Постанова

від 13.02.2023 по справі 755/6268/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

13 лютого 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 755/6268/20

Головуючий у першій інстанції Бойко В. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/122/23

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді: Скрипки А.А.

суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.

секретар: Поклад Д.В.

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області у складі судді Бойко В.І. від 05 липня 2022 року, місце ухвалення рішення м.Бобровиця, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя. Вимоги заявленого позову ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 16.04.2020 року. Позивач вказувала, що за час перебування у шлюбі сторонами було придбано автомобіль марки Mercedes-Benz Sprinter, 2006 року випуску, станом на 28.04.2020 рік вартість подібного автомобіля (згідно бази даних АВТО РИА) становить 14 266,33 доларів США, що за офіційним курсом НБУ 26 947 грн. за 1 дол. США, складає 384 434 грн. 79 коп.; житловий будинок, який придбаний за договором купівлі-продажу №3463 від 09.12.2005 року, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 50,3 кв.м, житловою площею 23,8 кв.м. У вимогах заявленого позову ОСОБА_1 зазначала, що вищевказаний будинок розташовано на земельній ділянці площею 0,2500 га, кадастровий номер 7420688000:05:000:0255, із цільовим призначенням: обслуговування будівель, яка отримана у власність у 2010 році. Згідно даних бази OLX, середня вартість подібного будинку разом із земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку становить 169 083 грн., отже, вартість 1/2 частини зазначеного майна складає 84 541 грн. Позивач стверджувала, що відповідач ОСОБА_2 28.09.2019 року, без її згоди, продав вищевказаний автомобіль, у зв`язку з чим ОСОБА_1 заявляє вимогу про компенсацію на її користь половини вартості автомобіля, що складає 192 217 грн. 40 коп. За розрахунком, позивача загальна вартість 1/2 частини майна становить 276 758 грн. 40 коп. За наведених обставин, у вимогах заявленого позову позивач просить суд провести розподіл спільного майна, придбаного сторонами під час шлюбу наступним чином:

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації 1/2 частки вартості автомобіля марки Mercedes-Benz Sprinter, 2006 року випуску, 192 217 грн. 40 коп.;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 50,3 кв.м, житловою площею 23,8 кв.м.;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7420688000:05:000:0255, з цільовим призначенням: обслуговування будівель.

Позивач ОСОБА_1 просила судові витрати покласти на відповідача ОСОБА_2 .

Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 05.07.2022 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя - задоволено частково. Судом стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації 1/2 частки вартості автомобіля марки Mercedes-Benz Sprinter, 2006 року випуску, 97 785 грн. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 50,3 кв.м, житловою площею 23,8 кв.м. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7420688000:05:000:0255, загальною площею 0,2500 га, з цільовим призначенням: для обслуговування будівель. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 823 грн. 26 коп. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 21.07.2022 року ухвалено додаткове рішення за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя. Судом стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 500 грн. за проведення незалежної експертної оцінки спірного майна - автомобіля, марки Mercedes-Benz Sprinter, 2006 року випуску, складеного ТОВ Преміум КЛАР.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції від 05.07.2022 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог заявленого ОСОБА_1 позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги вказують, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 05.07.2022 року є незаконним, необґрунтованим, ухваленим судом із грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 вказує, що він не був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, а саме, про більшість судових засідань, які були проведені по даній справі судом, а про додаткове рішення від 21.07.2022 року апелянт дізнався виключно при підготовці апеляційної скарги та із повідомлення його представника. Апелянт стверджує, що у рішенні суду першої інстанції від 05.07.2022 року зазначено про участь в судовому засіданні позивача та її представника, проте, вони були відсутні 05.07.2022 року в суді першої інстанції, тобто, дане рішення суду першої інстанції містить в собі неправдиві дані. Доводи апеляційної скарги зазначають, що судом першої інстанції безпідставно взято до уваги вартість спірного автомобіля 195 570 грн., визначену за оцінкою експерта згідно договору №1603-01 від 16.03.2021 року, оскільки у вказаному висновку зазначено, що оцінку автомобіля проведено з урахуванням його технічного стану, умов зберігання, комплектації. При цьому, за доводами апелянта, автомобіль було знято з реєстрації у вересні 2019 року, і, як вказувала ОСОБА_1 у листі, поданому суду першої інстанції 11.09.2020 року №5272, місцезнаходження даного автомобіля їй не відоме. Апелянт стверджує, що судом першої інстанції не обгрунтовано, з яких підстав було прийнято до уваги розрахунок, проведений з урахуванням технічного стану, умов зберігання, комплектації, і не прийнято до уваги іншого розрахунку та висновку. Апелянт вказує, що суд першої інстанції не досліджував договори №1603-01 від 16.03.2021 року, №0225-01 від 25.02.2021 року та додані до них висновки. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що вищевказані документи не надходили на адресу відповідача, докази їх вручення відповідачу відсутні, і суд першої інстанції необґрунтовано прийняв дані документи до розгляду. В доводах апеляційної скарги апелянт ОСОБА_2 стверджує, що спірна земельна ділянка була одержана ним в період шлюбу у власність шляхом приватизації, і тому є його особистим майном. За наведених обставин, апелянт вважає, що суд першої інстанції оскаржуваним рішенням від 05.07.2022 року позбавив ОСОБА_2 власності, а саме, земельної ділянки та права на безоплатну приватизацію, оскільки апелянт таке право вже використав при проведенні приватизації земельної ділянки із кадастровим номером 7420688000:05:000:0255. В доводах апеляційної скарги апелянт вказує, що позивач ОСОБА_1 фактично не мала коштів на придбання спірного житлового будинку та автомобіля, оскільки з 2009 року вона перебувала на утриманні відповідача ОСОБА_2 , і не мала особистого доходу, що підтверджується офіційними даними відповідних державних органів, яким суд першої інстанції в ході розгляду даної справи не надав належної оцінки. Апелянт зазначає, що він мав постійний дохід із різних джерел, що є документально підтвердженим. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції при розгляді даного спору по суті не прийняв до уваги показання свідків та надані відповідачем докази відносно того, що шлюбно-сімейні між сторонами спору припинялись у 2005 році та з 2006 по 2008 роки. При цьому, спірний будинок було придбано 19.12.2005 року, і витрати на придбання будинку, а також на його ремонт та газифікацію були понесені саме відповідачем, що є документально підтвердженим. Апелянт звертає увагу, що відповідно до статті 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу; розірвання шлюбу між сторонами відбулось 17.05.2020 року. Апелянт вказує, що кошти від продажу спірного автомобіля, який було оформлено документально 28.09.2019 року, були спільно витрачені подружжям, у зв`язку з чим відсутні підстави для компенсації позивачу половини вартості спірного автомобіля. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки спільним боргам подружжя, які також вплинули на продаж спірного автомобіля. Доводи апеляційної скарги стверджують, що при вирішенні вимог позову по суті, суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що вкладення ОСОБА_2 у купівлю спірного автомобіля є більшим, оскільки кошти для придбання спірного автомобіля були отримані внаслідок продажу попередніх автомобілів, в тому числі, і від продажу автомобіля Москвич, який було придбано ОСОБА_2 до укладення шлюбу із ОСОБА_1 .

В судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Речицька Я.О. підтримала доводи та вимоги поданої апеляційної скарги.

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явились. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що з 05.06.1998 року сторони даного спору перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про одруження, виданого 05.06.1998 року (а.с.62, том 1).

Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 16.04.2020 року шлюб між сторонами спору було розірвано (а.с.6, том 1).

Згідно відповіді Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві від 17.12.2019 року на запит ОСОБА_1 (а.с.9, том 1), за наявними даними Єдиного державного реєстру МВС станом на 17.12.2019 року за громадянином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , зареєстрованим в АДРЕСА_2 , транспортні засоби зареєстрованими не значаться. В період з 2018 по 2019 роки з вищезазначеного громадянина 28.09.2019 року був перереєстрований на іншого власника автомобіль Mercedes-Benz Sprinter, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 .

Згідно відомостей про об`єкт нерухомого майна (а.с.13, том 1), житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , житлова площа 23,8 кв.м, загальна вартість нерухомого майна - 31 599 грн., на підставі договору купівлі-продажу, р. №3463, 09.12.2005 року, належить ОСОБА_2 .

Як вбачається із повідомлення МВС України ГУ в м.Києві (а.с.55, том 1), ОСОБА_2 , 1972 року народження, з 21.10.1993 року по 29.09.2011 року проходив службу в органах внутрішніх справ. Наказом Головного управління МВС України в місті Києві від 29.09.2011 року №600 о/с ОСОБА_2 звільнений з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) згідно з пп. в (через хворобу) п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Згідно виписного епікризу №5347 та свідоцтва про хворобу №208 (а.с.56-59, том 1), відповідач ОСОБА_2 перебував на лікуванні з 09.11.2018 року по 14.11.2018 року, за рішенням ВЛК від 27.09.2011 року, є непридатним до військової служби у мирний час, та обмежено придатним до військової служби у воєнний час.

Згідно довідок виконавчого комітету Бобровицької міської ради про склад сім`ї та розмір платежів за житлово-комунальні послуги від 19.10.2020 року №389 (а.с.63, том 1), від 12.01.2021 року №09 (а.с.228, том 1), за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано наступний склад сім`ї ОСОБА_2 : ОСОБА_3 - батько, ОСОБА_4 - брат.

Як вбачається із довідки Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м.Києва, ЖРЕО №417 від 29.05.2013 року №559 (а.с.64, том 1), ОСОБА_2 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_2 , гурт. койко. місце. Сім`я складається із 2 чоловік: він, та дочка ОСОБА_5 .

Відповідно до довідки відділу обліку і розподілу житлової площі Дніпровської районної у м.Києві Державної адміністрації №985 від 16.06.2005 року (а.с.96, том 1), ОСОБА_2 дійсно перебуває на квартирному обліку при Дніпровській райдержадміністрації складом сім`ї: 2 особи: він, дочка ОСОБА_5 .

Згідно договорів №126441/14мс від 15.08.2014 року та №809/18з від 21.08.2018 року (а.с.99,100, том 1), має місце підготовка фахівця ОСОБА_5 за відповідними освітніми програмами.

Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 09.12.2005 року (а.с.142-143, том 1), ОСОБА_2 придбав у власність житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Як вбачається із договору купівлі-продажу 8043/2019/1692969 транспортного засобу від 28.09.2019 року (а.с.160-161, том 1), ОСОБА_2 продав ОСОБА_6 транспортний засіб Mercedes-Benz, модель Sprinter 211 CDI, 2006 року випуску. За домовленістю сторін, ціна транспортного засобу складає 49 000 грн.

Згідно договору №699 від 10.08.2006 року (а.с.162, 163, том 1), ОСОБА_2 проводив оплату розроблення проекту для газифікації житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та проведення робіт по газифікації.

Відповідно до витягу із рішення від 12.01.2007 року про передачу безкоштовно у власність земельної ділянки (а.с.248, том 1), ОСОБА_2 було затверджено технічну документації по виготовленню державного акту на право власності на землю; передано ОСОБА_2 із земель Щаснівської сільської ради безкоштовно у власність земельна ділянка, яка розташована у АДРЕСА_1 - для будівництва та користування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га.

Як вбачається із Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.10, том 1), ОСОБА_2 є власником земельної ділянки 0,2500 га, з цільовим призначенням: обслуговування будівель, розташованої на території Щаснівської сільської ради, АДРЕСА_1 , дата державної реєстрації земельної ділянки: 07.10.2010 року, видано Державний акт від 07.10.2010 року, ЯЛ №248644.

17.05.2005 року між ОСОБА_2 та Броварською філією ВАТ Київоблгаз було укладено договір про надання послуг з газопостачання (а.с.165-166, том 1), згідно якого, споживачем є ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_4 .

Згідно довідки про проходження військової служби, нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески №13 (а.с.178,том 1), ОСОБА_2 нараховані суми грошового забезпечення, яке враховується при обчисленні пенсії, з розшифруванням склали: за 1998 рік - 1 028 грн. 08 коп.; за 1999 рік - 2 188 грн. 93 коп.; за 2000 рік - 2 484 грн. 96 коп.; за 2001 рік - 3 185 грн.; за 2003 рік - 979 грн. 84 коп.; за 2004 рік - 5 533 грн. 24 коп.

Відповідно до довідки про проходження військової служби, нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески №14 (а.с.179, том 1), ОСОБА_2 нараховані суми грошового забезпечення, яке враховується при обчисленні пенсії, з розшифруванням склали: за 2005 рік - 8 456 грн. 70 коп.; за 2006 рік - 13 769 грн. 47 коп.; за 2007 рік - 22 789 грн. 61 коп.; за 2008 рік - 24 221 грн. 91 коп.; за 2009 рік - 25 337 грн. 76 коп.; за 2010 рік - 26 329,73 грн.; за 2011 рік - 23 983 грн.15 коп.

Згідно довідки про нарахування премії від 16.01.2021 року №53, ОСОБА_2 нараховані суми грошового забезпечення: за 1998 рік - 256 грн. 60 коп.; за 1999 рік - 446 грн. 83 коп.; за 2000 рік - 185 грн. 04 коп.; за 2001 рік - 434 грн. 23 коп. (а.с.219, том 1).

Відповідно до довідки про нарахування премії від 16.01.2021 року №54, ОСОБА_2 нараховані суми грошового забезпечення: за 2006 рік - 3 415 грн. 15 коп.; за 2007 рік - 10 326 грн. 48 коп.; за 2008 рік - 4 428 грн. 21 коп.; за 2009 рік - 5 426 грн. 19 коп.; за 2010 рік - 6 134 грн. 96 коп.; за 2011 рік - 9 140 грн. 13 коп. (а.с.219, зворот, том 1).

З довідки про доходи пенсіонера від 08.02.2021 року №647 (а.с.33, том 2), вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на обліку у Головному управлінні ПФУ в м.Києві, і отримує пенсію за вислугу років, сума пенсії за період з 01.09.2011 року по 30.06.2020 року складає: 261 043 грн. 01 коп.

Згідно наданих копій трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що вона працювала на різних посадах у відповідні хронологічні періоди (а.с.45-49, том 2).

Відповідно до Звіту про оцінку майна, а саме, автомобіля Mersedes-Benz Sprinter 211 CDI, державний номер НОМЕР_3 , дата оцінки: 28.09.2019 року, дата складання звіту 25.02.2021 року (а.с.53-74, том 2), ринкова вартість об`єкта оцінки становить - 194 000 грн., станом на дату оцінки: 28.09.2019 року.

Як вбачається із повідомлення Головного управління Пенсійного Фонду України в м.Києві від 22.02.2021 року (а.с.79, том 2), відповідно до реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, відсутня інформація по самозайнятій особі ОСОБА_1 , та станом на 19.02.2021 року відсутні дані про її реєстрацію, як Фізична особа-підприємець.

Згідно повідомлення Головного управління ДПС у м.Києві від 26.02.2021 року (а.с.81-85, том 2), відповідно до інформаційних ресурсів Головного управління ДПС у м.Києві, станом на дату надання відповіді, ОСОБА_1 з 18.02.2013 року перебуває на обліку в ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДПС у м.Києві на загальній системі оподаткування, та як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат), дата встановлення ознаки незалежної професійної діяльності - 18.02.2013 року, стан платника - 0 (платник податків за основним місцем роботи). Згідно даних Реєстрів про реєстрацію незалежної професійної діяльності, дата реєстрації (видачі документа) незалежної професійної діяльності - 27.08.2009 року, № реєстрації 3837, стан в Реєстрі - індивідуально. Згідно з інформаційними ресурсами Головного управління ДПС у м. Києві, станом на дату надання відповіді, ОСОБА_1 до ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДПС у м.Києві за період з 18.02.2013 року по 16.05.2020 року податкові декларації про майновий стан і доходи не надавалися.

Згідно довідок Національного Банку України про заробітну плату від 25.02.2021 року №60-0034/103, №60-0034/103 (а.с.97,98, том 2), виданих ОСОБА_1 про заробітну плату для обчислення пенсії, сума заробітної плати за 2003-2006 роки складає - 35 926 грн. 26 коп., за 2007-2009 роки складає - 201 688 грн. 26 коп.

Відповідно до Звіту про оцінку майна, складеного ТОВ Преміум КЛАР, а саме, автомобіля Mersedes-Benz Sprinter 211 CDI, державний номер: НОМЕР_3 , дата оцінки: 01.03.2021 року, дата складання звіту: 16.03.2021 року (а.с.118-140, том 2), ринкова вартість об`єкта оцінки становить: 195 570 грн., станом на дату оцінки - 01.03.2021 року.

Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 05.07.2022 року, частково задовольняючи вимоги заявленного ОСОБА_1 позову, суд першої інстанції, із врахуванням норм права, які регулюють спірні правовідносини, а також роз`яснень, викладених у пунктах: 22-24, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя, п.18-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 року №2), правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 09.12.2015 року у справі № 6-814цс15, у постанові Верховного Суду від 25.02.2019 року у справі № 199/2099/17, у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 року у справі №318/1274/18, провадження №61-6807св19, встановивши, що спірний житловий будинок в АДРЕСА_1 , набутий одним із подружжя в період їх шлюбу, дійшов висновку, що вказаний спірний будинок є спільним майном подружжя ОСОБА_7 . При цьому, суд першої інстанції вказав у оскаржуваному рішенні від 05.07.2022 року, що підтвердження доводів відповідача відносно того, що спірне майно було придбано за особисті кошти відповідача ОСОБА_2 , його батька та брата, в судовому засіданні не встановлено, і ОСОБА_2 з даного приводу не надано суду належних та допустимих доказів. Доводів сторони відповідача про те, що спірний будинок було відремонтовано за кошти відповідача ОСОБА_2 , на суму 28 147 грн., і таким чином, збільшилась його вартість, суд першої інстанції не прийняв до уваги, оскільки вказана вартість, як вважав суд першої інстанції, не може бути підтверджена наданими відповідачем квитанціями, при цьому, інших доказів відповідачем суду не надано. За даних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний житловий будинок, із надвірними будівлями, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_7 , і тому підлягає розподілу. При цьому, не зважаючи на те, що право власності на спірну земельну ділянку під вказаним будинком зареєстровано за відповідачем, суд першої інстанції дійшов висновку, що дана земельна ділянка, відповідно до положень статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 ЦК України, також є об`єктом спільної власності подружжя в частках, розмір яких відповідає часткам у житловому будинку. Частково задовольняючи вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1/2 частини вартості спірного автомобіля, суд першої інстанції прийняв до уваги звіт про оцінку майна автомобіля марки Mercedes-Benz Sprinter, 2006 року випуску, складеного ТОВ Преміум КЛАР, яким було визначено розмір вартості спірного автомобіля в сумі 195 570 грн. При цьому, суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні від 05.07.2022 року зазначив, що відповідачем в ході розгляду справи не спростовано вищевказану оцінку вартості автомобіля, та не надано будь-яких доказів на підтвердження іншої ринкової вартості автомобіля. Суд першої інстанції встановив, що спірний автомобіль було продано відповідачем 28.09.2019 року, а саме, у період, коли сторони даного спору разом не проживали, не вели спільного господарства та мали окремі бюджети. За наведених обставин, враховуючи, що спірний автомобіль було придбано в період шлюбу, отже, він є спільною сумісною власністю подружжя, при цьому, відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів відносно того, що спірний автомобіль було ним придбано за особисті кошти, та що автомобіль було продано за згодою позивача, і також, що кошти, отримані від продажу автомобіля були спільно витрачені подружжям, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у вказаній частині позовних вимог, стягнувши з відповідача на користь позивача, в рахунок компенсації вартості 1/2 частки спірного автомобіля - 97 785 грн.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 відносно того, що висновки оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 05.07.2022 року про часткове задоволення вимог заявленого ОСОБА_1 позову є такими, що не узгоджуються із фактичними обставинами справи та нормами права, які регулюють спірні правовідносини, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 05.07.2022 року, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

Доводи апеляційної скарги зазначають, що судом першої інстанції безпідставно взято до уваги вартість спірного автомобіля 195 570 грн., визначену за оцінкою експерта згідно договору №1603-01 від 16.03.2021 року, оскільки у вказаному висновку зазначено, що оцінку автомобіля проведено з урахуванням його технічного стану, умов зберігання, комплектації. При цьому, за доводами апелянта, автомобіль було знято з реєстрації у вересні 2019 року, і, як вказувала ОСОБА_1 у листі, поданому суду першої інстанції 11.09.2020 року №5272, місцезнаходження даного автомобіля їй не відоме. Апелянт стверджує, що судом першої інстанції не обгрунтовано, з яких підстав було прийнято до уваги розрахунок, проведений з урахуванням технічного стану, умов зберігання, комплектації, і не прийнято до уваги іншого розрахунку та висновку. Апелянт вказує, що суд першої інстанції не досліджував договори №1603-01 від 16.03.2021 року, №0225-01 від 25.02.2021 року та додані до них висновки. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що вищевказані документи не надходили на адресу відповідача, докази їх вручення відповідачу відсутні, і суд першої інстанції необґрунтовано прийняв дані документи до розгляду. Апелянт звертає увагу, що відповідно до статті 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу; розірвання шлюбу між сторонами відбулось 17.05.2020 року. Апелянт вказує, що кошти від продажу спірного автомобіля, який було оформлено документально 28.09.2019 року, були спільно витрачені подружжям, у зв`язку з чим відсутні підстави для компенсації позивачу половини вартості спірного автомобіля. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки спільним боргам подружжя, які також вплинули на продаж спірного автомобіля. Доводи апеляційної скарги стверджують, що при вирішенні вимог позову по суті, суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що вкладення ОСОБА_2 у купівлю спірного автомобіля є більшим, оскільки кошти для придбання спірного автомобіля були отримані внаслідок продажу попередніх автомобілів, в тому числі, і від продажу автомобіля Москвич, який було придбано ОСОБА_2 до укладення шлюбу із ОСОБА_1 .

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами ч.1 статті 69 Сімейного кодексу України регламентовано, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин апеляційний суд, відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові від 03.08.2022 року у справі №742/1760/15-ц, провадження №61-4919св21.

Статтею 60 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 року у справі №127/18349/20, провадження №61-1795св22.

Згідно з ч.1 статті 57 Сімейного кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

За змістом ч.3 статті 61 Сімейного кодексу України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.4 статті 65 Сімейного кодексу України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого із подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч.1, ч.2 статті 71 Сімейного кодексу України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч.2 статті 364 ЦК України).

У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя, і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17.06.2020 року у справі №740/3930/15-ц, провадження №61-10751св19.

Відповідно до ч.3 статті 65 Сімейного кодексу України, для укладення одним із подружжя договору стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути надана письмово.

Згідно з ч.3 статті 12, ч.1,ч.6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі Дж. К. та інші проти Швеції зазначив, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 05.06.1998 року по 16.04.2020 року.

Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 16.04.2020 року шлюб між сторонами спору було розірвано (а.с.6, том 1).

Згідно відповіді Регіонального сервісного центру МВС в м.Києві від 17.12.2019 року на запит ОСОБА_1 (а.с.9, том 1), за наявними даними Єдиного державного реєстру МВС станом на 17.12.2019 року за громадянином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , зареєстрованим в АДРЕСА_2 , транспортні засоби зареєстрованими не значаться. В період з 2018 по 2019 роки з вищезазначеного громадянина 28.09.2019 року був перереєстрований на іншого власника автомобіль Mercedes-Benz Sprinter, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 .

Як вбачається із договору купівлі-продажу 8043/2019/1692969 транспортного засобу від 28.09.2019 року (а.с.160-161, том 1), ОСОБА_2 продав ОСОБА_6 транспортний засіб Mercedes-Benz, модель Sprinter 211 CDI, 2006 року випуску. За домовленістю сторін, ціна транспортного засобу складає 49 000 грн.

Звертаючись до Дарницького районного суду м.Києва із позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, датованим 28.11.2019 року (а.с. 93, том 1), ОСОБА_2 у даному позові вказував, що ...Вже тривалий час кожен з подружжя живе окремим життям та своїми інтересами. Фактично сім`я припинила своє існування.[…]…Спільного господарства разом не ведемо більше, ніж півроку, проживаємо в різних місцях. Маємо окремі бюджети. Стосунки як подружжя не підтримуємо.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (а.с.94, том 1), адресовану Дарницькому районному суду м.Києва, ОСОБА_1 вказує, що шлюб фактично розпався, … 29 та 30 червня 2019 року вказана особа ( ОСОБА_2 ) забрала всі свої речі…і після чого жодним чином не намагався спілкуватись щодо вирішення питання про розірвання шлюбу та розподіл спільного майна… Позивач категорично не визнає мої права і навіть більше, без мого відома він продав автомобіль, який був придбаний під час шлюбу….

Відповідно до приписів ч.1, ч.6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ході судового розгляду даної справи відповідачем не надано суду належних та достатніх доказів, у розумінні статей: 77,80 ЦПК України, на підтвердження доводів ОСОБА_2 відносно того, що спірний автомобіль було ним відчужено за наявності взаємної згоди сторін даного спору, і кошти від продажу спірного автомобіля були спільно витрачені подружжям в інтересах сім`ї, в тому числі, і на погашення спільних боргів.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 15.02.2023 року у справі №211/5539/17, провадження №61-10848св22, конструкція норми статті 60 Сімейного кодексу України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована, і один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі, в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 року у справі № 6-843цс17, і є незмінною судовою практикою.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не спростовують висновку оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 05.07.2022 року відносно того, що презумпцію спільності права власності подружжя на спірний автомобіль у даній цивільній справі відповідачем не спростовано.

Приймаючи до уваги вищенаведене, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 05.07.2022 року щодо наявності підстав для часткового задоволення вимог заявленого ОСОБА_1 позову, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1/2 частини вартості спірного автомобіля. Оскільки, як обгрунтовано вказав суд першої інстанції, спірний автомобіль був придбаний в період шлюбу, отже, є спільною сумісною власністю подружжя, та був проданий відповідачем 28.09.2019 року, у період, коли сторони спору разом не проживали, не вели спільного господарства та мали окремі бюджети. При цьому, відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів відносно того, що спірний автомобіль був ним придбаний за особисті кошти, що автомобіль був проданий за згодою позивача, та що кошти, отримані від продажу автомобіля, були спільно витрачені подружжям.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що позивач не мала власного доходу на придбання вищевказаного майна, не приймала участі у поліпшенні автомобіля, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у вказаній частині, виходячи із приписів ч.2 статті 61 Сімейного кодексу України.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги звіт про оцінку майна автомобіля марки Mercedes-Benz Sprinter, 2006 року випуску, складеного ТОВ Преміум КЛАР, яким було визначено розмір автомобіля в сумі 195 570 грн., на час розгляду справи, а не на час продажу майна, з огляду на наступне.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин апеляційний суд, відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03.10.2018 року у справі №127/7029/15-ц, провадження № 61-9018сво18, а саме, висновки відносно того, що ...Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21.12.2007 року №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя, вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

З урахуванням наведеного та відступаючи від правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі №201/14044/16-ц, провадження №61-189ск17, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно…

Доводи касаційної скарги про те, що дійсна вартість транспортних засобів встановлена довідками-рахунками, а не висновками автотоварознавчих досліджень, не заслуговують на увагу, оскільки вартість майна, що підлягає поділу, у разі недосягнення згоди між подружжям, визначається на час розгляду справи, а не на час продажу майна одним із подружжя проти волі іншого.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.06.2022 року у справі № 544/856/20, провадження № 61-21406св21.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Звіту про оцінку майна, а саме, автомобіля Mersedes-Benz Sprinter 211 CDI, державний номер НОМЕР_3 , дата оцінки: 28.09.2019 року, дата складання звіту 25.02.2021 року (а.с.53-74, том 2), ринкова вартість об`єкта оцінки становить - 194 000 грн., станом на дату оцінки: 28.09.2019 року (дата відчуження автомобіля).

Відповідно до Звіту про оцінку майна, складеного ТОВ Преміум КЛАР, а саме, автомобіля Mersedes-Benz Sprinter 211 CDI, державний номер: НОМЕР_3 , дата оцінки: 01.03.2021 року, дата складання звіту: 16.03.2021 року (а.с.118-140, том 2), ринкова вартість об`єкта оцінки становить: 195 570 грн., станом на дату оцінки - 01.03.2021 року.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у вказаній частині, та стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок компенсації 1/2 частини вартості автомобіля марки Mercedes-Benz Sprinter, 2006 року випуску, 97 785 грн.

При цьому, суд першої інстанції зазначив у оскаржуваному рішенні від 05.07.2022 року, що відповідачем в ході розгляду справи не спростовано вищевказану оцінку вартості автомобіля, та не надано відповідних доказів на підтвердження іншої ринкової вартості спірного автомобіля.

Клопотань щодо проведення по справі судової автотоварознавчої експертизи з питання визначення дійсної вартості спірного автомобіля, відповідач ОСОБА_2 в ході розгляду справи в суді першої інстанції не заявляв.

В доводах апеляційної скарги апелянт ОСОБА_2 стверджує, що спірна земельна ділянка була одержана ним в період шлюбу у власність шляхом приватизації, і тому є його особистим майном. За наведених обставин, апелянт вважає, що суд першої інстанції оскаржуваним рішенням від 05.07.2022 року позбавив ОСОБА_2 власності, а саме, земельної ділянки та права на безоплатну приватизацію, оскільки апелянт таке право вже використав при проведенні приватизації земельної ділянки із кадастровим номером 7420688000:05:000:0255. В доводах апеляційної скарги апелянт вказує, що позивач ОСОБА_1 фактично не мала коштів на придбання спірного житлового будинку та автомобіля, оскільки з 2009 року вона перебувала на утриманні відповідача ОСОБА_2 , і не мала особистого доходу, що підтверджується офіційними даними відповідних державних органів, яким суд першої інстанції в ході розгляду даної справи не надав належної оцінки. Апелянт зазначає, що він мав постійний дохід із різних джерел, що є документально підтвердженим. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції при розгляді даного спору по суті не прийняв до уваги показання свідків та надані відповідачем докази відносно того, що шлюбно-сімейні між сторонами спору припинялись у 2005 році та з 2006 по 2008 роки. При цьому, спірний будинок було придбано 19.12.2005 року, і витрати на придбання будинку, а також на його ремонт та газифікацію були понесені саме відповідачем, що є документально підтвердженим.

Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 05.07.2022 року, виходячи із наступного.

Приписами ч.1 статті 57 Сімейного кодексу України регламентовано, що, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України Про приватизацію державного житлового фонду;

5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний житловий будинок розташований на земельній ділянці, яка отримана відповідачем у власність у 2010 році, що за правилами статті 61 Сімейного кодексу України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, надавало статус майна, що є особистою приватною власністю.

Разом з тим, суд першої інстанції, із врахуванням: приписів ч.1 статті 377 ЦК України, ч.1,ч.4 статті 120 Земельного кодексу України, роз`яснень пункту 18-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 року №2), а також висновку щодо застосування відповідних норм права, викладеному у постанові Верховного Суду України від 09.12.2015 року у справі №6-814цс15, та у постанові Верховного Суду від 25.02.2019 року у справі №199/2099/17, дійшов висновку щодо задоволення вимог заявленого ОСОБА_1 позову в частині визнання за позивачем права власності на 1/2 частку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7420688000:05:000:0255, з цільовим призначенням: обслуговування будівель.

У постанові Верховного Суду від 20.01.2021 року у справі №318/1274/18, провадження №61-6807св19, зазначено, що: … Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства… Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі №6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі №6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 і Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від них.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору по суті необґрунтовано не прийняв до уваги показання свідків по справі, які фактично підтвердили заперечення відповідача щодо вимог заявленого позову, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 05.07.2022 року. Оскільки, виходячи із приписів статті 90 ЦПК України, показання свідка є одним із видів доказів по справі. При цьому, згідно ч.1, ч.2, ч.3 статті 89 ЦПК України, яка регламентує оцінку доказів, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги вищенаведене, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 05.07.2022 року щодо наявності підстав для задоволення вимог заявленого ОСОБА_1 позову в частині визнання за нею права власності на 1/2 частину спірної земельної ділянки та на 1/2 частину спірного житлового будинку. Судом першої інстанції встановлено, що спірний житловий будинок в АДРЕСА_1 , набутий одним із подружжя в період шлюбу сторін спору. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що відповідних доказів відносно того, що спірний будинок було придбано за особисті кошти відповідача, його батька та брата, в ході судового розгляду даної справи, не встановлено. Доводи відповідача відносно того, що спірний будинок було відремонтовано за рахунок коштів ОСОБА_2 в сумі 28 147 грн., і таким чином, збільшилась вартість спірного будинку, суд першої інстанції не прийняв до уваги, оскільки така вартість не може бути належним чином підтверджена наданими відповідачем квитанціями, інших доказів з даного приводу, відповідачем суду не надано. За даних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний житловий будинок є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і тому підлягає розподілу. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірна земельна ділянка, і спірний житловий будинок, розташований на ній, є об`єктами поділу майна подружжя, і вважав за необхідне, в межах вимог заявленого позову, визнати за ОСОБА_1 : право власності на 1/2 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 50,3 кв.м, житловою площею 23,8 кв.м, а також право власності на 1/2 частку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7420688000:05:000:0255, загальною площею 0,2500 га, з цільовим призначенням: для обслуговування будівель.

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 вказує, що він не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про розгляд даної справи, а саме, про більшість судових засідань, які були проведені по даній справі судом першої інстанції.

Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 05.07.2022 року, оскільки, згідно матеріалів цивільної справи (а.с.41, том 1), позовна заява ОСОБА_1 була прийнята судом першої інстанції до розгляду та відкрито провадження у справі було 14.09.2020 року, оскаржуване рішення судом першої інстанції було ухвалено 05.07.2022 року, і за вказаний хронологічний період по справі проводилась певна кількість судових засідань. Відповідно до матеріалів справи, сторони даного спору та їх представники приймали участь у певній кількості судових засідань суду першої інстанції, і надавали свої пояснення, як усні, так і письмові, з приводу вимог заявленого позову. Як вбачається із письмового клопотання відповідача ОСОБА_2 та його представника - адвоката Речицької Я.О., адресованого Бобровицькому районному суду Чернігівської області 05.07.2022 року (а.с.18, том 3), стороною відповідача було заявлено дане клопотання про розгляд справи, який було призначено на 05.07.2022 року на 11.00 годину, за відсутності відповідача та його представника.

Відповідно до п.3 ч.3 статті 376 ЦПК України, на яку посилається апелянт в доводах апеляційної скарги, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

В контексті наведеного вище та приписів вказаної норми Закону, доводи апелянта відносно того, що він не був належним чином повідомлений про більшість судових засідань, проведених судом першої інстанції по даній справі, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 05.07.2022 року.

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 вказує, що у рішенні суду першої інстанції від 05.07.2022 року зазначено про участь в судовому засіданні позивача та її представника, проте, вони були відсутні 05.07.2022 року в суді першої інстанції, тобто, дане рішення суду першої інстанції містить в собі неправдиві дані.

Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 05.07.2022 року, виходячи із наступного.

Згідно матеріалів цивільної справи (а.с.41, том 1), позовна заява ОСОБА_1 була прийнята судом першої інстанції до розгляду та відкрито провадження у справі було 14.09.2020 року, оскаржуване рішення судом першої інстанції було ухвалено 05.07.2022 року, і за вказаний хронологічний період по справі проводилась певна кількість судових засідань. Відповідно до матеріалів справи, сторони даного спору та їх представники приймали участь у певній кількості судових засідань суду першої інстанції, і надавали свої пояснення, як усні, так і письмові, з приводу вимог заявленого позову. При цьому, судом першої інстанції у даній справі, в порядку ч.2,ч.3,ч.6 статті 240 ЦПК України, оголошувались перерви в судових засіданнях. 05.07.2022 року на адресу суду першої інстанції позивачем ОСОБА_1 було направлено клопотання про розгляд справи за відсутності позивача (а.с.10-17, том 3). Приймаючи до уваги вищенаведене, є необгрунтованими доводи апеляційної скарги відносно того, що у рішенні суду першої інстанції від 05.07.2022 року безпідставно зазначено про участь в судових засіданнях по даній справі позивача та її представника.

Враховуючи вищезазначене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 05.07.2022 року, ухваленого на підставі норм права, які регламентують спірні правовідносини, та на основі з`ясованих фактичних обставин справи, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом в ході розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги вказують, що про додаткове рішення суду першої інстанції від 21.07.2022 року апелянт ОСОБА_2 дізнався виключно при підготовці апеляційної скарги та із повідомлення його представника.

З данного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Оскільки додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення, як зазначено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 року у справі №1540/4122/18, апеляційний суд вважає за необхідне здійснити перегляд додаткового рішення суду першої інстанції від 21.07.2022 року, в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 .

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, у постанові від 18.04.2022 року у справі №522/18010/18, провадження №61-13667сво21, забезпечуючи єдність судової практики, досліджував питання щодо обов`язковості скасування рішення суду у разі неповідомлення про слухання справи та не участі учасника.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський Суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v.UKRAINE, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами є однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 3) частини третьої статті 2 ЦПК України).

Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України).

Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України).

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (частини шоста, сьома статті 128 ЦПК України).

Європейський Суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v.UKRAINE (No. 2), №38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський Суд з прав людини в рішенні від 08.11.2018 року у справі Созонов та інші проти України зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. Європейський Суд з прав людини дійшов висновку, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки або інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов`язані фіксувати таку інформацію в тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.44-45, том 3), 11.07.2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила ухвалити додаткове рішення у даній справі, яким вирішити питання про стягнення судових витрат в розмірі 1 500 грн. за проведення незалежної експертної оцінки спірного автомобіля, складеного ТОВ Преміум КЛАР.

Ухвалою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 21.07.2022 року (а.с.54-55, том 3), ухвалено додаткове рішення за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя. Судом стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 500 грн. за проведення незалежної експертної оцінки спірного майна - автомобіля, марки Mercedes-Benz Sprinter, 2006 року випуску, складеного ТОВ Преміум КЛАР.

При цьому, в матеріалах справи міститься телефонограма № 2др/729/3/22р. від 12.07.2022 року (а.с.50, том 3), відповідно до якої, ОСОБА_7 за відповідним телефонним номером повідомлено про розгляд судом о 10:00 год. 21.07.2022 року заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні, як судова повістка-повідомлення про виклик ОСОБА_2 в судове засідання на вказану дату, так і дані про її направлення/отримання відповідачем ОСОБА_2 .

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.10.2021 року в справі № 379/1296/18, провадження № 61-10167св20, вказано, що …повідомлення учасників справи телефонограмою не відповідає встановленому порядку повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2020 року у справі № 263/3930/16-ц, провадження № 61-12562св19, від 22.04.2020 року у справі № 522/19433/17, провадження № 61-835св19, від 11.03.2021 року у справі № 296/9824/19, провадження № 61-13685св20, від 04.02.2021 року у справі № 202/26139/13-ц, провадження № 61-22450св19.

За даних обставин, в ході апеляційного розгляду даної справи знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 відносно того, що його не було належним чином судом першої інстанції повідомлено про розгляд заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у даній справі о 10:00 год. 21.07.2022 року.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України).

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що ухвалу суду першої інстанції від 21.07.2022 року, якою фактично постановлено додаткове рішення у даній справі, необхідно скасувати. При цьому, заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити, оскільки судом першої інстанції при вирішенні відповідної частини позовних вимог ОСОБА_1 було прийнято до уваги Звіт про оцінку майна, складений ТОВ Преміум КЛАР, а саме, автомобіля Mersedes-Benz Sprinter 211 CDI, державний номер: НОМЕР_3 , дата оцінки: 01.03.2021 року, дата складання звіту: 16.03.2021 року (а.с.118-140, том 2), ринкова вартість об`єкта оцінки становить: 195 570 грн., станом на дату оцінки - 01.03.2021 року. При ухваленні рішення судом першої інстанції від 05.07.2022 року у даній справі питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, в порядку статті 141 ЦПК України, судом не вирішувалось. За даних обставин, апеляційний суд вважає за необхідне прийняти постанову, якою стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 500 (одну тисячу п`ятсот) грн., в рахунок відшкодування документально підтверджених (а.с.115-116, 117, том 2) понесених судових витрат за проведення незалежної експертної оцінки спірного майна - автомобіля марки Mercedes-Benz Sprinter, 2006 року випуску, складеного ТОВ Преміум КЛАР.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно задовольнити частково. При цьому, рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 05.07.2022 року - залишити без змін. Ухвалу Бобровицького районного суду Чернігівської області від 21.07.2022 року - скасувати. Апеляційний суд вважає за необхідне заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі - задовольнити, та прийняти постанову, якою стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 500 (одну тисячу п`ятсот) грн., в рахунок відшкодування понесених судових витрат за проведення незалежної експертної оцінки спірного майна - автомобіля марки Mercedes-Benz Sprinter, 2006 року випуску, складеного ТОВ Преміум КЛАР.

Керуючись статтями: 141, 367, 368, 369, 374; п.1, п.4 ч.1, ч.2 статті 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 05 липня 2022 року - залишити без змін.

Ухвалу Бобровицького районного суду Чернігівської області від 21 липня 2022 року - скасувати.

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 500 (одну тисячу п`ятсот) грн., в рахунок відшкодування понесених судових витрат за проведення незалежної експертної оцінки спірного майна - автомобіля марки Mercedes-Benz Sprinter, 2006 року випуску, складеного ТОВ Преміум КЛАР.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Судді: