Ухвала

від 14.07.2022 по справі 128/3005/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 128/3005/21

Провадження № 22-ц/801/1289/2022

Категорія: 36

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ганкіна І. А.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

15 липня 2022 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Стадника І.М. (судді-доповідача), Войтка Ю.Б., Матківської М.В.,

вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 17 грудня 2021 року у справі за позовом Комунального підприємства «ТУРБОТА» Стрижавської селищної ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 17 грудня 2021 року в позов Комунального підприємства «ТУРБОТА» задоволено та стягнуто з відповідача заборгованість по сплаті житлово-комунальних послуг у розмірі 12683, 11 грн.

Не погодившись із судовим рішенням відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яка ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27 червня 2022 року залишена без руху.

Підставою для залишення апеляційної скарги стало пропущення апелянтом строку на апеляційне оскарження судового рішення та несплата судового збору. Так, подавши апеляційну скаргу поза межами встановленого законом строку, більш ніж через 6 місяців, апелянт не порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження цього рішення, із наданням відповідних доказів на підтвердження поважності пропуску процесуального строку.

В ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху апелянту роз`яснено право на подання заяви про поновлення пропущеного строку із зазначенням поважних підстав для його поновлення з відповідними доказами, та звернено увагу на те, що у разі невиконання вимог ухвали щодо процесуального строку або ж вказані підстави про поновлення строку будуть визнані неповажними у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено. Щодо неусунення інших недоліків скарги, заначено, що у такому випадку апеляційна скарга буде визнана неподаною та повернена апелянту.

Вимоги щодо сплати судового збору виконані в повному обсязі, судовий збір сплачено відповідно до Закону України «Про судовий збір».

Копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху отримана представником апелянта ОСОБА_2 28 червня 2022 року, що підтверджується розпискою про отримання.

Разом з тим, з часу отримання копії ухвали апеляційного суду від 27 червня 2022 року ні апелянт, ні її представник жодних дій, спрямованих на усунення недоліків скарги в частині порушення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження цього рішення, шляхом подання відповідного клопотання, не вчинили. Про причини невиконання суду не повідомлено, також до суду апеляційної інстанції не надходила заява про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги.

Приймаючи норми, зазначені у розділі ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, законодавець враховував, що без ознайомлення з матеріалами цивільної справи, суддя апеляційного суду позбавлений можливості у строки, встановлені нормами цього Кодексу, зробити висновок про дотримання особою, яка подала апеляційну скаргу, строків звернення із апеляційною скаргою, та про відповідність апеляційної скарги вимогам статті 356 ЦПК України.

Оскільки апеляційну скаргу подано безпосередньо до апеляційного суду, аматеріали цивільної справи відсутні, перевірити питання поважності причини пропуску подання апеляційної скарги на ухвалу суду без відповідних доказів, на даному етапі є неможливим.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Отже, процесуальний обов`язок доказування та подання відповідних доказів покладений саме на учасника справи.

Апеляційний суд звертає увагу апелянта на те, що саме на нього покладено обов`язок по доказуванню, причини пропуску процесуального строку входять до локальності предмета доказування і має бути доведений апелянтом.

У статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 4 статті 358 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або ж наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися норм процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Інститут строків у цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільно-правових відносинах, як складової принципу верховенства права, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

У статті 6 Конвенції про захист пав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зі спливом значного проміжку часу, є порушенням принципу юридичної визначеності та «права на суд», гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист пав людини і основоположних свобод (пункти 42 рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини також у справах «Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року.

Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Оскільки вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 27 червня 2022 року апелянтом не виконані, а відтак відповідно пункту 4 частини 2 статті 358 ЦПК України у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 354, 357, 358 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 17 грудня 2021 року у справі за позовом Комунального підприємства «ТУРБОТА» Стрижавської селищної ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, проте може бути оскаржена в частині відмови у відкритті апеляційного провадження в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач І. М. Стадник

Судді Ю.Б.Войтко

М.В. Матківська