Ухвала

від 14.07.2022 по справі 200/1773/22

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

15 липня 2022 року Справа №200/1773/22

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Христофоров А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження питання щодо залишення позовної заяви без руху у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Донецькій області в особі ліквідаційної комісії Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Донецького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Донецькій області в особі ліквідаційної комісії Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні.

Ухвалою суду від 07 лютого 2022 року позовна заява прийнята судом до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Так, згідно зч. 2ст. 122 КАС Українидля звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3ст. 122 КАС Українидля захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, положенняКАС Українипередбачають можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у ч. 2 ст. 122 цього Кодексу. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений ч. 5ст. 122 КАС України.

Так, предметом спору відповідно до сформованої вимоги зобов`язального характеру є перерахунок вислуги років позивача та зарахування до календарної вислуги років позивача вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за період з 08.12.2003 до 06.11.2015 року у загальній кількості 18 років 11 місяців 13 днів, а також стягнення з відповідача на користь позивача не доплачену одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 18870, 39 грн.

Позивач вважає, що станом на 06.11.2015 йому було невірно обраховано до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні. На підтвердження означеного позивач надає суду наказ ГУМВС України в Донецькій області від 07.11.12015 № 80 о/с та наказ ГУМВС України в Донецькій області від 26.09.2018 № 25 о/с лк. Таким чином, позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, в частині невірного обрахунку вислуги років, з моменту ознайомлення із наказом № 25 о/с лк від 26.09.2018 р., а саме 26.09.2018 року.

Поряд з цим, позивач вважає, що у зв`язку з невірним обрахунком його календарної вислуги років йому було виплачено не в повному обсязі одноразову грошову допомогу при звільненні.

Суд зазначає, що виплата одноразової грошової допомоги при звільненні передбаченаст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

В той же час, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) за трудовим договором виплачує працівникові за виконану ним роботу (ч. 1ст. 94 КЗпП України, ч. 1ст. 1 Закону України «Про оплату праці).

У рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття "заробітна плата" й "оплата праці", які використані у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини). Крім того, Конституційний Суд України у тому ж рішенні дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині 2статті 233КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат (абзац восьмий пункту 2.1 мотивувальної частини).

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці»(в редакції станом на час звільнення позивача з військової служби) передбачено, що до структури заробітної плати віднесено основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Структура заробітної плати відображена також у розробленій відповідно доЗакону України "Про державну статистику",Закону України "Про оплату праці"з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці і стандартів Системи національних рахунків Інструкції зі статистики заробітної плати (надалі також - Інструкція), затвердженійнаказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 за №5, що був зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за №114/8713.

Відповідно до п. 1.3 Інструкції для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До цього фонду, який складається з фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати й інших заохочувальних та компенсаційних виплат, включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.

Згідно з абзацом 3 п. 10постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17.07.1992 за № 393, (в редакції станом на час звільнення позивача з військової служби) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Таким чином, одноразова грошова допомога не належать до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, що входить до такої структури, оскільки є соціальною гарантією.

При цьому судом враховується, що Верховний Суд у постановах від 09.07.2020 у справі № 320/6659/18 та від 27.08.2020 № 804/871/16 зазначив, що одноразова грошова допомога при звільненні не входить до складу грошового забезпечення. В ухвалі від 18.01.2021 у справі № 560/3993/20 Верховний Суд звернув увагу на те, що одноразова грошова допомога при звільненні, виходячи зі змістуст. 2 Закону України "Про оплату праці", не входить до структури заробітної плати і відповідно не може вважатися додатковим видом грошового забезпечення.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5ст. 242 КАС України).

Відповідно до ч. 1ст. 233 Кодексу законів про працю Українипрацівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

В той же час, суд звертає увагу на те, що спірні відносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положенняКАС України, як норм спеціального процесуального закону.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 815/2681/17, від 11.02.2021 у справі № 240/532/20.

Як вже зазначалось вище, за правилами ч. 1ст. 122 КАС Україниадміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 3ст. 122 КАС Українидля захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З аналізу зазначених положень процесуального закону, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5ст. 122 цього Кодексу).

У цій категорії справ процесуальний закон визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися», що містяться в ч. 2ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку позивача знати про стан своїх прав. При цьому, суд з`ясовує момент, коли позивач фактично дізнався або мав реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення.

Так, із змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів слідує, що 06.11.2015 позивача звільнено з військової служби. 07.11.2015 року наказом № 80 о/с внесено зміни до наказу від 06.11.2015 № 354 о/с в частині звільнення позивача. Отже, позивач знав про факти порушення своїх прав ще 07.11.2015, оскільки в наказі про внесення змін до наказу про його звільнення від 07.11.2015 зазначено, що вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні складає «для виплати вихідної допомоги 13 років 09 місяців 26 днів».

Однак, як вже було вказано, до суду з цим позовом позивач звернувся лише 31.01.2022 тобто із пропуском встановленого процесуальним законом місячного строку звернення до суду та більше ніж через 6 років після звільнення.

Суд звертає увагу позивача на те, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Отже позивачу необхідно надати суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності його пропуску.

Крім того, частиною 3 статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Зокрема, відповідно до приписів п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову:

-майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем встановлено ставку судового збору - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

-не майнового характеру, який подано фізичною особою встановлено ставку судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України» на 2021 рік встановлено з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 2270,00 грн.

Так, судом встановлено, що позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру (зобов`язання відповідача вчинити дію) за яку позивач зобов`язаний сплатити судовий збір в розмірі 908,00 грн., та вимогу майнового характеру на загальну суму 18870,39 грн., за яку позивачу належало сплатити судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Загальна сума судового збору належна до сплати 1 816,00 грн.

Щодо посилань позивача на те, що він звільнений від сплати судового збору, як учасник бойових дій, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .

У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

В свою чергу, під час звернення до суду позивач вимог про порушення його прав, передбачених статтею 12 Закону №3551-XII не заявляв, а відповідно справа не пов`язана з порушенням прав позивача, як учасника бойових дій.

Суд зазначає, що підставою для звільнення від сплати судового збору є не лише наявність у позивача статусу учасника бойових дій, а і те, що справа стосується порушення його прав саме як учасника бойових дій.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція щодо застосування положень п.13 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір викладена у постанові ВЕРХОВНОГО СУДУ від 19.10.2020 по справі №240/934/20.

Також, подібна правова позиція щодо застосування положень п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №ЗП/9901/4/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 по справі №9901/311/19, від 12.02.2020 №545/1149/17, які враховуються судом під час ухвалення рішення.

Відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Згідно із ч. 1 ст. 123 КАС України, якою передбачені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що даний позов слід залишити без руху, із наданням позивачеві строку для усунення його недоліків.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Донецькій області в особі ліквідаційної комісії Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні, - залишити без руху та надати позивачеві строк в 5 (п`ять) днів з дня вручення йому копії цієї ухвали для надання суду:

- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності його пропуску;

- документу про сплату судового збору у розмірі 1 816,00 грн. або заяви про відстрочення (звільнення) сплати судового збору із відповідними доказами її обґрунтування.

Звернути увагу учасників справи на те, що режим роботи суду, на період воєнного стану, передбачає направлення всіх процесуальних документів через особистий кабінет в підсистемі Електронний суд. У разі неможливості користування підсистемою «Електронний суд» процесуальні документи необхідно надсилати на офіційну електронну адресу суду: inbox@adm.dn.court.gov.ua (з обов`язковим підписанням всіх документів кваліфікованим електронним підписом).

Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Копію цієї ухвали невідкладно надіслати особі, яка звернулася із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремому оскарженню не підлягає.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров