Рішення
від 06.07.2022 по справі 755/19664/20
ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/19664/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Виниченко Л.М.,

при секретарі Ганжа Д.О.,

за участі

позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 ,

представників позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідачки (позивачки за зустрічним позовом) ОСОБА_4 ,

представників відповідачки (позивачки за зустрічним позовом) ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

відповідача за первісним позовом (третьої особи за зустрічним позовом) ОСОБА_7 ,

представників відповідача за первісним позовом (третьої особи за зустрічним позовом) ОСОБА_7 - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну № 755/19664/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлас», ОСОБА_8 про визнання договорів недійсними, поділ спільного майна подружжя, стягнення грошових коштів та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_7 про встановлення факту припинення шлюбних відносин, визнання спільним боргом подружжя, стягнення грошових коштів,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом у якому з урахуванням збільшення позовних вимог просить:

- визнати недійсним Договір відступлення до Інвестиційного договору № МЛ18-21/К027/1 від 24.12.2019 укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 ;

- визнати його інвестором за Інвестиційним договором № МЛ18-21/К027/1 від 24.12.2019 разом з ОСОБА_4 ;

- визнати за ним в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на Ѕ майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 (проектний номер будинку 18-21) на підставі інвестиційного договору № МЛ18-21/К027/1 від 24.12.2019 між ОСОБА_4 та АТ «Закритий недиверсифікований венчурний інвестиційний фонд «Атлас»;

- визнати недійсним договір цільової позики від 25.12.2019 на суму 10 000 дол. США між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 ;

- визнати недійсним договір цільової позики від 26.12.2019 на суму 7 000 дол. США між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 ;

- стягнути в рахунок погашення боргу подружжя на користь позивача з ОСОБА_4 у порядку регресу Ѕ частину грошових коштів сплачених позивачем за укладеними договорами позики з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у розмірі 12 250 дол. США (т. 1 а.с. 1-7, 185-191).

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 05.08.2011 він з ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі. 24.12.2019 між АТ «Закритий недиверсифікований венчурний інвестиційний фонд «Атлас» та відповідачкою ОСОБА_4 укладено інвестиційний договір № МЛ18-21/К027/1, відповідно якого остання виступала інвестором будівництва квартири АДРЕСА_1 (проектний номер будинку 18-21). Інвестиційні внески на оплату вартості цього об`єкту інвестування (будівництва квартири) були здійснені у повному обсязі за їхні спільні грошові кошти, як подружжя.

Позивач зазначає, що згодом йому стало відомо, що ОСОБА_4 зі своїм сином від першого шлюбу ОСОБА_7 було укладено договір відступлення до Інвестиційного договору № МЛ18-21/К027/1 від 24.12.2019, за умовами якого інвестор ОСОБА_4 уступає (відступає) на користь нового інвестора ОСОБА_7 , а новий інвестор приймає на себе весь комплекс прав та обов`язків інвестора, що передбачені інвестиційним договором. На час звернення до суду будівництво квартири не завершено, будинок не введено в експлуатацію.

Позивач вважає, що вказаний договір відступлення не відповідає положенням цивільного та сімейного законодавства, порушує його права, оскільки укладений без його відома та згоди, як другого подружжя.

Вказує, що укладені договір позики від 25.12.2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на суму 10 000 дол. США та договір позики від 26.12.2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 на суму 7 000 дол. США, відповідно яких ОСОБА_4 є позичальником, являються фіктивними договорами, оскільки остання не мала на меті отримання грошових коштів на придбання спірного об`єкта інвестицій та це було спрямовано на введення в оману його та суд стосовно наявності боргових зобов`язань, які виникли час сумісного проживання його та ОСОБА_4 в шлюбі. Зазначені договори укладались шляхом складання розписок між близькими родичами, зокрема ОСОБА_7 є рідним сином ОСОБА_4 , а ОСОБА_8 - племінником (сином сестри відповідачки ОСОБА_4 ). Фактично 10 000 дол. США, які ОСОБА_4 начебто позичила у свого сина на придбання майнових прав на квартиру, були його та ОСОБА_4 спільними коштами заощадженими за час проживання в шлюбі. Про укладення цих договорів він не знав, своєї згоди на їх укладення своїй дружині ОСОБА_4 не давав, про вказані договори позики він дізнався із зустрічного позову.

Позивач зазначає, що в дійсності грошові кошти яких ним не вистачало на придбання квартири АДРЕСА_2 були позичені ним та відповідачкою ОСОБА_4 у його друзів ОСОБА_9 в розмірі 20 000 дол. США та у ОСОБА_10 в розмірі 17 500 дол. США.

За інвестиційним договором № МЛ18-21/К027/1 від 24.12.2019 сума інвестицій за рахунок спільних коштів подружжя складає 1 713 544,00 грн. Оскільки відразу такої суми в їхньому сімейному бюджеті не було, то для сплати інвестиційного внеску 19.08.2019 року ним було продано власний гаражний бокс, 21.12.2019 року ним було укладено договір цільової позики на суму 20 000 дол. США з ОСОБА_9 , 22.12.2019 року ним було укладено договір цільової позики на суму 11 000 дол. США з ОСОБА_10 , 23.12.2019 року ОСОБА_4 було укладено договір цільової позики на суму 6 500 дол. США з ОСОБА_10 . Всі ці кошти були внесені ОСОБА_4 в якості інвестиційного внеску за інвестиційним договором. З вказаних боргових зобов`язань ним за власні кошти було повернуто 22.12.2020 року борг ОСОБА_10 в розмірі 11 000 дол. США та 14.03.2021 року борг ОСОБА_9 в розмірі 20 000 дол. США. Відповідачка ОСОБА_4 24.12.2020 року повернула ОСОБА_10 борг 6 500 дол. США. За таких обставин ОСОБА_4 має сплатити на його користь 12 250 дол. США (31 000 - (37500/2) = 12 250).

Позивач просить задовольнити позов з посиланням на ст. ст. 60, 61, 65, 70 СК України, ст. ст. 190, 203, 215, 216, 234, 355, 369, 1046, 1047 ЦК України.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19.01.2021 року відкрите провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , третя особа: АТ «Закритий недиверсифікований венчурний інвестиційний фонд «Атлас» про визнання недійсним договору відступлення до інвестиційного договору та поділ спільного майна подружжя у порядку загального позовного провадження з викликом учасників справи в підготовче судове засідання і за клопотанням позивача витребувано від третьої особи: копію інвестиційного договору № МЛ18-21/К027/1 від 24.12.2019 року укладеного між АТ «Закритий недиверсифікований венчурний інвестиційний фонд «Атлас» та ОСОБА_4 з усіма додатковими угодами до нього; інформацію про те якій особі на даний час належать майнові права за інвестиційним договором № МЛ18-21/К027/1 від 24.12.2019 року; інформацію про те чи сплачені інвестиційні внески за інвестиційним договором № МЛ18-21/К027/1 від 24.12.2019 року, якщо так, то коли, ким і в якому розмірі (т. 1 а.с. 22-24).

25.02.2021 до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 з проханням встановити факт припинення шлюбних відносин між сторонами за зустрічним позовом з 14 жовтня 2020 року; визнати спільним боргом подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 позичені кошти у розмірі 20 000 дол. США за договором позики від 25.12.2019 року, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 та визнати за кожними з подружжя зобов`язання на Ѕ частку боргу за договором позики у розмірі 10 000 дол. США.; стягнути у рахунок погашення боргу подружжя з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 Ѕ частину грошових коштів сплачених ОСОБА_4 за укладеним 26 грудня 2019 року договором позики між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 у розмірі 3 350 дол. США у порядку регресу; стягнути у рахунок погашення боргу подружжя з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 Ѕ частину грошових коштів сплачених ОСОБА_4 за укладеним 23 грудня 2019 року договором позики між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 у розмірі 3 750 дол. США у порядку регресу (т. 1 а.с. 35-43).

Позовні вимоги зустрічного позову обгрунтовані тим, що 05 серпня 2011 року між сторонами укладено шлюб.

Позивачка за зустрічним позовом зазначає, що останні кілька років спільне життя з відповідачем не склалось через відсутність між ними взаєморозуміння, окрім того, відповідач систематично вчиняв відносно неї та її старшого сина ОСОБА_11 домашнє насильство, як психологічного так і фізичного характеру, неодноразово виганяв її одну або з дітьми із квартири АДРЕСА_3 , де вони проживали сім`єю, згодом просив вибачення, запевняв, що більш такого не станеться. Після чергового примирення нею були поставлені умови спільного проживання та озвучено відповідачу про намір придбати власне житло, щоб з дітьми не залишитися на вулиці у разі чергового зриву відповідача. У неї були певні заощадження для придбання квартири, також її син від першого шлюбу ОСОБА_12 мав власні заощадження за які планував придбати автомобіль та запропонував їй в борг свої заощадження для придбання житла. Спільної суми вистачило б на придбання однокімнатної квартири.

Позивачка вказує, що відповідач знав про її наміри придбати житло та оформити документально право власності на сина ОСОБА_13 . У серпні-вересні 2019 року після чергової сварки відповідач ОСОБА_1 змінив свою поведінку, почав налагоджувати взаємовідносини у сім`ї, запропонував допомогу та активно включився в пошуки житла, аналізував ринок, переконав її інвестувати кошти в новобудову. Оскільки коштів на придбання об`єкта інвестування не вистачало, відповідач запропонував позичити гроші у їхніх знайомих та у її сина ОСОБА_14 та переконав її оформити інвестиційний договір на неї, оскільки потрібно було брати в борг значні кошти, щоб не покладати боргові зобов`язання на сина. Вона нагадала, що ОСОБА_11 збирав гроші на придбання автомобіля, але відповідач в присутності ОСОБА_11 запевнив, що весь період до погашення боргу перед ОСОБА_11 та придбання сином автомобіля буде давати йому користуватися власним автотранспортом.

Зазначає, що укладені в подальшому договори позики відповідали їхньому спільному з відповідачем волевиявленню та були вчинені в інтересах сім`ї для придбання об`єкта інвестиції.

23.12.2019 року вона уклала з другом відповідача ОСОБА_10 договір цільової позики, прийнявши у борг 6 500 дол. США.

24.12.2019 року вона уклала інвестиційний договір № МЛ18-21/К027/1 з АТ «Закритий недиверсифікований венчурний інвестиційний фонд «Атлас» на участь у будівництві квартири АДРЕСА_4 .

25.12.2019 року вона уклала зі своїм сином ОСОБА_7 договір цільової позики, прийнявши у борг 20 000 дол. США, які на день подання зустрічного позову не повернуті.

26.12.2019 року вона уклала з ОСОБА_8 договір цільової позики, прийнявши у борг 7 000 дол. США.

27.12.2019 року на виконання умов інвестиційного договору нею був здійснений перший внесок у розмірі 1 688 850,00 грн., а 16.01.2020 року - другий у розмірі 24 694,00 грн. Загальна сума інвестиційних внесків склала 1 713 544,00 грн.

Позивачка стверджує, що після сплати інвестиційних внесків відношення відповідача до неї змінилося, знову почалися конфлікти, які відповідач пояснював нервовим станом через наявність боргових зобов`язань та повернення боргів. Тоді вона вмовила відповідача переоформити інвестиційний договір на її сина ОСОБА_7 . Позивач дав згоду на переоформлення на сина майнових прав на житло, оскільки вона оформляла позику на своє ім`я та й інтересу до об`єкта інвестиції відповідач не виявляв. Тому 09.09.2020 року в інтересах їхньої сім`ї з дозволу відповідача між нею та її сином ОСОБА_15 було оформлено договір відступлення до інвестиційного договору № МЛ18-21/К027/1 від 24.12.2019 року.

У зв`язку з черговими насильницькими діями відповідача 14 жовтня 2020 року вона з дітьми залишили місце їхнього постійного проживання за адресою: АДРЕСА_5 , та вимушені були шукати притулку спочатку у її знайомих, а пізніше переїхати на орендовану квартиру в Святошинському районі м. Києва. З вказаної дати вони з відповідачем проживають окремо за різними адресами, не підтримують шлюбні стосунки, не пов`язані спільним побутом, не ведуть разом спільне господарство, не мають спільного бюджету та не здійснюють спільні витрати. Оскільки відповідач не брав участі у матеріальному забезпеченні їхньої спільної малолітньої дитини, за її заявою 08 лютого 2021 року Деснянським районним судом м. Києва у справі № 754/2062/21 було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 аліментів. Після припинення 14.10.2020 року з відповідачем шлюбних відносин вона самостійно повертала борги.

Позивачка вказує, що 24.12.2020 року вона повернула борг ОСОБА_10 за договором позики від 23.12.2019 року в сумі 6 700 дол. США, з яких 200 дол. США - відсотки за користування позикою.

24.02.2021 року вона достроково повернула борг ОСОБА_8 в сумі 7 500 дол. США, з яких 500 дол. США - відсотки за користування позикою.

У придбання об`єкта інвестиції нею були вкладені особисто грошові кошти у розмірі 169 418 грн. 51 коп. Це були премії - спеціальні цільові грошові виплати, які вона одержала за місцем роботи. Також у період шлюбу вони спільно з відповідачем купували побутову техніку та проводили ремонтні роботи за спільні кошти подружжя у квартирі АДРЕСА_3 , яка є особистою приватною власністю відповідача.

Вважає, що з відповідача підлягає стягненню половина від фактично сплачених нею одноособово грошових коштів на погашення боргів, а саме: 3 750 та 3 350 дол. США за договорами позики, які були нею укладені у період шлюбу в інтересах сім`ї відповідно з ОСОБА_8 від 26.12.2019 (сплачено 7 500 дол. США) та ОСОБА_10 від 23.12.2019 (сплачено 6 700 дол. США).

Позивачка за зустрічним позовом просить задовольнити її позовні вимоги з посиланням на ст. ст. 60, 61, 65 СК України, ст. ст. 541, 544, 1046, 1047 ЦК України.

01.03.2021 року до суду надійшов відзив на первісний позов поданий ОСОБА_7 з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на їх незаконність, безпідставність та необґрунтованість. ОСОБА_7 зазначає, що договір відступлення до інвестиційного договору МЛ18-21/К027/1 від 24.12.2019 року був укладений між ним та його матір`ю ОСОБА_4 за згодою його батька - позивача у період їхнього шлюбу. Позивач ОСОБА_1 не тільки надавав згоду на укладення цього договору, а й усвідомлював наслідки укладення договору відступлення та бажав їх настання. І тільки після того, як його мати пішла від позивача та припинила з ним сімейні відносини, останній затіяв спір щодо розірвання вказаного договору відступлення чи то з метою вплинути на його матір, чи то з корисливою метою. ОСОБА_4 , відступивши йому свої права і обов`язки за інвестиційним договором, отримавши погодження Фонду, скористалась своїм правом, передбаченим п. 5.5 Інвестиційного договору, яким були врегульовані взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності у відповідності до законодавства. Позивач же не скористався своїм правом укладення інвестиційного договору в письмовій формі з визначенням частки кожного з інвесторів. Позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх майнових прав (т. 1 а.с. 70-75).

04.03.2021 року представником позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 суду подано відповідь на відзив ОСОБА_7 з проханням задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зазначено, що позивач категорично заперечує щодо його обізнаності про укладення договору про відступлення до інвестиційного договору між відповідачами та заперечує про надання згоди на укладення такого договору. На внесення платежів за інвестиційним договором були використані власні кошти позивача отримані ним від продажу його гаражу та за позичені у ОСОБА_10 кошти. Зазначення у інвестиційному договорі № МЛ18-21/К027/1 від 24.12.2019 інвестором лише ОСОБА_4 не має юридичного значення стосовно інвестиції яка є спільною сумісною власністю подружжя без визначення часток (т. 1 а.с. 83-86).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04.03.2021 року зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_7 про встановлення факту припинення шлюбних відносин, визнання спільним боргом подружжя та стягнення грошових коштів прийнято до спільного розгляду із первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , третя особа: АТ «Закритий недиверсифікований венчурний інвестиційний фонд «Атлас» про визнання договору відступлення до інвестиційного договору недійсним, поділ майна подружжя та визнання інвестором. Вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_4 об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 111-113).

22.03.2021 року до суду від ТОВ «КУА «Укрінто» на виконання ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 19.01.2021 року про витребування доказів надійшли копія Договору № 8-КУА про управління активами корпоративного інвестиційного фонду від 14.08.2017 року та копія інвестиційного договору № МЛ18-21/К027/1 від 24.12.2019 року (т. 1 а.с. 120-139).

24.03.2021 до суду надійшов поданий ОСОБА_1 відзив на зустрічний позов з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_4 , посилаючись на їх безпідставність. Зазначено, що ним визнаються ті обставини, що 14.10.2020 року ОСОБА_4 разом із сином від першого шлюбу ОСОБА_15 та їхнім сином ОСОБА_16 переїхали проживати окремо від нього. Їхня сім`я - він з дружиною ОСОБА_4 дійсно позичали кошти на придбання квартири АДРЕСА_6 у ОСОБА_10 . Всі інші обставини, які наводяться ОСОБА_4 у зустрічному позові, є надуманими. Від зареєстрованого 05.08.2011 року шлюбу з ОСОБА_4 у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_17 . Всі вони - він, дружина ОСОБА_4 , її син від першого шлюбу ОСОБА_12 , 1998 року народження, та їхній син ОСОБА_18 проживали разом однією сім`єю у його квартирі АДРЕСА_3 , разом вели спільне господарство, мали один сімейний бюджет. Однак, протягом 2020 року сімейні стосунки між ними почали погіршуватися через сварки дітей між собою. Він намагався вирішити цю ситуацію, але ОСОБА_7 на його зауваження реагував прямо зворотно, робив все навпаки, хотів до нього застосувати фізичне насильство. ОСОБА_4 при цьому стала на сторону свого сина ОСОБА_11 , звинувативши у конфлікті його, що призвело до сварки. 14.10.2020 року ОСОБА_4 з обома дітьми переїхала проживати до іншої квартири. Насильницьких дій він не вчиняв. Переїзд ОСОБА_4 з дітьми до іншого помешкання він сприйняв як тимчасове непорозуміння, викликане неврівноваженим станом дружини. Він любить свою дружину і сина та після їх переїзду він продовжував спілкуватися зі своїм сином, відвідувати його з матір`ю та матеріально допомагати своїй родині. Тому твердження позивачки, що шлюбні відносини між ними фактично припинилися 14.10.2020 не відповідають дійсності. Фактично вони перестали вести спільне господарство та між ними припинились шлюбні відносини з 05.02.2021 року коли ОСОБА_4 , не дивлячись на те, що він не припиняв надавати матеріальну допомогу сім`ї, звернулась до Деснянського районного суду м. Києва із заявою про стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_17 (т. 1 а.с. 142-145).

29.03.2021 року до суду надійшла подана ОСОБА_4 відповідь на відзив на зустрічний позов з проханням задовольнити зустрічний позов у повному обсязі та відмовити у задоволенні первісних вимог. Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_4 зазначає, що 14.10.2020 року відповідач ОСОБА_1 практично вигнав її з дітьми з помешкання у якому вони всі проживали однією сім`єю та змінив вхідні замки у квартирі. З того дня відповідач жодного разу їх не навідував, вони не проводили разом час, як сім`я, не мали спільного бюджету, жодних спільних покупок не здійснювали, не вели спільне господарство, не підтримували жодних відносин, які б вказували на їх шлюбний чи сімейний характер. Вона не позбавляла можливості спілкування малолітнього сина з батьком, такі зустрічі відбувалось кілька разів поза межами житла у якому вони проживають, що не вказує на підтримання між ними шлюбних відносин. За час їхнього окремого проживання грошові кошти відповідач їй надавав лише в січні та лютому 2021 року переказом на її банківський картковий рахунок з призначенням платежу - аліменти. Про укладення відповідачем договору позики з ОСОБА_19 на суму 20 000 дол. США та з ОСОБА_10 на суму 11 000 дол. США їй відомо не було. Інвестиційні внески нею сплачувалися особисто на загальну суму 1 713 544 грн. Відповідачем ОСОБА_1 було надано для оплати спірного інвестиційного договору 193 657 грн. особистих коштів, які були отримані ним від продажу гаражного боксу (т. 1 а.с. 151-155).

07.04.2021 року позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 суду була подана заява про збільшення позовних вимог з клопотанням про залучення до участі у справі в якості відповідачів АТ «Закритий недиверсифікований венчурний інвестиційний фонд «Атлас» та ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 185-191).

Ухвалою суду від 07.04.2021 року задоволено клопотання представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 ОСОБА_3 про прийняття заяви про збільшення позовних вимог та залучено до участі у справі за первісним позовом співвідповідачів Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний інвестиційний фонд «Атлас» та ОСОБА_8 . Замінено статус учасника справи за первісним позовом - Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний інвестиційний фонд «Атлас» із третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на відповідача (т. 1 а.с. 202-203).

Ухвалою суду від 29.04.2021 року визнано заяву відповідача ОСОБА_4 , яка є позивачем за зустрічним позовом, про відвід головуючого судді Виниченко Л.М. необґрунтованою. Заяву ОСОБА_4 про відвід головуючого судді Виниченко Л.М. передано для її вирішення у порядку, встановленому частиною 1 ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України (т. 1 а.с. 214-215).

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва Арапіної Н.Є. від 06.05.2021 року відмовлено відповідачу ОСОБА_4 в задоволенні заяви про відвід судді Виниченко Л.М. (т. 1 а.с. 217-219).

Ухвалою суду від 12.05.2021 року частково задоволено клопотання представника відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 ОСОБА_5 про виклик свідків (т. 1 а.с. 234).

Ухвалою суду від 12.05.2021 року задоволено клопотання представника відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 ОСОБА_5 про витребування доказів. Витребувано від Головного управління Державної податкової служби у місті Києві інформацію про отримані доходи ОСОБА_1 за період з 14 жовтня 2020 року по 14 березня 2021 року (т. 1 а.с. 235).

26.04.2021 року до суду надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог за первісним позовом, у якому відповідачка за первісним позовом ОСОБА_4 просить відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог, посилаючись на те, що така заява суперечить положенням ст. 49 ЦПК України, оскільки позивачем заявляються вимоги, які є додатковими та попередньо не заявлялися, що не являється збільшенням розміру первісних позовних вимог. Вказує, що позивач не зазначив яка була на його думку справжня мета, як він вважає «фіктивних договорів позики», яка є обов`язковою ознакою фіктивності правочину. Чинним законодавством не передбачено жодних обмежень щодо укладення договорів з родичами. Позивач вводить суд в оману, що ОСОБА_7 не мав власних джерел доходів, оскільки він навчався та знаходився на повному забезпеченні їхнього подружжя. З 2017 року ОСОБА_7 працював, отримував заробітну плату, яку міг повністю заощаджувати, оскільки мав мрію придбати автомобіль. Знаючи про таку мрію, на 18-річчя сина вона та її батьки подарували йому значні суми, як вклад в здійснення мрії. Тому у ОСОБА_7 були власні заощадження, які він надав в борг для погашення нею внесків на виконання умов спірного інвестиційного договору. Позивачем не спростована презумпція правомірності укладених нею договорів цільової позики та не доведена належними та допустимими доказами фіктивність таких договорів, а позовні вимоги щодо визнання договорів недійсними спрямовані лише на уникнення зобов`язань за договором позики, що були нею укладені. Надана позивачем боргова розписка не підтверджує отримання останнім коштів у борг від ОСОБА_10 , оскільки у цій розписці зверху зазначено: отримання грошових коштів у борг 22.12.2019 року, внизу - розписка написана власноруч позивачем 20.12.2019 року. Зі складеної розписки ОСОБА_9 неможливо з достовірністю ідентифікувати особу позивача, як позичальника (т. 1 а.с. 241- 249).

28.05.2021 року до суду надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог поданий відповідачем за первісним позовом ОСОБА_8 з проханням відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору цільової позики укладеного 26.12.2019 р. між ним та ОСОБА_4 на суму 7 000 дол. США та розглянути справу без його участі (т. 2 а.с. 14-17). Зазначено, що зі слів відповідачки ці кошти позичались на придбання об`єкта інвестиції - квартири, чи була використана надана ним позика 7 000 дол. США відповідно до цілей на які брались гроші в борг йому не відомо. Наведені позивачем обставини, що відповідачка є йому (відповідачу) близьким родичем, а також, що позивач не знав про укладення вказаного договору не є підставою для визнання недійсним договору цільової позики (т. 2 а.с. 14-17).

Ухвалою суду від 30.06.2021 року задоволено клопотання представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 ОСОБА_3 про виклик свідка (т. 2 а.с. 48).

Ухвалою суду від 30.06.2021 року закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (т. 2 а.с. 47).

В судовому засіданні позивач за первісним позовом - відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та його представники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підтримали поданий основний позов зі збільшеними позовними вимогами та заперечували проти задоволення зустрічних позовних вимог.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 пояснив, що відповідачка ОСОБА_4 чинила на нього тиск, вимагаючи переписати належну йому квартиру на Троєщині на її сина ОСОБА_21 , на що він не погоджувався, так як у нього ще є син. Він дав згоду, щоб відповідачка підписала інвестиційний договір, бо там треба було вказувати одну людину. Більшу частину коштів на інвестування квартири платив він, квартира є спільна з відповідачкою. У вересні 2020 року у нього з ОСОБА_11 вийшов конфлікт, через те, що ОСОБА_11 не допоміг йому написати заяву для отримання земельної ділянки, як учаснику бойових дій, після чого відповідачі з ним місяць не розмовляли. Про переуступку квартири відповідачкою на свого сина ОСОБА_11 його не повідомляли, згоди на це він не давав, про перереєстрацію дізнався у відділі продажу житла. На ОСОБА_22 він працював, з роботи приїхав до своєї квартири по дзвінку, бо сказали, що хочуть ламати двері, тоді була поліція. Двері він відкрив, поліція поїхала, з квартири відповідачі винесли всі цінні речі, майно, документи та виїхали 14.10.2020 року. Коли відповідачі переїхали від нього, тоді спільне господарство вели частково, менша дитина з ним жила деякий час, 13.10.2020 він купив гідромасажну ванну у нову квартиру. Позику у ОСОБА_23 брав він та відповідачка, борг вони віддали разом 24-25.12.2020 року, зустрічались в кафе на Шулявці , відповідачка віддала 6 700 дол. США, сказала, що квартира її, то заплатить вона; до цього десь на початку грудня 2020 року він особисто віддав 500 дол. США. Позичені гроші у ОСОБА_25 він повернув 14.03.2021, при цьому отримав розписку. Гроші він повертав із заощаджених. По другій позиці він віддав 11 000 дол. США, всього повернув боргу 11 500 дол. США. У ОСОБА_26 напевно були якісь заощадження на автомобіль, він пропонував 2 000 дол. США, але ОСОБА_11 не брав. З 14.10.2020 року їхня сім`я припинилась, тільки спілкувались з приводу дитини. З відповідачкою вони вже розлучені.

Відповідачка - позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_4 та її представники ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які також є представниками ОСОБА_7 , в судовому засіданні проти основного позову заперечували, підтримали зустрічний позов.

Відповідачка (позивачка за зустрічним позовом) ОСОБА_4 пояснила, що вона має сина від першого шлюбу, також з ОСОБА_1 мають спільного сина. Шлюб з позивачем розірвано, оскільки позивач вчиняв насильство в сім`ї, виганяв зі своєї квартири, згодом вибачався, були чергові примирення. Вона хотіла придбати власне житло, мала заощаджені кошти, хотіла купити квартиру на ім`я старшого сина на вторинному ринку, про що позивач знав, при цьому переконав її вкласти гроші в новобудову, запропонував їй позичити гроші в сина та у її родичів, друзів. Всі позики були оформлені на неї. Позивач переконав укласти договір на її ім`я, щоб ОСОБА_21 не заводити в боргові зобов`язання, які позивач на себе теж оформлювати не хотів. Після оформлення договору позивач став агресивно поводитися, пояснюючи поведінку наявністю боргу та що вона почала робити ремонт. Після чергового скандалу та застосування позивачем фізичної сили до ОСОБА_11 , щоб зберегти сім`ю, вона запропонувала позивачу переоформити договір на сина, на що позивач надав дозвіл, але їхати з ними на переоформлення договору відмовився через погане самопочуття. 13.10.2020 року стався інцидент, вона залишилась на вулиці, бо позивач погрожував її вбити, як вернуться додому, тоді вона без речей поїхала до подруги. На наступний день прийшли за речами, але позивач змінив замки у квартирі на АДРЕСА_7 , тому викликали поліцію. Тоді позивач надав їм 20 хвилин щоб вони забрали свої речі. Тому вона вимушена була жити у своїх знайомих, а з кінця жовтня 2020 р. орендувала житло. Відносини з ОСОБА_1 припинили 14.10.2020 року, з того часу шлюбні стосунки не підтримували, фінансово позивач не допомагав. На оплату вартості квартири 10 000 дол. США позивач не давав. Якщо такі гроші ОСОБА_1 отримав у позику, то їй не відомо куди вони були витрачені. У червні 2021 року вона ще брала 10 000 дол. США у своєї колеги, які повернула. ОСОБА_25 вона не знає. На інвестування квартири вона позичала в ОСОБА_27 10 000 дол. США, у сина ОСОБА_11 20 000 дол. США та у племінника ОСОБА_28 7 000 дол. США. Позивач продав гараж за 10 000 дол. США та дав їм ці гроші, чим допоміг. У ОСОБА_23 вони позичали гроші разом з позивачем, але повернення коштів ОСОБА_23 вимагав від неї. Вона збирала на квартиру, у сина були заощадження на автомобіль - він збирав подарунки родичів, ще вона давала ОСОБА_29 сплачені на нього його батьком аліменти, які обмінювала на долари. На час укладення інвестиційного договору та договору відступлення вона з позивачем перебували у шлюбі, вели спільне господарство.

Представник ОСОБА_4 та ОСОБА_7 - ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що обраний позивачем спосіб захисту про визнання інвестором не відповідає закону, визнання недійсним договору не призведе до поновлення прав позивача, надані позивачем розписки з`явились після подачі зустрічного позову.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_8 та представник відповідача за первісним позовом АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлас» в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Відповідач за первісним позовом ОСОБА_8 суду подавав заяву про розгляд справи без його участі.

Суд, вислухавши учасників справи, свідків, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 05.08.2011 між сторонами по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_30 було укладено шлюб (т. 1 а.с. 8).

24.12.2019 між відповідачкою (позивачкою за зустрічним позовом) ОСОБА_4 та АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлас», від імені та в інтересах якого діяло ТОВ «Компанія з управління активами «Українське інвестиційне товариство», укладено Інвестиційний договір № МЛ18-21/К027/1, відповідно якого ОСОБА_4 стала інвестором об`єкта нерухомого майна - житлової двокімнатної квартири АДРЕСА_8 , проектний номер будинку АДРЕСА_9 (далі - інвестиційний договір, т. 1 а.с. 134-139).

Пунктом 3.3. інвестиційного договору визначено, що розмір інвестиційних внесків за об`єкт (вартість об`єкта) на момент укладення цього договору визначений фондом та в будь якому разі не може бути меншим від суми в українських гривнях, що складає 1 713 544,00 грн. без ПДВ та підлягає коригуванню на момент оплати кожного платежу, крім оплати першого платежу за умови дотримання порядку та строку на його оплату.

Порядок розрахунків встановлено розділом 4 інвестиційного договору.

Судом безспірно встановлено, що до 14.10.2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_31 , як подружжя, спільно проживали за однією адресою, вели спільне господарство.

Відповідач за первісним позовом - третя особа за зустрічним позовом ОСОБА_7 , який був допитаний у якості свідка, суду засвідчив, що він є сином ОСОБА_4 , позивач за первісним позовом ОСОБА_1 є його вітчимом, з якими він проживав разом. 14.10.2020 між сторонами у справі стався черговий конфлікт з побутових причин, ініціатором якого був позивач за первісним позовом, тоді його вітчим вдарив. У той же день мати з ним та молодшим братом переїхали жити в інше помешкання до материної подруги, в подальшому орендували житло на АДРЕСА_18. За місцем нового проживання він позивача за первісним позовом ніколи не бачив, останній до них не з`являвся.

Свідок ОСОБА_32 засвідчив, що є другом ОСОБА_33 , знає сім`ю ОСОБА_34 . В жовтні 2020 року ОСОБА_11 попросив його перевезти речі з квартири на АДРЕСА_7 ОСОБА_11 не зміг ключем відкрити двері в квартиру до якої вони приїхали, бо замок був змінений, тому вони ходили до управляючого ОСББ та викликали поліцію. Чекали вітчима ОСОБА_11 , який приїхав з роботи та сказав їм, що дає 20 хвилин на виніс речей. До квартири позивач впустив лише ОСОБА_35 з матір`ю. Речі відвозив на АДРЕСА_10 .

Свідок ОСОБА_36 засвідчила, що є рідною сестрою ОСОБА_37 . Стосунки між сторонами були непрості, у їхній сім`ї були конфлікти з початку спільного життя, позивач мав неврівноважений, деспотичний характер, зверхньо ставився до ОСОБА_38 , працював мало, часто змінював місце роботи. Вона постійно живе в м. Прилуки, про конфлікти знає зі слів сестри. ОСОБА_39 їй по телефону розповідала, що два дні з дітьми знаходилась у своєї подруги ОСОБА_40 коли позивач виставив їх з квартири та змінив замки. Конфлікт стався через нову квартиру, яку ОСОБА_39 купила у новобудові для свого сина. Про бюджет сім`ї її сестри ОСОБА_38 та розмір їхніх доходів їй не відомо, про позику племінника вона не знає, гроші ОСОБА_41 матері давав на квартиру. Сім`я у сторін припинилась 14.10.2020 року коли ОСОБА_39 залишила квартиру позивача і стала жити у знайомих та в орендованій квартирі.

Суд приймає покази вищевказаних свідків на доведення припинення шлюбних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з 14 жовтня 2020 року, оскільки обставини виселення відповідачки ОСОБА_4 (позивачки за зустрічним позовом) з квартири позивача за первісним позовом ОСОБА_1 (відповідача за зустрічним позовом) визнаються самим ОСОБА_1 , при цьому останній суду не надав жодних доказів на підтвердження поновлення та продовження в подальшому після 14.10.2020 його шлюбних відносин з ОСОБА_4 та наявності спільного бюджету між ними.

З урахуванням наведеного зустрічний позов в частині позовних вимог про встановлення факту припинення шлюбних відносин з 14.10.2020 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

09.09.2020 між відповідачкою за первісним позовом ОСОБА_4 , як інвестором, відповідачем ОСОБА_7 , як новим інвестором, та відповідачем Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлас», як фондом, від імені та в інтересах якого діяло ТОВ «Компанія з управління активами «Українське інвестиційне товариство», було укладено Договір відступлення до Інвестиційного договору № МЛ18-21/К027/1 від 24.12.2019 року (далі - договір відступлення, т. 2 а.с. 132).

Відповідно пунктів 1.2, 2.5 договору відступлення, інвестор ОСОБА_4 на підставі положень інвестиційного договору уступає (відступає) на користь нового інвестора ОСОБА_7 , а новий інвестор приймає на себе весь комплекс прав та обов`язків інвестора, що передбачені інвестиційним договором та з врахуванням умов цього договору. Новий інвестор має право набути у свою власність все, що мав набути інвестор у відповідності до інвестиційного договору, за умови повного, належного та своєчасного виконання новим інвестором зобов`язань за інвестиційним договором.

Згідно пунктів 3.2, 3.3., 3.4 договору відступлення, з моменту укладення цього договору інвестор втрачає всі свої права та обов`язки за інвестиційним договором. З моменту укладення цього договору інвестор втрачає право на грошові кошти, що були ним сплачені на користь фонду на підставі інвестиційного договору. Зазначені кошти визнаються такими, що сплачені новим інвестором. З моменту укладення цього договору всі дії, що вчинені інвестором за інвестиційним договором, вважаються такими, що вчинені новим інвестором.

Отже, інвестиційний договір від 24.12.2019 та договір відступлення від 09.09.2020 були укладені ОСОБА_4 у період перебування в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 .

Згідно пункту 1 частини 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відносини, що виникають при здійсненні інвестиційної діяльності на Україні, регулюються Законом України «Про інвестиційну діяльність» та іншими законодавчими актами України.

Відповідно ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (у редакції на час укладення інвестиційного договору), основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності.

За нормою пункту 1 частини 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

За вимогами первісного позову позивач просить визнати недійсним укладений між відповідачами договір відступлення до інвестиційного договору з посиланням на те, що інвестиційний договір укладався та кошти за ним сплачувались у період його перебування у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_4 , тому є спільною сумісною власністю подружжя, при цьому згоди на відчуження об`єкта інвестиції він не надавав.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Відповідно частини 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно частин 1, 2 ст. 61 Сімейного кодексу України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Статтею 190 ЦК України визначено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

За нормою статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За приписами ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно частин 1, 2 ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Суду не доведено факту надання позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 згоди на укладення ОСОБА_4 договору відступлення до інвестиційного договору з ОСОБА_15 , у зв`язку з чим позовні вимоги в частині визнання недійсним цього правочину підлягають задоволенню.

У задоволенні вимог за первісним позовом про визнання ОСОБА_1 інвестором за інвестиційним договором слід відмовити, оскільки вони не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. При цьому суд враховує, що стороною інвестиційного договору є відповідачка ОСОБА_1 , інвестиційні внески на об`єкт інвестування є спільною сумісною власністю подружжя, законом визначено здійснення інвестиційної діяльності на підставі укладених договорів, позивач учасником договірних відносин щодо інвестування не являвся.

Разом з тим, частиною 3 ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» визначено, що інвестування та фінансування однієї квартири в об`єкті будівництва кількома інвесторами можливе виключно за умови укладення між ними договору в письмовій формі, в якому визначаються частка кожного інвестора та порядок внесення ним відповідної інвестиції.

За інвестиційним договором було сплачено внесків на загальну суму 1 713 544,00 грн., що визначено пунктом 3.3. договору і підтверджується квитанцією № 266810024 від 27.12.2019 на суму 1 688 850,00 грн. та квитанцією № 266810020 від 16.01.2020 на суму 24 694,00 грн. (т. 1 а.с. 48, 49).

Відповідно частини 1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Заявлені відповідачкою за зустрічним позовом вимоги про визнання спільним боргом подружжя за договором позики та стягнення з ОСОБА_1 половини вартості грошових коштів за договорами позики також підтверджує неправомірність укладення ОСОБА_4 договору відступлення до інвестиційного договору та свідчить про набуття інвестиційних внесків у спільну сумісну власність сторін, як подружжя.

Згідно положень частини 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Враховуючи, що оплата за інвестиційним договором, який був укладений в інтересах сім`ї сторін по справі, як подружжя, проведена під час шлюбу позивача за первісним позовом та відповідачки ОСОБА_4 , позовні вимоги за первісним позовом в частині визнання права власності в порядку поділу майна подружжя за інвестиційним договором підлягають задоволенню шляхом визнання за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя права власності на Ѕ частку інвестиційних внесків по оплаті вартості квартири АДРЕСА_1 (проектний номер будинку 18-21).

При цьому при вирішенні спору у вищевказаній частині суд вважає, що не вийшов за межі позовних вимог, з огляду на наступне.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.

При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець застеріг, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

У своєму позові ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на Ѕ майнових прав на квартиру на підставі інвестиційного договору.

Відповідно до фактичних підстав позову ОСОБА_1 ділить майно подружжя саме за інвестиційним договором. Помилка у зазначенні позивачем за первісним позовом визначених за інвестиційним договором термінів не свідчить про інший предмет позову та не може впливати на правильність вирішення спору по суті позовних вимог.

Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 137/731/17, від 12 січня 2022 року у справі № 756/4043/17, некоректне з точки зору лінгвістики формулювання вимог позову не може бути перешкодою для захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду, оскільки надміру формалізований підхід щодо послідовного розуміння вимог позову, як реалізованого способу захисту, суперечить завданням цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Позивач за первісним позовом зазначає, що на об`єкт інвестування були сплачені його особисті кошти від продажу 19.08.2019 року належному йому на праві власності до реєстрації шлюбу з відповідачкою ОСОБА_4 гаражу, про що останньою не заперечувалось, також сплачувались спільні кошти із заощаджень, доходів та отриманої ним позики у ОСОБА_9 в сумі 20 000 дол. США, у ОСОБА_10 в сумі 11 000 дол. США та отриманої ОСОБА_4 позики у ОСОБА_10 в сумі 6 500 дол. США. Разом з тим, питання про визнання частки спірних інвестиційних внесків особистою приватною власністю позивачем за первісним позовом не порушувалось та судом не вирішується.

За приписами частини 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачка за зустрічним позовом заперечує обставини укладення ОСОБА_1 вищевказаних договорів позики та стверджує, що за інвестиційним договором кошти сплачувались за отриманою нею позикою у ОСОБА_10 в розмірі 6 500 дол. США, у ОСОБА_7 у розмірі 20 000 дол. США та у ОСОБА_8 у розмірі 7 000 дол. США.

Позивач за первісним позовом просить визнати недійсними договір позики від 25.12.2019 року укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_15 та договір позики від 26.12.2019 року укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , посилаючись на їх фіктивність.

Позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 надано копію розписки від 21.12.2019 р. про отримання ним грошових коштів у борг на придбання квартири за адресою АДРЕСА_11 ) від ОСОБА_9 в сумі 20 000 дол. США строком на два роки до 21.12.2021 року (т. 1 а.с. 146).

14.03.2021 ОСОБА_9 видав розписку на підтвердження отримання ним від ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 20 000 дол. США, як повернення боргу на придбання квартири (т. 1 а.с. 148).

Також позивачем за первісним позовом надано копію розписки датованої 20.12.2019 р. про отримання ним 22.12.2019 грошових коштів у борг на придбання квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_11 від ОСОБА_10 в сумі 11 000 дол. США строком на один рік до 23.12.2020 року (т. 1 а.с. 147).

22.12.2020 ОСОБА_10 видав розписку про отримання ним від ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 11 000 дол. США, як повернення боргу на придбання квартири (т. 1 а.с. 149).

Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_4 надала копію розписки від 23.12.2019 року про отримання нею у борг на придбання квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_11 від ОСОБА_10 грошових коштів в сумі 6 500 дол. США строком на один рік із зобов`язанням повернути борг до 25.12.2020 року з відсотками 200 дол. США (т. 1 а.с. 45).

24.12.2020 ОСОБА_10 видав розписку про отримання ним від ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 6 700 дол. США, як повернення боргу на придбання квартири (т. 1 а.с. 65).

Обставини укладення ОСОБА_4 договору цільової позики від 23.12.2019 з ОСОБА_10 та сплати цих коштів ОСОБА_4 в сумі 6 500 дол. США в якості внеску за інвестиційним договором позивачем за первісним позовом - відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 визнаються.

Позивачкою за зустрічним позовом ОСОБА_4 надано копію розписки від 25.12.2019 року про отримання нею у борг для оплати інвестиційного внеску за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_12 (проектний номер будинку АДРЕСА_9 ) за інвестиційним договором від свого сина ОСОБА_7 грошових коштів в сумі 20 000 дол. США строком на два роки - до 24.12.2021 без відсотків (т. 1 а.с. 46). За повідомленням ОСОБА_4 , кошти за цією розпискою нею ОСОБА_7 не повернуті.

Також позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_4 надала копію розписки від 26.12.2019 року про отримання нею у борг для оплати інвестиційного внеску за інвестиційним договором від ОСОБА_8 грошових коштів в сумі 7 000 дол. США строком на два роки із зобов`язанням повернути борг з відсотками 500 дол. США до 25.12.2021 року (т. 1 а.с. 47).

24.02.2021 ОСОБА_8 видав розписку про отримання ним від ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 7 500 дол. США, як дострокове повернення боргу за розпискою від 25.12.2019 отриманого для оплати інвестиційного внеску (т. 1 а.с. 66).

Відповідно положень ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідач за первісним позовом - третя особа за зустрічним позовом ОСОБА_7 , який був допитаний у якості свідка, суду засвідчив, що він був присутнім під час укладення інвестиційного договору, який укладався в інтересах сім`ї. На придбання квартири 25.12.2019 року він позичав гроші 20 000 дол. США на прохання матері ОСОБА_4 в присутності вітчима ОСОБА_1 коли вони жили на Троєщині. Ця позика була його заощадженнями з подарованих коштів його бабусею, дідусем, матір`ю, також з 2017 року він працював, отримував щомісячно 30 000 грн. Тоді він жив з вітчимом, матір`ю та молодшим братом, був на забезпеченні своїх батьків. Гроші він збирав для купівлі автомобіля та передав їх матері в інтересах сім`ї. Позичені гроші матір йому не повернула. Квартира по АДРЕСА_13 була придбана його матір`ю. Чи давав позивач його матері гроші на оплату вартості квартири він не знає. Позивач повідомляв, що інвестовану квартиру купують саме для нього (свідка). Договір переуступлення він уклав зі своєю матір`ю, бо була конфліктна ситуація через фізичне насильство позивача. Зі слів матері для укладення договору переуступлення було спільне рішення його батьків. На час відступлення майнових прав вартість квартири була сплачена, потрібно було платити відсотки за договором.

Свідок зі сторони позивача за первісним позовом - ОСОБА_10 засвідчив, що з позивачем ОСОБА_1 вони друзі, знає ОСОБА_42 більше 30 років. ОСОБА_37 дружина ОСОБА_43 . Він позичав гроші ОСОБА_44 , як братові, на прохання останнього для купівлі квартири, про це були розписки. Віддавали гроші окремо. ОСОБА_38 повернула йому 6 700 дол. США, ОСОБА_43 віддав 11 000 дол. США. Гроші віддали всі. Перед цим він ще позичав гроші ОСОБА_43 500 дол. США, які позивач повернув, про що розписку не писав. Дат він не пам`ятає, бо має контузію.

Свідок зі сторони позивача за первісним позовом - ОСОБА_9 засвідчив, що з ОСОБА_1 знайомий з 2018 року, були військовослужбовцями. Він 21.12.2019 року позичив ОСОБА_44 суму 20 000 дол. США, яку позивач йому повернув в березні 2021 року. За грошима ОСОБА_43 приїжджав до нього на роботу за адресою: АДРЕСА_14 , де після отримання коштів власноручно дав йому розписку. Гроші ОСОБА_1 позичав на квартиру, говорив, що з дружиною будують квартиру, а коштів не вистачає.

Суд враховує покази вищевказаних свідків, оскільки їх пояснення не спростовані учасниками справи та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, зокрема розписками про отримання та повернення сум позики ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з цільовим використанням позичених грошей на оплату внесків за інвестиційним договором.

Зазначену у розписці ОСОБА_1 від 22.12.2019 року дату 20.12.2019 року та зазначення у розписці ОСОБА_8 від 24.02.2021 року про отримання від ОСОБА_4 коштів за розпискою від 25.12.2019 року, у той час як останньою було надано суду розписку про позику в ОСОБА_8 датовану 26.12.2019 року суд вважає описками, оскільки укладення договору позики ОСОБА_1 підтверджено показами свідка ОСОБА_10 , розмір позики ОСОБА_4 в ОСОБА_8 підтверджується письмовими доказами (т. 1 а.с. 47, 66, 147).

В обґрунтування основного позову ОСОБА_1 посилається на фіктивність укладених ОСОБА_4 договорів позики від 25.12.2019 з ОСОБА_15 та від 26.12.2019 з ОСОБА_8 .

За нормою ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Як роз`яснено в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 № 9, для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Позивачем за первісним позовом не надано будь яких доказів на доведення факту, що спірні правочини є фіктивним. Посилання ОСОБА_1 на те, що оспорювані договори позики укладені між близькими родичами та про укладення цих договорів йому відомо не було, не є підставою для визнання правочинів недійсними.

До того ж, позичальником ОСОБА_7 на підтвердження накопичення ним заощаджень грошових коштів з метою купівлі собі автомобіля та наявності у нього доходів надано копію трудової крижки із записами про працевлаштування та довідки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про розмір заробітної плати за період з 19.12.2017 по 23.02.2018 та з 18.06.2018 по 31.12.2019 на загальну суму 630 187,66 грн., що з відрахуванням податків та зборів складає 507 301,07 грн. (т. 2 а.с. 1-6).

На дату укладення інвестиційного договору станом на 24.12.2019 року офіційний курс НБУ за 1 дол. США становив 23,28 грн. Отже, вартість інвестиційного внеску за договором в розмірі 1 713 544,00 грн. становила в еквіваленті 73 605,84 дол. США.

Перший внесок за інвестиційним договором сплачено 27.12.2019 року у розмірі 1 688 850,00 грн. Станом на 27.12.2019 року офіційний курс НБУ за 1 дол. США складав 23,29 грн., у зв`язку з чим перший внесок становив в еквіваленті 72 513,95 дол. США.

Другий внесок за інвестиційним договором сплачено 16.01.2020 року у розмірі 24 694,00 грн. Станом на 16.01.2020 року офіційний курс НБУ за 1 дол. США складав 23,98 грн., у зв`язку з чим другий внесок становив в еквіваленті 1 029,77 дол. США.

Позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 надано два договори позики на загальну суму 31 000 дол. США.

Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_4 надано три договори позики на загальну суму 33 500 дол. США.

Загальна сума позики складає 64 500 дол. США, що не перевищує вартість об`єкта інвестування.

У всіх розписках за договорами позики укладеними сторонами по справі зазначено про цільове використання коштів для сплати внесків за інвестиційним договором, всі позики були отримані до укладення інвестиційного договору та до дня сплати першого внеску.

Позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 та позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_4 не надано доказів щодо розміру сум вкладених ними коштів саме в інвестування будівництва квартири із отриманих ними заробітних плат та інших доходів у спростування наявних у справі договорів позики, у зв`язку з чим, виходячи з наведених розрахунків та показів свідків, суд приймає до уваги всі укладені ОСОБА_1 та ОСОБА_4 договори позики, за якими позичені гроші були використані на придбання спірного об`єкта інвестування.

Відповідно частини 4 ст. 65 СК України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Згідно норми частини 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 № 11 роз`яснено, що до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК).

Боргові зобов`язання за договорами позики сторонами по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були сплачені після припинення ними шлюбних відносин, тобто їхніми особистими коштами.

Зокрема, ОСОБА_1 борг повернуто по кожній з двох отриманих ним позики, а саме: 22.12.2020 передано ОСОБА_23 11 000 дол. США; 14.03.2021 передано ОСОБА_25 - 20 000 дол. США, а всього - 31 000 дол. США.

ОСОБА_4 борг з відсотками повернуто по двох позиках, а саме: 24.12.2020 передано ОСОБА_23 6 700 дол. США; 24.02.2021 передано ОСОБА_28 - 7 500 дол. США, а всього - 14 200 дол. США.

Позичені ОСОБА_4 кошти у ОСОБА_7 у розмірі 20 000 дол. США за договором позики від 25.12.2019 не повернуті. Ця позика є спільним боргом подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Позивач за первісним позовом та позивачка за зустрічним позовом просять стягнути у порядку регресу по Ѕ частині сплачених ними коштів за договорами позики відповідно з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Також позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_4 просить визнати за нею та за ОСОБА_1 зобов`язання по Ѕ частці боргу за договором позики ОСОБА_7 у розмірі по 10 000 дол. США.

За нормою частини 12 ст. 265 ЦПК України, у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

При цьому суд враховує, що загальна сума всіх боргових зобов`язань сторін по справі з відсотками по п`ятьох договорах позики складає у розмірі 65 200 дол. США ((20 000 + 11 000) + (6 700 + 7 500 + 20 000), з яких Ѕ частка становить - 32 600 дол. США, що покладається на кожне з подружжя при поверненні спільного боргу після припинення шлюбних відносин, у зв`язку з рівністю часток при поділі майна набутого у період шлюбу.

Отже, невідшкодованою ОСОБА_1 у спільних зобов`язаннях подружжя залишається сума 1 600 дол. США (32 600 - 31 000).

Борговим зобов`язанням ОСОБА_4 у спільному боргу подружжя є сума 18 400 дол. США (32 600 - 14 200).

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що основний та зустрічний позові підлягають задоволенню частково.

При розподілі судового збору в порядку ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд враховує наступне.

Первісний позов був поданий до суду через засоби поштового зав`язку 22.12.2020 року. ОСОБА_1 судовий збір не сплачував, оскільки відповідно посвідчення, є особою з інвалідністю 2 групи, у зв`язку з чим згідно пункту 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору.

У межах задоволених позовних вимог за первісним позовом суд покладає сплату судового збору на відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_7 . Загальний розмір судового збору становить 9 408,52 грн., що включає: 840,80 грн. - за немайнові вимоги про визнання правочину недійсним та 8 567,72 грн. (з розрахунку ціни позову 1 713 544 грн. : 2 = 856 772 грн.) - за майнові вимоги про визнання права власності. Отже, з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі по 4 704,26 грн. з кожного (9 408,52 : 2).

Зустрічний позов поданий 25.02.2021 року. За зустрічним позовом задоволено дві немайнові вимоги, зокрема, в частині встановлення факту припинення шлюбних відносин та визнання позичених коштів за договором позики спільним боргом подружжя. У зв`язку з цим з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 816,00 грн. (908 грн. х 2).

Керуючись ст. ст. 60, 61, 63, 65, 69, 70 СК України, ст. ст. 3, 11, 16, 190, 203, 215, 234, 512, 514, 1046, 1047 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 4, 5, 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність», ст. ст. 3, 4, 5, 7. 8, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 83, 89, 133, 141, 258, 259, 261, 263, 264, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_42 до ОСОБА_37 , ОСОБА_21 , Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлас», ОСОБА_8 про визнання договорів недійсними, поділ спільного майна подружжя та стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір відступлення до Інвестиційного договору № МЛ18-21/К027/1 від 24.12.2019 укладений 09 вересня 2020 року між Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлас», ОСОБА_37 та ОСОБА_15 .

Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на Ѕ частку інвестиційних внесків по оплаті вартості квартири АДРЕСА_8 (проектний номер будинку 18-21) на підставі Інвестиційного договору № МЛ18-21/К027/1 від 24 грудня 2019 року укладеного між ОСОБА_37 та Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлас».

У іншій частині основного позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_37 та ОСОБА_21 на користь держави судовий збір у розмірі по 4 704 (чотири тисячі сімсот чотири) грн. 26 коп. з кожного.

Зустрічний позов ОСОБА_37 до ОСОБА_42 , третя особа: ОСОБА_12 про встановлення факту припинення шлюбних відносин, визнання спільним боргом подружжя та стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Встановити факт припинення шлюбних відносин між ОСОБА_37 та ОСОБА_1 з 14 жовтня 2020 року.

Визнати спільним боргом подружжя ОСОБА_37 та ОСОБА_42 позичені кошти за договором позики укладеним 25 грудня 2019 року між ОСОБА_37 та ОСОБА_15 у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) доларів США та:

- визнати за ОСОБА_1 зобов`язання із повернення коштів за вказаним договором позики у сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) доларів США,

- визнати за ОСОБА_37 зобов`язання із повернення коштів за вказаним договором позики у сумі 18 400 (вісімнадцять тисяч чотириста) доларів США.

У іншій частині зустрічного позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_42 на користь ОСОБА_37 судовий збір у розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_15 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач - позивач за зустрічним позовом ОСОБА_37 , місце проживання: АДРЕСА_16 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач за первісним позовом - третя особа за зустрічним позовом ОСОБА_12 , місце проживання: АДРЕСА_16 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач за первісним позовом Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлас», адреса місця знаходження: 03028, м. Київ, провул. Феодосійський, 12, офіс 116, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 41519834.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_8 , місце проживання: АДРЕСА_17 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Повне судове рішення складено 15.07.2022 року.

Суддя

Дата ухвалення рішення06.07.2022
Оприлюднено20.07.2022
Номер документу105256718
СудочинствоЦивільне
Сутьвстановлення факту припинення шлюбних відносин, визнання спільним боргом подружжя, стягнення грошових коштів

Судовий реєстр по справі —755/19664/20

Рішення від 06.07.2022

Цивільне

Дніпровський районний суд міста Києва

Виниченко Л. М.

Ухвала від 14.07.2022

Цивільне

Дніпровський районний суд міста Києва

Виниченко Л. М.

Рішення від 06.07.2022

Цивільне

Дніпровський районний суд міста Києва

Виниченко Л. М.

Ухвала від 17.11.2021

Цивільне

Дніпровський районний суд міста Києва

Виниченко Л. М.

Ухвала від 17.11.2021

Цивільне

Дніпровський районний суд міста Києва

Виниченко Л. М.

Ухвала від 30.06.2021

Цивільне

Дніпровський районний суд міста Києва

Виниченко Л. М.

Ухвала від 30.06.2021

Цивільне

Дніпровський районний суд міста Києва

Виниченко Л. М.

Ухвала від 30.06.2021

Цивільне

Дніпровський районний суд міста Києва

Виниченко Л. М.

Ухвала від 12.05.2021

Цивільне

Дніпровський районний суд міста Києва

Виниченко Л. М.

Ухвала від 12.05.2021

Цивільне

Дніпровський районний суд міста Києва

Виниченко Л. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні