Рішення

від 10.07.2022 по справі 904/160/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2022м. ДніпроСправа № 904/160/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Найдьонова Є.О.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське рибне господарство" (49051, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Калинова, буд. 3, ідентифікаційний код 41457307)

до Фізичної особи-підприємця Шаленного Микити Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про стягнення 250 963,75 грн. безпідставно набутих грошових коштів

Представники:

Від позивача: Селюк М.Я., довіреність, представник

Від відповідача: Бобиль В.В. ордер, адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровське рибне господарство" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №10/01 від 10.01.2022 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Шаленного Микити Сергійовича 250 963,75 грн. безпідставно набутих грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що отримавши аванс за договором №200501 про надання послуг з розробки дизайн-проект від 11.06.2020 на загальну суму 250 963,75 грн., за платіжними дорученнями:

- №171 від 17.07.2020 на суму 150 963,75 грн.;

- №212 від 21.12.2020 на суму 100 000,00 грн.,

відповідач роботи не виконав, грошові кошти позивачу в добровільному порядку не повернув, продовжує безпідставно ними користуватися, без реагування залишив лист позивача №25/11 від 25.11.2021 та повідомлення про розірвання договору і повернення безпідставно набутих грошових коштів №20/12 від 20.12.2021.

Ухвалою суду від 17.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/160/22, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

До суду 17.02.2022 відповідачем подано відзив на позовну заяву яким просить суд здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомлення (викликом) сторін та відмовити у позові повністю.

Відповідач стверджує, що Фізична особа-підприємець Шаленнний М.С. належним чином виконав свої договірні зобов`язання за договором №200501, здійснив розробку дизайн-проекту бази відпочинку, письмово узгодив його із замовником та надав останньому передбачений договором №200501 комплект документації дизайн-проекту, що спростовує доводи позивача про невиконання відповідачем договірних зобов`язань та не здійснення розроблення дизайн-проекту і свідчить про необґрунтованість заявлених позовних вимог. Одночасно обсяг здійсненої позивачем оплати послуг за договором №200501 свідчить про здійснення позивачем оплати не в повному обсязі, що становить порушення вимог п.4.1.2 договору №200501 та призвело до виникнення заборгованості з оплати вартості розробленого дизайн-проекту в розмірі 50 963,75 грн.

Щодо доводів позивача про розірвання договору №200501 відповідача зазначає, що Фізична особа-підприємець Шаленнний М.С. засвідчує, що ним не отримувалось жодного з листів та вперше він дізнався про їх існування за результатами ознайомлення з матеріалами справи в межах судового спору. Позивачем до матеріалів справи не додано ані розрахункового документу, що підтверджує надання послуг поштового зв`язку з надіслання відповідачу наведених вище листів зі штрих-кодовими ідентифікаторами №4905122335221, №4905122382122, ані повідомлення про вручення відповідних поштових відправлень ФОП Шаленний М.С., що свідчить про недоведення позивачем факту надіслання та отримання виконавцем листів №25/11 від 25.11.2021, №20/21 від 20.12.2021. Крім того, відповідно до відповіді №39-А-02-440 від 15.02.2022 Дніпропетровська дирекція АТ "Укрпошта" підтверджує факт невручення поштових відправлень №4905122335221 та №4905122382122 відповідачу з вини працівника відділення, а також те, що відправлення (листи) наразі повернені за зворотною адресою, тобто на адресу позивача. Таким чином, наразі договір №200501 не є припиненим, зберігає свою чинність, що свідчить про безпідставність тверджень позивача про його відмову від договору, з огляду на недотримання обумовленої договором процедури такої відмови.

Також відповідач зазначає, що здійснення позивачем перерахування грошових коштів в розмірі 250 963,75 грн. відповідачу в рахунок оплати робіт за договором №200501, які були належним чином виконані та передані замовнику, в межах чинного договору, свідчить про набуття таких грошових коштів ФОП Шаленний М.С. в порядку виконання договірного зобов`язання, тобто за достатньою та належною правовою підставою у вигляді правочину (договір №200501), що виключає можливість застосування до спірних правовідносин ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 21.02.2022 клопотання відповідача про розгляд справи №904/160/22 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін задоволено, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14.03.2022 о 15:30 год.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Законом України № 2212-IX від 21.04.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 341/2022 від 17 травня 2022 року, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2263-IX від 22 травня 2022 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

За вказаних обставин рішенням Ради суддів України № 9 від 24.02.2022 було рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Так, відповідно до рішення зборів суддів Господарського суду Дніпропетровської області № 2 від 24.02.2022 та розпорядження голови суду № 30 від 24.02.2022 "Про роботу суду в умовах воєнного стану" розгляд справ у відкритих судових засіданнях, призначених Господарським судом Дніпропетровської області з 24.02.2022 не відбувався до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України.

Враховуючи вказане, судове засідання 14.03.2022 не відбулось.

До суду 21.03.2022 надійшла відповідь позивача на відзив відповідача разом з клопотанням про визнання поважними причини неподання Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровське рибне господарство" відповіді на відзив на позовну заяву з додатками від 28.02.2022 у встановлений судом строк та прийняття її до розгляду.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів того, що ним надавались особисто директору чи направлялись Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпровське рибне господарство" шляхом поштового зв`язку зазначені в Додатку №1 до договору матеріали дизайн-проекту бази відпочинку. Підписання Рисіним А.Л., як одним з учасників товариства, декількох аркушів з зображенням картинок будиночків, жодним чином не свідчить про погодження від імені товариства та прийняття робіт з розробки дизайн-проекту бази відпочинку. Жоден з учасників товариства не наділений правами підписання документів в рамках здійснення господарської діяльності товариства. Даний факт засвідчується статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське рибне господарство", випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відсутністю Протоколів загальних зборів учасників чи виданих довіреностей щодо уповноваження учасників товариства на підписання відповідних документів тощо. ФОП Шаленний М.С. не звертався до директора ТОВ "Дніпровське рибне господарство" з метою передачі дизайн-проекту відпочинку та підписання акту виконаних робіт.

Позивач стверджує, що роботи з розробки ФОП Шаленний М.С. дизайн-проекту бази відпочинку не виконані, починаючи з 2020 року до теперішнього часу ФОП Шаленний М.С. не вчинив жодних дій для передачі зазначених робіт та підписання сторонами акту виконаних робіт. ТОВ "Дніпровське рибне господарство" на підставі ч.4 ст. 849 Цивільного кодексу України та п.5.3 договору скористався своїм безумовним правом на розірвання договору підряду в односторонньому порядку. Всі ці дії однозначно свідчать про те, що жодної заборгованості ТОВ "Дніпровське рибне господарство" за договором підряду не має, а отримані в якості авансу грошові кошти у розмірі 250 963,75 грн. утримуються без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини 1 статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.

Так, розпорядженням голови Господарського суду Дніпропетровської області № 34 від 28.03.2022 "Про роботу суду в умовах воєнного стану" відповідно до ст. 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у зв`язку із запровадженням 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ та рішення Ради суддів України від 24 лютого 2022 року № 9, з метою недопущення випадків загрози житло, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, встановлено в Господарському суді Дніпропетровської області особливий режим роботи суду.

З метою дотримання правил безпеки в період воєнного стану з урахуванням положень чинного законодавства з 28.03.2022 розгляд справ Господарським судом Дніпропетровської області в судових засіданнях здійснюватиметься в таких випадках:

- за наявності заяв усіх учасників процесу про можливість забезпечення участі представників у судовому засіданні;

- письмової згоди від усіх учасників судового провадження про розгляд справи без їх участі;

- за наявності заяв від усіх учасників процесу про розгляд справ в режимі відеоконференцзв`язку за допомогою будь яких технічних засобів, зокрема, власних.

Ухвалою суду від 08.04.2022 призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 10 травня 2022 року о 15:30 год.

На електрону пошту суду 09.05.2022 надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи №904/160/22 у зв`язку з тим, що наразі відповідач та його представник є внутрішньо переміщеними особами, що виключає можливість забезпечити їх участь у судовому засіданні по справі №904/160/22 призначеному на 10.05.2022, в тому числі якість інтернет-зв`язку у представника відповідача не дозволяє прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Одночасно відповідач наполягає на розгляді справи №904/160/22 лише у порядку відкритого судового засідання з обов`язковою участю відповідача або його представника, з огляду на необхідність забезпечення доведення власної позиції по суті позовних вимог.

Позивачем 10.05.2022 до суду подано клопотання про відкладення розгляду справи з метою забезпечення всебічного розгляду обставин справи, дотримання принципу змагальності сторін.

У судовому засіданні 10.05.2022 відкладено розгляд справи на 30.05.2022 о 15:30 год.

У судовому засіданні 30.05.2022 оголошувалась перерва до 14.06.2022 о 17:00 год.

На електрону пошту суду 07.06.2022 надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив в яких останній зазначає, що відповідачу було достеменно відомо про те, що ОСОБА_1 є учасником ТОВ "Дніпровське рибне господарство", у ФОП Шаленного М.С. були відсутні будь-які сумніви щодо наявності у Рисіна А.Л. компетенції здійснювати безпосередню взаємодію з виконавцем в процесі реалізації договору № 200501. Твердження Рисіна А.Л. про не погодження та не прийняття ним дизайн-проекту бази відпочинку за наявності його підписів на проектній документації, датованих різними датами, які відображають хронологію, хід і послідовність розроблення дизайн-проекту, після більш ніж піврічної плідної особистої співпраці з виконавцем стосовно реалізації договору №200501, свідчить про цілковиту недобросовісність замовника та здійсненням ним свідомого маніпулювання фактичними обставинами справи з метою введення в оману суду. Таким чином, відповідач стверджує, що погодивши та засвідчивши підписом представника замовника ескіз дизайн-проекту з доданим до нього робочим проектом, замовник узгодив розроблений дизайн-проект та засвідчив його відповідність потребам і очікуванням замовника.

Крім того відповідач зазначає, що ТОВ "Дніпровське рибне господарство" 21.12.2020 після отримання дизайн-проекту здійснило другий етап оплати вартості послуг за договором № 200501 в розмірі 100 000,00 грн. Таким чином, здійснення ТОВ "Дніпровське рибне господарство" другого етапу платежу є конклюдентною дією з боку замовника, яка свідчить про отримання ним дизайн-проекту та реалізацію договірного обов`язку зі здійснення другого етапу оплати за договором № 200501.

Також відповідач зазначає, що АТ "Укрпошта" підтверджує факт невручення поштових відправлень №4905122335221 та №4905122382122 відповідачу з вини працівника відділення, а також те, що вказані відправлення (листи) наразі повернені за зворотною адресою, тобто на адресу ТОВ "Дніпровське рибне господарство". Таким чином, факт неотримання відповідачем листів ТОВ "Дніпровське рибне господарство" №25/11 від 25.11.2021, №20/12 від 20.12.2021 свідчить про не повідомлення замовником виконавця про відмову від договору №200501, про необізнаність відповідача із намірами замовника відмовитися від договору, тобто не дотримання вимог п.5.3. договору №200501, що унеможливлює обрахування 5-денного строку для визначення дати, з якої договір №200501 буде вважатися припиненим в зв`язку з відмовою від нього замовника. Таким чином, наразі договір №200501 не є припиненим, зберігає свою чинність, що свідчить про безпідставність тверджень позивача про його відмову від договору, з огляду на недотримання обумовленої договором процедури такої відмови.

Відповідачем 08.06.2021 долучено до матеріалів справи копії листа ФОП Шаленний М.С. від 07.06.2022 про повторне надіслання ТОВ "Дніпровське рибне господарство" акту здачі-приймання виконаних робіт від 16.12.2020 та дизайн-проекту бази відпочинку, акту здачяі-приймання виконаних робіт від 16.12.2020 до договору №200501 від 11.06.2020 та докази направлення листа ФЛП Шаленний М.С. від 07.06.2022 на адресу ТОВ "Дніпровське рибне господарство".

У судовому засіданні 14.06.2022 оголошувалась перерва до 04.07.2022 о 17:00 год.

До суду 27.06.2022 позивачем подані пояснення в яких зазначає, що укладений договір підряду був підписано особисто директором Лабаєм М.Д. Умови договору не містять інформацію про інших осіб, які уповноважені на прийняття робіт з розробки дизайн-проекту за даним договором тощо. Посилання відповідача на те, що Рисін А.Л. здійснював всі комунікації з розробки дизайн-проекту не відповідає дійсності. З огляду на викладене, незрозуміло на якій підставі ФОП Шаленний М.С. вважає Рисіна А.Л. належною особою для прийняття робіт з розробки дизайн-проекту ні договором підряду 200501 від 11.06.2020. Підписання Рисіним А.Л. декількох аркушів з візуалізацією будиночків (із 138 аркушів наданого вже на стадії судового розгляду дизайн-проекту) не свідчить про розробку ФОП Шаленний М.С. в установлений договором строк дизайн-проекту бази відпочинку на території с. Веселе Синельниківського району Дніпропетровської області (за умовами договору повинен бути розроблений і переданий для прийняття до 24.11.2020); не є доказом прийняття дизайн-проекту уповноваженою на такі дії особою.

Також позивач зазначає, що твердження ФОП Шаленний М.С. про те, що разом з дизайн-проектом Рисіну А.Л. були передані акти здачі-приймання робіт виконаних робіт від 16.12.2020 не відповідає дійсності та не підтверджується жодним доказом. Відповідач не передавав акти здачі-приймання робіт виконаних робіт ні ОСОБА_1 , ні директору Лабаю М.Д., також не надсилав і засобами поштового зв`язку на адресу ТОВ "Дніпровське рибне господарство".

До суду 04.07.2022 відповідачем подані пояснення в яких зазначає, що відповідачем 16.12.20 на адресу позивача був надіслано акт виконаних робіт по договору №200501 з доданим дизайн-проектом. Факт належного виконання відповідачем своїх обов`язків підтверджується діями самого позивача, який 21.12.2020 на виконання вимог п.4.1.2. договору здійснює оплату вартості послуг в розмірі 100 000, 00 грн. Таким чином на момент складання позивачем листа про розірвання договору (25.11.2021) роботи відповідача вже були прийняті і частково оплачені (на сьогоднішній день заборгованість позивача складає 50 963, 75 грн.).

Суд з метою належного виконання свого процесуального обов`язку щодо розгляду справи по суті, керується ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, що кореспондується із ст. 129 Конституції України, за якою однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Згідно зі ст. 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30 листопада 2006 року у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 11.07.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши в судових засіданнях представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

11 червня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровське рибне господарство" (далі - позивач, замовник) та Фізичною особою-підприємцем Шаленним Микитою Сергійовичем (далі - відповідач, виконавець) укладено договір №200501 про надання послуг з розробки дизайн-проекту (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору замовник доручає та зобов`язується прийняти та сплатити результат виконаних робіт, а виконавець приймає на себе зобов`язання згідно узгодженого составу (Додаток № 1) розробити дизайн-проект бази відпочинку, розташованої за адресою: Україна, Дніпропетровська область, Синельниківський район, територія села Веселе.

Види робіт, об`єм та зміст технічної документації, вартість робіт, що є предметом договору, визначаються змістом дизайн-проекту (Додаток № 1 до договору), договірною ціною на розробку дизайн-проекту, зазначеній в п. 4.1 договору.

Додатком №1 до договору (п.7) сторонами затверджено зміст документації дизайн-проекту та визначено, що проектні матеріали передаються замовнику на паперовому носії в 2-х екземплярах, на електронному носії - в 1 екземплярі. Текстові матеріали в електронному вигляді передаються в форматі PDF, графічні матеріали в електронному вигляді передаються в форматі PDF.

Згідно з п.2.5 договору виконавець зобов`язаний виконати дизайн-проект протягом 90 робочих днів з дня отримання авансового платежу.

Відповідно до п.3.3 договору виконання дизайн-проекту включає в себе комплекс наступних послуг:

- надання планувальних рішень схеми генерального плану (п.3.3.1 договору);

- розробка дизайн-проекту гостьових будинків, інфраструктури, елементів благоустрою (п.3.3.2 договору);

- розробка проектної документації до дизайн-проекту (п.3.3.3 договору).

Відповідно до п.3.4 договору документація до кожної із вищеперелічених послуг письмово узгоджується із замовником. Передача розробленої проектної документації відбувається поетапно, в об`ємах, визначених в Додатку 1 до договору.

Відповідно до п.3.8 договору здача робіт проводиться поетапно, шляхом підписання сторонами актів виконаних робіт.

Пунктом 4.1 договору визначено вартість робіт за договором у розмірі 301 927,50 грн.:

- протягом 5 робочих днів з моменту підписання договору замовник сплачує виконавцю аванс 50% від вартості договору суму - 150 963,75 грн., а виконавець приступає до роботи, відповідно до Додатку №1 до договору, по домовленості із замовником (п.4.1.1 договору);

- протягом 5 робочих днів з моменту надання дизайн-проекту, замовник сплачує виконавцю сума в розмірі 50% від вартості договору суму - 150 963,75 грн.

Строк дії договору вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.5.1 договору).

На виконання умов договору, позивач оплатив вартість робіт у розмірі 250 963,75 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

- №171 від 17.07.2020 на суму 150 963,75 грн.;

- №212 від 21.12.2020 на суму 100 000,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з листом №25/11 від 25.11.2021 про повернення авансу.

Також позивач звернувся до відповідача з повідомленням №20/12 від 20.12.2021 про розірвання договору та повернення безпідставно набутих грошових коштів.

Позивач стверджує, що відповідач, в порушення умов договору, роботи не виконав, дизайн-проект не надав, отримані кошти в розмірі 250 963,75 грн. не повернув, що і стало причиною звернення позивач до суду.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору, природа договору, строк виконання робіт, факт виконання робіт, наявність оплати вартості робіт, наявність підстав для повернення коштів.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини, які склалися між сторонами у справі, пов`язані із договором підряду і регулюються ст.ст. 837-864 Цивільного кодексу України.

Так, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 Цивільного кодексу України).

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору надання послуг, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до пункту 4.1 договору вартість робіт за договором складає 301 927,50 грн.:

- протягом 5 робочих днів з моменту підписання договору замовник сплачує виконавцю аванс 50% від вартості договору суму - 150 963,75 грн., а виконавець приступає до роботи, відповідно до Додатку №1 до договору, по домовленості із замовником (п.4.1.1 договору);

- протягом 5 робочих днів з моменту надання дизайн-проекту, замовник сплачує виконавцю сума в розмірі 50% від вартості договору суму - 150 963,75 грн.

В силу пункту 2.5. договору виконавець зобов`язаний виконати дизайн-проект протягом 90 робочих днів з дня отримання авансового платежу.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок iншої особи; в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є, зокрема, гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 14 квітня 2020 року у справі № 495/2442/16-ц (провадження № 61-15428св19).

У частині четвертій статті 236 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За ст. 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору Підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду для звичайного використання роботи такого характеру.

За приписами ч.4 ст.849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Пунктом 5.3 договору визначено, що замовник може відмовитися від виконання договору письмово повідомив не менше чим за 5 робочих днів від дати розірвання договору.

Тобто, договір підряду може бути розірваний в результаті вчинення замовником одностороннього правочину та така відмова від договору не потребує узгодження з виконавцем.

Позивач, керуючись ч.4 ст. 849 Цивільного кодексу України, яка передбачає безумовне право замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитись від договору підряду та п.5.3 договору, направив відповідачу повідомлення про розірвання договору за вих. № 20/12 від 20.12.2021.

Факт направлення повідомлення про розірвання договору підтверджується поштовою накладною 4905122382122 від 20.12.2021 та описом вкладення від 20.12.2021.

Відповідно до ч.2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом.

Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном) грошовими коштами, набутими підрядником без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно, Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Дана правова позиція викладена в Постанові Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17, Постанові Верховного суду у об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.09.2019 у справі №911/1433/18, Постанова Великої Палати Верховного суду від 10.04.2018 р. у справі № 910/10156/І7.

За приписом частини другої статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте майно.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тож з урахуванням положень частини другої статті 530 Цивільного кодексу України відповідач повинен був повернути позивачу в сумі 250 963,75 грн. у семиденний строк від дня отримання ним вимоги позивача.

Положеннями статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Предметом спору є об`єкт спірних взаємовідносин, щодо яких виник спір між позивачем та відповідачем, певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти судове рішення. В даному випадку предметом спору є визначена Позивачем за первісним позовом вимога про стягнення авансових платежів за договором підряду, у зв`язку з односторонньою відмовою від Договору.

Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такими обставинами є певні юридичні факти, які тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Отже, підставу позову складають дві складові: юридична та фактична. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову дозволяє визначити межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову. В даному випадку підставами позову є невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, а правовою складовою підстав позову є посилання позивача на положення ст.ст. 526, 651, 857, ч.4 ст.849, ст.1212 Цивільного кодексу України.

Права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 Цивільного кодексу України, відповідно до якої:

- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина перша статті);

- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті);

- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя статті);

- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта статті).

Правовий аналіз частин 2 - 4 статті 849 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

Так, частинами 2, 3 вказаної статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначених законодавством умов, при цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.

Натомість частина 4 зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов), але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору.

Як встановлено судом, замовник в односторонньому порядку відмовився від договору на підставі частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України, яка ґрунтується на безумовному праві замовника відмовитись від договору підряду.

При цьому в силу положень частин 1, 3 статті 615, частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України допускається одностороння відмова від зобов`язання частково або у повному обсязі, що призводить до зміни зобов`язання і воно припиняється у відповідній частині, у даному випадку - в частині виконання відповідачем своїх обов`язків за Договором.

Відтак, позивач як замовник скористався власним безумовним правом, передбаченим частиною 4 статті 849 Цивільного кодексу України, щодо розірвання в односторонньому порядку, та звернувся до суду з позовною вимогою про повернення передоплати (авансу) по Договору як безпідставно набутого майна з підстав, передбачених положеннями статті 1212 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що відповідачем роботи по договору не виконані, доказів складання між сторонами актів виконаних робіт за договором договору №200501 про надання послуг з розробки дизайн-проекту від 11.06.2020 не надано.

Разом з тим, замовником було сплачено підряднику по договору 250 963,75 грн. авансу за послуги з розробки дизайн-проекту згідно договору № 200501 від 11.06.2020.

Положеннями частин 1, 3 статті 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі N 910/10156/17.

Правова позиція, щодо можливості повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні на підставі положень глави 83 Цивільного кодексу України, також викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9272/17, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, проте дана справа не є релевантною для спірних правовідносин у справі, що розглядається, оскільки у справі № 910/9272/17, судами не було встановлено факту припинення договірних відносин, з підстав визначених Главою 61 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене та враховуючи, що положення частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України не визначають умов повернення виконаного Замовником по договору підряду, суд дійшов висновку, що відмова Замовника від договору підряду відповідно до положень частини 4 вказаної статті, є підставою для задоволення вимоги про повернення авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов`язанні) відповідно до вимог статті 1212 вказаного Кодексу.

Аналогічних правових висновків щодо застосування положень частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України та можливість стягнення з Підрядника на користь Замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17, від 14.06.2018 у справі № 912/2709/17, від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17.

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 250 963,75 грн. передоплати за договором, як безпідставно отриманих коштів підлягають задоволенню, оскільки, як зазначено вище договір у зв`язку з його невиконанням був розірваний позивачем в односторонньому порядку шляхом надсилання відповідачу повідомлення.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих позивачем у підтвердження обґрунтування своєї позиції. Відповідно позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Такі висновки суду засновані передусім на відсутності належних спростувань з боку відповідача цих обставин.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на відповідача, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3 764,46 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське рибне господарство" до Фізичної особи-підприємця Шаленного Микити Сергійовича про стягнення 250 963,75 грн. безпідставно набутих грошових коштів задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шаленного Микити Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське рибне господарство" (49051, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Калинова, буд. 3, ідентифікаційний код 41457307) 250 963,75 грн. безпідставно набутих грошових коштів та витрати по сплату судового збору у сумі 3 764,46 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 18.07.2022.

Суддя Е.М. Бондарєв