначений позов задоволено частково.

Зобов`язано Киселівську сільську раду Чернігівського району Чернігівської області подати до робочого органу Фонду соціального страхування України оформлену за встановленим зразком заяву-розрахунок про виплату ОСОБА_1 допомоги за час тимчасової непрацездатності у грудні 2020 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, в частині відмови в задоволенні позовних вимог, та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Щодо позовних вимог, які не задоволені судом першої інстанції, що є предметом оскарження в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у період з 02.07.2018 по 01.03.2021, ОСОБА_1 обіймала посаду юрисконсульта Вознесенської сільради.

Розпорядженням голови комісії з реорганізації від 01.03.2021 №3 ОСОБА_1 звільнена, у зв`язку із скороченням чисельності та штату сільради, на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, та ненадходженням від позивача згоди на переведення на запропоновану посаду.

Відповідно до рішення Киселівської сільради (перша сесія восьмого скликання) від 10.12.2020 №1/VIII-10 розпочато процедуру реорганізації Вознесенської сільради шляхом приєднання до Киселівської сільради. Відповідно до пункту 2 вказаного рішення Киселівська сільрада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Вознесенської сільради (Т.1 а.с. 13-14).

Відповідно до розпорядження сільського голови Киселівської сільради від 31.12.2020 №122-р/к відділу бухгалтерського обліку та звітності ради, з 01.01.2021, доручено вести бухгалтерський облік та подавати фінансово-бухгалтерську звітність за штатних працівників Вознесенської сільради, а саме: ОСОБА_1 (Т.1 а.с. 140).

Як зазначає позивачка, відповідачами у грудні 2020 року, січні-березні 2021 року невірно нараховувалась та виплачувалась їй заробітна плата, а саме: зменшено посадовий оклад з 6400,00 грн. до 4000,00 грн., не виплачена премію за вказані періоди, у зв`язку із чим недонараховано вихідну допомогу при звільненні.

Крім того, відповідачами невиплачено допомогу за час тимчасової непрацездатності у грудні 2020 року.

Вважаючи протиправними дії відповідачів, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що хоча страхувальником щодо позивача і була Вознесенська сільрада, однак у зв`язку із заходами щодо реорганізації і припинення останньої саме у Киселівської сільради виник обов`язок подачі до робочого органу Фонду соціального страхування оформленої за встановленим зразком заяви-розрахунку щодо ОСОБА_1 .

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Ухвалою суду від 11.01.2022, яка набрала законної сили 14.07.2022, позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування у рішенні Вознесенської сільської ради від 16.09.2020 «Про внесення змін до рішення сільської ради від 14.02.2020 «Про внесення змін до штатного розпису Вознесенської сільської ради»: у мотивувальній частині словосполучення «На виконання припису акту ревізії Держаудитслужби від 10.08.2020 №08-30/, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 №35 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, суддів та інших органів»; пункт 2 вирішальної частини рішення «Головному бухгалтеру сільської ради привести штатний розпис у відповідність до чинного законодавства» повернуто позивачу. З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції не надає оцінку в зазначеній частині спірних правовідносин.

Надаючи правову оцінку в іншій частині спірних відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Щодо зменшення ОСОБА_1 розміру посадового окладу та зобов`язання відповідачів перерахувати заробітну плату, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон №280/97-ВР) визначено, що посадова особа місцевого самоврядування - особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Відповідно до Закону України від 07.06.2001 №2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі по тексту - Закон №2493-ІІІ, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) посадами в органах місцевого самоврядування є посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України (стаття 3).

Статтею 4 Закону №2493-ІІІ визначено, що служба в органах місцевого самоврядування здійснюється на таких основних принципах, зокрема фінансового та матеріально-технічного забезпечення служби за рахунок коштів місцевого бюджету.

Відповідно до статті 9 Закону №2493-ІІІ посадова особа місцевого самоврядування має право на оплату праці залежно від посади, яку вона займає, рангу, який їй присвоєно, якості, досвіду та стажу роботи.

При цьому, положеннями статті 21 Закону №2493-ІІІ передбачено, що посадові особи одержують заробітну плату, розмір якої має забезпечувати достатній життєвий рівень. Умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України.

09.03.2006 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі Постанова №268).

Відповідно до Колективного договору на 2016-2020 роки Улянівської (Вознесенської) сільради, зареєстрованим 02.02.2016 за №5, розміри посадових окладів керівників, спеціалістів, службовців сільської ради встановлюються згідно зі схемами посадових окладів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 (пункт 4.1) (Т.1 а.с.15-20).

Положеннями Постанови №268 встановлено, що посадові оклади керівних працівників, спеціалістів територіальних органів центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, які є структурними підрозділами апарату центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, установлюються на рівні відповідних категорій працівників інших територіальних органів центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів.

При цьому, підпунктом «ґ» пункту 2 Постанови №268 надано право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати посадові оклади окремим працівникам, посади яких не передбачені цією постановою, на рівні посадових окладів відповідних категорій спеціалістів та службовців.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді юрисконсульта апарату Вознесенської сільради, з 02.07.2018 отримувала посадовий оклад у розмірі 5700,00 грн. Починаючи з 12.06.2020 позивачу було встановлено оклад у розмірі 6400,00 грн.

Разом з тим, управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області проведено планову ревізію сільського бюджету, фінансово-господарської діяльності Вознесенської сільради за період з 01.07.2017 по 31.05.2020 та складено акт від 10.08.2020 №08-30/04, у якому встановлено недотримання відповідачем 2 вимог підпункту «ґ» пункту 2 Постанови №268, абзацу 2 пункту 20, абзацу 3 пункту 29 Постанови №228, внаслідок завищення посадового окладу, зайво нарахованої та виплаченої заробітної плати юрисконсульту на загальну суму 241643,28 грн. (Т.1 а.с. 83-89).

У зв`язку з наведеним, на виконання припису акту ревізії Держаудитслужби від 10.08.2020, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 №353 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 р. №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», керуючись пунктом 5 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР, Вознесенською сільрадою (тридцять шоста сесія сьомого скликання) прийнято рішення від 16.09.2020, яким внесено зміни до пункту 1 рішення сільської ради від 14.02.2018 «Про внесення змін до штатного розпису Вознесенської сільської ради», шляхом заміни назви посади «спеціаліст-юрисконсульт» на «юрисконсульт» (Т.1 а.с. 81).

Із врахуванням внесених змін, затверджено штатний розпис Вознесенської сільради, станом на 16.09.2020, у якому юрисконсульту встановлено посадовий оклад на рівні 4000,00 грн., тобто на рівні посадового окладу спеціаліста 1 категорії, відповідно до Постанови №268, як зазначено в акті ревізії Держаудитслужби від 10.08.2020.

Вказане рішення Вознесенської сільради від 16.09.2020 є чинним, тому підлягало обов`язковому виконанню Вознесенською сільрадою та бухгалтерією сільради.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції , що відповідачами нарахування та виплата ОСОБА_1 посадового окладу здійснювалися з дотриманням розпорядчих документів, а тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 премії у грудні 2020 року, січні-березні 2021 року, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Постанови №268 керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці, надано право здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат у 2006 році в межах коштів, передбачених на преміювання у кошторисі відповідного органу, та економії коштів на оплату праці, а починаючи з 1 січня 2007 р. - у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання відповідного орган.

Колективним договором на 2016-2020 роки Улянівської (Вознесенської) сільради, зареєстрованим 02.02.2016 за №5, також передбачено можливість преміювання посадових осіб Вознесенської сільради, однак з урахуванням їх особистого вкладу в загальні результати роботи та в межах фонду преміювання відповідно до Положення про преміювання (додаток 1).

Тобто, преміювання працівників є правом, а не обов`язком керівника, залежить від їх особистого вкладу в загальні результати роботи та відбувається у межах фонду преміювання.

У зв`язку з наведеним, вважає необґрунтованими доводи апелянта про порушення прав останньої щодо нездійснення Вознесенською сільрадою виплата ОСОБА_1 премії у грудні 2020 року, оскільки це є правом, а не обов`язком керівника.

Щодо нарахування та виплати позивачу премії за січень-березень 2021 року, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що преміювання працівників органу місцевого самоврядування здійснюється у межах фонду преміювання.

Разом з тим, посада позивача не входила до штатного розпису Киселівської сільради, що підтверджується відповідним шатним розписом, станом на 09.12.2020 (Т.1 а.с. 152-153).

Крім того, ОСОБА_1 у трудових відносинах із Киселівською сільрадою не перебувала.

Так, відповідно до розпорядження сільського голови від 31.12.2020 №122-р/к відділу бухгалтерського обліку та звітності Киселівської сільради доручено з 01.01.2021 вести бухгалтерський облік та подавати фінансово-бухгалтерську звітність за ОСОБА_1 , як штатного працівника Вознесенської сільради (Т.а.с. 140).

Тобто, під час формування Киселівською сільрадою фонду заробітної плати працівникам сільради на 2021 рік, посада позивача не враховувалась, відповідно на неї не передбачались кошти для преміювання.

Відповідно до наданих суду розпоряджень, у період з січня по березень 2021 року, в межах фонду оплати праці, були премійовані саме працівники Киселівської сільради з урахуванням відпрацьованого часу, особистого вкладу в результати роботи та Положення про преміювання працівників Киселівської сільради.

Крім того, у період, який підлягав бухгалтерському обліку Киселівською сільрадою (з 01.01.2021 по 01.03.2021), ОСОБА_1 фактично відпрацювала 5 робочих днів, що підтверджується копіями табелів обліку використаного робочого часу щодо позивачки.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апелянта про порушення відповідачами порядку нарахування та виплати премії за грудень 2020 року, січень-березень 2021 року, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Щодо зобов`язання відповідачів здійснити ОСОБА_1 перерахунок вихідної допомоги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, ОСОБА_1 звільнено із займаної посади, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.

У свою чергу, відповідно до статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Відповідачами розрахунок та виплата ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні здійснена відповідно до наведених вимог КЗпП України, з урахуванням середнього місячного заробітку позивача, що підтверджується листом від 14.04.2021 №312 (Т.1 а.с. 171-173), а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_1 невиплаченої допомоги за час тимчасової непрацездатності у грудні 2020 року, колегія суддів апеляційної інстанції не надає правову оцінку в частині задоволених позовних вимог, оскільки відповідачі не є апелянтами в даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: О.В. Карпушова

В.В. Файдюк

Повний текст виготовлено 16.01.2025 року