Рішення

від 28.06.2022 по справі 906/677/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/677/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

при секретарях судового засідання: Руденко Н.М., Антоновій О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Григорчук Н.І., витяг з ЄДР;

від відповідача: Черниш О.М., ордер серії ЖТ №067188 від 14.05.2021;

від третьої особи (Департамент культури, молоді та спорту Житомирської обласної державної адміністрації): Нечипорук Д.І., доручення №202 від 29.06.2022;

від третьої особи (Ткаченко І.О.): Черниш О.М. - ордер серії ЖТ №067085 від

27.09.2021;

за участю прокурора Деречі І.В., службове посвідчення №057589 від 22.10.2020,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської об`єднаної територіальної громади в особі Житомирської міської ради (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБРІЙ ДІЖИТАЛ" (м.Житомир)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

- на стороні позивача - Департаменту культури, молоді та спорту Житомирської обласної державної адміністрації (м.Житомир),

- на стороні відповідача - ОСОБА_1 (м.Житомир),

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору

купівлі-продажу нерухомого майна та зобов`язання повернути майно вартістю

6500001,00грн,

з перервою в судовому засіданні з 13.05.2022 до 29.06.2022 згідно із ст.216 ГПК України.

Заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської об`єднаної територіальної громади в особі Житомирської міської ради (далі прокурор) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБРІЙ ДІЖИТАЛ" про:

-визнання незаконним та скасування рішення 40 сесії 7 скликання Житомирської міської ради від 27.09.2018 №1178 Про внесення доповнень в рішення міської ради від 26.06.2018 №1092 та про приватизацію будівлі недіючого дошкільного навчального закладу №54 з допоміжною господарською спорудою за адресою: АДРЕСА_1 ;

-визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.12.2018, укладеного між Житомирською міською об`єднаною територіальною громадою в особі Житомирської міськради та ТОВ "ОБРІЙ ДІЖИТАЛ" щодо придбання будівлі недіючого дошкільного навчального закладу №54 з допоміжною господарською спорудою загальною площею 761,0кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ;

-зобов`язання ТОВ "ОБРІЙ ДІЖИТАЛ" повернути на користь Житомирської міської об`єднаної територіальної громади в особі Житомирської міськради спірну будівлю вартістю 6500001,00грн;

-скасування запису від 28.01.2019 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ТОВ "ОБРІЙ ДІЖИТАЛ" на спірну будівлю Недіючого дошкільного навчального закладу №54.

Позовна заява мотивована тим, що оскаржуване рішення Житомирської міськради та спірний договір від 21.12.2018 не відповідають вимогам статті 4 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин) та статті 80 Закону України від 05.09.2017 (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин). Також прокурор (з урахуванням заяви про зміну підстав позову) посилається на те, що спірний об`єкт є об`єктом культурної спадщини.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 31.01.2020, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2020, в задоволенні позову прокурора відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 06.04.2021 касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області задоволено частково: рішення Господарського суду Житомирської області від 31.01.2020 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 у справі №906/677/19 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т.5, а.с.45-63).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2021 справу №906/677/19 передано на розгляд судді Соловей Л.А.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 05.05.2021 справу №906/677/19 прийнято до провадження судді Соловей Л.А.; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено 01.06.2021 (з урахуванням ухвали суду від 06.05.2021).

Житомирська міська рада надала пояснення від 26.05.2021, з яких вбачається, що позивач не підтримує позовну заяву прокурора, вважає рішення від 27.09.2018 №1178 Про внесення доповнень в рішення міської ради від 26.06.2018 №1092 та про приватизацію будівлі недіючого дошкільного навчального закладу №54 з допоміжною господарською спорудою за адресою: м.Житомир, бульвар Старий, 22 законним та обґрунтованим (т.5, а.с.77-78).

Відповідно до ч.5 ст.55 ГПК України відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

31.05.2021 до суду від адвоката Слівінського А.О., як представника ОСОБА_2 , надійшла заява про вступ у справу третьої особи на стороні прокурора. В обґрунтування вказаної заяви представником ОСОБА_2 зазначено, що визнання правочину з відчуження міською радою майна будівлі дитсадка недійсним впливає на права та інтереси ОСОБА_2 , як кредитора ТОВ "ОБРІЙ ДІЖИТАЛ" на суму 1 500 000,00грн та, одночасно, як позивача у справі №295/9389/20 з визнання недійсним договору іпотеки відносно спірного майна (т.5, а.с.81-82).

Заявою від 31.05.2021 №24-1184-19 заступник керівника Житомирської обласної прокуратури просив здійснити заміну заступника прокурора Житомирської області на його правонаступника - заступника керівника Житомирської обласної прокуратури, відповідно до п.4 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (т.5, а.с.108-109).

Ухвалою господарського суду від 01.06.2021 у задоволенні заяви адвоката Слівінського А.О. як представника ОСОБА_2 про вступ у справу третьої особи на стороні прокурора відмовлено повністю; заяву заступника керівника Житомирської обласної прокуратури про заміну учасника справи його правонаступником від 31.05.2021 №24-1184-19 задоволено: замінено заступника прокурора Житомирської області на його правонаступника заступника керівника Житомирської обласної прокуратури; відкладено підготовче засідання на 30.06.2021.

Заявою від 31.05.2021 №24-1184-1901.06.2021 заступник керівника Житомирської обласної прокуратури просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, зокрема, на будівлю недіючого дошкільного навчального закладу №54 з допоміжною, господарською спорудою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та заборони ОСОБА_1 та іншим особам здійснювати будь-які дії з вищезазначеним нерухомим майном, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини щодо нього (т.5, а.с.117-121).

Ухвалою суду від 03.06.2021 заяву заступника керівника Житомирської обласної прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову у справі №906/677/19 задоволено частково та заборонено ОСОБА_1 та іншим особам здійснювати будь-які дії з будівлею недіючого дошкільного навчального закладу №54 з допоміжною господарською спорудою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 761,0кв.м., у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини щодо нього.

30.06.2021 від представника відповідача надійшло пояснення по справі, у якому останній просить суд відмовити прокурору у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю, а також застосувати наслідки пропуску прокурором строку позовної давності, встановленого для визнання недійсним результатів малої приватизації об`єкту нерухомості (т.5, а.с.170-178).

30.06.2021 представником відповідача також подано клопотання про витребування доказів, яким просив суд витребувати у Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради матеріали інвентаризаційних справ на об`єкти нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , оскільки такі документи необхідні для встановлення обставин, на які вказав Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 06.04.2021 (т.5, а.с.179-180).

30.06.2021 надійшла заява ОСОБА_1 від 30.06.2021 про залучення її до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Подана заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є власником спірної будівлі дошкільного навчального закладу №54 з допоміжною господарською спорудою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 30.06.2022 задоволено клопотання відповідача про витребування доказів за вих.№41 від 29.06.2021: витребувано у Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради матеріали інвентаризаційних справ на об`єкти нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 ; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, по 04.08.2021 (включно); відкладено підготовче засідання на 04.08.2021; витребувано у Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради матеріали інвентаризаційних справ на об`єкти нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 04.08.2022 суд продовжив строк підготовчого провадження, застосувавши ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та відклав підготовче засідання на 27.09.2021.

27.09.2021 від третьої особи - ОСОБА_1 надійшла заява про зустрічне забезпечення, яка обґрунтована тим, що 03.06.2021 Господарським судом Житомирської області вжито заходи забезпечення, якими заборонено ОСОБА_1 та іншим особам здійснювати будь-які дії з будівлею недіючого дошкільного навчального закладу №54 з допоміжною спорудою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 761,00 кв.м, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини щодо нього; аналогічне забезпечення позову було вжито судом у 2019 році та діяло до кінця 2020 року, у результаті чого дане приміщення руйнується і приходить у непридатний для використання стан; такий вид забезпечення позову створює передумови для повного руйнування будівлі. У зв`язку з викладеним, для забезпечення захисту прав власності на будівлю недіючого дошкільного навчального закладу №54 з допоміжною спорудою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 761,00кв.м., представник третьої особи - Ткаченко І.О. просив вжити зустрічне забезпечення позову шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових кошті у сумі вартості вищевказаного приміщення, що складає 6500001,00грн.

27.09.2021 від відповідача надійшло клопотання про проведення судової будівельно-технічної експертизи, яке обґрунтоване необхідністю встановлення всіх обставин справи, на якi вказав Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 06.04.2021, а саме встановлення статусу об`єкта нерухомості, придбаного ТОВ "Обрій Діжитал" на прилюдних торгах, а також можливостi використання даного об`єкта як приміщення для розміщення дошкільного навчального закладу без проведення його капітальної реконструкції (т.6, а.с.13-14).

27.09.2021 представник КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради надав на виконання вимоги ухвали суду від 04.08.2021 інвентаризаційну справу №4481 на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (т.6, а.с.15-96).

У засіданні 27.09.2021 суд за клопотанням прокурора оголосив перерву до 05.10.2021, згідно з ч.5 ст.183 ГПК України.

04.10.2021 прокурор надав заперечення на клопотання про проведення судової будівельно-технічної експертизи, у яких зазначено, що відповідач не обґрунтував необхідності застосування спеціальних знань про призначення судової будівельно-технічної експертизи, оскільки статус об`єкта нерухомості, який є предметом спору, у тому числі використання останнього в освітніх цілях, встановлюється і підтверджується наявними в матеріалах справи документами. Тобто, учасниками надано до справи відповідні докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, які не є взаємосуперечливими, яким суд може надати оцінку, всебічно, повно, об`єктивно і безпосередньо дослідивши їх, а тому призначення експертизи не є необхідним, оскільки може бути замінено іншими засобами доказування і не потребує спеціальних знань (т.6, а.с.105-106).

Також подано заперечення на заяву про зустрічне забезпечення позову, у якому зазначено, що вiдповiдачем у справі є ТОВ "ОБРІЙ ДІЖИТАЛ", права якого внаслідок застосування заходiв забезпечення позову жодним чином не порушуються, зважаючи на той факт, що власником нерухомого майна є третя особа у справі ОСОБА_1 . Крім того, для заходу забезпечення позову, застосованого судом 03.06.2021, не є та не може бути наслiдком відчуження або вибуття в будь-який інший cпociб об`єкта нерухомості із власностi ОСОБА_1 . Доказів, якi свідчили б про те, що ухвала про забезпечення позову має наслiдком порушення права власностi третьої особи, останнім не надано. Прокурор також відмітив, що відсутні будь-якi пiдстави стверджувати, що зазначена у заяві про зустрiчне забезпечення сума у розмірі б500001,00грн є можливим розміром збиткiв (у розумінні ст.22 ЦК України), якi будуть понесені вiдповiдачем у зв`язку із забезпеченням позову (т.6, а.с.107-108).

У відзиві на позовну заяву відповідач на спростування доводів прокурора зазначив, що Житомирська міська рада у процесі приватизації будівлі недіючого дошкільного навчального закладу дотрималась вимог ч.4 ст.80 Закону України "Про освіту" у редакції, яка діяла станом на дату виникнення спірних правовідносин; положення ст.ст.4,5 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та ч.4 ст.80 Закону України "Про освіту" не суперечили одна одній та містили однаковий підхід до регулювання спірних правовідносин, тобто надавали право здійснювати приватизацію об`єктів освіти за умови збереження їх цільового призначення (профілю використання) або якщо таке майно не використовувалось за призначенням більше трьох років підряд і використовувати його за цільовим призначенням не планувалось у подальшому; будівля за адресою: Старий Бульвар, 22 не була на момент відчуження пам`яткою культурної спадщини; розпорядження голови Житомирської ОДА №76 від 18.02.2000 не створює жодних правових наслідків і не може бути належним і допустимим доказом по справі, в частині внесення об`єктів зазначених у переліку будівель, об`єктів та споруд, що пропонується для внесення до реєстру пам`яток архітектури Житомирської області місцевого значення, так як прийнято з перевищенням повноважень та прямо суперечить ст.19 Конституції України; прокурором на надано до суду жодного доказу того, що ТОВ "ОБРІЙ ДІЖИТАЛ" умисно порушило законодавство України при укладанні договору купівлі-продажу, натомість з матеріалів справи вбачається, що відповідач як добросовісний набувач чесно виграв електронні торги, на яких здійснювалась реалізація спірного об`єкту нерухомості, результати електронного аукціону ніким не оскаржені і не скасовані; законодавство України не передбачає можливості застосування односторонньої реституції у зв`язку із визнанням договору купівлі-продажу недійсним, така реституція, відповідно до ст.216 ЦК України має бути виключно двосторонньою (т.6, а.с.109-116).

У відповіді на відзив Житомирська обласна прокуратура, серед іншого, зазначила, що норма ч.4 ст.80 Закону України "Про освіту" прямо встановлює заборону на приватизацію об`єктів та майна держаних і комунальних закладів освіти; невикористання певного приміщення навчальним закладом не свідчить про неприналежність цього приміщення до об`єкта освіти. Щодо доводів стосовно пропуску строку позовної давності позиція прокуратури викладена у відповіді на відзив від 11.11.2019 та запереченнях на клопотання від 09.01.2020 (т.6, а.с.152-153).

07.12.2021 відповідач надіслав суду додаткове обґрунтування до клопотання про призначення експертизи і долучив до нього лист Департаменту освіти Житомирської міської ради за вих.№1156 від 13.05.2021, у якому зазначено, що приміщення було пристосоване для потреб дошкільного закладу та за набором примiщень не відповідало діючим санітарно-гігієнічним нормам утримання; відсутність коштів місцевого бюджету для відновлення аварійної будiвлi та добудови необхiдних приміщень дало підставу департаменту освiти міської ради на згоду продажу нефункціонуючої будiвлi дошкільного навчального закладу №54 за умови проведення реконструкції та використання будiвлi після проведених ремонтних робіт виключно за прямим призначенням для здобуття якісної дошкільної освiти. Відповідач вважає, що наявність умисних узгоджених спільних неправомірних дій з боку Житомирської міської ради та ТОВ "ОБРIЙ ДIЖИТАЛ" спростовуються доцільністю та економічною обґрунтованістю оскаржуваного рiшення Житомирської міської ради про приватизацiю будівлі дошкільного навчального закладу №54, що може бути підтверджено у процесі проведення судової будівельно-технічної експертизи у даній справі та надання експертом відповідей на зазначені вище питання (т.6, а.с.164-165).

Ухвалою господарського суду від 09.12.2021, зокрема, у задоволенні клопотання представника третьої особи (Ткаченко Ірини Олександрівни) про зустрічне забезпечення позову відмовлено; у задоволенні клопотання представника відповідача про проведення судової будівельно-технічної експертизи у справі №906/677/19 відмовлено; відкладено підготовче засідання на 18.01.2022; постановлено КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради надати детальний економічно обґрунтований розрахунок витрат підприємства у зв`язку з наданням доказів на вимогу ухвали Господарського суду Житомирської області від 04.08.2021 по справі №906/677/19.

18.01.2022 від представника третьої особи - Ткаченко І.О. надійшла заява про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Житомирської області від 03.06.2021 у справі №906/677/19 (т.6, а.с.182-183).

У судовому засіданні 18.01.2022 прокурор надав письмові заперечення на заяву про скасування заходів забезпечення позову, згідно з якими вважає доводи третьої особи ОСОБА_1 необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. Зазначив, що суд вжив заходи забезпечення позову, які є співмірними з позовними вимогами, відповідають предмету спору та меті заходів забезпечення позову (т.6, а.с.192-195).

Ухвалою суду від 18.01.2022 у задоволенні заяви представника третьої особи - Ткаченко Ірини Олександрівни про скасування заходів забезпечення позову за вих.№10 від 17.01.2022 відмовлено. Цією ж ухвалою відкладено підготовче засідання на 21.02.2022.

Ухвалою суду від 21.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/677/19 до судового розгляду по суті на 29.03.2022. Ухвалою суду від 10.05.2022 розгляд справи по суті перепризначено на 13.06.2022.

06.06.2022 на адресу суду від КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради надійшов лист від 03.06.2022 за вих.№117 з проханням вирішити питання щодо грошової компенсації витрат підприємства, пов`язаних з наданням доказів до суду та зобов`язати учасника справи, який заявив клопотання про витребування доказів, перерахувати кошти на розрахунковий рахунок підприємства (т.6, а.с.227).

13.06.2022 від представника третьої особи (Ткаченко І.О.) надійшла заява про скасування заходів забезпечення позову від 13.06.2022 за вих.№43 (т.6, а.с.229-230).

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про зміну підстав позову.

Представник позивача позовні вимоги прокурора не підтримав з підстав, наведених у відповідних письмових поясненнях від 26.05.2021.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.

Представник третьої особи - Ткаченко І.О. просив суд скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 03.06.2021.

Представник третьої особи - Департаменту культури, молоді та спорту Житомирської обласної державної адміністрації під час нового розгляду справи письмових пояснень по суті спору не надав, у судовому засіданні не висловив чіткої позиції щодо заявленого позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Житомирської міської ради від 27.09.2018 №1178 "Про внесення доповнень в рішення міської ради від 26.06.2018 №1092 та про приватизацію будівлі недіючого дошкільного навчального закладу №54 з допоміжною господарською спорудою за адресою: м.Житомир, бульвар Старий, 22" внесено доповнення в розділ 1 додатку 1 до рішення 36 сесії Житомирської міської ради 7 скликання від 26.06.2018 №1092 "Про приведення у відповідність до вимог Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" рішень міської ради від 18.12.2017 №870 та від 01.03.2018 №952" зокрема, до переліку об`єктів малої приватизації комунальної власності міста Житомира, що підлягають приватизації у 2018 році, включено будівлю недіючого дошкільного навчального закладу №54 з допоміжною господарською спорудою, літери "А", "Б", яка розташована за адресою: м.Житомир, бульвар Старий, 22 (т.1, а.с.24-25).

Відповідно до протоколу №8 від 18.10.2018 аукціонної комісії з продажу об`єкта малої приватизації будівлі недіючого дошкільного навчального закладу №54 з допоміжною господарською спорудою за адресою: м.Житомир, бульвар Старий, 22, затвердженого наказом начальника відділу по управлінню та приватизації комунального майна Житомирської міської ради №86-П від 24.10.2018, визначено умови продажу об`єкта малої приватизації, а саме з обов`язковим збереженням профілю діяльності об`єкта як дошкільного навчального закладу, визначено вартість об`єкта приватизації за результатами незалежної оцінки в розмірі 3689532,00грн (знижена стартова ціна - 1844766,00грн), та затверджено інформаційне повідомлення про проведення аукціону з продажу будівлі недіючого дошкільного навчального закладу №54 з допоміжною господарською спорудою за адресою: м.Житомир, бульвар Старий, 22 (т.1, а.с.27-34).

З протоколу про результати електронного аукціону №UA-PS-2018-11 -02-000002-1 від 22.11.2018 року вбачається, що для участі в Аукціоні з продажу будівлі недіючого дошкільного навчального закладу №54 з допоміжною господарською спорудою заяви подали ОСОБА_3 , ТОВ "Перфект Білдінг", ТОВ "Дружні Сходи" і ТОВ "Обрій Діжитал" (т.1, а.с.43-46).

За результатами трьох раундів електронного аукціону найвищу ціну за об`єкт приватизації - 6 500 001,00 грн, запропонувало ТОВ "Обрій Діжитал", яке і обрано переможцем торгів.

У подальшому, 21.12.2018 року між Житомирською міською об`єднаною територіальною громадою в особі Житомирської міської ради (продавцем) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Обрій Діжитал" (покупцем) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець передав у власність покупця будівлю недіючого дошкільного навчального закладу №54 з допоміжною господарською спорудою за адресою: м.Житомир, бульвар Старий, 22, загальною площею 761,0кв.м, вартістю 6 500 001,00грн (у т.ч. ПДВ). Договір купівлі-продажу від 21.12.2018 року нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. та зареєстрований нотаріусом за реєстровим номером №13123 (т.1, а.с.50-53).

Зазначена будівля дитячого садка загальною площею 761,0кв.м, що знаходиться за адресою: м.Житомир, бульвар Старий, 22, передана продавцем покупцю за актом прийому-передачі від 21.01.2019 (т.1, а.с.54).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.06.2019 року (індексний номер витягу: 171544328) будівля дошкільного навчального закладу №54 з допоміжною господарською спорудою, загальною площею 761,0 кв.м. перейшла у власність ТОВ "Обрій Діжитал" (т.1, а.с.47-49).

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на встановлення прокуратурою області порушень при укладенні договору купівлі-продажу комунального майна вимог ст.4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", ст.80 Закону України "Про освіту", якими заборонено вилучення, крім випадків, встановлених законом, та приватизація об`єктів та майно державних і комунальних закладів освіти абревіатура використання - не за освітнім призначенням. Крім того, об`єкт, який був предметом договору купівлі-продажу, є об`єктом культурної спадщини, його було внесено до переліку щойно визнаних об`єктів культурної спадщини. І відповідно до наказу Управління культури Житомирські ОДА прийнято відповідне рішення, про що повідомлено власника, яким на той час була Житомирська міська рада. Враховуючи те, що на момент здійснення продажу вказаний об`єкт було включено до переліку культурної спадщини, обов`язково має бути згода відповідного органу на відчуження даного об`єкта і в договорі купівлі-продажу має бути визначена істотна умова як - укладання договору на об`єкт культурної спадщини.

За вказаних обставин, у липні 2019 року заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської міської об`єднаної територіальної громади в особі Житомирської міської ради звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про визнання незаконним та скасування рішення 40 сесії 7 скликання Житомирської міської ради від 27.09.2018 №1178 "Про внесення доповнень в рішення міської ради від 26.06.2018 №1092 та про приватизацію будівлі недіючого дошкільного навчального закладу №54 з допоміжною господарською спорудою за адресою: м.Житомир, бульвар Старий, 22" про визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення від 21.12.2018, а саме: будівлі недіючого дошкільного навчального закладу №54 з допоміжною господарською спорудою за адресою: м.Житомир, бульвар Старий, 22, загальною площею 761,0кв.м., укладеного між Житомирською міською об`єднаною територіальною громадою в особі Житомирської міської ради і Товариством з обмеженою відповідальністю "Обрій Діжитал" про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій Діжитал" повернути на користь Житомирської міської об`єднаної територіальної громади в особі Житомирської міської ради нерухоме майно, а саме: будівлю недіючого дошкільного навчального закладу №54 з допоміжною господарською спорудою за адресою: м.Житомир, бульвар Старий, 22, загальною площею 761,0 кв.м., вартістю 6500001,00грн; про скасування запису від 28.01.2019 у Єдиному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій Діжитал" на будівлю дошкільного навчального закладу №54 з допоміжною господарською спорудою загальною площею 761,0 кв.м., яка розташована за адресою: м. Житомир, бульвар Старий, 22.

Так, рішенням Господарського суду Житомирської області від 31.01.2020, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2020, у позові відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.04.2021 касаційну скаргу заступника прокурора Житомирського гарнізону задоволено частково, рішення Господарського суду Житомирської області від 31.01.2020 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

За висновком Верховного Суду, суди попередніх інстанцій у розгляді даної справи залишили поза увагою, що незалежно від статусу Закону України "Про освіту" 2017 року як спеціального чи загального стосовно Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" 2018 року, Закон України "Про освіту" 2017 року, враховуючи його преамбулу, та відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (з урахуванням також його преамбули), може лише уточнювати процедури, передбачені Законом про приватизацію 2018, з метою захисту завдань та мети Закону про освіту 2017. Разом з тим, Законом про освіту 2017 не можуть безпосередньо змінюватись самі ці процедури приватизації, здійснюватися пряме фактичне регулювання процедур приватизації, припинятись потенційна можливість таких процедур без внесення відповідних узгоджених змін до Закону про приватизацію 2018. Враховуючи це, надання переваги ч.4 ст.80 Закону про освіту 2017 у зазначеному протиріччі з положеннями Закону про приватизацію 2018 призводить до того, що попри передбачену Законом про приватизацію 2018 можливість приватизації об`єктів освіти, ч.4 ст.80 Закону про освіту 2017, встановлює абсолютну заборону приватизації об`єктів державних та комунальних закладів освіти, повністю виключає дію п. 4 ч.2 ст. 5 Закону про приватизацію 2018 щодо об`єктів освіти, а не уточнює її або визначає особливості її реалізації.

Разом з тим, Верховний Суд звернув увагу на пункти 32-35 рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства", якими передбачено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Європейського суду в зазначеній справі "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила".

Верховний Суд вказав на те, що судам необхідно надати оцінку діям усіх учасників процедури приватизації Недіючого дошкільного навчального закладу №54 в контексті висновків ЄСПЛ, а також наслідки можливого задоволення позовних вимог через призму положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду справи суду слід урахувати викладене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване та законне рішення.

За приписами ч.1 ст.316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

При цьому суд враховує, приписи ст.14 ГПК України, згідно якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Здійснивши оцінку спірних правовідносин сторін з огляду на приписи законодавства, наявні докази у справі, з урахуванням висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Закон України від 05.09.2017 "Про освіту" (який набрав чинності 28.09.2017) регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.

Зазначаючи про незаконність рішення Житомирської міської ради від 27.09.2018 №1178 "Про внесення доповнень в рішення міської ради від 26.06.2018 №1092 та про приватизацію будівлі недіючого дошкільного навчального закладу №54 за адресою: м.Житомир, бульвар Старий, 22" прокурор перш за все вказує на наявність законодавчої заборони приватизації майна закладів освіти.

В контексті обставин цієї справи, для вирішення питання, чи підлягає у цьому спорі застосуванню ч.4 ст.80 Закону України "Про освіту", суд вважає необхідним дослідити питання визначення понять заклад освіти та майно закладів освіти.

За змістом пункту 6 статті 1 зазначеного Закону заклад освіти - юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність.

Засновник закладу освіти - орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов`язків засновника (пункт 7 статті 1 Закон України "Про освіту").

За змістом частини 1 статті 80 цього Закону до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

З огляду на викладене є очевидним, що поняття "майно закладу освіти" може бути застосовано лише у разі існування закладу освіти, як такого.

Приписами ч.3 ст.15 "Про дошкільну освіту" передбачено, що статус комунального має заклад дошкільної освіти, заснований на комунальній формі власності.

Судом встановлено, що спірна будівля недіючого дошкільного навчального закладу №54 за адресою: м.Житомир, бульвар Старий, 22, на час прийняття оскаржуваного рішення міської ради від 27.09.2018 та укладення договору купівлі-продажу від 21.12.2018 знаходилась у комунальній власності та належала територіальній громаді міста Житомира в особі Житомирської міської ради (т.1, а.с.35).

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, юридична особа - Дитячі ясла-садок №54 (на момент виникнення спірних правовідносин) не перебувала в процесі припинення. Основним видом діяльності - є дошкільна освіта (т.1, а.с.57-61).

Слід зазначити, що дошкільний навчальний заклад №54 був побудований у 1924 році та розміщений за адресою: м.Житомир, бульвар Старий, 22, однак не використовувався в освітньому процесі, оскільки приміщення не відповідало санітарно-гігієнічним нормам утримання та потребувало капітального ремонту.

Відповідно до наказів відділу освіти Житомирської міської ради №289 від 29.08.2003 та №312 від 22.09.2003 було закрито три групи (т.5, а.с.79).

Згідно листа Департаменту освіти Житомирської міської ради від 11.04.2019 №989 дошкільний навчальний заклад №54 рахується як заклад дошкільної освіти, який не працює (т.1, а.с.90-96).

Відтак, недіючий дошкільний навчальний заклад є комунальним майном дошкільної освіти, а спірне нерухоме майно - об`єктом (нерухомим майном) комунального закладу освіти.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" (в редакції від 18.01.2018) до об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.

Згідно із абзацом 2 частини 3 статті 4 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) майно, яке перебуває на балансах державних підприємств, установ, організацій, що не підлягають приватизації, та яке не входить до складу єдиних майнових комплексів, що забезпечують основні види діяльності таких підприємств або більше трьох років не використовуються у виробничій діяльності і подальше їх використання не планується, належить до об`єктів, що підлягають приватизації.

Таким чином, з огляду на положення частини 1 та абзацу 2 частини 3 статті 4 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" приватизація спірного майна можлива за умови, якщо пряма заборона щодо його приватизації не передбачена Законом України "Про приватизацію державного та комунального майна" та іншими законами України.

Положення Закону "Про приватизацію державного та комунального майна" не містять заборони на приватизацію спірного майна.

Разом з тим, ч.4 ст.80 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) передбачено, що об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням.

Отже, у розумінні ч.1 ст.4 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" іншим законом України, який містить пряму заборону приватизації об`єктів та майна державних і комунальних закладів освіти, є Закон України "Про освіту".

При цьому, порядок використання майна закладів освіти, яке не використовується в освітньому процесі врегульовано частиною 6 статті 80 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення). Даною нормою передбачено, що майно закладів освіти, яке не використовується в освітньому процесі, може бути вкладом у спільну діяльність або використане відповідно до статті 81 цього Закону.

Статтею 81 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) передбачено, що правові засади державно-приватного партнерства у сфері освіти і науки визначені Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про державно-приватне партнерство", цим Законом, іншими законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Державно-приватне партнерство у сфері освіти і науки здійснюється на основі договорів між органами державної влади та приватними партнерами, які укладаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Державно-приватне партнерство у сфері освіти і науки може передбачати: спільне фінансування закладів освіти, а також юридичних і фізичних осіб, які провадять освітню діяльність; утворення та/або спільне фінансування і розвиток баз практичної підготовки; утворення та/або спільне фінансування і експлуатацію інноваційних підприємств (інноваційний центр, технопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо) на базі існуючих закладів освіти; розроблення і розвиток сучасних технологій освіти, навчання; професійно-практичну підготовку; запровадження спільних програм фінансування підготовки фахівців тощо; здійснення заходів щодо соціального захисту та поліпшення житлових умов працівників системи освіти та здобувачів освіти. Фінансування державно-приватного партнерства у сфері освіти може здійснюватися за рахунок: фінансових ресурсів приватного партнера; фінансових ресурсів, запозичених в установленому порядку; коштів державного та місцевих бюджетів; інших джерел, не заборонених законодавством. Державно-приватне партнерство щодо об`єктів державної та комунальної власності здійснюється без зміни цільового призначення та форми власності цих об`єктів. Передача в управління приватним партнерам в оренду, в концесію, в оперативне управління тощо рухомого та/або нерухомого державного та/або комунального майна, у тому числі земельних ділянок, забороняється. Рухоме та/або нерухоме державне та/або комунальне майно, у тому числі земельні ділянки, передані приватному партнерові в управління, не може бути предметом застави, стягнення, джерелом погашення боргу, і щодо такого майна не можуть вчинятися будь-які дії, наслідком яких може бути припинення державної чи комунальної власності на відповідні об`єкти.

Отже, ані ч. 6 ст.80, ані ст.81 Закону України "Про освіту" не передбачають умови щодо можливості приватизації об`єктів та майна державних і комунальних закладів освіти, яке не використовується в освітньому процесі.

Разом з тим, станом на момент прийняття оскаржуваного рішення недіючий дошкільний навчальний заклад освіти №54, як окрема юридична особа, існував та не перебував в процесі припинення.

Оскільки будівля недіючого дошкільного навчального закладу №54 за адресою: м.Житомир, бульвар Старий, 22 належить до майна закладів освіти, хоча закладом освіти і не використовується, від цього статус майна залишається незмінним, також незмінними залишаються і заборони на його відчуження.

Тому спірна будівля не може бути включена до переліку об`єктів приватизації, так як є обмеження, передбачені спеціальним законом, який в даному випадку має перевагу над абз.2 ч.3 ст.4 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", відтак дії органу місцевого самоврядування Житомирської міської ради вчинені з порушеннями вимог чинного законодавства.

З огляду на встановлені обставини, суд відхиляє аргументи представника відповідача про те, що оскільки спірний об`єкт нерухомості за адресою: м.Житомир, бульвар Старий, 22, з 2010 року не використовувався, як дитячий дошкільний заклад освіти №54, у зв`язку з чим Житомирська міська рада дотрималась вимог ч.4 ст.80 Закону України "Про освіту" у процесі приватизації будівлі недіючого дошкільного навчального закладу №54.

При вирішенні даного спору в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення від 21.12.2018, а саме: будівлі недіючого дошкільного навчального закладу №54 за адресою: м.Житомир, бульвар Старий, 22, загальною площею 761,0кв.м., укладеного між Житомирською міською об`єднаною територіальною громадою в особі Житомирською міською радою та ТОВ "ОБРІЙ ДІЖИТАЛ", визначальним суд вважає наступні обставини.

Частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 07 липня 2011 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Пунктами 32-35 рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Європейського суду в зазначеній справі "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила". Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".

Крім того, за змістом рішення ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04, п.70) суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У постанові Верховного Суду від 14.07.2020 у справі №904/3307/19 наведено висновок про те, що висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника, адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, можуть бути пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна, що суд повинен достеменно дослідити та встановити.

Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 14.03.2007 у справі №21-8во07, самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.

Наведені висновки Верховного Суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 922/623/20.

Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.01.2021 у справі №922/623/20 у правовідносинах щодо приватизації об`єкта комунальної власності вказала на необхідність надання юридичної оцінки необхідності позбавлення покупця права мирного володіння приватизованим майном, ураховуючи рішення ЄСПЛ про неможливість витребування у добросовісного набувача майна, яке вибуло з володіння держави внаслідок порушень, допущених уповноваженими посадовими особами, які здійснюють функцію управління державним майном (спори щодо порушення частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Прокурор, звертаючись з даним позовом, наводить підстави позову щодо неправомірних дій саме органу місцевого самоврядування щодо відчуження спірного об`єкту. При цьому, прокурором не наведено, а матеріали справи не містять доказів сприяння покупця дитячого дошкільного закладу освіти №54 спричиненим на думку прокурора порушенням діючого законодавства при приватизації спірного об`єкта; а також не доведено винної, протиправної поведінки самого набувача майна під час проведення аукціону.

