Постанова

від 17.07.2022 по справі 815/3805/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2022 року

м. Київ

справа № 815/3805/16

касаційне провадження № К/9901/30484/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2016 (суддя Кравченко М.М.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 (судді: Шляхтицький О.І., Запорожан Д.В., Романішин В.Л.) у справі № 815/3805/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Селсервіс» (далі у тексті - ТОВ «СЕЛСЕРВІС», Товариство, позивач) до Київської міської митниці Державної фіскальної служби (далі у тексті - відповідач, Київська митниця) про визнання протиправними та скасування рішень,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року ТОВ «СЕЛСЕРВІС» звернулось до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 23.02.2016 № 100270001/2016/000007/2, від 23.02.2016 № 100270001/2016/000008/2, від 24.02.2016 № 100270001/2016/000009/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.02.2016 № 100270001/2016/00031, від 23.02.2016 № 100270001/2016/00032, від 24.02.2016 № 100270001/2016/00034.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалось на те, що для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем подано відповідачу належні документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Такі документи ідентифікують оцінюваний товар та містять достовірні дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару, яка підлягає сплаті продавцю, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною контракту згідно з вимогами чинного законодавства, а тому відповідачем необґрунтовано відмовлено в застосуванні першого методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту). Тому, відповідачем необґрунтовано та протиправно відмовлено в застосуванні першого методу визначення митної вартості за ціною контракту та скориговано заявлену митну вартість відповідно до другорядного методу, оскільки розбіжності у документах, поданих для розмитнення товару, відсутні.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 07.09.2016, яка залишена в силі ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016, задовольнив позов: визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці Державної фіскальної служби від 23.02.2016 № 100270001/2016/000007/2; визнано протиправним та скасовано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці Державної фіскальної служби від 23.02.2016 № 100270001/2016/00031; визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці Державної фіскальної служби від 23.02.2016 № 100270001/2016/000008/2; визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці Державної фіскальної служби від 23.02.2016 № 100270001/2016/00032; визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці Державної фіскальної служби від 24.02.2016 № 100270001/2016/000009/2; визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці Державної фіскальної служби від 24.02.2016 № 100270001/2016/00034.

Суди ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, виходили з того, що позивач для оформлення товару за першим методом (за ціною контракту) надав усі передбачені чинним законодавством України документи для підтвердження ціни товару, а Митниця не довела неможливість визначення митної вартості товару за ціною контракту.

Митниця оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 27.01.2017 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами норм матеріального та процесуального права, оскільки: декларантом на додатковий запит Митниці не надано у повному обсязі всіх додаткових документів для підтвердження митної вартості, що вимагались Митницею: декларантом не подані страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; до митного оформлення не надані додаткові угоди, де мають бути вказані реквізити продавця; у копії декларації країни відправлення не зазначені дані про інвойс та контракт, відповідно до яких відбувалась поставка, попри те, що відповідні графи у експортній декларації передбачені.

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.06.2022 прийняв касаційну скаргу Управління до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 07.06.2022.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що 18.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селсервіс» та компанією нерезидентом «WENZHOUOUHAIKANGFUSHOESCO., LTD», Китай, (Продавцем) укладено договір купівлі-продажу товарів № WOS/01/2016, за умовами якого компанія нерезидент (Продавець) зобов`язалась передати у власність ТОВ «Селсервіс» (Покупцеві), а ТОВ «Селсервіс» зобов`язалось прийняти у власність від Продавця та оплатити товари відповідно до специфікацій або інвойсів, які є додатками до Договору.

На виконання умов вказаного Договору компанія нерезидент зобов`язалась продати, а ТОВ «Селсервіс» прийняти та оплатити товар відповідно до інвойсу WS/012 від 19.01.2016, а саме: чоловіче взуття, у кількості 14 560 пар, за ціною 1, 05 долар США, у загальній сумі 15 288 доларів США, умови поставки - CIF Одеса.

З метою митного оформлення вищезазначеного товару до відділу митного оформлення митного поста «Столичний» Київської міської митниці ДФС подана електронна митна декларація, в якій митна вартість визначена за основним методом - за ціною договору та складає 1,05 доларів США за пару чоловічого взуття, та документи, які підтверджують вказану вартість товару, зокрема: договір купівлі-продажу товарів від 18.01.2016 № WOS/01/2016, інвойс від 19.01.2016 №/012, прайс-лист виробника товару від 19.01.2016, пакувальний лист до інвойсу від 19.01.2016, експертна товарна митна декларація країни відправлення від 19.01.2016 № 623177843, акт про проведення фізичного огляду товару від 23.02.2016, міжнародна транспортна накладна від 22.02.2016 № 351.

Однак, митним органом відмовлено у прийнятті декларації та оформлено картку відмови від 23.02.2016 № 100270001/2016/00031 у зв`язку із винесенням рішення про коригування митної вартості товарів від 23.02.2016 № 100270001/2016/000007/2, за яким митним органом визначено метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Товар випущено в обіг під фінансову гарантію на підставі ст.55 Митного кодексу України, а декларантом заповнено та подано до митного органу нову митну декларацію, в якій митна вартість товару була задекларована за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. З суми, на яку було збільшено митну вартість товару, позивачем було сплачено митні платежі на підставі ст.55 Митного кодексу України (фінансова гарантія) у сумі 266 285, 24 грн., у т.ч. мито у сумі 41 299, 78 грн., податок на додану вартість у сумі 224 985, 46 грн.

У вказаному рішенні зазначено, що декларантом не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У рішенні також зазначено, що в поданих документах містяться розбіжності: 1) в п.6.2 контракту вказано, що оплата за товар може бути здійснена як попередня оплата, згідно інвойсів, так і можлива відстрочка платежу. Але, разом з тим, в поданому до митного оформлення інвойсі від 19.01.2016 не зазначено умови платежу за товар, що суперечить умовам контракту; 2) в п.6.3 контракту вказано, що оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на рахунок продавця, або по іншим реквізитам, які будуть вказані в додаткових угодах до договору. Але до митного органу додаткові угоди не надані; 3) прайс-лист на умовах поставки CIF Одеса вказує на суб`єктивну спрямованість даної пропозиції та суперечить самій суті прайс-листа, як такого.

Крім того, 08.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селсервіс» та компанією нерезидентом «LongyuanConstructionGroupCo., LTD», Китай, (Продавцем) укладено договір купівлі-продажу товарів № 0801/16, за умовами якого компанія нерезидент (Продавець) зобов`язалась передати у власність ТОВ «Селсервіс» (Покупцеві), а ТОВ «Селсервіс» зобов`язалось прийняти у власність від Продавця та оплатити товари відповідно до специфікацій або інвойсів, які є додатками до Договору. На виконання умов цього Договору компанія нерезидент зобов`язалась продати, а ТОВ «Селсервіс» прийняти та оплатити товар відповідно до інвойсу LCG-8/2016 від 17.01.2016 року, а саме: взуття, у кількості 38 800 пар, за ціною 0,5 доларів США, у загальній сумі 19 400 доларів США, умови поставки - CIF Одеса.

З метою митного оформлення вищезазначеного товару, до відділу митного оформлення митного поста «Столичний» Київської міської митниці ДФС подана електронна митна декларація, у якій митна вартість визначена за основним методом - за ціною договору та складає 0,5 доларів США за пару взуття, та документи, які підтверджують вказану вартість товару, зокрема: договір купівлі-продажу товарів від 08.01.2016 № 0801/16, інвойс від 17.01.2016 № LCG-8/2016, пакувальний лист до інвойсу від 17.01.2016, експертна товарна митна декларація країни відправлення від 14.01.2016 № 623177396, акт про проведення фізичного огляду товару від 23.02.2016, міжнародна транспортна накладна від 22.02.2016 № 355.

Проте, митним органом відмовлено у прийнятті вказаної декларації, оформлено картку відмови від 23.02.2016 № 100270001/2016/00032 у зв`язку із винесенням рішення про коригування митної вартості товарів від 23.02.2016 № 100270001/2016/000008/2, за яким митним органом визначено метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Декларантом заповнено та подано до митного органу нову митну декларацію, у якій митна вартість товару була задекларована за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. А з суми, на яку збільшено митну вартість товару, позивачем було сплачено митні платежі на підставі ст.55 Митного кодексу України (фінансова гарантія) у сумі 367 794, 06 грн., у т.ч. мито у сумі 52 408, 14 грн., податок на додану вартість у сумі 315 385, 92 грн.

У вказаному рішенні зазначено, що декларантом не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У рішенні також зазначено, що в поданих документах містяться розбіжності: 1) в п.6.2 контракту вказано, що оплата за товар може бути здійснена як попередня оплата, згідно інвойсів, так і можлива відстрочка платежу. Але, разом з тим, в поданому до митного оформлення інвойсі від 17.01.2016 не зазначено умови платежу за товар, що суперечить умовам контракту; 2) в п.6.3 контракту вказано, що оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на рахунок продавця, або по іншим реквізитам, які будуть вказані в додаткових угодах до договору. Але до митного органу додаткові угоди не надані; 3) прайс-лист на умовах поставки CIF Одеса вказує на суб`єктивну спрямованість даної пропозиції та суперечить самій суті прайс-листа, як такого.

Також, 05.01.2016 між ТОВ «Селсервіс» (Покупцем) та Компанією нерезидентом «SettleInternationalLimited», Китай, (Продавцем) укладено договір купівлі-продажу товарів №MIT0501/16, за умовами якого компанія нерезидент (Продавець) зобов`язалась передати у власність ТОВ «Селсервіс» (Покупцеві), а ТОВ «Селсервіс» зобов`язалось прийняти у власність від Продавця та оплатити товари відповідно до специфікацій або інвойсів, які є додатками до Договору.

На виконання умов вказаного Договору компанія нерезидент зобов`язалась продати, а ТОВ «Селсервіс» прийняти та оплатити товар відповідно до інвойсу MIT2/2016 від 05.01.2016, а саме: взуття, у кількості 23 896 пар, за ціною 0, 45 доларів США, у загальній сумі 10 753,20 доларів США, умови поставки - CIF Одесса.

З метою митного оформлення вищезазначеного товару, до відділу митного оформлення митного поста «Столичний» Київської міської митниці ДФС подана електронна митна декларація, у якій митна вартість визначена за основним методом - за ціною договору та складає 0, 45 доларів США за пару взуття, та документи, які підтверджують вказану вартість товару, зокрема: договір купівлі-продажу товарів від 05.01.2016 № MIT0501/16, інвойс від 05.01.2016 № MIT2/2016, прайс-лист від 05.01.2016 року, пакувальний лист до інвойсу від 05.01.2016, акт про проведення фізичного огляду товару від 24.02.2016, міжнародна транспортна накладна № 353 від 23.02.2016.

Митним органом було відмовлено у прийнятті вказаної декларації, оформлено картку відмови від 24.02.2016 № 100270001/2016/00034 у зв`язку із винесенням рішення про коригування митної вартості товарів № 100270001/2016/000009/2 від 24.02.2016, за яким митним органом визначено метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Декларантом було заповнено та подано до митного органу нову митну декларацію, в якій митна вартість товару була задекларована за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. А із суми, на яку було збільшено митну вартість товару, позивачем було сплачено митні платежі на підставі ст.55 Митного кодексу України (фінансова гарантія) у сумі 286 557, 83 грн, у т.ч. мито у сумі 89 549, 32 грн, податок на додану вартість у сумі 197 008, 51 грн.

У вказаному рішенні зазначено, що декларантом не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У рішенні також зазначено, що в поданих документах містяться розбіжності: 1) в п.6.2 контракту вказано, що оплата за товар може бути здійснена як попередня оплата, згідно інвойсів, так і можлива відстрочка платежу. Але, разом з тим, в поданому до митного оформлення інвойсі від 05.01.2016 не зазначено умови платежу за товар, що суперечить умовам контракту; 2) в п.6.3 контракту вказано, що оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на рахунок продавця, або по іншим реквізитам, які будуть вказані в додаткових угодах до договору. Але до митного органу додаткові угоди не надані; 3) прайс-лист на умовах поставки CIF Одеса вказує на суб`єктивну спрямованість даної пропозиції та суперечить самій суті прайс-листа, як такого.

Оскільки, на думку митних органів, подані позивачем разом з електронними митними деклараціями документи містили зазначені вище розбіжності, митним органом складено картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.02.2016 № 100270001/2016/00031, від 23.02.2016 № 100270001/2016/00032, від 24.02.2016 № 100270001/2016/00034 та прийняті рішення про коригування митної вартості від 23.02.2016 № 100270001/2016/000007/2, від 23.02.2016 № 100270001/2016/000008/2, від 24.02.2016 № 100270001/2016/000009/2, за якими митним органом визначено метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Підставою для прийняття спірних рішень, яким митну вартість визначено за другорядним методом (за ціною щодо ідентичних товарів) за наявною в митного органу інформації, стали сумніви відповідача щодо можливості визначення цінової складової митної вартості товару без надання позивачем додатково запитаних митним органом документів, а також посилання на те, що надані позивачем докази не спростовують сумнівів щодо правильності її визначення.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, згідно з приписами пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зокрема, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу (пункт 2 частини третьої статті 52 Митного кодексу України).

Частиною четвертою статті 52 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

За змістом частини першої статті 260 Митного кодексу України, якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати органу доходів і зборів тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов`язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.

Відповідно до частин першої - третьої статті 57 цього Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з приписами статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (Контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Послідовність дій посадових осіб органів доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом ДМС України від 13.07.2012 №362.

Згідно з приписами пункту 6 глави 2 вказаних Методичних рекомендацій при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості (далі - ДМВ); наявність арифметичних помилок в митній декларації, ДМВ або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 глави 2 Методичних рекомендацій).

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно до положень частини шостої статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у коригуванні митної вартості, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Тобто, згідно норм Митного кодексу України, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Також згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані її складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Судами попередніх інстанцій за результатом розгляду справи встановлено, що надані позивачем до митного оформлення товару документи не містять суперечностей та ознак підробки, а також містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

При цьому, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до вказаного висновку із дослідження складу митного правопорушення та із урахуванням всіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів.

У той же час, митним органом не надано доказів на підтвердження того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, не є достатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Також, Верховний Суд звертає увагу, що судами було оцінено і спростовано кожен з доводів митного органу, з числа покладених в основу спірних рішень про коригування митної вартості (сукупністю наданих позивачем документів повністю підтверджено цінову складову митної вартості; розбіжностей щодо складових митної вартості подані документи не містять, як і не містять ознак підробки).

Суд касаційної інстанції вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах доводить безпідставність прийняття митним органом рішень про коригування митної вартості та карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Доводи касаційної скарги щодо правомірності спірних рішень зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується із судами попередніх інстанцій щодо правильності визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивною можливістю застосування першого методу, які не були спростовані відповідачем, а тому висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.

З огляду на все вищевикладене, оскаржувані рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 23.02.2016 № 100270001/2016/000007/2, від 23.02.2016 № 100270001/2016/000008/2, від 24.02.2016 № 100270001/2016/000009/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.02.2016 № 100270001/2016/00031, від 23.02.2016 № 100270001/2016/00032, від 24.02.2016 № 100270001/2016/00034 прийняті не у відповідності до норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Митниці підлягає залишенню без задоволення, а постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.11.2016 та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк