Рішення

від 15.06.2022 по справі 910/19086/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.06.2022Справа № 910/19086/21

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу № 910/19086/21

за позовом Фізичної особи-підприємця Плотиці Євгена Михайловича

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лисогорське"

про відшкодування збитків та усунення перешкод у користуванні майном

За участю представників сторін:

від позивача: Плотиця Є.М., Стародуб С.М.;

від відповідача: Вербицький Я.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Плотиця Євген Михайлович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лисогорське" про відшкодування збитків та усунення перешкод у користуванні майном.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням прав позивача, як власника квартири АДРЕСА_1 , на вільне розпорядження власним майном та завдання неправомірними діями керівництва ОСББ "Лисогорське" позивачу збитків на суму 60 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Плотиці Євгена Михайловича було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позовної заяви.

09.12.2021 на адресу суду від позивача отримано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/19086/21, справу вирішено розглядати за правилами загального провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 13.01.2022.

10.01.2022 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує.

12.01.2022 через канцелярію суду від представника відповідача отримано клопотання про закриття провадження у справі та письмові пояснення з додатковими доказами.

Присутній у судовому засіданні 13.01.2022 представник позивача заперечив щодо клопотання про закриття провадження у справі, просив надати час для ознайомлення з відзивом на позовну заяву та підготувати відповідь на відзив. Також, представник позивача подав клопотання про витребування доказів у відповідача, а саме рішення правління ОСББ "Лисогорське" від 08.08.2021.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив задовольнити клопотання про закриття провадження у справі та зазначив, що до письмових пояснень додано рішення правління ОСББ "Лисогорське" від 08.08.2021.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі, яке обґрунтоване тим, що між сторонами відсутні договірні відносини, дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Як вбачається з підстав заявленого позову, позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . У вказаному будинку співласниками житлових приміщень створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лисогорське".

У зв`язку з прийняттям рішення загальними зборами ОСББ "Лисогорське" щодо порядку користування спільним майном будинку, позивач вважає, що йому створено перешкоди у вільному користуванні його власністю - квартирою АДРЕСА_1 . Тобто спір між співвласником нерухомого майна - членом ОСББ та самим ОСББ в цій частині позовних вимог є подібним до корпоративного спору, оскільки пов`язаний з діяльністю ОСББ "Лисогорське" та реалізацією рішень загальних зборів цього ОСББ.

Інша частина позовних вимог стосується відшкодування збитків у сумі 60 000 грн, які нібито було завдано позивачу, як суб`єкту підприємницької діяльності, відповідачем, який є юридичною особою. Водночас, наявність складу правопорушення, що є підставою для відшкодування збитків, може бути встановлено судом виключно в процесі вирішення спору.

Отже, критеріями розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є як суб`єктний склад сторін спору, так і характер спірних правовідносин.

При цьому, судом не приймається до уваги посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 910/19687/19, оскільки остання прийнята за інших обставин та стосується реалізації прав громадянина на користування земельною ділянкою, на якій розміщено його майно.

Також суд залишив без задоволення клопотання позивача про витребування доказів, оскільки доказ, який витребовує позивач наявний у матеріалах справи.

В підготовчому засіданні 13.01.2022 судом оголошено перерву до 10.02.2022 для надання позивачу часу ознайомитися з відзивом, який на його адресу не надходив, та підготувати відповідь на відзив. Також суд зобов`язав відповідача надати копію Статуту ОСББ "Лисогорське", на положення якого йдеться посилання у відзиві на позов, та копію договору, на підставі якого були встановлені нові металеві двері у будинку.

08.02.2022 через канцелярію суду від представника відповідача отримано заяву про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог суду.

09.02.2022 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив та заперечення на пояснення.

В підготовчому засіданні 10.02.2022 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи №910/19086/21 до судового розгляду по суті на 24.02.2022.

Водночас, указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб.

За наведених обставин, призначене на 24.02.2022 о 15:00 год. судове засідання з розгляду справи № 910/19086/21 не відбулося з об`єктивних причин, що не залежали від суду.

Згідно з указом Президента України "Про продовження дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022, затвердженого Законом України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2022 відкладено підготовче засідання без визначення дати наступного судового засідання.

Згідно з Указом Президента України "Про продовження дії воєнного стану в Україні" №259/2022 від 18.04.2022, затвердженого Законом України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.

З метою виконання завдань господарського судочинства, визначених у ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, та зважаючи на обставини, які свідчать про появу можливості більш безпечного здійснення правосуддя у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою його місцезнаходження, суд постановив ухвалу від 16.05.2022 про призначення судового засідання у справі №910/19086/21 на 02.06.2022.

Представники сторін у судове засідання 02.06.2022 не з`явились, жодних заяв або клопотань в порядку ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суду не направили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2022 відкладено судове засідання у справі на 16.06.2022.

15.06.2022 через канцелярію суду від представника відповідача надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн.

Присутні в судовому засіданні 16.06.2022 позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю з посиланням на обставини, наведені у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на відсутність доказів порушення прав позивача зі сторони ОСББ.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

Позивач - Плотиця Євген Михайлович є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Як стверджує позивач, 30.08.2021 на виконання рішення загальних зборів співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лисогорське" від 17.06.2021 в будинку АДРЕСА_2 розпочалися роботи із встановлення вхідних дверей із спеціальним замком.

16.10.2021 на вхідних дверях під`їзду будинку АДРЕСА_2 було встановлено спеціальний замок з доступом по магнітним (електронним) ключам. При цьому, позивачу, як власнику квартири АДРЕСА_1 , було видано тільки один ключ, що для нього виявилося недостатнім.

Відтак, позивач звернувся з заявою б/н від 01.09.2021 до відповідача з вимогою надати 8 (вісім) екземплярів ключів від вхідних дверей. У відповідь на вказану заяву відповідач відмовив у наданні додаткових екземплярів ключів від вхідних дверей, мотивуючи це відсутністю документального підтвердження проживання у квартирі АДРЕСА_3 членів сім`ї, окрім господаря.

Отже, позивач вважає, що відмова відповідача надати йому додаткові 8 (вісім) екземплярів ключів від вхідних дверей під`їзду будинку АДРЕСА_2 є порушенням його права власності на нерухоме майно та створює перешкоди у користуванні приватною власністю - квартирою АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим позивач просить суд зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , шляхом надання 8 (вісім) комплектів ключів від дверей під`їзду.

Крім того, позивач зазначає, що зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності та використовує своє власне майно - квартиру АДРЕСА_1 для отримання прибутку шляхом надання її в оренду.

13.08.2021 між Фізичною особою - підприємцем Плотицею Є.М. та Фізичною особою - підприємцем Білою К.В. було укладено Договір оренди квартири, відповідно до п. 7.1. якого позивач (орендодавець за договором) зобов`язався надати орендарю 8 комплектів ключів від замку на вхідних дверях та всіх замків на всіх дверях, що знаходяться в квартирі.

Умовами п. 9.3. договору оренди визначено, що за порушення орендодавцем п. 7.1. договору, орендодавець сплачує орендарю штраф у розмірі 60 000,00 грн.

Оскільки відповідач відмовив у наданні додаткових 8 комплектів ключів від дверей під`їзду, позивач був змушений сплатити штраф на користь ФОП Білої К.В. за Договором оренди квартири від 13.08.2021у загальній сумі 60 000,00 грн, що підтверджується доданими до справи розписками від 01.10.2021, від 02.10.2021, від 03.10.2021, від 04.10.2021, від 05.10.2021, від 06.10.2021.

Таким чином, позивач вважає, що йому було завдано збитків, внаслідок неправомірних дій відповідача, які підлягають відшкодуванню за рахунок останнього, у зв`язку з чим просить стягнути 60 000 грн з відповідача.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних з огляду на наступне.

Згідно ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Основний закон, що регулює діяльність об`єднання співвласників багатоквартирних будинків - є Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», ч.1 ст. 6 якого передбачає, що об`єднання може бути створено власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Згідно ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Правління є виконавчим органом об`єднання і підзвітне загальним зборам.

З матеріалів справи вбачається, що 17.06.2021 були проведені загальні збору співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лисогорське" за місцезнаходженням: АДРЕСА_1, будинок 40. До порядку денного зборів, зокрема, було включено питання встановлення металевих дверей, системи контролю доступу та охорони (п. 14 порядку денного). Голосування по питанням порядку денного відбувалося шляхом заповнення кожним власником квартири індивідуального листка опитування.

Згідно протоколу № 3 від 17.06.2021 загальних зборів співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лисогорське", яким оформлені рішення загальних зборів, участь у голосуванні приймали 8 осіб з 11 співвласників, які входять до складу ОСББ. По п. 14 порядку денного рішення було прийнято одноголосно всіма учасниками.

Так, загальними зборами співвласників ОСББ було вирішено встановити металеві вхідні двері та індивідуальну систему контролю доступу для кожного співвласника. Надати попередню згоду на укладення договору охорони будинку. Уповноважити охорону на здійснення заходів контролю доступу у будинок та перевірки документів усіх відвідувачів.

Під час розгляду справи позивач у своїх поясненнях зазначив, що йому було відомо про проведення 17.06.2021 загальних зборів співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лисогорське" та про порядок денний, проте участь в них він не зміг взяти, у зв`язку перебуванням за межами країни.

Позивачем рішення загальних зборів співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лисогорське", які оформлені протоколом № 3 від 17.06.2021, в судовому порядку не оскаржувалися.

Як вбачається з п. 3.1. Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лисогорське", виконавчим органом ОСББ є правління.

Відповідно до п. 3.3. Статуту ОСББ "Лисогорське" керівництво поточною діяльністю об`єднання здійснює його правління. До компетенції Правління серед іншого належить укладення договорів про виконання робіт, надання послуг та здійснення контролю за їх виконанням.

У п. 3.4. Статуту ОСББ "Лисогорське" визначено, що Правління має право приймати рішення з усіх питань діяльності Об`єднання, за винятком тих, які належать до виключної компетенції загальних зборів.

08.08.2021 правлінням ОСББ "Лисогорське" було прийнято рішення, яке оформлене протоколом засідання правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лисогорське" від 8 серпня 2021 р., про встановлення у будинку за адресою: АДРЕСА_2 загальнобудинкову систему контролю доступу, яка передбачає видачу по одному чіпу на кожного власника співвласника або орендаря квартири та члена його родини, який постійно проживає з ним у квартирі будинку. Для отримання чіпу право користування квартирою має бути підтверджено документом про право власності або договором оренди. У разі втрати або пошкодження власником (користувачем) ключа, установник системи доступу, з яким у ОСББ укладено відповідний договір на обслуговування системи, за зверненням правління ОСББ "Лисогорське" деактивує втрачений ключ та видає власнику (користувачеві) новий ключ (чіп).

Таким чином, виходячи з положень Статуту ОСББ "Лисогорське", з урахуванням рішення загальних зборів співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лисогорське", оформлене протоколом № 3 від 17.06.2021, правлінням було прийнято рішення про систему контролю та доступу до будинку за адресою: АДРЕСА_2 загальнобудинкову.

Доказів оскарження рішення правління ОСББ "Лисогорське", яке оформлене протоколом засідання правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лисогорське" від 8 серпня 2021 р., матеріали справи не містять.

Отже, на день вирішення спору вказане рішення правління ОСББ "Лисогорське" є чинним та підлягає виконанню співвласниками будинку у встановленому порядку.

16.08.2021 між Фізичною особою-підприємцем Перевозніковим В.В. (за договором - виконавець) та ОСББ "Лисогорське" (за договором ) в особі голови правління Татарінцевої Т.Е. було укладено Договір № 01/21 про надання послуг, згідно з п.1.1. якого виконавець взяв на себе зобов`язання надати послуги зі встановлення електромагнітного замка, контролера ключів, довідника дверей, зчитувача ключів на вході до багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 .

За твердженнями позивача 16.10.2021 на вхідних дверях під`їзду будинку АДРЕСА_2 було встановлено спеціальний замок з доступом по магнітним (електронним) ключам.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.09.2021 Біла Катерина отримала один магнітний ключ, а 09.11.2021 безпосередньо позивач отримав ще один магнітний ключ, що підтверджується відповідними розписками доданими до матеріалів справи відповідачем.

Водночас, з письмових пояснень позивача та відповідача вбачається, що позивачу було відмовлено у наданні більшої кількості ключів, у зв`язку з не підтвердженням згідно рішенням загальних зборів співвласників ОСББ, оформлене протоколом № 3 від 17.06.2021, та рішенням правління ОСББ, оформленим протоколом засідання правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лисогорське" від 8 серпня 2021 р., відповідними документами кількості мешканців квартири АДРЕСА_3 .

Відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний, зокрема, виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень.

Враховуючи чинність рішень загальних зборів співвласників ОСББ, оформлене протоколом № 3 від 17.06.2021, та рішенням правління ОСББ, оформлене протоколом засідання правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лисогорське" від 8 серпня 2021 р., позивач зобов`язаний був надати документи на підтвердження кількості мешканців квартири АДРЕСА_1 , власником якої він є.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, зокрема, робити співвласникам попередження про порушення ними статутних або інших законних вимог і вимагати їх дотримання.

Отже, судом встановлено, що позивач та його орендар отримали по одному ключу від вхідних дверей під`їзду будинку АДРЕСА_2 , що відповідає рішенням, прийнятим загальними зборами співвласників будинку та виконавчим органом ОСББ правління.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 06.07.2016 у справі № 910/1891/14, від 21.09.2016 у справі № 902/841/15).

Порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими; а обов`язком позивача є доведення/підтвердження/ в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Виходячи із наведених приписів, позивач, звертаючись до суду із даним позовом та вимагаючи усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , мав довести порушення його прав зі сторони відповідача.

Згідно з ч. 1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Однак, всупереч положеннями ст. 73, 74, 76, 77, 79 позивачем належними засобами доказування не доведено створення відповідачем перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Положеннями ст. 26 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», якою визначено, що власник приміщення у багатоквартирному будинку, в якому створене об`єднання, може здати його в оренду для проживання фізичній особі або для здійснення господарської, підприємницької та іншої не забороненої законом діяльності фізичній або юридичній особі, якщо така діяльність не суперечить встановленим нормам використання приміщень у жилих будинках та не завдає шкоди інтересам власників (користувачів) і навколишньому середовищу.

За необхідності може бути здійснене переведення приміщення у нежиле на термін дії договору оренди або постійно у порядку, встановленому законодавством.

Орендар має бути ознайомлений із статутом об`єднання, правами та обов`язками співвласників.

Не допускається передача в оренду квартири або нежитлового приміщення для ведення господарської, підприємницької та іншої діяльності, якщо це буде суперечити інтересам або обмежувати права інших власників (користувачів) приміщень.

Фактично спір виник внаслідок не виконання позивачем рішень, прийнятих загальними зборами співвласників будинку та правління - виконавчого органу ОСББ "Лисогорське", які є чинними та позивачем не оскаржені, а відтак підлягають виконанню позивачем, як власником приміщення у багатоквартирному будинку та як членом ОСББ.

З огляду на встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у частині зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , шляхом надання 8 (вісім) комплектів ключів від дверей під`їзду.

Також, позивач з посиланням на приписи ст. 22 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача суму штрафу в розмірі 60 000,00 грн, сплаченого на користь ФОП Білої К.В. на підставі Договору оренди квартири від 13.08.2021.

Відповідно до частин 1, 2 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (п.6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Отже, підставою для відшкодування збитків відповідно до п.1 ст.611 Цивільного кодексу України та ст.224 Господарського кодексу України є порушення господарського зобов`язання.

Проте, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем відсутні господарські правовідносини.

Правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем у даній справі, виникли в силу закону та ґрунтуються на положеннях Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» і Статуті ОСББ «Лисогорське».

Отже, у даному випадку одним з способів захисту цивільних прав та інтересів позивача є відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Втім, за результатом розгляду справи, судом не встановлено протиправності поведінки відповідача; причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину відповідача.

Згідно зі ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Наданий до матеріалів справи Договір оренди квартири від 13.08.2021 був укладений позивачем на власний розсуд та за відсутності обґрунтування в ньому щодо необхідності передачі ФОП Білій К.В. саме 8 комплектів ключів від квартири АДРЕСА_1 .

При цьому, на дату укладання Договору оренди квартири від 13.08.2021 вже існували рішення загальних зборів співвласників ОСББ, оформлене протоколом № 3 від 17.06.2021, та рішенням правління ОСББ, оформлене протоколом засідання правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лисогорське" від 8 серпня 2021 р.

Відтак, позивачем не доведена вина відповідача у заподіянні шкоди та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача, оскільки, як встановив суд під час розгляду справи, саме позивач не виконав рішення загальних зборів співвласників ОСББ, оформлене протоколом № 3 від 17.06.2021, та рішення правління ОСББ, оформлене протоколом засідання правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лисогорське" від 8 серпня 2021 р., і відповідними документами не підтвердив кількість мешканців квартири АДРЕСА_3 .

Таким чином, позивач не довів належними та допустимими доказами усіх елементів, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, а саме протиправності поведінки саме відповідача, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вину відповідача у заподіянні шкоди.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування за рахунок відповідача 60 00 грн штрафу, сплаченого позивачем на користь ФОП Білої К.В .

Суд зазначає, що за приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Отже, оцінюючи надані учасниками справи до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку щодо неналежного доказового обґрунтування позовних вимог, а відтак про відмову в задоволені позовних вимог повністю.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Крім того, позивач подав заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 12000,00 грн.

Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, відповідач просить суд стягнути з позивача 12 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження вимоги про стягнення з позивача витрат на правову допомогу у розмірі 12 000,00 грн відповідачем надано суду копію Договору № 20/12-21 про надання правничої допомоги від 20.12.2021; Додаткову угоду № 1 від 201.2.2021 до Договору № 20/12-21 про надання правничої допомоги від 20.12.2021, в якій сторони визначили розмір винагороди за участь у розгляді справи № 910/1086/21 в сумі 12000,00 грн; Акт №1 від 21.02.2022 прийому-передачі наданих послуг до Додаткової угоди № 1 від 201.2.2021 до Договору № 20/12-21 про надання правничої допомоги від 20.12.2021; платіжне доручення № 52 від 22.02.2022 на суму 12000,00 грн.

При цьому, детальний опис наданих адвокатом послуг, зазначений як в заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, так і в Акті №1 від 21.02.2022 прийому-передачі наданих послуг до Додаткової угоди № 1 від 201.2.2021 до Договору № 20/12-21 про надання правничої допомоги від 20.12.2021.

Під час розгляду справи позивачем клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу не заявлялося.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини іn основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19.

Суд зазначає, що незважаючи на незначну ціну позову, спір у даній справі є корпоративним, а отже таким, що віднесений до категорії складних справ та розглядається виключно в порядку загального позовного провадження.

З огляду на викладене, враховуючи складність справи та розумну необхідність витрат для даної справи у суді першої інстанції, зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг, співмірною є компенсація витрат відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 11000,00 грн, оскільки до переліку наданих послуг включено підготовку клопотання про закриття провадження у справі в задоволенні, якого судом було відмовлено.

Отже, за рахунок позивача підлягають відшкодуванню витрати на правничу допомогу в сумі 11000,00 грн.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Плотиці Євгена Михайловича ( АДРЕСА_5 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лисогорське" (АДРЕСА_1, буд. 40; код ЄДРПОУ 41898356) 11 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

3. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 18.07.2022.

Суддя А.І. Привалов