Враховуючи вищевикладене, на переконання суду, не може існувати солідарного ризику і солідарної відповідальності учасників правочину за перевищення відчужувачем майна своїх повноважень, оскільки, у приватного учасника обороту відсутній обов`язок контролювати законність рішень Житомирської міської ради та приватний учасник обороту об`єктивно позбавлений змоги впливати на рішення Житомирської міської ради, незалежно від оцінки дій останньої.

За наведеного, прокурором не доведено порушення майнового права чи інтересу територіальної громади, настання негативних наслідків такого порушення, оскільки приватизація об`єкта комунальної власності - будівлі недіючого дошкільного навчального закладу №54 з допоміжною спорудою за адресою: м.Житомир, бульвар Старий, 22, відбулася з ініціативи територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування - Житомирської міської ради, продаж об`єкта комунальної власності майна здійснений на конкурентних засадах шляхом проведення електронного аукціону (який не визнано недійсним), грошові кошти, отримані від приватизації майна, були спрямовані до місцевого бюджету, а дії з відчуження майна комунальної власності не пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна.

Що стосується вимоги прокурора про зобов`язання ТОВ "ОБРІЙ ДІЖИТАЛ" повернути на користь Житомирської міської об`єднаної територіальної громади в особі Житомирської міської ради нерухоме майно, а саме: будівлю недіючого дошкільного навчального закладу №54 суд зазначає наступне.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (абз.2 ч.1 ст.216 ЦК).

За змістом частин 1, 2 ст. 216 ЦК правовими наслідками недійсності правочину є реституція (основний наслідок) та відшкодування збитків (додатковий наслідок).

Суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи (згідно з абз.2 ч.5 ст.216 ЦК), таке право є у суду лише щодо нікчемних правочинів.

Тлумачення ст.216 ЦК свідчить, що слід відмежовувати правові наслідки недійсності правочину і правові наслідки виконання недійсного правочину; до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього, якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину іншій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною; правові наслідки виконання двостороннього недійсного правочину охоплюють собою двосторонню реституцію; законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків визначених в ст.216 ЦК України або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Отже, наслідками недійсності правочину є поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином, яке може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за правочином, залишається у його сторони.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст.216 ЦК) застосовується лише у разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним, чи який визнано недійсним.

Метою проведення реституції є відновлення між сторонами такого собі status quo у фактичному та правовому становищі, що існував до вчинення правочину, шляхом, так би мовити, абсолютного знищення юридичного значення будь-яких дій, що вчинялися суб`єктами - учасниками недійсного правочину.

Реституція - це спеціальний зобов`язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.

Правило ст.216 ЦК застосовується виключно до сторін правочину.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.

У постановах Верховного Суду від 26.06.29018 у справі №916/1952/17 від12.09.2019 у справі №915/1868/18, від 14.05.2020 у справі №916/1952/17, дійсно міститься висновок про те, що одностороння реституція чинним законодавством не передбачена. Втім, цей висновок не можна застосовувати у відриві від контексту та обставин справи. У цих постановах Верховний Суд звертав увагу на те, що правила абз.1 ч.1 ст.216 ЦК (двостороння реституція) застосовуються тоді, коли обидві сторони здійснили виконання недійсного договору. У тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК, зокрема ст.1212 ЦК.

У даній справі прокурор посилався в обґрунтування своїх вимог саме на ст.216 ЦК України та просив повернути Житомирській об`єднаній територіальній громаді в особі Житомирської міської ради все отримане ним за правочином, вартістю 6 500 001,00грн.

Судом встановлено, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 21.12.2018 фактично є виконаним обома сторонами, адже Житомирська об`єднана територіальна громада в особі Житомирської міської ради передала відповідачу будівлю недіючого дошкільного навчального закладу №54і, а ТОВ "ОБРІЙ ДІЖИТАЛ" оплатив вартість придбаного майна.

За вказаних обставин, звертаючись з позовом у цій справі, прокурор мав зазначити вимоги про двосторонню реституцію (просити відповідача повернути майно на користь позивача, а останнього зобов`язати повернути відповідачу отримані кошти), оскільки обґрунтування позовних вимог засвідчує, що він висував вимогу як проти позивача, так і проти відповідача, якою є вимога про визнання двостороннього правочину недійсним, внаслідок якої нівелюється правова підстава утримувати майно для ТОВ "ОБРІЙ ДІЖИТАЛ", а для позивача - утримувати сплачені йому за такою угодою кошти.

Суд звертає увагу, що встановлені судом порушення (приватизація будівлі недіючого дошкільного навчального закладу №54), були допущені саме з боку Житомирської міської ради, а не з боку покупця будівлі - ТОВ "ОБРІЙ ДІЖИТАЛ".

Суд враховує, що у разі визнання договору купівлі-продажу недійсним, кошти, які отримала Житомирська міська рада за продаж об`єкта нерухомості у розмірі 6 500 001,00грн, мали бути добровільно повернуті покупцю, адже відпала б правова підстава перебування їх у власності продавця.

Відтак, замість захисту інтересів держави (зокрема, Житомирської міської територіальної громади в особі Житомирської міської ради), ці інтереси навпаки - постраждали би. Це підтверджується й доводами Житомирської міської ради, які містяться у письмових поясненнях. Житомирська міська територіальна громада в особі Житомирської міської ради як позивач заперечувала проти вимог та доводів прокурора і ця правова позиція була незмінною протягом всього судового розгляду справи.

Суд наголошує, що вимога про визнання Договору недійсним та застосування наслідків недійсності в порядку, передбаченому ст.216 ЦК, не може розглядатися як санкція (покарання) лише для однієї з сторін правочину, за допущене іншою стороною, в даному випадку позивачем, порушення процедури приватизації майна.

Крім того, вважає необхідним зазначити, що станом на момент нового розгляду даної справи №906/677/19 відповідачем здійснено відчуження спірного майна.

Зокрема, на виконання вимог договору іпотеки, укладеного 17.06.2020 між ТОВ "ОБРІЙ ДІЖИТАЛ" та ОСОБА_1 , приватним нотаріусом Сєтаком В.Я. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.11.2020 здійснено запис про зміну права власності, відповідно до якого право власності на будівлю дошкільного навчального закладу №54 з допоміжною господарською спорудою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло ОСОБА_1 (т.6, а.с.123-133).

За вказаних обставин, у зв`язку з переходом до ОСОБА_1 права власності на спірну будівлю недіючого дошкільного навчального закладу №54 заявлені прокурором позовні вимоги саме до ТОВ "ОБРІЙ ДІЖИТАЛ" в частині повернення спірного майна не призведуть до відновлення порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, за захистом якого, звернувся прокурор. Слід зазначити, що прокурор в порядку ст.48 ГПК України не звертався до суду з відповідною заявою про залучення ОСОБА_1 співвідповідачем у даній справі.

Приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводам, наведеним прокурором по справі в обґрунтування позовних вимог, зокрема, щодо відчуження Житомирською міською радою спірної будівлі з порушенням ст.ст.18, 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини", оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно положень ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора у повному обсязі.

Судовий збір відповідно до п.2 ч.4 ст.129ГПК України покладається на прокурора.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до абзацу 2, ч.2, ст.30 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" визначено, що строк позовної давності для звернення з позовом про відмову в затвердженні протоколу аукціону, визнання недійсними результатів приватизації об`єкта малої приватизації або договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації становить три місяці.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134)).

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про те, що підстави для задоволення позову відсутні, строк позовної давності судом не застосовується.

Крім того, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 03.06.2021 частково задоволено заяву заступника керівника Житомирської обласної прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову у справі №906/677/19 та заборонено ОСОБА_1 та іншим особам здійснювати будь-які дії з будівлею недіючого дошкільного навчального закладу №54 з допоміжною господарською спорудою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 761,0кв.м., у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини щодо нього.

Згідно ч.9 ст.145 ГПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

З огляду на вказане та приймаючи до уваги, що судом відмовлено у задоволенні вищевказаного позову, суд дійшов висновку про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Житомирської області 03.06.2021 у справі №906/677/19.

Щодо заяви КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради про виплату вартості послуг з надання в судове засідання для огляду інвентаризаційної справи суд враховує наступне.

Згідно із розрахунком понесених підприємством витрат у зв`язку з наданням в судове засідання для огляду інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомості, що не відноситься до житлового фонду з виготовленням належним чином прошитої та скріпленої печаткою підприємства ксерокопії даної інвентаризаційної справи (т.6, а.с.24 на звороті).

Ухвалами господарського суду від 30.06.2021 та від 04.08.2021 витребувано у Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради матеріали інвентаризаційних справ на об`єкти нерухомого майна за адресами: м.Житомир, бульвар Старий, 21 та м.Житомир, бульвар Старий, 22 (оригінали документів - для огляду в судовому засіданні, їх копії - для долучення до матеріалів справи).

В судове засідання 27.09.2021 представником КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради надано оригінал інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомого майна за адресою: м.Житомир, бульвар Старий, 22.

Судом оглянуто оригінал інвентаризаційної справи на будинок за адресою вул.м.Житомир, бульвар Старий, 22 та долучено до матеріалів справи її копія.

27.09.2021 до суду представник КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради надав заяву, відповідно до якої просить вирішити питання щодо грошової компенсації витрат, пов`язаних з наданням доказів до суду, та зобов`язати учасника справи, який заявив клопотання про витребування доказів перерахувати на рахунок підприємства кошти в розмірі 1316,20грн.

Приписами ст.128 ГПК України передбачено, що особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат. Розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. У випадках, коли сума витрат пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом. Граничний розмір компенсації витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 №590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" встановлено, що витрати, пов`язані з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, не можуть перевищувати 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за сукупність дій, необхідних для розгляду справи.

Станом на 27.09.2021 (дата подачі заяви про вирішення питання щодо грошової компенсації витрат КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради, пов`язаних із наданням доказів до суду) 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1189,50грн.

Таким чином, розмір грошової компенсації витрат КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради, пов`язаних із наданням доказів до суду, становить 1189,50грн і не може перевищувати зазначеної суми.

В даному випадку суд враховує, що з клопотанням про витребування інвентаризаційної справи звернувся відповідач, прокурор при цьому заперечував проти такого витребування, суд покладає витрати, пов`язані з витребуванням доказів, на особу, яка заявила відповідне клопотання - ТОВ "ОБРІЙ ДІЖИТАЛ".

Керуючись статтями 123, 128, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Житомирської області від 03.06.2021 року у даній справі.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБРІЙ ДІЖИТАЛ" (вул.Хлібна, 27, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 38090808 ) на користь Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради (вул.Велика Бердичівська, 15/1, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 03343893, р/рах. № НОМЕР_1 в АБ "Укргазбанк", МФО 320478, IBAN НОМЕР_2 ) - 1189,20грн відшкодування витрат, пов`язаних з наданням Комунальним підприємством "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради для огляду в судове засідання інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомості, що не відноситься до житлового фонду з виготовленням належним чином прошитої та скріпленої печаткою підприємства ксерокопії даної інвентаризаційної справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 13.07.22

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 1 - в справу

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - заступнику керівника Житомирської обласної прокуратури (10008, м.Житомир, вул.С.Ріхтера, 11

5- третій особі - Департаменту культури, молоді та спорту Житомирської обласної державної адміністрації: 10014, м. Житомир,

вул. Мала Бердичівська, 25;

6 - третій особі - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 );

7 - КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради (10014, Житомирська область, м.Житомир, вул.Велика Бердичівська, 15/1)