Рішення

від 14.07.2022 по справі 400/9684/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2022 р. № 400/9684/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ), АДРЕСА_2

до відповідача:Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, вул. Одеська, 18, с. Прибужани, Вознесенський район, Миколаївська область, 56523, про:визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області (далі - відповідач) з вимогами:

визнати протиправною бездіяльність Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області щодо неприйняття рішення за заявою позивача від 16 квітня 2021 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;

зобов`язати Прибужанівську сільську раду Вознесенського району Миколаївської області повторно розглянути заяву позивача від 16 квітня 2021 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;

стягнути з відповідача по справі на користь позивача понесені судові витрати (судовий збір) у сумі 908 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2500 грн. (фіксована сума).

Ухвалою від 21.02.2022р. провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст.260 КАС України (без виклику сторін у судове засідання).

В обгрунтування позову ОСОБА_1 зазначила про те, що 16.04.2021р. звернувшись до відповідача з заявою відповідно до статті 118 Земельного кодексу України про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, за рахунок раніше сформованої земельної ділянки кадастровий номер 4822083400:08:000:0252, що розташована на території Новосілківської сільської ради (Прибужанівської ОТГ) Вознесенського району для ведення особистого селянського господарства, отримала відмову, оформлену листом від 24.06.2021р. за вих.№223. Таким листом відповідач вказав, що 18 червня 2021 року відбулося пленарне засідання VII сесії VIII скликання, на яке було винесено проект рішення № 31 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства», до якого було включено розгляд заяви позивача від 16.04.2021р., проте за результатами голосування депутатів рішення по цьому питанню не прийняте. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки в проекті рішення сільської ради від 18.06.2021р. було вказано про прийняття позитивного рішення на заяву від 16.04.2021р.

Відповідач станом на час розгляду справи відзиву на позов не надав, про розгляд справи повідомлений належним чином.

22.03.2022р. відповідач надав до суду заяву про закриття провадження у справі на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України в зв`язку з винесенням 18.02.2022р. рішення по заяві ОСОБА_1 про відмову в наданні відповідного дозволу від 16.04.2021р. Така відмова вмотивована тим, що земельна ділянка за кадатсровим номером 4822083400:08:000:0252 орієнтовної площею 42,2300га уже була включена до переліку земельних ділянок комунальної власності для продажу прав оренди на земельних торгах відповідно до рішення Прибужанівської сільської ради від 11.02.2022р. № 13.

Інших заяв чи клопотань по справі до суду не надходило.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

16.04.2021 року позивач звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, за рахунок раніше сформованої земельної ділянки кадастровий номер 4822083400:08:000:0252, що розташована на території Новосілківської сільської ради (Прибужанівської ОТГ) Вознесенського району для ведення особистого селянського господарства.

Листом від 24.06.2021 року за вих. №223 відповідач повідомив позивачу про те, що 18 червня 2021 року відбулося пленарне засідання VII сесії VIII скликання, на яке було винесено проект рішення № 31 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства», до якого було включено розгляд заяви позивача від 16.04.2021р., проте за результатами голосування депутатів рішення по цьому питанню не прийняте.

Виходячи зі змісту заяви відповідача від 22.03.2022р. про закриття провадження у справі, судом встановлено, що Прибужанівською сільською радою 18.02.2022р. прийнято рішення по заяві ОСОБА_1 від 16.04.2021р. про відмову в наданні відповідного дозволу, оскільки земельна ділянка за кадастровим номером 4822083400:08:000:0252 орієнтовної площею 42,2300га уже була включена до переліку земельних ділянок комунальної власності для продажу прав оренди на земельних торгах відповідно до рішення Прибужанівської сільської ради від 11.02.2022р. № 13.

Не погоджуючись з відмовою відповідача викладеною в листі від 24.06.2022р., позивач звернулася до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані Конституцією України, Земельним кодексом України (далі та раніше за текстом ЗК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 116 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У відповідності до ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Аналіз зазначених норм права дає підстави вважати, що такими встановлені підстави, порядок та строки передачі земельної ділянки у власність громадян. Ці норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність. За результатами розгляду поданих заяв визначені в ст.і 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову.

При цьому, встановлено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Водночас, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі № 545/808/17, від 20.09.2018 року у справі № 804/5597/15, від 23.11.2018 року у справі № 296/10121/17.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, ЗК України визначено чіткий алгоритм розгляду заяв громадян про відведення у власність земельних ділянок та вичерпний перелік підстав для відмови особі у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отже, надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

Як вже зазначалось судом, позивач подав до відповідача заяву від 16.04.2021 року про надання дозволу на розробрку проекту землеустрою щодо відведення відповідної земельної діялнки у власність.

Лист відповідача від 24.06.2021 року № 223 мотивований тим, що заява позивача від 16.04.2021р. була включена до розгляду на сесії сілької ради 18.06.2021р., проте не розглянута.

Виходячи зі змісту заяви відповідача від 22.03.2022р. про закриття провадження у справі, вбачається, що відповідачем 18.02.2022р. прийнято рішення по заяві ОСОБА_1 про відмову в наданні відповідного дозволу, яким земельна ділянка за кадастровим номером 4822083400:08:000:0252 орієнтовної площею 42,2300га уже була включена до переліку земельних ділянок комунальної власності для продажу прав оренди на земельних торгах відповідно до рішення Прибужанівської сільської ради від 11.02.2022р. № 13.

При цьому суд зауважує, що рішення Прибужанівської сільської ради про включення переліку земельних ділянок комунальної власності для продажу прав оренди на земельних торгах відповідно до рішення Прибужанівської сільської ради від 11.02.2022р. № 13, було прийнято відповідачем лише 18.02.2022р., тобто майже через рік після подання позивачем заяви від 16.04.2021р. про надання відповідного дозволу.

Таким чином, заяву відповідача про закриття провадження у справі від 22.03.2022р. з підстав вказаних в такій заяві, суд до уваги при винесенні відповідного судового рішення, не приймає з підстав необгрунтованості, невідповідності вимогам ЗК України та КАС Ураїни.

Отже враховуючи вищенаведене, вказана відповідачем у листі від 24.06.2021 року № 223 причина неможливості розгляду питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства є необґрунтованою та не передбаченою приписами ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені стст. 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні питання з приводу земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Частинами 1 та 2 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

При цьому суд зауважує, що спірним рішенням, оформленим листом від 24.06.2021 року № 223, всупереч вказаним нормам за результатами розгляду заяви позивача від 16.04.2021р. Прибужанівською сільською радою не було прийнято рішення в розумінні статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні.

Таким чином, відсутність належним чином оформленого рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, вказує на те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Відтак, відсутність належним чином оформленого за результатами пленарного засідання рішення відповідача про не надання або надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення за заявою позивача від 16.04.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, за рахунок раніше сформованої земельної ділянки кадастровий номер 4822083400:08:000:0252, що розташована на території Новосілківської сільської ради (Прибужанівської ОТГ) Вознесенського району для ведення особистого селянського господарства.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано належних доказів на обґрунтування правомірності відмови в затвердженні проекту землеустрою позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині вимог про визнання протиправною бездіяльність Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області щодо неприйняття рішення за заявою позивача від 16 квітня 2021 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та зобов`язання Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області повторно розглянути заяву позивача від 16 квітня 2021 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність - підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 2500,00грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

В обгрунтування понесених витрат на правову допомогу, позивач надала до суду: копію договору про надання правничої допомоги від 10.05.2021р., копію ордера на надання правничої (правової) допомоги від 10.10.2021р., копію свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльності від 13.07.2018 серія МК №240.

Оцінивши вищезазначені документи, суд прийшов до висновку про не підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги позивачу адвокатом Боднарук В.В., факту оплати правової допомоги, не надано акту виконаних робіт адвокатом.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Частиною першою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Зазначене свідчить, що відповідач, як особа, яка заперечує відносно визначеного позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 15.02.2022 у справі № 280/569/21.

Виходячи з матеріалів справи та доказів наданих позивачем в обгрунтування вимоги про понесені витрати на правову допомогу в розмірі 2500,00грн., суд приходить до висновку про невідповідність такої вимоги ст.134, 139,143 КАС України та її недоведеністю перед судом.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 2500,00грн. задоволенню не підлягає.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частково задоволенню.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області (вул. Одеська,18, с. Прибужани, Вознесенський район, Миколаївська область, 56523, код ЄДРПОУ 04376245) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 16 квітня 2021 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

3. Зобов`язати Прибужанівську сільську раду Вознесенського району Миколаївської області (код ЄДРПОУ 04376247) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 16 квітня 2021 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області (вул. Одеська,18, с. Прибужани, Вознесенський район, Миколаївська область, 56523, код ЄДРПОУ 04376245) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 992,40грн., сплачений квитанцією від 18.02.2022р.

5. В частині вимог щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов