Рішення

від 04.07.2022 по справі 755/6268/20

БОБРОВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 755/6268/20

2/729/5/22 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

05 липня 2022 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:

судді Бойко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Малюшицької Я.В.,

позивачки - ОСОБА_1 ,

представника позивачки - адвоката Корзнікова С.В.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Речицької Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бобровиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду із позовом до відповідача про поділ спільного майна подружжя. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що за час їхнього шлюбу було придбано автомобіль марки Mercedes-Benz Sprinter, 2006 року випуску, станом на 28.04.2020 рік вартість подібного автомобіля (згідно бази даних АВТО РИА) становить 14266,33 доларів США, що за офіційним курсом НБУ 26947 грн. за 1 дол. США, складає 384434, 79 грн.; житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа будинку 50,3 кв.м., житлова 23,8 кв.м. Будинок розташований на земельній ділянці 0,2500 га, кадастровий номер 7420688000:05:000:0255, з цільовим призначенням обслуговування будівель, яка отримана у власність в 2010 році. Договір купівлі-продажу житлового будинку №3463 від 09.12.2005 року. Оскільки вона не має доступу до спірного майна і не має правовстановлюючих документі (документи знаходяться у відповідача) тому, не має можливості провести експертну оцінку майна. На даний час вона вимушена оцінити спірне майно враховуючи вартість подібних об`єктів нерухомого майна (будинку та відповідної земельної ділянки). Згідно даних бази OLX середня вартість подібного будинку разом із земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку становить 169083,00 грн. Таким чином, Ѕ частина майна коштує 84541,00 грн. На даний час відповідач 28.09.2019 року без її згоди продав автомобіль, а за таких обставин вона висуває вимогу про компенсацію їй половини вартості автомобіля 192217,40 грн., отже загальна вартість Ѕ частини майна становить 276758,40 грн. За таких обставина, позивачка вважає, що за нею має бути визнано право власності на Ѕ частку житлового будинку та земельної ділянки, а також стягнуто грошову компенсацію в розмір Ѕ частки вартості автомобіля.

19.10.2020 року через канцелярію суду відповідачем подано відзив на позовну заяву. Відповідач позовні вимоги не визнає та зазначає, що, згідно з п. 22 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Відповідно до наданих до позову документів сума є не обґрунтованою, не підтверджується належними та допустимими доказами. Посилання на картинки з сайту ОЛХ не можуть доводити вартість майна навіть орієнтовно. Крім того, на неналежних та недопустимих доказах зазначено інший населений пункт ціни на нерухомість в ньому значно вищі. Ціна позову щодо вимоги про визнання права власності на нерухоме майно, відповідно до ч. 1 п. 9 ст. 176 ЦПК України, визначається дійсною вартістю нерухомого майна, що належить фізичним особам на праві приватної власності. Дійсна вартість майна може бути підтверджена відповідним висновком суб`єкта оціночної діяльності. Суб`єкти оціночної діяльності надають стислі звіти про орієнтовну вартість об`єкта оцінки. Крім того, знаючи кадастровий номер земельної ділянки можливо, навіть в електронному вигляді, на офіційному сайті Держгеокадастру, замовити нормативно грошову оцінку земельної ділянки. ОСОБА_1 не зверталась до нього для допуску фахівців та не виказувала пропозиції разом оцінити будинок чи будь-яке інше майно. Зважаючи на те, що вартість майна (частини будинку) визначена приблизно (не обгрунтована), сплачений судовий збір, не дозволяє суду розглядати спір, теж є приблизним, отже таким, що не відповідає законодавству. Таким чином, вважати виконаними вимоги ухвали Бобровицького районного суду Чернігівської області від 20 серпня 2020 р. не є можливим. Крім того, автомобіль, про який зазначає позивач у позові, вибув з його власності за погодженням з ОСОБА_1 . За кошти вилучені від переоформлення автомобілю вони сплачували комунальні послуги, віддали позики, купували речі, продукти та лікувались. З 2018 року вони були винні кошти за проведену операцію та лікування з 09.11.2018 року по 14.11.2018 року в ДУ «Інститут урології» України, які повернули після продажу автомобілю. Як зазначає відповідач, автомобіль придбавався за його особисті кошти. Він працював, отримував пенсію, як працівник внутрішніх справ. Тому йому не зрозуміло, про які спільні грошові кошти йде мова, якщо кошти від відчуження автомобілю були витрачені ними разом, як подружжям. Земельна ділянка з кадастровим номером 7420688000:05:000:0255 набута ним внаслідок безоплатної передачі із земель комунальної власності та була ним приватизована. Майно, що належало одному з подружжя на праві особистої приватної власності у порядку ст. 57 СК України, повністю та автоматично не перетворюється в спільну сумісну власність. Його колишня дружина з 2006 року не проявляла інтересу до даної земельної ділянки взагалі. 31 серпня 2020 року Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 738/703/18, провадження № 61- 16877СВІ9 (ЄДРСРУ № 91260527) досліджував питання права спільної/приватної власності на приватизовану земельну ділянку. Відповідно до частини п`ятої статті 61 СК України в редакції Закону України від 11 січня 2011 року № 2913-VI «Про внесення змін до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя», який набрав чинності 8 лютого 2011 року, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя була земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, в тому числі приватизації. Законом України від 17 травня 2012 року № 4766-VI «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини/чоловіка», який набрав чинності з 13 червня 2012 року, режим майна подружжя, набутого внаслідок приватизації, змінено. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 57 СК України земельна ділянка, набута на час шлюбу внаслідок приватизації, є особистою приватною власністю дружини/чоловіка. Частину п`яту статті 61 СК України виключено. У період часу з 8 лютого 2011 по 12 червня 2012 р. включно земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, в тому числі приватизації, визнавалася спільною сумісною власністю подружжя; до 8 лютого 2011 року та після 12 червня 2012 року така земельна ділянка належала до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду. Аналогічний висновок по застосуванню норм Закону України «Про внесення зміни до статті 61 СК України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя» від 11 січня 2011 року зроблений у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 1311/832/12 (провадження № 61-6409св18), від 12 листопада 2018 року в справі № 753/6139/14-ц (провадження № 61-27342св18), від 12 червня 2019 року в справі № 409/1959/15-ц (провадження № 61-14257св18), від 24 квітня 2020 року в справі № 622/999/16- ц (провадження № 61-1260св19, СДРСРУ № 88951940) та від 12 серпня 2020 року у справі № 626/4/17 (провадження № 61-29004св18, СДРСРУ № 91037301). Таким чином, позовні вимоги про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 7420688000:05:000:0255 набутої ОСОБА_2 внаслідок безоплатної передачі із земель комунальної власності не підлягають задоволенню, тому що не вважаються спільним сумісним майном подружжя, відповідно до ч. 1 п. 5 ст. 57 Сімейного кодексу України, а саме: Земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Будинок за адресою: АДРЕСА_1 придбаний у 2005 році здебільшого за гроші його батька та брата. Вони і були зареєстровані у даному будинку з моменту його придбання. Крім того, в 2003 році він отримав значну грошову суму та зміг з власних коштів допомогти з купівлею будинку. Відповідач з 2011 року є пенсіонером (як працівник органів МВС), крім того мав інші види заробітків. Відповідно до ч. 1 п. З ст. 57 Сімейного кодексу України майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Даний будинок був придбаний за кошти членів його сім`ї батька ОСОБА_3 та брата ОСОБА_4 , а також за його особисті кошти. Крім того, він та члени його родини здійснювали утримання та поліпшення будинку, що значно покращило стан будинку та збільшило його вартість на сьогоднішній день. ОСОБА_5 жодної гривні не вклала не те що в ремонт, а в підтримання стану будинку на момент купівлі. За рішенням суду частка майна дружини або чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. Дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , весь час шлюбу була зареєстрована з ним за його місцем реєстрації. Крім того, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Тому просить ухвалити рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

