Постанова

від 11.07.2022 по справі 128/2174/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 128/2174/21

Провадження № 22-ц/801/1152/2022

Категорія: 8

Головуючий у суді 1-ї інстанції Карпінська Ю. Ф.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 липня 2022 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів: Войтка Ю.Б., Матківської М.В.,

з участю секретаря судового засідання Безрученко Н.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 27 травня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Карпінської Ю.Ф., повний текст якого складено того ж дня,

в справі № 128/2174/21

за позовом ОСОБА_1 (позивач)

до ОСОБА_2 (відповідач)

про скасування запису в реєстрі речових прав та припинення речового права, -

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до районного суду з позовом до ОСОБА_2 про скасування запису в реєстрі речових прав та припинення речового права, в обґрунтування якого посилався на те, що 06.10.2001 між ним та Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області був укладений договір оренди земельної ділянки площею 3,7 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на землях Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області строком на 10 років, який був зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 5 від 10.10.2001.

05.11.2014 державним реєстратором було зареєстровано вищевказану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі за номером 0520655900:07:008:0265.

З 2015 року до 2018 року ним неодноразово на розгляд управління Держгеокадастру у Вінницькій області подавався проект землеустрою та заяви про його затвердження, однак кожний раз йому відмовляли з формальних підстав.

03.05.2018 під час отримання витягу з Державного земельного кадастру йому стало відомо, що на спірну земельну ділянку було зареєстровано право власності за ОСОБА_2 .

З отриманої інформаційної довідки з Державного реєстру слідує, що на підставі наказу про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність № 2-374/15-14-СГ від 27.03.2018 державним реєстратором Бурлакою В.В, було прийнято рішення про реєстрацію права власності, індексний номер 40459870.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 04.06.2019 визнано незаконною відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, викладену у листах від 12.09.2017, від 09.01.2018 та від 13.02.2018 на ім`я ОСОБА_1 по питанню затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, від 27.03.2018 за № 2-3974/15-18-СГ щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області та надання гр. ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,00 га з кадастровим номером 0520655900:07:008:0265 із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Стрижавської селищної рали Вінницького району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства; скасовано рішення від 03.04.2018, індексний номер 40459870, прийняте реєстратором Бурлакою Вікторією Вікторівною про реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 0520655900:07:008:0265, площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області, за ОСОБА_2 .

Постановою Вінницького апеляційного суду від 02.10.2019 рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 04.06.2019 було скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Державного реєстратора Бурлаки Вікторії Вікторівни, ОСОБА_2 про визнання відмови незаконною, визнання незаконними та скасування наказу, рішення про державну реєстрацію речових прав залишено без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 09.06.2021 постанову Вінницького апеляційного суду від 02.10.2019 скасовано в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконною відмови, визнання незаконним та скасування наказу, а рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 04.06.2019 в цій частині залишено в силі.

Тому позивач просив скасувати запис про державну реєстрацію речового права № 25563630 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вчинений на підставі рішення №40459870 від 03.04.2018 та припинити речове право, а саме: право власності ОСОБА_2 , на земельну ділянку кадастровий номер 0520655900:07:008:0265, площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 27 травня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

01 червня 2022 року позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт вважає рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 27 травня 2022 року необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального права.

Доводи апелянта полягають у тому, що захист прав і інтересів позивача ОСОБА_1 не може залежати від змін законодавства і відповідних позицій Верховного Суду, оскільки тоді порушується принцип «належного урядування», передбачений Європейською конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод. Так, він звертався з вимогою про скасування державної реєстрації разом з вимогами про визнання протиправними відмов Головного управління Держгеокадастру і скасування наказу щодо затвердження технічної документації ОСОБА_2 , проте тоді в задоволенні його вимог було відмовлено якраз з підстав використання неналежного способу захисту скасування державної реєстрації замість скасування запису про державну реєстрацію, з чим він погодився, так як дійсно в той час мала місце така правова позиція Великої Палати Верховного Суду. Проти звернувшись із відповідним позовом, оскаржуваним рішенням йому знову відмовлено на тій підставі, що обраний ним спосіб захисту скасування запису про державну реєстрацію не є належним.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 просив залишити без змін рішення Вінницького районного суду від 27 травня 2022 року, оскільки вважає його обґрунтованим та законним.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03 червня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 28 червня 2022 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Путілін Є.В. вимоги апеляційної скарги підтримали на умовах викладених в ній, просили скаргу задовольнити. Представник позивача адвокат Путілін Є.В. уточнив, що в прохальній частині апеляційної скарги є очевидна описка, так як за її змістом і по суті йдеться про скасування рішення суду першої інстанції і задоволення позову.

Відповідач ОСОБА_2 , повідомлений про дату, час і місце судового засідання, до суду не з`явився, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Встановлені судом першої інстанції обставини

Судом встановлено, що 06.10.2001 між позивачем та Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області укладений договір оренди земельної ділянки площею 3,7 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на землях Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області строком на 10 років, який був зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 5 від 10.10.2001.

Відповідно до довідки з Державного реєстру слідує, що на підставі наказу про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність № 2-374/15-14-СГ від 27.03.2018 державним реєстратором Бурлакою В.В. було прийнято рішення про реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0520655900:07:008:0265 за ОСОБА_2 , індексний номер 40459870.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 04.06.2019 визнано незаконною відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, викладену у листах від 12.09.2017, від 09.01.2018 та від 13.02.2018 на ім`я ОСОБА_1 щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 27.03.2018 за № 2-3974/15-18-СГ про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області та надання ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,00 га з кадастровим номером 0520655900:07:008:0265 із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства; скасовано рішення від 03.04.2018, індексний номер 40459870, прийняте реєстратором Бурлакою В.В. про реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 0520655900:07:008:0265, площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області за ОСОБА_2 .

Постановою Вінницького апеляційного суду від 02.10.2019 рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 04.06.2019 було скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Державного реєстратора Бурлаки Вікторії Вікторівни, ОСОБА_2 про визнання відмови незаконною, визнання незаконними та скасування наказу, рішення про державну реєстрацію речових прав залишено без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 09.06.2021 постанову Вінницького апеляційного суду від 02.10.2019 скасовано в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконною відмови, визнання незаконним та скасування наказу, а рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 04.06.2019 в цій частині залишено без змін.

Позиція апеляційного суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення, суд, зокрема, вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити тощо.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції починаючи з 16 січня 2020 року, вимоги про скасування запису в реєстрі речових прав є неналежним способом захисту своїх прав.

Щодо скасування державної реєстрації, то позивач вже звертався із такою вимогою, і постановою апеляційного суду йому відмовлено, а в касаційному порядку він постанову в цій частині не оскаржував.

Проте з таким висновком колегія суддів не може погодитись.

Спірні правовідносини врегульовано Цивільним кодексом України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент вчинення реєстраційної дії, а також на час розгляду справи судом, далі - Закон № 1952-ІV), постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" та від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових право на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце статті 3, 15, 16 ЦК України.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика ПалатаВерховного Судунеодноразово зверталаувагу нате,що застосуванняконкретного способузахисту цивільногоправа залежитьяк відзмісту правачи інтересу,за захистомякого звернуласяособа,так івід характеруйого порушення,невизнання абооспорення.Такі правочи інтересмають бутизахищені судому спосіб,який єефективним,тобто таким,що відповідаєзмісту відповідногоправа чиінтересу,характеру йогопорушення,невизнання абооспорення таспричиненим цимидіяннями наслідкам.Подібні висновкисформульовані,зокрема,у постановахВеликої ПалатиВерховного Судувід 30січня 2019(справа N 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року (справа N 48/340), від 22 жовтня 2019 року (справа N 923/876/16) та багатьох інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року (справа №910/3009/18), від 19 січня 2021 року у справі N 916/1415/19, від 16 лютого 2021 року у справі N 910/2861/18.

Вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Таким чином, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004(справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Предметом цього спору є вимога позивача про скасування запису в реєстрі речових прав та припинення права власності відповідача на земельну ділянку, що продовжує бути зареєстрованою за ним за умов скасування рішення, на підставі якого це право виникло, а саме наказу головного управління Держгеокадастру.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з вимогами частини 1 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав на час виникнення спірних правовідносин визначав Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868.

За змістом статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Згідно з пунктом 37 Порядку рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно.

Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18) рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права.

З цих підстав Постановою Вінницького апеляційного суду від 02.10.2019 рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 04.06.2019 було відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення від 03.04.2018, індексний номер 40459870, прийнятого державним реєстратором Бурлакою В.В. про реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 .

Разом з тим, із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.

Так, відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній з 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, тлумачення наведеної норми права (у чинній редакції), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, передбачає, що наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Встановивши, що на підставі судового рішення скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 27.03.2018 про надання відповідачеві земельної ділянки кадастровий номер 0520655900:07:008:0265, на підставі якого реєстратором Бурлакою В.В. прийнято рішення про реєстрацію права власності на цю ж земельну ділянку за відповідачем ОСОБА_2 , колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зокрема, земельну ділянку, кадастровий номер 0520655900:07:008:0265, площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області, з одночасним припинення права власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку.

Вимога частини 3 статті 26 Закону про те, що ухвалення судового рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, допускається винятково з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, чого в даному випадку зроблено не було, бо раніше чинне законодавство цього не вимагало, унеможливлює використання позивачем і позасудового способу захисту своїх прав шляхом звернення до державного реєстратора за державною реєстрацію припинення права.

Суд першої інстанції на зазначені обставини справи і відповідні їм норми права уваги не звернув і відмовив позивачеві у захисті його порушеного права з формальних підстав, незважаючи на те, що в зв`язку з визнанням незаконним та скасуванням наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 27.03.2018 року за № 2-3974-15-18-СГ відпала правова підстава набуття ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку, відповідне право підлягає припиненню, а відтак підлягає скасуванню його державна реєстрація як офіційне визнання і підтвердження державою факту набуття такого права.

Апеляційний суд виходиться із необхідності захисту порушеного цивільного права позивача у спосіб, який є належним і ефективним станом на час розгляду справи судом, тобто скасування державної реєстрації права з одночасним припиненням речового права відповідача.

Невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи і неправильне застосування норм матеріального права відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду і ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення про задоволення заяви.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 був сплачений судовий збір: за подання позову до суду першої інстанції у розмірі 908 грн та апеляційної скарги у розмірі 1362 грн, які підлягають стягненню з відповідача, в зв`язку з задоволенням вимог позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 368, 376, 382, 384 ЦПК України, Суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 27 травня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування запису в реєстрі речових прав та припинення речового права, задовольнити.

Скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_2 , з одночасним припиненням права власності, на земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0520655900:07:008:0265, що розташована на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області, здійснену державним реєстратором речових прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Вінницької міської ради Бурлакою В.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 03.04.2018, індексний номер: 404559870.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі витрати по сплаті судового збору в сумі 2270 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 15.07.2022

Головуючий: І.М. Стадник Судді: Ю.Б. Войтко М.В. Матківська