23листопада 2020року позивачкоюподано відповідьна відзив,у якомувона зазначає,що відповідачв своємувідзиві посилаєтьсяна те,що неюзазначена приблизнавартість спірногомайна,яке єпредметом спору,а томуі сплаченасума судовогозбору єприблизною,а томутаким,що невідповідає законодавству.А тому,на думкувідповідача,вважати виконанимивимоги ухвалисуду від20.08.2020р.(проусунення недоліків)не єможливим.При цьомувідповідач посилаєтьсяп.22Постанови ПленумуВерховного судуУкраїни №11від 21.12.2007року «Пропрактику застосуваннясудами законодавствапри розглядісправ проправо нашлюб розірванняшлюбу,визнання йогонедійсним таподіл спільногомайна подружжя».Вказаний пунктПостанови зазначає,що «Вартістьмайна,що підлягаєподілу визначаєтьсяза погодженнямміж подружжям,а принедосягненні згоди-виходячи здійсної йоговартості начас розглядусправи».Враховуючи те,що автомобільбув проданийВідповідачем інерухоме майноперебуває уповному володінніі користуванніВідповідача,всі правовстановлюючідокументи перебуваютьу нього(Вінїх забравразом ізсвоїми речами29-30червня 2019року)вона немала можливостізамовити експертнуоцінку,а томувизначила вартістьвиходячи ізсередньої вартостірівноцінних об`єктівзгідно загальнодоступнихданих,які розповсюдженів інтернетмережі.Якщо відповідачне згоденз такоювартістю,то вінмає зазначитичи воназавищена чизанижена,в подальшомувзагалі незазначає ніціну продажуавтомобіля нівартість нерухомогомайна (лишезазначає щостан майнапокращився завдякийого батькута брату).Таким чиномвказані запереченняВідповідача жоднимчином непідтверджені доказами.Відповідач зазначає,що автомобільмарки Mercedes-BenzSprinter,2006року випускубув проданийза їїзгоди,а коштибули витраченіна комунальніпослуги,сплату позик,купівлю речей,продуктів талікування.Це невідповідає дійсності,оскільки відповідачвводить судв омануна підтвердженняцього єнаступні докази.У своїйпозовній заявівід 28.11.2019року пророзірвання шлюбувідповідач - ОСОБА_7 зокрема зазначив,що «Спільногогосподарства неведемо більшеніж півроку,проживаємо врізних місцях.Маємо окремібюджети.Стосунки,як подружжяне підтримуємо».Враховуючи їїпояснення викладеніу відзивіна позовпро розірванняшлюбу тавідповідь навідзив,а такожрішення Дарницькогорайонного судум.Києва від16квітня 202року пророзірвання шлюбу,вказані обставинине проживаннясторонами разомз червня2019року тавідсутність спільногогосподарства,спільного бюджету,визнані сторонами,а томуне потребуютьдоказування врозумінні ст.82ЦПК України.За такихобставин вказанідоводи відповідачаслід розглядатикритично.Відповідач зауважує,що земельнаділянка розташованаза адресою: АДРЕСА_1 ,кадастровий номер7420688000:05:000:0255,є йогоособистою приватноювласністю.При цьомупосилається нанорми ст.61СК України,а самена виключеннячастини 5вказаної статті,яка передбачала,що «Об`єктомправа спільноїсумісної власностіподружжя єжитло,набуте одниміз подружжяпід часшлюбу внаслідокприватизації державногожитлового фонду,та земельнаділянка,набута внаслідокбезоплатної передачіїї одномуз подружжяіз земельдержавної абокомунальної власності,у томучислі приватизації.На данийчас,на думкуВідповідача вказаназемельна ділянканабута внаслідокбезоплатної передачііз земелькомунальної власності.З такимидоводами неможливо погодитисьвиходячи ізнаступного.Цільовим призначеннямвказаної земельноїділянки є-обслуговування табудівництво житловогобудинку,громадських будівельта споруд,тобто житловогобудинку,розташованого заадресою: АДРЕСА_2 ,який бувпридбаний згіднодоговору купівлі-продажу№ 3463від 09.12.2005року.Загальна площажитлового будинку50,3кв.м.,житлова площа,23,8кв.м.Тобто наспірну земельнуділянку булоотримано правовласності зметою обслуговуванняжитлового будинку,який є об`єктомспільного майнаподружжя.Крім того,хочу звернутиувагу нанаступне.Відповідно дост.377ЦК Українидо особи,яка набулаправо власностіна житловийбудинок (крімбагатоквартирного),будівлю абоспоруду,переходить правовласності,право користуванняна земельнуділянку,на якійвони розміщені,без зміниїї цільовогопризначення вобсязі тана умовах,встановлених дляпопереднього землевласника(землекористувача).Розмір такадастровий номерземельної ділянки,право наяку переходитьу зв`язкуз переходомправа власностіна житловийбудинок,будівлю абоспоруду,є істотнимиумовами договору,який передбачаєнабуття прававласності наці об`єкти(крімбагато квартирнихбудинків таоб`єктівдержавної власності,що підлягаютьпродажу шляхомприватизації).Згідно ст.120ЗК Україниу разінабуття прававласності нажилий будинок,будівлю абоспоруду,що перебуваютьу власності,користуванні іншоїособи,припиняється правовласності,право користуванняземельною ділянкою,на якійрозташовані ціоб`єкти.До особи,яка набулаправо власностіна жилийбудинок,будівлю абоспоруду,розміщені наземельній ділянці,що перебуваєу власностііншої особи,переходить правовласності наземельну ділянкуабо їїчастину,на якійвони розміщені,без зміниїї цільовогопризначення.Якщо жилийбудинок,будівля абоспоруда розміщеніна земельнійділянці,що перебуваєу користуванні,то вразі набуттяправа власностіна ціоб`єктидо набувачапереходить правокористування земельноюділянкою,на якійвони розміщені,на тихсамих умовахі втому жобсязі,що булиу попередньогоземлекористувача.У разінабуття прававласності нажилий будинок,будівлю абоспоруду кількомаособами правона земельнуділянку визначаєтьсяпропорційно дочасток осібу правівласності жилогобудинку,будівлі абоспоруди.У разінабуття прававласності нажилий будинок,будівлю абоспоруду фізичнимиабо юридичнимиособами,які неможуть матиу власностіземельних ділянок,до нихпереходить правокористування земельноюділянкою,на якійрозташований жилийбудинок,будівля абоспоруда,на умовахоренди.У разінабуття прававласності нажилий будинок(крімбагатоквартирного),який розташованийна земляхдержавної абокомунальної власності,що перебуваютьу користуваннііншої особи,та необхідностіподілу земельноїділянки площаземельної ділянки,що формується,не можебути меншою,ніж максимальнийрозмір земельнихділянок відповідногоцільовою призначення,визначених статтею121Земельного кодексуУкраїни (крімвипадків,коли формуванняземельної ділянкив такомунеможливим).Таким чином,враховуючи приписист.377ЦК України,ст.120ЗК Українивказаний об`єктє єдинимцілим -домоволодінням,яке єспільною власністюподружжя івартість зазначенаєдина,виходячи ізсередньої вартостіподібних об`єктівв даніймісцевості.Відповідач зазначає,що спірнийжитловий будинокбув придбаний2005році здебільшого закошти йогобатька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,та брата- ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_3 .Це невідповідає дійсності,оскільки батько- ОСОБА_3 ,тривалий часніде непрацював,а згодомпішов напенсію завіком,отримує мінімальнупенсію,брат ОСОБА_4 в 90-хроках бувзасуджений дотривалого термінуув`язнення -7років (крадіжкамайна,скоєна групоюосіб),який відбуваву виправномузакладі вм.Харків,звільнився в2002році,і доречі вонаособисто підчас навчанняв Національнійюридичній академіїЯрослава Мудрого(1995-2001р.р.)з моментузнайомства з1998року передавалайому продукти,а в1998році вониз відповідачемнавідували йогона короткочасномупобаченні.Після звільненняз місцьпозбавлення волі ОСОБА_4 офіційноніде непрацював,не мавпостійного джереладоходів,а томуне мавкоштів напридбання нерухомогомайна.Що стосуєтьсятверджень відповідачапро утриманнябудинку тазбільшення йоговартості,то такіобставини маютьбути підтвердженівідповідними експертнимивисновками,зокрема:щодо технічногостану будинку,здійснення відповіднихбудівельних аборемонтних робіт,кількість івартість витратнихматеріалів,а самеголовне вартістьбудинку зурахуванням здійсненихпокращень.Відповідач взагаліне надаєсуду жодногодоказу зцього приводу.Відповідач посилаєтьсяна те,що їхнядочка зареєстрованаза йогомісцем реєстраціїі перебуваєна йогоутриманні,а томувказана обставинамає бутиврахована судомі йогочастка успільному майнімає бутизбільшена.Позивачка звертаєувагу нанаступну обставину-будинок АДРЕСА_3 єгуртожитком,і всамій довідцівід 20.05.2013р.зазначено,що відповідачі дочказаймають «койкомісце».Дочка булазареєстрована завказаною адресою,оскільки відповідачперебував наквартирному облікуяк міліціонер.Фактично весьчас дочкапостійно проживалаз нею,вона піклувалась,вона перебувалана їїутриманні,вона влаштовувалаїї додитячого садочку,до школи,а згодомдопомогла ізвступом доколеджу.На данийчас дочканавчається університетіза заочноюформою навчання.В усіхдокументах втому числіі намедичній карточцідочки зазначеноадресу: АДРЕСА_4 .Крім того,дочка заїї коштив 2008році перебувалана відпочинкув РеспубліціБолгарія.

Позивачка в додаткових поясненнях до суду посилається на те, що з 2001 року по 2003 рік вона працювала заступником начальника відділу ДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві. В 2003 році вона перейшла працювати в АКБ «Східно-Європейський банк", отримувала значну заробітну плату. У 2009 році вона звільнилась і згодом отримала право на зайняття адвокатською діяльністю. Весь час вона намагалась утримувати сім`ю, і коли в 2001 році відповідача звільнили з органів МВС, майже два роки через судові органи оскаржувала наказ про звільнення (шляхом складання відповідних процесуальних документів та подання до судових органів), внаслідок чого в 2003 році його було поновлено. Весь час сім`я перебувала на її утриманні, у відповідача фактично не було доходів, крім того, він мав сплачувати аліменти на утримання сина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно Дніпровського районного суду міста Києва. В 2005 році за її нотаріальною згодою було придбано спірний житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . В тому ж році відповідач надав їй довіреність про представництво його в судових органах. На той час у користуванні батька відповідача - ОСОБА_3 перебувала квартира АДРЕСА_5 . Квартира чотирьохкімнатна і отримувалась батьком відповідача від Менського сирзаводу і в інтересах дітей, тобто відповідача та його брата. З її участі ОСОБА_3 отримав на праві власності вказану квартиру на підставі рішення Менського районного суду Чернігівського області і надав довіреність відповідачу на представництво в усіх державних органах з метою продажу вказаної квартири. Саме на умовах продажу вказаної квартири в 2006 році батько і брат відповідача були зареєстровані в спірному будинку. Це було зроблено з метою продажу квартири і сплати боргів, але фактично зроблено не було і ствердження відповідача про наявність коштів у батька і брата не містяться на реальних доказах. В 2008 році, а саме 21.03.2008 року, вона, як начальник юридичного відділу Банку, отримувала офіційну заробітну плату в сумі 7 037,25 грн. і з метою придбання автомобіля марки «Volkswagen Transporter» 1999 року випуску, отримала в кредит кошти в сумі 35 000,00 грн. (з врахуванням відсотків вартість кредиту становила 41 736,95 грн.). Вказаний автомобіль був дійсно придбаний і ним користувався відповідач. Вказаний кредит було погашено в 2009 році. Згодом вони з відповідачем вирішили продати придбаний автомобіль і придбати інший автомобіль марки Mercedes-Benz Sprinter, 2006 року випуску. Таким чином, автомобіль був придбаний за спільні кошти (значна частина яких була зароблена особисто нею). Саме цей автомобіль був проданий відповідачем без її згоди в період коли вони вже не проживали однією сім`єю, про що свідчить його позовна заява про розірвання шлюбу.

11.01.2021року ОСОБА_7 надав заперечення,у якомузазначає,що позивач продовжує наполягати на поділі земельної ділянки з кадастровим номером 7420688000:05:000:0255, хоча відповідно до ст. 57 СК не є спільною власністю подружжя: земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Земельна ділянка з кадастровим номером 7420688000:05:000:0255 набута ним внаслідок безоплатної передачі із земель комунальної власності та була ним приватизована, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку ЯЛ № 248644 та рішенням Щаснівської сільської ради 4 сесія 5 скликання від 12.01.2007 року. Відповідний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2641цс15, http://reyestr.court.gov.ua/Review/54513240; постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 1311/832/12-ц (провадження № 61-6409св18) http://reyestr.court.gov.ua/Review/74963515; Аналогічна позиція сформульована у постановах Верховного Суду: від 07 листопада 2018 року у справі № 686/2762/15-ц (провадження № 61-4013св18) http://reyestr.court.gov.ua/Review/78011274; від 24 березня 2020 року у справі № 367/3800/14-ц (провадження № 61-15939св19) http://reyestr.court.gov.ua/Review/88449133. Будинок за адресою: АДРЕСА_1 придбаний ним 09 грудня 2005 року. З моменту придбання в ньому зареєстровані його батько ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та брат ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Будинок придбаний здебільшого за гроші його батька, брата та його особисті. Даний факт підтверджується копіями трудових книжок. У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року справі № 711/2302/18 (провадження № 61-13953св19) http://reyestr.court.gov.ua/Review/87517031. Відповідно до ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Він постійно отримував премії під час проходження служби в Дніпровському РУГУ МВС України в місті Києві. Таким чином, з 1998 року по 2011 рік він мав можливість збирати власні кошті з премій. В 2005 - 2006 роках він з ОСОБА_5 проживали окремо один від одного. Він винаймав житло в АДРЕСА_6 . При вселенні йому довелось відновлювати відключене газопостачання. Даний факт підтверджується договором про надання послуг з газопостачання від 17.05.2005 року та Актом № 018426 від 14.05.2005 р., рахунком-повідомленням № 1185661 на сплату послуг з газопостачання за липень 2005 р. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю. Відповідно до ст. 57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. При обранні способу поділу квартири/будинку суд враховує як побажання сторін, так і інші обставини, зокрема: наявність іншого житла у подружжя; рівень доходів кожного з подружжя тощо. Олена Миколаївна успішний адвокат, як вона сама зазначає. Вона має житло за адресою: АДРЕСА_7 , за цією ж адресою зареєстровано і офіс адвоката для провадження господарської (адвокатської) діяльності. Даний факт підтверджується витягом з реєстру адвокатів, наданим позивачем. Він житла не має, окрім будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Він та батько з братом здійснювали утримання та поліпшення будинку, що значно покращило стан будинку та збільшило його вартість на сьогоднішній день. Будинок не був газифікований. Він оплачував розроблення проекту для газифікації житлового будинку та проведення робіт по газифікації. Даний факт підтверджується договором № 699 р. від 10.08.2006 року та квитанціями від 17.04.2006 р.; 10.08.2006 р.; 09.08.2006 р.; 12.04.2007 р.; 19.07.2007 р. Будинок був придбаний за 10 000 грн. в стані, який потребував ремонту. Ним було відремонтовано будинок на суму 28 147 грн., що підтверджується наданими квитанціями. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (частина четверта статті 65 СК України). 30 жовтня 2018 року вони отримали кошти для проведення йому необхідної операції, проведення аналізів та для сплати комунальних послуг, купівлі речей, продуктів. Даний факт підтверджується розпискою від 30.10.2018 року. Про позичку позивач знала, як і про необхідність проведення йому операції. 29 жовтня 2019 року кошти за розпискою були повернуті в результаті продажу автомобілю, про що також знала позивач. Таким чином, позивач вводить в оману суд маніпулюючи документами (позовною заявою), які пишуться по шаблону. Аналогічний правовий висновок був викладений у постановах Верховного Суду України: від 27 квітня 2016 року у справі № 6-486цс16 http://reyestr.court.gov.ua/Review/574637912; від 14 вересня 2016 року у справі № 6-539цс16 http: reyestr.court.gov.ua/Review/61817253; Постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 477/1891/14-ц (провадження № 61-5759св18) http://reyestr.court.gov.ua/Review/75781793; Аналогічна позиція сформульована у постанові Верховного Суду: від 25 квітня 2018 року у справі № 212/8891/15-ц (провадження № 61-10886св 18) http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73660639. Відповідач зазначає, що позивач надає договори про навчання дитини та заяву до посольства Республіки Болгарія, як доказ саме її витрат на дитину, чим вводить суд в оману, такі договори має право підписувати один із батьків неповнолітньої дитини, в даному випадку це була мати дитини. Навіть, за великого бажання, в такій категорії документів не передбачено підпису обох батьків дитини.

05.07.2022 року позивачкою надані додаткові поясненні по справі, у яких вона додала, що під час розгляду справи було проведено оцінку про вартість об`єкта, тобто ринкової вартості автомобіля марки Mercedes-Benz Sprinter, 2006 року випуску, станом на час розгляду справи, тобто на 01.03.2021р. в розмірі 195 570,00 грн. (звіт про оцінку майна від 01.03.2021р. ТОВ «Преміум Клар» додано до матеріалів справи). Відповідний висновок був наданий стороні Відповідача, але жодного заперечення, висновку або клопотання про призначення судової експертизи сторона Відповідача не заявила. Також заявляючи заперечення щодо збільшення вартості нерухомого майна, яке є предметом даного позову, сторона відповідача не підтвердила жодним доказом факт такого збільшення за власні кошти відповідача або збільшення такої вартості нерухомого майна за можливий (до речі недоведений відповідачем) період сумісного не проживання сторін по справі. Щодо надання джерела на придбання майна, яке є предметом даного спору, нею було надано відповідні копії кредитного договору на придбання автомобіля в АКБ «СЄБ», де вона працювала в 2008 році (що визнав відповідач особисто) і після продажу якого був придбаний автомобіль, який в подальшому, всупереч діючому законодавству відповідач продав без її згоди та за явно заниженою ціною (яка зазначена в договорі). Відповідач зазначає, що спірний житловий будинок був придбаний в 2005 році здебільшого за кошти його батька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та брата - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Це не відповідає дійсності, оскільки батько - ОСОБА_3 , тривалий час ніде не працював, а згодом пішов на пенсію за віком, отримує мінімальну пенсію, брат ОСОБА_4 в 90-х роках був засуджений до тривалого терміну ув`язнення - 7 років (крадіжка майна, скоєна групою осіб), який відбував у виправному закладі в м. Харків, звільнився в 2002 році, і до речі вона особисто під час навчання в Національній юридичній академії Ярослава Мудрого (1995-2001 р.р.) з моменту знайомства з 1998 року передавала йому продукти, а в 1998 році вони з відповідачем разом навідували його на короткочасному побаченні. Після звільнення з місць позбавлення волі ОСОБА_4 офіційно ніде не працював, не мав постійного джерела доходів, не мав постійного місця проживання, а тому не мав коштів на придбання нерухомого майна. Ці обставини ОСОБА_4 підтвердив під час допиту в судовому засіданні, а що стосується його свідчень, що він надав в 2004 році відповідачу суму 40000 гривень, то вона вважає, що ці ствердження слід розглядати критично, оскільки, вказана особа тривалий час перебувала в місцях позбавлення волі, під час допиту в суді він не зміг надати суду підтвердження отримання таких доходів за досить стислий час (за курсом дол США це становило майже 8 000 дол США). При цьому він не зміг пояснити, чому за такі кошти не придбав житло собі або куди власно були витрачені такі кошти відповідачем.

У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимог підтримали та просили їх задовольнити з підстав вказаних в позовній заяві, у відповіді на відзив та своїх додаткових поясненнях .

Відповідач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити у їх задоволенні, оскільки вважають, що позивачкою в процесі судового розгляду не було доведено та не обгрунтовано нележними, допустимими, достатніми доказами її правової позиції щодо вимог зазначених у позові.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка позивачка ОСОБА_1 дала показання про те, що вони разом з чоловіком в період шлюбу за спільні кошти придбали будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці 0,2500 га, з цільовим призначенням обслуговування будівель, яка отримана у власність відповідачем в 2010 році та автомобіль Mercedes-Benz Sprinter, 2006 року випуску. За період перебування у шлюбі вони разом працювали, накопичували разом кошти, вона витрачала гроші на потреби сім`ї. У придбаному будинку вони на проживали, але туди приїздили . У цьому будинку проживали батько та брат відповідача, які перетворили будинок у смітник, у ньому не було проведено ніяких ремонтних робіт, газ також не був проведений. Батько відповідача отримував мінімальну пенсію, а барат повернувся з місць позбавлення волі, тривалий час ніде не працював, не мав постійного місця проживання, коштів не мав. Після народження доньки вона пішла працювати, так як, не вистачало коштів на життя. Відповідач по можливості забезпечував сім`ю. За навчання дитини платили порівну. У 2008 році вона брала кредит в АКБ " "Східно-Європейський Банк " і ними був придбаний автомобіль, який в подальшому був проданий та був придбаний спірний автомобіль Мерседес, який відповідач продав без її згоди, в той час коли вони разом не проживали.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні вказала, що вона є сестрою позивачки. Їй відомо, що автомобіль та будинок сестра купила разом з чоловіком за спільні кошти. Відповідач заробляв кошти на атомобілі, так як возив музикантів. Якщо ОСОБА_7 возив кудись її сім`ю та свою дружину із донькою, то витрати на пальне завжди оплачували жінки. У будинку, який знадиться в с. Осовець Бобровицького району проживали батько та брат відповідача. Батько взагалі ніколи не працював, ремонтні роботи у будинку не проводилися . Їй відомо, що ОСОБА_1 дізналася про те, що її колишній чоловік продав автомобіль не від нього, а від інших людей. Відповідач не давав гроші на харчі, коли позивачка була у відпустці по догляду за дитиною, тому вона була вимушена піти працювати, оскільки в сім"ї не вистачало грошей. Крім цього позивачка, працюючи в банку, придбала автомобіль , який списувався .

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні повідомила, що вона у 2004 році разом із позивачкою та відповідачем орендували квартиру. Свідок пояснила, що подружжя купили будинок , їздили туди, а також придбали автомобілі. Вказує, що позивачка придбала автомобіль у кредит, а за оплату квартири платила лише вона. Відповідач не приймав участі у сім`ї, ніколи не давав гроші, хоча у нього завжди були гроші, так як він працював у поліції.

Свідок ОСОБА_11 повідомила суд, що проживає по сусідству з ОСОБА_1 з 1985 року. Зазначає, що атовмобіль Mercedes- ОСОБА_12 придбали вони разом. У будинку, який знаходиться у АДРЕСА_1 , вона була у гостях, але не пам`ятає за чиї кошти він був придбаний. Зазначає, що позивачка навчалася та працювала, а відповідача ніколи майже не було вдома.

Свідок ОСОБА_6 донька сторін по справі зазначила, що до будинку в с. Осовець Бобровицького району приїздила неодноразово до 14 років. Потім вони припинили з мамою їздити , оскільки там проживав дідусь (батько відповідача), робив безлад у будинку та вживав спиртні напої . Ремонтні роботи у будинку не проводилися. Про продаж автомобіля дізналася від батька, коли побачила у нього інший австомобіль. Кошти з продажу автомобіля їй не надавав. Її телефон, який вказує відповідач, що купив за свої кошти, був придбаний матір"ю. Витрати на її утримання у школі давала мама, інколи батько. За навчання останні роки платив батько, а до цього завжди мама. Коли батьки фактично розійшлися у 2019 році, то вона пів року не спілкувалася з батьком, потім почали спілкуватися. Участь на сьогоднішній день у її житті він приймає.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні зазначив, що він є товаришем відповідача, з яким раніше разом працював. Йому відомо, що відповідач придбав автомобіль мерседес за кошти, які отримав від продажу попереднього автомобіля. Щодо будинку, зазначив, що знав, що відповідач збирав гроші на купівлю будинку, та у 2005 році за власні кошти та кошти батька, брата купив будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Свідок ОСОБА_4 ,вказав,що він є братом відповідача. Спірний будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . був куплений за його кошти та кошти його брата (відповідача), та їх батька, оскільки він сам надавав відповідачу 40 000 грн. на купівлю будинку. У батька ж були свої збереження та пенсія, які він також надав відповідачу на купівлю будинку. Вони провели в будинку ремонті роботи та провели газ. Яка загальна вартість будинку не знає. Позивачка з донькою ні разу не були у даному будинку. Щодо спірного автомобіля йому нічого не відомо.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, допитавши свідків, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд ухвалює рішення про наступне.

Відповідно до вимог ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Ст.81цього Кодексу визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що з 05.06.1998 сторони перебували в шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про одруження (а.с.62).

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16.04.2020 року шлюб було розірвано (а.с.6).

Згідно наданої відповіді О.Мироненко Регіональним сервісним центром МВС в м. Києві зазначено, що згідно наявних даних Єдиного державного реєстру МВС станом на 17.12.2019 за громадянином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНКОПП НОМЕР_1 , зареєстрованим в АДРЕСА_3 , транспортні засоби зареєстрованими не значаться. Також повідомляють, що в період 2018 по 2019 роки з вищезазначеного громадянина 28.09.2019 був перереєстрований на іншого власника автомобіль Mercedes-Benz Sprinter, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 (а.с.9).

Згідно відомостей про об`єкт нерухомого майна вбачається, що житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , житлова площа 23.8 кв.м, загальна вартість нерухомого майна 31599 грн. на підставі договору купівлі-продажу, №3463, 09.12.2005 належить ОСОБА_2 (а.с.13).

Згідно повідомлення МВС України ГУ в м.Києві вбачається, що ОСОБА_7 , 1972 року народження з 21 жовтня 1993 року по 29 вересня 2011 рік проходив службу в органах внутрішніх справ. Наказом Головного управління МВС України в місті Києві від 29 вересня 2011 року №600 о/с звільнений з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) згідно з пп. «в» (через хворобу) п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с.55).

Згідно виписного епікризу №5347 та свідоцтва про хворобу №208 вбачається, що відповідач проходив лікування (а.с.56-59).

Згідно довідки від 19.10.2020 №389 виданої виконавчим комітетом Бобровицької міської ради про склад сім`ї та розмір платежів за житлово-комунальні послуги вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 склад сім`ї: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.63).

Згідно довідки від 29.05.2013 №559 виданої КП утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва зазначено, що ОСОБА_2 прописаний і мешкає в АДРЕСА_3 місце. Разом з ним проживає ОСОБА_6 донька (а.с.64).

Відповідно до довідки Дніпровської районної у м. Києві ДА відділу обліку і розподілу житлової площі №985 від 16.06.2005 р. ОСОБА_7 дійсно перебував на квартирному обліку при Дніпровській райдержадміністрації складом сім`ї: 2 особи: він, дочка ОСОБА_6 (а.с.96).

Згідно заяви до Посольства Руспубліки Болгарії в Україні ОСОБА_7 та ОСОБА_1 надали згоду на тимчасовий виїзд до республіки Болгарії їх дочки ОСОБА_6 (а.с.97).

Згідно договорів №126441/14мс та №809/18з ОСОБА_1 бере на себе зобов`язання за рахунок її коштів здійснити навчання студентки ОСОБА_6 (а.с.99-100).

Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 09.12.2005 ОСОБА_2 прийняв у власність житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с.142-143).

Згідно договору купівлі-продажу 8043/2019/1692969 транспортного засобу від 28.09.2019 року вбачається, що ОСОБА_7 продав транспортний засіб Mercedes-Benz, модель Sprinter 211 CDI, 2006 року випуску (а.с.160-161).

Згідно договору №699 від 10.08.2006 року ОСОБА_7 оплачував розроблення проекту для газифікації житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та проведення робіт по газифікації (а.с.162-163).

Згідно витягу із рішення від 12.01.2007 р. про передачу безкоштовно у власність земельної ділянки ОСОБА_7 затверджено технічну документації по виготовленню державного акту на право власності на землю та передано йому із земель Щаснівської сільської ради безкоштовно у власність земельні ділянки, які розташовані у АДРЕСА_1 для будівництва та користування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га (а.с.248).

Згідно з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки 0,2500 га, з цільовим призначенням для обслуговування будівель , розташованої на території Щаснівської сільської ради АДРЕСА_1 ,зареєстрована 07.10.2010 року, та видано державний акт від 07.10.2010 ЯЛ № 248644( а.с. 10 );

17.05.2005 р. було укладено договір про надання послуг з газопостачання між ОСОБА_7 та Броварською філією ВАТ «Київоблгаз», де споживачем є ОСОБА_7 , адреса будинку: АДРЕСА_6 (а.с.165-166).

Згідно довідки про проходження військової служби, нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески від 04 січня №13, ОСОБА_7 нараховані суми грошового забезпечення, яке враховується при обчисленні пенсії, з розшифруванням склали: за 1998 р. 1028,08 грн.; за 1999 р. 2188,93 грн.; за 2000 р.- 2484,96 грн.; за 2001 р. 3185,00 грн.; за 2003 р. 979,84 грн.; за 2004 р. 5533,24 грн. (а.с.178).

Згідно довідки про проходження військової служби, нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески від 04 січня №14, ОСОБА_7 нараховані суми грошового забезпечення, яке враховується при обчисленні пенсії, з розшифруванням склали: за 2005 р. 8456,70 грн.; за 2006 р. 13769,47 грн.; за 2007 р. 22789,61 грн.; за 2008 р. 24221,91 грн.; за 2009 р. 25337,76 грн.; за 2010 р. 26329,73 грн.; за 2011 р. 23983,15 грн. (а.с.179).

Згідно довідки про нарахування премії від 16.01.2021 №53 ОСОБА_7 нараховані суми грошового забезпечення: за 1998 р. 256,60 грн.; за 1999 р. 446,83 грн.; за 2000 р. 185,04 грн.; за 2001 р. 434,23 грн. (а.с.219).

Згідно довідки про нарахування премії від 16.01.2021 №54 ОСОБА_7 нараховані суми грошового забезпечення: за 2006 р. 3415,15 грн.; за 2007 р. 10326,48 грн.; за 2008 р. 4428,21 грн.; за 2009 р. 5426,19 грн.; за 2010 р. 6134,96 грн.; за 2011 р. 9140,13 грн. (а.с.219 зворотна сторона).

Згідно довідки про склад сім`ї та розмір платежів за житлово-комунальні послуги від 12.01.2021 №09 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 проживають: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 (а.с.228).

Згідно витягу із рішення від 12.01.2007 р. про передачу безкоштовно у власність земельної ділянки ОСОБА_7 затверджено технічну документації по виготовленню державного акту на право власності на землю та передано йому із земель Щаснівської сільської ради безкоштовно у власність земельні ділянки, які розташовані у АДРЕСА_1 для будівництва та користування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га (а.с.248).

Згідно довідки про доходи пенсіонера від 08.02.2021 р. №647, вбачається, що ОСОБА_7 перебуває на обліку Головне управління ПФУ в м. Києві і отримує пенсію за вислугу років, сума пенсії за період з 01.09.2011 р. по 30.06.2020 р. складає: 261043,01 грн. (а.с.33)

Відповідно до роздруківки із сайту наданої представником позивача про доходи позивачки вбачається, що її дохід за 2020 він склав 254764,15 грн.; за 2013 рік 857,64 грн.; за 2012 рік 13112,84 грн.; за 2010 рік 870,00 грн.; 2009 рік 36179,17 грн.; 2008 рік 115377,26 грн.; за 2007 рік 68804,41 грн.; за 2006 рік 17413,01 грн.; за 2005 рік 10734,08 грн.; за 2004 рік 7578,73 грн.; за 2003 рік 9261,02 грн.; за 2002 рік 7255,92 грн.; за 2001 рік 1151,85 грн.; за 1999 рік 0,00 грн.; за 1998 рік 1230,54 грн. (а.с.34-43).

Згідно наданих копій трудової книжки позивачки вбачається, що вона працювала (а.с.233-247, 45-49).

Згідно Звіту про оцінку майна, а саме Mersedes-Benz Sprinter 211 CDI, державний номер НОМЕР_3 , дата оцінки 28.09.2019, дата складання звіту 25.02.2021 ринкова вартість об`єкта оцінки становить 194000 грн. станом на дату оцінки 28.09.2019 року (а.с.53-74).

Відповідно до повідомлення Пенсійного Фонду України в м. Києві зазначено, що до реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація по само зайнятій особі ОСОБА_5 та станом на 19.02.2021 немає даних про реєстрацію як Фізична особа-підприємець (а.с.79).

Згідно до повідомлення Головного управління ДПС у м. Києві зазначено, що відповідно з інформаційними ресурсами Головного управління ДПС у м. Києві станом на дату надання відповіді ОСОБА_5 з 18.02.2013 перебуває на обліку в ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДПС у м. Києві на загальній системі оподаткування, та як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат), дата встановлення ознаки незалежної професійної діяльності 18.02.2013, стан платника 0 (платник податків за основним місцем роботи). Згідно даних Реєстрів про реєстрацію незалежної професійної діяльності дата реєстрації (видачі документа) незалежної професійної діяльності 27.08.2009, № реєстрації 3837, стан в Реєстрі індивідуально. Згідно з інформаційними ресурсами Головного управління ДПС у м. Києві станом на дату надання відповіді, ОСОБА_1 до ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДПС у м. Києві за період з 18.02.2013 по 16.05.2020 податкові декларації про майновий стан і доходи не надавалися (а.с.81-85).

Згідно довідки про заробітну плату , виданої ОСОБА_1 для обчислення пенсії від 25.02.2021 №60-0034/103 наданої Національним Банком України, сума заробітної плати з розшифруванням за 2003-2006 роки складає 35926, 26 грн. (а.с.97).

Згідно довідки про заробітну плату, виданої ОСОБА_1 для обчислення пенсії від 25.02.2021 №60-0034/104 наданої Національним Банком України, сума заробітної плати з розшифруванням за 2007-2009 роки складає 201688,26 грн. (а.с.98).

Згідно Звіту про оцінку майна, а саме Mersedes-Benz Sprinter 211 CDI, державний номер НОМЕР_3 , дата оцінки 01.03.2021, дата складання звіту 16.03.2021 ринкова вартість об`єкта оцінки становить 195 570 грн. станом на дату оцінки 01.03.2021 року (а.с.118-140).

Відповідно до вимог ч. 3ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2статті 372 ЦК Українивстановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно зістаттею 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

ВС зазначив, що тлумаченнястатті 60 СК Українидозволяє зробити висновок, що законом встановлено про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

ВС зауважив, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, другастатті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина другастатті 364 ЦК України).

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентуєтьсястаттею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено устатті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, другастатті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина другастатті 364 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України).

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).

Зі змісту п.п. 23,24постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п.30постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.

При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

Відповідно дост.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. А в силу вимогст. 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Виходячи із приписівст.60 СК України, факт реєстрації шлюбу в державних органах РАЦС тягне за собою встановлення презумпції виникнення спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям під час дії зареєстрованого шлюбу. Дана презумпція може бути спростована законом або договором.

Так, відповідно до ч. 1ст. 69 СК Українидружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Вирішуючи спір між колишнім подружжям про поділ майна, суд встановлює: 1) обсяг спільного майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства - ним є будинок та комплекс будівель та споруд; 2) з`ясовує джерело та час його придбання, - майно придбане в період наявних офіційно зареєстрованих шлюбних відносин.

Згідно ч. ч. 1, 2ст. 70 СК Україниу разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 6-38цс15, постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року та у постанові № 6-61цс13 від 03 липня 2013 року від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. При тому, що не має значення за ким зареєстровано таке майно, оскільки спільна сумісна власність розповсюджується на майно і у тому випадку, коли право власності на нього майно зареєстровано лише за одним з подружжя.

Крім того, за загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують.Такий висновок суду кореспондується також з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 21.11.2018 року в справі № 372/504/17.

У судовому засіданні встановлено, що сторони придбали : автомобіль маркиMercedes-BenzSprinter,2006року випуску, житловийбудинок,за адресою: АДРЕСА_1 ,загальна площабудинку 50,3кв.м.,житлова 23,8кв.м.,розташований на земельнійділянці 0,2500га,кадастровий номер7420688000:05:000:0255,з цільовимпризначенням обслуговуваннябудівель. Зазначене майно являється спільним майном подружжя, яке було створено або набуто ними за час перебування у шлюбі.

Доказів про те, що спірне майно придбане за особисті кошти відповідача, батька та брата в судовому засіданні не встановлено, а відповідачем не надано про це належних та допустимих доказів. Про те, що будинок був відремонтований за кошти відповідача на суму 28 147 гривень і таким чином збільшилась його вартість , суд не може прийняти до уваги, оскільки така вартість ніяким чином не може бути підтверджена квитанціями, які надав відповідач, інших доказів відповідачем не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що житловий будинок загальною площею 50,3 кв.м., житловою площею 23,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який згідно договору купівлі-продажу житлового будинку ОСОБА_2 прийняв у власність житловий будинок з надвірними будівлями, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому підлягає розподілу.

Вирішуючи питання, щодо визнання за позивачкою 1/2 частини земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, як об`єкт спільної сумісної власності позивача та відповідача, суд вважає за необхідне, зазначити наступне.

Статтею 89 ЗК Українипередбачено, що земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: а)подружжя; б)членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; в)співвласників жилого будинку; г) співвласників багатоквартирного будинку. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом . Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Як визначеност. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно доЗакону України "Про приватизацію державного житлового фонду";

5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначенихЗемельним кодексом України.

Судом встановлено, що вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці, загальною площею 0,2500 га.кадастровий номер7420688000:05:000:0255, зцільовим призначеннямобслуговування будівель,яка отриманау власністьв 2010році, що за правилами ст.61 СК України, в редакції на час виникнення правовідносин та з врахуванням позиції Верховного Суду у постанові від 12 серпня 2020 року, справа № 626/4/17, відносилося до особистої приватної власності подружжя, на яку посилається і представник відповідача у справі.

Однак, відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частиною першою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною четвертою статті 120 ЗК України визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

У пункті 18-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) судам роз`яснено, що відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року № 6-814цс15, та постанові Верховного Суду від 25 лютого 2019 року № 199/2099/17.

У постанові Верховного Суду від 20.01.2021 р. яка винесена у справі №318/1274/18, провадження №61-6807св19, ВС зазначив: враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства. Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першійстатті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 і Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від них.

Статтею 5 ЦПК Українипередбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Таким чином,враховуючи вищевикладенесуд вважаєза необхіднезахистити порушенеправо позивача,застосувавши доданих правовідносинвищезазначену нормузакону тавизнати запозивачем правовласності на1/2частину земельноїділянки кадастровийномер 7420688000:05:000:0255,загальною площею0,2500га,цільовим призначеннямдля будівництвата обслуговуванняжилого будинку,господарських будівельта споруд,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 , оскільки судом встановлено, що житловий будинок розташований на земельній ділянці , являється спільним майном подружжя, щодо якого та земельної ділянки вирішується питання про поділ, тому слід визнати, що до позивача перейшло право власності і на земельну ділянку під ним в частці, розмір якої відповідає частці у будинку.

З цих самих правових обґрунтувань, оскільки житловий будинок в АДРЕСА_1 набутий одним із подружжя в період їхнього шлюбу , є спільним майном подружжя , не зважаючи на те, що право власності на земельну ділянку під ним зареєстровано за відповідачем, слід визнати таку земельну ділянку також об`єктом спільної власності подружжя в частках, розмір яких відповідає часткам у житловому будинку.

Звертаючись до суду з позовом позивачка просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь в рахунок компенсації Ѕ частки вартості автомобіля марки Mercedes-Benz Sprinter, 2006 року випуску, 192217,40 гривень, зазначаючи в позовній заяві, що станом на 28.04.2020 рік вартість подібного автомобіля (згідно бази даних АВТО РИА) становить 14266,33 доларів США, що за офіційним курсом НБУ 26947 грн. за 1 дол. США, складає 384434, 79 грн.

Разом з тим, у судовому засіданні був наданий представником позивача звіт про оцінку майна автомобіля марки Mercedes-Benz Sprinter, 2006 року випуску, складеного ТОВ «Преміум КЛАР», яким було визначено розмір автомобіля в сумі 195570,00 грн. Вказана вартість майна встановлена у Звіті, виходячи з належності, допустимості та достатності доказів, у зв`язку з чим суд бере до уваги оцінки визначені суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Преміум КЛАР».

Суд звертає увагу на те, що відповідачем в ході розгляду справи не спростовано оцінку вартості автомобіля, надану позивачем, та будь-яких доказів на підтвердження іншої ринкової вартості автомобіля суду з боку відповідача надано не було.

Сприймаючи до уваги те, що спірний транспортний засіб Mercedes-Benz Sprinter, 2006 року випуску, будучи спільною сумісною власністю подружжя, є неподільною річчю, який був проданий відповідачем без згоди позивачки, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача компенсації вартості 1/2 частини спірного майна підлягають частковому задоволенню, а саме Ѕ частки вартості автомобіля марки Mercedes-Benz Sprinter, 2006 року випуску, в сумі 97785 грн. в рахунок компенсації.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. ч. 1, 2ст. 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2ст. 364 ЦК України).

Всупереч вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України, відповідачем будь-яких належних та допустимих доказів придбання спірного автомобіля за свої особисті кошти суду не надано, а також не надано доказів, що автомобіль був проданий за згодою позивачки та кошти від його продажу були витрачені на нужди сім"ї ,оскільки в судовому засіданні було встановлено, що спірний автомобіль був проданий 28.09.2019 року в період коли сторони разом не проживали та не вели спільного господарствав, мали окремі бюджети .

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що спірне майно набуте у шлюбі за спільні кошти є спільною сумісною власністю подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором, а, отже, спірний автомобіль та будинок є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки на його придбання були використані спільні кошти.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення даного позову.

Відповідно достатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частинами першою та третьою статті12, частиною першою статті81 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина другастатті 77 ЦПК України).

Крім того, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1823 (одна тисяча вісімсот двадцять три) гривні 26 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 280-283 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_5 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 в рахунок компенсації Ѕ частки вартості автомобіля марки Mercedes-Benz Sprinter, 2006 року випуску, 97 785 (дев`яносто сім тисяч сімсот вісімдесят п`ять) гривень.

Визнати за ОСОБА_5 , ІПН НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 05 лютого 2013 року Дарницьким РВ ГУДМС України в м. Києві, право власності на Ѕ частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 50,3 кв.м., житловою площею 23,8 кв.м.

Визнати за ОСОБА_5 , ІПН НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 05 лютого 2013 року Дарницьким РВ ГУДМС України в м. Києві, право власності на Ѕ частку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7420688000:05:000:0255, загальною площею 0,2500 га, цільовим призначенням для обслуговування будівель.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 судовий збір в сумі 1823 (одна тисяча вісімсот двадцять три) гривні 26 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Найменування сторін: позивачка ОСОБА_5 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ; відповідач ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.І. Бойко